Постанова № 40753693, 02.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА

01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в порядку письмового провадження)

м. Київ

02 жовтня 2014 року 11:45 № 826/12696/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Клочкової Н.В., розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Дієса"

до

Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області

про

визнання протиправними дій, зобо'язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю “Дієса” (далі - позивач) звернулося до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Інспекції з питань прав захисту споживачів у Донецькій області (далі – відповідач) про визнання дії посадових осіб при проведені позапланової перевірки та складанні акту перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 007089 від 29.11.13 року протиправними та про скасування постанови про накладення стягнень від 12.05.2014 р. № 955.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 року відкрито провадження в адміністративній справі № 826/12696/14.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 03.09.2014 закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду у судовому засіданні.

В судовому засіданні 01.10.2014 представник позивача підтримала позовні вимоги з підстав, викладених у позовній заяві, та просила суд задовольнити позов у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання не з’явився.

В судовому засіданні 01.10.2014 було встановлено, що позивач не пропустив місячний строк звернення до адміністративного суду так, як скористався правом досудового врегулювання спорів та звернувся з адміністративним позовом у місячний строк, оскільки, рішення Держспоживінспекції України від 22.07.2014 № 4055-3-11/8 (т. 1, а.с. 41-42) було направлено позивачу 25.07.2014 (т. 1, а.с. 43).

Згідно ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи положення ч. 6 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 01.10.2014 суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, встановив.

Як вбачається з матеріалів справи, у період з 29.11.2013 р. по 29.11.2013 р. на підставі згоди Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 р.№ 03/7-11-11123-2013 (т. 1, а.с. 15), наказу № 624 від 27.11.2013 р., направлення від 28.11.2013 р. № 03-3094 (т. 1, а.с. 112) на підставі звернення Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва (т.1, а.с. 13-14) Інспекцією з питань прав захисту споживачів у Донецькій області була проведена позапланова перевірка з питань дотримання законодавства про захист прав споживачів, за результатами якої складено акт перевірки дотримання законодавства про захист прав споживачів № 007089 від 29.11.2013 (т. 1, а.с. 16-19).

Згідно з висновками акту перевірки відповідачем встановлені порушення позивачем вимог ст. 15 Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. № 1023-ХІІ (далі по тексту – Закон № 1023-ХІІ) та п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, а саме: встановлено реалізацію товарів з відсутністю необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про товари у будь-якій наочній формі, що лишає покупця можливості свідомого та компетентного вибору товару, перелік якого зазначений в додатку № 7 до акту перевірки (т. 1, а.с. 20-29).

У разі порушення законодавства про захист прав споживачів суб'єкти господарювання сфери торговельного та інших видів обслуговування, у тому числі ресторанного господарства, несуть відповідальність, згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”, а саме за: відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію штраф у розмірі тридцяти відсотків вартості одержаної для реалізації партії товару, виконаної роботи, наданої послуги, але не менше п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, а у разі, коли відповідно до закону суб'єкт господарської діяльності не веде обов'язковий облік доходів і витрат, - у розмірі п'яти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Поряд із цим, на підставі акту перевірки № 007089 від 29.11.2013 Інспекцією з питань прав захисту споживачів у Донецькій області винесено постанову № 955 від 12.05.2014 про накладення стягнень на ТОВ “Дієса” в розмірі 3 230,00 грн., згідно п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону України “Про захист прав споживачів”.

Проте, вважаючи дії Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області щодо проведення позапланової перевірки протиправними, позивач звернувся до суду із даним позовом про скасування постанови № 955 від 12.05.2014 про накладення стягнень.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд прийшов до переконання про часткове задоволення позовних вимог виходячи з наступних міркувань.

