Ухвала суду № 40739943, 29.09.2014, Вінницький апеляційний адміністративний суд

ВІННИЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Справа № 802/1648/14-а

Головуючий у 1-й інстанції: Томчук А.В.

Суддя-доповідач: Полотнянко Ю.П.

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29 вересня 2014 року

м. Вінниця

Вінницький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого-судді: Полотнянка Ю.П.

суддів: Драчук Т. О. Залімського І. Г.

секретар судового засідання: Марцісь Ю.А.

за участю представників сторін:

Представника позивача: Волошенюк О.В.

Представників відповідача: Міровського В.А., Гусь В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області на постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року у справі за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "АВІС" до Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення , -

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду першої інстанції з адміністративним позовом до відповідача про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення.

Відповідно до постанови Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року адміністративний позов задоволено повністю, а саме: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області від 06 травня 2014 року №0003972203.

Не погоджуючись із зазначеним рішенням суду першої інстанції, відповідачем подано апеляційну скаргу з підстав невідповідності висновків суду обставинам справи, порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, що призвело до неправильного вирішення справи, у зв'язку з чим, апелянт просить скасувати постанову суду першої інстанції та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову відмовити .

В судовому засіданні представники відповідача повністю підтримали доводи викладені в апеляційній скарзі та просили її задовольнити.

Представник позивача проти доводів апеляційної скарги заперечила та просила рішення суду першої інстанції залишити без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість постанови суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, дослідивши матеріали справи, заслухавши думку учасників процесу, суд апеляційної інстанції вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як встановлено з матеріалів справи та підтвердилось при апеляційному розгляді, звертаючись до суду першої інстанції та на аргументацію позовних вимог, позивач вказав на те, що Вінницькою ОДПІ проведено позапланову невиїзну перевірку ТОВ - підприємства "Авіс" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Д Алекс" (код ЄДРПОУ 37617796) за серпень 2013 року, наслідки якої знайшли своє відображення в акті № 1047/2203/13304871 від 23.04.2014р. Перевіркою встановлено порушення позивачем вимог пп. 198.1, 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року (вх.. від 20.09.2013р. № 9059056639) на суму ПДВ 261 482 грн. На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003972203 від 06 травня 2014 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 392 223 грн., з них за основним платежем - 261 482 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 741 грн.. Не погоджуючись з вказаним рішенням, позивач і звернувся до суду за захистом своїх прав та інтересів.

Задовольняючи адміністративний позов, суд першої інстанції дійшов до висновку про безпідставність висновків податкового органу викладеного в акті перевірки № 1047/2203/13304871 від 23.04.2014р., з огляду на поверховість перевірки, без врахування та оцінки всіх первинних документів та не дослідження всіх істотних для справи обставин.

Що стосується посилань відповідача на ту обставину, що в наявних у позивача подорожніх листах типової форми № 1, яку затверджено наказом Мінтрансу, Мінстату України 29.12.1995р. № 488/346, відсутні підпис водія-експедитора та перевізника, то суд першої інстанції зазначив, що відсутність підпису водія-експедитора та перевізника не є підставою для не включення витрат з придбання олії соняшникової нерафінованої до складу валових витрат.

Також, судом першої інстанції було вірно зазначено, що відсутність сертифікату відповідності на продукцію (посвідчення про якість) не є підставою для формування висновку про безтоварність господарських операцій.

Судова колегія апеляційної інстанції повністю погоджується з даним рішенням суду першої інстанції та надаючи правову оцінку публічно правовому спору, зазначає наступне.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Так, відповідно до ст. 198.1 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Згідно ст. 198.2 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Таким чином, податкова накладна є документом, який підтверджує включення покупцем податку на додану вартість в ціну товару та сплату або обов'язок сплатити його продавцю.

Стаття 198.6 Податкового кодексу України встановлює, що не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 Податкового кодексу України.

