Ухвала суду № 40757573, 02.10.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД Справа: № 826/9473/14 Головуючий у 1-й інстанції: Санін Б.В. Суддя-доповідач: Парінов А.Б.

У Х В А Л А

Іменем України

02 жовтня 2014 року м. Київ

Колегія суддів Київського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого - судді Парінова А.Б.,

суддів: Грибан І.О., Губської О.А.,

при секретарі судового засідання Арсенійчук М.В.,

за участю представників сторін:

від позивача Антонова Г.І.,

від відповідача Вендоліна А.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року у справі за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Сушия» до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів про визнання протиправним та скасування рішення про коригування митної вартості товарів,-

ВСТАНОВИЛА:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Сушия» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Київської міжрегіональної митниці Міндоходів, в якому просило визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №100250004/2014/000037/1 від 25.04.2014 р.

Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року позов задоволено.

Не погоджуючись з прийнятим судовим рішенням, Київська міжрегіональна митниця Міндоходів оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі відповідач просить скасувати оскаржувану постанову та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Свої вимоги апелянт обґрунтовує тим, що рішення суду першої інстанції прийняте з порушенням норм матеріального права при неповному з'ясуванні обставин справи.

Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду -без змін, виходячи з наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується матеріалами справи, між ТОВ «Сушия» (Покупець) та фірмою «Farmers Rice Cooperative» LLC (США) (Продавець) було укладено зовнішньоекономічний контракт №01/03-12 від 01.03.2012 р. (надалі - Контракт №01/03-12), за умовами умов якого Продавець продає, а Покупець купує товар (продукти харчування), що поставляється окремими поставками товару та вказаний у Специфікації або фактурах. Загальна вартість цього Контракту становить 1 000 000,00 дол. США. Умови поставки товару - CIF (м. Київ) або CIF (м. Одеса) відповідно до правил «Інкотермс - 2010 р.».

З метою здійснення митного контролю та митного оформлення товару ТОВ «Сушия» подало до митного посту Митниці «Західний» митну декларацію №100250004/2014/092228 від 24.04.2014 р. (надалі - МД №100250004/2014/092228), згідно якої митна вартість товару (рис, загальною вагою 99 792,00 кг) задекларована із застосуванням першого методу визначення митної вартості товарів (за ціною договору) в розмірі 87 824,00 дол. США (1 011 104,54 грн.).

Разом з МД №100250004/2014/092228 на підтвердження митної вартості Позивачем було подано наступні документи: Контракт №01/03-12 із Додатковими угодами №1 та №2;

інвойс №421668 від 04.03.2014 р.; декларацію виробника від 11.03.2014 р.; коносамент MSCU04146657 від 11.03.2014 р.; копію митної декларації країни відправлення №421665-9 від 27.02.2014 р.; міжнародні автомобільні накладні (CMR) 8/1 від 22.04.2014 р., №8/3,4 від 22.04.2014 р., №8/4,5 від 22.04.2014 р.; банківський платіжний документ, що стосується товару від 09.04.2014 р.; пакувальний лист від 04.03.2014 р.; сертифікат про походження товару загальної форми від 04.03.2014 р.; висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією №1524 від 18.04.2014 р.; висновок державної санітарно-епідеміологічної експертизи №05.03.02-03/43257 від 15.05.2012 р.; карантинний дозвіл на імпорт (транзит) №75/09806 від 22.11.2013 р.; фітосанітарний сертифікат, який видається країною-експортером №F-C-06113-03803820-7-N від 07.03.2014 р.; торгова угода від 19.11.2013 р.

