Ухвала суду № 40759725, 02.10.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 138/1011/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Лисенко Т.Ю.

Суддя-доповідач: Мельник-Томенко Ж. М.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

02 жовтня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Мельник-Томенко Ж. М.

суддів: Ватаманюка Р.В. Сторчака В. Ю.

розглянувши в порядку письмового провадження апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області на постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року у справі за адміністративним позовом Публічного акціонерного товариства "Вінницяобленерго" до Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження , -

В С Т А Н О В И В :

У квітні 2014 року Публічне акціонерне товариство «Вінницяобленерго» звернулось до суду з позовом до відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області про визнання протиправною та скасування постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження.

Постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04.08.2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням відповідач подав апеляційну скаргу, в якій просив скасувати постанову суду та прийняти нову про відмову в задоволенні позову. В обґрунтування апеляційної скарги скаржник вказав про невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Сторони в судове засідання не з'явились про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені завчасно та належним чином.

Представники позивача та відповідача подали заяви про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Враховуючи те, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до п.п. 1, 2 ч. 1 ст. 197 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а постанову суду першої інстанції - без змін, виходячи з наступного.

Як вірно встановлено судом першої інстанції, постановою Могилів-Подільського міськрайонного суду від 31.01.2012 р. стягнуто з Управління праці та соціального захисту населення Могилів-Подільської міської ради на користь ПАТ «Вінницяобленерго» в особі структурної одиниці «Могилів-Подільські електричні мережі» шкоду, завдану в наслідок вчинення протиправних дій, в розмірі 11297 грн. 24 коп.

На виконання вказаного рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду видано виконавчий лист № 2-а-5/2012.

З досліджених судом першої інстанції копій виконавчих проваджень № 32374918, 41358160, 42297565 та листів Управління державної казначейської служби України у Могилів-Подільському районі та м. Могилів-Подільському Вінницької області встановлено, що 27.04.2012 р. постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження в зв'язку з відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника, також не зазначено місцезнаходження (адреса) стягувача. Заява про примусове виконання вказаного вище рішення суду позивачем подана 24.04.2012 р.

Листом від 20.06.2013 р. Управління державної казначейської служби України у Могилів-Подільському районі та м. Могилів-Подільському Вінницької області повернуто виконавчий лист позивачу в зв'язку з оформленням виконавчого документу з порушенням встановлених вимог.

Листом від 04.12.2013 р. Управління державної казначейської служби України у Могилів-Подільському районі та м. Могилів-Подільському Вінницької області виконавчий лист повернуто позивачу в зв'язку з внесенням змін до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень», що визначає здійснення примусового виконання рішень про стягнення коштів з визначених ч. 1 ст. 2 цього закону боржників органами Державної виконавчої служби.

30.12.2013 р. постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження в зв'язку з відсутністю у виконавчому документі ідентифікаційного коду боржника, також не зазначено місцезнаходження (адреса) стягувача. Заява про примусове виконання рішення суду позивачем подана 24.12.2013 р.

27.02.2014 р. позивач повторно звернувся до відповідача з заявою про примусове виконання рішення Могилів-Подільського міськрайонного суду від 31.01.2012 р.

Постановою головного державного виконавця Відділу примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області від 03.03.2014 р. позивачу відмовлено у відкритті виконавчого провадження.

Згідно оскаржуваної постанови від 03.03.2014 р., підставами відмови у відкритті виконавчого провадження державний виконавець зазначає пропущення позивачем строку пред'явлення виконавчого листа до виконання . Крім того відповідач посилається на ч. 2 ст. 3 Закону України «Про виконавче провадження», відповідно до якої рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів та на Постанову КМУ від 03.08.2011 р. № 845, що виключає можливість проведення відповідачем будь-якого списання коштів за виконавчими документами, боржниками за якими є державні органи, тому стягувачу необхідно подавати виконавчий документ безпосередньо до органів Державної казначейської служби України, без участі органів Державної виконавчої служби.

Задовольняючи позовні вимоги та скасовуючи оскаржувану постанову суд першої інстанції зазначив, що відповідач не надав суду достатніх доказів, які підтверджували б правомірність прийнятої постанови про відмову у відкритті виконавчого провадження ВП №42297565 від 03.03.2014.

Суд апеляційної інстанції погоджується з такими висновками суду першої інстанції враховуючи наступні обставини.

Так, згідно з ч.ч. 1, 2 ст. 22 Закону України «Про виконавче провадження» виконавчі документи можуть бути пред'явлені до виконання в такі строки: посвідчення комісій по трудових спорах, постанови судів у справах про адміністративні правопорушення та постанови органів (посадових осіб), уповноважених розглядати справи про адміністративні правопорушення, - протягом трьох місяців; інші виконавчі документи - протягом року, якщо інше не передбачено законом.

