Постанова № 40749167, 02.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

02 вересня 2014 року 810/4518/14

Київський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Балаклицького А.І., розглянувши в порядку письмового провадження в м. Києві адміністративну справу

за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей"

до

Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області

про

визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

в с т а н о в и в:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" звернулось до Київського окружного адміністративного суду з позовом до Вишгородської об’єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень від 12.03.2014 №0000651, №0000661 та №0000681.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що оскаржувані податкові повідомлення-рішення є незаконними, оскільки їх винесено з чисельними порушеннями встановленої форми, визначеною Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, так як відсутнє посилання на вимоги Податкового кодексу України, порушення яких було встановлено, та визначені штрафні санкції з неіснуючого платежу. Крім того, позивач вказує на те, що відповідачем порушено приписи ст. 126 Податкового кодексу України щодо нарахування штрафної санкції в розмірі 20 % за затримку сплати грошового зобов’язання до 30 календарних днів включно.

Представник позивача 02.09.2014 подав до суду заяву про розгляд справи за його відсутності в порядку письмового провадження.

Відповідач у судове засідання не з’явився, хоча був повідомлений про дату, час та місце судового засідання належним чином, про причини своєї неявки суд не повідомив.

Згідно ч. 4 ст. 128 Кодексу адміністративного судочинства України у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи не відкладається і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Крім того, частиною шостою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Відповідачем не надано суду доказів поважності причин неможливості забезпечення явки представника відповідача на судове засідання, а тому суд на підставі ч. 4 та ч. 6 ст.128 Кодексу адміністративного судочинства України вважає за можливим розглянути справу в порядку письмового провадження на підставі наявних у ній доказів.

Дослідивши матеріали справи, з’ясувавши всі фактичні обставини, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що у задоволенні позову слід відмовити з таких підстав.

Як встановлено судом, в березні 2014 року головним державним інспектором Іванківського відділення Вишгородської ОДПІ ГУ Міндоходів у Київській області були проведені перевірки дотримання вимог податкового законодавства в частині своєчасності сплати ТОВ "Компанія "Агровей" узгоджених сум податкового зобов’язання по орендній платі за землю, за результатами яких складено Акти від 12.03.2014 №76/01-168/38286727 та №78/01-168/38286727.

З Акту перевірки від 12.03.2014 №76/01-168/38286727 вбачається, що даною перевіркою було встановлено позивачем на порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов’язання з орендної плати за землю до місцевого бюджету Мусійківської сільської ради відповідно до поданих Податкових розрахунків земельного податку із затримкою до 30 календарних днів на загальну суму 306,10 грн. та із затримкою 29 календарних днів на суму 12693,00 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 №0000651, згідно з яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 10% за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у сумі 30,61 грн., та №0000661, згідно з яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у сумі 2538,68 грн.

З Акту перевірки від 12.03.2014 №78/01-168/38286727 вбачається, що даною перевіркою було встановлено позивачем на порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України несвоєчасно сплачено узгоджене податкове зобов’язання з орендної плати за землю до місцевого бюджету Старосоколівської сільської ради відповідно до поданого Податкового розрахунку земельного податку із затримкою 29 календарних днів на суму 1466,15 грн.

На підставі висновків вказаного Акту перевірки відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення від 12.03.2014 №0000681, згідно з яким зобов’язано позивача сплатити штраф у розмірі 20% за платежем "орендна плата з юридичних осіб" у сумі 293,23 грн.

За наслідками адміністративного оскарження податкові повідомлення-рішення залишено без змін, а скарги - без задоволення.

При цьому, в Рішенні про результати розгляду скарги від 20.05.2014 Головне управління Міндоходів у Київській області зазначило, що згідно з висновком Вишгородської ОДПІ (лист від 10.04.2014 №100/8/15-01) при підрахунку кількості протермінованих днів несплати податкових зобов’язань з 30.08.2013 (період виникнення боргу) по 30.09.2013 (період першої сплати) була допущена арифметична помилка і в актах від 12.03.2014 №76/01-168/38286727 та №78/01-168/38286727 помилково було вказано 29 днів затримки сплати узгоджених податкових зобов’язань, хоча фактично затримка сплати складала 31 календарний день.

Вважаючи спірні податкові-повідомлення-рішення неправомірними, позивач звернувся з даним позовом до суду.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з такого.

Відповідно до п. 75.1 ст. 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Камеральні та документальні перевірки проводяться контролюючими органами в межах їх повноважень виключно у випадках та у порядку, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до положень п. 76.1 ст. 76 Податкового кодексу України камеральна перевірка проводиться посадовими особами органу державної податкової служби без будь-якого спеціального рішення керівника такого органу або направлення на її проведення.

Камеральній перевірці підлягає вся податкова звітність суцільним порядком. Згода платника податків на перевірку та його присутність під час проведення камеральної перевірки не обов'язкова.

