Ухвала суду № 40751734, 30.09.2014, Апеляційний суд Вінницької області

Справа № 127/4084/14-к

Провадження №11-кп/772/667/2014

Категорія: крим.

Головуючий у суді 1-ї інстанції: Бернада Є. В.

Доповідач : Олексієнко Ю. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ВІННИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. м. Вінниця

Апеляційний суд Вінницької області в складі:

Головуючого-судді: Олексієнка Ю.Г.

Суддів: Аліфанова Ю.Б., Пікановського Б.В.,

за участю секретаря: Лупол М.А.,

прокурора: Кузміна С.В.,

обвинуваченої: ОСОБА_2,

захисників: ОСОБА_3, ОСОБА_4,

ОСОБА_5,

потерпілої: ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Вінниці кримінальне провадження № 12013010380000746 за апеляційними скаргами прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції Шубіна І.Р. та потерпілої ОСОБА_6 на виправдальний вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року, яким

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, проживаючу за адресою: АДРЕСА_1, раніше не судиму,

у пред'явленому обвинуваченні, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України, визнано невинуватою і виправдано в зв'язку з відсутністю в її діях складу кримінального правопорушення.

Кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань 06.09.2013 р. за № 12013010380000746, за обвинуваченням ОСОБА_2 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України - закрито.

Цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 - залишено без розгляду,-

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_2 було висунуто обвинувачення у тому, що маючи умисел на заволодіння майном ОСОБА_6 шахрайським шляхом, з корисливих спонукань, підбурювана жагою до наживи, зловживаючи довірою останньої, яка виникла на ґрунті тривалого знайомства та попереднього надання ОСОБА_2 аналогічних послуг, умисно, перебуваючи в приміщенні Вінницької міської ради за адресою: вул. Соборна, 59, у м. Вінниці, надала ОСОБА_6 для сплати за технічні умови з обґрунтування меж і площ земельної ділянки заздалегідь підроблений невстановленою особою рахунок-фактуру № СФ-0003941 від 18.04.2012 на суму 4500,00 грн., достовірно знаючи, що відомості в ньому щодо номеру розрахункового рахунку, його належності та вартості послуг не відповідають дійсності. ОСОБА_6, будучи введеною ОСОБА_2 в оману стосовно добросовісності намірів останньої, перебуваючи в приміщенні Вінницької філії ПАТ КБ «Приватбанк», розташованої за адресою: АДРЕСА_2 в ТЦ «Петроцентр», 07.06.2012 здійснила переказ коштів в сумі 4500 грн. на розрахунковий рахунок № 26006001089260, відкритий в ПАТ КБ «Хрещатик», що належить ПП «Серсан». У подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, достовірно не повідомивши ОСОБА_8, з яким ОСОБА_2 перебуває у шлюбі та який являється керівником ПП «Серсан», стосовно належності грошових коштів в сумі 4500 грн. та причин їх перерахування на розрахунковий рахунок останнього, спонукала ОСОБА_8 здійснити транзакцію вказаних коштів. Отримавши від ОСОБА_8 кошти в сумі 4500 грн., ОСОБА_2 заволоділа ними та використала на власний розсуд.

Також зазначено, що ОСОБА_2, продовжуючи свою злочинну діяльність та реалізовуючи злочинний умисел, спрямований на заволодіння шахрайським шляхом майном ОСОБА_6, умисно, перебуваючи в приміщенні Вінницької міської ради за адресою: вул. Соборна, 59 в м. Вінниці, надала останній для оплати за технічні умови з обґрунтування меж і площ земельної ділянки заздалегідь підроблений невстановленою особою рахунок-фактуру № СФ-0004244 від 18.06.2012 р. на суму 35020,00 грн., достовірно знаючи, що відомості в ньому щодо номеру розрахункового рахунку, його належності та вартості послуг не відповідають дійсності. ОСОБА_6, будучи введеною ОСОБА_2 в оману стосовно добросовісності намірів останньої, перебуваючи в приміщенні базового відділення дирекції Вінницької обласної дирекції ПАТ «Райффайзен банк Аваль», розташованої за адресою: вул. 50-р. Перемоги, 35 в м. Вінниці, 31.07.2012 року здійснила переказ коштів в сумі 35020,00 грн. на розрахунковий рахунок № 26006001089260, відкритий у ПАТ КБ «Хрещатик», що належить ПП «Серсан».

