Рішення № 40760123, 06.10.2014, Слов'янський міськрайонний суд Донецької області

Номер провадження 2/243/1785/2014

Номер справи 243/4112/14

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

« 06 » жовтня 2014 року Слов'янський міськрайонний суд Донецької області в складі:

Головуючого - судді Хаустової Т.А.,

при секретарі - Нікіфоровій В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі №19 Слов'янського міськрайонного суду Донецької області цивільну справу за позовною заявою Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, виселення,-

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Дельта Банк» звернулося до суду з позовною заявою до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, виселення, посилаючись на те, що 28 липня 2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11020014000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 63852,00 грн., який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 26.07.2013 або достроково зі сплатою 17,00 відсотків річних за користування кредитом.

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 передали у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1; загальна площа: 74,1 кв.,житлова площа: 48,4 кв. м., що підтверджується Договором іпотеки (в забезпечення виконання забов'язань третьої особи) № б/н від 28.07.2006, укладеним між АКІБ УКРСИББАНК» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло №212, виданого Житлово-комунальним відділом ВАТ Керамічний комбінат 24.11.1998 року.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до Позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника утворилась заборгованість у розмірі 102900,15 грн., яка складається з:

- 57010,13 грн. - заборгованість за кредитом;

- 45890,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

- 0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом

Позивач, як новий кредитор та Іпотекодержатель має право вимагати виконання зобов'язання на свою користь та звернути стягнення на предмет іпотеки.

Законом України "Про іпотеку", а саме: статтями 33, 36, 37 та Договором іпотеки визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та набуття Іпотекодержателем права власності на нього за вартістю, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.

Таким чином, існують всі підстави для задоволення вимоги про звернення стягнення на предмет іпотеки та визнання права власності на нього.

Звертає увагу, що зареєстроване за Іпотекодавцем право власності на предмет іпотеки, яке не припинено, може стати підставою для відмови у реєстрації права власності за Іпотекодержателем, що вбачається із змісту ст. 19, п.6 ч.і ст. 24 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно".

З метою захисту прав та інтересів Позивача, у зв'язку із зверненням стягнення на предмет іпотеки, існують всі підстави для припинення права власності Іпотекодавця ( в т.ч. право володіння, користування і розпорядження) на предмет іпотеки.

Так, відповідно до ст. 317 ЦК України, змістом права власності є право володіння, користування та розпорядження майном.

Відповідно до ст.346 ЦК України, право власності припиняється у разі звернення стягнення на майно за зобов'язаннями власника.

Крім того, для проведення реєстрації права власності до реєстраційної служби необхідно подати документи, які відсутні у Іпотекодержателя та перебувають у Іпотекодавця.

Необхідний перелік документів передбачено "Порядком державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень", затвердженим Постановою КМУ від 22.06.2011 року №703 та ЗУ ''Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень".

Так, відповідно до п.2б, п.27 вказаного Порядку, для проведення державної реєстрації права власності та інших речових прав на нерухоме майно необхідними документами є документи, що підтверджують виникнення, перехід або припинення права власності, а саме: укладений в установленому законом порядку договір, предметом якого є нерухоме майно, права щодо якого підлягають державній реєстрації, або речове право на нерухоме майно, чи його дублікат; свідоцтво про право власності, інші документи..

Відповідно до ст.15 ЗУ "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно" у випадках, передбачених законодавством України, державна реєстрація прав проводиться після технічної інвентаризації об'єкта нерухомого майна, права стосовно якого підлягають державній реєстрації.

За умовами Договору іпотеки, Іпотекодавець зобов'язувався не порушувати права Іпотекодержателя.

Таким чином, з метою захисту прав та інтересів Позивача, існують всі підстави для витребування від Іпотекодавця технічного паспорту та правовстановлюючого документу на предмет іпотеки (або їх дублікати).

Також через неможливість реалізувати права Іпотекодавця за відсутності ключів від квартири, існують всі підстави для їх витребування у Відповідача та передачі Позивачу.

Крім того, мешканці спірної квартири чинять перешкоду у доступі до предмету іпотеки, використовують квартиру для проживання, що є порушенням та обмеженням прав Іпотекодержателя.

