Рішення № 40741486, 03.10.2014, Господарський суд Дніпропетровської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29.09.14р. Справа № 904/5590/14

Суддя господарського суду Дніпропетровської області Новікова Р.Г. при секретарі судового засідання Яковлєвій А.Ю., розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали

За позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія "ПОЛІССЯ-ПРОДУКТ", м. Житомир

до Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий Дім "Щедро", м. Дніпропетровськ

про стягнення заборгованості за договором суборенди нежитлових приміщень в розмірі 56785,83 грн.

Представники:

Від позивача: Могильніцька І.М. дов. №10 від 08.01.2014р.

Від відповідача: Вергун А.Ю. дов. №б/н від 05.05.2014р.

в судовому засіданні від 22.09.2014р. на підставі статті 77 Господарського процесуального кодексу України було проголошено перерву до 29.09.2014р.

СУТЬ СПОРУ: Товариство з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» м. Житомир звернулось до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ЩЕДРО» м. Дніпропетровськ з позовом про стягнення основного боргу в розмірі 54300грн., пені 1234грн.27коп., 3%річних в розмірі 194грн.88коп., інфляційної складової в сумі 1056грн.68коп.

В обґрунтування заявлених вимог, позивач посилається на порушення відповідачем умов договору суборенди №127 від 01.06.2012р. в частині своєчасної та повної оплати орендної плати.

Як зазначає позивач, відповідачу були передані в строкове платне користування складські холодильні камери площею 200м2 та сухі приміщення площею 140м2 в будівлі В. Об'єкт оренди є власністю позивача та належить йому на праві приватної власності згідно договору купівлі-продажу від 19.10.2005р.

Відповідно до положень пункту 7.1 договору, строк його дії становив до 31.12.2012р. Посилаючись на приписи статті 764 Цивільного кодексу України та відсутність з боку орендодавця заперечень, позивач вказує, що договір діяв до 09.07.2014р. (дата вручення відповідачу листа позивача від 04.07.2014р. про відмову від договору та його припинення).

Наполягаючи на тому, що відповідач не сплачує орендну плату, позивач заявив до стягнення суму боргу з орендної плати в розмірі 54300грн. за період квітень-червень 2014р.

Також на підставі положень пункту 6.3 договору №127 від 01.06.2012р. та статті 625 Цивільного кодексу України позивач нарахував та заявив до стягнення суми пені 1234грн.27коп. та 3% річних в розмірі 194грн.88коп. за період з 01.05.2014р. по 14.07.2014р., суму інфляційної складової в розмірі 1056грн.68коп. за травень-червень 2014р.

У відзиві №2884 від 22.09.2014р. відповідач не погодився із заявленими вимогами, зазначаючи про припинення орендних відносин між сторонами саме 31.12.2012р. (завершення строку дії договору №127 від 01.06.2012р.)

З дати припинення дії договору №127 від 01.06.2012р. припинили свою чинність підстави нарахування штрафних санкцій за порушення умов цього договору. Тому вимоги про стягнення орендної плати є безпідставними.

Фактичне користування нерухомим майном, у випадку несплати за його користування, на думку відповідача, може бути виключно збитками в розмірі орендної плати. Приймаючи до уваги умисні дії позивача (безпідставна відмова у прийнятті майна), відповідач зазначає про відсутність підстав для задоволення позовних вимог.

В судових засіданнях від 22.09.2014р. та від 29.09.2014 представники сторін пояснили суду, що фактично між сторонами був укладений саме договір оренди, який регулює відносини між орендодавцем (ТОВ Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» м. Житомир) та орендарем (ТОВ Торговий дім «ЩЕДРО» м. Дніпропетровськ).

Також представники зазначили, що є технічною помилкою вжиття в договорі №127 від 01.06.2012р. термінів «суборендар», «орендар», «суборенда» «об'єкт суборенди» замість «орендодавець», «орендар» та «об'єкт оренди».

Дослідивши матеріали справи та вислухавши пояснення представників сторін, господарський суд встановив наступне.

Згідно матеріалів справи (договір купівлі-продажу майнового комплексу від 19.10.2005р., нотаріально посвідчений 19.10.2005р., витяг про реєстрацію права власності на нерухоме майно за №9403970 від 23.12.2005р.) позивач є власником майнового комплексу, розташованого за адресою - м. Житомир, вул. Баранова, 88.

Товариством з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» (далі - орендодавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ЩЕДРО» (далі - орендар) був підписаний договір суборенди нежитлових приміщень №127 від 01.06.2012р. (далі - договір №127 від 01.06.2012р.), в редакції протоколу узгодження розбіжностей до договору №127 від 01.06.2012р.

З огляду на пояснення сторін, надані в судових засіданнях від 22.09.2014р. та 29.09.2014р., зміст договору №127 від 01.06.2012р. та матеріали справи, суд дійшов висновку, що фактично між сторонами був укладений договір оренди, а не суборенди.