За результатами розгляду вказаних документів 24.04.2014 р. відповідачем було запропоновано надати позивачу наступні додаткові документи, зокрема: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписки з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за власним бажанням інші додаткові наявні у декларанта або уповноваженої ним особи документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

На виконання вказаної вимоги митного органу 25.04.2014 р. позивачем були направлені до Митниці додаткові документи, а саме: лист від виробника стосовно вартості страхування вантажу, який надійшов на адресу позивача відповідно до інвойсу №421668 від 04.03.2014 р.; лист від страхової компанії з перекладом; банківський платіжний документ про оплату позивачем інвойсу №421668 від 04.03.2014 р.; експортну декларацію країни-відправлення від 27.02.2014 р.; прайс-листи виробника товару; виписку з бухгалтерської документації по попередній поставці товару.

За результатами перевірки МД №100250004/2014/092228 та документів, що підтверджують визначену митну вартість товару, відповідачем було відмовлено ТОВ «Сушия» в митному оформленні товару та складено картку відмови №100250004/2014/00070 від 25.04.2014 р. (надалі - Картка відмови №100250004/2014/00070), а також було прийняте рішення про коригування заявленої митної вартості №100250004/2014/000037/1 від 25.04.2014 р. (надалі - Рішення №100250004/2014/000037/1), яким скориговано митну вартість товару з 0,88 дол. США за кг до 1,18 дол. США за кг.

12.05.2014 р. декларант звернувся до заступника начальника Митниці з листом та викладеним у ньому проханням підтвердити заявлену ТОВ «Сушия» митну вартість товару та, зважаючи на відсутність відповідного реагування на лист позивача, останній 24.05.2014 р. звернувся зі скаргою на Рішення №100250004/2014/000037/1 до начальника Митниці.

30.05.2014 р. ТОВ «Сушия» було повідомлено відповідачем листом за вих. №5943/1/26-70-61-02 від 19.05.2014 р., яким повідомлено про відсутність підстав для перегляду Рішення №100250004/2014/000037/1 та 16.06.2014 р. повідомлено про відмову у визнанні заявленої митної вартості.

Не погоджуючись з рішенням відповідача про коригування митної вартості товару, позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Приймаючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції виходив з того, що, оскільки позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Колегія суддів погоджується із зазначеним висновком суду першої інстанції з огляду на наступне.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КАС України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Розглядаючи справи щодо протиправності рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Відповідно до ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Зі змісту протоколу обробки електронного документу вбачається, що підставою для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару стала та обставина, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору, оскільки документи, надані декларантом, не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. До такого висновку відповідач прийшов внаслідок неподання позивачем страхових документів, а також документів, що містять відомості про вартість страхування, оскільки відповідно до правил «Інкотермс 2010» продавець зобов'язаний за власний рахунок застрахувати товар та надати покупцю страховий поліс чи інше підтвердження страхового покриття.

Наведене стало підставою для повідомлення ТОВ «Сушия» про необхідність подання додаткових документів щодо митної вартості товару, а саме вимогалося подати наступні документів: страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування; за наявності - інші платіжні документи та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); виписку з бухгалтерської документації; каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; за власним бажанням інші додаткові наявні у декларанта або уповноваженої ним особи документи для підтвердження заявленої митної вартості товару.

Так, на вимогу митного органу ТОВ «Сушия» були подані додаткові документи, зокрема: лист від виробника стосовно вартості страхування вантажу, який надійшов на адресу Позивача відповідно до інвойсу №421668 від 04.03.2014 р.; лист від страхової компанії з перекладом; банківський платіжний документ від 09.04.2014 р. про оплату Позивачем інвойсу №421668 від 04.03.2014 р.; експортну декларацію країни-відправлення від 27.02.2014 р.; прайс-листи виробника товару; виписку з бухгалтерської документації по попередній поставці товару.

Однак, за результатами розгляду всіх поданих до МД №100250004/2014/092228 документів відповідач прийшов до висновку про те, що митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору щодо товарів, які імпортуються, оскільки документи, зазначені в ч.2 та ч.3 ст.53 МК України, містили розбіжності та не містили всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. Крім того, ТОВ «Сушия» не подано додаткових документів (страхові документи), а також документи, що містять відомості про вартість страхування, які відповідно до ч.2 ст.53 МК України є документами, що підтверджують складові митної вартості товару, що й стало підставами прийняття оскаржуваного Рішення №100250004/2014/000037/1.

