Рішення № 40746430, 23.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/15572/14 23.09.14

За позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська

страхова група»

до Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія

«НАСТА»

про відшкодування шкоди в порядку регресу 19 280,06 грн.

Суддя Бондаренко Г. П.

Представники сторін:

Від позивача Кулик А.М. (дов. №0114-42 від 17.03.2014)

Від відповідача не з'явився

Відповідно до ст. 85 ГПК України в судовому засіданні 23.09.2014 оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ :

Приватне акціонерне товариство "Страхова компанія "Українська страхова група" (далі по тексту - позивач) звернулось до Господарського суду міста Києва з позовною заявою до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "НАСТА" (далі по тексту - відповідач) про відшкодування матеріальної шкоди в розмірі 19 280, 06 грн. та покладання судових витрат на відповідача.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 31.07.2014 позовну заяву прийнято до розгляду, порушено провадження у справі № 910/15572/14, розгляд справи призначено на 23.09.2014.

11.08.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва від Моторно (транспортного) бюро України надійшла інформація на вимогу суду.

22.09.2014 через відділ канцелярії Господарського суду міста Києва представником позивача було подано пояснення до справи та клопотання про долучення до справи документів на вимогу ухвали суду про порушення провадження у справі.

В судове засідання 23.09.2014 представник відповідача не з`явився, про причини неявки суд не повідомив, про час і місце судового розгляду був повідомлений належним чином.

Представник позивача в судове засідання з'явився, надав усні пояснення по справі, в яких підтримав позовні вимоги в повному обсязі.

Позовні вимоги вмотивовані положеннями ст. ст. 11, 525, 526, 530, 993 ЦК України, ст. 27 ЗУ "Про страхування", ст.37 ЗУ "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів".

Відповідач відзиву на позовну заяву не надав, викладеного позивачем не спростував, в судове засідання не з'явився.

Враховуючи те, що не з'явлення представника відповідача не перешкоджає розгляду справи по суті, а матеріали справи є достатніми для вирішення спору в даному судовому засіданні, відповідач не скористався своїм процесуальним правом на надання відзиву та направлення представника для участі в судове засідання, суд вважає за можливе розглянути позов у відсутності представника відповідача, за наявними у справі матеріалами згідно з вимогами статті 75 Господарського процесуального кодексу України.

При цьому, суд зазначає, що у відповідності до п. 3.13. постанови Пленуму Вищого Господарського суду України № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" зазначено: неподання або несвоєчасне подання стороною у справі, іншим учасником судового процесу доказів з неповажних причин, спрямоване на затягування судового процесу, має розцінюватися господарським судом як зловживання процесуальними правами. У разі неподання учасником судового процесу з неповажних причин або без повідомлення причин матеріалів та інших доказів, витребуваних господарським судом, останній може здійснити розгляд справи за наявними в ній матеріалами та доказами або, з огляду на обставини конкретної справи, залишити позов без розгляду на підставі пункту 5 частини першої статті 81 ГПК. У наведених випадках відповідні докази не повинні прийматися в подальшому й судом апеляційної інстанції.

Розглянувши подані матеріали, заслухавши пояснення повноважного представника позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, Господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

16.05.2013 між позивачем, як стаховиком та ОСОБА_2 (далі - страхувальник) був укладений договір добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2801-13-00214, предметом якого є страхування транспортного засобу «Мерседес», державний № НОМЕР_1.

Згідно відомостей № 9267663 про дорожньо-транспортну пригоду Відділу ДАІ Дарницького РУГУ МВС України в м. Києві, копія яких наявна в матеріалах справи, вбачається, що 17.09.2013 близько 15 год. 30 хв. на перетині вулиць Ахматової і Ревуцького в м. Києві, Дарницький район, відбулося зіткнення автомобіля «Мерседес», державний № НОМЕР_1 під керуванням ОСОБА_2 та транспортного засобу «Volkswagen», державний № НОМЕР_2, належного ОСОБА_3, під керуванням ОСОБА_4 (винний водій), цивільна відповідальність власника застрахована за полісом № АЕ/0043761 у ТДВ «СК «Наста» (далі - відповідач), в результаті якої транспортні засоби отримали механічні пошкодження: так автомобіль «Медседес» отримав пошкодження бокової лівої частини, а автомобіль «Volkswagen» отримав пошкодження передньої правої частини.

18.09.2013 страхувальник звернувся до позивача з заявою про настання пошкодження, внаслідок цієї дорожньо-транспортної пригоди застрахованого транспортного засобу, що відповідно до умов договору добровільного страхування є страховим випадком.

На підставі заяви про настання страхового випадку від 18.09.2013, рахунку № 2123466 від 19.09.2013, страхового акту № ДККА-30940 і розрахунку страхового відшкодування до нього позивачем виплачено страхове відшкодування у розмірі 17 080, 06 грн. страхувальнику, що підтверджується копію наявного в матеріалах справи належним чином засвідченою платіжного доручення №17204 від 27.09.2013.

