Постанова № 40758500, 03.10.2014, Харківський апеляційний господарський суд

ХАРКІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"02" жовтня 2014 р. Справа № 922/976/14

Колегія суддів у складі: головуючий суддя Пелипенко Н.М., суддя Івакіна В.О., суддя Тихий П.В.

при секретарі Пляс Л.Ф.

за участю прокурора - Здор Т.О. (посв. №026270 від 15.05.2014 р.)

та представників:

1-го позивача - Галагуря В.М. (посв. №15 від 09.11.2010 р.)

2-го позивача - Ломай Л.В. (дов. №713/01-25/05-14 від 03.02.2014 р.)

відповідача - Нежута С.О. (дов. б/н від 23.06.2014 р.)

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного господарського суду апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області (вх.№2292Х/1-8) на рішення господарського суду Харківської області від 28 липня 2014 року у справі

за позовом Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі:

1. Вільшанської селищної ради, смт. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область;

2. Державної екологічної інспекції у Харківській області, м. Харків

до Сільськогосподарського товариства з обмеженою відповідальністю "Вільне", смт. Вільшани, Дергачівський район, Харківська область

про стягнення 108328,00 грн.

ВСТАНОВИЛА:

Харківський міжрайонний прокурор з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері в інтересах держави в особі Вільшанської селищної ради та Державної екологічної інспекції у Харківській області звернувся до господарського суду Харківської області з позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача шкоду, завдану самовільним спеціальним водокористуванням у розмірі 108328,00 грн. на користь держави в особі Державної екологічної інспекції у Харківській області на розрахунковий рахунок Вільшанської селищної ради у Дергачівському районі Харківської області, УДСКСУ у Дергачівському районі Харківської області 37981703, МФО - 851011 для зарахування надходжень по коду бюджетної класифікації 24062100 "Грошові стягнення за шкоду, заподіяну порушенням законодавства про охорону навколишнього природного середовища внаслідок господарської та іншої діяльності"; забезпечити позов Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері шляхом накладення арешту на зазначене майно, що належить відповідачу; судові витрати покласти на відповідача.

Рішенням господарського суду Харківської області від 28.04.2014 р. у справі №922/976/14 (суддя Жельне С.Ч.) в позові відмовлено повністю.

Заступник прокурора Харківської області з рішенням господарського суду першої інстанції не погодився, звернувся до Харківського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилається на порушення місцевим господарським судом норм матеріального та процесуального права. Просить рішення господарського суду скасувати.

Державна екологічна інспекція у Харківській області апеляційну скаргу прокурора підтримує, вважає рішення суду першої інстанції незаконним та необґрунтованим. Просить апеляційну скаргу задовольнити, рішення господарського суду скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги прокурора задовольнити в повному обсязі.

Вільшанська селищна рада вимоги ухвали суду від 22.08.2014 р. не виконала, відзив на апеляційну скаргу та документи в обґрунтування своїх заперечень не надала. Присутній в судовому засіданні депутат селищної ради апеляційну скаргу прокурора підтримує, просить її задовольнити, рішення господарського суду скасувати, позов задовольнити.

СТОВ "Вільне" проти задоволення апеляційної скарги заперечує, вважає рішення суду першої інстанції законним та обґрунтованим. Зокрема зазначає, що надані прокурором та позивачами документи в обґрунтування позовних вимог не є належними доказами в підтвердження протиправності дій товариства зі спеціального водокористування. Просить апеляційну скаргу прокурора залишити без задоволення, рішення господарського суду - без змін.

Дослідивши матеріали справи, проаналізувавши доводи апеляційної скарги та відзиву на неї, вислухавши у судовому засіданні пояснення прокурора та уповноважених представників сторін, перевіривши повноту встановлення місцевим господарським судом обставин, що мають значення для справи, правильність застосування норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду встановила наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, Харківською міжрайонною прокуратурою з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері проведено перевірку за матеріалами Державної екологічної інспекції у Харківській області по факту спричинення державі збитків внаслідок здійснення забору підземної води без дозволу на спеціальне водокористування СТОВ "Вільне".

На підставі направлення на перевірку № 819/01-03 від 19.06.2013 р. та наказу № 819/01-03 від 19.06.2013 р. Державною екологічною інспекцією у Харківській області з 26.06.2013 р. по 16.07.2013 р. було проведено планову перевірку додержання вимог природоохоронного законодавства СТОВ "Вільне".

