Рішення № 40746497, 23.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13383/14 23.09.14

За позовом Виконувача обов'язки прокурора Шевченківського району м. Києва в

інтересах держави в особі

1) Міністерства енергетики та вугільної промисловості України

2) Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до Публічного акціонерного товариства "Київенерго"

про стягнення 146 819 661,13 грн.

Суддя Бондаренко Г.П.

Представники :

від прокуратури Долгорук С. М. (службове посвідчення № 002718 від 05.09.2012)

від позивача 1 не з'явився

від позивача 2 Чеботарьова І.Г. (дов. № 14-124 від 13.05.2014)

від відповідача Святюк С. П. (дов. № 91/2014/01/15-1 від 15.01.2014)

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Виконувач обов'язків прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості України (далі за текстом - позивач - 1), Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (далі по тексту - позивач - 2) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (далі по тексту - відповідач) про стягнення 146 819 661, 13 грн. заборгованості за договором № 13/3408-БО-41 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012, з яких основного боргу у сумі 113 503 385,24 грн., 21 773 969,72 грн. - пені, 5 666 173,99 грн. - 3% річних, та 5 876 132,18 грн. - інфляційні втрати.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 07.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/13383/14, розгляд справи призначено на 29.07.2014.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.08.2014 в порядку ст. 69 ГПК України продовжено строк розгляду спору та відповідно до ст. 77 ГПК України розгляд справи відкладено на 23.09.2014.

В судове засідання 23.09.2014 представник позивача - 1 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

Представники позивача - 2, відповідача та прокуратури в судове засідання з'явились. Представником відповідача подано в судовому засіданні письмове клопотання про зменшення штрафних санкцій та пені, відзив на позовну заяву, надано пояснення щодо обставин справи; позовні вимоги не визнано. Представник позивача - 2 надав усні пояснення по суті позовних вимог, в яких позовні вимоги підтримав в повному обсязі.

Позовні вимоги мотивовані неналежним виконанням з боку відповідача його зобов'язань перед позивачем - 2 за договором № 13/3408-БО-41 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 в частині оплати поставленого газу.

Відповідач проти задоволення позовних вимог в частині нарахування йому пені, 3 % річних та інфляційних втрат на суму боргу, оскільки в діях відповідача відсутня вина у простроченні платежів за газ, адже відповідач не має змоги самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичні галузі. Крім того, відповідачем заявлено клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій, яким просить суд суттєво зменшити розмір нарахованих до стягнення штрафних та фінансових санкцій до рівня завданих останньому збитків.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача - 2 та відповідача, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між позивачем - 2, в якості продавця, та відповідачем, в якості покупця, був укладений договір №13/3408-Б041 купівлю-продаж природного газу (далі за текстом - договір) з подальшими змінами, внесеними додатковою угодою №1 до договору від 18.07.2013.

Відповідно до п. 1.1 договору продавець зобов'язується передати у власність покупцеві у 2013 році, природний газ ввезений на митну територію України ПАТ «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» за кодом згідно з УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, та/або природний газ, видобутий на території України підприємствами, які не підпадають під дію статті 10 Закону України «Про засади функціонування ринку природного газу» (надалі - газ), а покупець зобов'язується прийняти і оплатити природний газ на умовах договору.

Газ, що продається за договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п. 1.2. договору).

В п. 2.1. договору сторонами визначено, що продавець передає покупцеві для СВП «Київські ТЕЦ» ПАТ «КИЇВЕНЕРГО» з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року газ обсягом до 342 464, 0 тис. куб. м. (триста сорок два мільйони чотириста шістдесят чотири тисячі куб. м), у тому числі для ТЕЦ-5 та ТЕЦ-6.

Пунктом 2.1.1. договору передбачено, що обсяги газу, що планується передати за цим договором, можуть змінюватися сторонами протягом місяця продажу в установленому порядку.

У п. 3.1. договору зазначено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця.

Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання -передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Як встановлено п. 3.4 договору, акти є підставою для остаточних розрахунків між сторонами.

Як встановлено п. 4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів обліку газу покупця та відповідно до вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010 року №288 "Про затвердження Методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям споживачів".

Відповідно до п. 5.1. договору, ціна на природний газ та послуги з його транспортування установлюються НКРЕ.

Відповідно до п. 5.2. договору ціна за 1000 куб. м газу становить 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн., всього з ПДВ - 4661,74 (чотири тисячі шістсот шістдесят одна гривня, 74 коп.) гривень.