Строки, зазначені у частині першій цієї статті, встановлюються для: виконання судових рішень - з наступного дня після набрання рішенням законної сили чи закінчення строку, встановленого у разі відстрочки чи розстрочки виконання рішення, а в разі якщо судове рішення підлягає негайному виконанню, - з наступного дня після його постановлення; виконання рішень комісій по трудових спорах - з дня видачі посвідчення на примусове виконання рішення; інших виконавчих документів з наступного дня після набрання ними юридичної сили, якщо інше не передбачено законом.

В силу п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону України «Про виконавче провадження» (далі - Закон) строки пред'явлення виконавчого документа до виконання перериваються пред'явленням виконавчого документа до виконання. Після переривання строку пред'явлення виконавчого документа до виконання перебіг строку поновлюється. Час, що минув до переривання строку, до нового строку не зараховується.

Таким чином, суд першої інстанції дійшов вірно висновку, що виконавчий лист № 2-а-5/2012 з урахуванням положень п. 1 ч. 1, ч. 2 ст. 23 Закону пред'явлено позивачем до виконання в межах строку пред'явлення виконавчих документів до виконання, встановленого статтею 22 Закону України "Про виконавче провадження".

Примусове виконання рішень здійснюють державні виконавці, визначені Законом України "Про державну виконавчу службу" (ч.2 ст. 2 Закону).

Рішення про стягнення коштів з державних органів, державного та місцевих бюджетів або бюджетних установ виконуються органами, що здійснюють казначейське обслуговування бюджетних коштів (ч. 2 ст. 3 Закону).

Крім того, Законом України «Про внесення змін до деяких законів України щодо виконання судових рішень», що набрав чинності 16.10.2013 р., зокрема, внесено зміни до Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень».

Разом з тим, пунктами 1, 3 розділу ІІ Прикінцевих та перехідних положень Закону України «Про гарантії держави щодо виконання судових рішень» передбачено, що виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до набрання чинності цим Законом, подаються до органу державної виконавчої служби протягом шести місяців з дня набрання чинності цим пунктом. Якщо рішення суду про стягнення коштів або виконавчі документи за цими рішеннями, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, не було подано в строк, встановлений цим пунктом, це не є підставою для відмови у виконанні даного судового рішення (набрав чинності з 1 січня 2013 року).

Таким чином, виконавчі документи за рішеннями суду про стягнення коштів або рішення суду, що набрали законної сили, боржниками за якими є визначені частиною першою статті 2 цього Закону суб'єкти, які видані або ухвалені до 01.01.2013 р., не виконуються органами Державної казначейської служби України, тому суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції, що органом, який має здійснювати виконавче провадження в даному випадку є Відділ примусового виконання рішень управління Державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області.

Відповідно до пп. 1 п. 9 Порядку виконання рішень про стягнення коштів державного та місцевих бюджетів або боржників, затвердженого Постановою КМУ від 3 серпня 2011 р. N 845 орган Казначейства повертає виконавчий документ стягувачеві у разі, коли виконавчий документ не підлягає виконанню органом Казначейства.

Отже, з урахуванням вказаних норм відповідач протиправно відмовив у відкритті виконавчого провадження з підстав пропуску позивачем строку пред'явлення виконавчого документу до виконання та здійснення виконання даного рішення суду органами Державної казначейської служби.

Також суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції про неправомірність доводів відповідача щодо необхідності подання позивачем попередніх постанов про відмову у відкритті виконавчих проваджень та про їх зазначення в заяві про відкриття виконавчого провадження, оскільки Закон України «Про виконавче провадження» таких вимог до стягувача при звернення до органу виконавчої служби не ставить.

Відповідно до ст. 19 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець відкриває виконавче провадження на підставі виконавчого документа, зазначеного в статті 17 цього Закону за заявою стягувача або його представника про примусове виконання рішення.

У заяві про відкриття виконавчого провадження стягувач вправі зазначити відомості, що ідентифікують боржника чи можуть сприяти примусовому виконанню рішення (рахунок боржника, місце роботи чи отримання ним інших доходів, місцезнаходження його майна тощо), а також шляхи отримання ним коштів, стягнутих з боржника.

У заяві про відкриття виконавчого провадження щодо виконання рішення про майнове стягнення стягувач має право просити державного виконавця накласти арешт на майно та кошти боржника та оголосити заборону на його відчуження.

Втім, відповідно до ч. 1 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження», державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.

За таких обставин, суд апеляційної інстанції дійшов висновку про правомірність рішення прийнятого судом першої інстанції.

Таким чином, вимоги апелянта - є безпідставними, а висновки суду першої інстанції не спростовуються доводами апеляційної скарги.

Згідно з п. 1 ч. 1 ст. 198, ст. 200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає скаргу без задоволення, а постанову суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому відсутні підстави для її скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 197, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Могилів-Подільського міськрайонного суду Вінницької області від 04 серпня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. ст. 212, 254 КАС України.

Головуючий Мельник-Томенко Ж. М.

Судді Ватаманюк Р.В.

Сторчак В. Ю.