Постанова № 40754766, 01.10.2014, Львівський апеляційний господарський суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

79010, м.Львів, вул.Личаківська,81

____________________

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"01" жовтня 2014 р. Справа № 914/1838/14

Львівський апеляційний господарський суд в складі колегії:

Головуючого судді Марка Р.І.

суддів Желіка М.Б.

Костів Т.С.

при секретарі судового засідання Борщ І.О.

за участю представників сторін:

від позивача: Фелді О.В. (представник, довіреність №11 від 04.02.2014р.);

від відповідача - 1: Оприск І.С. (представник, довіреність б/н від 23.04.2014р.);

від відповідача - 2: не з'явився;

від відповідача - 3: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" б/н від 07.08.14р. (вх.№01-05/3936/14 від 19.08.2014р.).

на рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014р.

у справі № 914/1838/14, суддя Козак І.Б.

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", м. Київ,

до відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс", Львівська область, м. Городок,

до відповідача-2: Товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд", м. Львів,

до відповідача-3: Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс Автодор", Львівська область, Стрийський район, с. Верхня Стинава

про: визнання договору поруки від 05.06.2007 року недійсним.

В С Т А Н О В И В:

Рішенням Господарського суду Львівської області від 02.07.2014р. у справі №914/1838/14 (суддя Козак І.Б.) в задоволенні позовних вимог відмовлено повністю за безпідставністю.

Не погодившись з вказаним рішенням місцевого господарського суду, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" звернулось до Львівського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014р. у даній справі скасувати з підстав порушення місцевим господарським судом норм матеріального і процесуального права та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

В обґрунтування вимог апеляційної скарги позивач посилається на невідповідність договору поруки від 05.07.2007 року вимогам ст.ст. 553, 554 ЦК України, з підстав його укладення між боржником за основним зобов'язанням (ТзОВ "Західекспертспецбуд") та поручителем (ТзОВ "Будімекс") без участі кредитора за основним зобов'язанням - Компанії Brosta Enterprises Limited (Aglantzia, P.C. 2013. Nicosia,Cyprus). З огляду на наведене, скаржник вважає, що договір поруки від 05.07.2007 року є недійсним в силу вимог п. 1 ч. 1 ст. 203 ЦК України.

Відповідачі письмових відзивів на апеляційну скаргу не подали.

Згідно автоматичного розподілу справ КП "Документообіг господарських судів", 19.08.2014р. справу за № 914/1838/14 розподілено до розгляду судді - доповідачу Марку Р.І.

Розпорядженням голови суду від 20.08.2014р. у склад колегії для розгляду справи №914/1838/14 введено суддів Желіка М.Б. та Костів Т.С.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 22.08.2014р. апеляційну скаргу прийнято до провадження та призначено до розгляду в судовому засіданні на 24.09.2014р.

Ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. розгляд апеляційної скарги відкладено на 01.10.2014р.

В судове засідання 01.10.2014 року прибули представники позивача та відповідача-1.

Відповідачі-2,3 участі своїх уповноважених представників в судовому засіданні повторно не забезпечили, причин неявки суду не повідомили.

Поштова кореспонденція, надіслана на юридичну адресу ТОВ "Будімекс Автодор" з ухвалою про призначення апеляційної скарги до розгляду, повернулась на адресу Львівського апеляційного господарського суду без вручення адресату з зазначенням причини повернення " за зазначеною адресою не проживають".

Повідомлення про вручення поштового відправлення, адресоване ТОВ"Західекспертспецбуд", на адресу суду не повернулось.

Пунктом 3.9.1. Постанови Вищого господарського суду України від 26.12.2011 року №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" встановлено, що в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом.

Враховуючи те, що відповідачів-2,3 було належним чином повідомлено про час та місце розгляду апеляційної скарги, ухвалою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2014р. явку представників сторін у судове засідання визначено на власний розсуд, клопотань про відкладення розгляду апеляційної скарги не надходило, а в матеріалах справи достатньо доказів для розгляду справи по суті та прийняття законного рішення, судова колегія дійшла висновку про можливість розгляду апеляційної скарги за відсутності представників відповідачів-2,3.

Представник позивача в судовому засіданні підтримав вимоги апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014р. у даній справі скасувати та прийняти нове рішення, яким позовні вимоги задоволити.

