Вирок № 40743503, 12.09.2014, Сихівський районний суд м. Львова

пр.№ 1-кп/464/9/14

В И Р О К

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

11-12 вересня 2014 року м.Львів

Сихівський районний суд м.Львова

в складі колегії суддів: головуючого Тімченко О.В.,

суддів: Борачка М.В. та Чорної С.З.

за участі: секретаря Ониськів А.С., Кріль Х.З., Макар Ю.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м.Львові матеріали кримінального провадження № 464/5192/14-к, внесеного в ЄРДР за № 12013150070000645 від 14 березня 2013 року, відносно:

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та мешканця АДРЕСА_1, непрацюючого, з професійно-техічною освітою, неодруженого, має двох дітей: ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_5, і ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, українця, гр-на України, військовозобов'язаного, судимості немає, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого за обвинуваченням:

прокурора за ст.119 ч.1 КК України, потерпілого за ст.115 ч.1 КК України, -

прокурорів: Гриціва Н.М., Курача Ю.І., Бігуна А.О.; потерпілого ОСОБА_2, захисника ОСОБА_3, -

в с т а н о в и в :

обвинувачений ОСОБА_4 13 березня 2013 року в період часу між 6.30 год. та 6.45 год. в квартирі АДРЕСА_1, де проживав разом з батьком ОСОБА_5, під час сварки, що виникла внаслідок розлитого останнім чаю на підлогу, наніс своєму незрячому батькові, який лежав на ліжку, один удар рукою в груди (внаслідок якого утворився прямий перелом третього ребра зліва), після чого з метою припинити крики батька накинув йому на обличчя ковдру та, притискаючи таку руками до носу, роту і шиї з обидвох боків, умисно закрив йому отвори дихальних шляхів, що спричинило удушення ОСОБА_5, яке і стало причиною смерті останнього на місці вчинення злочину. Таким чином ОСОБА_4 вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство).

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_4 винуватим себе у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за обвинуваченням спочатку прокурора, а в подальшому підтримане потерпілим, не визнав; визнав свою винуватість у вбивстві, вчиненому через необережність, у зв*язку з чим обвинувачення було змінене прокурором на ч.1 ст.119 ч.1 КК України. Так обвинувачений показав, що за адресою: АДРЕСА_1, проживав весь час з батьками, за якими доглядав: спочатку за матір*ю, яка померла, на його думку, за загадкових обставин 09.10.11., а в подальшому за батьком ОСОБА_5, який був незрячим, майже три роки лежачим (не міг сам пересуватись) та мав шкірну хворобу «бешиха» (рожа на руках, яку випалювали). 1/3 вказаної квартири на праві власності належить йому, 1/3 по смерті матері - його рідному брату - потерпілому ОСОБА_2, а 1/3 частки за заповітом батька - йому. З метою догляду за батьками він звільнився з роботи і існував за рахунок пенсії батька. Спиртні напої він вживав, як ствердив, міг випити пів літри, літр горілки, а могло бути й більше. Між ним та потерпілим ОСОБА_2 виникали непорозуміння, натомість до бійки ніколи не доходило. Потерпілий ОСОБА_2 мав ключі від квартири на АДРЕСА_1. Ні на передодні, ні 13.03.13. спиртних напоїв він не вживав. 13 березня 2013 року о 6.30 год. він прокинувся та пішов готувати батькові сніданок. Батько як завжди лежав у кімнаті в ліжку. Спочатку він приготував батькові чай, горнятко з яким поставив на тумбочку біля його ліжка, наказавши не чіпати, бо гарячий, а сам попрямував на кухню - підігрівати грибний суп з пельменями. Через декілька секунд повернувся до батька і побачив, що останній розлив чай на підлогу. Це його рознервувало. Він підвищив голос на батька, чому той не зачекав і перелив чай. Батько став кричати «гвалт» і гукати. Щоб батько не кричав і його крику не чули сусіди, він взяв ковдру, якою батько був накритий, накинув її на його обличчя та притиснув двома руками в ділянці роту та шиї. В цей час він стояв біля ліжка. Через 3-5 хвилин виявив, що батько помер. Після цього він передзвонив брату-потерпілому, який не відповів, потім на стаціонарний телефон його дружині, потім викликав швидку, а в подальшому - своїй колишній дружині, в шлюбі з якою має двох неповнолітніх дітей: ОСОБА_18, ІНФОРМАЦІЯ_5, і ОСОБА_19, ІНФОРМАЦІЯ_3, і розлучився з нею з власної ініціативи, т.я. остання подала на аліменти. Приїхала швидка допомога, лікарі якої встановили смерть батька, в подальшому приїхав потерпілий з дружиною, які вимили труп батька і переодягли. О 10.30 год. труп батька забрали до лікарні на розтин. Він знаходився у шоковому стані. Увечері того ж дня купив пляшку горілки, половину вмісту якої вжив. 14.03.13. біля 11 год. за ним приїхали працівники міліції. У вчиненому щиро розкаявся, ствердивши, що не розрахував сили і нехотячи задушив батька. У подальшому 15.08.14. під час судового слідства обвинувачений заперечив взагалі свою причетність до вбивства батька, відмовляючись давати показання на підставі ст.63 Конституції України, натомість даючи відповіді на запитання. Зазначив, що точно не наносив батькові жодних тілесних ушкоджень (пояснити наявність перелому ребра не зміг), не вбивав його; він себе оговорив у судовому засіданні 14.08.14., «щоб вийти не засудженим і всім було добре», зі зміною обвинувачення був згідний, проте не з її змістом. У вчиненні даного злочину він підозрює потерпілого та його дружину, про що нікуди заяв про це не писав; проте вважає, що батько сам себе накрив і задихнувся, що побачив по виразу його обличчя. Зазначив, що після доставлення у приміщення Сихівського райвідділу, його декілька разів вдарили кулаком по голові, натомість ствердив, що з жодними скаргами чи заявами на протиправні дії працівників правоохоронних органів будь-куди не звертався. Єдине, що звертався до прокуратури з приводу загадкової смерті матері. Він ніколи нікого не повідомляв з приводу того, що його 13.03.13. вдарив батько. Настоює на тому, що все ж таки як 12, так і 13 березня 2013 року за життя батька нікого крім батька та нього у квартирі не було. Йому ніхто 12-13 березня 2013 року тілесних ушкоджень не заподіював, проте не зміг пояснити їх походження в такій кількості. В останньому слові обвинувачений у вирішенні справи поклався на розсуд суду, який, як вважає, належним чином все проаналізує; і він прийме вирок таким, який буде винесений.