В подальшому, реалізовуючи свій злочинний умисел, достовірно не повідомивши ОСОБА_8, з яким ОСОБА_2 перебуває у шлюбі та який являється керівником ПП «Серсан», стосовно належності грошових коштів в сумі 35020,00 грн. та причин їх перерахування на розрахунковий рахунок останнього, спонукала ОСОБА_8 здійснити транзакцію вказаних коштів. Отримавши від ОСОБА_8 кошти в сумі 35020,00 грн., ОСОБА_2 заволоділа ними та використала їх на власний розсуд.

Внаслідок злочинних дій ОСОБА_2 ОСОБА_6 було спричинено матеріальну шкоду на загальну суму 39520,00 грн.

У апеляційній скарзі прокурор просить вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 08.07.2014 року щодо ОСОБА_2 скасувати через істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність та ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_2 винною у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 190 КК України і призначити їй покарання у вигляді штрафу в розмірі 50 (п'ятдесяти) неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 850 гривень та задовольнити цивільний позов потерпілої ОСОБА_6 в повному обсязі.

Потерпіла ОСОБА_6 в апеляційній скарзі просить вирок Вінницького міського суду Вінницького Вінницької області від 08.07.2014 року - скасувати з підстав невідповідності висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження, істотного порушення вимог кримінального процесуального закону, неправильного застосування закону України про кримінальну відповідальність, та ухвалити новий вирок, яким засудити та визнати винною ОСОБА_2, у вчиненні злочину, передбаченому ч. 1 ст. 190 КК України, призначивши їй покарання в межах відповідної санкції частини 1 статті 190 КК України та задовольнити її цивільний позов.

Відповідно до ст. 402 КПК України, заперечення на апеляційні скарги сторонами судового провадження подані не були.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, думку прокурора, який підтримав апеляційну скаргу в повному обсязі, пояснення потерпілої та її захисника, які просили задовольнити їх апеляційну скаргу, пояснення обвинуваченої ОСОБА_2 та її захисників, які просили апеляційні скарги залишити без задоволення, а вирок без змін, перевіривши матеріали справи і обговоривши доводи апеляційних скарг, суд вважає, що вони не підлягають задоволенню, з наступних підстав.

У відповідності до ст. 373 ч. 1 КПК України, виправдувальний вирок ухвалюється у разі, якщо не доведено, що вчинено кримінальне правопорушення в якому обвинувачується особа, якщо не доведено, що кримінальне правопорушення вчинене обвинуваченим, і якщо в діянні обвинуваченого є склад кримінального правопорушення.

Перевіркою матеріалів кримінального провадження встановлено, що при винесенні виправдального вироку ці вимоги закону судом першої інстанції належним чином були дотримані.

Зазначенні в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої підстави для скасування виправдального вироку є такими, що не знайшли свого підтвердження в ході апеляційного розгляду та були предметом дослідження в суді першої інстанції.

Зокрема судом першої інстанції в ході розгляду даного кримінального провадження було встановлено, що на початку 2012 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_6 було досягнуто усної домовленості стосовно того, що ОСОБА_2 допоможе потерпілій в оформленні договору оренди земельної ділянки, на якій розташоване орендовані потерпілою приміщення кафе «Куркулі».

Дана обставина ні обвинуваченою ні потерпілою не заперечувалась. При цьому, потерпілою було зазначено, що спочатку вона на ім'я обвинуваченої не оформляла довіреності, а самостійно приїжджала і ставила необхідні підписи, а в подальшому - восени 2012 року, у зв'язку з погіршенням стану здоров'я оформила на ім'я обвинуваченої відповідну довіреність, згідно з якою уповноважила обвинувачену представляти її інтереси при підготовці необхідних документів для укладення договору оренди на земельну ділянку, розташовану за адресою: АДРЕСА_2.

Також, вищевказане підтверджується наявною в матеріалах кримінального провадження копією нотаріально посвідченої довіреності (т. 1, а. с. 234).

З пояснень обвинуваченої, які нею були надані в ході досудового розслідування та судового розгляду вбачається, що потерпілою невчасно здійснювались оплати наданих рахунків, зокрема, рахунок на виготовлення обґрунтування в сумі 4500 грн. потерпілій було надано 18.04.2012 p., а його фактичну оплату потерпілою здійснено лише 07.06.2012 p., а рахунок від 18.06.2012 р. на суму 35020 грн. потерпілою було оплачено лише 31.07.2012 р. (т. 2, а. с. 3).