Відповідно до вимог законодавства Позивачем було направлено письмову вимогу про виконання зобов'язання, попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки, вимогу про виселення мешканців (у зв'язку із зверненням стягнення) та вимогу про направлення Іпотекодержателю усієї наявної документації на предмет іпотеки разом з ключами.

Однак вимоги Позивача не виконано, що є підставою для виселення мешканців та задоволення позову у повному обсязі.

Просять суд: В рахунок виконання основного зобов'язання щодо оплати заборгованості у розмірі 102900,15 грн. за Договором про надання споживчого кредиту № 11020014000 від 28.07.2006, укладеним між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2, звернути стягнення на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1; загальна площа: 74,1 кв. м.; житлова площа: 48,4 кв. м. (на підставі Договору іпотеки (в забезпечення виконання забов'язань третьої особи) № б/н від 28.07.2006) шляхом передачі Іпотекодержателю Публічному акціонерному товариству «Дельта банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) права власності на вказане майно.

- Визнати за Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) право власності на предмет іпотеки, а саме: на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1; загальна площа: 74,1 кв. м.; житлова площа: 48,4 кв. м.

- Припинити право власності Іпотекодавців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 на квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1; загальна площа: 74,1 кв. м.; житлова площа: 48,4 кв. м., в тому числі право володіння, користування та розпорядження вказаною квартирою.

- Виселити з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 Іпотекодавців ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 та усіх інших мешканців, які проживають і зареєстровані за вказаною адресою.

- Стягнути на користь ПАТ «Дельта банк» (ЄДРПОУ: 34047020, місцезнаходження: вул. Щорса, буд. 36, корп. Б, м. Київ, Київська обл., 01001) витрати по сплаті судового збору у розмірі 1029,00 грн. з відповідачів ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.

До судового засідання представник позивача - Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» не з»явився, надав суду Заяву, в якій вказав, що керуючись ст. 158 ЦПК України, просить розгляд даної справи здійснити за відсутності представника Позивача, при цьому позивач просить повідомляти його про хід розгляду даної справи та результати розгляду даної справи надсилаючи процесуальні документи на адресу за місцем реєстрації, зазначену в даній позовній заяві ( а.с. 7, 106).

Відповідачі ОСОБА_1, ОСОБА_2 , ОСОБА_3 до судового засідання не з»явилися, хоча належним чином неодноразово повідомлялися про дату, час та місце розгляду справи. Як вбачається з матеріалів справи кореспонденція, яка направляється судом на адресу відповідачів ними не отримується.

Відповідно до ст. 77 ЦПК України сторони та інші особи, які беруть участь у справі, зобов»язані повідомляти суд про зміну свого місця проживання ( перебування, знаходження) або місцезнаходження під час провадження справи.

Сторони та інші особи, які беруть участь у справі зобов»язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що сторони та інші особи, які беруть участь у справі, не з»явилися в судове засідання без поважних причин.

Зі згоди позивача суд ухвалює рішення при заочному розгляді справи, що відповідає положенням ст. 224 ЦПК України.

Суд, розглянувши подані сторонами документи та матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення справи по суті, приходить до висновку, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства « Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, виселення задоволенню не підлягають з наступних підстав.

Згідно до ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

Згідно із ст. 11 ЦК України цивільні права та обов»язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства і підставами виникнення цивільних прав та обов»язків у тому числі, є дії осіб з укладання договорів та інших правочинів.

Суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов»язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст.1054 ЦК України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ст.526 ЦК України, зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.

Відповідно до ч.2 ст. 1050 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок позичальника повернути позику частинами, то в разі прострочення повернення чергової частини позикодавець має право вимагати дострокового повернення частини позики, що залишилася. Та сплати процентів, належних йому відповідно до ст. 1048 ЦК України.

Відповідно до ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

В судовому засіданні встановлено, що 28 липня 2006 року між АКІБ «УКРСИББАНК» та ОСОБА_2 укладено Договір про надання споживчого кредиту № 11020014000.

Відповідно до умов вказаного договору ОСОБА_2 отримав кредит в сумі 63852,00 грн., який зобов'язувався повернути у повному обсязі в строк до 26.07.2013 або достроково зі сплатою 17,00 відсотків річних за користування кредитом ( а.с. 11-21).

