Рішення № 40748914, 08.09.2014, Печерський районний суд міста Києва

печерський районний суд міста києва

справа № 757/16715/14-ц

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року Печерський районний суд м. Києва у складі:

головуючого: судді Кирилюк І.В.,при секретарі:Середницькому Є.В.,за участю: позивача:ОСОБА_2,відповідача:ОСОБА_3,розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди, -

В С Т А Н О В И В:

звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 (далі - відповідач, ОСОБА_3), в якому просить стягнути з відповідача на користь позивача борг в розмірі 4 150,00 грн./4 100,00 грн., інфляційне збільшення в розмірі 287,00 грн., три проценти річних в розмірі 123,00 грн., моральну шкоду в розмірі 8 000,00 грн. та судові витрати.

В обґрунтування заявлених вимог позивач зазначає, що між ним та відповідачем була домовленість про передачу позивачем відповідачеві грошових коштів в розмірі 3 300,00 грн. та 800,00 грн. з поверненням боргу до 05.03.2013 року, що підтверджується особистою розпискою відповідача. Проте, відповідач зобов'язання порушив та не зважаючи на неодноразові звернення позивача грошові кошти не повернув. Відтак, позивач також нарахував індекс інфляції та три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Ухвалою Печерського районного суду м. Києва від 23.07.2014 року відкрито провадження у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди та справу призначено до судового розгляду.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав з викладених в позовній заяві підстав та просив їх задовольнити.

Відповідач в судовому засіданні щодо задоволення позову заперечував, зазначивши, що грошові кошти були йому надані не у борг, а в рахунок оплати за надані послуги.

Вислухавши пояснення позивача, відповідача, дослідивши та оцінивши письмові докази у справі у їх сукупності, суд приходить до висновку, що позов підлягає частковому задоволенню, враховуючи наступне.

Судом встановлено, що ОСОБА_3 взяв у ОСОБА_2 4 100,00 грн. та зобов'язався повернути їх до 05.03.2013 року, про що власноручно написав розписку.

Відповідно до ст. 1046 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), за договором позики одна сторона (позикодавець) передає у власність другій стороні (позичальникові) грошові кошти або інші речі, визначені родовими ознаками, а позичальник зобов'язується повернути позикодавцеві таку ж суму грошових коштів (суму позики) або таку ж кількість речей того ж роду та такої ж якості. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.

Аналізуючи викладене, суд вважає, що між позивачем та відповідачем виникли правовідносини позики. Факт передачі грошових коштів в розмірі 4 100,00 грн. підтверджується розпискою, написаною власноруч ОСОБА_3 (а. с. 7). Таким чином, договір позики грошей вважається укладеним.

При цьому, суд не приймає до уваги твердження ОСОБА_3, що грошові кошти були надані в рахунок оплати за надані послуги, оскільки останнім не надано належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження укладення та виконання договору про надання послуг, як-то копії договору, рахунків-фактур, акту прийому-передачі виконаних робіт. Більш того, ОСОБА_3, який не заперечує факт написання ним розписки, у цій розписці зазначив, що грошові кошти він взяв до 05.03.2013 року.

Згідно ч. 1 ст. 1048 ЦК України, позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.

Сторони у договорі не погодили розмір та порядок одержання процентів та позивач не просить стягнути з відповідача проценти від суми позики, відтак, суд вважає даний договір позики безпроцентним.

Як визначено у ч. 1 ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до умов договору, ОСОБА_3 зобов'язався повернути позику до 05.03.2013 року.

Відповідно до ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Статтею 525 ЦК України визначено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 625 ЦК України передбачає, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Так, позивач на виконання умов договору безпроцентної позики передав відповідачеві грошові кошти в розмірі 4 100,00 грн., тобто, виконав взяті на себе зобов'язання за договором.

Проте, ОСОБА_3 грошові кошти у передбачений договором строк - 05.03.2013 року, не повернув, чим порушив грошове зобов'язання.

Отже, заборгованість відповідача перед позивачем за розпискою (договором безпроцентної позики) становить 4 100,00 грн.

Відповідно до ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Належних та допустимих доказів, в розумінні ст.ст. 58, 59 ЦПК України, на підтвердження погашення заборгованості за розпискою (договором безпроцентної позики) відповідач не надав.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з відповідача на користь позивача боргу за розпискою в розмірі 4 100,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач просить стягнути за прострочення виконання грошового зобов'язання три проценти річних в розмірі 123,00 грн. та індекс інфляції в розмірі 287,00 грн.

Згідно ч. 2 ст. 625 ЦК України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Оскільки ОСОБА_3 прострочив виконання грошового зобов'язання за договором безпроцентної позики, то зобов'язаний сплатити три проценти річних та індекс інфляції від простроченої суми за весь час прострочення.

Перевіривши наданий позивачем розрахунок трьох процентів річних та індексу інфляції, суд з ним погоджується та вважає, що позовні вимоги в частині стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 за прострочення виконання грошового зобов'язання за договором безпроцентної позики трьох процентів річних в розмірі 123,00 грн. та індексу інфляції в розмірі 287,00 грн. є обґрунтованими та підлягають задоволенню.

Крім того, позивач також просить стягнути 8 000,00 грн. у відшкодування моральної шкоди.

Згідно ст.. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи. Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб. Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Відповідно до ч. 1 ст. 1167 ЦК України, моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

При цьому, суд зазначає, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Зокрема, підлягають з'ясуванню наступні обставини: чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Розмір відшкодування моральної шкоди оцінюється самим потерпілим та визначається у позовній заяві. Наявність моральної шкоди доводиться потерпілим, який в позовній заяві має зазначити, які моральні страждання та у зв'язку з чим він поніс і чим обґрунтовується розмір компенсації.

Так, позивачем не доведено наявність моральної шкоди та причино-наслідковий зв'язок між діями відповідача та моральною шкодою позивача, отже, правові підстави для відшкодування моральної шкоди відсутні. При цьому, суд також зазначає, що між позивачем та відповідачем існують зобов'язальні правовідносини, які виникли на підставі договору безпроцентної позики, яким не передбачено відшкодування моральної шкоди.

За таких обставин, позовні вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 моральної шкоди в розмірі 8 000,00 грн. є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Як визначено у ст.. 79 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Оскільки суд задовольняє позовні вимоги частково, то з відповідача на користь позивача підлягають стягненню 243,60 грн. у відшкодування судового збору.

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 525, 526, 530, 533, 610, 625, 629, 1046, 1048, 1049 Цивільного кодексу України, ст.ст. 3, 4, 8, 10, 11, 15, 60, 61, 88, 174, 209, 213 - 215, 218, 223-228 Цивільного процесуального кодексу України, -

В И Р І Ш И В:

Позов ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості та відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 4 100 грн. 00 коп. основного боргу, 287 грн. 00 коп. - інфляційні витрати, 123 грн. 00 коп. - три проценти річних.

В іншій частині позову - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 243 грн. 60 коп. у відшкодування судових витрат.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя І.В.Кирилюк