Ухвала суду № 40743523, 22.09.2014, Сихівський районний суд м. Львова

Справа № 464/12905/13-к

пр.№ 1/464/13/14

У Х В А Л А

22 вересня 2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова колегією суддів в складі: головуючого Тімченко О.В., суддів: Мички Б.Р. і Шашуріної Г.О., за участі: секретаря судових засідань Калітовської А., прокурорів: Замараєва Р.М. і Добровольського П.Б., захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9, підсудних, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м.Львові клопотання захисника ОСОБА_4 та ГО «Комісії захисту незаконно обвинувачених» про заміну запобіжного заходу з взяття під варту на особисту поруку або на підписку про невиїзд, -

в с т а н о в и в :

у провадженні суду знаходиться кримінальна справа, зокрема і про обвинувачення ОСОБА_10 за ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України.

У судовому засіданні захисник ОСОБА_10 - ОСОБА_4 та представник ГО «Комісії захисту незаконно обвинувачених» звернулись до суду з клопотаннями про зміну підсудному запобіжного заходу "взяття під варту" на «особисту поруку» або "підписку про невиїзд" та «особисту поруку» у зв*язку з тим, що стан здоров*я підсудного не дозволяє йому перебувати в умовах СІЗО та лікуватись там; підсудний перебуває у важких умовах в СІЗО без належного медичного догляду, що є жорстоким, понад 10 років.

Заслухавши думку учасників судового процесу, дослідивши матеріали кримінальної справи в частині необхідності розгляду клопотання, суд приходить до наступного.

Згідно з ч.1 ст.148 КПК України запобіжний захід застосовується до підсудного з метою запобігти спробам ухилитися від суду, перешкоджати встановленню істини у справі або продовжити злочинну діяльність.

У відповідності до п.3 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства", взяття під варту, як запобіжний захід, обирається та застосовується лише при наявності підстав вважати, що інші (менш суворі) запобіжні заходи, передбачені ст.149 КПК України, можуть не забезпечити виконання обвинуваченим чи підсудним процесуальних обов"язків, що випливають із ч.2 ст.148 КПК України і його належної поведінки.

Згідно із ч.1 ст.155 КПК України взяття під варту як запобіжний захід застосовується у справах про злочини, за які законом передбачено покарання, зокрема, у виді позбавлення волі на строк понад три роки. При цьому, відповідно до ст.150 КПК України, п.10 згаданої постанови ПВСУ при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу суд повинен враховувати не тільки обставини, передбачені ст.148 КПК України, та тяжкість злочину, у вчиненні якого особа обвинувачується, а і її вік, стан здоров'я, сімейний та матеріальний стан, вид діяльності, місце проживання та інші обставини, що характеризують особу; з'ясовувати дані про попередні судимості, соціальні зв'язки, її схильності, спосіб життя та поведінку під час провадження в цій кримінальні справі.

Статтею 154 КПК України передбачено, що порука громадської організації, як запобіжний захід, полягає у винесенні зборами громадської організації постанови про те, що дана організація ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого в суд. Громадська організація повинна бути ознайомлена з характером обвинувачення, пред*явленого особі, що віддається на поруки.

Відповідно до ч.2 ст.165 КПК України заміна одного запобіжного заходу іншим здійснюється судом з додержанням вимог, передбачених частиною першою цієї статті.

З пред*явленого обвинувачення вбачається, що досудовим слідством відносно ОСОБА_10 порушено кримінальну справу за ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.4 ст.19, ч.2 ст.17 та п.п. "а", "з", "и", "і" ст.93 КК України (1960 року), ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.2 ст.15, ч.3 ст.27, ч.3 ст.28 та п.п.6, 1, 9, 11, 12, 13 ч.2 ст.115 КК України, ч.1 ст.263 КК України, ч.1 ст.263 КК України, що згідно із ст.12 КК України відносяться до злочинів середньої тяжкості, санкції яких передбачають від 2 до 5 років позбавлення волі, та особливо тяжких злочинів, санкції яких передбачають покарання від 8 до 15 років позбавлення волі або довічне позбавлення волі.

Як встановлено у судовому засіданні, підсудний 1966 р.н., є одруженим, має малолітнього сина, наявні хронічні захворювання, раніше до кримінальної відповідальності не притягався, позитивно характеризується; на обліках у ЛОКПД та ЛОДКНД не перебуває; має постійне місце проживання та на момент затримання працював начальником відділу ТД "Карпати".

З матеріалів кримінальної справи вбачається, що ОСОБА_10 на досудовому слідстві був обраний запобіжний захід "взяття під варту", який змінювався під час розгляду справи, та в подальшому після скасування ухвалою ВСС України від 12.07.11. ухвали апеляційного суду Львівської області від 16.02.11. щодо ОСОБА_10 та ОСОБА_11, останнім своєю ухвалою від 15.05.13. був обраний - взяття під варту.

У судовому засіданні захисники та представник громадської організації покликаються на те, що стан здоров*я ОСОБА_10 погіршився, лікування в СІЗО є неналежним, на тривалий час перебування під вартою підсудного та неналежне поводження з останнім - жорстоке.