Винуватість ОСОБА_4 у вчинені кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, стверджується наступними належними, допустимими, достовірними та достатніми доказами, одержаними під час досудового розслідування та судового розгляду:

показаннями потерпілого ОСОБА_2, який підтримав обвинувачення за ч.1 ст.115 КК України, та суду показав, що обвинувачений є його молодшим братом, який проживав разом з батьками, за якими доглядав. Після смерті матері у 2011 році обвинувачений став зловживати спиртними напоями, став неохайним і припинив доглядати належним чином за собою. З братом він у нормальних відносинах, тому підстав оговорювати його чи казати неправду не має. Відвідував батька та обвинуваченого один раз на тиждень. Ключі від квартири, де жили батько і брат мав, натомість ними ніколи не відчиняв сам двері, т.я. попередньо повідомляв брата про свій прихід і останній сам йому відчиняв двері. Востаннє провідував батька 08.03.13. 13.03.13. йому передзвонила дружина і повідомила, що помер батько. Коли прийшли до квартири, батько лежав на ліжку у великій кімнаті. Який вигляд був у обвинуваченого і його душевний стан, він не зауважив. Йому здалось, що чув від брата запах алкоголю, натомість ствердно сказати не може. Запитали у обвинуваченого, чи була швидка і міліція, на що він відповів, що була. Причину смерті не питали, т.я. думали, що батько помер за віком. Тоді він і дружина помили і перевдягнули батька, потім самі пішли в лікарню за довідкою, а обвинуваченого залишили з батьком. В лікарні їх направили до моргу, куди забрали того ж дня труп. На другий день в морзі патологоанатом повідомив, що викликав міліцію, т.я. виявив у трупа перелом ребер, гематоми під лівим оком, руки в ранах чи синцях; сказав, що батька били. За підсумком експертизи було встановлене удушення батька. Коли прийшов до дому обвинуваченого, той повідомив, що лише рушником вдарив батька. Він вивів обвинуваченого в коридор, зняв з нього окуляри і вдарив кулаком правої руки йому в ліву щоку, від чого останній присів. Зазначив, що батько ніколи не скаржився на обвинуваченого і його поведінку, т.я. не був людиною, яка буде жалітися. У призначенні покарання обвинуваченому покликався на розсуд суду.