При цьому обвинувачена в судовому засіданні заперечувала факт надання потерпілій рахунку-фактури СФ-0003941 від 18.04.2012 р. (т. 1, а. с. 143), оплату за яким було здійснено відповідно до квитанції № 102056.159.6 від 07.06.2012 р. (т. 1, а. с. 145), а також рахунку-фактури № СФ-0004244 від 18.06.2012 p., за яким оплату здійснено відповідно до платіжного доручення № 22 від 30.07.2012 р. (т. 1, а. с. 144), та повідомила, що їй не відомо, звідки у потерпілої взялись вказані рахунки з недостовірними відомостями.

Як було встанорвлено судом, з матеріалів кримінального провадження, МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» обслуговується в ПАТ «Державний експортно-імпортний банк», філія AT «Укрексімбанк» в м. Вінниці та має наступні реквізити: р/р № 26002000117961, МФО 302429. код ЄДРПОУ підприємства 36886878 (т. 1, а. с. 195). Грошові кошти в сумі 4500 грн. на підставі рахунку від 18.04.2012 р. було зараховано на р/р 26006001089620 у Вінницькому регіональному відділенні ПАТ КБ «Хрещатик» (т. 1, а. с. 145, 144). Згідно з роздруківкою руху коштів за вказаним рахунком (т. 1, а. с. 158-182), отриманої на виконання ухвали слідчого судді від 03.04.2013 р. (т. 1, а.с. 149), вищезазначений рахунок належить ПП «Серсан».

Також, судом достовірно було встановлено із показів свідка ОСОБА_8, які ним було надано в ході судового розгляду, що ОСОБА_2 яка є його дружиною, надавала ОСОБА_6 консультації та здійснювала оформлення ряду документів. Більшість наданих послуг оплачувались потерпілою через його підприємство з метою мінімізації оподаткування і дана обставина в судовому засіданні була підтверджена обвинуваченою.

Потерпіла ж з цього приводу в судовому засіданні повідомила, що усі рахунки для оплати їй надавала обвинувачена ОСОБА_2 При цьому потерпіла зазначила, що не пам'ятає, чи надавала вона обвинуваченій кошти для оплати відповідних рахунків, що спростовується дослідженими в ході розгляду справи роздруківками руху коштів за р/р 26006001089620 у Вінницькому регіональному відділенні ПАТ КБ «Хрещатик», який належить ПП «Серсан», з яких випливає, що грошові кошти в сумі 4500 грн. надійшли на вказаний рахунок 08.06.2012 р. (т. 1, а. с. 171), а були зняті з рахунку 18.06.2012 р. (т. 1 а. с. 172), кошти в сумі 35020 грн. надійшли на вказаний рахунок 31.07.2012 р. ( т. 1, а. с. 176), а були зняті 01.08.2012 р. (т. 1,а. с. 177).

Згідно пред'явленого ОСОБА_2 обвинувачення, остання заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою та надання ОСОБА_6 рахунків-фактур, достовірно знаючи, що відомості у них щодо номеру розрахункового рахунку, його належності та вартості послуг не відповідають дійсності (т. 1. а. с. 2-3).

Згідно показів свідка ОСОБА_9 під час проведення одночасного допиту вказаного свідка з потерпілою та обвинуваченою в судовому засіданні судом було встановлено, що рахунок-фактуру № СФ-0004244 від 18.06.2012 р. обвинувачена передала потерпілій саме через неї (свідка), посилаючись на те, що вона впізнала вказане платіжне доручення під час його огляду в судовому засіданні.

При цьому, суд вірно зазначив у вироку, що підробка та використання завідомо підробленого документу ОСОБА_2 органами досудового розслідування не інкримінуються й в ході досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження дані обставини не досліджувались відповідно до положень ч. 1 ст. 337 КПК України.

Крім того, відомостей, які б поза розумним сумнівом свідчили про те, що рахунок-фактура № СФ-0003941 від 18.04.2012 р. на суму 4500,00 грн. та рахунок-фактура № СФ-0004244 від 18.06.2012 р. на суму 35020.00 грн., надані потерпілій саме обвинуваченою суду надано не було.

