Ухвала суду № 40761143, 01.10.2014, Апеляційний суд Київської області

Справа № 372/1719/14-ц Головуючий у І інстанції Кравченко М.В.Провадження № 22-ц/780/4254/14 Доповідач у 2 інстанції ГолубКатегорія 58 01.10.2014

УХВАЛА

Іменем України

01 жовтня 2014 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого Голуб С.А.,

суддів Таргоній Д.О., Приходька К.П.,

за участю секретаря Петленко І.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні Апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2014 року у справі за позовом публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості ,-

встановила:

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство«Комерційний банк «Приватбанк»звернулось до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що 27 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 був укладений договір, відповідно до якого Банк надав Позичальнику кредит в загальній сумі 2 458 грн. 21 коп.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав, а відповідач ОСОБА_1 свої зобов'язання перед банком не виконав та має заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2008 року в розмірі 20149 грн. 63 коп., яка складається із пені за несвоєчасність виконання зобов'язань за договором в розмірі 18 713 грн. 93 коп., штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 914 грн. 80 коп.

Враховуючи викладене позивач просив стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2008 року в розмірі 20149 грн. 63 коп.

Рішенням Обухівського районного суду Київської областівід 20 травня 2014 року позов задоволено частково та стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» заборгованість за кредитним договором від 27 вересня 2008 року в розмірі 19 710 грн. 79 коп., яка станом на 13.03.2014 року складається із пені в розмірі 18 295 грн. 99 коп., штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 914 грн. 80 коп., а також судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп., всього 19 954 грн. 39 коп. В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

Не погоджуючись із таким рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права.

В доводах апеляційної скарги зазначає, що Умови та Правила надання банківських послуг він не підписував, а отже Умови та Правила не є належним доказом укладення договору про збільшення позовної давності.

На підставі викладеного в апеляційній скарзі ОСОБА_1просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити в задоволенні позову.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення учасників процесу, перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів приходить до висновку, що апеляційна скарга не підлягає до задоволення, виходячи з наступного.

Судом першої інстанції встановлено, що 27 вересня 2008 року між ПАТ КБ «Приватбанк»та ОСОБА_1 було укладено кредитний договір, шляхом заповнення ОСОБА_1 анкети-заяви позичальника про приєднання до Умов та Правил надання банківських послуг. Відповідно до умов цього договору Банк надав Позичальнику кредит в загальній сумі 2 458 грн. 21 коп.

Ухвалюючи рішення про задоволення частково позовних вимог, суд першої інстанції виходив із того, що відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком. Беручи до уваги, що позивачем причини пропуску строку позовної давності суду не повідомлені, заяви про поновлення відповідних строків не подавалось, суд вважав можливим стягнути з відповідача передбачені договором платежі в межах п'ятирічного строку позовної давності, тобто в межах визначеної сторонами позовної давності (пункт 5.5 Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), з 01.04.2009 року по 13.03.2014 року в розмірі 19 710 грн. 79 коп., при цьому в задоволенні позову в частині вимог про стягнення нарахованої заборгованості за період з 27.09.2008 року по 27.03.2009 року відмовив.

Колегія суддів погоджується з такими висновками суду першої інстанції виходячи з наступного.

У відповідності до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк та інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

ПАТ КБ «Приватбанк» свої зобов'язання перед відповідачем виконав, надавши кредитні кошти відповідачу, а відповідач взяті зобов'язання за договором перед банком не виконав, у зв'язку з чим має заборгованість.

Вказаний кредитний договір був укладений в письмовій формі, що відповідає вимогам ч.1 ст.1055 ЦК України.

Заявою, іншими матеріалами справи підтверджується факт одержання відповідачем передбачених кредитним договором коштів, що також вказує на виконання умов договору позивачем.

Відповідно до вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Згідно ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Ухвалюючи рішення про часткове задоволення позову, суд обґрунтовано виходив з положень ст.ст. 526, 1054 ЦК України та дійшов правильного висновку про доведеність позовних вимог в частині стягнення заборгованості за кредитним договором від 27 вересня 2008 року в розмірі 19 710 грн. 79 коп., яка станом на 13.03.2014 року складається із пені в розмірі 18 295 грн. 99 коп., штрафу (фіксована складова) в розмірі 500 грн., штрафу (процентна складова) в розмірі 914 грн. 80 коп., а також судові витрати в розмірі 243 грн. 60 коп., всього 19 954 грн. 39 коп., оскільки відповідач не виконував належним чином своїх зобов'язань перед банком.

Доводи апеляційної скарги про те, що ОСОБА_1 не укладав договору у письмовій формі колегія суддів вважає необґрунтованими, скільки вони спростовуються анкетою - заявою ОСОБА_1 до відповідача про надання кредиту, в якій зазначено, що він погоджується про те, що вказана заява разом з Умовами і Правилами надання банківських послуг, а також тарифами становить між ним та банком договір про надання банківських послуг.

Згідно зі ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. У випадках, встановлених законом, до суду можуть звертатися органи та особи, яким надано право захищати права, свободи та інтереси інших осіб або державні чи суспільні інтереси. Відмова від права на звернення до суду за захистом є недійсною.

Відповідно до ст. ст. 10, 60 ЦПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Згідно ч.1 ст.259 ЦК України позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін.

Посилання ОСОБА_1 на ст.ст.257, 258 ЦК України є помилковими та необґрунтованими, оскільки пунктом 5.5 умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») (Стандарт), які є складовою укладеного сторонами договору, передбачено, що терміни позовної давності по вимогах про стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки - пені, штрафів за даним договором встановлюється сторонами тривалістю 5 років.

Таким чином доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, обґрунтовано викладених в мотивувальній частині оскаржуваного рішення.

Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення суду першої інстанції без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

За таких обставин колегія суддів приходить до висновку, що рішення суду першої інстанції відповідає обставинам справи, ухвалене з дотриманням норм матеріального і процесуального права і не може бути скасоване з підстав, викладених в апеляційній скарзі.

Керуючись ст.ст.303, 307, 308, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія судів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилити.

Рішення Обухівського районного суду Київської області від 20 травня 2014 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: