Постанова № 40752794, 24.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

24 вересня 2014 року 13:51 № 826/9254/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Іщука І.О., при секретарі судового засідання Сізих Х.С., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Дієса»доМіжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платниківпро скасування податкового повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000083930,

за участю представників сторін:

від позивача: Трещов А.О., Власенко Н.В.

від відповідача: Українська Т.О.

На підставі частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України в судовому засіданні 24 вересня 2014 року проголошено вступну та резолютивну частини постанови. Виготовлення постанови у повному обсязі відкладено, про що повідомлено осіб, які брали участь у розгляді справи, з урахуванням вимог частини другої статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України. Під час проголошення вступної та резолютивної частин постанови сторонам роз'яснено зміст судового рішення, порядок і строк його оскарження, а також порядок отримання повного тексту постанови, визначеного статтею 167 Кодексу адміністративного судочинства України.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Дієса» звернулось до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом до Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків в якому просить (з урахуванням заяви про зменшення позовних вимог) скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000083930.

Позовні вимоги мотивовані тим, що Міжрегіональним головним управлінням Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників податків на підставі необґрунтованих висновків акту перевірки Головного управління Міндоходів в Одеській області від 25.03.2014 р. № 0009/28/10/39-30/36483471 прийнято податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000083930, яким позивачу визначено суму штрафних (фінансових) санкцій у розмірі 598 262,00 грн.

В судовому засіданні представники позивача позов підтримали та просили суд задовольнити їх в повному обсязі. В обґрунтування позовних вимог зазначили, що оприбуткування коштів здійснювалось належним чином, в повному розмірі та своєчасно, тому оскаржуване податкове повідомлення-рішення винесене всупереч положенням чинного законодавства та підлягає скасуванню.

Представник відповідача в судовому засіданні проти позовних вимог заперечив та просив суд відмовити в їх задоволенні. Відповідач не погоджується з твердженнями позивача, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є таким, що не відповідає фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства з огляду на те, що відповідно до Порядку № 417 використання книги ОРО, зареєстрованої на РРО, передбачено щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, що не було забезпечено позивачем.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ВСТАНОВИВ:

Головним управлінням Міндоходів в Одеській області Міністерства доходів і зборів України проведено перевірку дотримання порядку щодо здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності патентів, ліцензій, свідоцтв, у тому числі свідоцтв про державну реєстрацію, виробництва та обігу підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами) магазину «Ельдорадо 029», що розташований за адресою: м. Одеса, просп. Академіка Глушко, 17 суб'єкта господарювання ТОВ «Дієса».

Під час перевірки встановлено порушення п. 9, п. 13 ст. 3 Закону України «Про застосування реєстраторів розрахункових операцій у сфері торгівлі, громадського харчування та послуг», пп. 2.6 р. 2 Постанови Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні».

За результатами перевірки складено акт від 18.03.2014 р. 0009/28/10/39-30/36483471 та винесено податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 року № 0000083930, яким за порушення п. 2.6 Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15.12.2004 р. № 637 та на підставі абз. 3 ст. 1 Указу Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання та обігу готівки» визначено штрафні (фінансові) санкції у розмірі 598 262,00 грн.

За результатами адміністративного оскарження, 12.06.2014 р. Міністерством доходів і зборів України прийнято рішення № 10368/6/99-99-10-01-02-15, яким податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 00000833930 залишено без змін, а скаргу - без задоволення.

Позивач, вважаючи, що висновки, викладені в акті перевірки такими, що не відповідають фактичним обставинам справи та нормам чинного законодавства України, позивач звернувся до Окружного адміністративного суду м. Києва з позовом, в якому просить скасувати податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000083930.

Оцінивши за правилами ст. 86 Кодексу адміністративного судочинства України надані сторонами докази та пояснення, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні, Окружний адміністративний суд міста Києва виходить з наступного.

Відповідно до пункту 6 статті 33 Закону України «Про Національний банк України» від 20 травня 1999 року № 679-XIV визначення порядку ведення касових операцій для банків, інших фінансових установ, підприємств і організацій віднесено до повноважень НБУ.

Порядок ведення касових операцій у національній валюті України підприємствами (підприємцями), а також окремі питання організації банками роботи з готівкою регулюється Положенням про ведення касових операцій у національній валюті в Україні, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 15 грудня 2004 р. N 637, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 13 січня 2005 р. за N 40/10320 (надалі - Положення N 637).