На спростування наведеного висновку митного органу позивачем надано відповідачу лист за вих. №Л-6 від 24.04.2014 р., в якому ТОВ «Сушия» надавало Митниці пояснення щодо відсутності змоги підтвердження вартості страхування товару у зв'язку із відсутністю можливості у Продавця надати інформацію щодо вартості однієї конкретної поставки товару за одним конкретним інвойсом, оскільки страхова сума розміром 3 000 000,00 дол. США є загальною та сплачена останнім наперед у вигляді авансового платежу.

На підтвердження вказаних обставин ТОВ «Сушия» подано лист від компанії «ЕРІС» (страхувальника Продавця), в якому зазначено, що страхове покриття для партії товару за інвойсом №421668 надано фірмі «Farmers Rice Cooperative» покриває період з 01.09.2013 р. по 01.09.2014 р., загальний страховий ліміт усіх відвантажень фірми складає 3 000 000,00 дол. США та діє на весь період перевезень.

Також, надано отриманий від Продавця лист від 24.04.2014 р., відповідно до якого повідомлено, що страхове покриття їхніх вантажів являється частиною великої рамкової політики, котра є між останнім та їх страхувальником. Індивідуальні сертифікати не передбачені та не видаються.

Крім того, на підтвердження заявленої митної вартості Позивачем, до митного органу були подані торгівельна угода від 19.11.2013 р. між фірмою «Farmers Rice Cooperative» та ТОВ «Сушия», прайс-лист Продавця, видаткову накладну №9018 від 04.12.2013 р., банківський платіжний документ від 09.04.2014 р. про оплату Позивачем інвойсу №421668 від 04.03.2014 р.

Крім цього, на підтвердження існування розбіжностей в наданих декларантом документах митним органом зазначено, що в копії банківського платіжного документу від 09.04.2014 р. вказані інші банківські реквізити Продавця, порівняно із відповідним Контрактом №01/03-12.

Колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що відмінність банківських реквізитів банківського платіжного документу від 09.04.2014 р. та Контракту №01/03-12 не є підставою для сумнівів у задекларованій вартості товару, оскільки законодавством не обмежується кількість банківських рахунків, які може відкрити юридична особа, а наведена обставина не впливає на зміну митної вартості товару.

Крім цього, суд вважає необґрунтованими посилання митного орану на невідповідність встановленим вимогам відомостей, викладених в прайс-листах фірми - виробника товару, оскільки прайс-листи є пропозицією укласти договір та не мають обов'язкового характеру. Умови оплати визначаються в договорі.

Відповідно до ст. 49 Митного кодексу України митною вартістю товарів, які переміщуються через митний кордон України, є вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.

Згідно з вимогами ч. 1 ст. 51 Митного кодексу України митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.

Частиною 1 ст. 52 Митного кодексу України передбачено, що заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.

Відповідно до п. 2 ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.

Перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів, визначний ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України.

Відповідно до вимог частини другої вказаної статті до таких документів відносяться:

1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;

2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;

3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу);

4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;

5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;

6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;

7) копія імпортної ліцензії, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;

8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.

Згідно з ч. 3 ст. 53 Митного кодексу України у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) додаткові документи.

Відповідно до ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.

Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.

За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.

Митний орган з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів має право:

1) упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості;

2) у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи встановлені статтею 53 цього Кодексу додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості;

3) у випадках, встановлених цим Кодексом, здійснювати коригування заявленої митної вартості товарів.

Як вбачається з матеріалів справи, позивачем надано відповідачу для митного оформлення імпортованого товару основні документи, що передбачені ч. 2 ст. 53 МК.

