Постанова № 40737442, 24.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 вересня 2014 року Справа № 876/998/14

Львівський апеляційний адміністративний суд в складі:

головуючого судді: Дяковича В.П.,

суддів: Іщук Л.П., Яворського І.О.,

з участю секретаря судового засідання: Сердюк О.Ю.,

представника позивача Попюка М.І.,

представника відповідача Гайовича В.М.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні в м. Львові апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області на постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі №807/1913/13-а за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Моді» до Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень-рішень, -

В С Т А Н О В И В:

28.05.2013 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Моді» звернулося до суду з позовом, в якому просило визнати протиправним та скасувати податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції (правонаступником якої є Ужгородська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Закарпатській області) від 14.01.2013 року №000006/22-0/33705773, №000007/22-0/33705773, №000008/22-0/33705773.

Постановою Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року позов задоволено: визнано протиправними та скасовано податкові повідомлення-рішення Ужгородської міжрайонної державної податкової інспекції від 14.01.2013 року №000006/22-0/33705773, №000007/22-0/33705773, №000008/22-0/33705773.

Відповідач, не погодившись із зазначеним судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, зазначивши, що оскаржувана постанова винесена з порушенням норм матеріального та процесуального права, неповністю досліджені обставини справи, просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою відмовити у задоволенні позову.

В апеляційній скарзі покликається на те, що в ході проведення перевірки не було встановлено взаємозв'язку між понесеними витратами на збут товарів та вплив цих витрат на розмір отриманого позивачем доходу, не встановлено факту здійснення таких витрат у межах господарської діяльності платника, а відтак такі витрати безпідставно включені позивачем до складу валових витрат та податкового кредиту.

В судовому засіданні представник позивача надав пояснення та заперечив проти доводів апеляційної скарги, а представник відповідача підтримав їх.

Судова колегія заслухавши доповідь судді-доповідача, перевіривши матеріали справи і обговоривши підстави апеляційної скарги, вважає за необхідне її задовільнити, а постанову суду першої інстанції скасувати, та прийняти нову з наступних підстав.

Відповідно до ст. 202 КАС України суд апеляційної інстанції скасовує постанову суду першої інстанції, та приймає нову постанову, якщо визнає, що суд першої інстанції неповно з'ясував обставини справи, що мають значення для справи, порушив норми матеріального права, що призвели до неправильного вирішення справи.

Судом встановлено, що службовими особами Ужгородської МДПІ проведено планову виїзну перевірку товариства з обмеженою відповідальністю «Моді» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.10.2011 року по 30.09.2012 року, якою встановлено порушення ТОВ «Моді» пп.14.1.27 п.14.1 ст.14, абз. «г» пп.138.10.3 п.138.10 ст.138, пп.153.2.2 п.153.2 п.153, п.189.1 ст.198 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VІ (із змінами та доповненнями), пп.1.20.51 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємства» від 28.12.1994 року №335/94-ВР (із змінами та доповненнями), в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 98479 грн.; п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України, внаслідок чого встановлено заниження суми нарахування податку на додану вартість за перевіряючий період, що підлягав сплаті до бюджету у сумі 149132 грн. та завищення залишку від'ємного значення, якій після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду за вересень 2012 року в розмірі 4532 грн.

За результатами вищевказаної перевірки був складений акт перевірки №1691/22-00/33705773 від 26.12.2012 року (Т.1 а.с.9-42).

На підставі Акту перевірки, Ужгородською МДПІ 14.01.2013 року були прийняті податкові повідомлення рішення: №000006/22-0/33705773, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств на 8367 грн. (Т.1 а.с.87); №000007/22-0/33705773, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на додану вартість у розмірі 149312 грн. та застосовані штрафні (фінансові) санкції розміром 37329 грн. (Т.1 а.с.89); №000008/22-0/33705773, яким зменшено розмір від'ємного значення податку на додану вартість на 4532 грн. (Т.1 а.с.91).

Вищевказані податкові повідомлення-рішення позивачем були оскаржені у адміністративному порядку до Державної податкової служби у Закарпатській області та Державної податкової служби України. У задоволенні скарг відмовлено, зокрема рішенням МДЗ України від 14.05.2013 року №2443/6/99-99-10-01-15 про результати розгляду скарг (Т.1 а.с.92-96).