За результатами перевірки складено акт №819/01-03/06-11 від 26.06.2013 - 16.07.2013 р. (т.1 а.с.16-34).

Зазначена перевірка проведена в присутності директора СТОВ "Вільне" Митніка В.І., але від його підпису директор відмовився.

Перевіркою встановлено, що СТОВ "Вільне" займається вирощуванням зернових культур та, у ході господарської діяльності здійснює забір підземної води із застосуванням споруд та технічних пристроїв, що в силу ст. 48 Водного кодексу України є спеціальними водокористуванням.

Згідно з вимогами ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України спеціальне водокористування здійснюється лише за наявності дозволу

Перевіркою встановлено що 22.10.2009 р. СТОВ "Вільне" отримало дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№4641 А/Хар., згідно з яким використовує 3 свердловини та шахтний колодязь для видобування води для задоволення виробничих та господарсько-побутових потреб з обсягом водозабору не більше 41,12 тис. м3/рік або 112,7м3/добу. Строк дії дозволу визначено 3 роки, а саме до 29.07.2012 року.

У зв'язку з закінченням терміну дії зазначеного дозволу товариством 22.08.2012 р. отримано новий дозвіл на спеціальне водокористування Укр.№5969А/Хар., яким передбачені аналогічні умови спецводокористування.

Таким чином, в порушення вимог ст. ст. 44, 48, 49 Водного кодексу України СТОВ "Вільне" у період з 30.07.2012 р. по 21.08.2012 р. здійснено забір підземної прісної води обсягом 2200 мі без спеціального дозволу.

Факт видобування підземної води підтверджується звітністю форми 2ТП(водгосп) та довідкою СТОВ "Вільне" від 19.06.2013 р., виданою на вимогу Державної екологічної інспекції у Харківській області, де зазначено, що підприємством використана вода у зазначеному обсязі на виробничі потреби та для передачі населенню (т.1 а. с. 45-46, 47-50).

За результатами перевірки на виклик Державної екологічної інспекції у Харківській області № 8697/01-24/06-17 від 16.12.2013 року представники підприємства для надання пояснень та розгляду питання щодо складення протоколу про адміністративне правопорушення не з'явились, що унеможливило притягнення винних осіб товариства до адміністративної відповідальності.

Державною екологічною інспекцією у Харківській області відповідно до Методики розрахунку розмірів відшкодування збитків заподіяних державі внаслідок порушення законодавства про охорону та раціональне використання водних ресурсів, затвердженої наказом Міністерства охорони навколишнього природного середовища України від 20.07.2009 року № 389, зареєстрованої Мінюстом України 14.08.2009 року, здійснено розрахунок збитку, заподіяного державі внаслідок самовільного використання води з водного об'єкту, на загальну суму 108 328,00 грн. (т.1 а.с.42).

З метою досудового врегулювання спору відповідачу було направлено претензію №31 від 29.01.2014 р. (т.1 а.с.38-39), яку підприємство проігнорувало, нараховану суму збитків не сплатило.

Вказані обставини стали підставою для звернення Харківського міжрайонного прокурора з нагляду за додержанням законів у природоохоронній сфері до господарського суду Харківської області з позовом про стягнення шкоди, завданої самовільним спеціальним водокористуванням у розмірі 108328,00 грн.

Відмовляючи в задоволенні позову суд зазначив, що з наданих прокурором та позивачами в якості доказів документів не вбачається протиправної поведінки відповідача, а отже відповідальність за вказані дії не може настати, оскільки відсутній повний склад господарського правопорушення, що передбачає настання наслідків які зумовлюють відшкодування шкоди, в зв'язку з чим визнав позовні вимоги прокурора безпідставними та необґрунтованими.

Колегія суддів погоджується з висновком господарського суду про відмову в позові з огляду на таке.

Згідно із ч.4 ст.68 Закону України "Про охорону навколишнього природного середовища" підприємства, установи, організації та громадяни зобов'язані відшкодовувати шкоду, заподіяну ними внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, в порядку та розмірах, встановлених законодавством України.

Статтею 69 вказаного Закону передбачено, що шкода, заподіяна внаслідок порушення законодавства про охорону навколишнього природного середовища, підлягає компенсації в повному обсязі.

Відповідно до статті 1166 Цивільного кодексу України шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Для застосування такої міри відповідальності, як за завдану майнову шкоду за ст. 1166 Цивільного кодексу України, потрібна наявність повного складу цивільного правопорушення, а саме: протиправна поведінка, дія чи бездіяльність особи; шкідливий результат такої поведінки (збитки); причинний зв'язок між протиправною поведінкою та збитками; вина правопорушника.

