Ухвала суду № 40744941, 01.10.2014, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

03680 м. Київ, вул. Солом'янська, 2-а,

факс 284-15-77 e-mail: inbox@kia.court.gov.ua

Апеляційне провадження

№ 22-ц/796/12331/2014 Головуючий у 1-й інстанції: Мальцев Д.О.

Доповідач - Українець Л.Д.

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

01 жовтня 2014 року колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ

Апеляційного суду міста Києва

В складі : головуючого - Українець Л.Д.

суддів - Шебуєвої В.А.

- Оніщука М.І.

при секретарі - Дем»янчук Т.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2, подану представником ОСОБА_3

на ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року в справі за поданням старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про встановлення тимчасового обмеження у праві виїзду боржника ОСОБА_4 за межі України без вилучення паспортного документа

в с т а н о в и л а :

У серпні 2014 року старший державний виконавець Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві звернувся в суд з поданням про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, мотивоване тим, що боржник має великий розмір заборгованості перед стягувачем, проте від добровільного виконання своїх зобов'язань боржник ухиляється, а його виїзд за межі України, оскільки він має закордонний паспорт, може ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду.

Просив суд встановити тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України ОСОБА_4 без вилучення паспортного документа до виконання зобов'язань за рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 25.01.2013 року.

Ухвалою Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року відмовлено в задоволенні подання старшого державного виконавця Відділу державної виконавчої служби Шевченківського районного управління юстиції у м. Києві про тимчасове обмеження боржника ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України.

Не погоджуючись з ухвалою, представник ОСОБА_2 подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу та постановити нову про задоволення подання.

Зазначає, що умисне ухилення боржника від виконання рішення суду підтверджується неофіційним працевлаштуванням з метою приховування доходів, наданням боржником неправдивих відомостей щодо свого постійного місця проживання/перебування, а також тим, що посилаючись на тяжке фінансове становище боржник регулярно відпочиває за кордоном.

Заслухавши доповідь судді, пояснення осіб, які з"явилися в судове засідання, вивчивши матеріали справи, обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні подання державного виконавця про обмеження ОСОБА_4 у праві виїзду за межі України, суд першої інстанції підставно виходив з відсутності доказів навмисного ухилення боржника від виконання зобов'язань.

Ст. 33 Конституції України встановлено, що кожному, хто на законних підставах перебуває на території України, гарантується свобода пересування, вільний вибір місця проживання, право вільно залишати територію України за винятком обмежень, які встановлюються законом.

Відповідно до ст.377-1 ЦПК України вирішення питання про тимчасове обмеження боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням органу державної виконавчої служби за поданням державного виконавця, погодженим з начальником відділу державної виконавчої служби.

Згідно з п. 18 ч. 11 Закону України «Про виконавче провадження» державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням.

Судом встановлено, що рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 04 вересня 2012 року, залишеним без змін ухвалою колегії суддів Судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду міста Києва від 05 грудня 2012 року, стягнуто з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1699671,51 грн., 3219 грн. судового збору (т.1 а.с.84-85,128-129).

18 вересня 2012 року Шевченківським районним судом м. Києва видано виконавчий лист (т.1 а.с.137).

Постановою державного виконавця від 03.10.2012 року відкрито виконавче провадження (ВП №34342089) та надано боржнику 7-денний строк для добровільного виконання судового рішення (т.1 а.с.138).

Постановою державного виконавця від 04.01.2013 року накладено арешт на все майно, що належить боржнику (т.1 а.с.140).

Постановою державного виконавця від 06.02.2013 року накладено арешт на кошти боржника (т.1 а.с.141).

Постановою державного виконавця від 15.08.2013 року звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_4 для сплати боргу в розмірі 1702890,51 грн. (т.2 а.с.15-16).

Постановою державного виконавця від 27.06.2014 року об'єднано у зведене виконавче провадження виконавчі провадження №34342089 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 1702890,51 грн., №37496738 про стягнення з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_2 суму боргу в розмірі 107032,24 грн. та присвоєно йому №44025737 (т.2 а.с.116).