18 липня 2013 року сторони підписали додаткову угоду № 1 до договору, в якій погодили з 01.07.2013, що ціна за 1000 куб. м. газу становить 3 823,78 грн., крім того ПДВ - 20 % - 764,76 грн., всього з ПДВ - 4 588, 54 (чотири тисячі п'ятсот вісімдесят вісім гривень, 54 коп.) гривень.

Відповідно до п. 6.1. договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100 відсоткової поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

За умовами п. 6.3. договору в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

В пункті 7.1. договору сторонами визначено, що за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також договором.

Пунктом 7.2 договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 договору покупець зобов'язується у безспірному порядку сплатити продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день простроченого платежу.

Пунктом 9.3. договору позовна давність по вимогах щодо стягнення неустойки, пені та штрафу, відсотків річних та інфляційних втрат встановлена тривалістю у п`ять років.

На виконання умов договору позивач - 2 поставив протягом січня- жовтня 2013 року, а відповідач прийняв газ обсягом 108 432,973 тис.куб.м. на загальну суму 653 543 228,07 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень-жовтень 2013 року, копії яких наявні в матеріалах справи.

За твердженням позивача - 2 та прокурора, відповідач своє грошове зобов'язання за договором за спожитий в період січень-жовтень 2013 року природний газ належним чином не виконав. Заборгованість відповідача перед позивачем - 2 за договором станом на 16.06.14 становить 113 503 385 (сто тринадцять мільйонів п'ятсот три тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 24 коп.

За порушення грошового зобов'язання за договором позивач - 2 нарахував пеню відповідачу, розмір пені за його рахунком складає 21 773 969 (двадцять один мільйон сімсот сімдесят три тисячі дев'ятсот шістдесят дев'ять) грн.72 коп.

Крім того, позивачем - 2 нараховані до сплати відповідачем три проценти річних від простроченої суми, розмір яких складає 5 666 173 (п'ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч сто сімдесят три) грн. 99 коп. та інфляційні втрати в розмірі 5 876 132 (п'ять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч сто тридцять дві) грн. 18 коп.

Відповідачем у відзиві на позов, факту порушення умов договору щодо строків оплати газу не заперечено. Доказів оплати відповідачем заборгованості за договором станом на момент винесення рішення по справі в розмірі 113 503 385, 24 грн. матеріали справи не містять.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню з наступних підстав.

Укладений між сторонами (відповідачем та позивачем - 2) договір № 13/3408-БО-41 купівлі - продажу природного газу від 28.12.2012 є підставою для виникнення між сторонами взаємних прав та обов'язків та за своєю правовою природою є договором поставки, а отже підпадає під правове регулювання глави 54 ЦК України.

Згідно зі статтею 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Статтею 629 Цивільного кодексу України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частин 1 і 2 статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до частини 6 статті 265 Господарського кодексу України, до відносин поставки, не врегульованих цим кодексом, застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України про договір купівлі-продажу.

На виконання умов договору позивач - 2 поставив протягом січня - жовтня 2013 року, а відповідач прийняв газ обсягом 108 432,973 тис. куб. м. на загальну суму 653 543 228,07 грн., що підтверджується актами приймання - передачі природного газу за січень-жовтень 2013, копії яких містяться в матеріалах справи.

Із розрахунку позовних вимог та матеріалів справи вбачається, що оплату за природний газ відповідач проводив не вчасно, з порушенням строків оплати встановлених договором. Поставлений позивачем - 2 відповідачу газ оплачений лише частково на суму 540 039842, 83 грн. з порушенням строків оплати.

Станом на день подання позовної заяви до господарського суду заборгованість за основним зобов'язанням у відповідача перед позивачем - 2 за договором та на день винесення рішення по справі складає 113 503 385, 24 грн., доказів оплати якої матеріали справи не містять.

Як визначено абзацом 1 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до абзацу 2 частини 1 статті 193 Господарського кодексу України до виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

Згідно зі статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору.

В силу ст. 599 ЦК України зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Частина 1 ст. 33 Господарського процесуального кодексу України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Доказів на підтвердження сплати заборгованості у розмірі 113 503 385, 24 грн. відповідачем суду не надано.