Згідно із п.185.1 ст.185 ПК України, об'єктом оподаткування є операції платників податку з постачання товарів, місце постачання яких розташоване на митній території України, відповідно до статті 186 цього Кодексу, у тому числі операції з передачі права власності на об'єкти застави позичальнику (кредитору), на товари, що передаються на умовах товарного кредиту, а також з передачі об'єкта фінансового лізингу в користування лізингоотримувачу/орендарю;

Пункт 187.1 ст.187 ПК України визначає, що датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Пункт 201.10 ст.201 ПК України визначає, що податкова накладна видається платником податку, який здійснює операції з постачання товарів/послуг, на вимогу покупця та є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Так, Закон України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року №996/ХІV (Закон №996) визначає правові засади регулювання, ведення бухгалтерського обліку та складання фінансової звітності в Україні. У розумінні даного Закону підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Статтею 1 Закону №996 передбачено, що первинний документ визначається як документ, що містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Частинами другою та третьою статті 9 цього ж Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назва документа; дату і місце складання; назва підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Так, питання складу витрат та порядку їх визнання, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування податку на прибуток підприємств регулюється ст. 138 Податкового кодексу України.

Відповідно до п. 138.2 вказаної статті витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Згідно пп. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Так, як вірно встановлено судом першої інстанції та підтверджено при апеляційному розгляді, товариство з обмеженою відповідальністю - підприємство "Авіс" зареєстровано виконавчим комітетом Ленінської районної ради народних депутатів м. Вінниці 20.11.1991р. за № 319. Свідоцтво про державну реєстрацію від 21.07.1998р. серія АОО № 142599, реєстраційний номер 11741200000000575. Код за ЄДРПОУ 13304871. Взято на податковий облік 26.11.1991р. за № 114/15-525, на момент проведення перевірки позивач перебуває на обліку у Вінницькій ОДПІ та є платником, зокрема, податку на додану вартість (свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість № 01846641 від 06.03.2003р.).

На підставі службового посвідчення заступником начальника відділу перевірок з окремих питань управління податкового аудиту Вінницької ОДПІ Головного управління Міндоходів у Вінницькій області Гусь Валерієм Васильовичем, керуючись ст.. 20, п.п. 75.1.2 п. 75.1 ст. 75, п.п. 78.1.1, 78.1.4 п. 78.1 ст. 78, п. 79.2 ст. 79 Податкового кодексу України, відповідно до наказу Вінницької ОДПІ № 1151 від 14.04.2013р., проведена позапланова невиїзна документальна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю - підприємства "Авіс" з питань достовірності нарахування суми податку на додану вартість по взаємовідносинах з ТОВ "Д Алекс" за серпень 2013 року, наслідки якої відображені в акті № 1047/2203/13304871 від 23.04.2014р.

Позаплановою невиїзною перевіркою встановлено порушення позивачем: п.п. 198.1, 198.6, ст. 198, п. 200.1, п. 200.2, ст. 200 Податкового кодексу України, в результаті чого встановлено заниження суми податку на додану вартість, яка підлягає нарахуванню та сплаті в бюджет за підсумками поточного звітного (податкового) періоду з урахуванням залишку від'ємного значення попереднього звітного періоду (рядок 25) в податковій декларації з ПДВ за серпень 2013 року (вх.. від 20.09.2013р. № 9059056639) на суму ПДВ 261 482 грн.

На підставі висновків викладених в акті перевірки, податковим органом прийняте податкове повідомлення-рішення № 0003972203 від 06 травня 2014 року, відповідно до якого збільшено суму грошового зобов'язання по податку на додану вартість в розмірі 392 223 грн., з них за основним платежем - 261 482 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями - 130 741 грн.