Відповідно до пп. 14.1.36.п.14.1 ст.14 ПК України господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами;

Згідно пп.14.1.108 п.14.1 ст.14 ПК України маркетингові послуги (маркетинг) - послуги, що забезпечують функціонування діяльності платника податків у сфері вивчання ринку, стимулювання збуту продукції (робіт, послуг), політики цін, організації та управлінні руху продукції (робіт, послуг) до споживача та післяпродажного обслуговування споживача в межах господарської діяльності такого платника податків. До маркетингових послуг належать, у тому числі: послуги з розміщення продукції платника податку в місцях продажу, послуги з вивчення, дослідження та аналізу споживчого попиту, внесення продукції (робіт, послуг) платника податку до інформаційних баз продажу, послуги зі збору та розповсюдження інформації про продукцію (роботи, послуги).

Відповідно до пп.14.1.27 п.14.1 ст.14 ПК України витратами визнаються сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Відповідно до п. п. 14.1.181 п. 181 п.14.1 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно до п. 198.3 п. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій у необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Як встановлено матеріалами справи позивач включив до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів сплачені юридичним особам за послуги по розміщенню продукції на торгових об'єктах, послуги по перепродажній підготовці, послуги по дослідженню торгових марок, інформаційно-маркетингові послуги, послуги з логістичної обробки товарів, послуги з реклами.

Зокрема, встановлено укладення ТзОВ «Моді» договорів, які передбачають подальше отримання наступних маркетингових послуг, не передбачених у відповідних договорах поставки: консультаційні послуги, логістичні послуги, маркетингові послуги, рекламні послуги, мерчандайзингові послуги, послуги з передпродажної підготовки товару, послуги по викладці продукції, послуги по розміщенню інформації про товар, послуги про стимулювання попиту, послуги оренди місця на полиці, послуги з забезпечення асортименту, послуги з просування та стимулювання продажу, послуги з вводу позиції про товар з суб'єктами господарювання. Переважна більшість умов договорів є типовими, відрізняються лише умови оплати, терміни відстрочки, місце поставки, термін дії договору тощо.

В актах виконаних робіт (наданих послуг) (а.с.208-250 том I, а.с.1-18, 20-31, 166-180, 187-189 том ІІ) не розшифровано в чому ж конкретно полягало надання маркетингових послуг.

При цьому вищевказані послуги надавалися тими ж юридичними особами які придбали товар у позивача для стимулювання продажу у власній торговій мережі. Таким чином позивач включив до складу валових витрат суми коштів за стимулювання продажу товарів (розміщення у торговій мережі покупців) які вже були продані покупцям і позивачу не належали.

Щодо надання інформаційно-маркетингових послуг, послуг по аналізу факторів, які впливають на продаж то у матеріалах справи крім актів виконаних робіт відсутні документи - носії інформації зібраної в ході надання послуг позивачу.

Також необґрунтованими є витрати у зв'язку з придбанням послуг по перепродажній підготовці товару оскільки згідно з умовами договорів поставки встановлено вимоги до продукції в т.ч. щодо її пакування. У окремих актах, зокрема у взаємовідносинах із ТзОВ «Закарпатська продовольча група» та з ЧПТП «Екстра» прямо зазначається як місце надання послуг позивачу мережа супермаркетів власника вже придбаного товару. Акти здачі-прийняття робіт складені між позивачем та ТзОВ « 555-Торгова мережа» підписані не тією особою яка зазначена як представник, а саме акти підписувалися ОСОБА_3 при цьому представниками у різних актах зазначено ОСОБА_4, та ОСОБА_5. У актах здачі-прийняття робіт взагалі неможливо ідентифікувати особу яка підписала акт від імені ТзОВ «Дастор Ужгород».

В ході проведення перевірки не було встановлено жодного взаємозв'язку між отриманими позивачем послугами та результатами його господарської діяльності. При цьому такі послуги вже і не могли впливати на результати продажу позивачем товару, оскільки товар вже був проданий і до покупців перейшло право власності на такий товар.

Таким чином, враховуючи вищенаведене, позивач безпідставно відніс до складу валових витрат та податкового кредиту суми коштів як витрати на збут.

Відтак, колегія суддів приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є безпідставними і задоволенню не підлягають.

Судова колегія вважає, що висновки суду першої інстанції не відповідають обставинам справи, а тому постанову суду першої інстанції необхідно скасувати і винести нову, якою в задоволенні позову відмовити повністю.

Керуючись статтями 160 ч.3, 195, 196, 198 п.3, 202, 205, 207, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Ужгородської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Закарпатській області задоволити.

Постанову Закарпатського окружного адміністративного суду від 05 листопада 2013 року у справі №807/1913/13-а - скасувати та прийняти нову постанову, якою в задоволенні адміністративного позову Товариства з обмеженою відповідальністю «Моді» відмовити повністю.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення та може бути оскаржена протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя В.П. Дякович

Судді: Л.П. Іщук

І.О. Яворський