При цьому посилання потерпілої на надання вказаних рахунків саме обвинуваченою опосередковано підтверджується показаннями обвинуваченої в судовому засіданні, в ході яких остання зазначала про несвоєчасну оплату потерпілою наданих їй рахунків, джерело походження яких в ході проведення досудового розслідування не було встановлено, а також не встановлено особу, яка могла їх виготовити.

Також, суд першої інстанції вірно звернув увагу на те, що обвинувачена в судовому засіданні посилалась на ту обставину, що на прохання потерпілої вона підрахувала приблизну суму, яку необхідно буде сплатити в ході підготовки необхідних документів, і надала розрахунок потерпілій разом з реквізитами рахунку ПП «Серсан», на який потерпіла мала внести кошти.

Надання реквізитів ПП «Серсан» обвинувачена мотивувала тим, що потерпіла сама її про це попросила, а також тим, що була змушена витрачати власні кошти з метою прискорення процесу виготовлення документації згідно з переліком, отриманих у «прозорому офісі».

Тому висновки суду про опосередковане підтвердження обвинуваченою вищевказаних обставин не може свідчити про відсутність сумнівів у належності та допустимості доказів стосовно надання вищезазначених рахунків потерпілій є обґрунтованими.

Також, судом першої інстанції належним чином було проаналізовано та досліджено надані сторонами кримінального провадження копії документів з яких було встановлено, що після надходження грошових коштів в сумі 4500 грн. на рахунок ПП «Серсан» для виготовлення документації згідно з переліком (т. 2, а. с. 9) 25.04.2012 р. було здійснено оплату на користь МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» коштів в сумі 452 грн. в якості оплати за виконання викопіювання плану міста в м 1:2000 (т. 1, а. с. 199), а також 1216,36 грн. оплати за топографо-геодезичну зйомку в м 1:500 по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 208).

На підтвердження правдивості пояснень обвинуваченої та того, що перелік документів, необхідних для поновлення терміну дії договору оренди земельної ділянки, укладеного з суб'єктом господарювання, вона отримала у «прозорому офісі» Вінницької міської ради і підготовкою яких вона займалася, судом обґрунтовано зазначено про наступні докази в кримінальному провадженні, а саме:

- лист за підписом заступника Вінницького міського голови ОСОБА_10 від 27.11.2012 р. за № 01-00-011-66054, згідно з яким порядок передачі в оренду земельної ділянки із земель комунальної власності визначений ст. 124 ЗК України та ст. 16 Закону України «Про оренду землі», відповідно до ч. 4 ст. 15 Закону України «Про оренду землі» невід'ємною частиною договору оренди землі є план або схема земельної ділянки;

- кадастровий план з відображенням обмежень (обтяжень);

- акт визначення меж земельної ділянки в натурі (на місцевості);

- акт приймання-передачі земельної ділянки та у випадку зміни цільового призначення та/або формування земельної ділянки;

- проект відведення земельної ділянки (т. 1, а. с. 229).

При цьому надано вірну оцінку щодо посилань обвинуваченої в судовому засіданні на те, що виготовлення документів згідно з переліком (т. 2, а.с. 9) було необхідною і безумовною підставою для виконання нею взятих на себе зобов'язань щодо оформлення договору оренди земельної ділянки, а отримання рішення Вінницької міської ради від 26.12.2012 р. за № 1100, за твердженням обвинуваченої, не може свідчити про початок роботи з виконання взятих на себе зобов'язань, оскільки без попереднього виготовлення вищезазначених документів отримання вказаного рішення було б неможливе.