Відповідно до пункту 1.1 цього договору, об'єктом оренди є складські холодильні камери площею 200м2 та сухі приміщення площею 140м2 в будівлі «В», розташовані в будинку, що розміщений за адресою - м. Житомир, вул. Баранова, 88.

Пунктами 5.3 та 5.5 договору №127 від 01.06.2012р. встановлено, що загальна сума орендної плати за весь об'єкт оренди складає 18100грн. на місяць (з ПДВ), яка сплачується орендарем один раз на місяць не пізніше 30-го числа поточного місяця за звітний місяць.

В розділі 3 договору №127 від 01.06.2012р. сторони встановили умови передачі та повернення орендованого майна.

За приписами пункту 3.2 договору №127 від 01.06.2012р. орендар повертає орендодавцю об'єкт оренди у день закінчення строку дії цього договору. Повернення оформляється відповідним актом передавання-приймання, який підписується сторонами з обов'язковим посиланням на поліпшення або погіршення об'єкту оренди, з урахуванням природного зносу. Також сторони визначили, що з цього моменту строк оренди припиняється.

В пункті 7.1 договору сторони визначили, що він набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами та діє до 31.12.2012р. Акт передання-приймання про передачу об'єкта оренди, який підписується сторонами, є підтвердженням прийняття об'єкту оренди в користування орендарем.

В матеріалах справи наявний акт прийому-передачі нежитлових приміщень, згідно якого орендодавець передав. А орендар прийняв у тимчасове користування складські холодильні камери площею 200м2 та сухі приміщення площею 140м2 в будівлі В, яка розташована за адресою - м. Житомир, вул. Баранова, 88. В акті також зазначено, що передані приміщення знаходяться у технічно задовільному стані. Претензії щодо стану переданого майна відсутні.

В пункті 7.6 договору №127 від 01.06.2012р. сторони узгодили випадки дострокового розірвання договору, яке може мати місце -

- за взаємною згодою сторін;

- за вимогою однієї із сторін з попереднім письмовим повідомленням другої сторони не менш як за один місяць (незалежно від наявності порушень зобов'язань будь-якою із сторін та без застосування будь-яких санкцій за таке розірвання);

- у випадку неналежного виконання або не виконання умов цього договору однією зі сторін за рішенням суду;

- за ініціативою орендодавця, якщо орендар не сплачує орендну плату більше двох місяців поспіль;

- за ініціативою орендаря у разі недотримання орендодавцем зобов'язань, викладених в пункті 4.3 договору.

На адресу позивача було направлено лист відповідача №619 від 28.02.2014р., в якому останній повідомляв про дострокове розірвання договору №127 від 01.06.2012р. та повернення об'єкту оренди через відсутність потреби в користуванні нежитловими приміщеннями, які є об'єктом оренди. Також відповідач просив забезпечити 30.04.2014р. за місцем знаходження присутність повноважної особи ТОВ Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» для прийняття об'єкту оренди з тимчасового платного користування.

Акт приймання-передачі орендованого майна від 30.04.2014р. не був підписаний обома сторонами. За поясненнями представників сторін, він не підписаний і на момент розгляду справи.

Листом №449 від 04.07.2014р. позивач повідомив відповідача про відмову від договору на підставі положень статті 785 Цивільного кодексу України через несплату відповідачем орендної плати три місяці поспіль. Також в листі було зазначено, що договір №127 від 01.06.2012р. вважається припиненим з моменту отримання цього повідомлення відповідачем (згідно повідомлення про вручення поштового відправлення - 09.07.2014р.)

З матеріалів справи вбачається, що підставою виникнення спору є строк дії договору №127 від 01.06.2012р.

Як зазначалось раніше, сторони визначили, що договір набуває чинності з моменту його підписання обома сторонами (01.06.2012р.) та діє до 31.12.2012р. Таким чином, строк дії договору становить 6 місяців.

Після спливу визначеного строку, об'єкт оренди не був повернений орендодавцю. У суду також відсутні докази його повернення орендодавцю шляхом оформлення відповідного акту на момент вирішення спору.

Зі змісту статей 759, 763 і 764 Цивільного кодексу України, частини другої статті 291 Господарського кодексу України вбачається, що після закінчення строку договору оренди він може бути продовжений на такий самий строк, на який цей договір укладався, за умови, якщо проти цього не заперечує орендодавець.

Відтак якщо на дату закінчення строку договору оренди і протягом місяця після закінчення цього строку мали місце заперечення орендодавця щодо поновлення договору на новий строк, то такий договір припиняється.

Оскільки зазначеними нормами визначено умови, за яких договір оренди вважається пролонгованим на строк, який був раніше встановлений, і на тих самих умовах, що були передбачені договором, то для продовження дії договору не вимагається обов'язкового укладення нового договору або внесення змін до нього.

