Ухвала суду № 40745811, 03.10.2014, Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області

Справа № 739/1180/14-к

Провадження № 1-кп/739/58/14

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"03" жовтня 2014 р. м. Новгород-Сіверський

Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області у складі:

головуючого - судді Чепурка В.В.,

за участі:

секретаря - Лукаш Н.Я.,

прокурорів - Коломієць О.О., Лугової О.М.,

обвинуваченого - ОСОБА_1,

потерпілого - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження №12013260190000521 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, українця, громадянина України, уродженця м. Новгорода-Сіверського Чернігівської області, з повною загальною середньою освітою, студента Шосткинського інституту Сумського державного університету, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, не працюючого, раніше не судимого,

за обвинуваченням у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 Кримінального кодексу України (далі - КК України),

В С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 20 жовтня 2013 року приблизно о 01 год. 30 хв., перебуваючи за адресою: АДРЕСА_2, на грунті виникли особистих неприязних відносин, умисно завдав декілька ударів руками та ногами по тілу ОСОБА_2, у тому числі не менше одного удару рукою в обличчя, спричинивши останньому тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, закритого перелому кісток носа, викривлення носової перетинки, які згідно висновку судово-медичної експертизи №118 від 06 грудня 2013 року відносяться до категорії легких тілесних ушкоджень, що спричинили короткочасний розлад здоров'я.

Дії ОСОБА_1 кваліфіковані органом досудового розслідування за частиною другою статті 125 КК України, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розгляд здоров'я.

Допитаний у судовому засіданні в якості обвинуваченого ОСОБА_1 свою вину у вчиненні інкримінованого йому злочину визнав частково та дав показання про те, що 20 жовтня 2013 року він відпочивав у кафе «Оля-ля» на святкуванні дня народження свого знайомого, де були присутні ОСОБА_3, ОСОБА_4 та ОСОБА_5 Десь після 01 год. ночі він вийшов з кафе разом з ОСОБА_4 на ганок, де вони продовжили спілкуватися. Там поряд з ними стояв потерпілий ОСОБА_2, незнайомий йому на той час, який перебував у стані алкогольного сп'яніння і нецензурно висловлювався на адресу інших відвідувачів кафе. Тоді він зробив йому зауваження, після чого ОСОБА_2 почав нецензурно висловлюватися вже на його адресу. Тоді вони з ОСОБА_2 відійшли і останній почав тягати його за рукав та замахнувся рукою. Побоюючись удару він штовхнув ОСОБА_2 ногою, а потім рукою в область обличчя, після чого ОСОБА_2 схопив його і вони впали. Далі вони підвелися і ОСОБА_2 запропонував йому вирішити суперечку «сам на сам», після цього між ними почалася тяганина, в ході якої він повалив ОСОБА_2, потримав його певний час, а потім відпустив. На цьому все закінчилося. Він пішов додому. Під час цих подій він був тверезий, спиртних напоїв того дня не вживав, все, що відбувалося бачили його знайомі ОСОБА_3, ОСОБА_8, ОСОБА_5 та Третяк. В результаті вказаних подій йому також були заподіяні тілесні ушкодження, але він з цього приводу до лікарні та правоохоронних органів не звертався. Також зазначив, що бійку спровокував ОСОБА_2

Хоча обвинувачений визнав свою вину частково, його вина підтверджується показанням потерпілого та свідків, допитаний у судовому засіданні.