Представник відповідача-1 в судовому засіданні проти вимог апеляційної скарги заперечила з тих підстав, що, на думку відповідача-1, права позивача не порушені, оскільки спірні правовідносини виникли у відповідачів із компанією Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) до виникнення договірних відносин із ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг". З огляду на наведене, представник відповідача-1 просила рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014р. у даній справі залишити без змін з підстав його законності та обґрунтованості.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши юридичну оцінку обставин справи та повноту їх встановлення місцевим господарським судом, дослідивши правильність застосування судом першої інстанції при винесенні оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вирішила, що у задоволенні вимог апеляційної скарги слід відмовити, оскаржуване рішення місцевого господарського суду залишити без змін, з огляду на наступне.

Як встановлено місцевим господарським судом і це вбачається з матеріалів справи, 27.03.2008 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (надалі - позивач, ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", лізингодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будімекс Автодор" (надалі - відповідач-3, ТзОВ "Будімекс Автодор", лізингоодержувач) укладено Договір фінансового лізингу №023-03/2008-С (надалі - Договір лізингу №023-03/2008-С), за яким лізингодавець зобов'язався придбати предмет лізингу у власність від продавця відповідно до встановлених лізингоодержувачем специфікацій та умов, передбачених в договорі та передати предмет лізингу у користування лізингоодержувачу на строк та на умовах фінансового лізингу з урахуванням того, що продавець був обраний лізингоодержувачем.

27.03.2008 року, з метою забезпечення виконання відповідачем-3 своїх зобов'язань перед позивачем за Договором лізингу №023-03/2008-С, між ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", ТзОВ "Будімекс Автодор" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Будімекс" (надалі - відповідач-1, ТОВ "Будімекс", поручитель) укладено Договір поруки (надалі - Договір поруки від 27.03.2008 року), відповідно до умов якого ТзОВ "Будімекс", як майновий поручитель, поручилося перед кредитором (позивачем у справі) за виконання боржником (відповідачем-3 у справі) своїх зобов'язань, що виникли на підставі зазначеного Договору лізингу в повному обсязі.

Рішенням Господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року у справі №5015/1912/12 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд" (надалі - Відповідач-2, ТзОВ "Західекспертспецбуд") до ТзОВ "Будімекс" (відповідач-1 у справі), ТзОВ "Будімекс Автодор" (відповідач-3 у справі) та ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" (позивач у справі) Договір поруки від 27.03.2008 року визнано недійсним. Постановами Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року та Вищого господарського суду України від 11.02.2013 року вказане рішення суду залишено без змін.

Підставою для визнання недійсним Договору поруки від 27.03.2008 року стало порушення ТзОВ "Будімекс" положень іншого Договору поруки, укладеного 05.06.2007 року з ТзОВ "Західекспертспецбуд" в частині обов'язку ТзОВ "Будімекс" не укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов'язань третіх осіб без письмового повідомлення про це кредитора, а також не укладати інші договори поруки із третіми особами або гарантувати виконання зобов'язань третіх осіб без письмового повідомлення даних третіх осіб про наявність даного договору.

З огляду на наведене, Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" звернулось до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс", Товариства з обмеженою відповідальністю "Західекспертспецбуд", Товариства з обмеженою відповідальністю "Будімекс Автодор" про визнання договору поруки від 05.06.2007 року недійсним.

Розглянувши матеріали справи місцевий господарський суд дійшов до висновку про безпідставність та необґрунтованість позовних вимог та відмовив у їх задоволенні.

Судова колегія погоджується з такими висновками місцевого господарського суду, з огляду на наступне.

Відповідно до приписів частини першої та пункту 1 частини 2 статті 11 ЦК України цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Згідно з частинами 1 та 2 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; зобов'язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу.

Згідно приписів статті 546 ЦК України виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Відповідно до частини першої статті 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно до вимог ст. 215 ЦК України, підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Згідно з ч. ч. 1-3, 5 ст. 203 ЦК України, зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також моральним засадам суспільства. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Приписами частини першої статті 207 ГК України встановлено, що господарське зобов'язання, що не відповідає вимогам закону, або вчинено з метою, яка завідомо суперечить інтересам держави і суспільства, або укладено учасниками господарських відносин з порушенням хоча б одним з них господарської компетенції (спеціальної правосуб'єктності), може бути на вимогу однієї із сторін, або відповідного органу державної влади визнано судом недійсним повністю або в частині.

Частиною першою статті 216 ЦК України встановлено, що недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Відповідно до пункту 2.1. Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 29.05.2013 року №11 "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними" правочин може бути визнаний недійсним з підстав, передбачених законом.

