Ухвала суду № 40755437, 16.09.2014, Київський апеляційний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа: № 2а/1023/662/12 Головуючий у 1-й інстанції: Орел А.С. Суддя-доповідач: Собків Я.М.

У Х В А Л А

Іменем України

16 вересня 2014 року м. Київ

Київський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів:

головуючого - судді : Собківа Я.М.,

суддів: Борисюк Л.П., Петрика І.Й.,

при секретарі: Присяжній Д.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на постанову Славутицького міського суду Київської області від 14 травня 2012 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області про визнання незаконним рішення та зобов'язання прийняти рішення і вчинити дії,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_2 звернулася до Славутицького міського суду Київської області із адміністративним позовом до відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби головного управління юстиції у Київській області, в якому просила визнати незаконною постанову про відмову у відкритті виконавчого провадження від 28.02.2012 р. по виконавчому листу № 2-а-3000/10/1023 від 23.11.2010 р. та зобов'язати прийняти виконавчий лист до виконання, відкрити виконавче провадження та здійснити всі виконавчі дії, необхідні для примусового виконання рішення суду.

Постановою Славутицького міського суду Київської області від 14 травня 2012 року позивачу в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач не погоджуючись з прийнятим рішенням суду звернувся з апеляційною скаргою, в якій зазначає, що оскаржувана постанова суду не відповідає вимогам матеріального та процесуального права, а саме, судом першої інстанції неповно з'ясовано та не доведено обставини, що мають значення для справи, висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, в зв'язку з чим просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нове рішення, яким задовольнити його позовні вимоги в повному обсязі.

Сторони, будучи належним чином повідомлені про дату, час та місце апеляційного розгляду справи, в судове засідання не з'явилися.

Враховуючи, що в матеріалах справи достатньо письмових доказів для правильного вирішення апеляційної скарги, а особиста участь сторін в судовому засіданні - не обов'язкова, колегія суддів у відповідності до ч. 4 ст. 196 КАС України визнала можливим проводити апеляційний розгляд справи за відсутності представників сторін.

Згідно ст. 41 КАС України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 200 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Згідно ч. 3 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Як вбачається з матеріалів справи та встановлено судом першої інстанції, постановою Славутицького міського суду Київської області від 25 жовтня 2010 року у справі № 2-а-300/10/1023 визнано незаконними дії управління Пенсійного фонду України в м. Славутичі Київської області щодо нарахування та виплати ОСОБА_2 основної державної пенсії та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю, як особі, віднесеній до категорії 1 по 2 групі інвалідності, захворювання якої пов'язане з виконанням робіт, пов'язаних з ліквідацією наслідків аварії на Чорнобильській АЕС, у розмірах, що не відповідають встановленим Законом України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», підвищення до пенсії у розмірі, що не відповідає встановленому Законом України «Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту» і зобов'язано виплачувати з 10.02.2010 р. основну державну пенсію у розмірі не нижче 8 мінімальних пенсій за віком; з 22.03.2010 р. - додаткову пенсію у розмірі 75% мінімальної пенсії за віком; з лютого 2010 року - підвищення до пенсії у розмірі 40% прожиткового мінімуму для осіб, які втратили працездатність. Зобов'язано управління Пенсійного фонду України виконати постанову негайно.

На виконання зазначеної постанови 23.11.2010 р. стягувачеві було видано виконавчий лист.

Відповідно до відмітки державного виконавця у виконавчому листі 25.01.2011 р. виконавче провадження було завершено згідно п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження» і виконавчий лист повернуто до суду, який його видав.

Постановою державного виконавця відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області від 28.02.2012 р. відмовлено у прийнятті до провадження виконавчого документа та у відкритті виконавчого провадження з примусового виконання виконавчого листа № 2-а-300/10/1023 за заявою про примусове виконання, поданою 27.02.2012 р.

Як на підставу для відмови державний виконавець у своїй постанові послався на те, що стягувачем на виконання пред'явлено виконавчий лист, завершений згідно п. 8 ст. 37 Закону України «Про виконавче провадження», яке відповідно до ч. 1 ст. 50 цього Закону не може бути розпочате знову.

Позивач не погоджується з постановою про відмову у відкритті виконавчого провадження, у зв'язку з чим просить скасувати її з підстав невідповідності нормам чинного законодавства.

Даючи правову оцінку обставинам вказаної справи колегія суддів зважає на наступне.

Відповідно до частини 2 статті 257 Кодексу адміністративного судочинства України, судове рішення, яке набрало законної сили або яке належить виконати негайно, є підставою для його виконання.

Умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку, визначає Закон України "Про виконавче провадження" від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (із змінами і доповненнями).