Так, допитаний в якості потерпілого ОСОБА_2 дав показання про те, що 20 жовтня 2013 року він перебував у кафе «Оля-ля» в м. Новгороді-Сіверському, де спілкувався зі своїми знайомими, періодично виходив на вулицю. Під час чергового виходу він став на ганку кафе. Біля нього в той час стояли інші відвідувачі, до яких згодом підійшов обвинувачений ОСОБА_1, якого він до того не знав. Останній запропонував йому відійти поговорити, він намагався відчепитися від ОСОБА_1, а той в свою чергу вдарив його кулаком руки в обличчя. Після удару він почав відходити, але ОСОБА_1 завдав йому серію ударів руками та ногами. Він впав, до них підійшли інші відвідувачі кафе, серед яких були друзі ОСОБА_1 Потім він підвівся, між ним та ОСОБА_1 відбулася розмова, в ході якої останній знову завдав йому ударів ногами та руками, від яких він впав, а обвинувачений продовжував спроби завдати йому удари. Згодом він знову підвівся та відійшовши сів під дерево. Коли отямився, кафе вже було закрите, на ньому не було куртки, яку він почав шукати, заходив до магазину, розташованого поряд, а потім пішов до свого брата, після чого звернувся до міліції з приводу побиття і зникнення куртки та інших речей. Після побиття перебував на лікуванні, оскільки йому в результаті побиття були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої черепно-мозкової травми, струсу головного мозку, перелом носа. Лікування проходив в лікарні м. Чернігова, за місцем проживання. В день конфлікту дійсно вживав спиртні напої, але на адресу відвідувачі кафе та обвинуваченого нецензурно не висловлювався. Жодних погроз обвинуваченому ОСОБА_1 не висловлював, вдарити його не намагався. Подання заяви про побиття через місяць після описаних подій пояснив тим, що спершу про побиття він повідомив у заяві про викрадення його речей, яке відбулося також 20 жовтня 2013 під час його побиття, але за даним фактом не було проведено розслідування, у зв'язку з чим він змушений був окремо повторно звертатися із заявою про своє побиття. Цивільний позов підтримав повністю та просив його задовольнити, стягнувши з обвинуваченого заподіяну йому майнову та моральну шкоду.

Допитана в якості свідка ОСОБА_6 дала показання про те, що 20 жовтня 2013 року її син ОСОБА_1 прийшов додому після 02 год. ночі, у нього було видно тілесні ушкодження, а саме садна, синець під оком, були пошкодження одягу, при цьому він був тверезий. На запитання «що сталося» відповів, що побився, пояснивши, що до нього чіплявся дорослий чоловік, який затіяв бійку. Після цього він поїхав на навчання в м. Шостка Сумської області. До лікарні з приводу тілесних ушкоджень не звертався. Яким чином були заподіяні тілесні ушкодження син не пояснював. Згодом дізналася, що до сина приїздив брат потерпілого ОСОБА_2 та пропонував заплатити 5 000 грн. за неповідомлення про побиття до міліції, але йому було відмовлено.

Допитаний в якості свідка ОСОБА_7 дав показання про те, що він був у кафе «Оля-ля» 20 жовтня 2013 року. Події того дня пригадує погано, потерпілого він бачив, той перебував у стані алкогольного сп'яніння, між ним та потерпілим була сутичка, після якої він поїхав додому, водночас бійки між ними не було.

Крім показань потерпілого та свідків, вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому злочину також підтверджується наступними доказами:

- протоколом прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від 26 листопада 2013 року, відповідно до якого потерпілий ОСОБА_2 повідомив до Новгород-Сіверського РВ УМВС України в Чернігівській області про те, що 20 жовтня 2013 року біля 01 год. 30 хв. його побив ОСОБА_1 (а.с 48);

- висновком експерта№118 від 06 грудня 2013 року за результатами проведеної судово-медичної експертизи, відповідно до якого у ОСОБА_2 встановлені тілесні ушкодження у вигляді: ЗЧМТ, струс головного мозку, закритий перелом кісток носа, викривлення носової перетинки. Дані тілесні ушкодження спричинені дією твердого тупого предмету по механізму удару і кваліфікуються як легкі тілесні ушкодження, що спричинили короткочасний розклад здоров'я. Діагноз: забій м'яких тканин обличчя не приймався до уваги при оцінці ступеня тяжкості тілесних ушкоджень, оскільки «забій» не є судово-медичним діагнозом. Не виключено, що виявлені тілесні ушкодження на тілі ОСОБА_2 могли утворитися в термін, вказаний у постанові, відповідно даним медичної документації та відповідають строку давності їх спричинення. Боротьба та самооборона не є медичними поняттями, тому відсутні науково-обгрунтовані судово-медичні критерії для їх характеристики. Судово-медичних даних, які б могли однозначно підтвердити чи заперечити отримання виявлених тілесних ушкоджень на тілі ОСОБА_2 самостійно, шляхом падіння на тверду поверхню (на землю, асфальт) з висоти власного зросту немає. По тілу ОСОБА_2 було нанесено не менше 1-ї травмуючої дії (а.с. 53);