показаннями свідка ОСОБА_6, дружини потерпілого, яка дала суду показання аналогічні показанням потерпілого ОСОБА_2, ствердивши, що потерпілий з 12 та 13 березня 2013 року був вдома. 13.03.13. о 10.15 год. до неї поступив дзвінок, але кинули трубку. На автовідповідачі висвітився телефон обвинуваченого. Вона передзвонила до ОСОБА_4, той їй повідомив, що дзвонив він - помер батько. Сказав, що викликав швидку допомогу і міліцію. Вона повідомила, що передзвонить чоловікові. Коли по мобільному телефону повідомила чоловіка про смерть батька, той спитав «як помер?». Зустрілись з потерпілим біля під*їзду будинку. Як увійшли до квартири, не пригадує. Коли запитала у обвинуваченого як це сталось, той сказав, що махнув на батька рушником. Обвинувачений повідомив, що була швидка і залишила виписку. Після цього вони вимили труп, який згинався, і одягнули. В подальшому їх повідомили, що причиною смерті ОСОБА_5 стала механічна асфіксія. Ствердила, що протокол допиту (а.с.260-263) підписала не читаючи, бо була без окулярів.

даними протоколу огляду місця події від 15.03.13., якими підтверджується обстановка в квартирі під час вчинення злочину, описана обвинуваченим, потерпілим і свідком, допитаних під час судового розгляду справи.

а.с.м.к.п. 128-132 т.1

даними висновку судово-медичної експертизи № 18/13 від 14.03.-05.04.13., проведеної судово-медичним експертом ОСОБА_7, за підсумками якого причиною смерті ОСОБА_5 стало удушення - закриття отвору дихальних шляхів стороннім предметом, шляхом давлення на ділянку роту, носу та шиї з обидвох сторін, про що свідчать дрібно вогнищеві крововиливи в сполучні оболонки очей, під епікард та легеневу плевру, гостра емфізема (роздуття) легень, гостре порушення циркуляції крові в легенях, рідкий стан крові та повнокрів*я внутрішніх органів, крововиливи в слизову оболонку верхньої губи та м*язи шиї. Смерть ОСОБА_5 настала в межах однієї доби до судово-медичної експертизи трупа. Крім ознак давлення на сіянку дихальних шляхів виявлено прямий перелом третього ребра зліва, котрий утворився прижиттєво від дії тупого предмету з обмеженою поверхнею, і не міг утворитися при падінні з висоти власного росту, міг бути заподіяний 13.03.13. і не знаходиться у причинному зв*язку із смертю. При житті ОСОБА_4 страждав загальним атеросклерозом з переважаючим ураженням судин серця та головного мозку, розладами їх функцій, повною сліпотою, запаленням та доброякісною пухлиною шкіри - ці захворювання не є у причинному зв*язку зі смертю.

