Постанова № 40739183, 29.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

29 вересня 2014 року м. Львів № 813/4309/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Сподарик Н.І., за участі секретаря судового засідання Думич Х.М., представника позивача Пастернак П.І., представника відповідача Шевчук І.З., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «ІМВО» до державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення ,-

встановив:

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробничого підприємства «ІМВО» Державної податкової інспекції у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення рішення №0002562201/7817 від 27.06.2014р.

В судовому засіданні представник позивача позовні вимоги з врахуванням поданих уточнень підтримав з підстав викладених у позовній заяві та додаткових поясненнях та просив позов задовольнити. Позовні вимоги обгрунтовує тим, що орендна плата за землю Товариством з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ІМВО» здійснюється на підстав договору оренди земельної ділянки від 05 березня 2004 року. Даний Договір зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 17 березня 2004р. за № 04:04:438:00212, а у відповідності з Податковим кодексом України підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. В період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. у Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробничим підприємством «ІМВО» здійснювався розрахунок орендної плати та сплата орендної плати у відповідності до договору оренди земельної ділянки від 05.березня 2004р. , який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 17 березня 2004р. за № 04:04:438:00212. та поданих декларацій з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності.) за 2012 рік та за 2013 рік. В період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. жодні зміни в оренди земельної ділянки від 05 березня 2004р., який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 17 березня 2004р. за № 04:04:438:00212. та поданої декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) не внесені.

В судовому засіданні представник відповідача заперечив позовні вимоги з підстав викладених у письмових запереченнях поданих в попередньому судовому засіданні покликаючись на законність дій податкового органу. Зазначив, що відповідно до п. 285.5 ст. 285 КАС України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, встановленого цим розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом. Зсилається на те, що підставою для донарахування орендної плати є Постанова Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2014 року по справі №914/1919/13 та рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2014 року у справі №914/1919/13 відповідно до яких Суд вирішив внести зміни до укладеного між Львівською міською радою та позивачем Договіру оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року №Ш-094. У зв'язку із невиконанням ТзОВ НВП «ІМВО» рішень суду та невнесенням останнім змін у договір на вимогу Львівської міської ради, податковим органом встановлено заниження орендної плати землю за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року на суму 1 213 273,59 грн.

Суд, розглянувши матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши долучені до матеріалів справи докази, оцінивши їх в сукупності та встановив наступні фактичні обставини справи:

Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області проведено планову виїзну перевірку Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробниче підприємство «ІМВО» з питань дотримання вимог податкового, валютного законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р.

За наслідками перевірки Державною податковою інспекцією у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській складено акт перевірки № 341/22-01/19177304 від 12.05.2014р. про результати планової виїзної перевірки Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково - виробничим підприємством «ІМВО» з питань дотримання податкового законодавства, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012р. по 31.13.2013р.

За результатами акту Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області винесено податкове повідомлення - рішення № 0002562201/7817 від 27.06.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за платежем орендна плата за землю на загальну суму 1 539 092 грн. Позивач не погоджуючись з податковим повідомленням - рішенням оскаржив останнє в судовому порядку

Оцінюючи встановлені обставини та доводи сторін, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно зі ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, добросовісно.

Згідно пункту 14.1.125 статті 14 ПК України нормативна грошова оцінка земельних ділянок - це капіталізований рентний дохід із земельної ділянки, визначений відповідно до законодавства центральним органом виконавчої влади з питань земельних ресурсів.

Пунктом 14.1.136 статті 14 ПК України встановлено, що орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Відповідно до п.288.5 ст. 288 ПК України розмір орендної плати встановлюється у договорі оренди, але річна сума платежу не може бути меншою: для земель сільськогосподарського призначення - розміру земельного податку, що встановлюється цим .розділом; для інших категорій земель - трикратного розміру земельного податку, що встановлюється цим розділом; не може перевищувати: а) для земельних ділянок, наданих для розміщення, будівництва, обслуговування та експлуатації об'єктів енергетики, які виробляють електричну енергію з відновлюваних джерел енергії, включаючи технологічну інфраструктуру таких об'єктів (виробничі приміщення, бази, розподільчі пункти (пристрої), електричні підстанції, електричні мережі) - 3 відсотки нормативної грошової оцінки; б) для інших земельних ділянок, наданих в оренду, - 12 відсотків нормативної грошової оцінки.

Згідно із ст. 289.1 ПК україни для визначення розміру податку та орендної плати використовується нормативна грошова оцінка земельних ділянок.