17.10.2013 страхувальник звернувся до позивача з заявою про здійснення доплати страхового відшкодування за пошкодження антигравіційної плівки на передньому бампері та крилі, яке сплатити готівкою з каси страховика.

01.11.2013 позивачем на підставі калькуляції № ДККА-30940 від 29.10.2013 було складено страховий акт № ДККА-30940/1 та розрахунок страхового відшкодування до нього, на підставі яких позивач здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в розмірі: 2 200 грн., що підтверджується видатковим касовим ордером від 19.11.2013.

Таким чином, всього по страховому випадку, що стався 17.09.2013 позивач за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2801-13-00214 від 16.05.2013 здійснив виплату страхового відшкодування страхувальнику в загальному розмірі 19 280, 06 грн.

Відповідно до Акту виконаних робіт № НОМЕР_3 відкритого 14.10.2013 та закритого 18.10.2013 вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес», державний № НОМЕР_1 склала 17 080, 06 грн. Інших актів виконаних робіт матеріали справи не містять.

Як вбачається з постанови Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2013 у справі № 753/15861/13-п провадження № 3/753/6533/13 17 вересня 2013 року у 15 год. 30 хвилин ОСОБА_4, керуючи автомобілем «Volkswagen», державний № НОМЕР_2, на вул. Ревуцького/Ахматової в м. Києві, при зміні напрямку руху не переконався, що це буде безпечно для інших учасників дорожнього руху, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем «Мерседес», державний № НОМЕР_1, що призвело до пошкодження транспортних засобів, чим порушив вимоги ПДР України та вчинив порушення передбачене ст. 124 КУпАП.

ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ст. 124 КпАП України та притягнуто до адміністративної відповідальності, у вигляді накладення штрафу в розмірі 425, 00 грн., постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2013 у справі № 753/15861/13-п провадження № 3/753/6533/13.

Оцінка шкоди нанесеної страхувальнику в результаті дорожньо - транспортної пригоди 17.09.2013 не проводилася. В своїх поясненнях щодо відсутності звіту оцінки шкоди, позивач зазначив, що у відповідності до ст. 9 Закону України "Про страхування", розмір страхової суми та(або) розмір страхових виплат визначається за домовленістю між страховиком та страхувальником під час укладання договору страхування або внесення змін до договору страхування, або у випадках, передбачених законодавством.

Як вже зазначалося, відповідач за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів № АЕ/0043761, який діяв на 17.09.2013, застрахував цивільно-правову відповідальність власника/страхувальника автомобіля «Volkswagen», державний № НОМЕР_2.

10.02.2014 на адресу відповідача була направлена заява (претензія) щодо виплати страхового відшкодування в порядку регресу № 20326 на суму 19 280,06 грн. з проханням відшкодувати вказану шкоду в межах ліміту за полісом в добровільному порядку.

Матеріали справи доказів оплати відповідачем на користь позивача відшкодування шкоди в порядку регресу в розмірі 19 280, 06 грн. та/або в будь-якому іншому розмірі не містять.

У позовній заяві позивач просить суд стягнути з відповідача 19 280,06 грн. відшкодування понесених витрат в порядку регресу та витрати зі сплати судового збору.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що позовні вимоги підлягають задоволенню частково з наступних підстав.

Матеріалами справи підтверджується, що цивільно-правову відповідальність ОСОБА_4, який на час ДТП, керував «Volkswagen», державний реєстраційний № НОМЕР_2, яким спричинено ДТП, що потягнуло нанесення шкоди застрахованому у позивача автомобілю «Мерседес», державний № НОМЕР_1, застраховано відповідачем, що підтверджується полісом ЦПВВНТЗ № АЕ/0043761.

Частиною другою статті 1187 ЦК України передбачено, що шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до п. п. 1, 3 ч. 1 ст. 1188 ЦК України шкода, завдана внаслідок взаємодії кількох джерел підвищеної небезпеки, відшкодовується на загальних підставах, а саме шкода, завдана одній особі з вини іншої особи, відшкодовується винною особою, а за наявності вини всіх осіб, діяльністю яких було завдано шкоди, розмір відшкодування визначається у відповідній частці залежно від обставин, що мають істотне значення.

Вина ОСОБА_4, який керував автомобілем «Volkswagen», державний реєстраційний номер НОМЕР_2, встановлена у судовому порядку, підтверджується постановою Дарницького районного суду м. Києва від 28.10.2013 у справі № 753/15861/13-п провадження № 3/753/6533/2013.

Відповідальність страховика винної особи регламентована положеннями Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" та обмежується укладеним договором страхування.

Відповідно до п. 22.1 ст. 22 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Абзацом другим пункту 12.1 статті 12 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього пункту.

Таким чином, відповідач є відповідальною особою за завдані збитки власнику автомобіля «Мерседес», державний реєстраційний номер НОМЕР_1, відповідно до положень Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" в межах, передбачених полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, а до позивача як страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2801-13-00214 від 16.05.2013, перейшло право вимоги, яке потерпіла особа мала до відповідача як особи, відповідальної за завдані збитки.

Аналогічні висновки по застосуванню положень закону містяться у постанові Верховного Суду України судової палати у господарських справах від 25 листопада 2008 року.

