Рішення № 40754710, 29.09.2014, Господарський суд Харківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Держпром, 8-й під'їзд, майдан Свободи, 5, м. Харків, 61022,

тел. приймальня (057) 705-14-50, тел. канцелярія 705-14-41, факс 705-14-41

____________

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"29" вересня 2014 р.Справа № 922/3328/14

Господарський суд Харківської області у складі:

судді Буракової А.М.

при секретарі судового засідання Бабиніні Д.О.

розглянувши справу

за позовом Акціонерної компанії "Харківобленерго" м. Харків до Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 4727,58 грн. за участю представників сторін:

позивача - Квіцінська А.І. за довіреністю №01-42юр/8329 від 15.09.2014 р.,

відповідача - Воновіченко Д.В. за довіреністю № 2 від 08.01.2014 р.

ВСТАНОВИВ:

Акціонерна компанія "Харківобленерго", м. Харків (позивач) звернулось до господарського суду Харківської області з позовом до відповідача - Обласного комунального виробничо-експлутаційного підприємства "Держпром", м. Харків про стягнення заборгованості в розмірі 4727,58 грн. В обґрунтування позовних вимог, позивач посилається на неналежне виконання покладених на відповідача обов`язків за Договором про постачання електричної енергії № 6-1761С від 29.03.2004 р., в частині повної та своєчасної оплати за отриману електричну енергію, з урахуванням чого та враховуючи приписи ст. ст. 526, 625 Цивільного Кодексу України, ст.ст. 275, 276 Господарського кодексу України просить суд стягнути з відповідача пеню в розмірі 1717,98 грн., 3 % річних в розмірі 271,26 грн., індекс інфляції в розмірі 2738,34 грн. та судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 11.08.2014 року було прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її розгляд у відкритому судовому засіданні на 08.09.2014 року о 11:00 год.

Ухвалою господарського суду Харківської області від 08.09.2014 року розгляд справи було відкладено на 29.09.2014 року о 12:00 год.

До господарського суду Харківської області 29.09.2014 року від представника позивача надійшло заперечення на відзив відповідача (вх. № 33749).

Надані документи були прийняті судом до розгляду, досліджені та долучені до матеріалів справи.

Представник позивача у судове засідання з'явився, позовні вимоги підтримав у повному обсязі та просив суд їх задовольнити та стягнути з відповідача на свою користь пеню в розмірі 1717,98 грн., 3 % річних в розмірі 271,26 грн., індекс інфляції в розмірі 2738,34 грн. та сплачений судовий збір в розмірі 1827,00 грн.

Представник відповідача в призначене судове засідання з'явився, проти позову заперечував, з підстав викладених у відзиві на позовну заяву та зазначив, що між сторонами було укладено Додаткову угоду від 31.05.2013 року до Договору № 061761 від 29.03.2004 року, якою були внесені зміни до п. 4.5. Додатку № 2 від 17.09.2012 року до Договору, відповідно до яких споживач має здійснювати розрахунок за фактичними показниками засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок впродовж наступного місяця за розрахунковим періодом. Окрім того, відповідач зазначив, що ним було допущено прострочення платежу лише щодо сплати рахунку за квітень 2014 року на 16 календарних днів (01.06.2014р. -16.06.2014р.) Крім того, відповідач у відзиві просить зменшити розмір штрафних санкцій, у зв'язку з тяжким матеріальним станом підприємства відповідача.

З'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення проти них, всебічно та повно дослідивши матеріали справи та надані учасниками судового процесу докази, заслухавши пояснення представників сторін, суд встановив наступне.

29.03.2004 року між Акціонерною компанією "Харківобленерго" (позивачем) та Виробничим експлуатаційним підприємством "Держпром" (відповідачем) було укладено Договір про постачання електричної енергії № 6-1761, згідно якого позивач (постачальник) зобов'язався постачати електричну енергію відповідачу (споживачу), а відповідач оплачувати позивачу її вартість та здійснювати інші платежі згідно з умовами цього Договору та додатками до Договору, що є його невід'ємними частинами (п. 1).