Подані документи, копії яких наявні у справі, чітко ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей та містять дані, що піддаються обчисленню, підтверджують ціну товарів, що підлягала сплаті позивачем на користь продавця, - та вартість страхових витрат, тобто підтверджують митну вартість товарів за ціною договору згідно з вимогами ч.ч. 4, 5 ст. 58 МК.

Як вбачається зі змісту оскаржуваного рішення митного органу про коригування митної вартості товарів, митна вартість товару, імпортованого позивачем, була визначена на підставі резервного методу.

Згідно зі ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:

1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);

2) другорядні:

а) за ціною договору щодо ідентичних товарів;

б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів;

в) на основі віднімання вартості;

г) на основі додавання вартості (обчислена вартість);

ґ) резервний.

Частинами 2 та 3 цієї статті передбачено, що основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.

У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.

При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.

Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.

У разі якщо неможливо застосувати жоден із зазначених методів, митна вартість визначається за резервним методом відповідно до вимог, встановлених статтею 64 цього Кодексу.

Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості і з цією метою мають повноваження витребовувати додаткові документи для перевірки правильності зазначеної митної вартості товару в разі наявності підстав для сумніву в правильності митної оцінки товару, що переміщується через митний кордон України.

Разом з тим дискреційні функції митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю. До них, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості.

Судом встановлено, що рішення про визначення митної вартості товару митниця прийняла, не застосувавши жодного іншого методу, крім шостого (резервного), при цьому, не обґрунтувавши необхідності застосування саме цього методу та не зазначивши, які саме розбіжності містять документи, що підтверджують вартість ввезеного товару, та які були подані декларантом.

При цьому, колегією суддів встановлено, що надані позивачем до митниці документи на підтвердження вартості товару, не містять розбіжностей та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу.

Зазначене свідчить, що митниця не дотримала передбаченого статтею 57 МК порядку визначення митної вартості товару.

Відповідно до статті 9 Конституції України чинні міжнародні договори, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, є частиною національного законодавства України.

Згідно з пунктом 2 параграфу (а) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року оцінка імпортованого товару для митних цілей повинна базуватися на дійсній вартості імпортованого товару, на який розраховується мито або аналогічного товару і не повинна базуватися на вартості товару національного походження чи на довільній або фіктивній вартості.

Відповідно до пункту 2 параграфу (b) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року під «дійсною вартістю»слід розуміти ціну, за яку, під час та в місці, визначеними законодавством імпортуючої країни, такий чи аналогічний товар продається або пропонується до продажу при звичайному ході торгівлі за умов повної конкуренції.

Згідно з пунктом 2 параграфу (с) статті VII Генеральної угоди з тарифів і торгівлі 1994 року якщо дійсна вартість не може бути визначена відповідно до параграфу (b) цього параграфа, оцінка для митних цілей повинна базуватися на найближчому еквіваленті такої вартості, який можна визначити.

Відповідно до Правил заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598, що визначає обставини прийняття Рішення та джерела інформації, що використовувалися митним органом для визначення митної вартості у графі зазначаються причини, через які митна вартість імпортованих товарів не може бути визначена за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції), у тому числі:

неподання основних документів, які підтверджують відомості про заявлену митну вартість товарів (згідно з переліком та відповідно до умов, наведених у статті 53 Кодексу);

невірно проведений розрахунок митної вартості;

невідповідність обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 розділу III Кодексу;

надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Зазначається послідовність застосування методів визначення митної вартості та причин, через які не був застосований кожний з методів, що передує методу, обраному митним органом.

У графі також вказується про проведення процедури консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору методів визначення митної вартості товарів відповідно до вимог статей 59 - 61 Кодексу. Результати проведеної консультації, а також причини, через які не можуть бути застосовані методи визначення митної вартості товарів за ціною договору щодо ідентичних, подібних (аналогічних) товарів (наприклад, відсутня інформація щодо вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів), фіксуються у графі.

Посилання на використання цінової бази Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби у Рішенні допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.

У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу (стаття 64 Кодексу) зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.