А також, обґрунтовано зазначено про те, що з наданих сторонами кримінального провадження копій документів випливає, що після надходження грошових коштів в сумі 4500 грн. на рахунок ПП «Серсан» для виготовлення документації згідно з переліком (т. 2, а. с. 9) 19.06.2012 р. на користь Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру на підставі договору № 3921/01-06/12 від 19.06.2012 р. було внесено кошти в сумі 1422,78 грн. в якості оплати проведення землевпорядних робіт (т. 1, а. с. 201) і 30.07.2012 р. на користь МКП «Адміністративно-технічний центр» внесено кошти в сумі 1139,33 грн. в якості оплати послуг з видачі документів на благоустрій по АДРЕСА_2 (т. 1, а. с. 203), а також після надходження грошових коштів в сумі 35020 грн. на рахунок ПП «Серсан» для виготовлення документації згідно з переліком (т. 2, а.с. 9) 31.10.2012 р. за послуги КП «ВМБТІ» відповідно до замовлення-зобов'язання 3AM-086773 від 26.10.2012 р. було внесено кошти в сумі 426,80 грн., а на час оформлення замовлення - 599,54 грн. в якості авансу, всього на загальну суму 1026,34 грн. (т. 1, а. с. 216), і 08.11.2012 р. на користь МКП «Вінницький муніципальний центр містобудування і архітектури» внесено грошові кошти в сумі 852,00 грн. в якості оплати виготовлення плану благоустрою по АДРЕСА_2 (т. 1, а.с. 204).

Крім цього, при дослідженні супровідної картки від 03.12.2012 р. за реєстраційним № 24-06.180 судом вірно встановлено, що на адресу департаменту архітектури, містобудування і кадастру від ФОП ОСОБА_6 отримано документи для надання дозволу на складання проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки та передачі її у постійне користування суб'єктам господарювання; зі змісту вказаної карти було подано: заяву, витяг з ЄДР, копію паспорта громадянина України, обґрунтування меж та площі земельної ділянки, правовстановлюючі документи на об'єкт нерухомого майна, копію попередньої угоди з проектною організацією на складання проекту землеустрою, фотографії існуючого стану земельної ділянки та проектна пропозиція (т. 2, а. с. 124).

Зокрема в ході дослідження зібраних в кримінальному провадженні доказів, беззаперечно було встановлено, що 05.12.2012 р. на користь ТОВ «Мур» внесено грошові кошти на підставі договору № 120/3 від 05.12.2012 р. про виготовлення обґрунтування меж і площі земельної ділянки, яку пропонується надати для розміщення кафе «Куркулі» по АДРЕСА_2, і згідно з вказаним договором останній від імені ОСОБА_6 було підписано ОСОБА_2 (т. 1, а. с. 236-238) і нею ж було внесено кошти через установу банку (т. 1, а. с. 235);

20.12.2012 р. на користь ТОВ «ТриАлекс» внесено грошові кошти в сумі 14900 грн. за проведення незалежної оцінки кафе з прибудовами (т. 1, а. с. 188-189, 215) на підставі договору № 01/20/12 від 20.12.2012 р. (т. 1, а. с. 190-192). З вказаного договору та акту здавання-прийняття виконаних робіт випливає, що останні було укладено з ОСОБА_2, яка діяла на підставі довіреності, виданої ОСОБА_6 (т. 1, а. с. 193). Твердження потерпілої щодо відсутності необхідності проведення такої оцінки суд до уваги не приймає, оскільки згідно з договором оренди приміщень від 15.07.2010 р. орендар, тобто ОСОБА_6 була зобов'язана провести незалежну оцінку вартості об'єкта оренди (т. 2, а. с. 5-6);

26.12.2012 р. Вінницькою міською радою прийнято рішення за № 1100 про затвердження обґрунтувань, надання погоджень на розроблення проектів землеустрою щодо відведення земельних ділянок, поновлення термінів дії погоджень на розроблення проектів землеустрою, надання дозволів на виготовлення технічної документації із землеустрою та дозволів на проведення експертної грошової оцінки земельних ділянок несільськогосподарського призначення (т. 2, а. с. 125), і згідно з додатком № 2 до вказаного рішення затверджено межі й площі земельної ділянки на АДРЕСА_2 розроблене ТОВ «Мур на замовлення ОСОБА_6; надано ОСОБА_6 дозвіл на розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, розташованої на АДРЕСА_2 (т. 2, а. с. 126);

17.01.2013 р. ФОП ОСОБА_11 виписано квитанцію до прибуткового касового ордера № 1, згідно з яким ним отримано від ОСОБА_6 грошові кошти в сумі 15000 грн. згідно з договором № 15 від 17.01.2013 р. (т. 1, а. с. 214, 224). З копії вказаного договору вбачається, що його від імені ОСОБА_6 було підписано ОСОБА_2 (т. 1. а. с. 220-221), якою ж підписані акт здавання-приймання науково-технічної продукції (т. 1, а. с. 222) та протокол погодження договірної ціни (т. 1, а. с. 223);