Аналогічна позиція викладена і у п. 288.1 ст. 288 ПК України, яким передбачено, що підставою для нарахування орендної плати за земельну ділянку є договір оренди такої земельної ділянки. Органи виконавчої влади та органи місцевого самоврядування, які укладають договори оренди землі, повинні до 1 лютого подавати органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки переліки орендарів, з якими укладено договори оренди на поточний рік та інформувати відповідний орган державної податкової служби про укладення нових, внесення змін до існуючих договорів оренди землі та їх розірвання до 1 числа місяця, що настає за місяцем, у якому відбулися зазначені зміни. Пунктом 288.2 ст. 288 ПК України визначено, що платником орендної плати є орендар земельної ділянки.

З аналізу наведеної норми Податкового кодексу вбачається, що єдиною підставою для сплати орендної плати є договір чи зміни до нього про які органи місцевого самоврядування інформують органи державної податкової служби не пізніше 1 числа місяця, що настає за місяцем у якому відбулися зміни, як вбачається із акту органи місцевого самоврядування не інформували про такі зміни в період з 01.04.2012р. по 31.12.2013р. к уже зазначалось вище відповідно до ст. 651 Цивільного кодексу України Зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом. Цією ж статтею ЦК України передбачено, що договір може бути змінено або розірвано за рішенням суду на вимогу однієї із сторін у разі істотного порушення договору стороною та в інших випадках, встановлених договором або законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 653 Цивільного кодексу України у разі зміни договору зобов'язання сторін змінюється відповідно до змінених умов щодо предмета, місця, строків виконання тощо. Частиною 3 ст. 653 Цивільного кодексу України передбачено, що у разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його змін. Якщо договір змінюється або розривається у судовому порядку., зобов'язання змінюється або припиняється з моменту набрання рішенням суду про зміну або розірвання договору законної сили.

З матеріалів справи вбачається, що між Львівською міською радою та Товариством з обмеженою відповідальністю "Науково-виробниче підприємство "ІМВО" укладено договір оренди земельної ділянки від 05 березня 2004 року. Даний Договір зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії Центру ДЗК 17 березня 2004р. за № 04:04:438:00212.

Відповідно до п. 1.1. Договору Орендодавець передає, а Орендар приймає в строкове, платне володіння і користування земельну ділянку, яка знаходиться за адресою: м. Львів, вул. Шевченка, 337.

Відносини щодо найму (оренди) земельних ділянок регулюються нормами Цивільного кодексу України, а також нормами Земельного Кодексу України, Закону України "Про оренду землі", які за своєю суттю є нормативними актами, що містять спеціальні норми з регулювання земельних правовідносин. .

Згідно ст. 792 Цивільного кодексу України за договором найму (оренди) земельної ділянки наймодавець зобов'язується передати наймачеві земельну ділянку на встановлений договором строк у володіння і користування за плату. Відносини щодо найму (оренди) земельної ділянки регулюються законом.

У відповідності до ст. 1 Закону України "Про оренду землі" оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.

В частині 1 ст. 2 Закону України "Про оренду землі" зазначається, що відносини, пов'язані з орендою землі, регулюються Земельним кодексом України, Цивільним кодексом України, цим Законом, законами України, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до них, а також договором оренди землі.

Згідно статті 206 Земельного кодексу України використання землі в Україні є платним. Об'єктом плати за землю є земельна ділянка. Плата за землю справляється відповідно до закону.

Статтею 2 Закону України «Про плату за землю» встановлено використання землі в Україні на оплатній основі. Плата за землю справляється у вигляді земельного податку або орендної плати, що визначається залежно від грошової оцінки земель.

Відповідно до статті 21 Закону України «Про оренду землі» передбачає, що орендна плата за землю - це платіж, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Розмір, форма і строки внесення орендної плати за землю встановлюються за згодою сторін у договорі оренди (крім строків внесення орендної плати за земельні ділянки державної та комунальної власності, які встановлюються відповідно до Податкового кодексу України.

Згідно частини першої статті 632 Цивільного кодексу України ціна в договорі встановлюєтьтся за домовленістю сторін. У випадках, встановлених законом, застосовуються ціни (тарифи, ставки тощо), які встановлюються або регулюються уповноваженими органами державної влади або органами місцевого самоврядування.

Розмір орендної плати за оренду земельної ділянки зазначений в п. 3.2. Договору і становить 92 417 (дев'яносто дві тисячі чотириста сімнадцять) гривень.

Вказаний розмір орендної плати був погоджений сторонами при укладанні договору і відповідає їхнім економічним інтересам та не суперечить нормам діючого законодавства України.

Статтею 30 Закону України «Про оренду землі» передбачено, що зміна умов договору оренди землі здійснюється за взаємною згодою сторін.

Відповідно до частини першої статті 651 Цивільного кодексу України зміна або розірвання договору допускається лише за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або законом.

Пунктом 3.4. Договору визначені випадки, при настанні яких можливе внесення змін до договору, а саме: проведення щорічної індексації грошової оцінки, внесення змін на підставі вимог діючого законодавства, інших нормативних документів.

