Постанова № 40753365, 29.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

місто Київ

29 вересня 2014 року 13:14 справа №826/11951/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Кузьменка В.А., суддів Іщука І.О., Огурцова О.П., за участю секретаря Калужського Д.О., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомДержавного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт"доДержавної фіскальної служби Українитретя особаГоловне управління Міністерства доходів і зборів України у Київській областіпровизнання протиправним та скасування рішенняОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Державне підприємство спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" (далі по тексту - позивач, ДП "Укрспирт") звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Державної фіскальної служби України (далі по тексту - відповідач), за участю третьої особи - Головного управління Міністерства доходів і зборів України у Київській області (далі по тексту - третя особа, ГУ Міндоходів), в якому просить визнати протиправним та скасувати рішення відповідача про застосування фінансових санкцій від 22 липня 2014 року №000242.

Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 15 серпня 2014 року відкрито провадження в адміністративній справі №826/11951/14, закінчено підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.

В судовому засіданні 01 вересня 2014 року представник позивача позовні вимоги підтримав, представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечив; третя особа свого представника не направила.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлений про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника третьої особи та положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, беручи до уваги відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, в судовому засіданні 01 вересня 2014 року суд ухвалив перейти до розгляду справи в письмовому провадженні.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

В С Т А Н О В И В:

Відповідно до рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 22 липня 2014 року №000242 за порушення вимог статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", за зберігання спирту у місці зберігання, не внесеному до Єдиного державного реєстру місць зберігання, згідно з абзацом одинадцятим статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" до ДП "Укрспирт" застосовано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 214 438,65 грн.

Зазначене рішення про застосування фінансових санкцій прийняте на підставі акта фактичної перевірки від 19 травня 2014 року №372/10-36-21/37199618, складеного співробітниками ГУ Міндоходів (далі по тексту - Акт перевірки).

В Акті перевірки встановлено наступне: відповідно до довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 07 листопада 2011 року №19010001608 ДП "Укрспирт" зареєстровано місце зберігання спирту за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49, місткістю 31250 дал спирту етилового ректифікованого; відповідно до звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту від 11 лютого 2013 року, наданого ДП "Укрспирт" до ГУ Міндоходів, залишок спирту етилового ректифікованого складав:

- на 01 січня 2013 року - 39230,12 дал, що на 7 980,12 дал більше ніж обсяг зареєстрованого місця зберігання;

- на 31 січня 2013 року 30 230,12 декалітрів.

Відповідно до звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту від 11 лютого 2013 року, наданого позивачем до ГУ Міндоходів, на початок січня 2013 року різниця між обсягом, вказаним у довідці про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 07 листопада 2011 року та залишком на початок січня 2013 року за звітними даними ДП "Укрспирт" становить 7980,12 дал, що свідчить про зберігання спирту етилового ректифікованого в обсязі 7980,12 дал в місцях, не внесених до єдиного державного реєстру місць зберігання спирту, чим порушеного вимоги статей 1 та 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів".

Позивач вважає протиправним рішення про застосування фінансових санкцій, мотивуючи позовні вимоги наступним: фактична перевірка проведена з порушенням вимог Податкового кодексу України, оскільки здійснена не за місцем здійснення діяльності ДП "Укрспирт"; на території за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49, знаходяться ємкості (цистерни) загальною місткістю 52700 дал спирту етилового ректифікованого, що підтверджується дозволом на місце зберігання спирту об'ємом 31250 дал та довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 07 листопада 2011 року №19010001608; та дозволом на місце зберігання залишку місткістю 21450 дал спирту, виданий ДП "Зарубинський спиртовий завод", що підтверджується довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру від 25 жовтня 2011 року №19010000094; при перевірці не з'ясовано місце зберігання залишку спирту у розмірі 7980,12 дал, а доводи про його зберігання у місцях, не внесених до Єдиного державного реєстру, є припущенням.

Відповідач проти задоволення позову заперечив, зазначивши про правомірність оскаржуваного рішення та обґрунтованість висновків Акта перевірки.

Окружний адміністративний суд міста Києва, виходячи зі змісту пред'явлених позовних вимог, звертає увагу на наступне.

Частина перша статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" передбачає, що за порушення норм цього Закону щодо виробництва і торгівлі спиртом етиловим, коньячним і плодовим, спиртом етиловим ректифікованим виноградним, спиртом етиловим ректифікованим плодовим, спиртом-сирцем виноградним, спиртом-сирцем плодовим, алкогольними напоями та тютюновими виробами посадові особи і громадяни притягаються до відповідальності згідно з чинним законодавством.

