Рішення № 40740170, 24.09.2014, Господарський суд Хмельницької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ХМЕЛЬНИЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

29000, м. Хмельницький, майдан Незалежності, 1 тел. 71-81-84, факс 71-81-98

_______________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"24" вересня 2014 р.Справа № 924/1008/14

Господарський суд Хмельницької області у складі:

Суддя Магера В.В., розглянувши матеріали

За позовом Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ

до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка, Хмельницька область

про стягнення 3 582 871,90 грн., з яких 2 893 192,91 грн. основного боргу, 350 422,96 грн. 3% річних, 339 256,03 грн. індексу інфляції

За участю представників сторін:

від позивача: Безпалюк О.Л. - за довіреністю №14-95 від 18.04.2014р.;

від відповідача: не прибув

В судовому засіданні 24.09.2014р. оголошено вступну і резолютивну частини рішення згідно ст.85 ГПК України.

Суть спору: Позивач звернувся до суду із позовом про стягнення із відповідача 3 582 871,90 грн., з яких 2 893 192,91 грн. основного боргу, 350 422,96 грн. 3% річних, 339 256,03 грн. індексу інфляції за поставлений природний газ за неналежне виконання зобов`язань договору №14/2334/11 від 30.09.2011р. купівлі-продажу природного газу.

В обґрунтування позову позивач посилається на те, що НАК „Нафтогаз України" свої зобов'язання по договору виконав в повному обсязі, передавши відповідачу природний газ протягом жовтня-грудня 2011р., січня-квітня 2012р. на загальну суму 9 194 052,09 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу.

Посилається на те, що згідно зі ст.599 ЦК України, зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

Статтями 525, 526 ЦК України встановлено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Позивач посилається на те, що покупець свої зобов'язання у встановлені договором строки не виконав, борг за отриманий природний газ в повному обсязі не сплатив, внаслідок чого утворилась прострочена заборгованість в сумі 2 893 192,91 грн.

Відповідно до положень статті 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Позивач вказує, що згідно п.6.1 договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% оплати вартості обсягів газу в термін до 14 числа місяця, наступного за місяцем поставки газу. Натомість, відповідач невчасно та не в повному обсязі оплачував отриманий газ, внаслідок чого допустив прострочення платежів.

Частина 2 ст.625 ЦК України передбачає, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Таким чином, позивачем заявлено до стягнення, крім основної суми боргу, також 350 422,96 грн. 3% річних, 339 256,03 грн. індексу інфляції згідно розрахунків, доданих до позовної заяви.

Підсумовуючи наведе, вказує, що відповідач зобов'язаний сплатити позивачу основний борг у розмірі 2 893 192,91 грн. основного боргу, 350 422,96 грн. 3% річних, 339 256,03 грн. індексу інфляції.

За таких обставин, позивач просить про задоволення позову із підстав, викладених у позові.

Відповідач у поданому суду письмовому відзиві від 12.08.2014р. вважає вимоги позивача необґрунтованими та такими, що не відповідають вимогам закону, а тому останні, в частині стягнення 350 422,03 грн. 3% річних за несвоєчасні розрахунки та 339 256,03 грн. інфляційних нарахувань відповідач не визнає, зважаючи на таке.

Відповідно до умов Договору протягом періоду: жовтня-грудня 2011р. та січня-квітня 2012 року ПАТ НАК „Нафтогаз України" поставило, а ШПТМ прийняло природний газ загальною вартістю 9 194 052,09 грн., що підтверджується актами приймання-передачі природного газу, однак ШПТМ здійснило лише часткову оплату за Договором, а тому утворився борг який станом на 24.05.2012р. склав 6 805 535,6 грн.

02.12.2011р. між Шепетівською міською радою та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" був укладений договір концесії, об'єктом якого є цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", м. Шепетівка, пров. Короленка, 1а.

Відповідач вказує, що після підписання 23.05.2012р. акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу „Шепетівське підприємство теплових мереж", складеного на виконання умов укладеного концесійного договору, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", набуло прав та обов'язків щодо дебіторської та кредиторської заборгованості ШПТМ.

Вищевказаний обсяг боргу у сумі 6 805 535,6 грн. обліковувався у ШПТМ як заборгованість за поставлений газ та був переданий відповідно до Акту приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж, укладеного між ШПТМ та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" 24.05.2012р. Зокрема, за Реєстром дебіторської та кредиторської заборгованості - (додаток до Акту), станом на 24.05.2012р., ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" від ШПТМ було прийнято кредиторську заборгованість у сумі 9 170 525,54 грн., в т.ч. перед ПАТ НАК „Нафтогаз України" за договором від 30.09.2011р. №ТЕ-14/2334/11 на суму 6 805 535,6 грн. - згідно Реєстру дебіторської та кредиторської заборгованості від 24.05.2012р. ( в редакції від 10.12.2012 р.) (Додатку 2 до Додатку 2 до Акту).

Вищевказаний Акт підписаний між ШПТМ та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" засвідчує переведення боргу у силу сингулярного правонаступництва за конкретно визначеними борговими зобов'язаннями в т.ч. за спожитий газ та послуг з його постачання та транспортування за Договором від 30.09.2011р. №ТЕ-14/2334/11. А тому, з метою належного виконання зобов'язань, які виникли між ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" та позивачем у силу закону та відносин концесії, відповідачем було частково погашено обліковану суму боргу, що підтверджується платіжними дорученнями від 20.12.2012р. №2012-925, від 20.12.2012р. №2012-927, від 14.02.2014р. №2014-14.

Проте, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", набувши, з укладенням концесійного договору обов'язків щодо погашення кредиторської заборгованості ШПТМ, не набуло інших обов'язків, зокрема щодо виконання інших умов договорів, відповідальності, ні в силу закону (ч.3 ст.22 Закону України „Про теплопостачання" - у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним), ні шляхом укладення договору про переведення боргу, ні шляхом фактичного вчинення дій, які б свідчили про їх визнання.

Відповідно, у разі ж взяття на себе усіх обов'язків за договірними зобов'язаннями в т.ч. за вищевказаним договором ШПТМ та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" вчиняючи такий правочин - фактичну заміну боржника у зобов'язанні, повинні були б отримати згоду на переведення боргу від кредитора - ПАТ НАК „Нафтогаз України". При чому, остання, повинна бути надана у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання - ст.ст.521, 513 ЦК України. І, відповідно з того б часу новий боржник набув усіх прав та обов'язків за договором у якому відбулася заміна боржника. А тому, як зазначає відповідач, за відсутності письмової згоди кредитора на момент передання заборгованості у ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" не виникало підстав для виконання зобов'язань на користь позивача в частині виконання інших умов Договору в т.ч. щодо відповідальності.

Разом з цим, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" не заперечує, що з 03.09.2012р., після укладення Додаткової угоди №3 до вищевказаного Договору, у відносинах, що склались між сторонами (ПАТ НАК „Нафтогаз України" та ШПТМ) з 02.08.2012р. відбулась заміна сторони покупця (п.4 Додаткової угоди №3). Як і не заперечує те, що до ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" перейшли усі права, обов'язки та похідні санкції, у разі невиконання/неналежного виконання зобов'язання, які виникли у сторони Покупця із 02.08.2012 року. Окрім цього, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" підписанням відповідної Додаткової угоди, погодило усі умови Договору від 30.09.2011р. №ТЕ-14/2334/11 та вважає себе зобов'язаним за ними з дати, визначеної за погодженням сторін. Зокрема, п.11.1. Договору визначено, що Договір набирає чинності з дати підписання і скріплення печатками Сторін. Відтак, останній поширює свою дію на відносини, що фактично склались між сторонами ПАТ НАК „Нафтогаз" (продавцем) та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" (новим покупцем) з 02.08.2012р. і діє у частині поставки газу до 31.12.2012р. включно. Однак, фактичні поставки газу за даним Договором для ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" не здійснювались. А тому, на думку відповідача, жодних обов'язків у ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" за вказаним Договором у період із 02.08.2012 року і до цього часу не виникло.

Відповідно до ст.174, ч.7 ст.179 ЦК України, господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема із господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать. господарські договори укладаються за правилами, встановленими ЦК України з урахуванням особливостей ЕК України.

Згідно ст.ст.626, 628, 629 ЦК України договір є домовленістю двох або більше сторін, що спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Договір є обов'язковим для виконання сторонами. Його зміст становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Відповідно до ст.ст.202-206 ЦК України правочин є дією особи, спрямованою на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків, який може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обрати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.

Боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом - ст.520 ЦК України. Правочин щодо заміни кредитора у зобов'язані вчиняється у такій самій формі, що і правочин, на підставі якого виникло зобов'язання - ст.ст.521, 513 ЦК України.

Частиною 1 ст.193 ГК України передбачено, що суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Як вказує відповідач, з огляду на вищенаведене вбачається, що до моменту підписання між ПАТ НАК „Нафтогаз" та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" вищезазначеної Додаткової угоди №3, існували правовідносини між ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" та ШПТМ, зміст яких становив прийняття конкретно визначеної суми заборгованості, згідно Акту від 24.05.2012р., відповідно до закону та у силу відносин концесії. Сталу суму основної заборгованості - 6 805 535,6 грн., обліковувало в себе, як ШПТМ, так і позивач. Усі подальші перерахування за поставу газу здійснювалися ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" на погашення основного боргу та зараховувалися позивачем у рахунок погашення основного боргу. Як у Акті, так і в Реєстрі, окрім суми основної заборгованості інші платежі не значилися і ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" їх сплату на себе не приймало, як і не вчиняло ніяких фактичних дій які б свідчили про їх визнання. Згоди кредитора у формі встановленій вимогами законодавства для правочинів з переведення боргу, ні ШПТМ, ні ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" від ПАТ НАК „Нафтогаз України" не отримувало. ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" зобов'язань за Договором від 30.09.2011р. №ТЕ-14/2334/11, які для нього виникли як для сторони з 2 серпня 2012 року, не порушувало, а тому будь-яких обов'язків щодо сплати інших сум, в останнього не виникало, а відтак, вимога щодо стягнення 350 422,03 грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 339 256,03 грн. - інфляційні нарахування є безпідставною і задоволенню не підлягає.

На підставі вищевказаного відповідач просить суд ухвалити рішення, яким у задоволенні позову ПАТ НАК „Нафтогаз України" до ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" про стягнення заборгованості за договором постачання природного газу від 30.09.2011р. №ТЕ-14/2334/11 у сумі 3 582 871,90 грн. в частині стягнення 350 422,03 грн. - 3% річних за несвоєчасні розрахунки, 339 256,03 грн. - інфляційних нарахувань відмовити за безпідставністю.

Представник позивача в засідання суду 24.09.2014р. прибув, надав суду письмове пояснення від 24.09.2014р., згідно якого позивач не погоджується із позицією відповідача, яка викладена у відзиві на позов. Позивач звертає увагу суду на те, що 02.12.2011р. між Шепетівською міською радою та відповідачем було укладено договір концесії, відповідно до якого міська рада надала на 12 років концесіонеру право істотно поліпшувати та здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері теплопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

За умовами вказаного договору передбачено, що майно, отримане у концесію, включається до балансу концесіонера - юридичної особи із зазначенням, що це майно отримане у концесію.

Відповідно до п.47 договору комісії, договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та нотаріального посвідчення. Договір комісії підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Договір комісії посвідчений нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу 02.12.2011 року та зареєстровано в реєстрі за № 5076, про що свідчить підпис та печатка нотаріуса.

23.05.2012 року Шепетівська міська рада та Відповідач підписали акт прийому-передачі, за яким міська рада передає, а Відповідач приймає зазначене в акті майно.

Позивач вказує, що 24.05.2012р. Шепетівське підприємство теплових мереж та відповідач підписали (та скріпили печатками) акт прийому-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж, відповідно до якого останнє передає, а відповідач приймає боргові зобов'язання Шепетівського підприємства теплових мереж відповідно до реєстру дебіторської та кредиторської заборгованості. Згідно акту приймання-передачі від 23.05.2012 року, у тому числі заборгованість перед ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за договором від 30.09.2011 року №14/2334/11 в сумі 6 805 535,60 грн.

В акті сторони засвідчили, що відповідно до вимог зазначених вище нормативно-правових актів відповідач є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж по зобов'язаннях, зазначених у пункті 1 цього акту та набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж вказаної в реєстрі дебіторської та кредиторської заборгованості, що є невід'ємним додатком до цього акту.

Посилається на те, що згідно ч.2 ст. 22 Закону України „Про теплопостачання" передбачено, що у разі, якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

За таких обставин, стверджує, що відповідач є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж усіх боргових зобов'язань, у тому числі щодо оплати за поставлений природний газ за договором від 30.09.2011 року № 14/2334/11.

Однією з форм заміни сторони у договорі є правонаступництво. Положенням ст.520 ЦК України встановлено, що боржник у зобов'язанні може бути замінений іншою особою (переведення боргу) лише за згодою кредитора, якщо інше не передбачено законом. Відповідно до ч.3 ст.22 Закону України „Про теплопостачання" відповідач є правонаступником саме згідно закону.

Звертає увагу суду на те, що постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 05.06.2013р. по справі №924/44/13-г ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" визнано правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж. Аналогічні висновки викладені у рішенні Господарського суду Хмельницької області від 16.07.2014 року по справі №924/443/14.

Представник позивача в засіданні суду 24.09.2014р. прибув, позовні вимоги підтримав та просив про їх задоволення. Повідомив також, що він не погоджується із клопотанням відповідача про зменшення неустойки на 50% та вказує, що позивач також має збитки за період 2013 року у зв'язку із тим, що підприємства-боржники невчасно та не в повному обсязі проводять розрахунки за отриманий природний газ. На підтвердження зазначеного, позивач надав Баланс та Звіт НАК „Нафтогаз України" за 2013 рік. Вказані докази судом оглянуті та долучені до матеріалів справи.

Представник відповідача в засіданні суду 24.09.2014р. участі не приймав, будь-яких додаткових доказів від відповідача до суду не надходило.

Розглядом матеріалів справи встановлено:

Публічне акціонерне товариство „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ як юридична особа зареєстроване 02.06.1998 р., про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №303696 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки статистики №236500 серія АБ від 25.11.2010 р.

Згідно п.5 Статуту НАК „Нафтобаз України" метою діяльності компанії є сприяння структурній перебудові нафтової, газової та нафтопереробної галузей, підвищення рівня енергетичної безпеки держави, забезпечення ефективного функціонування та розвитку нафтогазового комплексу, більш повного задоволення потреб промислових і побутових споживачів у сировині та паливно-енергетичних ресурсах. Засновником компанії є держава в особі Кабінету Міністрів України (п.21 Статуту).

Товариство з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка як юридична особа зареєстроване 07.04.2011р. Шепетівським виконкомом, про що видано свідоцтво про державну реєстрацію №181097 серія А01, значиться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців згідно довідки із ЄДР від 11.08.2014р. №19130189.

30.09.2011р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" (продавець) та Шепетівським підприємством теплових мереж (покупець) був укладений договір №14/2334/11 купівлі - продажу природного газу.

Відповідно до п.1.1. Договору Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у IV кварталі 2001р. та у 2012 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей природний газ (надалі - газ), на умовах цього Договору.

Згідно з п.1.2. Договору газ, що продається за цим договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійним організаціям.

Пунктом 2.1. Договору визначено, що Продавець передає Покупцеві з 01 жовтня 2011р. по 31 грудня 2012 року газ обсягом до 14 269,00 тис.куб.м.

Зі змісту п.3.1. Договору вбачається, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання-передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі Покупця. Право власності на газ переходить від Продавця до Покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ Покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Покупець до 20 числа місяця, що передує місяцю поставки газу, надає Продавцю належним чином оформлену заявку на планові обсяги споживання газу на наступний місяць, підписану уповноваженою особою. Плановий обсяг поставки підтверджується Продавцем та доводиться до відома газотранспортних підприємств в електронному вигляді ОДУ ДК „Укратрансгаз" на відповідний місяць поставки (п.3.1.2. Договору).

Відповідно до п.3.3. Договору приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місяці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місяці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Не пізніше 5-го числа місяця, наступного за місяцем продажу газу, Покупець зобов'язується надати Продавцеві підписані та скріплені печатками Покупця та газотранспортного підприємства три примірники акта приймання - передачі газу, у якому зазначаються фактичні обсяги використаного газу, його фактична ціна та вартість. Продавець не пізніше 8-го числа зобов'язується повернути Покупцеві та газотранспортному підприємству по одному примірнику оригіналу акта, підписаний уповноваженим представником та скріплений печаткою, або надати в письмовій формі мотивовану відмову від підписання акта. Акти є підставою для остаточних розрахунків між Сторонами (п.3.4. Договору).

Згідно п.4.1 договору, кількість газу, яка подається покупцеві, визначається за показами комерційних вузлів газу покупця з урахуванням вимог наказу Мінпаливенерго від 15.07.2010р. №288 „Про затвердження методики визначення обсягів природного газу, які використовуються для виробництва теплової енергії для населення в разі, якщо суб'єкти господарювання здійснюють постачання теплової енергії різним категоріям".

Пункт 5.1. Договору зазначає, що ціна (граничний рівень ціни) на природний газ для теплопостачальних підприємств та послуги з його транспортування установлюється НКРЕ. Ціна за 1000 куб.м природного газу становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування ПДВ. До сплати за 1000 куб.м. природного газу - 1 091,00 грн., всього з ПДВ 1 309,20 грн. (п.5.2. Договору).

Відповідно до п.6.1. Договору оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Згідно з п.6.3. Договору в платіжних дорученнях Покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу без зазначення періоду, за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у Покупця за цим договором Продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від Покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Кошти, які надійшли від Покупця, будуть зараховані як передоплата за умови відсутності заборгованості за цим Договором.

У відповідності до п.7.2. Договору у разі невиконання Покупцем умов пункту 6.1. цього Договору Продавець має право не здійснювати поставку газу Покупцю або обмежити поставку пропорційно до кількості несплачених обсягів з наступною поставкою цих обсягів при умові їх оплати та наявності технічної можливості. У разі невиконання Покупцем пункту 6.1. умов цього Договору він у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 (тридцять) днів додатково сплатити штраф у розмірі 7 (семи) відсотків від суми простроченого платежу.

Пунктом 11.1. Договору визначено, що договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками Сторін і діє в частині реалізації газу з „01" жовтня 2011р. до „31" грудня 2012р., а в частині проведення розрахунків за газ та послуг з його транспортування - до повного погашення заборгованості.

11.10.2011р. між сторонами було підписано Додаткову угоду №1 до договору від 30.09.2011р. №14/2334/11, згідно якої з 11.10.2011р. п.5.2 ст.5 вказаного договору сторони виклали в наступній редакції: „Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням становить 1 091,00 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн. Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціям, становить 1 248,74 грн. з урахування збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 248,74 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% -60,46 грн., всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

19.01.2012р. сторони підписали Додаткову угоду №2 до договору від 30.09.2011р. №14/2334/11, згідно якої з 01.01.2012р. пункт 5.2 ст.5 вказаного договору сторони виклали в наступній редакції: „ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, становить 1 091,00 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб, м. природного газу - 1 091,00 грн., крім того ПДВ - 20%, всього з ПДВ - 1 309,20 грн.

Ціна за 1000 куб. м природного газу, що використовується для виробництва теплової енергії, яка споживається релігійними організаціями, становить 1 248,08 грн. з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу за регульованим тарифом та без урахування податку на додану вартість. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 1 248,08 грн., крім того ПДВ: на газ - 0%, на послуги з транспортування - 20% - 61,12 грн., всього з ПДВ - 1309,20 грн.

На виконання договору позивачем було проведено постачання газу на загальну суму 9 194 052,09 грн., що підтверджено актами приймання-передачі природного газу за жовтень 2011р. в обсязі 458,500 тис. куб.м. на суму 600 268,20 грн., за листопад 2011р. - в обсязі 976,491 тис. куб.м. на суму 1 278 422,02 грн., за грудень 2011р. - в обсязі 1 018,537 тис. куб.м. на суму 1 333 468,65 грн., за січень 2012р. - в обсязі 1509,259 тис. куб.м. на суму 1 975 921,88 грн., за лютий 2012 року - в обсязі 1 678,374 тис. куб.м. на суму 2 197 327,24 грн., за березень 2012р. - в обсязі 1 059,925 тис. куб.м. на суму 1 387 653,82 грн., за квітень 2012р. - в обсязі 321,563 тис. куб.м. на суму 420 990,28 грн.

02.12.2011р. між Шепетівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" укладено договір концесії, відповідно до якого концесієдавець (міська рада) надає на 12 років концесіонеру (відповідачу) право істотно поліпшити та здійснювати управління (експлуатацію) об'єкта концесії з метою задоволення громадських потреб у сфері теплопостачання за умови сплати концесійних платежів та виконання інших умов цього договору.

Згідно п.2 договору передбачено, що об'єктом концесії за договором є цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", м. Шепетівка, пров. Короленка, 1а. Перелік майна, що входить до складу цілісного майнового комплексу (склад об'єкту концесії) визначений на підставі даних інвентаризації майна та викладений у додатку №1, який є невід'ємною частиною договору.

За умовами п.13 договору майно, отримане у концесію, включається до балансу концесіонера - юридичної особи із зазначенням, що це майно отримане у концесію.

Відповідно до п.47 договір набуває чинності з дня його підписання сторонами та нотаріального посвідчення.

Договір підписаний обома сторонами та скріплений їх печатками. Договір посвідчений нотаріусом Шепетівського міського нотаріального округу 02.12.2011 року та зареєстровано в реєстрі за №5076, про що свідчить підпис та печатка нотаріуса.

24.05.2012р. Шепетівське підприємство теплових мереж та Товариство з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест" підписали акт приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж.

Згідно даного акту у зв'язку із підписанням 23.05.2012р. акту прийому-передачі цілісного майнового комплексу „Шепетівського підприємства теплових мереж" в концесію ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", затвердженого рішенням виконкому Шепетівської міської ради від 22.05.2012р. №125, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" набуває усіх прав і обов'язків щодо погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж станом на 24.05.2012р., а саме: дебіторської заборгованості за надані послуги з постачання теплової енергії в сумі 9 052 880,62 грн., в тому числі заборгованості населення - 7 018 590,84 грн., заборгованості бюджетних організацій - 843 882,54 грн., заборгованості інших споживачів - 1 190 407,24 грн., кредиторської заборгованості за придбані товари, роботи, послуги - 9 170 525,54 грн., дебіторської заборгованості за товари, роботи, послуги в сумі 397 873,02 грн.

Додатком до акту сторони передбачили реєстр дебіторської та кредиторської заборгованості станом на 24 травня 2012 року, серед яких зазначено заборгованість перед НАК „Нафтогаз України" за договором №14/2334/11 на суму 6 805 536,60 грн.(згідно реєстру до акту). Акт та додаток підписані обома сторонами та скріплені їх печатками.

Протоколом Загальних зборів учасників ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" від 30.07.2012р. внесено зміни до Статуту товариства, згідно п.1.4.1 якого визначено, що товариство є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж за правами та обов'язками по сплаті боргових зобов'язань з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли на Шепетівському підприємстві теплових мереж до моменту підписання акту приймання-передачі цілісного майнового комплексу від 24.05.2012р. Боргові зобов'язання з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, передаються згідно акту приймання-передачі дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж від 24.05.2012р. та реєстру, що додається.

03.09.2012р. НАК „Нафтогаз України" та ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" підписали Додаткову угоду №3 до договору купівлі-продажу №14/2334/11 від 30.09.2011р., згідно якої встановили таке: у зв'язку з тим, що ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" є правонаступником Шепетівського підприємства теплових мереж за правами та обов'язками з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, сторони вирішили в преамбулі договору, замість Шепетівського підприємства теплових мереж читати Товариство з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест". Реквізити покупця викладено в новій редакції. Згідно п.4 дана додаткова угода набуває чинності з моменту підписання та скріплення печатками сторін та поширює свою дію на відносини, що склались між сторонами з 02.08.2012 року і діє протягом строку дії договору.

У зв`язку із частковою сплатою боргу, у відповідача станом на 20.06.2014р. наявний основний борг перед позивачем в сумі 2 893 192,91 грн. згідно поданих розрахунків. Докази про оплату боргу в добровільному порядку відповідач не здійснив.

За таких обставин, позивач звернувся із позовом до суду про стягнення із відповідач 3 582 871,90 грн., з яких 2 893 192,91 грн. основного боргу, 350 422,96 грн. 3% річних, 339 256,03 грн. індексу інфляції за поставлений природний згідно поданих розрахунків.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши надані докази та давши їм оцінку в сукупності суд враховує таке:

У відповідності до ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.175 Господарського кодексу України майнові зобов'язання, які виникають між учасниками господарських відносин, регулюються Цивільним кодексом України з урахуванням особливостей, передбачених Господарським кодексом України.

Згідно зі ст.11 Цивільного кодексу України та ст.174 Господарського кодексу України господарські зобов'язання можуть виникати, зокрема, з господарського договору та інших угод, передбачених законом, а також з угод, не передбачених законом, але таких, які йому не суперечать.

З положень ст.509 ЦК України та ст.173 ГК України вбачається, що зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Нормами ст.627 ЦК України встановлено свободу договору, тобто відповідно до ст.6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Як вбачається з матеріалів справи, 30.09.2011р. між ПАТ „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", як продавцем, та Шепетівським підприємством теплових мереж, як покупцем, було укладено договір №14/2334/11 купівлі-продажу природного газу, який за своєю правовою природою містить ознаки договору поставки.

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом, або не випливає з характеру відносин сторін.

Натомість, зобов'язання по оплаті вартості за отриманий покупцем природний газ ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" отримало на підставі договору концесії від 02.12.2011р., згідно якого об'єктом концесії сторони визначили цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", м. Шепетівка, пров. Короленка, 1а.

При цьому, актом приймання-передачі від 23.05.2012р. цілісний майновий комплекс „Шепетівського підприємства теплових мереж" було передано у концесію ТОВ „Шепетівка Енергоінвест", що затвердженого рішенням виконкому Шепетівської міської ради від 22.05.2012р. №125. Відтак, ТОВ „Шепетівка Енергоінвест" набуло усіх прав і обов'язків щодо погашення дебіторської та кредиторської заборгованості Шепетівського підприємства теплових мереж станом на 24.05.2012р., в переліку якого також наявний борг в сумі 6 805536,60 грн. перед НАК „Нафтогаз України" згідно договору від 30.09.2011р. №14/2334/11.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про концесії" передбачає, що концесія - надання з метою задоволення громадських потреб уповноваженим органом виконавчої влади чи органом місцевого самоврядування на підставі концесійного договору на платній та строковій основі юридичній або фізичній особі (суб'єкту підприємницької діяльності) права на створення (будівництво) та (або) управління (експлуатацію) об'єкта концесії (строкове платне володіння), за умови взяття суб'єктом підприємницької діяльності (концесіонером) на себе зобов'язань по створенню (будівництву) та (або) управлінню (експлуатації) об'єктом концесії, майнової відповідальності та можливого підприємницького ризику.

Договір концесії (концесійний договір) - договір, відповідно до якого уповноважений орган виконавчої влади чи орган місцевого самоврядування (концесієдавець) надає на платній та строковій основі суб'єкту підприємницької діяльності (концесіонеру) право створити (побудувати) об'єкт концесії чи суттєво його поліпшити та (або) здійснювати його управління (експлуатацію) відповідно до цього Закону з метою задоволення громадських потреб.

Частиною 3 ст.22 Закону України „Про теплопостачання" встановлено, що у разі якщо суб'єкту господарювання надано в користування (оренду, концесію, управління тощо) цілісний майновий комплекс (індивідуально визначене майно) з вироблення теплової енергії, такий суб'єкт стає правонаступником за борговими зобов'язаннями з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, що виникли у суб'єкта господарювання, який раніше використовував зазначене майно (володів або користувався ним).

З огляду на зазначені положення закону та приймаючи до уваги фактичні обставини справи, судом встановлено, що після укладення договору концесії, об'єктом якого є цілісний майновий комплекс „Шепетівське підприємство теплових мереж", відповідач став правонаступником усіх боргових зобов'язань Шепетівського підприємства теплових мереж з оплати спожитих енергоносіїв та послуг з їх транспортування і постачання, в тому числі й щодо відповідальності за несвоєчасну оплату.

За таких обставин, позовні вимоги про стягнення із відповідача основного боргу в сумі 2 893 192,91 грн. підтверджені наявними в матеріалах справи розрахунками, відповідають вимогам чинного законодавства, тому є правомірними.

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України та ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язань або їх зміна не допускається.

Згідно зі ст.530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Зобов'язання, строк (термін) виконання якого визначений вказівкою на подію, яка неминуче має настати, підлягає виконанню з настанням цієї події. Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно із п.10 Правил подачі та використання природного газу в народному господарстві України затверджених наказом Держкомнафтогазу від 01.11.1994р. за №355 розрахунки за газ здійснюються за цінами та в порядку, передбаченому договорами, які укладаються між газопостачальною і газозбутовою організаціями та споживачами, а також між газозбутовими організаціями та споживачами. Термін оплати, порядок нарахування оплати і перевірки правильності нарахування обумовлюється договором між сторонами

Невиконання зобов'язання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання) стаття 610 ЦК України визначає як порушення зобов'язання.

Відповідно до ст.612 Цивільного кодексу України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Враховуючи умови оплати за газ, які сторонами передбачались в п.6.1 договору купівлі-продажу природного газу від 30.09.2011р. №14/2334/11, із врахуванням доказів про часткову оплату боргу, суд приходить до висновку, що відповідач допустив порушення умов вказаного договору. При цьому, відповідач зобов'язаний був провести остаточний розрахунок за отриманий природний газ в наступні строки: за газ, отриманий у жовтні 2011 року - до 14.11.2011 року; за газ, отриманий в листопаді 2011 року - до 14.12.2011р.; за газ, отриманий в грудні 2011 року - до 14.01.2012р; за газ, отриманий у січні 2012р. - до 14.02.2012р., за газ, отриманий в лютому 2012р. - до 14.03.2012р., за газ, отриманий в березні 2012р. - до 14.04.12р., за газ, отриманий у квітні 2012р. - до 14.05.2012р.

Відтак, правомірним суд вважає визначення позивачем періоду прострочення починаючи від 14.11.2012р. по 14.05.2012р. за зобов'язаннями оплати за попередній місяць у наступному місяці.

Дане узгоджується із вимогами, викладеними в п.1.9 постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013р. №14 „Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", згідно якого день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань та пені. Якщо у договорі виконання грошового зобов'язання визначається до настання певного терміну, наприклад, до 1 серпня 2014 року (ч.2 ст.252 ЦК України), то останнім днем виконання такого зобов'язання вважається день, що передує цьому терміну (в даному прикладі - 31 липня 2014 року). Водночас коли у тексті договору виконання грошового зобов'язання визначено „по 1 серпня 2014 року" або „включно до 1 серпня 2014 року", то останнім днем виконання такого зобов'язання буде 1 серпня 2014 року.

Із матеріалів справи вбачається, що відповідач здійснював погашення боргу за отриманий газ частинами, а розрахунок за газ в кожному місяці проводився з порушенням строків, визначених договором.

Як слідує із наявного у справі розрахунку суми боргу, сум 3% річних та інфляційних витрат, вбачається, що позивачем у періоди прострочення включались дати часткових фактичних проплат, що не узгоджується із вимогами, викладеними у п.п. 1.9 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України №14 від 17.12.2013р., згідно якої день фактичної сплати суми заборгованості не включається в період часу, за який здійснюється стягнення інфляційних нарахувань, пені тощо.

Із врахуванням вищенаведеного, при заявлені позовних вимог про стягнення із відповідача 3% річних в сумі 350 422,96 грн., судом до уваги приймається таке.

Статтею 625 ЦК України передбачено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з врахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Виходячи із положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу та 3% річних не є санкціями, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, а тому ці кошти нараховуються незалежно від вини боржника та незалежно від сплати ним неустойки (пені) за порушення виконання зобов'язання. Дане підтверджується правовою позицією, яка викладена у постанові Верховного Суду України від 15.11.2010р. №4/720.

Аналізуючи поданий позивачем розрахунок 3% річних в сумі 350 422,96 грн., судом приймається до уваги, що при обрахуванні вказаних сум позивачем приймались до уваги часткові оплати по кожному періоду, і дні фактичних проплат позивачем включались у періоди прострочення, за які нарахувались суми 3% річних.

Судом проведено перерахунок 3% річних відповідно до здійснених відповідачем проплат згідно таких розрахунків:

3% річних за зобов'язаннями жовтня 2011р.період нарахування річнихкількість днів прострочкисума боргу сума річних 14.11.2011р. - 15.12.2011р.32 дн. 600 268,20 грн.1 578,79 грн.17.12.2011р. - 18.12.2011р.2 дн. 500 268,20 грн.82,24 грн.22.12.2011р. - 25.12.2011р.4 дн.200 268,20 грн.65,84 грн.3% річних за зобов'язаннями листопада 2011р.14.12.2011р. - 15.01.2012р.33 дн.1 278 422,02 грн.3 462,91 грн.17.01.2012р. - 18.01.2012р.2 дн.1 178 422,02 грн.193,18 грн.20.01.2012р. - 24.01.2012р.5 дн.1 078 422,02 грн.441,98 грн.26.01.2012р. - 05.02.2012р.11 дн.1 028 422,02 грн.927,27 грн.07.02.2012р. - 15.03.2012р.38 дн.928 422,02 грн.2 891,81 грн.17.03.2012р. - 22.03.2012р.6 дн.828 422,02 грн.407,42 грн.24.03.2012р. - 29.03.2012р.6 дн. 628 422,02 грн.309,06 грн.31.03.2012р. - 01.04.2012р.2 дн.528 422,02 грн.86,63 грн.03.04.2012р. - 18.04.2012р.16 дн.428 422,02 грн.561,86 грн.20.04.2012р. - 23.04.2012р.4 дн. 328 422,02 грн.107,68 грн.25.04.2012р. - 26.04.2012р.2 дн. 228 422,02 грн.37,45 грн.28.04.2012р. - 10.05.2012р.13 дн.128 422,02 грн.136,84 грн.12.05.2012р. - 17.05.2012р.6 дн. 53 816,29 грн.26,47 грн.3% річних за зобов'язаннями грудня 2011р.14.01.2012р. - 17.05.2012р.125 дн. 1 333 468,65 грн.13 662,59 грн.19.05.2012р. - 20.05.2012р.2 дн. 1 001 166,28 грн.164,13 грн.22.05.2012р. - 20.12.2012р.213 дн. 823 642,38 грн.14 379,99 грн.3% річних за зобов'язаннями січня 2012р.14.02.2012р. - 20.12.2012р.311 дн. 1 975 921,88 грн.50 369,81 грн.3% річних за зобов'язаннями лютого 2012р.14.03.2012р. - 20.12.2012р.282 дн. 2 197 327,24 грн.50 790,68 грн.22.12.2012р. - 30.12.2012р.9 дн. 2 184 048,81 грн.1 611,18 грн.01.01.2013р. - 31.03.2014р.455 дн. 2 184 048,81 грн.81 677,44 грн.02.04.2014р. - 20.06.2014р.80 дн. 1 084 548,81 грн.7 131,28 грн.3% річних за зобов'язаннями березня 2012р.14.04.2012р. - 20.06.2014р.798 дн.1 387 653,82 грн.90 933,24 грн.3% річних за зобов'язаннями квітня 2012р.14.05.2012р. - 20.06.2014р.768 дн. 420 990,28 грн.26 552,36 грн.Всього 3% річних348 590,13 грн.

За таких обставин, правомірним суд вважає нарахування 3% річних в сумі 348 590,13 грн., в решті 1 832,83 грн. 3% річних суд вважає за необхідне відмовити, зважаючи на безпідставність такого нарахування.

Крім того, позивачем заявлено до стягнення інфляційні витрати в розмірі 339 256,03 грн. Із поданого розрахунку вбачається, що позивач здійснив інфляційне нарахування за наступні періоди:

- за зобов'язаннями жовтня 2011р. за період з листопада по грудень 2011р. із суми простроченого платежу 600 268,20 грн. позивачем нараховано 1 802,01 грн. інфляційних нарахувань;

- за зобов'язаннями листопада 2011р. за період з грудня 2011р. по червень 2012р. із суми простроченого платежу 1 278 422,02 грн. позивачем нараховано 9 601,28 грн.;

- за зобов'язаннями грудня 2011р. за період з січня 2012р. по січень 2013р. із суми простроченого платежу 1 333 468,65 грн. позивачем нараховано 356,68 грн. інфляційних нарахувань (враховуючи дефляцію в сумі 4 970,48 грн.);

- за зобов'язаннями січня 2012р. за період березень-листопад 2012р. із суми простроченого платежу 1 975 921,88 грн. позивачем не проведено розрахунку у зв'язку із дефляцією за вказаний період;

- за зобов'язаннями лютого 2012р. за період з березня по травень 2012р. із суми простроченого платежу 2 197 327,24 грн. позивачем нараховано 146 382,37 грн. (враховуючи дефляцію в сумі 13 194,77 грн.);

- за зобов'язаннями березня 2012р. за період з квітня 2012р. по травень 2014р. із суми простроченого платежу 1 387 653,82 грн. позивачем нараховано 138 956,63 грн. інфляційних нарахувань;

- за зобов'язаннями квітня 2012р. за період з травня 2012р. по травень 2014р. із суми простроченого платежу 420 990,28 грн. позивачем нараховано 42 157,05 грн.

Судом в даному випадку приймається до уваги, що індекс інфляції, який характеризує динаміку загального рівня цін на товари та послуги, визначається Держкомстатом за період, який становить один місяць, а розмір боргу з урахуванням індексу інфляції обчислюється виходячи з суми боргу, що мав місце на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом, за період прострочки.

Тобто, врахування індексу інфляції можливе лише на суму простроченої заборгованості не менше як на один місяць та у порядку відповідальності боржника за порушення грошового зобов'язання.

Даної правової позиції дотримується і Вищий господарський суд України по аналогічній справі щодо періоду нарахування інфляційних (постанова Вищого господарського суду України від 20.02.2013р. по справі №16/5025/1011/12).

Крім того, сума боргу з урахуванням індексу інфляції повинна розраховуватися, виходячи з індексу інфляції за кожний місяць (рік) прострочення, незалежно від того, чи був в якийсь період індекс інфляції менше одиниці (тобто мала місце не інфляція, а дефляція).

Така позиція викладена у листі Верховного Суду України „Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ" від 03.04.1997 №62-97р. При цьому індекс розраховується не на кожну дату місяця, а в середньому на місяць і здійснюється шляхом множення суми заборгованості на момент її виникнення на сукупний індекс інфляції за період прострочення платежу. При цьому сума боргу, яка сплачується з 1 по 15 день відповідного місяця, індексується з врахуванням цього місяця, а якщо сума боргу сплачується з 16 по 31 день місяця, розрахунок починається з наступного місяця.

Аналогічно, якщо погашення заборгованості здійснено з 1 по 15 день відповідного місяця, інфляційні втрати розраховуються без врахування цього місяця, а якщо з 16 по 31 день місяця, то інфляційні втрати розраховуються з врахуванням даного місяця.

Аналогічна позиція викладена в Інформаційному листі Вищого господарського суду України 17.07.2012р. №01-06/928/2012 „Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Проте, позивачем при обрахуванні інфляційних витрат за визначені позивачем періоди прострочення не враховувались проведені відповідачем часткові сплати боргу, а саме: 16.12.2011р. - 100 000,00 грн., 19.12.2011р. - 100 000,00 грн., 20.12.2011р. - 100 000,00 грн., 21.12.2011р. - 100 000,00 грн., 26.12.2011р. - 600 268,20 грн., 16.01.2012р. - 100 000,00 грн., 19.01.2012р. - 100 000,00 грн., 25.01.2012р. - 50 000,00 грн., 06.02.2012р. - 100 000,00 грн., 16.03.2012р. - 100 000,00 грн., 23.03.2012р. - 200 000,00 грн., 30.03.2012р. - 100 000,00 грн., 02.04.2012р. - 100 000,00 грн., 19.04.2012р. - 100 000,00 грн., 24.04.2012р. - 100 000,00 грн., 27.04.2012р. - 100 000,00 грн., 11.05.2012р. - 74 605,73 грн., 18.05.2012р. - 53 816,29 грн., 18.05.2012р. - 332 302,37 грн., 21.05.2012р. - 177 523,90 грн., 21.12.2012р. - 823 642,38 грн., 21.12.2012р. - 1 975 921,88 грн., 21.12.2012р. - 13 278,43 грн., 01.04.2014р. - 1 099 500,00 грн., а також на відповідні дати прострочення платежів був відсутній період, який би передував простроченню, та дорівнював би одному календарному місяцю.

Відтак, при обрахуванні інфляційних витрат судом прийнято до уваги періоди, в яких відсутні проведені відповідачем часткові оплати із врахуванням вимог закону щодо нарахування інфляційних витрат на суму простроченої заборгованості, яка становила не менше одного місяця.

Тому, нарахування сум інфляційних витрат за зобов'язаннями жовтня 2011р. в сумі 1 802,01 грн., за зобов'язаннями листопада 2011р. в сумі 9 601,28 грн. суд вважає безпідставним та таким, що до уваги не може бути прийнято.