а.с. м.к.п.32-33 т.1

допитана в судовому засіданні експерт ОСОБА_7, даний нею висновок підтримала повністю, категорично ствердивши, що причиною смерті ОСОБА_5 стала механічна асфіксія - закриття отвору дихальних шляхів стороннім предметом, шляхом давлення на ділянку роту, носу та шиї з обидвох сторін, про що свідчать дрібно вогнищеві крововиливи в сполучні оболонки очей, під епікард та легеневу плевру, гостра емфізема (роздуття) легень, гостре порушення циркуляції крові в легенях, рідкий стан крові та повнокрів*я внутрішніх органів, крововиливи в слизову оболонку верхньої губи та м*язи шиї. Асфіксія не може бути без сторонньої допомоги, а її ознаки були прижиттєві. Крововиливи внаслідок механічної асфіксії утворюються лише прижиттєво. Заподіяти такі чи синці трупу неможливо. Всі ті ушкодження, що були виявлені, були лише прижиттєві, і саме вони стали причиною смерті (крім перелому ребра і інших захворювань). При удушенні смерть наступає до декількох хвилин. Ствердила, що бригада швидкої медичної допомоги, яка приїхала першою на виклик обвинуваченого, допустила ряд порушень при поверхневому огляді трупа, де не було все нормально досліджено, таке як неописаний стан трупа, не зазначена температура трупа, не подивились в сполучні оболонки очей (не відкривали очей і не піднімали повік), тому і не виявили крововиливів, а наявність таких є обов*язковою ознакою механічної асфіксії; тільки внутрішній розтин тіла міг показати решта виявленого. Незважаючи на те, що бланк, на якому оформлений висновок експерта, не відповідає встановленій формі, суті встановленої причини смерті ОСОБА_5 це не змінює, т.я. розтин тіла є однаковим; тіло було зіпсуте і трупні ознаки були змінені; тіло необхідно було оглядати на місці злочину і лише тоді застосовується методика розтину. Встановити точний час смерті неможливо і це не зробить жодна експертиза. На запитання сторін кримінального провадження експерт ствердила, що хвороба «Бешиха», яка зазначалась і у висновку, тобто рани від неї, ерозійні плями тощо ні в якому разі не можуть бути причиною смерті і жодного відношення до цього не мають, як і інші прижиттєві хвороби ОСОБА_5, а особливо, як ствердив сам обвинувачений, їх наявність на руках, що є абсурдним.

даними висновку судово-медичної експертизи № 864/13 від 14.03.13. мікроскопічного дослідження внутрішніх органів трупа ОСОБА_5 з виявленими ознаками, аналогічними висновку № 18/13; та лікарського свідоцтва про смерть № 18/13 від 14.03.13. з довідкою про причини смерті

а.с.м.к.п.38, 22 т.1

відповідно до скерування на патологоанатомічний розтин Четвертої міської поліклініки м.Львова дата смерті і година ОСОБА_5 - ІНФОРМАЦІЯ_6 року, 7.00 год.

а.с.м.к.п.21 т.1

даними висновку судово-медичної експертизи № 430 від 15.03.13., згідно з якими у обвинуваченого виявлені: 2 садна на чолі та у правій скроневій ділянці, синець у лівій підключичній ділянці, та 2 синці на правій руці, 3 садна на правому передпліччі, 5 синці на спині, 4 синці та 2 садна на лівому плечі, синець в ділянці лівого ліктьового суглобу, 6 синців на обох стегнах, 2 синці на гомілках, синець в ділянці правого колінного суглобу спереду, що утворились від неодноразової дії тупого предмета. Решта вказаних синців та саден, крім садна на чолі і у скроневій ділянці справа, синці на спині, могли виникнути у ОСОБА_5 12-13 березня 2013 року.

а.с.м.к.п.44-45 т.1

дані висновку судово-медичної експертизи № 430 від 15.03.13., згідно з якими у обвинуваченого ряд тілесних ушкоджень, відповідають зафіксованим даним, наявним у довідці оперативного чергового Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_8, про те, що 14.04.13. о 18 год. в Сихівський РВ надійшло повідомлення лікаря-травматолога Рябчевського про звернення за медичною допомогою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_1, якого вдома 13.03.13. вдарив батько. Діагноз: гематоми обох верхніх кінцівок ніг, грудної клітки.

а.с.м.к.п.25 т.1

даними акта № 185 амбулаторної судової психіатричної експертизи, висновки якого свідчать про те, що обвинувачений психічним захворюванням не страждає, може усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; в період інкримінованих йому дій він також хронічним психічним захворюванням чи недоумством не страждав і не виявляв ознак тимчасового чи будь-якого іншого хворобливого розладу психічної діяльності, міг усвідомлювати значення своїх дій та керувати ними; застосування примусових заходів медичного характеру не потребує.

а.с.м.к.п.267-268 т.1

Так, під час зміни в суді правової кваліфікації обвинувачення ОСОБА_4 з ч.1 ст.115 КК України на ч.1 ст.119 КК України прокурор в обвинувальному акті не виклав обґрунтування прийнятого рішення, окрім покликання на повідомлення самого обвинуваченого про вчинення злочину через необережність (так під час судового розгляду справи обвинувачений зазначив лише одну фразу «я зважив і подивився на всі засідання, я зробив це нехотя, можливо хотів накрити батька ковдрою, було холодно і змерз, і я нехотячи задушив, бо між нами були довіра, любов і взаємоповага») без встановлення для такого нових фактичних обставин кримінального правопорушення й з урахуванням в подальшому відмови обвинуваченого від визнання своєї винуватості.