Основні принципи і порядок здійснення державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності, повноваження органів державного нагляду (контролю), їх посадових осіб і права, обов'язки та відповідальність суб'єктів господарювання під час здійснення державного нагляду (контролю) визначені в Законі України “Про основні засади державного нагляду (контролю) у сфері господарської діяльності” від 05.04.2007 року № 877-V (надалі – Закон № 877), проте, механізм здійснення державного контролю (в тому числі, проведення позапланових перевірок) посадовими особами Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів та її територіальних органів за додержанням законодавства про захист прав споживачів визначений Порядком проведення перевірок у суб'єктів господарювання сфери торгівлі і послуг, у тому числі ресторанного господарства, якості продукції, додержання обов'язкових вимог щодо безпеки продукції, а також додержання правил торгівлі та надання послуг, що затверджений наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України від 07 березня 2012 року № 310 (далі по тексту - Порядок № 310).

Приписами Положення про Державну інспекцію України з питань захисту прав споживачів, затвердженого указом Президента України № 465/2011 від 13.04.2011 року, визначено, що Державна інспекція України з питань захисту прав споживачів (надалі – Держспоживінспекція України) є спеціально уповноваженим центральним органом виконавчої влади у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів.

При цьому, відповідно до п. 7 вищевказаного Положення, а також п. 1 Положення про інспекції з питань захисту прав споживачів в Автономній Республіці Крим, областях, містах Києві та Севастополі, затвердженого наказом Міністерства економічного розвитку і торгівлі України № 206 від 09.11.2011 року (надалі – Положення № 206), Держспоживінспекція України здійснює свої повноваження через територіальні інспекції.

Положенням № 206 зафіксовано основні завдання Держспоживінспекції України, до яких віднесено здійснення державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, рекламу в цій сфері та державний ринковий нагляд. При цьому, в п. 6 Положення № 206 передбачено, що Інспекції Держспоживінспекції України мають право перевіряти суб'єктів господарювання у сфері торгівлі і послуг.

Згідно ч. 3 ст. 4 Закону № 877, державний нагляд (контроль) здійснюється у формі планових та позапланових заходів.

Підставами для здійснення позапланових заходів, зокрема, є звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позаплановий захід у цьому разі здійснюється тільки за наявності згоди центрального органу виконавчої влади на його проведення (ч. 1 ст. 6 Закону № 877).

Кім цього, відповідно до п. 1.4. Порядку № 310 позапланові перевірки суб'єктів господарювання проводяться посадовими особами, зокрема, з підстав звернення фізичних та юридичних осіб про порушення суб'єктом господарювання вимог законодавства. Позапланова перевірка у цьому разі здійснюється за наявності згоди на проведення позапланових заходів зі здійснення державного контролю Держспоживінспекції України (додаток 1).

Як було зазначено вище, в якості підстави для проведення перевірки позивача зазначено звернення Спілки захисту прав споживачів Солом’янського району м. Києва, згоду Державної інспекції України з питань захисту прав споживачів від 26.11.2013 р. № 03/7-11-11123-2013, наказ № 624 від 27.11.2013 р. та направлення від 28.11.2013 р. № 03-3094.

Права та обов’язки посадових осіб Держспоживінспекції України та її територіальних органів, а також суб’єктів господарювання, закріплені у пунктах 1.5., 1.6., 1.11. та 1.12. Порядку № 310.

У відповідності до приписів п. 2.1 розділу ІІ Порядку № 310 перед початком перевірки суб'єкта господарювання посадові особи, які проводять перевірку, пред'являють керівнику суб'єкта господарювання або уповноваженій ним особі направлення та службове посвідчення, що засвідчує посадову особу, і надають суб'єкту господарювання копію направлення на перевірку, а також інформують цих осіб про мету перевірки.

Згідно положень пункту 2.8. Порядку № 310 під час проведення позапланової перевірки з'ясовуються лише ті питання, необхідність перевірки яких стала підставою для її здійснення, з обов'язковим зазначенням цих питань у направленні на проведення перевірки.

Відповідно до п. 3.1 Порядку № 310, за результатами проведення перевірки посадовими особами органу контролю в разі виявлення порушень вимог законодавства складається акт, який повинен містити такі відомості: дату складання акта; тип перевірки (планова або позапланова); предмет перевірки; найменування органу з питань захисту прав споживачів, а також посаду, прізвище, ім'я та по батькові посадової особи, яка провела перевірку; найменування юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи - підприємця, щодо діяльності яких проводилася перевірка.