Факт наявності боргу у відповідача перед позивачем - 2 за договором в сумі 113 503 385, 24 грн. належним чином доведений, документально підтверджений і відповідачем не спростований, строк оплати за договором у відповідності до п. 6.1. договору є таким, що настав, а тому позовні вимоги в частині стягнення основного боргу за договором у розмірі 113 503 385, 24 грн. є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Частина 2 статті 218 Господарського кодексу України зазначає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення.

Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням визначених змістом зобов'язання умов (неналежне виконання).

Згідно з ст. 611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають встановлені договором або законом правові наслідки.

Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у встановлений договором або законом строк (ч. 1ст. 612 ЦК України).

Частиною 1 статті 230 Господарського кодексу України встановлено, що штрафними санкціями у цьому кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частини 6 статті 232 Господарського кодексу України, нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Статтею 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня.

У разі порушення покупцем умов п. 6.1. цього договору, покупець зобов'язується (крім суми заборгованості) сплатити пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пені, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу (п. 7.2. договору).

Згідно ст. 229 Господарського кодексу України та ст.625 Цивільного Кодексу України, за прострочення виконання грошового зобов'язання настає відповідальність у вигляді сплати суми боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також сплати трьох процентів річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

На викладених підставах, позивач просить стягнути з відповідача 21 773 969, 72 грн. пені та 5 666 173, 99 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 14.05.2014, а також 5 876 132, 18 грн. інфляційних втрат за лютий 2013 - квітень 2014 років.

Відповідач проти нарахування та стягнення пені, 3 % річних та інфляційної складової заперечує з наступних підстав:

- порушення строків оплати за газ відбулося не з вини відповідача, оскільки розрахунки за природний газ на вироблення теплової енергії здійснювалися відповідно до особливого алгоритму проведення розрахунків, який регулюється державою;

- своєчасність проведення розрахунків за договором, напряму залежить від своєчасності та повноти виділення з державного бюджету субвенцій, відповідно до ст. 20 Закону України "Про теплопостачання", на погашення різниці в тарифах на теплову енергію, внаслідок невідповідності фактичної вартості теплової енергії тарифами, що затвердженні НКРЕ;

- відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ "Київенерго" у простроченні платежів за газ повністю відсутня, а отже відсутній і склад правопорушення, що згідно із ст. 218 Господарського кодексу України, ст. 617 Цивільного кодексу України позбавляє позивача права застосовувати до відповідача будь-які санкції;

- відносини з постачання газу регулюються перш за все законодавством України, а договір на постачання газу лише фіксує та конкретизує врегульовані законодавством відносини між стратегічними підприємствами;

- за відсутності факту користування або утримання відповідачем належних до сплати позивачеві коштів неправомірно застосовувати положення ст. 625 Цивільного кодексу України. Позивач не довів наявність такого користування або утримання;

- якщо порушення зобов'язання учасника господарських відносин не потягло за собою значні збитки для іншого господарського суб'єкта, то суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Факти, викладені у відзиві, спростовуються тим, що статтею 627 Цивільного кодексу України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначений вище договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань відповідно до ст. 175 ГК України.

Правовідносини між сторонами склалися на підставі спірного договору, який є двостороннім правочином, за змістом якого позивач взяв на себе зобов'язання поставити природній газ відповідачу, а останній взяв на себе обов'язок прийняти та сплатити отриманий природній газ на умовах та в строки встановлені договором. Даний правочин не розповсюджується на бюджетні відносини, а вчасність надходження коштів відповідачу для погашення йому різниці в тарифах не впливає на порядок та строки проведення розрахунків, оскільки дана обставина не обумовлена умовами договору.

Відсутність субвенцій з державного бюджету на погашення заборгованості з різниці в тарифах не є підставою звільнення відповідача від передбаченої договором господарсько-правової відповідальності. При цьому, відповідачем не доведено тієї обставини, що частину чи повністю всю суму заборгованості становить різниця ціни та тарифів на природний газ, яка повинна бути погашена за рахунок субвенцій з державного бюджету.

Між сторонами підписано договір, у якому зазначено, що саме відповідач зобов'язаний здійснювати оплату поставленого позивачем товару і саме він відповідає за невчасне виконання взятих на себе за договором зобов'язань. В даному випадку мало місце прострочення виконання грошового зобов'язання по договору щодо оплати поставленого позивачем товару, що тягне за собою відповідальність у вигляді неустойки, стягнення якої передбачено п. 7.2 договору.