Пунктом 37.4 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільної відповідальності власників транспортних засобів" передбачено право страховика за договором обов'язкового страхування цивільної відповідальності власника транспортного засобу в разі настання страхового випадку здійснювати виплату страхового відшкодування безпосередньо потерпілим або погодженим з ними підприємствам, установам та організаціям, що надають послуги, пов'язані з відшкодуванням збитків.

За приписами ст.1191 ЦК України особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, має право зворотної вимоги (регресу) до винної особи в розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом.

При цьому, норми законодавства про страхування не покладають на страховика за договором добровільного страхування обов'язок доводити розмір збитків виключно шляхом проведення його оцінки відповідно до Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", а згідно ч.2 ст.14 Цивільного кодексу України особа не може бути примушена до дій, вчинення яких не є обов'язковим для неї. При цьому ч.2 ст.7 Закону України "Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні", яка визначає випадки, коли проведення оцінки майна є обов'язковим, такого обов'язку щодо оцінки на страховика, що уклав договір добровільного страхування, також не покладає.

За умовами п. 12.2. договору добровільного страхування наземних транспортних засобів, цивільно - правової відповідальності водія та від нещасного випадку з водієм та пасажирами на транспорті № 28-2801-13-00214 від 16.05.2013 вартість відновлювального розраховується виходячи з цін, що діяли на дату настання страхового випадку відповідно до калькуляції СТО, рекомендованої або погодженої сторонами.

Відповідно до Акту виконаних робіт №1300059841 відкритого 14.10.2013 та закритого 18.10.2013 вартість виконаних робіт з відновлювального ремонту автомобіля «Мерседес», державний № НОМЕР_1 склала 17 080,06 грн. Інших актів виконаних робіт матеріали справи не містять.

Як вже зазначалося вище, оцінка нанесеної шкоди не проводилась, при цьому, докази пошкодження анти гравійної плівки в результаті ДТП, що сталася 17.09.2013 відсутні, калькуряція/заключення № ДККА-30940 складені 29.10.2013, після виплати страхового відшкодування та ремонту пошкодженого автомобіля, акт виконаних робіт на суму 2 200,00 грн. в матеріалах справи відсутній, а отже, у суду відсутні підстави вважати що необхідність виконання робіт по калькуляції № ДККА-30940 від 29.10.2013 виникла саме в результаті зазначеної дорожньо-транспортної пригоди, і роботи, зазначені в калькуляції, були виконані.

В листі Верховного Суду України «Судова практика розгляду цивільних справ, що виникають з договорів страхування» від 19.07.2011 роз'яснено, що визначаючи розмір заподіяної шкоди при страхуванні наземного транспорту, суди, у разі виникнення спору щодо визначення розміру шкоди, повинні виходити з фактичної (реальної) суми, встановленої висновком авто товарознавчої експертизи, або відповідними документами станції технічного обслуговування, на якій проводився ремонт автомобіля.

Таким чином, до позивача перейшло в межах суми 17 080, 06 грн. право зворотної вимоги до особи, відповідальної за заподіяний збиток., яка встановлена актом виконаних робіт № НОМЕР_3.

Статтею 29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України.

Згідно з пунктом 36.2 статті 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик (МТСБУ) не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі заподіяної шкоди, оціненої страховиком (МТСБУ). Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи, якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати).

Згідно з п. 36.1. ст. 36 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) приймається у зв'язку з визнанням майнових вимог заявника або на підставі рішення суду.

Відповідно до полісу ЦПВВНТЗ № АЕ/0043761 ліміт відповідальності за шкоду заподіяну майну складає 50 000, 00 грн., розмір франшизи за полісом - нуль.

Враховуючи викладене, за встановлених обставин, до виплати в порядку регресу із страховика, яким застраховано відповідальність винної особи належить сума 17 080,06 грн.

Частина 1 ст. 33 ГПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Згідно частини 2 статті 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Відповідач доказів на виконання свого обов'язку щодо сплати страхового відшкодування в порядку регресу в будь - якому розмірі станом на момент розгляду справи не надав, викладеного у позовній заяві не спростував.

Враховуючи вищевикладене, позовні вимоги підлягають частковому задоволенню.

Витрати по оплаті судового збору покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог, відповідно до ст. 49 ГПК України.

Виходячи з вищенаведеного та керуючись ст.ст. 4, 49, 75, 82-85 ГПК України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2.Стягнути з Товариства з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «Наста» (01103, м. Київ, Залізничне шосе, 6, ЄДРПОУ 35893575; в порядку визначеному Законом України "Про виконавче провадження") на користь Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «Українська страхова група» (03038, м. Київ, вул. І. Федорова, 32-А, ЄДРПОУ 30859524) 17 080 (сімнадцять тисяч вісімдесят) грн. 06 коп. страхового відшкодування в порядку регресу та 1 618 (одну тисячу шістсот вісімнадцять) грн. 53 коп. судового збору.

3. В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

4. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.

5. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 30.09.2014

Суддя Г.П. Бондаренко