Зі змісту оскаржуваного рішення вбачається, що відповідачем не зазначено жодного джерела інформації, яке стало підставою для коригування митної вартості товару, передбаченого Правилами заповнення рішення про коригування митної вартості товарів, затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 N 598.

Інших доказів того, що подані декларантом до митного оформлення документи містили розбіжності, які впливають на кількісні та вартісні показники оцінюваного товару, відповідачем не виявлено, а судом таких не вбачається.

Таким чином, доводи відповідача не свідчать про дійсну наявність розбіжностей і не доводять наявність визначених ч. 3 ст. 53 МК підстав для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товарів.

Щодо неподання декларантом додаткових документів, то в даному випадку їх відсутність не впливає на правильність визначення декларантом митної вартості товарів за першим методом, що підтверджується наданими до митного оформлення основними документами. Неподання декларантом запитуваних митним органом документів, за відсутності обґрунтування неможливості визначення митної вартості товарів за першим методом, не є достатнім для висновку про наявність підстав для застосування митним органом іншого методу визначення митної вартості. Зазначений висновок зроблено у постанові Верховного Суду України від 11.09.2012 (№26347525 згідно Єдиного державного реєстру судових рішень), який в силу ч. 2 ст. 161 та ч. 1 ст. 244-2 КАС є обов'язковим для врахування при вирішенні даної справи.

Також відповідач не довів суду обов'язкову в силу ч. 1 ст. 55 МК наявність передбачених ч. 6 ст. 54 МК випадків, за яких митниця могла відмовити позивачу в митному оформленні товару за заявленою ним митною вартістю та прийняти рішення про коригування митної вартості товарів. Так, відповідач не надав суду доказів та аргументованих пояснень з приводу того, що позивачем заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів; не довів суду невідповідність обраного позивачем методу визначення митної вартості товарів; не посилався та не підтвердив суду надходження офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.

Щодо визначення відповідачем вартості оцінюваного товару відповідно до МД від 04.12.2013 р. №100250004/2013/410343, що є вищою порівняно з контрактною ціною оцінюваних товарів, то сама по собі різниця між вартістю подібних (аналогічних) товарів (без урахування країни поставки, якісних та кількісних характеристик) не свідчить про наявність порушень з боку декларанта і не призводить до автоматичного збільшення митної вартості товарів, адже законодавство таких підстав прямо не встановлює, тому не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару.

Інших обставин, які б викликали обґрунтовані сумніви в достовірності проведеного позивачем розрахунку митної вартості товару за ціною договору, відповідачем не наведено, а інших обставин, які б впливали на рівень задекларованої позивачем митної вартості товару, судом не встановлено.

Отже, суд дійшов висновку, що позивачем подано відповідачу достатній пакет документів на підтвердження кількісних і вартісних показників імпортованого товару, повноти і достовірності митної вартості товару, заявленої позивачем за першим методом, тому заявлена позивачем митна вартість товарів за ціною договору відповідає вимогам ст. 58 МК. Натомість коригування відповідачем митної вартості здійснено неправомірно з порушенням ч. 3 ст. 53, ч. 6 ст. 54, ч. 1 ст. 55 МК та всупереч правилам, визначеним ст. 58 цього Кодексу.

Відповідно до ст. 159 КАС України судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин у адміністративній справі, підтверджених такими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

У відповідності до ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Доводи апеляційної скарги не спростовують висновки суду першої інстанції, а тому апеляційну скаргу потрібно залишити без задоволення, а оскаржувану постанову суду без змін.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України колегія суддів,-

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Київської міжрегіональної митниці Міндоходів залишити без задоволення.

Постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 06 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів в касаційному порядку шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя А.Б. ПаріновСудді І.О. Грибан О.А. Губська

Ухвалу в повному обсязі виготовлено 06.10.2014

.

Головуючий суддя Парінов А.Б.

Судді: Грибан І.О.

Губська О.А.