Згідно з пунктом 7.15 Положення N 637 уся готівка, що надходить до кас, має своєчасно та в повній сумі оприбутковуватися. Порядок оприбуткування готівки в касах, у тому числі і під час розрахунків із застосуванням РРО (розрахункової книги (далі - РК)), визначено в пункті 2.6 цього Положення.

Оприбуткуванням готівки в касах підприємств, які проводять готівкові розрахунки з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 цього Положення, є здійснення обліку готівки в повній сумі її фактичних надходжень у касовій книзі на підставі прибуткових касових ордерів. У разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є здійснення обліку зазначених готівкових коштів у повній сумі їх фактичних надходжень у КОРО на підставі фіскальних звітних чеків РРО (даних РК) (абзаци другий, третій пункту 2.6 Положення N 637).

Статтею 1 Указу Президента України від 12 червня 1995 року № 436/95 «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки (далі - Указ № 436/95) установлено, що у разі порушення юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами - громадянами України, іноземними громадянами та особами без громадянства, які є суб'єктами підприємницької діяльності, а також постійними представництвами нерезидентів, через які повністю або частково здійснюється підприємницька діяльність, норм з регулювання обігу готівки у національній валюті, що встановлюються НБУ, до них застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу, зокрема за неоприбуткування (неповне та/або несвоєчасне) оприбуткування у касах готівки - у п'ятикратному розмірі неоприбуткованої суми.

На думку суду, пунктом 2.6 Положення N 637, передбачено два механізми оприбуткування готівки залежно від способу фіксації її надходження в касу: прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки (РК).

Отже, у разі проведення готівкових розрахунків з оформленням їх касовими ордерами і веденням касової книги відповідно до вимог глави 4 Положення N 637 оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у касових ордерах та відображення на їх підставі готівки у касовій книзі. У випадку проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО оприбуткуванням готівки є відображення повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та здійснення обліку зазначених готівкових коштів у КОРО.

Невиконання будь-якої з цих дій є порушенням порядку оприбуткування готівки, за яке встановлена відповідальність (абзац третій статті 1 Указу № 436/95).

Таким чином, для вирішення питання щодо дотримання порядку оприбуткування готівки суд повинен з'ясовувати, яким чином здійснена фіксація повної суми фактичних надходжень готівки (прибуткові касові ордери або фіскальні звітні чеки), а також чи відображено в подальшому такі касові документи у відповідній книзі обліку.

Верховний Суд України, усуваючи розбіжності у застосуванні судом касаційної інстанції пункту 2.6 Положення, вже неодноразово висловив свою правову позицію. Зокрема, у постановах від 26 лютого 2013 року (справи №№ 21-7а13, 21-35а13) в частині, що стосується оприбуткування готівки у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК він указав, що у разі проведення готівкових розрахунків із застосуванням РРО або використанням РК оприбуткуванням готівки є сукупність таких дій: фіксація повної суми фактичних надходжень готівки у фіскальних звітних чеках РРО (даних РК) та відображення на їх підставі готівки у КОРО.

Вказана позиція суду узгоджується із позицією Верховного Суду України, викладеній в постанові від 1 квітня 2014 року у справі № 21-54а14.

Як вбачається з пп. 2.2.14 акту п. 2.2 Розділу 2 акту перевірки встановлено невідповідність готівкових коштів на місці проведення розрахунків даним поточного «Х» звіту реєстратора розрахункових операцій; незабезпечене щоденне друкування фіскального «Z» звіту реєстратора розрахункових операцій за 21.12.2012 р. не оприбуткування (несвоєчасне) готівкових коштів за 31.12.2012 р. на суму 117 522,78 грн. в книзі обліку розрахункових операцій № 2665014708Р/2».

Однак, суд із зазначеними висновками відповідача не може погодитися, оскільки оприбуткування коштів продавцем - касиром магазину № 029 ТОВ «Дієса» готівкових коштів у сумах 54 500,00 грн., 62 822,78 грн., 200 000,00 грн., на загальну суму 117 522,78 грн. підтверджується даними 1С: Підприємство, а саме: стовпчиком «дата створення», прибутковими касовими ордерами, «Z» звітом, який був роздрукований об 19:18 31.12.2012 р., даними книги КОРО.

Водночас, згідно розпорядження Головного бухгалтера ТОВ «Торгова компанія «Ельдорадо» № 040000-65 від 01.08.2009 р. про додаткові обов'язки, старших касирів магазинів зобов'язано вести касові книги. Згідно вказаного розпорядження, 21.12.2012 р. у касову книгу було внесено відомості про оприбуткування готівкових коштів у сумі 54 500,00 грн., 62 822,78 грн., 200,00 грн., що в сумі склали 117 522,78 грн.

