Рішення № 40740124, 29.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 914/2534/14

Господарський суд Львівської області у складі судді Сухович Ю.О., при секретарі судових засідань Мак Л.Б., розглянувши матеріали справи

за позовом Прокурора Галицького району м.Львова в інтересах держави в особі Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго", м.Львів

до відповідача Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар", м.Львів

про стягнення 12 665,48 грн.

За участю представників:

від прокуратури Леонтьєва Н.Т. - старший прокурор прокуратури м.Львова (посвідчення №005508 від 24.09.2012р.);

від позивача Коцелко Ю.В. - юрисконсульт Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго"(довіреність б/н від 16.09.2013р.);

від відповідача Дзундза О.В. - представник (довіреність №б/н від 23.12.2013р.).

Права та обов'язки сторін передбачені ст.ст. 20, 22 ГПК України роз'яснено, заяви про відвід судді не поступали, клопотання про технічну фіксацію судового процесу не надходили. В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Суть спору: Прокурор Галицького району м.Львова звернувся з позовом в інтересах держави в особі Львівського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" до Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" про стягнення 12 668,60 грн., з яких 12 143,35 грн. основний борг, 352,71 грн. пеня, 148,12 грн. інфляційні нарахування та 24,42 грн. 3% річних.

Ухвалою суду від 17.07.2014р. прийнято позовну заяву до розгляду, порушено провадження у справі та призначено її до судового розгляду на 03.09.2014р.

Ухвалою суду від 03.09.2014р. розгляд справи відкладено на 15.09.2014р. з підстав викладених в даній ухвалі.

Ухвалою суду від 15.09.2014р. продовжено строк розгляду спору до 30.09.2014р. та відкладено розгляд справи на 29.09.2014р., з підстав наведених в даній ухвалі.

Представник позивача подав погоджену з прокурором заяву про зменшення позовних вимог вх.№4638/14 від 29.09.2014р., в якій він зазначає, що позивачем було зроблено перерахунок штрафних санкцій, внаслідок чого розмір пені зменшився з 352,71 грн. до 349,94 грн., а інфляційні нарахування зменшились з 148,12 грн. до 147,77 грн.

Представники прокуратури та позивача в судовому засіданні просили позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити повністю, стягнути з відповідача 12 665,48 грн., з яких 12 143,35 грн. основний борг, 349,94 грн. пеня, 147,77 грн. інфляційні нарахування та 24,42 грн. 3% річних, у зв'язку з невиконанням відповідачем умов договору про постачання теплової енергії в гарячій воді № 1584/Ф від 03.10.2013р.

Представник відповідача подав заяву про розстрочку виконання рішення суду терміном на один рік вх.№41492/14 від 29.09.2014р., у зв'язку з тим, що згідно із рішенням Львівської міської ради №664 від 28.09.2012р., житлові будинки ЛКП «Листопадове» передано на баланс ЛКП «Львівський ліхтар», що зумовило доповнення переліку об'єктів, що перебувають на балансі ЛКП «Львівський ліхтар». Відповідно до рішення Львівської міської ради №839 від 07.12.2012р. кредиторська та дебіторська заборгованість ЛКП «Листопадове» перейшла до ЛКП «Львівський ліхтар», що значно ускладнило фінансове становище комунального підприємства.

У зв'язку з цим, у відповідача станом на 29.09.2014р. існує велика дебіторська заборгованість, а фінансове забезпечення здійснюється безпосередньо за рахунок міського бюджету розпорядником якого є Львівська міська рада, відтак коштів, передбачених для виплат по рішенню суду не передбачено.

Розглянувши матеріали справи, оцінивши зібрані докази, заслухавши пояснення представників прокуратури, позивача та відповідача, господарський суд встановив:

03.10.2013р. між Львівським комунальним підприємством "Львівський ліхтар" (споживач) та Львівським міським комунальним підприємством "Львівтеплоенерго" (теплопостачальна організація) було укладено договір №1584/Ф про постачання теплової енергії в гарячій воді (далі по тексту - договір), згідно якого теплопостачальна організація бере на себе зобов'язання постачати споживачу теплову енергію для опалення та здійснювати гаряче водопостачання в потрібних йому обсягах, а споживач зобов'язувався отримувати та оплачувати одержану теплову енергію для опалення та гаряче водопостачання за встановленими тарифами (цінами) в терміни, передбачені цим договором.

Теплова енергія постачається споживачу в обсягах згідно з додатком № 1 до цього договору у вигляді гарячої води на такі потреби: опалення та вентиляцію - в період опалювального сезону; гаряче водопостачання - протягом року відповідно до графіка, затвердженого органами місцевої влади (п.2.1. договору).

Початок та закінчення опалювального сезону встановлюється відповідними органами влади (п.2.2. договору).

Згідно п.3.2.2. договору споживач зобов'язувався виконувати умови та порядок оплати спожитої теплової енергії в обсягах і в терміни, які передбачені даним договором.

