Рішення № 40737675, 26.09.2014, Харківський районний суд Харківської області

Справа № 635/926/14-ц

Провадження № 2/635/1107/2014

Р І Ш Е Н Н Я

І м е н е м У к р а ї н и

26 вересня 2014 року Харківський районний суд Харківської області у складі:

головуючого - судді Березовської І.В.,

за участю секретаря судових засідань - Конєвої А.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в сел. Покотилівка Харківського району Харківської області цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації, та позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми,

в с т а н о в и в:

ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення грошової компенсації в розмірі 160 882 грн. 50 коп.

В обґрунтування позову зазначив, що на підставі судових рішень він є власником 52/100 частин житлового будинку АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4 та у порядку співзабудови, власником іншої 48/100 частин будинку є його сестра ОСОБА_3 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5

Вказаний житловий будинок поділено між ним та ОСОБА_3 в натурі та встановлено порядок користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що за життя батьків він, вважаючи, що будинок в цілому перейде йому у спадок, вкладав особисті грошові кошти у будівництво будинку та надвірних будівель, проведення ремонтних робіт, газифікував весь будинок, зробив місцеве централізоване опалення, здійснював поліпшення прибудинкової території. Починаючи з 1996 року, для підвищення родючості землі, щороку здобрював землю на присадибній ділянці органічними добривами, висадив фруктові дерева.

З огляду на те, що ОСОБА_3 отримала у спадок частину вказаного будинку, ОСОБА_2 вважає, що відповідач повинна відшкодувати йому витрати за сімнадцятирічну обробку частини земельної ділянки, яка виділена їй у користування, у розмірі 39060 грн. 90 коп., а також вартість висаджених та вирощених ній фруктових дерев в розмірі 20580 грн., вартість двох свердловин в сумі 5800 грн. та 8700 грн., які знаходяться на земельній ділянці ОСОБА_3, вартість будівель, які були збудовані ним, проте в результаті поділу відійшли у власність відповідача, а саме: гаражу літ. «Г» та сараю літ. «Д», парового опалення, ремонтно-будівельних робіт в будинку та прибудовах, газифікацію домоволодіння в розмірі 86741 грн. 60 коп.

ОСОБА_3 також звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про стягнення інфляційних нарахувань на суму боргу за період з 15 квітня 2011 року по 19 березня 2014 року в розмірі 4231 грн. 88 коп., трьох процентів річних за прострочення грошового зобов'язання за період 2 роки 11 місяців 25 днів в розмірі 1912 грн., а також неотриманих доходів від майна, зокрема орендної плати, через позбавлення її права користуватися належною їй частиною будинку за період з квітня 2011 року по березень 2014 року в розмірі 27500 грн.

В обґрунтування позову зазначила, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2011 року проведено розподіл житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між нею та ОСОБА_2; перерозподілено ідеальні частки, та за нею визнано право власності на 48/100 частин зазначеного будинку, замість раніше належних їй 111/200 частин будинку, за ОСОБА_2 визнано право власності на 52/100 частин будинку, замість раніше належних йому 89/200 частин будинку; з ОСОБА_2 на її користь стягнуто грошову компенсацію за зменшення її частки у спільному майні в розмірі 43 627 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 3505 грн. 04 коп., а всього 47 132 грн. 04 коп.; на неї покладено виконання необхідних переустаткувань в її частині будинку; визначено порядок користування земельною ділянкою.

Позивач зазначає, що ОСОБА_2 перешкоджає їй у вселенні у вище зазначений будинок та виконанні рішення суду в частині необхідних переустаткувань в будинку, крім того, не бажає сплатити грошову компенсацію, визначену рішенням суду, а тому, на її думку, зобов'язаний відшкодувати їй інфляційні витрати від знецінення вказаних коштів за час виконання рішення суду, три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, а також неотриманий дохід через позбавлення її права користуватися належною їй частиною будинку.

Ухвалою суду від 02 червня 2014 року позов ОСОБА_2 та позов ОСОБА_3 об'єднані в одне провадження.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_2 та його представник ОСОБА_6 позовні вимоги підтримали в повному обсязі з підстав, зазначених вище, просили їх задовольнити, позов ОСОБА_3 не визнали з підстав, зазначених у запереченнях.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_3 та її представник ОСОБА_7 позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просили їх задовольнити, в позові ОСОБА_2 просили відмовити.

Суд, вислухавши пояснення сторін та їх представників, дослідивши матеріали справи, прийшов до наступного.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 березня 2005 року за ОСОБА_2 визнано право власності на 26/100 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку співзабудови, та на 37/200 частин вказаного будинку в порядку спадкування за законом після смерті батька ОСОБА_4, а всього на 89/200 частин будинку; за ОСОБА_3 визнано право власності на 111/200 частин житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 в порядку спадкування за заповітом після смерті матері ОСОБА_5

Рішенням Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2011 року проведено розподіл житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1 між співвласниками ОСОБА_3 та ОСОБА_2; перерозподілено їх ідеальні частки та визнано за ОСОБА_3 право власності на 48/100 частин зазначеного будинку, замість раніше належних їй 111/200 частин будинку, визнано за ОСОБА_2 право власності на 52/100 частини будинку, замість раніше належних йому 89/200 частин будинку; стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошову компенсацію за зменшення частки у спільному майні в розмірі 43 627 грн., а також судові витрати по справі в розмірі 3505 грн. 04 коп., а всього 47 132 грн. 04 коп.; на ОСОБА_3 покладено виконання необхідних переустаткувань в її частині будинку; визначено порядок користування земельною ділянкою між ОСОБА_3 та ОСОБА_2 Вказане рішення набрало законної сили.