Згідно з абзацом одинадцятим частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" встановлено, що за зберігання спирту, або алкогольних напоїв, або тютюнових виробів у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру, до суб'єктів господарювання застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафів у розмірі 100 відсотків вартості товару, який знаходиться в такому місці зберігання, але не менше 17000 гривень.

Таким чином, в межах даного спору належить встановити факт зберігання позивачем зберігання спирту у місцях зберігання, не внесених до Єдиного реєстру.

Відповідно до частини п'ятої статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" визначено, що виробництво спирту етилового, коньячного і плодового, спирту етилового ректифікованого виноградного, спирту етилового ректифікованого плодового, спирту-сирцю виноградного, спирту-сирцю плодового та алкогольних напоїв здійснюється за наявності внесених до Єдиного реєстру місць зберігання спирту.

Як передбачають частини шоста-восьма статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", внесення даних до Єдиного реєстру проводиться на підставі заяви суб'єкта господарювання з обов'язковим зазначенням місцезнаходження місця зберігання спирту, а також: для юридичних осіб - найменування, місцезнаходження, коду Єдиного державного реєстру підприємств та організацій України (ЄДРПОУ), для фізичних осіб-суб'єктів господарювання - прізвища, імені, по батькові, місця проживання, реєстраційного номера облікової картки платника податків.

До заяви додаються документ, що підтверджує право користування цим приміщенням, та довідка про відповідність місця зберігання спирту вимогам, встановленим центральним органом виконавчої влади, уповноваженим Кабінетом Міністрів України.

Довідка про внесення місця зберігання спирту до Єдиного реєстру видається суб'єкту господарювання протягом п'яти календарних днів від дати подання заяви. Ведення Єдиного реєстру та видача довідок про внесення місць зберігання спирту до Єдиного реєстру здійснюються за рахунок коштів Державного бюджету України. Органи влади забезпечують вільний доступ до відомостей, які містяться в Єдиному реєстрі.

Згідно із пунктом 17 Порядку визначення виробників і покупців спирту та здійснення контролю за його обігом, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 29 серпня 2002 року №1266 (далі по тексту - Порядок), місця зберігання спирту вносяться до Єдиного реєстру місць зберігання спирту (далі - Єдиний реєстр) у порядку, визначеному ДПС.

До Єдиного реєстру вносяться: місця зберігання спирту суб'єктів підприємницької діяльності - виробників спирту та алкогольних напоїв; місця зберігання спирту суб'єктів господарювання, які отримують спирт для забезпечення виробничих та інших потреб, якщо його кількість перевищує 100 декалітрів на квартал.

Спирт зберігається його власником виключно в місцях зберігання спирту, внесених до Єдиного реєстру за його заявою.

Спирт повинен зберігатися та обліковуватися орендарем спиртосховища (спиртобази) окремо від продукції орендодавця. У спиртосховищі (на спиртобазі) повинні бути належні умови для проведення інвентаризації та обліку спирту окремо орендарем і орендодавцем, що є обов'язковою умовою договору оренди.

Пункт 20 Порядку визначає, що на підставі довідки про відповідність місця зберігання спирту встановленим вимогам та заяви суб'єкта підприємницької діяльності департамент вносить місце зберігання спирту до Єдиного реєстру і видає довідку за формою, затвердженою ДПС.

Наведені правові норми вказують, що виробник спирту норми статті 2 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вказують, що виробник спирту зобов'язаний зберігати спирт виключно в місцях зберігання спирту, внесених до Єдиного реєстру за його заявою.

Згідно Акта перевірки підставою для висновку, що позивач зберігає спирт у місцях зберігання спирту, внесених до Єдиного реєстру, стала невідповідність даних довідки довідкою про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АПТ №223268, що видана ДП "Укрспирт" Департаментом контролю за виробництвом та обігом спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів Державної податкової служби України, та даних звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту від 11 лютого 2013 року, наданого ДП "Укрспирт" до ГУ Міндоходів, а саме: у довідці зазначено, що 07 листопада 2011 року за №19010001608 до Єдиного державного реєстру внесено місце зберігання спирту етилового ректифікованого місткістю 31250 дал, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49, а згідно звіту про обсяги виробництва та реалізації спирту залишок спирту етилового ректифікованого на 01 січня 2013 року склав 39230,12 дал, тобто на 7 980,12 дал більше ніж передбачена місткість зареєстрованого місця зберігання спирту.

Згідно з частиною першою статті 69 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів.

Частина четверта статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України встановлює, що обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Разом з тим, відповідач не надав суду жодних доказів, які б вказували на те, що позивач зберігав спирт у кількості 7 980,12 дал у місці зберігання спирту, не внесеному до Єдиного державного реєстру, відповідачем не встановлено фактичну наявність спирту у кількості 7 980,12 дал та не зазначено конкретного місця зберігання такого спирту із посиланням на адресу, власника та площу такого приміщення.

