Рішення № 40758079, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/14689/14 01.10.14

За позовом Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом»

до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Актив-Банк»

третя особа, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача

Публічне акціонерне товариство «УкрГідроЕнерго»

про розірвання договору застави

суддя Пукшин Л.Г.

Представники сторін:

від позивача Калюжний Д.В.- представник за довіреністю № 27-17 від 02.01.14

від відповідача не з'явились

від третьої особи не з'явились

В судовому засіданні 16.07.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

На розгляд Господарського суду міста Києва передані позовні вимоги Відкритого акціонерного товариства «Турбоатом» до Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк» Актив-Банк» про розірвання договору застави.

В обґрунтування позовних вимог позивач зазначає, що 22.04.2011 на виконання Договору банківської гарантії між сторонами було укладено договір застави № 0422/02-Г/S-1, на підставі якого позивач передав відповідачу у заставу майнові права на грошові кошти в сумі 2 836 816,00 доларів США, що станом на 22.04.2011 року було еквівалентно сумі 22 609 566,00 грн. У зв'язку з різкою зміною курсу гривні по відношенню до долару США, відповідач ігнорує звернення позивача щодо вирішення питання про зменшення вартості заставлених прав, а тому позивач просить суд розірвати договір застави № 0422/02-Г/S-1 від 22.04.2011р.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 18.07.2014 порушено провадження у справі № 910/14689/14 за вказаною позовною заявою та призначено розгляд справи в судовому засіданні 13.08.2014.

Даною ухвалою, на підставі ст. 27 ГПК України, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, що не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Відкрите акціонерне товариство «УкрГідроЕнерго».

13 серпня 2014 третя особа через загальний відділ діловодства суду подала письмові пояснення по суті спору, в яких проти позову заперечувала з наступних підстав. Зокрема, третя особа зазначила, що між позивачем та третьою особою укладено Контракт на «Закупівлю проектування, поставка та встановлення установок для реконструкції турбін для ДніпроГЕС-2», ідентифікаційний номер UHE/C-TD2-24/09 від 16.03.2011, в рамках позики Міжнародного банку реконструкції та розвитку на підставі угоди про позику, укладеної між Україною та Міжнародним банком реконструкції та розвитку 19.09.2005 р., яка була ратифікована Верховною радою України. Згідно загальних умов Контракту позивач зобов'язався надати гарантії на авансовий платіж та на виконання умов Контракту, що в свою чергу є невід'ємним документом Контракту, з наданням яких Контракт вступає в силу.

Так, за доводами третьої особи, позивачем на виконання умов Контракту надано третій особі банківську гарантію на авансовий платіж на суму 22 609 566,00 грн від 22.04.2011 р. та банківську гарантію на виконання контракту на суму 29 992 765,02 грн від 22.04.2011 р. А відтак, на думку третьої особи, розірвання договору застави № 0422/02-Г/S-1, що укладений між позивачем та відповідачем, на забезпечення зобов'язань позивача перед відповідачем за договором 0422/02-Г про надання банківської гарантії може призвести до анулювання відповідачем банківської гарантії на авансовий платіж, що в свою чергу являється невід'ємним документом Контракту.

Ухвалою Господарського суду м. Києва від 13.08.2014 здійснено заміну третьої особи - Відкрите акціонерне товариство «УкрГідроЕнерго» на його правонаступника - Публічне акціонерне товариство «УкрГідроЕнерго» та відкладено розгляд справи 17.09.2014.

У судове засідання, призначене на 17.09.2014, з'явились представники позивача та третьої особи. Представник позивача подав письмове клопотання про відкладення розгляду справи у зв'язку з можливим мирним врегулюванням спору та про продовження строку вирішення спору.

Представник третьої особи проти поданого клопотання не заперечував.

Відповідач в судове засідання, призначене на 17.09.2014, не з'явився, вимоги ухвали суду не виконав, явку уповноваженого представника не забезпечив, про поважні причини неявки суд не повідомив, обґрунтованих клопотань щодо своєї неявки не направив, хоча про дату, час і місце судового засідання був повідомлений належним чином.

Ухвалою суду від 17.09.2014 продовжено строк розгляду спору у справі № 910/14689/14 на 15 днів та відкладено розгляд справи на 01.10.2014.

У судове засідання 01.10.2014 з'явився представник позивача позовні вимоги підтримав та просив суд задовольнити у повному обсязі. Відповідач та Третя особа не забезпечили явку уповноважених представників у судове засідання, про причини неявки суд не повідомили, про час та місце проведення судового засідання були повідомленні належним чином.