Враховуючи встановлення судом факт прострочення оплати товару відповідачем, вимога про стягнення пені у розмірі 21 773 969, 72 грн. підлягає задоволенню судом у повному обсязі, оскільки поданий позивачем розрахунок відповідає граничному розміру пені, встановленому законодавством та термінам нарахування, а також здійснений вірно.

Аналогічна правова позиція викладена у Постанові Вищого господарського суду України від 20.10.2011 року у справі № 35/170, а також Постанові Вищого господарського суду України від 03.06.2014 року у справі № 910/341/13.

Позивач також просить стягнути з відповідача 5 666 173, 99 грн. 3 % річних за загальний період прострочення з 14.02.2013 по 14.05.2014, а також 5 876 132, 18 грн. інфляційних втрат за лютий 2013 - квітень 2014 років. з простроченої суми за прострочення виконання відповідачем грошового зобов'язання.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення та 3% річних з простроченої суми, якщо законом або договором не встановлений інший розмір процентів.

Нарахування пені, інфляційних втрат та трьох відсотків річних на суму боргу є правомірним, оскільки відповідальність у вигляді сплати пені за прострочення виконання грошового зобов'язання абонентом встановлена пунктом 7.2. договору, а обов'язковість сплати трьох відсотків річних та інфляційних втрат на вимогу кредитора встановлена статтею 625 Цивільного кодексу України.

Судом встановлено факт прострочення відповідачем виплат за договором, а відтак є підстави для стягнення з відповідача інфляційних втрат та трьох відсотків річних з простроченої суми відповідно до ст. 625 ЦК України.

При цьому, нарахування інфляції та 3% річних не ставиться в залежність ні від вини особи, яка порушила виконання грошового зобов'язання, ні від факту користування відповідачем коштами, а ставиться в заниженість тільки від факту прострочки сплати грошової суми.

Вказаної правової позиції дотримується також Вищий господарський суд України у постанові від 18.08.2011 року у справі №37/64, а також Верховний Суд України у постанові №3-142гс11 від 23.01.2012 року.

Здійснений позивачем розрахунок пені, 3 % річних та інфляційних втрат, після його перевірки судом, визнаний обґрунтованим.

Разом з тим, враховуючи те, що судом встановлено, що відповідач не має змоги самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, з огляду на особливості здійснення господарської діяльності у сфері постачання та реалізації енергоносіїв та законодавчо обумовлену специфіку взаємовідносин між суб'єктами, що здійснюють господарську діяльність в енергетичні галузі, суд, враховуючи приписи п. 3 ч. 1 ст. 83 ГПК України, ст. 233 Господарського кодексу України, ч. 3 ст. 551 Цивільного кодексу України, зменшує розмір неустойки (пені), заявленої до стягнення позивачем на 10 % до 19 596 572, 75 грн.

Підсумовуючи все викладене вище позовні вимоги підлягають задоволенню частково, стягненню з відповідача підлягають 113 503 385, 24 грн. основного боргу, 19 596 572, 75 грн. - пені, 5 666 173, 99 грн. 3 % річних, 5 876 132, 18 грн. інфляційних втрат.

За загальним правилом, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру позовних вимог. Однак, враховуючи те, що неустойку, яка підлягає стягненню з відповдіача було зменшено за рішенням суду, в частині суми зменшеного розміру неустойки судові витрати також покладаються на відповідача у справі.

Враховуючи викладене та керуючись статтями 43, 49, 82-85 ГПК України, господарський суд

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Київенерго" (інд. 01001, м. Київ, вул. Івана Франка, 5, код ЄДРПОУ 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (інд. 01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, код ЄДРПОУ 20077720) 113 503 385 (сто тринадцять мільйонів п'ятсот три тисячі триста вісімдесят п'ять) грн. 24 коп. основного боргу, 19 596 572 (дев'ятнадцять мільйонів п'ятсот дев'яносто шість тисяч п'ятсот сімдесят дві) грн. 75 коп. пені, 5 666 173 (п'ять мільйонів шістсот шістдесят шість тисяч сто сімдесят три) грн. 99 коп. 3 % річних, 5 876 132 (п'ять мільйонів вісімсот сімдесят шість тисяч сто тридцять дві) грн. 18 коп. інфляційних втрат та 73 080 (сімдесят три тисячі вісімдесят) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 01.10.2014

Суддя Г.П. Бондаренко