Колегія суддів зауважує, що висновки Акта перевірки базуються виключно на даних звітності позивача, а не виходячи із наявності спирту у кількості 7 980,12 дал у конкретному місці зберігання спирту, не внесеному до Єдиного державного реєстру; у свою чергу застосування фінансових санкцій на підставі абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" пов'язано із фактичним знаходженням товару в місці зберігання; крім того, чинним законодавством не встановлено відповідальності за перевищення місткості місця зберігання спирту.

Аналогічна правова позиція висловлена Вищим адміністративним судом України в ухвалах від 17 червня 2008 року №К-459/07, від 09 червня 2009 року №К-1643/07.

Позивач також зазначає, що він зберігав спирт і у місці зберігання ДП "Зарубинський спиртовий завод", яке внесено до Єдиного державного реєстру.

Так, матеріали справи підтверджують, що ДП "Укрспирт" орендує у ДП "Зарубинський спиртовий завод" цистерні спиртові з метою зберігання спирту на підставі договору оренди окремо визначених основних засобів від 24 жовтня 2011 року №663 та додаткових угод до нього.

Відповідно до довідки про внесення місця зберігання до Єдиного державного реєстру серії АП №223378, видану ДП "Зарубинський спиртовий завод", підтверджено внесення місця зберігання спирту етилового ректифікованого місткістю 21450 дал, що знаходиться за адресою: Тернопільска обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49, до Єдиного державного реєстру 25 жовтня 2011 року №1901000094.

При цьому Закон України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" не забороняє суб'єкту господарювання зберігати спирт в орендованому місці зберігання, визначальним є те, що таке місце зберігання спирту має бути внесене до Єдиного державного реєстру.

Враховуючи викладене, висновки Акта перевірки про зберігання ДП "Укрспирт" спирту у місцях зберігання, не винесених до Єдиного державного реєстру нормативно та документально не підтверджуються.

Крім того, буквальний зміст абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" вказує, що розмір фінансових санкцій у вигляді штрафу дорівнює 100 відсоткам вартості товару, який знаходиться в місці зберігання, не винесеному до Єдиного державного реєстру.

Однак, відповідач не надав суду доказів, які б підтвердили, що на момент перевірки (19 травня 2014 року) спирт у розмірі 7 980,12 дал знаходився в місці зберігання, не винесеному до Єдиного державного реєстру; до того ж в Акті перевірки зазначено, що станом на 31 січня 2013 року залишок спирту етилового ректифікованого ДП "Укрспирт" склав 30 230,12 дал, що не перевищує місткість належного позивачу місця зберігання спирту, що знаходиться за адресою: Тернопільська обл., м. Збараж, вул. Заводська, 49.

Тобто, фактично на момент перевірки у позивача був відсутній товар, що знаходився в місці зберігання, не винесеному до Єдиного державного реєстру.

Крім того, в частині розміру заснованого штрафу, суд зазначає, що згідно положень абзацу одинадцятого частини другої статті 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу сприту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів" сума 6 214 438,65 грн. являє собою 100 відсотків вартості спирту.

Із розрахунку наведеного відповідачем у письмовому запереченні проти позову вбачається, що штраф розрахований наступним чином: кількість спирту 7 980,12 дал х 154,05 грн. (вартість 1 декалітру спирту) + акцизний податок у розмірі 3 949 361,39 грн. + податок на додану вартість у розмірі 1 035 739,77 грн.

Разом з тим, відповідач не обґрунтовує необхідність включення до вартості спирту, з якої обчислюється сума штрафу, акцизного податку та податку на додану вартість, та не надав доказів, які б свідчили, що у вартість 1 декалітру спирту в розмірі 154,05 грн. не включені вказані суми.

Суд також звертає увагу, що форма оскаржуваного рішення не узгоджується із нормами Податкового кодексу України, виходячи з наступного.

Форма рішення про застосування фінансових санкцій встановлена Порядком застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 17 Закону України "Про державне регулювання виробництва і обігу спирту етилового, коньячного і плодового, алкогольних напоїв та тютюнових виробів", затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 02 червня 2003 року №790.

Разом із тим, відповідно до пункту 10 підрозділу 10 розділу ХХ Податкового кодексу України (Перехідні положення) нормативно-правові акти Кабінету Міністрів України, Державної податкової адміністрації України та інших центральних органів виконавчої влади, прийняті до набрання чинності цим Кодексом на виконання законів з питань оподаткування, та нормативно-правові акти, які використовуються при застосуванні норм законів про оподаткування (в тому числі акти законодавства СРСР), застосовуються в частині, що не суперечить цьому Кодексу, до прийняття відповідних актів згідно з вимогами цього Кодексу.

