Ухвала суду № 40752938, 03.10.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1 У Х В А Л А

про залишення позовної заяви без розгляду

в частині позовних вимог

03 жовтня 2014 року м. Київ № 826/11880/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі колегії суддів: головуючого судді Кармазіна О.А., суддів: Катющенка В.П., Шрамко Ю.Т.,

розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 до Правління Пенсійного фонду України (відповідач-1) Головного управління ПФУ в Харківській області (відповідач-2)провизнання бездіяльності, зобов'язання вчинити певні діїВ С Т А Н О В И В:

Позивачка, яка мешкає у Державі Ізраїль, звернулась до суду з позовом, в якому просить:

- (1) визнати бездіяльність Правління ПФУ у виконанні обов'язку по внесенню змін до основного документу діяльності ПФУ - «Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій» у відповідність з Рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. - актом порушення матеріальних прав позивачки;

- (2) зобов'язати Правління ПФУ - негайно внести та затвердити зміни у вищезгаданий «Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій», які б забезпечували документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які мешкають за межами України, згідно з рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р.;

- (3) зобов'язати Правління ПФУ та Головне управління ПФУ Харківської області визначити уповноважене територіальне управління ПФУ (бажано за місцем її проживання перед виїздом з України) та дати йому вказівку: - поновити виплату пенсії за віком з 07.10.2009 р. (дата прийняття Рішення КСУ № 25-рп/2009) за межі України, згідно з Конституцією та чинним пенсій ним законодавством України.

Позивачка просила розглядати позов за її відсутності.

Позивачка зазначає, що є громадянкою України та на час подання позову проживає у Державі Ізраїль. З 01.09.1961 р. по 02.04.1999 р., як зазначає позивачка, вона навчалась та працювала в Україні. Загальний трудовий стаж - 37 років та 7 місяців.

До від'їзду 18.11.1999 р. на постійне місце проживання за межі України, як зазначає позивачка, вона проживала АДРЕСА_1 та отримувала пенсію в Московському районному відділі соціального забезпечення.

Позивачка вказує, що 07.10.2009 р. Конституційний Суд України своїм рішенням № 25-рп/2009 встановив законне право всіх без виключення українських пенсіонерів, які проживають поза межами України, на отримання заробленої в Україні пенсії.

Таким чином, як наполягає позивачка, починаючи з 07.10.2009 р. у ПФУ немає ніяких перешкод для поновлення та виплати позивачці пенсії за віком з урахуванням її трудового стажу, не дивлячись на її проживання за кордоном.

На підставі вказаного рішення, Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» (далі також Закон № 1058-IV) та у зв'язку з відсутністю в Ізраїлі територіального органу Пенсійного Фонду України, як зазначає позивачка, вона направила до Правління Пенсійного Фонду України заяву про поновлення виплати пенсії в Ізраїль через любий уповноважений орган ПФУ пенсії, заробленої трудовим стажем в Україні.

Вказана заява, як зазначає позивачка, була 20.02.2014 р. направлено до другого відповідача для розгляду по суті. Відповідач-2, як зазначає позивачка, листами від 28.03.2014 р. вказав про відсутність підстав для поновлення виплати пенсії.

При цьому позивачка, відносно вимог про внесення змін до вищезгаданого Положення, зазначає, що Правління ПФУ повинно було негайно внести зміни до цього Положення одразу після прийняття рішення КСУ. Позивачка також вважає, що Правління ПФУ, знаючи про відсутність офіційних законоположень по оформленню пенсій по віку за межі України, усвідомлено направило її заяву в територіальний орган ПФУ для відмови позивачці у виплаті пенсії за кордон, але не своїм рішенням, а руками територіального органу, змусивши співробітників цього органу порушити Закон та Конституцію України.