Згідно п. 3.2, 3.3 Порядку № 310, під час опису виявлених порушень вимог законодавства повинні бути зазначені нормативно-правові акти чи нормативні документи, вимоги яких порушені, їх повне найменування та реєстраційний номер. Зміст порушення повинен бути конкретизований та викладений відповідно до норм законодавства. Довільне викладення або трактування вимог нормативно-правових актів та документів не допускається. Опис порушень закінчується аргументованими висновками з посиланням на відповідні законодавчі, нормативно-правові акти та нормативні документи. До акта перевірки можуть додаватися документи, копії документів, акти про відбір зразків, пояснення тощо, які є його невід'ємною частиною.

Відповідно до пункту 4.2. Порядку № 310 за результатами перевірки відповідно до виявлених порушень керівником органу з питань захисту прав споживачів або його заступником приймаються рішення, зокрема, про накладення на винних осіб адміністративних стягнень та застосовування адміністративно-господарських санкцій.

Аналізуючи матеріали справи та вищевказані норми законодавства України, суд дійшов висновку, що Інспекція з питань захисту прав споживачів у Донецькій області під час проведення перевірки та оформлення її результатів актом № 007089 від 29.11.2013 діяла в межах правового поля, оскільки, твердження позивача про безпідставність та протиправність проведеної перевірки, не підтверджені жодним доказом.

Щодо позовної вимоги про визнання протиправною та скасування постанови Інспекції з питань захисту прав споживачів у Донецькій області № 955 від 12.05.2014 суд зазначає наступне.

Основним нормативно-правовим актом, який регулює відносини між споживачами товарів, робіт і послуг та виробниками і продавцями товарів, виконавцями робіт і надавачами послуг різних форм власності, встановлює права споживачів, а також визначає механізм їх захисту та основи реалізації державної політики у сфері захисту прав споживачів є Закон України “Про захист прав споживачів” від 12.05.1991р. №1023-ХІІ.

Статтею 4 Закону №1023-ХІІ визначено, що споживачі під час придбання, замовлення або використання продукції, яка реалізується на території України, для задоволення своїх особистих потреб мають право на: належну якість продукції та обслуговування; безпеку продукції; необхідну, доступну, достовірну та своєчасну інформацію про продукцію, її кількість, якість, асортимент, а також про її виробника (виконавця, продавця) тощо.

Відповідно до статті 6 Закону №1023-ХІІ споживач має право на належну якість продукції, яке забезпечується обов'язком продавця (виробника, виконавця) передати споживачеві продукцію належної якості, а також надати інформацію про цю продукцію. Продавець (виробник, виконавець) на вимогу споживача зобов'язаний надати йому документи, які підтверджують належну якість продукції.

Захист прав споживачів здійснюють центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері державного контролю за додержанням законодавства про захист прав споживачів, Рада міністрів Автономної Республіки Крим, місцеві державні адміністрації, органи, що здійснюють державний санітарно-епідеміологічний нагляд, інші державні органи, органи місцевого самоврядування згідно із законодавством, а також суди. (ч. 3 ст. 5 Закону № 1023-ХІІ).

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Закону № 1023-ХІІ споживач має право на одержання необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію, що забезпечує можливість її свідомого і компетентного вибору. Інформація повинна бути надана споживачеві до придбання ним товару чи замовлення роботи (послуги). Інформація про продукцію не вважається рекламою.

Інформація про продукцію повинна містити:

1) назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються;

2) найменування нормативних документів, вимогам яких повинна відповідати вітчизняна продукція;

3) дані про основні властивості продукції, а щодо продуктів харчування - про склад (включаючи перелік використаної у процесі їх виготовлення сировини, в тому числі харчових добавок), номінальну кількість (масу, об'єм тощо), харчову та енергетичну цінність, умови використання та застереження щодо вживання їх окремими категоріями споживачів, а також іншу інформацію, що поширюється на конкретний продукт;

4) відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремої продукції, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами;

5) позначку про наявність або відсутність у складі продуктів харчування генетично модифікованих компонентів;