Зважаючи на викладене, будь-які норми, що прийняті до набрання чинності Податковим кодексом України або одночасно з ним, можуть застосовуватися лише в частині, що не суперечить нормам цього Кодексу.

Відповідно до підпункту 54.3.3 пункту 54.3 статті 54 Податкового кодексу України контролюючий орган зобов'язаний самостійно визначити суму грошових зобов'язань, зменшення (збільшення) суми бюджетного відшкодування та/або зменшення (збільшення) від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків, передбачених цим Кодексом або іншим законодавством, зокрема якщо згідно з податковим та іншим законодавством особою, відповідальною за нарахування сум податкових зобов'язань з окремого податку або збору, застосування штрафних (фінансових) санкцій та пені, у тому числі за порушення у сфері зовнішньоекономічної діяльності, є контролюючий орган.

Наведена норма в імперативному порядку зобов'язує контролюючий орган визначити суму грошових зобов'язань за штрафними санкціями платникові податку в тому разі, якщо таким платником порушено норми законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на відповідний орган.

Статтею 113 Податкового кодексу України передбачено, що штрафні (фінансові) санкції застосовуються також і за порушення вимог іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладено на контролюючі органи.

Таким чином, обов'язком контролюючих органів у розумінні Податкового кодексу України є визначення суми грошових зобов'язань у вигляді штрафних санкцій за порушення норм іншого, крім податкового, законодавства, якщо контроль за дотриманням відповідних норм покладений на контролюючі органи.

Зазначене поширюється також і на санкції за порушення норм законодавства, що регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, оскільки контроль за дотриманням відповідних норм покладено на органи доходів і зборів України.

При цьому відповідно до підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету як податкове зобов'язання та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності.

Відповідно до пункту 58.1 статті 58 Податкового кодексу України у разі, коли сума грошового зобов'язання платника податків, передбаченого податковим або іншим законодавством, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, розраховується контролюючим органом відповідно до статті 54 цього Кодексу (крім декларування товарів, передбаченого для громадян), або у разі, коли за результатами перевірки контролюючий орган встановлює факт невідповідності суми бюджетного відшкодування сумі, заявленій у податковій декларації, або зменшує розмір задекларованого від'ємного значення об'єкта оподаткування податком на прибуток або від'ємного значення суми податку на додану вартість, розрахованого платником податків відповідно до розділу V цього Кодексу, такий контролюючий орган надсилає (вручає) платнику податків податкове повідомлення-рішення.

Таким чином, контролюючий орган, у разі виявлення порушення вимог законодавства, яке регулює обіг спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, якщо таке порушення тягне за собою визначення грошових зобов'язань у вигляді адміністративно-господарських санкцій, зобов'язаний прийняти податкове повідомлення-рішення, а прийняття будь-яких інших рішень, у тому числі про застосування фінансових санкцій, суперечитиме Податковому кодексу України.

Аналогічна позиція доведена Вищим адміністративним судом України в інформаційному листі від 28 березня 2014 року №375/11/14-14.

При цьому колегія суддів звертає увагу, що за умови відсутності правових підстав для застосування фінансових санкцій до ДП "Укрспирт", форма оскаржуваного рішення не може вважатись незначним недоліком, як помилково вважає відповідач.

Враховуючи викладене, рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 22 липня 2014 року №000242, яким до ДП "Укрспирт" засновано фінансові санкції у вигляді штрафу в розмірі 6 214 438,65 грн., є протиправним та підлягає скасуванню.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частиною першою статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

На думку Окружного адміністративного суду міста Києва, Державною фіскальною службою України не доведено правомірність та обґрунтованість прийняття спірного рішення про застосування фінансових санкцій з урахуванням вимог встановлених частиною другою статті 19 Конституції України та частиною третьою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, а тому, виходячи з меж заявлених позовних вимог, системного аналізу положень законодавства України та доказів, наявних у матеріалах справи, адміністративний позов ДП "Укрспирт" підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Враховуючи викладене, керуючись статтями 69, 70, 71, 158 - 163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

1. Адміністративний позов Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" задовольнити повністю.

2. Визнати протиправним та скасувати рішення Державної фіскальної служби України про застосування фінансових санкцій від 22 липня 2014 року №000242

3. Присудити з Державного бюджету України на користь Державного підприємства спиртової та лікеро-горілчаної промисловості "Укрспирт" понесені ним витрати по сплаті судового збору у розмірі 487,20 (чотириста вісімдесят сім гривень двадцять копійок).

Постанова набирає законної сили відповідно до статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими статтями 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя В.А. Кузьменко

Судді І.О. Іщук

О.П. Огурцов