На підставі п. 9.11 Договору, даний Договір був пролонгований сторонами на 2014 рік.

Пунктом 2.2.2. Договору сторони узгодили, що постачальник електричної енергії зобов'язується постачати електричну енергію в обсягах, визначених відповідно до розділу 5 Договору, з урахуванням розділів 6, 7 Договору, відповідно до додатка 1 "Договірні величини споживання" та додатка 2 "Порядок розрахунків".

Відповідно до п. 4.5 Додатку 2 до Договору, розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем на підставі виставлених постачальником електричної енергії рахунків. Споживач здійснює 2 планових платежі на поточний рахунок зі спеціальним режимом використання у таких співвідношеннях: до 20 числа розрахункового періоду 30% від вартості очікуваного обсягу електричної енергії, що буде спожита у розрахунковому періоді; остаточний розрахунок споживач здійснює за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок із спеціальним режимом використання.

Згідно п. 5 Додатку 2 до Договору, остаточний розрахунок споживача за електричну енергію, спожиту протягом розрахункового періоду, здійснюється на підставі рахунка, який виставляється постачальником електричної енергії на основі даних про фактичне споживання електричної енергії. Споживач повинен отримати рахунок на оплату електричної енергії. Цей рахунок має бути оплачений протягом 5 операційних днів з дня його отримання.

Відповідно до Додаткової угоди від 31.05.2013 року до Додатку № 2 до Договору про постачання електричної енергії № 061761 пункт 4.5. Додатку № 2 від 17.09.2012 року до Договору № 061761 викладений в наступній редакції: „Розрахунки за електричну енергію здійснюються споживачем на підставі виставлених постачальником електричної енергії рахунків. Споживач здійснює розрахунок за фактичними показами засобів обліку електричної енергії шляхом перерахування грошових коштів на поточний рахунок впродовж наступного місяця за розрахунковим періодом".

Як вказує позивач у своїй позовній заяві, за період з травня по червень 2014 року у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість, яка станом на 01.07.2014 року становить 4727,58 грн., з яких пеня в розмірі 1717,98 грн., 3 % річних в розмірі 271,26 грн., індекс інфляції в розмірі 2738,34 грн.

Як встановлено судом, рахунок за спожиту електроенергію за квітень 2014 року на суму 63800,41 грн. сплачено відповідачем 16.06.2014 року, щодо сплати рахунку за травень 2014 року на суму 53 457,76 грн. та рахунку за червень 2014 року на суму 62 744,39 грн., в матеріалах господарської справи № 922/3328/14 такі відомості відсутні.

Отже, як встановлено судом, відповідачем допущено прострочення платежів щодо сплати рахунку за квітень 2014 року (66800,41 грн.) на 16 календарних днів (01.06.2014 року-16.06.2014 року).

Відповідно до п. 4.2.1. укладеного між сторонами Договору, при порушенні термінів розрахунку за спожиту електричну енергію Споживач сплачує постачальнику суму боргу з урахуванням пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ за кожний день прострочення платежу.

Спеціальним законом, що регулює договірні правовідносини між платниками та одержувачами грошових коштів щодо відповідальності за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, є Закон України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань". Суб'єктами зазначених правовідносин є підприємства, установи та організації незалежно від форм власності та господарювання, а також фізичні особи - суб'єкти підприємницької діяльності.

За статтями 1 та 3 вказаного Закону, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня. Вказані норми є імперативними, стягнення неустойки (пені) у разі прострочення грошового зобов'язання може проводитись судом в межах розміру, визначеному законом.

Частиною 2 статті 343 Господарського кодексу України визначено, що пеня за прострочку платежу встановлюється за згодою сторін господарських договорів, але її розмір не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено договором або законом, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Відповідно до статті 625 Кодексу боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три відсотки річних з простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачено обов'язок доказування кожною стороною тих обставин, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно ч. 1 ст. 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку, що вимоги позивача щодо стягнення з відповідача 556,36 грн. пені, 87,85 грн. трьох відсотків річних обґрунтовані, підтверджуються доданими до матеріалів справи доказами, не спростовані відповідачем, та є такими, що підлягають задоволенню.