У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Зважаючи на те, що неявка представника відповідача не перешкоджає всебічному, повному та об'єктивному розгляду всіх обставин справи, суд вважає за можливе розглянути справу за наявними в ній матеріалами в порядку ст. 75 ГПК України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

22 квітня 2001 року між Відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» (Принципал) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (Гарант) було укладено договір про надання банківської гарантії № 0422/02-Г, відповідно до умов якого в забезпечення зобов'язань ВАТ «Турбоатом» перед ВАТ «УкрГідроЕнерго» (Бенефіціар), що випливають з Контракту «Закупівля проектування, поставка та встановлення установок для реконструкції турбін для ДніпроГЕС-2», ідентифікаційний номер UHE/C-TD2-24/09 від 16.03.2011 р. (надалі - контракт) Гарант надав письмове зобов'язання (банківську гарантію), сплатити Бенефіціару грошові кошти на суму 22 609 566,00 грн, у випадку якщо Принципал повністю або частково не виконає свої зобов'язання, що випливають з контракту.

На виконання договору банківської гарантії, 22 квітня 2011 року між Відкритим акціонерним товариством «Турбоатом» (заставодавець) та Публічним акціонерним товариством «Комерційний банк «Актив-Банк» (заставодержатель) було укладено договір застави № 0422/02-Г/S-1. Відповідно до п. 1.1. договору застави у забезпечення зобов'язань заставодавця перед заставодержателем за основним зобов'язанням, заставодавець передає, а заставодержатель приймає у заставу майнові права на грошові кошти у сумі 2 836 816,00 доларів США, які обліковуються на рахунку № 260273013446 у ПАТ «Комерційний банк «Актив-Банк», належні заставодавцю як кредитору за договором про надання банківської гарантії № 0422/02-Г від 22.04.2011 р.

Згідно з п. 1.5. договору застави заставлені майнові права оцінюються сторонами у сумі 22 596 374,17 грн за курсом гривні до долару США, встановлені Національним банком України станом на дату укладення цього договору.

За доводами позивача, у зв'язку з різкою зміною курсу гривні по відношенню до долару США, а також ігнорування з боку відповідача звернень позивача щодо вирішення питання про зменшення вартості заставлених прав, стало підставою для звернення до суду з вимогою про розірвання договору застави в порядку ст. 652 ЦК України.

Оцінюючи подані позивачем докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, суд вважає, що вимоги позивача не підлягають задоволенню з наступних підстав.

У відповідності до п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України, договір є підставою виникнення цивільних прав та обов'язків. Цивільні права і обов'язки виникають як з передбачених законом договорів, так і з договорів, не передбачених законом, але таких, що йому не суперечать.

Частинами 1, 3, 5 ст. 626 Цивільного кодексу України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є двостороннім, якщо правами та обов'язками наділені обидві сторони договору. Договір є відплатним, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає із суті договору.

Договір, відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України, є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до ст.ст. 525, 526 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Цивільного Кодексу України, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Аналогічні положення містяться і в Господарському кодексі України. Так, відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договорів, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Приписами ч. 1 ст. 173 Господарського кодексу України встановлено, що в силу зобов'язання одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Згідно із ч. 1 ст. 67 Господарського кодексу України відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями і громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів.

Частиною 1 ст. 548 Цивільного кодексу України передбачено, що виконання зобов'язання (основного зобов'язання) забезпечується, якщо це встановлено договором або законом.

Згідно зі ст. 546 Цивільного кодексу України виконання зобов'язання може забезпечуватися зокрема заставою, порукою.

Відповідно до частини першої статті 652 Цивільного кодексу України у разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

При наявності істотної зміни обставин, що істотно порушила баланс інтересів сторін, сторони спочатку здійснюють спроби щодо зміни або розірвання договору за взаємною згодою, як зазначено у частині першій статті 651 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 188 Господарського кодексу України зміна та розірвання господарських договорів в односторонньому порядку не допускається, якщо інше не передбачено законом або договором.

Сторона договору, яка вважає за необхідне змінити або розірвати договір, повинна надіслати пропозиції про це другій стороні за договором.

Сторона договору, яка одержала пропозицію про зміну чи розірвання договору, у двадцятиденний строк після одержання пропозиції повідомляє другу сторону про результати її розгляду.

