Ухвала суду № 40758694, 26.09.2014, Апеляційний суд Закарпатської області

У Х В А Л А

Іменем України

26 вересня 2014 року м. Ужгород

Судова колегія палати в цивільних справах апеляційного суду Закарпатської об ласті у складі:

головуючої - судді Кожух О.А.

суддів - Леска В.В., Чужі Ю.Г.,

при секретарі - Марчишак Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Ужгород апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 на рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 травня 2014 року по справі за позовом ПАТ КБ "ПриватБанк" до ОСОБА_1, третя особа:ОСОБА_3 про виселення,-

в с т а н о в и л а :

У січні 2014 року ПАТ КБ „ПриватБанк" (далі по тексту Банк) звернувся до суду з позовом, в якому просив виселети ОСОБА_1 та третю особа - ОСОБА_3 з квартири АДРЕСА_1, мотивуючи тим, що рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010, яке набрало законної сили, звернуто стягнення на цю квартиру як на предмет іпотеки, проте, на вимогу Банку, ні відповідачка, ні третя особа у встановлений законом строк жиле приміщення в добровільному порядку не звільнили.

Рішенням Мукачівського міськрайонного суду від 27 травня 2014 позов ПАТ КБ "Приватбанк" задоволено частково - виселено ОСОБА_1 з квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1. В решті позовних вимог відмовлено.

Представником відповідачки ОСОБА_1 - ОСОБА_2 - подано на таке рішення апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить рішення скасувати, постановити ухвалу, якою провадження в даній справі закрити.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення осіб, що з'явились в судове засідання, дослідивши матеріали справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія приходить до наступного.

Відповідно до ст.ст. 10, 11, 59, 60 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи в межах заявлених вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, доказування не може ґрунтуватись на припущеннях, а обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції (ст. 303 ЦПК України).

Судом встановлено, що згідно рішення Мукачівського міськрайонного суду Закарпатської області від 30.06.2010, яке набрало законної сили, за позовом Банку в рахунок погашення заборгованості за кредитним договором від 16.03.2006 в розмірі 43904.16 гривень звернуто стягнення на квартиру, яка розташована за адресою: АДРЕСА_1 шляхом продажу вказаного предмета іпотеки (а.с.82)

Частиною 1 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" визначено, що звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення є підставою для виселення всіх мешканців, за винятком наймачів та членів їх сімей. Виселення проводиться у порядку, встановленому законом.

За змістом ч.2 ст. 40 Закону України "Про іпотеку" та ч.3 ст. 109 ЖК України після прийняття рішення про звернення стягнення на передані в іпотеку житловий будинок чи житлове приміщення всі мешканці зобов'язані на письмову вимогу іпотекодержателя або нового власника добровільно звільнити житловий будинок чи житлове приміщення протягом одного місяця з дня отримання цієї вимоги. Якщо мешканці не звільняють житловий будинок або житлове приміщення у встановлений або інший погоджений сторонами строк добровільно, їх примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду.

При цьому примусове виселення здійснюється на підставі рішення суду тільки за певних умов: якщо мешканці добровільно не звільнили житловий будинок чи житлове приміщення, на яке звернуто стягнення як на предмет іпотеки, протягом одного місяця з дня отримання письмової вимоги іпотекодержателя або нового власника або в інший погоджений сторонами строк.

У вказаній квартирі значиться зареєстрованою ОСОБА_1 (а.с.76). Третя особа - ОСОБА_3 - зареєстрований за адресою - АДРЕСА_2 (а.с.73).

11.12.2013 року Банком було надіслано ОСОБА_1 та ОСОБА_3 повідомлення №30.1.0.0/2-306 з наданням строку - тридцять днів з дня отримання вимоги - для добровільного звільнення спірного житлового приміщення, на яке судовим рішення звернуто стягнення, і таке повідомлення було ними отримано (а.с.65-67). Проте, в добровільному порядку протягом тридцяти днів з дня отримання повідомлення вони житлове приміщення не звільнили.

Зважаючи на обставини справи судова колегія погоджується з висновком суду про часткове задоволення позову, виселивши ОСОБА_1 з квартири, яка знаходиться в АДРЕСА_1.

Апелянт зазначав, що банк уже двічі звертався до суду із позовом про виселення ОСОБА_1, проте у задоволенні цих позовів рішеннями Мукачівського міськрайонного суду від 30.06.2010 та від 25.03.2013 було відмовлено. Вважає, що спір між тими ж сторонами та про той же предмет уже розглядався судом, і це є підставою для закриття провадження у справі.

Проте судова колегія з такою позицією апелянта погодитись не може.

Зазначеними рішенням Мукачівського міськрайонного суду було відмовлено у задоволенні позовів Банку, оскільки Банком, всупереч вимогам ст. 40 Закону України «Про іпотеку», не надавались докази направлення та вручення відповідачці вимоги про добровільне звільнення квартири. Крім того, питання про закриття

Банк звернувся до суду з цим позовом, повністю виконавши вимоги Закону України „Про іпотеку" - повідомивши про необхідність добровільно звільнити квартиру АДРЕСА_1 (а.с.65), таку вимогу відповідачка отримала, проте не виконала.

Суд першої інстанції відмовив у задоволенні позову в частині виселення ОСОБА_3, оскільки його процесуальний статус було визначено як третя особа. Таке рішення Банком не оскаржувалось.

Суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, а правильне по суті і справедливе рішення суду не може бути скасоване з одних лише формальних міркувань. Відповідно до ст. 308 ЦПК України, апеляційну скаргу слід відхилити, а рішення суду залишити без змін.

Керуючись ст.ст. 209, 304, п.1 ч. 1 307, 308, 313, п. 1 ст. 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_2 відхилити.

Рішення Мукачівського міськрайонного суду від 27 травня 2014 року - залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення, проте може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання нею законної сили шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуюча Судді