Разом з тим, як вірно встановлено судом першої інстанції, та підтверджено матеріалами справи, між TOB "Д Алекс" (за договором - Постачальник) та TOB - підприємство "Авіс" (за договором - Покупець) укладено договір поставки № МТП-20 від 19.08.2013р., згідно умов якого Постачальник зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець в порядку та на умовах, визначених цим Договором, зобов'язується прийняти й оплатити замовлену ним олію соняшникову нерафіновану (за договором - Товар). Постачальник гарантує, що Товар належить йому на праві власності, не перебуває під забороною відчуження, арештом, не є предметом застави та іншим засобом забезпечення виконання зобов'язань перед будь-якими іншими фізичними або юридичними особами, державними органами і державою, а також не є предметом будь-якого іншого обтяження чи обмеження, передбаченого чинним в Україні законодавством. Право власності на Товар у Покупця виникає в момент фактичного передання партії Товару від Постачальника Покупцю з одночасним підписанням та переданням відповідних товарно-супровідних документів на Товар на складі Покупця, який знаходиться за адресою: м. Вінниця, пров. Карбишева, 2. Якість Товару повинна підтверджуватися сертифікатом якості (сертифікатом відповідності) заводу-виробника. Постачальник разом із Товаром та супровідними документами передає Покупцю сертифікат відповідності (якості) на такий Товар на кожну його окрему партію під час поставки товару. Разом із кожною партією Товару Постачальник передає Покупцю належним чином оформлені видаткову накладну, податкову накладну й сертифікат відповідності (якості). Покупець зобов'язаний провести повний розрахунок за кожну отриману партію Товару згідно отриманої накладної протягом двох банківських днів, рахуючи з дати зазначеної у видатковій накладній. Оплата за поставлений Товар здійснюється Покупцем шляхом безготівкового банківського переказу грошових коштів на поточний рахунок Постачальника.

В матеріалах справи також міститься копія додаткової угоди до Договору поставки № МТП-20 від 19.08.2013р., датована 20.08.2013р., зі змісту якої вбачається, що Постачалдьник та Покупець у зв'язку із необхідністю уточнення умов Договору поставки № МТП-20 від 19.08.2013р. домовились, зокрема, змінити умови розділу 1 "Предмет Договору", а саме, викласти п. 1.6 у такій редакції:

"Право власності на Товар у Покупця виникає в момент фактичного передання партії товару від Постачальника Покупцю (перевізнику) з одночасним підписанням та переданням відповідних товарно-супровідних документів на Товар за адресою: м. Вінниця, Немирівське шосе, 26."

Натомість судова колегія погоджується з посилання апелянта на те, що будь- які документи, в тому числі договори, накладні, рахунки тощо, мають силу первинних документів лише в разі фактичного здійснення господарських операціях, однак і зазначає, що факт здійснення господарських операцій підтверджуються наявними в матеріалах справи первинними бухгалтерськими документами, а саме:підтверджується видатковими накладними, податковими накладними та відповідними ТТН, натомість відповідачем не надано жодних доводів та не подано будь-яких доказів, які б могли свідчити про наявність обставин, що виключають обґрунтованість заявлених позивачем вимог, як-то безтоварності та/або фіктивного характеру здійснених позивачем операцій.

Також відповідачем не надано суду жодних доказів, які б стверджували факт розірвання, визнання недійсними чи неукладеними правочинів укладених між TOB "Д Алекс" (за договором - Постачальник) та TOB - підприємство "Авіс" (за договором - Покупець).

Відповідно до ч. 1 ст. 626 Цивільного кодексу України (ЦК України) договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

При цьому, ст. 627 ЦК України визначено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства (ст. 628 ЦК України).

Статтею 629 ЦК України передбачено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

В даному випадку укладений договір про відступлення права ніким не оскаржений, а відтак є чинним та такими, що створює для сторін цивільні права та обов`язки та наслідки у разі його не виконання.

З огляду на викладені вище обставини, колегія суддів погоджується з позицією суду першої інстанції про те, що первинними документами, що містяться в матеріалах справи підтверджуються реальність господарських операцій, а тому колегія суддів вважає неправомірним висновок податкового органу щодо збільшення позивачу податку на додану вартість та збільшення позивачу податку на прибуток приватних підприємств.

Відповідно до ч.1 ст.200 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а постанову або ухвалу суду -без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

На підставі викладеного та приймаючи до уваги, що суд першої інстанції при ухваленні оскаржуваної постанови вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку, та прийняв законне і обґрунтоване рішення, висновки суду відповідають обставинам справи, а тому відсутні підстави для його скасування.

Керуючись ст.ст. 160, 167, 195, 196, 198, 200, 205, 206, 212, 254 КАС України, суд, -

У Х В А Л И В :

Апеляційну скаргу Вінницької об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Вінницькій області, - залишити без задоволення, а постанову Вінницького окружного адміністративного суду від 18 червня 2014 року, - без змін.

Ухвала суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку згідно ст. 212 КАС України.

Ухвала суду складена в повному обсязі 03 жовтня 2014 року .

Головуючий Полотнянко Ю.П.

Судді Драчук Т. О.

Залімський І. Г.