У разі якщо сторони не досягли згоди щодо зміни (розірвання) договору або у разі неодержання відповіді у встановлений строк з урахуванням часу поштового обігу, заінтересована сторона має право передати спір на вирішення суду.

Як свідчать матеріали справи, що й визнається позивачем , останній з вимогою про розірвання договору застави позивач до відповідача не звертався.

Частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України передбачено, що в разі недосягнення сторонами згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний за наявності одночасно таких умов:

1) в момент укладення договору сторони виходили з того, що така зміна обставин не настане;

2) зміна обставин зумовлена причинами, які заінтересована сторона не могла усунути після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від неї вимагалися;

3) виконання договору порушило б співвідношення майнових інтересів сторін і позбавило б заінтересовану сторону того, на що вона розраховувала при укладенні договору;

4) із суті договору або звичаїв ділового обороту не випливає, що ризик зміни обставин несе заінтересована сторона.

Отже, для розірвання договору у разі істотної зміни обставин необхідно наявність всіх перелічених умов одночасно.

Відповідно при зверненні з вимогами про розірвання договору, на підставі статті 652 Цивільного кодексу України на позивача покладається, у відповідності до статті 33 Господарського процесуального кодексу України, обов'язок довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог.

Наявності усіх чотирьох умов, необхідних для розірвання договору застави, у зв'язку із істотною зміною обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, позивачем не доведено.

За визначенням наведеним у ст. 42 Господарського кодексу України підприємництво -це самостійна, ініціативна, систематична, на власний ризик господарська діяльність, що здійснюється суб'єктами господарювання (підприємцями) з метою досягнення економічних і соціальних результатів та одержання прибутку, відповідно погіршення становища товариства внаслідок необхідності виконання договірних зобов'язань через підвищення курсу долара та в умовах фінансової кризи, не є підставою вважати, що зміна обставин про яку зазначає позивач, зумовлена причинами, які останнім не могли бути усунуті після їх виникнення при всій турботливості та обачності, які від нього вимагалися.

Зміна курсу долару США по відношенні до гривні не свідчить про істотну зміну обставин в розумінні положень ст. 652 Цивільного кодексу України відносно договору застави, укладеного на забезпечення виконання основного зобов'язань за гарантійним договором.

Відповідно до ст. 36 Закону України "Про Національний банк України" офіційний курс гривні до іноземних валют встановлюється Національним банком України.

Валютні курси, як зазначено у ч. 1 ст. 8 Декрету Кабінету Міністрів України "Про систему валютного регулювання та валютного контролю", встановлюються Національним банком України за погодженням з Кабінетом Міністрів України.

Поряд з цим, згідно з Положенням про встановлення офіційного курсу гривні до іноземних валют та курсу банківських металів, затвердженим постановою Правління Національного Банку України від 12.11.2003 № 496, офіційний курс гривні до іноземних валют, встановлюється щоденно. Для розрахунку курсу гривні до іноземних валют використовується інформація про котирування іноземних валют за станом на останню дату.

Отже, незмінність курсу гривні до іноземних валют законодавчо не закріплена.

Таким чином, укладаючи договір застави, сторони приймали на себе певні ризики, на випадок зміни валютного курсу та в момент укладення договору не мали будь-яких законних підстав вважати, що зміна встановленого валютного курсу не настане.

Позивачем не доведено, що сторони при укладенні спірного договору були впевнені в тому, що така зміна обставин не настане.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами. Боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання (стаття 625 Цивільного кодексу України).

Наведена позиція також викладена у Постановах Верховного Суду України від 21.04.2010, від 26.05.2010 (справа № 6-3821св10).

Отже, при укладенні спірного договору в забезпечення виконання зобов'язань, що виникають з договору про надання банківської гарантії та беручи на себе певні зобов'язання, сторони повинні були чітко усвідомлювати, що курс національної валюти по відношенню до долара США не є незмінним. А відтак, наявність усіх обов'язкових умов для розірвання договору застави, передбачених частиною другою статті 652 Цивільного кодексу України, відсутня.

Враховуючи викладене, оскільки позивачем не здійснено спроб досудового врегулювання спору, а також не доведено наявності всіх умов для розірвання договору, встановлених ст. 652 Цивільного кодексу України, у судовому порядку, суд вважає, що підстави для задоволення позовних вимог відсутні.

Керуючись ст. ст. 32-34, 44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва

В И Р І Ш И В:

В задоволенні позову відмовити повністю

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 03.10.2014 р.

Суддя Пукшин Л.Г.