У свою чергу, відповідач-2, виконуючи вказівку свого вищестоящого органу, у своїй відповіді на заяву позивачки зазначивши про відмову в оформленні пенсії для виплати за кордон, повторило всі юридично помилкові підказки Правління ПФУ і продемонструвало обурливу юридичну безграмотність, заявивши, що виплата пенсії під час проживання за кордоном буде здійснюватись у разі прийняття ВР України Закону про ратифікацію Угоди між Україною та Державою Ізраїль. Але це, як наголошує позивачка, очевидний юридичний абсурд.

Враховуючи вищезгадане рішення КСУ, позивачка вважає відмову протиправною та наполягає на задоволенні позові у спосіб, визначений у позовній заяві.

Позивачка в судове засідання 01.10.2014 р. не з'явилася, але, як зазначено вище, просила розглядати справу за її відсутності, що є правом особи, передбаченим ч. 4 ст. 122 КАС України.

Відповідач-2 та Відповідач-2 в судове засідання 01.10.2014 р. не з'явилися, доказів поважності причин неприбуття у судове засідання, але подали заперечення проти позову, в яких просили відмовити у задоволенні позову, посилаючись на безпідставність позовних вимог, та зазначаючи про пропуск позивачкою строку звернення до суду.

Враховуючи наведене та на підставі п. 10. ч. 1 ст. 3 та ч. 4 ст. 122 КАС України, судом ухвалено розглядати справу в порядку письмового провадження.

Під час розгляду справи з'ясовано, що даний позов датований та направлений поштовим зв'язком на адресу суду 04.08.2014 р., зареєстрований канцелярією суду 12.08.2014 р.

У зв'язку з цим розглянуто питання щодо дотримання позивачкою строків звернення до суду в частині позовних вимог № 1 та № 2 до Правління ПФУ .

В контексті наведеного суд зазначає, що відповідно до ч. 2 ст. 5 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.

Згідно ч. 1 ст. 99 КАС України адміністративний позов може бути подано в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого цим Кодексом або іншими законами.

Таким чином, правовий припис "в межах строку звернення до адміністративного суду, встановленого законом" означає, що позов має подаватися лише в тих межах часу, які встановлені законом. Крім того, можливість захисту прав та інтересів залежить від дотримання строків, встановлених на цей випадок законом.

У ч. 2 ст. 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до адміністративного суду, що пов'язане зі специфікою правовідносин, а також має сприяти наданню доказів, підвищує їхню достовірність і тим самим сприяє встановленню істини у конкретній адміністративній справі.

Дана норма закону означає, що за загальним правилом перебіг строку на звернення до адміністративного суду починається від дня виникнення права на адміністративний позов, тобто коли особа дізналася або могла дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Необхідно зазначити, що строком є проміжок часу, у який особи, що беруть участь у справі, та інші учасники процесу вчиняють певні процесуальні дії, передбачені Кодексом адміністративного судочинства України, в результаті вчинення яких настають певні правові наслідки.

В даному випадку, Порядок подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», який затверджений Постановою Пенсійного фонду України № 22-1 від 25.11.2005 р. (далі - Порядок) та до якого позивач просить зобов'язати відповідача-1 (Правління ПФУ) внести зміни пов'язані із прийняттям рішення КСУ, був опублікований у Офіційному віснику України від 11.01.2006 (2005 р., № 52, стор. 728, стаття 3383, код акту 34788/2005) та набрав чинності з дня опублікування, тобто з 11.01.2006 року.

Крім іншого, вказаний нормативний акт опублікований у мережі Інтернет, зокрема, на офіційному сайті Верховної Ради України, посилання на цей акт міститься також на офіційному сайті Пенсійного Фонду України, а відтак цей акт є доступним для ознайомлення незалежно від місцезнаходження зацікавленої особи.

Разом з цим, рішення Конституційного суду України № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р., на підставі якого, як вважає позивач, Правління ПФУ повинно було внести зміни до вищезгаданого Порядку та прийняття якого (рішення КСУ) по суті є єдиною підставою в обґрунтування позивачем позовних вимог № 1 та № 2 до Правління ПФУ, було опубліковано в офіційному виданні «Офіційний вісник України» від 02.11.2009 року (2009 р., № 82, стор. 52, стаття 2792, код акту 48235/2009) та у Віснику Конституційного суду України (2009 р., № 6, стор. 47).