Згідно п. 76.2 ст. 76 Податкового кодексу України порядок оформлення результатів камеральної перевірки здійснюється відповідно до вимог статті 86 цього Кодексу.

Так, відповідно до п. 86.2 ст. 86 Податкового кодексу України за результатами камеральної перевірки у разі встановлення порушень складається акт у двох примірниках, який підписується посадовими особами такого органу, які проводили перевірку, і після реєстрації у контролюючому органі вручається або надсилається для підписання протягом трьох робочих днів платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.

Відповідно до п. 86.7 ст. 86 Податкового кодексу України у разі незгоди платника податків або його законних представників з висновками перевірки чи фактами і даними, викладеними в акті (довідці) перевірки, вони мають право подати свої заперечення до контролюючого органу за основним місцем обліку такого платника податків протягом п'яти робочих днів з дня отримання акта (довідки). Такі заперечення розглядаються контролюючим органом протягом п'яти робочих днів, що настають за днем їх отримання (днем завершення перевірки, проведеної у зв'язку з необхідністю з'ясування обставин, що не були досліджені під час перевірки та зазначені у зауваженнях), та платнику податків надсилається відповідь у порядку, визначеному статтею 58 цього Кодексу для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень. Платник податку (його уповноважена особа та/або представник) має право брати участь у розгляді заперечень, про що такий платник податку зазначає у запереченнях.

Участь керівника відповідного контролюючого органу (або уповноваженого ним представника) у розгляді заперечень платника податків до акта перевірки є обов'язковою. Такі заперечення є невід'ємною частиною акта (довідки) перевірки.

Рішення про визначення грошових зобов'язань приймається керівником контролюючого органу (або його заступником) з урахуванням результатів розгляду заперечень платника податків (у разі їх наявності). Платник податків або його законний представник може бути присутнім під час прийняття такого рішення.

У разі якщо платник податку виявив бажання взяти участь у розгляді його заперечень до акта перевірки, орган державної податкової служби зобов'язаний повідомити такого платника податків про місце і час проведення такого розгляду. Таке повідомлення надсилається платнику податків не пізніше наступного робочого дня з дня отримання від нього заперечень, але не пізніше ніж за два робочих дні до дня їх розгляду.

Податкове повідомлення-рішення приймається керівником контролюючого органу (його заступником) протягом десяти робочих днів з дня, наступного за днем вручення платнику податків акта перевірки у порядку, передбаченому статтею 58 цього Кодексу, для надсилання (вручення) податкових повідомлень-рішень (за результатами фактичної перевірки - з дня реєстрації (надходження) акта такої перевірки до контролюючого органу за основним місцем обліку платника податків), а за наявності заперечень посадових осіб платника податків до акта перевірки приймається з урахуванням висновку про результати розгляду заперечень до акта перевірки - протягом трьох робочих днів, наступних за днем розгляду заперечень і надання (надсилання) письмової відповіді платнику податків, (п.86.8 ст. 86 Податкового кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, оскаржувані податкові повідомлення-рішення винесене податковим органом з порушенням вищезазначених норм закону у день складання актів камеральних перевірок.

Однак, суд зауважує, що порушення податковим органом процедури винесення податкових повідомлень-рішень не спростовує факту порушення ТОВ "Компанія "Агровей" податкового законодавства.

З приводу доводів позивача, що оскаржувані рішення є незаконними, оскільки вони не відповідають формі, встановленій Наказом Міністерства фінансів України від 28.11.2012 №1236, то суд вважає, що дане порушення має формальний характер і не може бути самостійною підставою для скасування оскаржуваних рішень.

При цьому, варто зауважити, що при дослідженні правомірності винесення рішення значення має тільки наявність чи відсутність фактів порушення платником податків вимог законодавства, зазначених в акті перевірки.

З огляду на викладене, суд вважає, що допущені контролюючим органом процедурні порушення, не впливають на правильність визначення податкових зобов'язань, а отже не є виключною підставою для визнання противоправними таких рішень.

Окремі порушення встановленої процедури складання податкових повідомлень-рішень не нівелюють факту порушення позивачем податкового законодавства та не є підставою для звільнення його від відповідальності за це порушення. Позивач інших підстав для скасування податкового повідомлення-рішення не зазначив.

Відповідно до п.п.16.1.4 п. 16.1 ст. 16 Податкового кодексу України платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.

Відповідно до п. 31.1 ст. 31 Податкового кодексу України строком сплати податку та збору визнається період, що розпочинається з моменту виникнення податкового обов’язок платника податку із сплати конкретного виду податку і завершується останнім днем строку, протягом якого такий податок чи збір повинен бути сплачений у порядку, визначеному податковим законодавством. Податок чи збір, що не був сплачений у визначений строк, вважається несплаченим своєчасно.