Згідно із ч.1 ст.49 Закону України "Про виконавче провадження", виконавче провадження підлягає закінченню у разі: 1) визнання судом відмови стягувача від примусового виконання рішення суду; 2) визнання судом мирової угоди між стягувачем і боржником у процесі виконання; 3) смерті або оголошення померлим стягувача чи боржника, визнання безвісно відсутнім боржника або стягувача, ліквідації юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання їх обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва; 4) скасування рішення суду або іншого органу (посадової особи), на підставі якого виданий виконавчий документ, або визнання судом виконавчого документа таким, що не підлягає виконанню; 5) письмової відмови стягувача від одержання предметів, вилучених у боржника під час виконання рішення про передачу їх стягувачу, або знищення речі, що має бути передана стягувачу в натурі; 6) закінчення строку, передбаченого законом для відповідного виду стягнення; 7) визнання боржника банкрутом; 8) фактичного виконання в повному обсязі рішення згідно з виконавчим документом; 9) повернення виконавчого документа без виконання на вимогу суду або іншого органу (посадової особи), який видав виконавчий документ; 10) направлення виконавчого документа за належністю до іншого відділу державної виконавчої служби; 11) повернення виконавчого документа до суду чи іншого органу (посадової особи), який його видав, у випадку, передбаченому частиною третьою статті 75 цього Закону; 12) якщо рішення фактично виконано під час виконання рішення Європейського суду з прав людини; 13) непред'явлення виконавчого документа за відновленим виконавчим провадженням у строки, визначені статтею 51 цього Закону; 14) списання згідно із Законом України "Про деякі питання заборгованості за спожитий природний газ та електричну енергію" заборгованості, встановленої рішенням суду, яке підлягало виконанню на підставі виконавчого документа.

Так згідно розпорядження Управління Пенсійного фонду України у місті Славутичі Київської області № 107965 від 12.11.2010р. позивачу було проведено перерахунок державної пенсії як інваліду ІІ групи, щодо якого встановлено зв'язок з Чорнобильською катастрофою та додаткової пенсії за шкоду, заподіяну здоров'ю у розмірі визначеному абзацом 2 частини 1 статті 50 та абзацом 2 частини 4 статті 54 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

З цих підстав, державним виконавцем підрозділу примусового виконання рішень відділу державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Київській області 03.12.2010р. було винесено постанову ВП № 23020011 про відкриття виконавчого провадження з виконання виконавчого листа Славутицького міського суду Київської області від 23.11.2010 № 2-а-300/10/1023.

Дана постанова позивачем у визначеному законом порядку не оскаржувалася, а відтак є чинною на момент виникнення спірних правовідносин.

Відповідно до пункту 8 частини й статті 37 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), виконавче провадження підлягає закінченню, зокрема, у випадку фактичного повного виконання рішення згідно з виконавчим документом.

Так оскаржуваною постановою від 28.02.2012 р. відповідач відмовив у відкритті виконавчого провадження по виконанню виконавчого листа № 2-а-3000/10/1023, виданого Славутицьким міським судом Київської області від 23.11.2010 р.

Підставою для винесення даної постанови стало повне виконання боржником рішення суду, що підтверджується відміткою державного виконавця на виконавчому листі № 2-а-3000/10/1023 від 23.11.2010 р.

Відповідно до частини 1 статті 50 Закону України «Про виконавче провадження» від 21 квітня 1999 року N 606-XIV (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), у разі закінчення виконавчого провадження (крім направлення виконавчого документа за належністю іншому органу державної виконавчої служби, закінчення виконавчого провадження за рішенням суду, винесеним у порядку забезпечення позову чи вжиття запобіжних заходів, а також крім випадків не стягнення виконавчого збору або витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій) повернення виконавчого документа до суду або іншого органу (посадовій особі), який його видав, арешт, накладений на майно боржника, знімається та скасовуються інші вжиті державним виконавцем заходи примусового виконання рішення, а також провадяться інші дії, необхідні у зв'язку із завершенням виконавчого провадження. Завершене виконавче провадження не може бути розпочате знову, крім випадків, передбачених цим Законом.

Отже, аналізуючи обставини даної справи та оцінюючи зібрані по ній докази, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про те, що наявність завершеного виконавчого провадження є підставою для відмови у відкритті виконавчого провадження з підстав п. 8 ч. 1 ст. 26 Закону України «Про виконавче провадження» (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин).

З підстав вищенаведеного, колегія суддів дійшла висновку, що суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування не вбачається.

Відповідно до п.1 ч.1 ст.198 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на постанову суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а постанову суду без змін.

Керуючись ст.ст. 160, 195, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд,-

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - залишити без задоволення.

Постанову Славутицького міського суду Київської області від 14 травня 2012 року - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів з дня складання в повному обсязі, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Вищого адміністративного суду України.

Головуючий суддя суддя суддя Я.М. Собків Л.П. Борисюк І.Й. Петрик

.

Головуючий суддя Собків Я.М.

Судді: Борисюк Л.П.

Петрик І.Й.