06.02.2013 р. згідно з платіжним дорученням № 29 на користь Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру внесено грошові кошти в сумі 12300,67 грн. відповідно до рахунку-фактури № ПГ-0000056 від 29.01.2013 р. (т. 1, а. с. 205) та відповідно до пояснень свідків ОСОБА_12 та ОСОБА_13 вказаний рахунок-фактура виданий не їхнім підприємством, тобто не Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру і відомостей, які б свідчили про походження вказаного рахунку-фактури, суду надано не було, хоча в ньому зазначені реквізити, які належать вищезазначеному підприємству, про що свідчить відповідна довідка (т. 1, а. с. 228).

Також, в матеріалах кримінального провадження наявний договір № 224/01-01/13 про виконання робіт з розробки проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки, який було укладено 29.01.2013 року між ФОП ОСОБА_6 та Подільським державним підприємством геодезії, картографії та кадастру (т. 1, а. с. 211), і у відповідності з кошторисом, який є додатком до вказаного договору, вартість виконання робіт становить 1230,67 грн. (т. 1, а. с. 210) і на виконання вказаного договору потерпілій було надано рахунок-фактуру № ПГ-0000056 від 29.01.2013 р. (т. 1, а. с. 210), що останньою не заперечується.

При цьому судом обґрунтовано взято до уваги пояснення свідка ОСОБА_12, яка в свою чергу повідомила, що вказаний договір та додаток до нього потерпілою було підписано, коли остання прийшла на підприємство з метою отримання надлишку сплачених коштів і згідно заяви ОСОБА_6 на ім'я директора підприємства вбачається, що з проханням повернути кошти потерпіла звернулась 12.02.2013 р. (т. 1, а. с. 230), які в сумі 11070,00 грн. їй було повернуто на підставі платіжного доручення № 154 від 13.02.2013 р. (т. 1, а. с. 231).

Тобто на час надходження на користь Подільського державного підприємства геодезії, картографії та кадастру грошових коштів в сумі 12300,67 грн. договір з ОСОБА_6 підписано не було.

Отже, твердження обвинуваченої ОСОБА_2, що нею на виготовлення документації з метою подальшого оформлення оренди земельної ділянки під кафе «Куркулі» було витрачено 39420 грн. знайшли своє документальне підтвердження в ході судового розгляду кримінального провадження, згідно з якими сума понесених витрат становить 41869,47 грн., з яких згідно з наявних у матеріалах кримінального провадження копій документів (т. 1, а.с. 190-192, 220-223, 236-238) 33400 грн. було сплачено безпосередньо ОСОБА_2 на підставі укладених нею договорів в інтересах ОСОБА_6 і підтверджуючих доказів протилежного в процесі розгляду справи ні стороною обвинувачення ні потерпілою суду надано не було.

Твердження потерпілої ОСОБА_6, про те, що обвинуваченою після розірвання їхніх відносин щодо виготовлення документів для оформлення договору оренди земельної ділянки не було повернуто виготовлених оригіналів документів, в ході судового розгляду ОСОБА_2 були спростованні тим, що причиною неповернення їх було те, що при зверненні до Вінницької міської ради нею було подано їх оригінали і після ухвалення рішення про надання погодження розроблення проекту землеустрою щодо відведення земельної ділянки нею продовжувалися дії щодо збирати необхідних документів.

Згідно з матеріалами кримінального провадження, після ухвалення 26.12.2012 р. Вінницькою міською радою рішення, на виготовлення ескізу наміру реконструкції (т. 1, а. с. 214, 220-223) та «аншлаг адресний + монтаж» (т. 1, а. с. 213) було сплачено кошти і як слідує з копій квитанцій вони завірялись слідчим і їхні оригінали були надані ОСОБА_6 згідно із заявою від 14.05.2013 р. (т. 1, а. с. 212).

Тому суд при ухваленні рішення обґрунтовано зазначив, що в ході досудового розслідування не було вжито заходів для встановлення часу, коли вказана довіреність була відкликана, а та обставина, що перед судовими дебатами представником потерпілої було надано витяг про реєстрацію в Єдиному реєстрі довіреностей, відповідно до якого довіреність ОСОБА_6 було відкликано 19.03.2013 р. (т. 2, а. с.), а також договір суборенди приміщення, суд обґрунтовано зі слався на положення ч. 11 ст. 290 КПК України, що сторонам кримінального провадження відкрито дані матеріали не було, про поважність причин не здійснення такого відкриття в ході судового розгляду заявлено не було, а тому вказаний витяг та договір суборенди, судом у відповідності до положення ч. 12 ст. 290 КПК України, не може бути прийнятий до уваги, із чим повністю погоджується апеляційний суд.