Державним виконавцем на виконання вимог законодавства надіслано запити з метою встановлення майна боржника, з відповідей на які вбачається, що нерухоме майно, земельні ділянки, цінні папери за боржником не зареєстровані (т.1 а.с.186,195-200,205, 201-204,188).

Зокрема, з відповіді БТІ від 06.09.2013 року за вих.№19245 вбачається, що АДРЕСА_1 на праві власності не зареєстрована (т.1 а.с.177).

Разом з тим, в матеріалах справи відсутні запити та відповіді на них про наявність у боржника зареєстрованих на праві власності транспортних засобів.

25.03.2014 року здійснено вихід державного виконавця за місцем реєстрації боржника, проте потрапити до квартири не виявилося можливим, у зв'язку з тим, що двері ніхто не відчинив (т.2 а.с.41).

Також 01.04.2014 року здійснено вихід державного виконавця за місцем реєстрації боржника, проте згідно Акту державного виконавця майна, яке підлягає арешту та опису в рахунок погашення заборгованості не розшукано (т.2 а.с.133).

Проте, зазначені Акти не відповідають вимогам закону, оскільки були складені за відсутності понятих.

Також, матеріали справи не містять жодного виклику ОСОБА_4 до державного виконавця та доказів її безпідставної неявки.

За таких обставин, колегія суддів вважає, що державним виконавцем не вчинені всі можливі виконавчі дії.

Крім того, законом передбачено юридичні санкції у вигляді тимчасового обмеження у праві виїзду не за наявність факту невиконання зобов'язань, а за ухилення від їх виконання.

В свою чергу, довідкою Управління Пенсійного фонду України в Шевченківському районі м. Києва підтверджено, що єдине місце роботи боржника є ТОВ «Люкс-А» (т.1 а.с. 187).

З довідки ТОВ «Люкс-А» від 30.04.2014 року №10 вбачається, що ОСОБА_4 працює в ТОВ «Люкс-А» на посаді директора з посадовим окладом 2000 грн. На виконання постанови державного виконавця у ВП № 34342089 про звернення стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника товариством у період з червня 2013 р. по квітень 2014 р. з ОСОБА_4 утримано грошові кошти в загальному розмірі 3 731,70 грн. Відрахування з заробітку вказаної особи проводяться у розмірі 20 % доходу, належного боржнику (т.2 а.с.11).

Також звертаючись в суд з даним поданням, державний виконавець як на підставу для його задоволення посилався на те, що ОСОБА_4 має паспорт громадянина України для виїзду за кордон серії НОМЕР_1, виданий 12.04.2007 року терміном дії до 12.04.2017 року, що підтверджується відповіддю Державної міграційної служби від 02 вересня 2013 року за вих.. 6/5648 (т.1 а.с.178).

В свою чергу колегія суддів вважає, що державний виконавець не довів того, що ОСОБА_4 має намір виїжджати за кордон з метою ухилення від виконання зобов'язань за рішенням суду. Та обставина, що вона має паспорт громадянина України для виїзду за кордон не є належним доказом її наміру виїхати з країни.

Враховуючи те, що ні подання державного виконавця, ні матеріали виконавчого провадження не свідчать про ухилення ОСОБА_4 від виконання рішення суду про стягнення з неї на користь ОСОБА_2 заборгованості як і не свідчать про те, що ОСОБА_4 має намір виїжджати за кордон з метою ухилення від виконання рішення суду, тому ухвала суду є законною та обґрунтованою.

Виходячи з викладеного, колегія суддів не вбачає підстав для скасування ухвали.

Керуючись ст.ст. 303,304,307,312,313-315 ЦПК України, колегія суддів,

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Шевченківського районного суду м. Києва від 28 серпня 2014 року залишити без змін.

Ухвала набираєзаконної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.

Головуючий :

Судді :