З метою забезпечення виконання грошових зобов'язань за вказаним Кредитним договором Іпотекодавці ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 передали у іпотеку нерухоме майно, а саме: квартиру: Місце знаходження застави: АДРЕСА_1; загальна площа: 74,1 кв.,житлова площа: 48,4 кв. м., що підтверджується Договором іпотеки (в забезпечення виконання забов'язань третьої особи) № б/н від 28.07.2006, укладеним між АКІБ УКРСИББАНК» та ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3.( а.с. 22-26).

Предмет іпотеки належить Іпотекодавцям на підставі Свідоцтва про право власності на житло №212, виданого Житлово-комунальним відділом ВАТ Керамічний комбінат 24.11.1998 року.

Обтяження нерухомого майна іпотекою було зареєстровано Банком у Єдиному реєстрі заборон відчуження об'єктів нерухомого майна та у Державному реєстрі іпотек.

На підставі рішення Загальних зборів акціонерів від 27.10.2009 року АКІБ «УКРСИББАНК» змінило назву на Публічне акціонерне товариство «УКРСИББАНК».

08 грудня 2011 року між ПАТ «УКРСИББАНК» та Публічним акціонерним товариством «Дельта банк» було укладено Договір купівлі-продажу прав вимоги за кредитами.

На підставі вказаного Договору до Позивача перейшло право вимоги, яке виникло з кредитного договору та договору іпотеки у обсязі та на умовах, що існували у первісного кредитора. ( а.с. 53).

Відповідно до ст. 512 ЦК України, кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст. 514 ЦК України, до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Через неналежне виконання умов Договору про надання споживчого кредиту у позичальника- Єсіпова М.М. утворилась заборгованість у розмірі 102900,15 грн., яка складається з:

- 57010,13 грн. - заборгованість за кредитом;

- 45890,02 грн. - заборгованість по процентам за користування кредитом.

- 0,00 грн. - заборгованість за комісією за користування кредитом ( а.с. 34).

Відповідно до ст. 572 ЦК України, в силу застави кредитор має право у разі невиконання боржником (заставодавцем) зобов'язання, забезпеченого заставою. Одержати задоволення за рахунок заставленого майна переважно перед іншими кредиторами

Відповідно до ст. 575 ЦК України, іпотекою є застава нерухомого майна, що залишається у володінні заставодавця або третьої особи.

Відповідно до ст. 585 ЦК України, право застави виникає з моменту укладання договору застави, а у випадках, коли договір підлягає нотаріальному посвідченню, - з моменту його нотаріального посвідчення.

Відповідно до ст.7 ЗУ "Про іпотеку", за рахунок предмета іпотеки іпотекодержатель має право задовольнити свою вимогу за основним зобов'язанням у повному обсязі або в частині, встановленій іпотечним договором, що визначена на час виконання цієї вимоги, включаючи сплату процентів, неустойки, основної суми боргу та будь-якого збільшення цієї суми, яке було прямо передбачене умовами договору, що обумовлює основне зобов'язання.

Відповідно до ст.33 Закону України "Про іпотеку", у разі невиконання або неналежного виконання боржником основного зобов'язання іпотекодержатель вправі задовольнити свої вимоги за основним зобов'язанням шляхом звернення стягнення на предмет іпотеки. Право іпотекодержателя на звернення стягнення на предмет іпотеки також виникає з підстав, встановлених статтею 12 цього Закону. Звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно Договору іпотеки від 28 липня 2006 року посвідченого приватним нотаріусом Слов»янського нотаріального округу ОСОБА_5 28 липня 2006 року

п.п. 2.1.1 У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцями зобов»язань за Кредитним договором, Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

п.п.2.1.2 У разі порушення Іпотекодавцем обов»язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Боржником зобов»язань за Кредитним договором, а у разі невиконання Боржником цієї вимоги - звернути стягнення на предмет іпотеки ( а.с. 23).