Враховуючи відсутність в матеріалах справи заперечень орендодавця, строк дії договору №127 від 01.06.2012р. продовжувався сторонами до 30.06.2013р., до 31.12.2013р., до 30.06.2014р.

Суд не приймає до уваги посилання відповідача на закінчення строку дії договору саме 31.12.2012р., оскільки зміст листа №619 від 28.02.2014р. про дострокове розірвання договору свідчить про протилежне.

Відповідно до статті 654 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору вчиняється в такій самій формі, що й договір, що змінюється або розривається, якщо інше не встановлено договором або законом чи не випливає із звичаїв ділового обороту.

Докази наявності письмової угоди про розірвання договору №127 від 01.06.2012р. та акту передавання-приймання об'єкту оренди, підписаних представниками обох сторін, в матеріалах справи відсутні.

З огляду на наміри орендаря повернути майно через втрату потреби (лист №619 від 28.02.2014р.) та фактичні дії сторін, які свідчать про відсутність наміру продовжувати дію договору №127 від 01.06.2012р., суд дійшов висновку, що договір №127 від 01.06.2012р. закінчив свою дію саме 30.06.2014р.

Посилання позивача на припинення договору 09.07.2014р. через відмову орендодавця на підставі положень статті 785 Цивільного кодексу України суд не приймає до уваги, враховуючи вищенаведені обставини.

За умовами договору №127 від 01.06.2012р. відповідач мав сплачувати щомісяця орендну плату в розмірі 18100грн. не пізніше 30-го числа поточного місяця за звітний місяць.

Внаслідок несплати відповідачем орендної плати за період квітень-червень 2014р., утворилась заборгованість в розмірі 54300грн.

Відповідно до частини 1 статті 193 Господарського кодексу України та статті 526 Цивільного кодексу України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За приписами статті 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Статтею 530 Цивільного кодексу України визначено, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Приписи частини 7 статті 193 Господарського кодексу України та статті 525 Цивільного кодексу України встановлюють загальне правило щодо заборони односторонньої відмови від зобов'язання або односторонньої зміни його умов, що кореспондується із вимогами статті 629 Цивільного кодексу України щодо обов'язковості договору для виконання сторонами.

Згідно статті 202 Господарського кодексу України та статті 598 Цивільного кодексу України зобов'язання припиняються виконанням, проведеним належним чином. Відповідачем не були виконані грошові зобов'язання, доказів припинення відповідних зобов'язань перед позивачем у будь-який інший передбачений законом спосіб, відповідачем до матеріалів справи не надано.

Згідно із положенням статті 43 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

Відповідно до статті 33 та 34 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Обставини, на які посилається позивач в обґрунтування заявлених вимог про стягнення з відповідача суми боргу у розмірі 54300грн., підтверджені матеріалами справи та не спростовані відповідачем.

На підставі положень пункту 6.3 договору №127 від 01.06.2012р. та статті 625 Цивільного кодексу України позивач обґрунтовано нарахував та правомірно заявив до стягнення суми пені 1234грн.27коп. та 3% річних в розмірі 194грн.88коп. за період з 01.05.2014р. по 14.07.2014р., суму інфляційної складової в розмірі 1056грн.68коп. за травень-червень 2014р.

Враховуючи викладене, суд задовольняє позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ЩЕДРО» м. Дніпропетровськ про стягнення основного боргу в розмірі 54300грн., пені 1234грн.27коп., 3%річних в розмірі 194грн.88коп., інфляційної складової в сумі 1056грн.68коп.

Судові витрати розподіляються відповідно до статті 49 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи викладене та керуючись нормами статей Цивільного кодексу України, ст.ст. 1, 2, 4, 21, 22, 33, 34, 36, 38, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд, -

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» м. Житомир до Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ЩЕДРО» м. Дніпропетровськ про стягнення основного боргу в розмірі 54300грн., пені 1234грн.27коп., 3%річних в розмірі 194грн.88коп., інфляційної складової в сумі 1056грн.68коп. - задовольнити.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю Торговий дім «ЩЕДРО» м. Дніпропетровськ (Ідентифікаційний код 36094135, місцезнаходження: 49033, м. Дніпропетровськ, вул. Героїв Сталінграда, 122) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Торгівельна компанія «Полісся-Продукт» м. Житомир (Ідентифікаційний код 32265298, місцезнаходження: 10001, м. Житомир, вул. Кооперативна, 12) суму основного боргу в розмірі 54300грн., пені 1234грн.27коп., 3%річних в розмірі 194грн.88коп., інфляційної складової в сумі 1056грн.68коп. та витрати зі сплати судового збору в розмірі 1827грн.

Видати наказ після набрання чинності рішенням.

В судовому засіданні від 29.09.2014р. проголошено вступну та резолютивну частину рішення.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст підписаний 03.10.2014р.

Суддя Р.Г. Новікова