Загальні підстави і наслідки недійсності правочинів (господарських договорів) встановлені статтями 215, 216 ЦК України, статтями 207, 208 ГК України. Правила, встановлені цими нормами, повинні застосовуватися господарськими судами в усіх випадках, коли правочин вчинений з порушенням загальних вимог частин першої - третьої, п'ятої статті 203 ЦК України і не підпадає під дію інших норм, які встановлюють підстави та наслідки недійсності правочинів, зокрема, статей 228, 229, 230, 232, 234, 235, 1057 1 ЦК України, абзацу другого частини шостої статті 29 Закону України "Про приватизацію державного майна", частини другої статті 20 Закону України "Про приватизацію невеликих державних підприємств (малу приватизацію)", частини другої статті 15 Закону України "Про оренду землі", статті 12 Закону України "Про іпотеку", частини другої статті 29 Закону України "Про страхування", статті 78 Закону України "Про банки і банківську діяльність", статті 7 1 Закону України "Про передачу об'єктів права державної та комунальної власності" тощо.

Отже, вирішуючи спори про визнання правочинів (господарських договорів) недійсними, господарський суд повинен встановити наявність фактичних обставин, з якими закон пов'язує визнання таких правочинів (господарських договорів) недійсними на момент їх вчинення (укладення) і настання відповідних наслідків, та, в разі задоволення позовних вимог, зазначати в судовому рішенні, в чому конкретно полягає неправомірність дій сторони та яким нормам законодавства не відповідає оспорюваний правочин.

Пунктом 2.5.2. вказаної Постанови встановлено, що, з урахуванням приписів статті 215 ЦК України та статті 207 ГК України необхідно розмежовувати види недійсності правочинів, а саме: нікчемні правочини, недійсність яких встановлена законом (наприклад, частина перша статті 220, частина друга статті 228 ЦК України, частина друга статті 207 ГК України), і оспорювані, які можуть бути визнані недійсними лише в судовому порядку за позовом однієї з сторін, іншої заінтересованої особи, прокурора (зокрема, частина перша статті 227, частина перша статті 229, частина перша статті 230, частина перша статті 232 ЦК України, частина перша статті 207 ГК України).

Як вбачається із долученої до матеріалів справи копії Договору поруки від 05.06.2007 року, вказаний договір є оспорюваним правочином.

Статтею 520 ЦК України передбачено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом.

У відповідності з вимогами ст. 553 ЦК України, за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником. Порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі. Поручителем може бути одна особа або кілька осіб.

Як вбачається із матеріалів справи, Договір поруки від 05.06.2007р. укладений між боржником за основним зобов'язанням - ТзОВ "Західекспертспецбуд"( відповідач-2) та поручителем - ТзОВ "Будімекс" (відповідач-1).

Однак, відповідач-1 та відповідач-2 спільним листом вих. №1/24 звертались до компанії Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) із проханням про надання згоди на укладення між ТзОВ "Західекспертспецбуд" та ТзОВ "Будімекс" договору поруки, за умовами якого ТзОВ "Будімекс" виступить майновим поручителем ТзОВ "Західекспертспецбуд" перед компанією Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) за договором позики від 21.05.2007 року №1/21-05 (належним чином завірена копія листа звернення в матеріалах справи).

Листом від 29.05.2007 року б/н компанія Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) висловила згоду на укладення договору поруки та просила у випадку укладення такого договору повідомити її про такий факт (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Листом від 05.06.2007 року вих. №1-7 ТзОВ "Західекспертспецбуд" повідомило компанію Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) про факт укладення між ТзОВ "Західекспертспецбуд" та ТзОВ "Будімекс" договору поруки та надіслало компанії примірник оскаржуваного договору. Вказаного листа отримано представником Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) 09.06.2007 року, про що свідчить відповідна відмітка на згаданому листі (належним чином завірена копія листа в матеріалах справи).

Таким чином судом встановлено, що кредитор за основним зобов'язанням, забезпеченим договором поруки від 05.06.2007 року - компанія Броста Ентерпрайзис Лімітед (Brosta Enterprises Limited) надав свою згоду і був належним чином повідомлений про факт укладення оскаржуваного договору та його умови.

Окрім того, якщо вирішуючи господарський спір, суд встановить, що зміст договору, пов'язаного з предметом спору, суперечить законодавству, чинному на момент укладення договору, він, керуючись п.1 ч.1 ст.83 ГПК України, вправі за власною ініціативою визнати цей договір недійсним повністю або у певній частині із застосуванням за необхідності й наслідків визнання недійсним нікчемного правочину. Реалізація господарським судом цього права здійснюється незалежно від наявності відповідного клопотання сторони.