Відповідно до вимог ст.62 Конституції України ніхто не зобов*язаний доводити свою невинуватість у вчиненні злочину, а обвинувачення не може ґрунтуватись на доказах, одержаних незаконним шляхом, а також припущеннях; усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь. Згідно з ч.2 ст.17 КПК України ніхто не зобов*язаний доводити свою невинуватість у вчиненні кримінального правопорушення і має бути виправданим, якщо сторона обвинувачення не доведе винуватість особи поза розумним сумнівом. Відповідно до ч.4 цієї ж статті усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на користь такої особи. Обов*язок доказування обставин, передбачених ст.91 цього Кодексу, покладається на прокурора. Однак в процесі розгляду справи суд при всебічному, повному й неупередженому дослідженні всіх обставин кримінального провадження не встановив жодного доказу для характеризування злочину з суб*єктивної сторони як злочинної недбалості, що, як наслідок, дає йому підставу для кваліфікації дій обвинуваченого за ч.1 ст.119 КК України.

Натомість з точки зору належності, допустимості, достовірності кожного доказу та в їх сукупності з точки зору достатності і взаємозв*язку, суд дійшов до переконання про наявність в діяннях обвинуваченого ОСОБА_4 ознак кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України, за відсутності обтяжуючої обставини покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп*яніння.

Так, під час судового розгляду справи обвинуваченим неодноразово змінювались показання, його судження носили ситуативний характер в залежності від обставин дослідження і поставлених учасниками кримінального провадження запитань. Винуватість ОСОБА_4 у вчиненні умисного вбивства підтверджується даними, що містяться у:

- показаннях самого обвинуваченого, потерпілого, свідка ОСОБА_6 та інформації роздруківки щодо місцезнаходження мобільного телефону потерпілого з прив*язкою до місця в період з 09.03.13. по 14.03.13., одержаної за ухвалою суду на клопотання захисника, щодо перебування за місцем вчинення злочину в період з 12 на 13 березня 2013 року до 10.30 год. лише покійного і обвинуваченого, причому останній час категорично на цьому настоює. Допитаний в судовому засіданні в якості свідка ОСОБА_9 показав, що колись йому сусідка з АДРЕСА_2 ОСОБА_10 казала, що ОСОБА_2 12.03.13. о 22.30 чи 23 год. піднімався разом у ліфті в її сином ОСОБА_11, який їй про це в подальшому і розповів. Про це також з чужих слів стало відомо допитаній в судовому засіданні свідку ОСОБА_12 Судом на клопотання захисника неодноразово постановлялись ухвали про здійснення приводів у судове засідання в якості свідків: ОСОБА_10 та ОСОБА_11 з приводу перевірки даного факту, натомість такі в судові засідання не з*являлись, не були доставлені і приводом, як наслідок були складені рапорти про неможливість виконання ухвал суду та повідомлення через двері ОСОБА_10 про те, що жодні обставини їй в даній справі невідомі. Відтак показання з чужих слів не можуть бути допустимим доказом факту перебування потерпілого з 12 на 13 березня 2013 року у квартирі за місцем вчинення злочину, а відтак мотиву для вчинення вбивства потерпілим свого батька, оскільки такі не підтверджуються жодними доказами в розумінні вимог ст.97 КПК України;

- висновках судово-медичної експертизи щодо причин смерті ОСОБА_5, наявності тілесних ушкоджень у померлого (зокрема перелом 3 ребра, який не міг утворитись при падінні з висоти власного росту і утворився прижиттєво) і обвинуваченого (за винятком голови і обличчя) за відсутності спростування походження та їх кількості як ним, так і його захисником, та наявних даних у довідці оперативного чергового Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області ОСОБА_8 (про те, що 14.04.13. о 18 год. в Сихівський РВ надійшло повідомлення лікаря-травматолога Рябчевського про звернення за медичною допомогою ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_4, АДРЕСА_1, якого вдома 13.03.13. вдарив батько. Діагноз: гематоми обох верхніх кінцівок ніг, грудної клітки), що свідчить про сліди боротьби між обвинуваченим і батьком з метою припинення супротиву останнього, і у взаємозв*язку не суперечать, відповідають та підтверджуються іншими зібраними в сукупності доказами. Стороною захисту і самим обвинуваченим не надано суду жодних доказів з приводу звернення в будь-які установи щодо незаконних дій працівників міліції по відношенню до ОСОБА_4