Вказане Рішення також розміщено на його офіційному сайті КС України та ВР України, а відтак також є доступним для ознайомлення незалежно від місцезнаходження зацікавленої особи.

У той же час, враховуючи те, що позивач пов'язує виникнення обов'язку ПФУ із прийняттям вищевказаного рішення КСУ, а також враховуючи вищенаведені обставини, щодо обізнаності позивача із прийняттям рішення КСУ, позивач, як зазначено вище, лише 04.08.2014 р. звернувся до суду із позовними вимогами до відповідача-1 (дата поштового відправлення), тобто з порушенням строку звернення до суду, встановленого ч. 2 ст. 99 КАС України.

При цьому, позивач не зазначає про наявність поважних причин пропуску строку звернення до суду та не надає суду належних та допустимих доказів на підтвердження наявності таких обставин. Напроти, з матеріалів справи вбачається обізнаність позивачки із нормативно-правовою базою у сфері спірних відносин та судовою практикою в цьому аспекті за період з 2010 року.

Частиною 1 ст. 100 КАС України встановлено, що адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала.

При цьому, слід зазначити, що дотримання строків звернення до адміністративного суду є однією з умов дисциплінування учасників цих відносин у випадку, якщо вони стали спірними. У випадку пропуску строку звернення до суду підставами для розгляду справи є лише наявність поважних причин, тобто, обставин, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення особи, та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для своєчасного вчинення відповідних дій та підтверджені належними доказами.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 КАС України позовна заява може бути залишена без розгляду як на стадії вирішення питання про відкриття провадження в адміністративній справі без проведення судового засідання, так і в ході підготовчого провадження чи судового розгляду справи.

Відповідно до п. 9. ч. 1 ст. 155 КАС України суд своєю ухвалою залишає позовну заяву без розгляду, якщо позовну заяву подано з пропущенням встановленого законом строку звернення до адміністративного суду і суд не знайшов підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними.

Враховуючи наведене у сукупності, колегія суддів приходить до висновку, що позивачем пропущено строк звернення до суду та про відсутність документально підтверджених обставин, які б свідчили про поважність причин пропуску строку звернення до суду, в частині позовних вимог № 1 та № 2 до Правління ПФУ, у зв'язку з чим до поданої заяви, у зазначеній частині позовних вимог, слід застосувати наслідки, передбачені ч. 1 ст. 100 та п. 9. ч. 1 ст. 155 КАС України, а саме - залишити позов без розгляду в частині позовних вимог № 1 та № 2 до Правління ПФУ.

Керуючись вимогами ст.ст. 99, 100, 155, 160, 165 КАС України, Окружний адміністративний суд м. Києва, -

У Х В А Л И В:

1. Залишити без розгляду позовну заяву ОСОБА_1 в частині позовних вимог № 1 та № 2, заявлених до Правління ПФУ, а саме щодо вимог про: (1) визнання бездіяльності Правління ПФУ у виконанні обов'язку по внесенню змін до основного документу діяльності ПФУ - Порядку подання та оформлення документів для призначення пенсій» у відповідність з Рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р. - актом порушення матеріальних прав позивачки; (2) про зобов'язання Правління ПФУ негайно внести та затвердити зміни у вищезгаданий «Порядок подання та оформлення документів для призначення пенсій», які б забезпечували документальне виконання та реальну виплату пенсій всім українським пенсіонерам, які мешкають за межами України, згідно з рішенням КСУ № 25-рп/2009 від 07.10.2009 р.

2. Копію ухвали надіслати сторонам.

Ухвала набирає законної сили в порядку та в строки, передбачені ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України. Ухвала може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції у порядку та строки встановлені ст.ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя О.А. Кармазін

Судді: В.П. Катющенко

Ю.Т. Шрамко