Відповідно до ст. 36 ЗУ "Про іпотеку", сторони іпотечного договору можуть вирішити питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору. Позасудове врегулювання здійснюється згідно із застереженням про задоволення вимог іпотекодержателя, що міститься в іпотечному договорі, або згідно з окремим договором між іпотекодавцем і іпотекодержателем про задоволення вимог іпотекодержателя. Договір про

задоволення вимог іпотекодержателя, яким також вважається відповідне застереження в іпотечному договорі, визначає можливий спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки відповідно до цього Закону. Визначений договором спосіб задоволення вимог іпотекодержателя не перешкоджає іпотекодержателю застосувати інші встановлені цим Законом способи звернення стягнення на предмет іпотеки. Договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками, може передбачати: передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання у порядку, встановленому статтею 37 цього Закону;

Відповідно до ст.37 ЗУ "Про іпотеку", Іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки. Правовою підставою для реєстрації права власності іпотекодержателя на нерухоме майно, яке є предметом іпотеки, є договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору за своїми правовими наслідками та передбачає передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання. Іпотекодержатель набуває предмет іпотеки у власність за вартістю, визначеною на момент такого набуття на підставі оцінки предмета іпотеки суб'єктом оціночної діяльності. У разі набуття права власності на предмет іпотеки іпотекодержатель

зобов'язаний відшкодувати іпотекодавцю перевищення 90 відсотків вартості предмета іпотеки над розміром забезпечених іпотекою вимог іпотекодержателя.

Відповідно до ст. 35 ЗУ "Про іпотеку", у разі порушення основного зобов'язання та/або умов іпотечного договору іпотекодержатель надсилає іпотекодавцю та боржнику письмову вимогу про усунення порушення. В цьому документі зазначається стислий зміст порушених зобов'язань, вимога про виконання порушеного зобов'язання у не менш ніж тридцятиденний строк та попередження про звернення стягнення на предмет іпотеки у разі невиконання цієї вимоги. Якщо протягом встановленого строку вимога іпотекодержателя залишається без задоволення, іпотекодержатель вправі прийняти рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом позасудового врегулювання на підставі договору.

Положення частини першої цієї статті не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду у встановленому законом порядку.

Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 37 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», невиконання вимог частини першої статті 35 Закону України «Про іпотеку» про надіслання іпотекодавцю та боржнику, якщо він є відмінним від іпотекодавця, письмової вимоги про усунення порушення зобов»язання не є перешкодою для реалізації права іпотекодержателя звернутись у будь-який час за захистом своїх порушених прав до суду ( на відміну від інших способів звернення стягнення ( частина третя статті 33 цього Закону), оскільки іпотекодавець у судовому засіданні має можливість заперечувати проти вимог іпотекодержателя, що відповідає положенням статті 124 Конституції України.

Окрім того, Банком направлялася Вимога про усунення порушення 21 березня 2014 року. Розмір суми заборгованості у вказаній Вимозі відповідає загальній сумі, розрахованої для подання позовної заяви ( а.с. 34).

Законом України "Про іпотеку", а саме: статтями 33, 36, 37 та Договором іпотеки визначено спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки, а саме: передачу Іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки та набуття Іпотекодержателем права власності на нього за вартістю, визначеною суб'єктом оціночної діяльності.

Відповідно до п. 39 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п. 37 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» ,» ... суди мають виходити з того, що не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки і набуття іпотекодержателем права власності на нього за рішенням суду. В разі встановлення такого способу звернення стягнення на предмет іпотеки в договорі, іпотекодержатель на підставі частини другої статті 16 ЦК має право вимагати застосування його судом.

Разом із тим у постанові Вищого господарського суду України від 8 квітня 2008 року, в ухвалах Верховного Суду України від 23 липня 2008 року, від 28 січня 2009 року та від 2 вересня 2009 року, у рішенні Верховного Суду України від 26 травня 2010 року, у рішенні Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 8 лютого 2012 року, суди касаційних інстанцій, ухвалюючи судові рішення в подібних правовідносинах, виходили з того, що рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд може встановити спосіб реалізації предмета іпотеки лише шляхом проведення прилюдних торгів або застосування процедури продажу, установленої статтею 38 Закону України "Про іпотеку". Такого способу захисту майнових прав іпотекодержателя, як визнання права власності на спірне майно, чинним законодавством України не передбачено.