Крім того, з матеріалів провадження вбачається, що як в ході досудового розслідування, так і в ході судового розгляду не було вжито заходів для спростування твердження обвинуваченої щодо виконання нею взятих на себе зобов'язань до моменту відкликання довіреності, і як правильно зазначив суд при ухваленні вироку вона в силу ч. 2 ст. 17 КПК України та ч. 3 ст. 62 Конституції України не зобов'язана доводити свою невинуватість у вчиненні інкримінованого їй злочину.

Таким чином, опосередковане підтвердження обвинуваченою вищевказаних обставин не може свідчити про відсутність сумнівів у належності та допустимості доказів стосовно надання вищезазначених рахунків потерпілій саме обвинуваченою.

Отже, апеляційний суд повністю погоджується із обґрунтуванням та висновками викладеними в рішенні суду першої інстанції, а також, що з посиланням на п. 18 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 р. «Про судову практику у справах про злочини проти власності» в якому зазначається, що отримання майна з умовою виконання якого-небудь зобов'язання може бути кваліфіковане, як шахрайство лише в тому разі, коли винна особа ще в момент заволодіння цим майном мала на меті його привласнити, не виконуючи зобов'язання.

Згідно з оголошеною ОСОБА_2 підозрою остання заволоділа грошовими коштами ОСОБА_6 шляхом зловживання довірою останньої та надання для сплати рахунків-фактур, достовірно знаючи, що відомості в них щодо номеру розрахункового рахунку, його належності та вартості послуг не відповідають дійсності.

Також органами досудового розслідування ОСОБА_2 обвинувачується в тому, що вона не мала наміру виконувати взяті на себе зобов'язання щодо надання допомоги в оформленні документів на право користування земельною ділянкою.

Таким чином, проаналізувавши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд першої інстанції обґрунтовано зазначив, що в діях ОСОБА_2 відсутні ознаки інкримінованого їй злочину, а тому вона відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 284 КПК України підлягає виправданню, а кримінальне провадження - закриттю.

За таких обставин посилання в апеляційних скаргах прокурора та потерпілої на істотні порушення кримінального процесуального закону, невідповідність висновків суду фактичним обставинам кримінального провадження та неправильне застосування Закону України про кримінальну відповідальність, неповне з'ясування судом фактичних обставин справи, що вплинуло на об'єктивний розгляд справи, є безпідставним. До того ж прокурором та потерпілою в апеляційних скаргах належним чином не зазначено, які істотні порушення кримінального процесуального закону допущено судом та які докази судом не взяті до уваги, що потягло за собою незаконність винесення судового рішення по суті.

На думку апеляційного суду, судом першої інстанції докази причетності ОСОБА_2 до тих подій досліджені повно, об'єктивно і винесений обґрунтований вирок про її виправдання за вказаною статтею КК за відсутністю в її діях складу даного кримінального правопорушення.

Також доводи апеляційних скарг прокурора та потерпілої, щодо порушення судом вимог ст.374 КПК України не заслуговують на увагу, оскільки з вироку вбачається, що в мотивувальній його частині, суд вказав у чому обвинувачується ОСОБА_2 та навів підстави недоведеності її вини у вчиненні злочину.

Відповідно до ст.62 Конституції України «ніхто не зобов'язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину. Обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також на припущеннях Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь».

Враховуючи викладене, апеляційний суд вважає, що вирок суду є законним та обґрунтованим і підстав для його скасування не вбачається.

Керуючись ст.ст. 404, 407, 418, 419 КПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Апеляційні скарги прокурора, який приймав участь у кримінальному провадженні в суді першої інстанції Шубіна І.Р. та потерпілої ОСОБА_6 - залишити без задоволення.

Вирок Вінницького міського суду Вінницької області від 08 липня 2014 року відносно ОСОБА_2 - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяця з дня її проголошення, шляхом подачі касаційних скарг.

Судді: