Ухвала суду № 40740920, 19.06.2014, Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд

ДНІПРОПЕТРОВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

У Х В А Л А

і м е н е м У к р а ї н и

19 червня 2014 рокусправа № 2а-75/2012

Дніпропетровський апеляційний адміністративний суд у складі колегії суддів: головуючого судді: Туркіної Л.П.

суддів: Проценко О.А. Дурасової Ю.В.

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Дніпропетровську апеляційну скаргу ОСОБА_1

на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.01.2012 р.

у справі № 2а-75/2012

за позовом ОСОБА_1

до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області

про зобов'язання здійснити перерахунок щомісячної державної соціальної допомоги "Дітям війни", -

ВСТАНОВИВ:

23.12.2011 р. позивач звернувся до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області з позовом до Управління Пенсійного фонду України в м. Мелітополі та Мелітопольському районі Запорізької області про визнання протиправною бездіяльність відповідача, зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплатити позивачу щомісячну державну соціальну допомогу згідно ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" за період з 10.07.2010 року по теперішній час, і довічно.

Ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.01.2012 р. позовні вимоги з 10 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року - залишено без розгляду.

Позивач, не погодившись з вищезазначеною ухвалою суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, у якій посилається на безпідставну відмову у поновленні строку для звернення до суду, просить ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.01.2012 р. скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Вважає, що рішення суду є незаконним, необґрунтованим та таким, що звужує права позивача, визначені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", ст.87 Закону України "Про пенсійне забезпечення", ст. 268 ЦК України.

Відповідач ухвалу суду першої інстанції не оскаржив, проти апеляційної скарги не заперечив.

Дана адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст. 197 КАС України в порядку письмового провадження.

Перевіривши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а рішення суду - залишається без змін з наступних підстав.

Судом першої та апеляційної інстанції встановлено, що відповідно до ст. 1 Закону України "Про соціальний захист дітей війни", який набрав чинності з 01.01.2006 року, позивач набув статус "дитини війни", що надає йому право на отримання пільг та державної соціальної підтримки, які встановлені Законом України "Про соціальний захист дітей війни", у тому числі і ст. 6 цього Закону, якою встановлено право на підвищення пенсії, яка нараховується та сплачується особам, які мають статус "дитини війни", на 30% мінімальної пенсії за віком.

З матеріалів даної адміністративної справи вбачається, щодо вимог, заявлених позивачем за періоди з 10 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року судом застосовано норми ст. ст. 99, 100 КАС України, що було підставою для залишення без розгляду позову.

Щодо застосування строків позовної давності під час розгляду даної адміністративної справи, то колегія суддів вважає за необхідне зазначити наступне.

Статтею 99 КАС України встановлено шестимісячний строк для звернення до суду з адміністративним позовом для захисту порушених прав, інтересів, свобод, а відповідно до ч. 1 ст. 100 КАС України пропуск вищезазначеного строку є підставою для залишення без розгляду адміністративного позову.

Враховуючи вищенаведені обставини, норми чинного процесуального законодавства, та приймаючи до уваги, що позивачем, який звернувся до суду першої інстанції з позовом про захист свого порушеного права 23.12.2011 р., не було надано доказів в підтвердження поважності причин пропуску ним строку на звернення до суду за захистом свого порушеного права щодо вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо не нарахування та не сплати надбавки до пенсії, як дитині війни, за періоди з 10 липня 2010 року по 09 серпня 2010 року, колегія суддів вважає, що суд першої інстанції обґрунтовано залишив без розгляду позовні вимоги.

Також згідно ухвали від 13.01.2012 р. вбачається, що позивачу постановою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 25.02.2011 р. у справі № 2а-6825 зобов'язано нарахувати та виплатити недоплачену щомісячну державну соціальну допомогу в розмірі 30 % мінімальної пенсії за віком відповідно до ст. 6 Закону України "Про соціальний захист дітей війни" з 10.08.2010 року до внесення змін до законодавства або змін правового статусу особи - позивача.

Тобто позивач знав про порушення свого права до 10.08.2010 року, що давало йому можливість вчасно звернутися до суду за захистом свого порушеного права.

Посилання позивача на норми ст. 268 ЦК України не приймаються судом апеляційної інстанції оскільки Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 268 ЦК України позовна давність не поширюється на вимоги про відшкодування шкоди, завданої каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю. Відносини між сторонами у цій справі склалися з інших підстав та мають іншу юридичну природу, а тому положення ст. 268 ЦК України на них не розповсюджуються.

Посилання позивача на норми ст. 87 Закону України "Про пенсійне забезпечення" не приймаються судом апеляційної інстанції, оскільки дані правовідносини регулюються іншим законом.

Таким чином, доводи апелянта спростовуються викладеним вище.

Відповідно до ч. 1 ст. 195 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає судові рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції може вийти за межі доводів апеляційної скарги в разі встановлення під час апеляційного провадження порушень, допущених судом першої інстанції, які призвели до неправильного вирішення справи.

Оскільки доводи апеляційної скарги позивача спростовуються зазначеними вище та дослідженими судом доказами, вони не можуть бути підставою для скасування ухвали суду та задоволення апеляційної скарги.

Керуючись ст. ст. 195, 196, 199, 200, 205, 206 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.01.2012 р.

- без змін.

Ухвала набирає законної сили через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі відповідно до ч. 5 ст. 254 КАС України та може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів після набрання законної сили судовим рішенням суду апеляційної інстанції відповідно до ч. 2 ст. 212 КАС України.

Головуючий: Л.П. Туркіна

Суддя: О.А. Проценко

Суддя: Ю.В. Дурасова