Облік споживання гарячого теплової енергії для опалення проводиться за приладами обліку при їх наявності, а при їх відсутності - розрахунковим способом (п.5.1 договору).

Розрахунковим періодом згідно п.6.2. договору є календарний місяць.

Позивач свої зобов'язання виконав повністю та належним чином.

ЛКП "Львівський ліхтар" має заборгованість перед ЛМКП „Львівтеплоенерго" за фактично спожиту теплову енергію за період з 01.11.2013р. по 30.04.2014р. в сумі 12 143,35 грн.

Позивач, на підставі п.7.2.3. договору нарахував пеню, яка згідно поданої ним заяви про зменшення позовних вимог, становить 349,94 грн.

Крім того, позивач згідно умов ст.625 ЦК України нарахував відповідачу інфляційні втрати та три проценти річних, які згідно поданої заяви по зменшення розміру позовних вимог становлять: 147,77 грн. інфляційні втрати та 24,42 грн. 3% річних.

Отже, загальна сума заборгованості, згідно заяви про зменшення позовних вимог, становить 12 665,48 грн., з яких 12 143,35 грн. основний борг, 349,94 грн. пеня, 147,77 грн. інфляційні нарахування та 24,42 грн. 3% річних, які прокурор та позивач просять стягнути з відповідача.

При прийнятті рішення суд виходить із наступного:

Згідно ст.11 Цивільного кодексу України, однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема є договори та інші правочини. Згідно ст.174 Господарського кодексу України однією з підстав виникнення господарського зобов'язання є господарський договір та інші угоди, передбачені законом, а також угоди не передбачені законом, але такі, які йому не суперечать.

Згідно ст.627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору, з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. За умовами ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Зміст договору становлять умови, визначені на розсуд сторін і погоджені ними, але при укладенні договору сторони повинні керуватися вимогами Цивільного кодексу України, іншими актами цивільного законодавства.

Згідно ч.1, ч.2 ст.275 ГК України за договором енергопостачання енергопостачальне підприємство (енергопостачальник) відпускає електричну енергію, пару, гарячу і перегріту воду (далі - енергію) споживачеві (абоненту), який зобов'язаний оплатити прийняту енергію та дотримуватися передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного обладнання, що ним використовується. Відпуск енергії без оформлення договору енергопостачання не допускається.

Факт постачання позивачем теплової енергії в гарячій воді підтверджується матеріалами справи. Так, актом про включення системи теплопостачання від 03.10.2013р. було включено систему теплоспоживання у нежитлових приміщеннях №1та №2, що знаходяться за адресою: вул.Єфремова, 37, м.Львів.

Як вбачається з матеріалів справи, відповідач щомісячно подавав позивачу письмово показники теплолічильника, на підставі яких останній виставляв рахунки на оплату.

Згідно ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Споживач до 15-го числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, сплачує теплопостачальній організації вартість гарячого водопостачання, фактично спожитої теплової енергії та щомісячну величину плати за приєднане теплове навантаження (п.6.3. договору).

Проте відповідач порушив свої зобов'язання, оплату за теплову енергію не здійснив, відтак у нього існує борг в сумі 12 143,35 грн. за період з 01.11.2013р. по 30.04.2014р.

Відповідачем належними та допустимими доказами наявність боргу не спростовано.

Згідно ст.193 ГК України зобов'язання повинні виконуватися належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Аналогічно відповідно до ст.526 ЦК України зобов'язання має виконуватись належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст.610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

За умовами ст.612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання свого зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Статтею 525 ЦК України передбачено, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відтак, вимоги прокурора та позивача про стягнення з відповідача основного боргу за постачання теплової енергії в гарячій воді в сумі 12 143,35 грн. є обгрунтованими та підлягають задоволенню.

Згідно із ч.2 ст.625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Позовні вимоги, з врахуванням заяви про зменшення розміру позовних вимог, про стягнення з відповідача 147,77 грн. інфляційних нарахувань та 24,42 грн. 3% річних підлягають до задоволення.

Відповідно до ст.611 ЦК України, у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки.

Статтею 549 ЦК України встановлено, що неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Зазначені норми Цивільного кодексу України кореспондуються із приписами, встановленими Господарським кодексом України.

Так у відповідності із ст.230 ГК України штрафними санкціями визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно п.6 ст.231 ГК України штрафні санкції за порушення грошових зобов'язань встановлюються у відсотках, які визначаються обліковою ставкою НБУ за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

Відповідно до ч.6 ст.232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Пунктом 7.2.3. договору передбачено, що за несвоєчасне виконання розрахунків за теплову енергію споживач сплачує теплопостачальній організації пеню в розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла в період, за який стягується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення.

Відтак, з відповідача правомірно підлягає стягненню 349,94 грн. пені згідно поданої позивачем заяви про зменшення розміру позовних вимог.