Водночас суд зазначає, що положеннями чинного законодавства не передбачено відповідальність за нездійснення (несвоєчасне) здійснення запису до КОРО в разі наявності в ній роздрукованого Z-звіту.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 03.04.2012 р. у справі № К-9449/09, від 30.10.2012 р. у справі № К-35525/10, від 29.04.2010 р. у справі № К-14790/08, від 22.10.2009 р. у справі № К-5523/08.

Враховуючи, вищенаведене суд приходить до висновку, що незаповнення окремого розділу КОРО (в даному випадку № 2) не є беззаперечним доказом неоприбуткування готівки платником податків.

Таким чином, незаповнення розділу № 2 не є доказом неоприбуткування готівки, а лише свідчить про порушення порядку використання КОРО, передбаченого п. 7.5 Порядку реєстрації та ведення книг обліку розрахункових операцій і розрахункових книжок, затвердженого наказом ДПАУ від 01.12.2000 № 614 та зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.02.2001 за № 106/5297, відповідно до якого використання КОРО, зареєстрованої на РРО, передбачає наявність КОРО на місці проведення розрахунків, де встановлено РРО, підклеювання фіскальних звітних чеків на відповідних сторінках КОРО, щоденне виконання записів про рух готівки та суми розрахунків, при цьому дані за сумами, отриманими від покупців та покупців (клієнтів), та дані за сумами, виданими покупцям (клієнтам), записуються окремо.

Однак, за таке порушення Указом Президента України «Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки» штрафні санкції не передбачені та до позивача відповідачем не застосовуються.

Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, в ухвалах Вищого адміністративного суду України від 22.03.2012 р. у справі № К-11524/10, від 08.02.2013 р. у справі № К/9991/36205/11.

Крім того слід звернути увагу на те, що по Z-звіту № 384 була включена позивачем в періодичний звіт за грудень 2014 року та в звіт про використання реєстраторів розрахункових операцій та книг обліку розрахункових операцій за грудень 2014 року.

Що ж стосується рішень Верховного Суду України, на які посилається відповідач, то у них визначається порушенням порядку оприбуткування готівки саме: «невідображення готівки у книзі обліку розрахункових операцій після їх проведення із застосуванням РРО», а не внесення запису.

Враховуючи вищенаведене, суд дійшов висновку, що позивач виконав вимогу закону шляхом вклеювання Z-звіту № 384 у книгу ОРО.

З огляду на вищенаведене, а також, враховуючи фактичне оприбуткування позивачем готівки за 31.12.2012 р. на суму 117 522,78 грн., що підтверджується належним чином оформленими документами, суд приходить до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 04.04.2014 р. № 0000083930 є безпідставним, необґрунтованим, а тому підлягає скасуванню.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи несправедливій дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно із ч. 1 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Враховуючи вищевикладене, повно та всебічно дослідивши наявні матеріали справи, а також норми чинного законодавства України, суд дійшов до висновку про наявність підстав для задоволення позовних вимог.

Частиною 1 ст. 94 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись положеннями статей 69-71, 94, 160-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» задовольнити.

2. Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центральний офіс з обслуговування великих платників від 04.04.2014 р. № 0000083930.

3. Судові витрати в сумі 487,20 присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Дієса» за рахунок Державного бюджету України.

4. Стягнути решту суми судового збору у розмірі 4 384 (чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 копійок на розрахунковий рахунок №31218206784007, отримувач платежу УДКСУ у Печерському районі м. Києва, код 38004897, МФО 820019, банк одержувача ГУ ДКСУ у місті Києві, код класифікації доходів бюджету 22030001 із Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання із рахунків Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників (вул. Ланевського, 2, м. Київ, 03680, код ЄДРПОУ 38716554).

5. Доручити виконання постанови в частині стягнення решти суми судового збору у розмірі 4 384,80 грн. з Міжрегіонального головного управління Міндоходів - Центрального офісу з обслуговування великих платників відповідному підрозділу Державної казначейської служби України.

Постанова відповідно до ч. 1 ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого цим Кодексом.

Постанова може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції протягом десяти днів з дня її отримання особою, яка оскаржує постанову, за правилами, встановленими ст. ст. 185-187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя І.О. Іщук

Повний текст постанови складено 29.09.2014 року