Відтак, правомірним суд вважає нарахування інфляційних витрат за наступні періоди:

- за зобов'язаннями грудня 2011р. з березня по квітень 2012р. із суми простроченого боргу 1 333 468,65 грн. за наступною формулою: 1 333 468,65 грн.*100,3% інд.інфл. - 1 333 468,65 грн. = 4 000,40 грн. інфляційних витрат; з липня по листопад 2012р. із суми простроченого боргу 177 523,90 грн. за формулою: 177 523,90 грн. *99,50050050% інд.інфл. - 177 523,90 грн. = - 886,73 грн. (дефляція);

- за зобов'язаннями січня 2012р. з квітня по листопад 2012р. із суми простроченого боргу 1 975 921,88 грн. за формулою: 1 975 921,88 грн.*99,904393% інд.інфл. - 1 975 921,88 грн. = -21 648,33 грн. (дефляція);

- за зобов'язаннями лютого 2012р. з травня по листопад 2012р. із суми простроченого боргу 2 197 327,24 грн. за формулою: 2 197 327,24 грн.*99,904393% інд.інфл. - 2 197 327,24 грн. = - 24 074,07 грн. (дефляція); з лютого 2013р. по березень 2014р. із суми простроченого боргу 2 184 048,81 грн. за формулою: 2 184 048,81 грн.*103,32333048% інд.інфл. - 2 184 048,81 грн. = 72 583,16 грн. інфляційних витрат; з травня по червень 2014р. із суми простроченого боргу 1 084 548,81 грн. за формулою: 1 084 548,81 грн. * 104,838% інд.інфл. - 1 084 548,81 грн. = 52 470,47 грн. інфляційні витрати;

- за зобов'язаннями березня 2012р. з червня 2012р. по червень 2014р. із суми простроченого боргу 1 387 653,82 грн. за формулою: 1 387 653,82 грн. * 111,44826505% інд.інфл. - 1 387 653,82 грн. = 158 862,28 грн. інфляційних витрат;

- за зобов'язаннями квітня 2012р. з липня 2012р. по червень 2014р. із суми простроченого боргу 420 990,28 грн. за формулою: 420 990,28 грн.* 111,7836159% інд.інфл. - 420 990,28 грн. = 49 607,88 грн. інфляційних витрат. Всього в сумі 290 915,06 грн. = (4 000,40 грн. + (-886,73 грн.)+(-21 648,33 грн.)+(-24 074,07 грн.)+ 72 583,16 грн.+52 470,47 грн.+158 862,28 грн.

За таких обставин, суд вважає правомірним нарахування інфляційних витрат в сумі 290 915,06 грн. згідно вищевикладених розрахунків. Натомість, в решті 48 340,97 грн. інфляційних суд вважає за необхідне відмовити як такі, що обраховані безпідставно.

Відтак, належних та допустимих доказів на спростування вищенаведеного, суду не подано.

За приписами ст.32 ГПК України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд, у визначеному законом порядку, встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Згідно із приписами статті 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи; обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування. Під належністю доказу розуміється наявність об'єктивного зв'язку між змістом судових доказів і фактами, що є об'єктом судового дослідження. Належними слід визнавати докази, які містять відомості про факти, що входять у предмет доказування у справі, та інші факти, що мають значення для правильного вирішення спору. Допустимість доказів означає, що у випадках, передбачених нормами матеріального права, певні обставини повинні підтверджуватися певними засобами доказування або певні обставини не можуть підтверджуватися певними засобами доказування.

Відповідно до статті 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Доказування полягає не лише в поданні особами доказів, а й у доведенні їх переконливості. Отже, обов'язок доказування певних обставин покладається на особу, яка посилається на ці обставини.

Відповідно до статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, суд вважає, що позовні вимоги підлягають частковому задоволенню, в сумі 2 893 192,91 грн. основного боргу, 348 590,13 грн. 3% річних та 290 915,06 грн. інфляційних витрат, всього в сумі 3 532 698,10 грн. В решті позовних вимог щодо стягнення 1 832,83 грн. 3% річних та 48 340,97 грн. інфляційних витрат суд вважає за необхідне відмовити із вищевикладених підстав.

Згідно ст.ст.44,49 ГПК України судові витрати по справі підлягають покладенню на відповідача пропорційно сумі задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст.12, 33, 34, 43, 44, 49, 82-85, 115, 116 Господарського процесуального кодексу України, СУД -

ВИРІШИВ:

Позов Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", м. Київ до Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", м. Шепетівка, Хмельницька область про стягнення 3 582 871,90 грн., з яких 2 893 192,91 грн. основного боргу, 350 422,96 грн. 3% річних, 339 256,03 грн. індексу інфляції задовольнити частково.

Стягнути із Товариства з обмеженою відповідальністю „Шепетівка Енергоінвест", 30400, Хмельницька область, м. Шепетівка, вул. Судилківська, буд.9 оф.203 (код ЄДРПОУ 37587657) на користь Публічного акціонерного товариства „Національна акціонерна компанія „Нафтогаз України", 011001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, буд. 6 (код ЄДРПОУ 20077720) 2 893 192,91 грн. (два мільйона вісімсот дев'яносто три тисячі сто дев'яносто дві гривні 91 коп.) основного боргу, 348 590,13 грн. (триста сорок вісім тисяч п'ятсот дев'яносто гривень 13 коп.) 3% річних, 290 915,06 грн. (двісті дев'яносто тисяч дев'ятсот п'ятнадцять гривень 06 коп.) індексу інфляції, 70 653,96 грн. (сімдесят тисяч шістсот п'ятдесят три гривні 96 коп.) відшкодування сплаченого судового збору.

Видати наказ.

У позові про стягнення із відповідача 1 832,83 грн. 3% річних та 48 340,97 грн. індексу інфляції відмовити.

Повне рішення складено 29.09.2014р.

Суддя В.В. Магера

Віддрук. 2 прим.:

1 - до справи;

2 - відповідачу (вул. Судилківська, 9, оф.203, м. Шепетівка, Хмельницька обл., 30400) - рекоменд. з повідомл.