Про відсутність скоєння вбивства з необережності та наявність умислу в діянні обвинуваченого на позбавлення життя батька свідчать його дії:

- спрямовані на порушення функцій життєво важливих органів ОСОБА_5 - закриття отвору дихальних шляхів стороннім предметом, шляхом давлення на ділянку роту, носу та шиї з обидвох сторін, про що свідчать дрібно вогнищеві крововиливи в сполучні оболонки очей, під епікард та легеневу плевру, гостра емфізема (роздуття) легень, гостре порушення циркуляції крові в легенях, рідкий стан крові та повнокрів*я внутрішніх органів, крововиливи в слизову оболонку верхньої губи та м*язи шиї. Це підтвердила під час допиту в суді експерт ОСОБА_7 Експерт чітко зазначила, що механічна асфіксія не може бути без сторонньої допомоги - без докладання фізичних зусиль, чим спростувала припущення обвинуваченого про можливість удушення батька внаслідок того, що сам накрився від холоду або він його так накрив; крововиливи внаслідок механічної асфіксії утворюються лише прижиттєво; заподіяти такі тілесні ушкодження чи синці трупу неможливо, а відтак такі були заподіяні лише прижиттєві; при удушенні смерть наступає до декількох хвилин; і хвороба «бешиха», яка зазначалась і у висновку, тобто рани від неї, ерозійні плями тощо ні в якому разі не можуть бути причиною смерті і жодного відношення до цього не мають, як і інші прижиттєві хвороби ОСОБА_5, а особливо, як ствердив сам обвинувачений, їх наявність на руках. Суд звертає увагу на те, що бланк, на якому оформлений висновок експерта про причини смерті ОСОБА_5, не відповідає встановленій формі, натомість ці порушення не впливають на встановлені причини смерті ОСОБА_5, як і порядок проведення методики розтину за наявності помилки бригади при огляді трупа на місці злочину;

- характер, цілеспрямована локалізація дій обвинуваченого на дихальні шляхи ОСОБА_5 з метою припинити крики батька під час застосування фізичної сили по відношенню до нього, щоб не чули сусіди. Як встановлено під час судового розгляду, що підтверджував неодноразово обвинувачений та показали допитані в судовому засіданні свідки: ОСОБА_13 (лікар) та ОСОБА_14 (фельдшер, які першими оглядали на місці події труп ОСОБА_5, який, як ствердили не був теплим і вони не виявили ознак насильницької смерті, виклик швидкої медичної допомоги не був здійснений обвинуваченим негайно, що підтверджується записами в карті виїзду швидкої медичної допомоги, таку і не намагався надати батькові і сам обвинувачений; повідомив про смерть батька потерпілого та його дружину лише о 10.15-10.30 год. Дані дії ОСОБА_4 свідчать про непоспішність та байдужість до вчиненого. Твердження допитаних свідків про виключно позитивну характеристику ОСОБА_4 та самого обвинуваченого у суді про добрі взаємовідносини його з батьком, і існування обвинуваченого за рахунок останнього; а також голослівні покликання захисника обвинуваченого на залишення його потерпілим без квартири за наявності перебування у власності її 1/3 частини, не можуть бути прийняті судом як доказ його невинуватості в сукупності з іншими доказами. Жоден із свідків-сусідів не бував останні роки в квартирі за місцем вчинення злочину і не зміг повідомити суду про взаємовідносини між обвинуваченим та його батьком у ній та ставлення останнього до обвинуваченого. Тому лише внаслідок дій обвинуваченого наступило удушення ОСОБА_5, оскільки таке перебуває у причинно-наслідковому зв*язку із фізичними діями підсудного і наслідками отриманого ушкодження. Відтак, суд приходить до переконання, що твердження обвинуваченого до відмови від своїх показань внаслідок обговорення, як і в подальшому, про відсутність умислу на позбавлення батька життя, були спрямовані на уникнення відповідальності за вчинене.