Частиною другою статті 16 ЦК України передбачено, що одним із способів захисту цивільних прав та інтересів судом може бути визнання права, в тому числі права власності на майно. Суд також може захистити цивільне право або інтерес іншим способом, що встановлений договором або законом.

Відповідно до частини третьої статті 33 Закону України "Про іпотеку" звернення стягнення на предмет іпотеки здійснюється на підставі рішення суду, виконавчого напису нотаріуса або згідно з договором про задоволення вимог іпотекодержателя.

Згідно із частиною третьою статті 36 Закону України "Про іпотеку" договір про задоволення вимог іпотекодержателя або відповідне застереження в іпотечному договорі, яке прирівнюється до такого договору, за своїми правовими наслідками, може передбачати передачу іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання основного зобов'язання в порядку, встановленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку".

Відповідно до частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" іпотекодержатель може задовольнити забезпечену іпотекою вимогу шляхом набуття права власності на предмет іпотеки.

Згідно зі статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" не виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки цими нормами передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, якщо такий спосіб передбачено іпотечним договором.

Однак, як встановлено в судовому засіданні і не спростовано позивачем чи його представником у відповідності до Договору іпотеки ( в забезпечення виконання зобов»язань третьою особою) від 28 липня 2006 року п.2.1.1. У разі невиконання або неналежного виконання Іпотекодавцями зобов»язань за Кредитним договором Іпотекодержатель має право задовольнити свої вимоги за рахунок Предмету іпотеки в повному обсязі переважно перед іншими кредиторами.

п.21.2. У разі порушення Іпотекодавцями обов»язків, встановлених цим Договором, Іпотекодержатель має право вимагати дострокового виконання Боржником забов»язань за Кредитним договором, а у разі невиконання Боржником цієї вимоги- звернути стягнення на Предмет іпотеки. ( а.с. 23).

Тобто, в Договорі іпотеки ( в забезпечення виконання зобов»язань третьою особою) від 28 липня 2006 року, укладеногому між Банком та відповідачами, не визначено, що іпотекодержатель за своїм вибором звертає стягнення на предмет іпотеки в один із перерахованих у цьому пункті способів, у тому числі шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань у порядку, установленому статтею 37 Закону України "Про іпотеку". У вказаному Договорі іпотеки від 28 липня 2006 року взагалі не вказаний спосіб звернення стягнення на предмет іпотеки.

За таких обставин, виходячи з положень частини другої статті 16 ЦК України, частини третьої статті 33, статті 36, частини першої статті 37 Закону України "Про іпотеку" суд приходить до обгрунтованого висновку, що в даному випадку виключається можливість звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань за рішенням суду, оскільки хоча цими нормами і передбачено задоволення вимог іпотекодержателя шляхом набуття права власності на предмет іпотеки, яке ототожнюється зі способом звернення стягнення, але такий спосіб, «як передача іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов»язань за рішенням суду» не передбачено іпотечним Договором від 28 липня 2006 року ( а.с. 22-26)..

Таким чином, виходячи з наведеного, суд приходить до обгрунтованого висновку про те, що позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність - квартири АДРЕСА_1 не підлягають задоволенню.

Відповідно до ст.39 ЗУ «Про іпотеку», одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки суд за заявою іпотекодержателя виносить рішення про виселення мешканців за наявності підстав, передбачених законом, якщо предметом іпотеки є житловий будинок або житлове приміщення.

Відповідно до п.43 Постанови Пленуму ВСУ№5 від 30.03.2012року "Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин", (...) за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, суд ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

Відповідно до частини 4 статті 9 ЖК України ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і порядку, передбачених законом.

Відповідно до ст.40 ЗУ "Про іпотеку", звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом. Після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду. Особи, які проживають у зазначених приміщеннях на умовах договору найму (оренди), не підлягають виселенню, якщо: договір найму (оренди) був укладений до моменту укладення іпотечного договору і про наявність такого договору було доведено до відома іпотекодержателя або такий договір був зареєстрований у встановленому законом порядку; договір найму (оренди) був укладений після укладення іпотечного договору за згодою іпотекодержателя.