- дослідженим у судовому засіданні відеозаписами з камер відеоспостереження кафе «Оля-ля», відео файли №20131020-012000 та №20131020-013000 і протоколом огляду цих відеозаписів, з яких вбачається, що 20 жовтня 2013 року у період з 01 год. 25 хв. до 01 год. 37 хв. біля кафе «Оля-ля» на ганку ОСОБА_1 під час розмови схопив ОСОБА_2 за рукав куртки, який виривався, далі останній наблизився до ОСОБА_1 та спробував його схопити за одяг, у відповідь ОСОБА_1 завдає удар ногою по тулубу ОСОБА_2 та один удар по його обличчю, після чого намагався завдати декілька ударів руками та ногами в різні частини тіла ОСОБА_2, який відходив, далі вони зникли з поля зору відеокамери. О 01 год. 31 хв. ОСОБА_2 та ОСОБА_1 знову з'явилися в полі зору відеокамери, з відеозапису вбачається, що вони спілкуються між собою, потім ОСОБА_1 зняв з себе куртку та спробував відвести ОСОБА_2 в бік, після чого завдав один удар рукою по обличчю та декілька ударів руками і ногами в різні частини тіла ОСОБА_2, утримуючи останнього в зігнутому стані, потім повалив його на землю та завдав декілька ударів ногою по тілу ОСОБА_2, коли останній спробував підвестися, ОСОБА_1 знову спробував завдати удари по тілу ОСОБА_2, між ними виникла боротьба, в ході якої ОСОБА_1, утримуючи ОСОБА_2 в зігнутому стані, знову завдав кілька ударів руками по тулубу ОСОБА_2 Далі бійка припинилася і о 01 год. 36 хв. знову відновилася, при цьому ОСОБА_1 наблизився до ОСОБА_2 та завдав один удар рукою по його обличчю, у відповідь той також спробував завдати удар ногою, але впав, після чого ОСОБА_1 завдав декілька ударі в різні частини тіла ОСОБА_2, який лежав на землі. На цьому бійка закінчилася. З відеозапису вбачається, що очевидцями бійки були відвідувачі кафе (а.с. 29, 56-64).

Аналізуючи досліджені у судовому засіданні докази, суд враховує, що ОСОБА_1 визнав факт завдання ударів ОСОБА_2, мотивуючи свою поведінку неправомірними діями останнього та побоюваннями, що той може його вдарити, тобто необхідністю захисту, водночас ОСОБА_2 вчинення ним будь-яких неправомірних дій, зокрема й щодо ОСОБА_1, заперечив, зазначивши, що саме останній безпричинно побив його. З досліджених у судовому засіданні відеозаписів вбачається, що саме ОСОБА_1 першим завдав удари ОСОБА_2 по обличчю та тулубу, після чого під час подальшої розмови ОСОБА_1 зняв з себе куртку та спробував відвести ОСОБА_2 в бік, що свідчить про його намагання продовжити побиття останнього. Далі ОСОБА_1 знову першим завдав декілька ударів в різні частини тіла ОСОБА_2, повалив його на землю та продовжив побиття, завдаючи удари ногами. Через деякий час після побиття ОСОБА_2, ОСОБА_1 знову першим завдав удару рукою по обличчю ОСОБА_2 та декілька ударів по його тулубу, коли той вже лежав на землі. Водночас дії ОСОБА_2, які передували його побиттю, жодної загрози ОСОБА_1 не містили і про провокування ним бійки не свідчать. Характер виявлених у ОСОБА_2 тілесних ушкоджень відповідає характеру завданих йому ОСОБА_1 ударів.

Відповідно суд до показань обвинуваченого в частині завдання ним ударів потерпілому з метою захисту та провокування останнім бійки ставиться критично і розцінює їх як неправдиві і такі, що надані з метою уникнення відповідальності за вчинений злочин. При цьому показання потерпілого є послідовними і такими, що узгоджуються з іншими дослідженими судом доказами, зокрема відеозаписом з камер відеоспостереження кафе «Оля-ля». Показання свідка ОСОБА_6, яка є матір'ю обвинуваченого, про те, що зі слів її сина саме потерпілий чіплявся до нього та затіяв бійку, суд не бере до уваги та відкидає їх, оскільки дані обставини свідок не сприймала особисто, а дізналася про них з чужих слів, а саме від свого сина, який був допитаний у судовому засіданні і в цій частині показання даного свідка протирічать іншим дослідженим у судовому засіданні доказам, зокрема відеозаписам з камер відеоспостереження кафе «Оля-ля».

Таким чином суд приходить до висновку, що вина ОСОБА_1 у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України доведена повністю, його дії кваліфіковано правильно, як умисне легке тілесне ушкодження, що спричинило короткочасний розгляд здоров'я.