Стосовно заявленої до стягнення пені в розмірі 1161,62 грн., 3% річних в розмірі 183,41 грн. суд відмовляє, оскільки рахунки за спожиту електроенергію за травень та червень 2014 року, хоча й не були сплачені відповідачем протягом місяця наступного за звітним, відповідно до п. 4.5 Додатку № 2 від 17.09.2012 року до Договору № 061761 в редакції Додаткової угоди від 31.05.2013 року, проте, позивачем не заявлено період, за який було здійснено просторочення плачежу. Так, рахунок за травень 2014 року повинен був бути сплачений в строк до 01.07.2014 року, рахунок за червень 2014 року повинен був бути сплачений в строк до 01.08.2014 року, проте позивачем заявлено до стягнення період нарахування лише до 30.06.2014 року, а період з якого було дійсно прострочено оплату позивачем не заявлено.

Окрім того, стосовно заявлених до стягнення з відповідача та інфляційних нарахувань за період з 08.04.2014 року по 25.04.2014 року та за період з 14.05.2014 року по 31.05.2014 року в загальному розмірі 2738,34 грн., суд зазначає, що наданий позивачем розрахунок (арк.с. 113), не відповідає положенням ст. 625 ЦК України, адже індекс інфляції розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу, з урахуванням чого суд відмовляє в частині стягнення інфляційних нарахувань в розмірі 2738,34 грн.

Аналогічна правова позиція викладена Вищим господарських судом України в інформаційному листі від 17.07.2012 р. № 01-06/928/2012 та у постановах ВГСУ від 27.10.2010 №6/92-38, від 19.01.2011 №4/54-10-1818, від 15.02.2012 №5021/1596/2011 та від 10.07.2013 №5002-33/4081-2012.

Щодо клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, суд зазначає наступне.

Відповідно до ст. 83 ГПК України, господарський суд, приймаючи рішення, має право, зокрема, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Як визначено у Постанові Пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року N 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" (п. 3.17.4.), вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо. У зазначеній нормі ГПК йдеться про можливість зменшення розміру саме неустойки (штрафу, пені), а тому вона не може застосовуватися у вирішенні спорів, пов'язаних з відшкодуванням сум збитків та шкоди (стаття 22, глава 82 Цивільного кодексу України).

Дослідивши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд дійшов висновку про відмову у клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій, оскільки відповідачем суду не доведена винятковість випадку прострочення платежу за поставлену електричну енергію.

Вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд керується ст. 49 ГПК України та постановою № 18 від 26.12.2011 р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції". Суми, які підлягають сплаті за проведення судової експертизи, послуги перекладача, адвоката та інші витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються при задоволенні позову - на відповідача; при відмові в позові - на позивача; при частковому задоволенні позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Таким чином, судові витрати у даній справі покладаються на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Враховуючи вищевикладене та керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 611 Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 4, 12, 22, 32, 33, 43, 49, 75, ст.ст. 82-85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд -

ВИРІШИВ:

В позові відмовити частково.

Стягнути з Обласного комунального виробничо-експлуатаційного підприємства "Держпром" (61022, м. Харків, м-н Свободи, 5, п/р 26006010065216 у АТ "Банк золоті ворота", МФО 351931, код ЄДРПОУ 04014097) на користь Акціонерної компанії "Харківобленерго" (61037, м. Харків, вул. Плеханівська, 149, п/р 2600111646 ПАТ "Мегабанк", МФО 351629, код ЄДРПОУ 00131954) пеню у розмірі 556,36 грн., 3 % річних в розмірі 87,85 грн. та 248,95 грн. судового збору.

Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

В частині стягнення пені в розмірі 1161,62 грн., 3% річних в розмірі 183,41 грн. та інфляційних нарахувань в розмірі 2738,34 грн. - відмовити.

Повне рішення складено 06.10.2014 р.

Суддя А.М. Буракова

922/3328/14