17 лютого 2014 року державним виконавцем Ленінського відділу державної виконавчої служби Харківського міського управління юстиції було відкрите виконавче провадження за виконавчим листом № 2-36/11, виданого Харківським районним судом Харківської області, про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 боргу в розмірі 47132 грн. 04 коп. На день розгляду справи рішення суду від 04 квітня 2011 року не виконано.

Як вбачається з довідки УПФУ в Харківському районі Харківській області про відрахування № 1546-13/14 від 13 червня 2014 року, відрахування за виконавчим листом № 2-36/11 з пенсії ОСОБА_2 розпочато тільки з 01 травня 2014 року.

Позивач ОСОБА_3 наполягає на тому, що ОСОБА_2 перешкоджає їй у вселенні у вище зазначений будинок та виконанні рішення суду в частині необхідних переустаткувань в будинку. Представники ОСОБА_2 в судовому засіданні зазначені твердження не спростовували.

Згідно ст.10 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

За ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.

Згідно положень ч. 1 ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до ст.ст. 58, 59 ЦПК України належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Відповідно до ч.1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Відповідно до ч.3 ст.212 ЦПК України суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Так, на підтвердження доводів щодо стягнення з ОСОБА_3 грошової компенсації ОСОБА_2 надав суду рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 березня 2005 року, рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2011 року, звіт № 1/2014 від 14 січня 2014 року, виконаний спеціалістом-оцінювачем ПП «Харківський центр пілсляаврійного захисту «Експерт-Сервіс» про відшкодування особистих вкладів у домоволодіння АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області. Крім того, позивач посилався на висновок експерта кооперативу «Межа» від 21 травня 1996 року, що міститься в матеріалах цивільної справи № 2-456/2005, який був оглянутий судом в ході судового розгляду.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження його вимог, зокрема щодо сімнадцятирічної обробки ним земельної ділянки, яка виділена у користування ОСОБА_3 за рішенням суду, висадження та вирощування на ній фруктових дерев, здійснення ним поліпшень у будинку.

При цьому, суд не приймає до уваги як доказ поліпшень, здійснених ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області, висновок, виконаний експертом кооперативу «Межа» 21 травня 1996 року, оскільки він не містить даних проте, що особа, залучена як експерт у вказаному кооперативі, відповідає вимогам, встановленим ст. 10 ЗУ України «Про судову експертизу» в редакції чинній на момент надання висновку, тобто має необхідні знання для надання висновку з досліджуваних питань, має вищу освіту, а також пройшов відповідну підготовку та атестацію.

Щодо доводів позивача про стягнення вартості двох свердловин, то суд вважає їх також безпідставними, оскільки ОСОБА_2 не доведено, що вказані свердловини, знаходяться саме на земельній ділянці, що виділена у користування відповідачу ОСОБА_3

Крім того, рішенням Харківського районного суду Харківської області від 30 березня 2005 року з огляду на поліпшення, здійсненні ОСОБА_2 у будинку АДРЕСА_1 Харківського району Харківської області за життя батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_5, за останнім визнано право власності на 26/100 частин будинку у порядки співзабудови, а тому вимоги щодо стягнення з ОСОБА_3 вартості побудованого ним гаражу та сараю є безпідставними, оскільки вказані надвірні будівлі були враховані при ухвалені рішення.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідно до вимог ст.ст. 57-60 ЦПК України, ОСОБА_2 не надано доказів на підтвердження його вимог, що є підставою для відмови у задоволенні позову.

В свою чергу, ОСОБА_3 на підтвердження позовних вимог щодо стягнення суми надано рішення Харківського районного суду Харківської області від 30 березня 2005 року, рішення Харківського районного суду Харківської області від 04 квітня 2011 року, виконавчий лист, виданий 24 березня 2010 року Харківським районним судом Харківської області № 2-231/10, у цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про поновлення порушеного права та вселення, постанову про відкриття виконавчого провадження від 07 квітня 2010 року за виконавчим листом № 2-231/,0 інформаційну довідку Харківського інвестиційного агентства нерухомості від 24 лютого 2014 року.

Разом з тим, суд вважає, що позивачем ОСОБА_3 також не надано жодного належного та допустимого доказу на підтвердження неотримання нею доходів, зокрема орендної плати, внаслідок позбавлення її можливості користуватися належною їй частиною будинку, а тому в цій частині позовних вимог суд їй відмовляє.