Як встановлено ч.3 ст. 109 ЖК України, звернення стягнення на передане в іпотеку жиле приміщення є підставою для виселення всіх громадян, що мешкають у ньому, за винятками, встановленими законом. Після прийняття кредитором рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення шляхом позасудового врегулювання на підставі договору всі мешканці зобов»язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги, якщо сторонами не погоджено більший строк. Якщо громадяни не звільняють жиле приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.Як роз»яснив Пленум Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ в п.43 Постанови від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», при розгляді позову іпотекодержателя про виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення в разі задоволення вимог про звернення стягнення на предмет іпотеки суд має враховувати таке.

Згідно з частиною четвертою статті 9, статті 109 Житлового кодексу України, статей 39-40 Закону України «Про іпотеку» виселення мешканців із житлового будинку чи житлового приміщення, яке є предметом іпотеки, проводиться в порядку, встановленому законом. При цьому суд за заявою іпотекодержателя одночасно з рішенням про звернення стягнення на предмет іпотеки за наявності підстав, передбачених законом, ухвалює рішення про виселення мешканців цього житлового будинку чи житлового приміщення.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

З матеріалів справи вбачається, що Банком 04 березня 2014 року за вих. №10373628 була підготовлена письмова Вимога на ім»я відповідача ОСОБА_2 про добровільне звільнення житлового приміщення, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 протягом тридцяти днів з дня отримання вимоги ( а.с.35-36).

Проте, наданий позивачем Реєстр поштових відправлень - рекомендованих листів з повідомленням від 04 березня 2014 року ( а.с.37-49) підтверджує лише факт відправки рекомендованого листа відповідачу та не є доказом отримання ОСОБА_2 зазначеної письмової вимоги.

Відповідно до ст. 13 ЦК України, цивільні права особа здійснює у межах, наданих їй договором або актами цивільного законодавства. Не допускаються дії особи, що вчиняються з наміром завдати шкоди іншій особі, а також зловживання правом в інших формах.

Відповідно до ст.14 ЦК України, цивільні обов'язки виконуються у межах, встановлених договором або актом цивільного законодавства.

Таким чином, оскільки на час звернення позивача до суду відсутні виконання імперативно-диспозитивних приписів, встановлених частиною 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» та частиною 3 статті 109 ЖК України, щодо процедури виселення відповідача, то підстави для виселення відсутні.

За приписами частини 2 статті 40 Закону України «Про іпотеку» перебіг місячного строку для добровільного звільнення житлового приміщення починається саме з дня отримання такої вимоги мешканцями, а тому позовні вимоги про виселення відповідачів та інших осіб з квартири, яка є предметом іпотеки, не грунтуються на законі, то задоволенню не підлягають.

Згідно із частиною 1 статті 79 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно з ч.1 ст. 88 ЦПК України „ Стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати ". Однак, приймаючи до уваги той факт, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, виселення, то не підлягають задоволенню і вимоги позивача про стягнення з відповідачів витрат по сплаті судового збору у розмірі 1029,00 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст.3,10,60, 209, 212,213,214,215 ЦПК України, ст.ст. 11, 346, 509, 512, 514, 525, 526, 530, 549, 572, 575, 585, 624, 625, 1050, 1054 ЦК України, ст.ст. 109, 116 Житлового кодексу України, Законом України «Про іпотеку», Постановою Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №5 «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин», суд -

ВИРІШИВ

В задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3 про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі та набуття у власність, виселення відмовити.

Заочне рішення може бути переглянуто Слов"янським міськрайонним судом за письмовою заявою відповідача або третьої особи, поданою протягом десяти днів з дня отримання його копії.

Рішення може бути оскаржено в судову палату по цивільним справам Апеляційного суду Донецької області через Слов'янський міськрайонний суд протягом десяти днів з дня його проголошення, а для осіб які брали участь у справі , але не були присутні у судовому засідання під час проголошення судового рішення , протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення постановлено і підписано в нарадчій кімнаті в одному примірнику.

Головуючий:

Суддя Слов'янського

міськрайонного суду Т.А.Хаустова.