Як вбачається з матеріалів справи, умови Договору поруки від 05.06.2007 року досліджувались судом при розгляді справи №5015/1912/12 за позовом ТзОВ "Західекспертспецбуд" до ТзОВ "Будімекс" ТзОВ "Будімекс Автодор" та ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" про визнання недійсним Договору поруки від 27.03.2008 року, укладеного між ТзОВ "Будімекс", ТзОВ "Будімекс Автодор" та ТзОВ "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг". Жодних зауважень як щодо суб'єктного складу так і щодо умов оскаржуваного договору чи його дійсності судами не висловлено. Умови оскаржуваного договору покладено в основу рішення Господарського суду Львівської області від 27.06.2012 року у справі №5015/1912/12, залишеного без змін як постановою Львівського апеляційного господарського суду від 24.09.2012 року, так і постановою Вищого господарського суду України від 11.02.2013 року.

Разом з тим, відповідно до ч.3 ст.215 ЦК України якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована сторона заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнано судом недійсним.

Якщо чинне законодавство прямо не визначає кола осіб, які можуть бути позивачами у справах, пов'язаних з визнанням правочинів недійсними, господарському суду слід керуватись правилами статей 1 і 2 ГПК. Отже, крім учасників правочину (сторін за договором), а в передбачених законом випадках - прокурора, державних та інших органів позивачем у справі може бути будь-яке підприємство, установа, організація, а також фізична особа, чиї права та охоронювані законно інтереси порушує цей правочин (п.2.10. постанови Пленуму Вищого господарського суду України №11 від 29.05.2013р. "Про деякі питання визнання правочинів (господарських договорів) недійсними").

Як вбачається з матеріалів справи, Договір поруки від 05.06.2007 року не оскаржується ні його сторонами - боржником за основним зобов'язанням - ТзОВ "Західекспертспецбуд"( відповідач-2) та поручителем - ТзОВ "Будімекс" (відповідач-1), ні кредитором за основним зобов'язанням - Компанією Brosta Enterprises Limited (Aglantzia, P.C. 2013. Nicosia,Cyprus), чиїх прав та обов'язків безпосередньо стосується. З позовом же у даній справі звернулось Товариство з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг", яке не є стороною Договору поруки від 05.06.2007 року.

Проте, колегія суддів вважає, що позивачем не доведено факту порушення його прав оспорюваним договором поруки, в тому числі і зважаючи на те, що такий укладений між ТзОВ "Західекспертспецбуд"( відповідач-2) та ТзОВ "Будімекс" (відповідач-1) ще 05.06.2007р., тобто до моменту виникнення будь яких правовідносин між позивачем та відповідачами 1 та 3.

З огляду на все наведене вище в сукупності, колегія суддів вважає, що позивачем (скаржником) не доведено наявності підстав для визнання Договору поруки від 05.06.2007 року недійсним.

Статтею 129 Конституції України встановлено, що основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Згідно із ст. 4-3 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами. Відповідно до ст. 33 вказаного Кодексу кожна сторона повинна довести ті обставини справи, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог та заперечень.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів Львівського апеляційного господарського суду вважає, що рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року у даній справі відповідає матеріалам справи, ґрунтується на вимогах чинного законодавства і підстав для його скасування немає, а зазначені в апеляційній скарзі доводи скаржника не відповідають матеріалам справи, документально не обґрунтовані, а тому не визнаються такими, що можуть бути підставою згідно ст. 104 ГПК України для скасування чи зміни оскаржуваного рішення.

Судовий збір за перегляд рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року в апеляційному порядку покласти на скаржника в порядку, передбаченому ст. 49 ГПК України.

Враховуючи вищенаведене та керуючись ст. ст. 33,43, 99, 101, 103, 105 ГПК України, Львівський апеляційний господарський суд ,

П О С Т А Н О В И В :

1. Рішення Господарського суду Львівської області від 02.07.2014 року у справі №914/1838/14 залишити без змін, апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Хюпо Альпе-Адріа-Лізинг" - без задоволення.

2. Витрати по сплаті судового збору за перегляд рішення в апеляційному порядку покласти на скаржника.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку.

Повна постанова складена 06.10.2014р.

Головуючий-суддя Марко Р.І.

Суддя Желік М.Б.

Суддя Костів Т.С.