Що стосується вимог ОСОБА_3 в частині стягнення інфляційних витрат та трьох процентів річних за порушення грошового зобов'язання, то вони підлягають задоволенню частково, виходячи з наступного.

Так зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 ЦК України.

Згідно із ч.1 ст. 598 ЦК України зобов'язання припиняється частково або у повному обсязі на підставах, встановлених договором або законом.

Підстави припинення зобов'язання передбачені ст.ст. 599-601, 604-609 ЦК України,зокрема, ст. 599 ЦК України передбачає, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.

З огляду на положення ст. 11 ЦК України, судове рішення про стягнення грошових сум само по собі є зобов'язанням.

Статтею 625 ЦК встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлено договором або законом.

Виходячи з положень зазначеної норми, наслідки прострочення боржником грошового зобов'язання у вигляді інфляційного нарахування на суму боргу й трьох процентів річних виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних витрат стягувача від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів і отримання компенсації (плати від боржника за користування ним коштами, належними до сплати стягувачі).

З огляду на наведене, ОСОБА_2 несе обов'язок щодо відшкодування інфляційних витрат від знецінення несплачених коштів за час виконання суду про стягнення суми, а також трьох процентів річних за прострочення виконання грошового зобов'язання.

Розраховуючи три проценти річних від простроченої суми за порушення грошового зобов'язання за період з 15 квітня 2011 року по 19 березня 2014 року, що підлягають стягненню з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3, суд виходить з наступного.

За період з 15 квітня 2011 року по 31 грудня 2011 року: ((47132 грн.04 коп./100*3%)/365)*261 день =1011 грн. 07 коп.;

за 2012 рік ((47132 грн.04 коп./100*3%) =1413 грн. 96 коп.;

за 2013 рік ((47132 грн.04 коп./100*3%) =1413 грн. 96 коп.;

за період з 01 січня 2014 року по 19 березня 2014 року: ((47132 грн.04 коп./100*3%)/365)*78 днів =302 грн. 16 коп., а всього стягненню з ОСОБА_2 підлягають 4141 грн. 15 коп.

Інфляційні витрати розраховані судом за період з квітня 2011 року по березень 2014 року наступним чином: (матеріальна шкода, стягнута за рішенням суду* на індекс інфляції за період з квітня 2011 року по березень 2014 року) - матеріальна шкода за рішенням суду:

(47132грн.04 коп.*1,013*1,008*1,004*1,01*1,001*1,002*1,002*1,002*1,003*1,001*1,002*

1,002*1,001*1,004*1,002*1,005*1,002*1,006*1,022)-47132 грн. 04 коп. = 4057 грн. 34 коп.

При цьому з огляду на положення ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд задовольняє позовні вимоги ОСОБА_3 щодо інфляційних нарахувань в межах заявлених нею вимог, а саме в розмірі 1912 грн.

Що стосується доводів представника ОСОБА_8 про те, що останній не зобов'язаний відшкодувати інфляційні витрати за час виконання рішення суду про стягнення суми, а також три проценти річних за прострочення виконання грошового зобов'язання, через на те, що ОСОБА_3 не пред'являла виконавчий лист до виконання, а виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 грошової суми відкрито тільки 17 лютого 2014 року, і на теперішній час з пенсії ОСОБА_2 здійснюються утримання за виконавчим листом, суд вважає їх безпідставними, оскільки відповідач був обізнаний як про свій обов'язок сплатити грошову компенсацію ОСОБА_3, так і про початок виконання обов'язку по сплаті грошової компенсації, що підтверджується поштовим повідомленням про отримання останнім 05 квітня 2011 року копії рішення суду від 04 квітня 2011 року, що міститься в матеріалах цивільної справи № 2-36/11, однак не вжив усіх заходів для сплати такої компенсації.

Питання щодо розподілу судових витрат між сторонами, суд вирішує відповідно до вимог ст. 88 ЦПК України, а саме: у зв'язку з відмовою ОСОБА_2 у задоволенні позову, судові витрати суд відносить за його рахунок, ОСОБА_3 суд присуджує з ОСОБА_2 понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись ст.ст. 10, 11, 60, 88, 209, 212, 214-215 ЦПК України, суд, -

в и р і ш и в:

Відмовити ОСОБА_2 у задоволенні позову до ОСОБА_3 про стягнення суми.

Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про стягнення суми - задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_3 інфляційні нарахування на суму боргу в розмірі 1912 (одна тисяча дев'ятсот дванадцять) грн. та три процента річних за прострочення виконання грошового зобов'язання в розмірі 4141 (одна тисяча сто сорок одна) грн. 15 коп., а також понесені судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 243 (двісті сорок три) грн. 60 коп., а всього 6296 (шість тисяч двісті дев'яносто шість) грн. 75 коп.

В решті позовних вимог ОСОБА_3 - відмовити.

Судові витрати ОСОБА_2 віднести за його рахунок.

Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку через Харківський районний суд Харківської області шляхом подачі в 10-денний строк з дня його проголошення апеляційної скарги.

Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя - І.В. Березовська