Суд першої інстанції дійшов висновку, що у відповідача відсутня протиправна поведінка, яка полягає у здійсненні самовільного користування надрами (підземними водами), тобто без дозволу.

Колегія суддів вважає, що такий висновок місцевого господарського суду є правомірним, підтверджується матеріалами справи та нормами чинного законодавства.

Відповідно до ч.1 ст.23 Кодексу України про надра землевласники і землекористувачі в межах наданих їм земельних ділянок мають право без спеціальних дозволів та гірничого відводу видобувати для своїх господарських і побутових потреб, зокрема, підземні води для власних господарсько-побутових потреб, нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання, за умови що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу, та використовувати надра для господарських і побутових потреб.

При цьому, в основу можливості видобування та використання підземних вод покладено кількісний критерій, адже здійснення такого права можливо за умови, що продуктивність водозаборів підземних вод не перевищує 300 кубічних метрів на добу.

Згідно звіту 2ТП (водгосп) та довідки від 19.06.2013 р. товариством протягом періоду з 30.07.2012 р. по 21.08.2012 р. було видобуто 2200 м3 води, що становить 100 м3 на добу.

Отже, відповідач не перевищив встановлений законом ліміт продуктивності водозаборів підземних вод, а тому мав право без спеціального дозволу на користування надрами, видобувати та використовувати підземні води.

Колегія суддів вважає посилання прокурора на припис №06-22-187 від 23.09.2013 р. та копію витягу з ЄРДР з кримінального провадження №42014220150000005 як на належні докази в підтвердження протиправної поведінки відповідача безпідставними та необґрунтованими з огляду на таке.

З аналізу вказаних документів вбачається наступне.

По-перше, припис містить вимогу про отримання спеціального дозволу користування надрами до 23.10.2013 р., в той час, як на момент здійснення перевірки товариство мало відповідний дозвіл Укр.№5969 А/Хар. від 22.08.2012 р. терміном дії до 22.08.2015 р. Наявність дійсного дозволу зафіксована в акті перевірки.

По-друге, реєстрація кримінального провадження не є доказом протиправних дій особи, оскільки наявність в діях службових осіб товариства ознак злочину може бути встановлене лише судовим рішенням, що набрало законної сили.

Колегія суддів, беручи до уваги вищевказані обставини, дійшла висновку, що у відповідача відсутня протиправна поведінка, тобто немає складу цивільно-правової відповідальності, що, в свою чергу, виключає стягнення збитків.

Також колегія суддів вважає за необхідне зазначити, що у відповідності до ст.23 Кодексу України про надра відповідач мав право видобувати підземні води для власних господарсько-побутових потреб.

З наявної в матеріалах справи довідки СТОВ "Вільне" від 19.06.2013 р. вбачається, що відповідач 99,5% видобутої води передав іншим водокористувачам (населенню) що відноситься до нецентралізованого та централізованого (крім виробництва фасованої питної води) господарсько-питного водопостачання; 0,5% використав на особисті потреби підприємства, що відноситься до задоволення власних господарсько-побутових потреб, що відповідає ч.1 ст.3 Господарського кодексу України.

Таким чином, відповідач, здійснивши видобування та користування підземними водами для госппитних та господарсько-побутових потреб, не порушив приписи статті 23 Кодексу України про надра.

Відповідно до вимог статті 32 Господарського процесуального кодексу України: доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Апеляційні вимоги не підтверджені належними доказами, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому у суду апеляційної інстанції відсутні правові підстав для їх задоволення.

На підставі викладеного колегія суддів вважає, що рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2014 р. у справі №922/976/14 прийняте при належному з'ясуванні обставин, що мають значення для справи та у відповідності до норм матеріального і процесуального права і підстави для його скасування відсутні, в зв'язку з чим, апеляційна скарга прокурора не підлягає задоволенню.

Керуючись статтями 22, 85, 91, 99, 101, пунктом 1 статті 103, статтею 105 Господарського процесуального кодексу України колегія суддів Харківського апеляційного господарського суду, -

ПОСТАНОВИЛА:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Харківської області залишити без задоволення.

Рішення господарського суду Харківської області від 28.04.2014 р. у справі №922/976/14 залишити без змін.

Повна постанова складена 03.10.2014 р.

Головуючий суддя Пелипенко Н.М.

Суддя Івакіна В.О.

Суддя Тихий П.В.