6) дані про ціну (тариф), умови та правила придбання продукції;

7) дату виготовлення;

8) відомості про умови зберігання;

9) гарантійні зобов'язання виробника (виконавця);

10) правила та умови ефективного і безпечного використання продукції;

11) строк придатності (строк служби) товару (наслідків роботи), відомості про необхідні дії споживача після їх закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій;

12) найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

У той же час, ч. 2 ст. 15 Закону № 1023-ХІІ закріплено, що інформація, передбачена частиною першою цієї статті, доводиться до відома споживачів виробником (виконавцем, продавцем) у супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також у маркуванні чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів продукції або в окремих сферах обслуговування. Інформація про продукцію може бути розміщена у місцях, де вона реалізується, а також за згодою споживача доводитися до нього за допомогою засобів дистанційного зв'язку.

На реалізацію положень Закону України від 12.05.1991р. №1023-ХІІ, наказом Міністерства економіки України від 19.04.2007р. № 104, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 08.11.2007р. за № 1257/14524, затверджено Правила роздрібної торгівлі непродовольчими товарами (далі по тексту – Правила №104).

Відповідно до п.1 та 2 Правил №104 вони регламентують порядок приймання, зберігання, підготовки до продажу та продажу непродовольчих товарів через роздрібну торговельну мережу, а також визначають вимоги щодо дотримання прав споживачів стосовно належної якості та безпеки товарів і рівня торговельного обслуговування. Крім того, ці Правила поширюються на всіх суб'єктів господарювання на території України незалежно від форм власності, які пройшли державну реєстрацію в установленому порядку та здійснюють діяльність у сфері роздрібної торгівлі непродовольчими товарами.

Пунктом 16 Правил №104 закріплено, що здійснюючи продаж непродовольчих товарів вітчизняного та іноземного виробництва, працівники суб'єкта господарювання зобов'язані надати споживачам необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари в супровідній документації, що додається до продукції, на етикетці, а також маркуванням чи іншим способом (у доступній наочній формі), прийнятим для окремих видів товарів, яка має містити: назву товару, найменування або відтворення знака для товарів і послуг, за якими вони реалізуються; найменування нормативних документів, вимогам яких повинні відповідати вітчизняні товари; дані про основні властивості товару; відомості про вміст шкідливих для здоров'я речовин, які встановлені нормативно-правовими актами, та застереження щодо застосування окремих товарів, якщо такі застереження встановлені нормативно-правовими актами; дані про ціну (тариф), умови та правила придбання товару; дату виготовлення; відомості про умови зберігання; гарантійні зобов'язання виробника (виконавця); правила та умови ефективного і безпечного використання товару; строк придатності (строк служби) товару, відомості про необхідні дії споживача після його закінчення, а також про можливі наслідки в разі невиконання цих дій; найменування та місцезнаходження виробника (виконавця, продавця) і підприємства, яке здійснює його функції щодо прийняття претензій від споживача, а також проводить ремонт і технічне обслуговування.

Інформація споживачеві повинна надаватися згідно із законодавством про мови.

Крім того, у пункті 17 Правил №104 закріплено заборону приймати до продажу та реалізовувати товари, на які нормативними документами встановлено гарантійні строки, без експлуатаційних документів (технічного паспорта або іншого документа, що його замінює, тощо).

Також, зазначеним пунктом передбачено, що під час продажу товару, який підлягає гарантійному ремонту (обслуговуванню) або гарантійній заміні, продавець зобов'язаний:

у присутності споживача здійснити перевірку споживчих властивостей товару, наявності експлуатаційних документів, у тому числі гарантійного талона та відривних талонів на гарантійне обслуговування, комплектності товару, зазначеної в експлуатаційних документах;

поінформувати споживача про правила користування товаром;

заповнити відповідні розділи гарантійного і відривного талонів на гарантійне обслуговування;

надати інформацію про підприємства (майстерні), що здійснюють гарантійний ремонт.

У разі коли товар потребує проведення робіт з уведення в експлуатацію, суб'єкт господарювання зобов'язаний надати споживачу відповідну інформацію або забезпечити виконання таких робіт.