Згідно з п. 46.1 ст. 46 Податкового кодексу України податкова декларація, розрахунок - документ, що подається платником податків (у тому числі відокремленим підрозділом у випадках, визначених цим Кодексом) контролюючому органу у строки, встановлені законом, на підставі якого здійснюється нарахування та/або сплата податкового зобов'язання, чи документ, що свідчить про суми доходу, нарахованого (виплаченого) на користь платників податків - фізичних осіб, суми утриманого та/або сплаченого податку.

Пунктом 57.1 статті 57 Податкового кодексу України визначено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до п. 286.2 ст. 286 Податкового кодексу України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному контролюючому органу за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями. Подання такої декларації звільняє від обов'язку подання щомісячних декларацій.

Згідно з п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця.

Згідно з п. 126.1 ст. 126 Податкового кодексу України у разі якщо платник податків не сплачує узгоджену суму грошового зобов'язання та/або авансових внесків з податку на прибуток підприємств протягом строків, визначених цим Кодексом, такий платник податків притягується до відповідальності у вигляді штрафу у таких розмірах: при затримці до 30 календарних днів включно, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 10 відсотків погашеної суми податкової боргу; при затримці більше 30 календарних днів, наступних за останнім днем строку сплати суми грошового зобов'язання, - у розмірі 20 відсотків погашеної суми податкової боргу.

Як було встановлено судом, суми узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю в порушення вимог п. 287.3 ст. 287 Податкового кодексу України було сплачено позивачем із затримкою до 30 календарних днів в розмірі 306,10 грн. та із затримкою понад 30 календарних днів в розмірі 14159,15 грн.

Позивачем будь-яких доказів того, що податкове зобов’язання з орендної плати за землю було сплачено ним своєчасно, суду надано не було.

Проаналізувавши наведені законодавчі норми, повно та всебічно дослідивши матеріали справи, суд вважає, що відповідачем правомірно винесено оскаржувані податкові повідомлення-рішення від 12.03.2014 №0000651, №0000661 та №0000681, оскільки належними та допустимими доказами у справі доведено факт несвоєчасної сплати позивачем узгодженого податкового зобов’язання з орендної плати за землю та наявність правових підстав для накладення на позивача штрафу.

За загальним правилом, що випливає з принципу змагальності, кожна сторона повинна подати докази на підтвердження обставин, на які вона посилається, або на спростування обставин, про які стверджує інша сторона.

Відповідно до частини другої статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Наявні у справі докази свідчать про правомірність прийнятих податковим органом податкових повідомлень-рішень.

Водночас позивач, всупереч наведеним вимогам, не надав суду належних та допустимих доказів на підтвердження неправомірності рішень відповідача.

З огляду на зазначене та беручи до уваги достатній і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності суд дійшов висновку, що викладені у позовній заяві доводи позивача є не обґрунтованими, а його вимоги такими, що не підлягають задоволенню.

Відповідно до частини другої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони - суб'єкта владних повноважень, суд присуджує з іншої сторони всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати, пов'язані із залученням свідків та проведенням судових експертиз.

Оскільки відповідач не поніс вказаних витрат, судові витрати стягненню на користь відповідача не підлягають.

Відповідно до частини третьої статті 4 Закону України "Про судовий збір" під час подання адміністративного позову майнового характеру сплачується 10 відсотків розміру ставки судового збору. Решта суми судового збору стягується з позивача або відповідача пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимоги.

За подання до адміністративного суду адміністративного позову майнового характеру ставка судового збору встановлена у розмірі 2 відсотки розміру майнових вимог, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 4 розмірів мінімальної заробітної плати (частина друга статті 4 Закону України "Про судовий збір").

З матеріалів справи вбачається, що розмір майнових вимог, заявлених позивачем, становить 2862,52 грн., та, відповідно, 2 відсотки від них дорівнюють сумі у розмірі 57,25 грн. А відтак, в даному випадку розмір судового збору, що підлягає сплаті позивачем, обмежується 1,5 розмірами мінімальної заробітної плати.

Враховуючи наведене та ту обставину, що відповідно до повідомлення від 09.08.2014 позивачем сплачено частину судового збору у розмірі 182,70 грн., суд дійшов висновку, що решта суми судового збору у розмірі 1644,30 грн. підлягає стягненню з позивача.

На підставі викладеного, керуючись статтею 124 Конституції України, статтями 71, 72, 94, 158-163, 167, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

У задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" - відмовити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "Компанія "Агровей" (код ЄДРПОУ 38286727) до Державного бюджету України судовий збір у розмірі 1644 (одна тисяча шістсот сорок чотири) грн. 30 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо вона не була подана у встановлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня її проголошення, а у разі проголошення лише вступної та резолютивної частини постанови або прийняття постанови у письмовому провадженні - протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Балаклицький А. І.