Натомість покликання обвинувачення на перебування ОСОБА_4 в стані алкогольного сп*яніння (висновок від 14.03.13. о 20.30 год.) під час вчинення кримінального правопорушення 13.03.14. за наявності неспростованих доказів, що містяться у показаннях лікарів: ОСОБА_13 і ОСОБА_14, ОСОБА_15, самих працівників міліції про перебування обвинуваченого у тверезому стані, а також показанням обвинуваченого про вживання алкоголю надвечір 13.03.13., не може бути прийняте судом як доведена обставина. Твердження потерпілого про запах алкоголю від обвинуваченого та свідка ОСОБА_6 не можуть бути прийнятими до уваги, т.я. суду пояснили, що обвинувачений адекватно на все реагував, його поведінка та хода відповідали стану тверезості. З урахуванням викладеного суд вважає необхідним виключити обтяжуючу обставину покарання - вчинення злочину особою, що перебуває у стані алкогольного сп*яніння.

Суд звертає увагу державного обвинувачення на те, що пояснення ОСОБА_4, відібрані у останнього за наявності відповідного висновку у підтвердження 2,41 проміле в крові, що викладені літературною мовою, не можуть вважатись доказом за відсутності підтвердження таких самим обвинуваченим в судовому засіданні в розумінні ст.ст.95, 97 КПК України. Суд визнає недопустимими доказами показання з чужих слів, якщо вони дані оперативними працівниками ОСОБА_16 та ОСОБА_17 під час здійснення ними кримінального провадження, і іншими, які не були присутніми при цьому і не були свідками злочину в порядку ч.7 ст.97 КПК України, ще й з урахуванням того, що суттєво різняться та суперечать одне одному.

Враховуючи вищенаведене, суд вважає, що дії обвинуваченого ОСОБА_4 вірно кваліфіковано за ч.1 ст.115 КК України, так як він вчинив умисне протиправне заподіяння смерті іншій людині (умисне вбивство). За пред*явленим обвинуваченням по ст.119 ч.1 КК України ОСОБА_4 слід визнати невинуватим і виправдати.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4, на підставі ст.ст.65, 66-68 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, вчинення обвинуваченим особливо тяжкого злочину відносно особи похилого віку, особу обвинуваченого, який не працював, має двох неповнолітніх дітей, які проживають з матір*ю, вперше притягується до кримінальної відповідальності, позитивно характеризується, на обліках у нарко- та психодиспансерах не перебуває, хронічними захворюваннями не страждає, та прохання потерпілого призначити обвинуваченому покарання у зв*язку з відсутністю ознак каяття на розсуд суду, - та вважає необхідним призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке з урахуванням вище вказаного буде необхідним і достатнім для виправлення останнього.

Речові докази, що зберігаються в камері схову Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області (а.с.м.к.п.289-290 т.1):

- поліетиленові пакети з марлевими тампонами, зрізками нігтів, підлягають знищенню;

- поліетиленові пакети зі спортивними штанами, футболкою, наволочкою, ковдрою та мобільний телефон «Нокіа 1100», що належать обвинуваченому ОСОБА_4, - слід повернути по-приналежності.

Керуючись ст.ст.373, 374 КПК України, с у д

у х в а л и в :

ОСОБА_4 визнати невинуватим у пред*явленому обвинуваченні за ч.1 ст.119 КК України та виправдати.

ОСОБА_4 визнати винуватим у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.115 КК України та призначити йому покарання сім років шість місяців позбавлення волі.

Початок строку відбування покарання ОСОБА_4 рахувати з 14 березня 2013 року - часу його фактичного затримання.

Речові докази, що зберігаються в камері схову Сихівського РВ ЛМУ ГУ МВСУ у Львівській області (а.с.м.к.п.289-290 т.1):

- поліетиленові пакети з марлевими тампонами, зрізками нігтів, - знищити;

- поліетиленові пакети зі спортивними штанами, футболкою, наволочкою, ковдрою та мобільний телефон «Нокіа 1100», що належать ОСОБА_4, - повернути ОСОБА_4

Запобіжний захід ОСОБА_4 залишити тримання під вартою.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Львівської області через Сихівський районний суд м.Львова протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення апеляційним судом.

Відповідно до ч.6 ст.376 КПК України копію вироку після його проголошення негайно вручити обвинуваченому та прокурору, інші учасники судового провадження копію вироку мають право отримати в суді.

Головуючий

Судді