Ухвала суду № 40747319, 08.09.2014, Касаційний адміністративний суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий адміністративний суд України)

ВИЩИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД УКРАЇНИ

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

08 вересня 2014 року м. Київ К/9991/64094/12

Вищий адміністративний суд України у складі колегії суддів:Головуючий:Нечитайло О.М.Судді: Лосєв А.М. Шипуліна Т.М.розглянувши у попередньому судовому засіданнікасаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

на постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р.

та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р.

у справі №2а-6156/12/2070

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплосервіс»

до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби

про скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р., залишеною без змін ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р., задоволено адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробниче підприємство «Теплосервіс» (далі - позивач) до Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби (далі - відповідач): скасовано податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000832305 та №0000842305.

Не погоджуючись із зазначеними судовими рішеннями, відповідач звернувся до Вищого адміністративного суду України із касаційною скаргою, у якій з підстав порушення судовими інстанціями норм матеріального права просить їх скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Позивач надіслав на адресу суду письмові заперечення на касаційну скаргу відповідача, за змістом яких просить залишити касаційну скаргу без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.

Відповідно до ч.1 ст.220 КАС України, суд касаційної інстанції перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, правової оцінки обставин у справі і не може досліджувати докази, встановлювати та визнавати доведеними обставини, що не були встановлені в судовому рішенні, та вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.

Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено наступні фактичні обставини у справі.

Працівниками податкового органу було проведено позапланову документальну невиїзну перевірку позивача з питань перевірки відносин з платником податків ТОВ «Промтехноопт» за серпень 2011 р.

За результатами перевірки складено акт від 11.01.2012 р. №62/2305/24142791, згідно висновків якого встановлено порушення позивачем вимог п. 138.1 ст. 138 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 3 кварталі 2011 р. на 6 059,00 грн.; п. 198.2, 198.3, 198.6 ст. 198, п. 200.1, 200.2, 200.3 ст. 200 Податкового кодексу України, у результаті чого завищено податковий кредит на загальну суму 5 269, 00 грн., у тому числі за серпень 2011 р. на 5 269,00 грн.

На підставі вказаного акту відповідачем були прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.01.2012 р. №0000832305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток у розмірі 6 059,00 грн. та №000842305, яким позивачу збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 7 903,50 грн., у тому числі за основним платежем - 5 269,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 2 634,50 грн.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи, наведені у касаційній скарзі, перевіривши матеріали справи, колегія суддів Вищого адміністративного суду України дійшла висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач у перевіреному періоді мав фінансово-господарські відносини з ТОВ «Промтехноопт», з яким було укладено договір від 01.12.2010 р. №106/10 про поставку теплотехнічного та сантехнічного устаткування та матеріалів.

Виконання вказаного договору підтверджено наявними у матеріалах справи копіями видаткових накладних, випискою з розрахункового рахунку та податковими накладними.

Вказані товари було доставлено на склад позивача та фактично переміщено силами позивача, що підтверджується товарно-транспортними накладними, копіями подорожних листів, копією свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу та копією наказу про закріплення водія.

Товари придбані у контрагента були оприбутковані, що підтверджується копіями прибуткових накладних, карток складського обліку та реалізовані іншим контрагентам.

У той же час, відповідачем заперечується правомірність включення позивачем до складу валових витрат сум витрат, сплачених у складі вартості товарів, отриманих від ТОВ «Промтехноопт», а також віднесення до складу податкового кредиту з ПДВ сум ПДВ, сплачених у складі вартості таких товарів.

Так, за змістом п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і збереження яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

При цьому, відповідно до пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Положеннями п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України передбачено, що податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку заставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Таким чином, з правового аналізу наведених нормативних приписів вбачається, що валові витрати та податковий кредит для цілей визначення об'єкта оподаткування податком на прибуток та податком на додану вартість мають бути підтверджені належним чином складеними первинними документами, що відображають реальність господарської операції, яка є підставою для формування податкового обліку платника податків.

Суди попередніх інстанцій дійшли висновку про підтвердження належного виконання сторонами договору купівлі-продажу, укладеного між позивачем та ТОВ «Промтехноопт» та виконаного за перевіряємий період.

Крім того, судами було зазначено, що факт реєстрації контрагента позивача платником податку на додану вартість, а також той факт, що вказане підприємство - ТОВ «Промтехноопт» на момент складання на адресу позивача податкових накладних було зареєстровано органами державної податкової служби у встановленому законодавством порядку в якості платників податку на додану вартість, відповідачем не заперечується.

Відповідно до ч.2 ст.71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

З огляду на встановлені обставини, судова колегія погоджується із висновками судів попередніх інстанцій про наявність правових підстав для скасування спірних податкових повідомлень-рішень.

Отже, колегія суддів вважає, що в межах заявленої касаційної скарги порушень судами попередніх інстанцій норм матеріального та процесуального права при вирішенні цієї справи не допущено. Правова оцінка обставин у справі дана правильно, а тому касаційну скаргу слід відхилити, а оскаржувані судові рішення - залишити без змін.

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 210 - 231 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

УХВАЛИВ:

1. Касаційну скаргу Державної податкової інспекції у Дзержинському районі м. Харкова Харківської області Державної податкової служби залишити без задоволення.

2. Постанову Харківського окружного адміністративного суду від 20.07.2012 р. та ухвалу Харківського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2012 р. у справі №2а-6156/12/2070 залишити без змін.

3. Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення її копії особам, які беруть участь у справі, та може бути переглянута з підстав, встановлених статтею 237 Кодексу адміністративного судочинства України.

Головуючий суддя:Нечитайло О.М.СуддіЛосєв А.М. Шипуліна Т.М.