Розглянувши подане клопотання відповідача про розстрочку виконання рішення суду терміном один рік, шляхом стягнення заборгованості щомісячно рівними частинами, заслухавши думку представників прокуратури та позивача, суд дійшов висновку наявності підстав для його задоволення частково. При цьому суд виходить з наступного.

Право суду при прийнятті рішення відстрочити або розстрочити його виконання передбачене пунктом 6 статті 83 ГПК України.

При цьому під розстрочкою виконання рішення суду слід розуміти виконання рішення частками, встановленими господарським судом, з певним інтервалом у часі. Підставою для розстрочки можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у строк або встановленим господарським судом способом.

Питання задоволення заяви сторони у справі про розстрочку виконання рішення суду вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з особливого характеру обставин справи, що унеможливлюють чи ускладнюють виконання рішення.

При цьому, норми чинного господарського процесуального законодавства не містять визначення "винятковий випадок", тому це поняття є оціночним, з огляду на ч.1 ст.43 ГПК України та з врахуванням всіх обставин конкретної справи.

Як вказано у п.7.2. постанови пленуму Вищого господарського суду України від 17.10.2012р. із змінами та доповненнями "Про деякі питання практики виконання рішень, ухвал, постанов господарських судів України", підставою для відстрочки, розстрочки, зміни способу та порядку виконання рішення можуть бути конкретні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим у визначений строк або встановленим господарським судом способом. При цьому слід мати на увазі, що згоди сторін на вжиття заходів, передбачених статтею 121 ГПК, ця стаття не вимагає, і господарський суд законодавчо не обмежений будь-якими конкретними термінами відстрочки чи розстрочки виконання рішення. Проте, вирішуючи питання про відстрочку чи розстрочку виконання рішення, зміну способу і порядку виконання рішення, господарський суд повинен враховувати матеріальні інтереси сторін, їх фінансовий стан, ступінь вини відповідача у виникненні спору, наявність інфляційних процесів у економіці держави та інші обставини справи, зокрема, щодо фізичної особи (громадянина) - тяжке захворювання її самої або членів її сім'ї, скрутний матеріальний стан, стосовно юридичної особи - наявну загрозу банкрутства, відсутність коштів на банківських рахунках і майна, на яке можливо було б звернути стягнення, щодо як фізичних, так і юридичних осіб - стихійне лихо, інші надзвичайні події тощо.

Проаналізувавши надані відповідачем докази на підтвердження обставин, якими він обґрунтовує розстрочку виконання рішення суду, для надання йому можливості поступово сплачувати борг без значних втрат, при цьому враховуючи також і матеріальні інтереси стягувача, суд дійшов розстрочити виконання рішення терміном 6 місяців, шляхом стягнення заборгованості рівними частинами.

В порядку ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обґрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

В порядку ст. 33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог та заперечень.

Відповідно до абзацу 2 ст. 34 ГПК України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Згідно ст.43 ГПК України, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Судовий збір згідно ст.49 ГПК України підлягає стягненню з відповідача в дохід Державного бюджету повністю.

Керуючись ст.ст. 11, 525, 526, 530, 549, 610-612, 625, 627-629 ЦК України, ст.ст. 174, 193, 230-232, 275 ГК України, ст.ст. 43, 22, 33, 34, 43, 49, 83, 82-85, 87, 115, 116 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Позов, згідно заяви про зменшення позовних вимог, задоволити повністю.

2. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" (79013, м.Львів, Франківський район, вул.Коновальця, 27; код ЄДРПОУ 20807029) на користь Львівського міського комунального підприємства "Львівтеплоенерго" (79040, м.Львів, вул.Д.Апостола,1; код ЄДРПОУ 05506460) 12 143,35 грн. основного боргу, 349,94 грн. пені, 147,77 грн. інфляційних нарахувань та 24,42 грн. 3% річних, розстрочивши виконання рішення терміном на 6 місяців, шляхом стягнення суми заборгованості щомісячно рівними частинами по 2 110,91 грн.

3. Стягнути з Львівського комунального підприємства "Львівський ліхтар" (79013, м.Львів, Франківський район, вул.Коновальця, 27; код ЄДРПОУ 20807029) в дохід Державного бюджету України 1 827,00 грн. судового збору, з розстрочкою на 6 місяців шляхом стягнення 304,50 грн. щомісячно.

4. Накази видати згідно вимог ст.116 ГПК України після набрання рішенням законної сили.

Рішення набирає законної сили відповідно до ст.85 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки передбачені ст.ст.91-93 ГПК України.

Згідно ст.87 ГПК України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення не пізніше трьох днів з дня їх прийняття або за їх зверненням вручаються їм під розписку безпосередньо у суді.

Повний текст рішення

виготовлено 03.10.2014р.

Суддя Сухович Ю.О.