Відповідно до ст.165 КПК України запобіжний захід скасовується або змінюється, коли відпаде необхідність у запобіжному заході або в раніше застосованому.

Перелічені покликання не можуть бути достатніми підставами для задоволення таких клопотань судом з урахуванням того, частина таких розглядалась судом при винесення постанови від 06.03.14. і на даний час не змінились.

Зокрема згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 67 від 09-18.07.14. «за наслідками клінічного обстеження, проведення під час такої, з урахуванням попереднього неврологічного статусу, об*єктивних медичних даних, які б свідчили за погіршення стану здоров*я у ОСОБА_10 не встановлено. Це підтверджується і відсутністю динаміки в даних МРТ хребта в порівнянні за липень 2011 і березень 2014 років. На даний час не виявлено об*єктивних медичних показів відносно необхідності у проведення невідкладного хірургічного (оперативного) лікування хребта ОСОБА_10 Хворому показано консервативне лікування медичними препаратами, обов*язкове носіння фіксуючого корсету на поперековому відділі хребта, проводити лікувальну фізкультуру, масаж. Даний хворий потребує диспансерного спостереження лікарями неврологом і терапевтом, а при погіршенні стану здоров*я - нейрохірургом і ортопедом». Відтак покликання захисників на подані документи про стан здоров*я підсудного, датовані 06.05.05., , 26.02.13., 14.06.13., не можуть бути прийнятими до уваги.

Крім того, згідно з правилами внутрішнього розпорядку слідчих ізоляторів Державної кримінально-виконавчої служби України, затвердженими наказом МЮ України від 18.03.13. № 460/5 та зареєстрованими в МЮ України 20.03.13. за № 445/22977, та відповідно до ст.11 Закону України "Про попереднє ув*язнення" медичне обслуговування ув*язнених в СІЗО здійснюється його медичною частиною, одним із основних завдань якої є надання амбулаторної та стаціонарної медичної допомоги, а також організація і проведення диспансеризації, що є методом медичного обслуговування, який передбачає систематичний мед нагляд за станом здоров*я хворого та впровадження оздоровчих заходів, і має у своєму складі стаціонар.

У випадках, коли ув'язнений бажає використовувати аналоги медичних препаратів, призначених для проходження курсу лікування, вони можуть бути отримані від родичів (у фабричній закритій, не пошкодженій упаковці) за висновком лікаря в порядку, визначеному чинним законодавством. Такі ліки підлягають обліку в медичній частині.

Враховуючий викладене, покликання захисників на неналежний медичний догляд у важких умовах СІЗО не можуть бути прийняті судом до уваги й з урахуванням відсутності доказів дослідження такими з покликанням на жорстокість.

Щодо клопотання громадської організації, то суд з врахуванням вимог ст.154 КПК України, якою передбачено, що «порука громадської організації, як запобіжний захід, полягає у винесенні зборами громадської організації постанови про те, що дана організація ручається за належну поведінку та своєчасну явку обвинуваченого в суд. Громадська організація повинна бути ознайомлена з характером обвинувачення, пред*явленого особі, що віддається на поруки», не вбачає можливості задоволення такого, оскільки такий не зможе забезпечити підстави, передбачені ст.148 КПК України, і належної поведінки підсудного, який обвинувачується у вчиненні особливо тяжких злочинів, а крім того відповідальність громадської організації за невиконання чи неналежне виконання взятих на себе зобов*язань законом не передбачена.

Враховуючи викладене та те, що підсудний не визнає своєї вини та не були судом допитані ні потерпілі, ні свідки, - у суду є всі підстави вважати, що підсудний, перебуваючи на волі, зможе негативно впливати на слідство, недопитаних потерпілих і свідків, перешкоджатиме встановленню істини у справі та буде ухилятись від суду.

Відповідно до п.13 постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 25.04.2003 р. "Про практику застосування судами запобіжного заходу у вигляді взяття під варту та продовження строків тримання під вартою на стадіях дізнання і досудового слідства" обов'язковою умовою взяття особи під варту має бути обґрунтована впевненість судді в тому, що більш м'які запобіжні заходи можуть не забезпечити належної поведінки обвинуваченого.

Аналіз викладених обставин в їх сукупності з врахуванням усіх даних особи підсудного, приводить суд до переконання про неможливість зміни ОСОБА_10 запобіжного заходу "взяття під варту" на більш м'який запобіжний захід - "підписку про невиїзд" або «особисту поруку», оскільки такі не забезпечать його належну процесуальну поведінку і виконання ним процесуальних обов'язків під час судового слідства.

Керуючись ст.ст.148, 154, 155, 165, 165-1 КПК України, -

у х в а л и в :

клопотання захисника ОСОБА_4 та ГО «Комісії захисту незаконно обвинувачених» про зміну запобіжного заходу з взяття під варту на особисту поруку або на підписку про невиїзд відхилити.

Ухвала остаточна, оскарженню не підлягає.

Головуючий

Судді