Згідно п. 21 Порядку провадження торговельної діяльності та правила торговельного обслуговування на ринку споживчих товарів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.06.2006 № 833, суб'єкт господарювання зобов'язаний:

надавати споживачеві (покупцеві) у доступній формі необхідну, достовірну та своєчасну інформацію про товари;

усіляко сприяти споживачеві (покупцеві) у вільному виборі товарів і додаткових послуг, на його вимогу провести перевірку якості, безпеки, комплектності, міри, ваги та ціни товарів з наданням йому контрольно-вимірювальних приладів, документів, які підтверджують якість, безпеку, ціну товарів;

забезпечити можливість використання спеціальних платіжних засобів під час здійснення розрахунків за продані товари (надані послуги) відповідно до законодавства;

перевірити справність виробу, продемонструвати, за можливості, його роботу та ознайомити споживача з правилами користування;

забезпечити приймання, зберігання і продаж товарів та продукції, виготовленої у закладі ресторанного господарства, відповідно до законодавства;

забезпечити доступ споживачів до торговельних об'єктів без здавання на збереження особистих речей, крім товарів, реалізація яких здійснюється у таких торговельних об'єктах;

створити умови для збереження речей споживачів, у разі, коли вхід до торговельного об'єкта з товарами, які реалізуються в таких закладах, заборонено.

Аналіз наведених вище положень дає підстави для висновку, що саме під час здійснення продажу непродовольчих товарів споживачу має бути надана відповідна інформація одним із способів визначених законодавством.

Як вбачається з висновків акту перевірки, підставою для притягнення ТОВ “Дієса” до відповідальності, шляхом застосування штрафної санкції, стало реалізація товарів за відсутності необхідної інформації.

Проте, позивач для спростування даних тверджень Інспекції з питань прав захисту споживачів у Донецькій області надав суду фотокопії наявної інформації на товарах (т.1, а.с. 80-117) та копії документів щодо відповідності товарів встановленим вимогам (сертифікати відповідності, декларації відповідності, висновки експертизи, т. 1, а.с. 118-232).

Таким чином, надані позивачем докази підтверджують дотримання вимог законодавства про захист прав споживачів щодо надання споживачам інформації про товар, перелік якої наведено вище.

Зважаючи на наявність в матеріалах справи фотокопій наявної інформації на товарах, сертифікатів відповідності, декларацій відповідності, висновків експертизи, суд приходить до висновку про відсутність підстав для застосування до позивача санкцій за відсутність необхідної, доступної, достовірної та своєчасної інформації про продукцію.

Таким чином, ТОВ “Дієса” не підлягає притягненню до відповідальність за порушення законодавства про захист прав споживачів передбаченої п. 7 ч. 1 ст. 23 Закону №1023-ХІІ.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ч.1 ст.2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Частиною 1 ст.9 КАС України встановлено, що суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до положень ч.1 ст.11 КАС України, розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості.

Частиною 1 ст. 71 КАС України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Згідно ч. 2 ст. 72 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Беручи до уваги вищенаведене в сукупності, проаналізувавши матеріали справи та надані сторонами докази, суд дійшов висновку, що позовні вимоги є частково обґрунтованими, а, відтак, такими, що підлягають частковому задоволенню.

Згідно зі ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 2, 69-71, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов товариства з обмеженою відповідальністю “Дієса” задовольнити частково.

2. Визнати протиправною та скасувати постанову Інспекції з питань прав захисту споживачів у Донецькій області про накладення стягнень від 12.05.2014 № 955.

3. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

4. Присудити з Державного бюджету України на користь товариства з обмеженою відповідальністю “Дієса” (код ЄДРПОУ 36483471) понесені судові витрати в розмірі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України, після закінчення строку на апеляційне оскарження, встановленого Кодексом адміністративного судочинства України, якщо постанова не оскаржена в апеляційному порядку. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів за правилами, встановленими ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подання через суд першої інстанції апеляційної скарги.

Суддя Н.В. Клочкова

Повний текст постанови виготовлено та підписано 02 жовтня 2014 року.