Вирішуючи питання про вид та міру покарання, яке має бути призначене ОСОБА_1, суд, відповідно до статті 65 КК України, враховує: ступінь тяжкості вчиненого злочину, який належить до злочинів невеликої тяжкості; особу обвинуваченого, який характеризується позитивно, є студентом вищого навчального закладу, ніде не працює і не має доходу, має задовільний стан здоров'я. Також суд враховує відсутність передбачених статтею 66 КК України обставин, які пом'якшують покарання, а також відсутність передбачених статтею 67 КК України обставин, які обтяжують покарання.

За таких обставин суд приходить до висновку, що обвинуваченому ОСОБА_1 для виправлення та перевиховання необхідно призначити покарання у виді громадських робіт на мінімальний строк, передбачений частиною другою статті 125 КК України.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 про стягнення з обвинуваченого майнової шкоди, завданої злочином у розмірі 1 164 гривні 00 копійок та стягнення моральної шкоди, завданої злочином, у розмірі 10 000 гривень 00 копійок, на підставі статей 22, 23, 1166 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) суд вважає за необхідне задовольнити частково, стягнувши з обвинуваченого на користь потерпілого в повному обсязі завдану йому майнову шкоду, оскільки вина обвинуваченого у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України доведена повністю, майнова шкода, яка полягає у витратах потерпілого на лікування тілесних ушкоджень, заподіяних обвинуваченим, завдана потерпілому внаслідок вчинення останнім зазначеного вище злочину і до цього часу ним не відшкодована, її розмір підтверджується квитанціями та чеками на придбання медичних послуг та медичних засобів. Щодо моральної шкоди, завданої потерпілому, суд вважає за необхідне стягнути її з обвинуваченого в меншому від заявлених позовних вимог розмірі, враховуючи характер вчиненого злочину, майновий стан обвинуваченого, який у зв'язку з навчанням не працює, глибину душевних страждань потерпілого, а також вимоги розумності та справедливості, зменшивши її розмір до 2 000 гривень.

Цивільний позов прокурора до обвинуваченого про відшкодування витрат на лікування потерпілого у розмірі 1 516 грн. 13 коп. та стягнення їх на користь Чернігівської міської лікарні №2, суд, на підставі статті 1206 ЦК України, вважає за необхідне задовольнити повністю, оскільки зазначені витрати були здійснені на стаціонарне лікування тілесних ушкоджень потерпілого, заподіяних йому обвинуваченим в результаті вчинення ним злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України. Розрахунок розміру витрат на лікування, доданий прокурором до позовної заяви (а.с. 44), суд вважає обґрунтованим, оскільки він складений відповідно до Постанови Кабінету Міністрів України №545 від 16 липня 1993 року «Про затвердження порядку обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання».

Відповідно до частини дев'ятої статті 100 КПК України після набрання вироком законної сили речовий доказ - оптичний диск DVD+R із записами з камер відеоспостереження кафе «Оля-ля» (а.с. 29), залишити в матеріалах справи.

На підставі викладеного та керуючись статтями 22, 23, 1166, 1206 ЦК України, статтями 100, 110, 124, 126, 129, 368, 370, 373, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого частиною другою статті 125 КК України та призначити йому покарання у виді громадських робіт на строк 150 (сто п'ятдесят) годин.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування майнової та моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь потерпілого ОСОБА_2 1 164 (одна тисяча сто шістдесят чотири) гривні 00 копійок в якості відшкодування майнової шкоди завданої злочином та 2 000 (дві тисячі) гривень 00 копійок в якості відшкодування моральної шкоди завданої злочином.

У задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Цивільний позов прокурора до обвинуваченого ОСОБА_1 про відшкодування витрат на лікування потерпілого ОСОБА_2 задовольнити повністю.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_1 на користь Чернігівської міської лікарні №2 (р/р 31413544700002, МФО 853592, ЄДРПОУ 14233274, ГУ ДКСУ в Чернігівській області) витрати на лікування потерпілого ОСОБА_2 у розмірі 1 516 (одна тисячі п'ятсот шістнадцять) гривень 13 копійок.

Речовий доказ - оптичний диск DVD+R із записами з камер відеоспостереження кафе «Оля-ля», залишити в матеріалах справи.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Роз'яснити іншим учасникам судового провадження право отримати копію вироку в суді. Учасникам судового провадження, які не були присутні в судовому засіданні, копія вироку надсилається не пізніше наступного дня після його ухвалення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Вирок може бути оскаржений протягом тридцяти днів з дня його проголошення до Апеляційного суду Чернігівської області шляхом подання апеляційної скарги через Новгород-Сіверський районний суд Чернігівської області.

Суддя В.В. Чепурко