Згідно п. 3.6. Договору умови цього Договору про розмір орендної плати можуть переглядатися за згодою сторін, шляхом внесення змін до цього Договору. Також п.11.1. Договору визначено, що зміна умов договору можлива за взаємною згодою сторін.

Враховуючи, що рішення Господарського суду Львівської області від 21.01.2014р. у справі № 914/1919/13 відповідно до якого внесено зміни до укладеного між Львівською міською радою (79008, Львівська область, м. Львів, пл. Ринок, буд. 1; код ЄДРПОУ 04055896) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НВП "ІМВО" (79000, м. Львів, вул. Ш.Руставелі, 30/8; код ЄДРПОУ 19177304) Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року №Ш-094, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 17.03.2004 року за №04.04.438.00212 набрало законної сили 19 березня 2014р., тобто з моменту набрання законної сили Постанови Львівського апеляційного господарського суду від 19.03.2014р. у справі № 914/1919/13, то і зміни до Договору оренди земельної ділянки від 05.03.2004 року №Ш-094, який зареєстровано у Львівському міському відділі Львівської регіональної філії "Центр державного земельного кадастру" 17.03.2004 року за №04.04.438.00212 в розумінні ст. 653 ЦК України вважаються укладеними 19.03.2014р.

Дані зміни набрали чинності 19.03.2014р. після закінчення терміну дії договору, отже дані зміни не можуть бути внесені в договір, оскільки останній припинив свою дію у зв'язку з закінченням терміну на який його укладено.

Згідно п.2 ч. 1 ст. 4 Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» обов'язковій державній реєстрації підлягають: право володіння, право користування (сервітут), право користування земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), право забудови земельної ділянки (суперфіцій), право господарського відання, право оперативного управління, право постійного користування та право оренди земельної ділянки, право користування (найму, оренди) будівлею або іншими капітальними спорудами, їх окремими частинами, іпотека, довірче управління майном.

Частиною 3 ст. 640 ЦК України, передбачено, що договір, який підлягає нотаріальному посвідченню або державній реєстрації, є укладеним з моменту його нотаріального посвідчення або державної реєстрації, а в разі необхідності і нотаріального посвідчення, і державної реєстрації - з моменту державної реєстрації.

Вищевикладена позиція суду неодноразово співпадає з позицією Вищого адміністративного суду України у справах №К/9991/5586/11 від 13.09.2012 року, №К/800/12009/13 від 14.10.2013 року, а також правовою позицією Верховного суду України у справі від 11.06.2013 року.

Згідно ст. 6 ГК України, загальними принципами господарювання в Україні є забезпечення економічної багатоманітності та рівний захист державою усіх суб'єктів господарювання, свобода підприємницької діяльності у межах, визначених законом, вільний рух капіталів, товарів та послуг на території України, заборона незаконного втручання органів державної влади та органів місцевого самоврядування, їх посадових осіб у господарські відносини. Оскільки відповідно до ст. 44 ГК України, підприємництво здійснюється на основі самостійного формування підприємцем програми діяльності, вибору постачальників і споживачів продукції, що виробляється, залучення матеріально-технічних, фінансових та інших видів ресурсів, використання яких не обмежено законом, встановлення цін на продукцію та послуги відповідно до закону, комерційного розрахунку та власного комерційного ризику.

Згідно ст. 67 цього ж Кодексу, відносини підприємства з іншими підприємствами, організаціями, громадянами в усіх сферах господарської діяльності здійснюються на основі договорів. Підприємства вільні у виборі предмета договору, визначенні зобов'язань, інших умов господарських взаємовідносин, що не суперечать законодавству України.

Згідно ст. 71 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову. Суб'єкт владних повноважень повинен подати суду всі наявні документи та матеріали, які можуть бути використані як докази у справі. Якщо особа, яка бере участь у справі, без поважних причин не надасть докази на пропозицію суду для підтвердження обставин, на які вона посилається, суд вирішує справу на основі наявних доказів.

Щодо судових витрат, то у відповідності до вимог ст.. 94 КАС України якщо судове рішення ухвалене не на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Керуючись ст.ст. 17-19, 94, 160-163,167 КАС України, суд -

постановив:

Адміністративний позов задовольнити повністю.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення за № 0002562201/7817 від 27.06.2014 року.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Науково-виробничого підприємства «ІМВО» (79005, м.Львів, вул. Шота Руставелі, 30/8; ЄДРПОУ19177304) 4 384(чотири тисячі триста вісімдесят чотири) грн. 80 коп. судового збору.

Апеляційну скаргу на постанову суду першої інстанції може бути подано протягом десяти днів з дня отримання копії постанови, виготовленої в повному обсязі. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції.

У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 03 жовтня 2014 року.

Суддя Сподарик Н.І.