Постанова № 40737343, 24.09.2014, Харківський окружний адміністративний суд

Харківський окружний адміністративний суд 61004, м. Харків, вул. Мар'їнська, 18-Б-3, inbox@adm.hr.court.gov.ua П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Харків

24 вересня 2014 р. №820/15663/14

Харківський окружний адміністративний суд в складі:

головуючого судді - Волошина Д.А.,

за участю секретаря судового засідання Ільницької І.Л.

представників : позивача - Даншиної Г.О., відповідача - Дитиненко Ю.А.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в м. Харкові справу за адміністративними позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" до Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень ,-

В С Т А Н О В И В:

До Харківського окружного адміністративного суду звернувся позивач, Товариство з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К", з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області, в якому просить суд скасувати податкові повідомлення - рішення №0003462201, №0003452201, №0003442201 від 22.08.2014 р.

В обґрунтування заявлених вимог позивач посилається на те, що висновки податкового органу про вчинення ним порушень є помилковими, не доведеними належними доказами і спростовуються первинними документами підприємства, наполягав на правильності обчислення податкового кредиту з податку на додану вартість та витрат з податку на прибуток підприємств.

Представник позивача в судове засідання з'явився, позов просив задовольнити з підстав, зазначених у позовній заяві.

Представник відповідача в судове засідання з'явився, просив відмовити в задоволені позову, зазначивши, що оскаржувані рішення винесені у відповідності до норм діючого законодавства, є такими, що відповідають фактичним обставинам справи.

Суд, заслухавши пояснення представників позивача ті відповідача, дослідивши матеріали справи, проаналізувавши докази у їх сукупності, вважає, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

ДПІ у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області було проведено планову виїзну документальну перевірку ТОВ «Альтаір і К» з питань дотримання вимог податкового законодавства період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р., за результатами якої складено акт № 2778/20-31-22-01-07/37658125 від 01.08.2014 року.

За результатами висновків викладених в акті перевірки винесено податкові повідомлення-рішення №0003442201 від 22.08.2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств у загальній сумі 85 184,00 грн.; № 0003452201 від 22.08.2014 року, яким нараховане грошове зобов'язання з податку на додану вартість у загальній сумі 89 666,00 грн.; № 0003462201 від 22.08.2014 року, яким застосовано суму штрафних (фінансових) санкцій за порушення п.2.12 Положення № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» в розмірі 11122,42 грн.

Як з'ясовано судовим розглядом, фактичною підставою для винесення податкових повідомлень-рішень слугували відображені в акті перевірки № 2778/20-31-22-01-07/37658125 від 01.08.2014 року висновки відповідача про порушення ТОВ «Альтаір і К»: п.198.1, статті 198, ст.201 Податкового Кодексу України, в наслідок чого занижено податок на додану вартість за період червень-серпень 2013 року у сумі 71733 грн.; п.138.8 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України в зв'язку з чим занижено податок на прибуток за 2013 рік у сумі 68147 грн.; п.2.12 Положення № 637 «Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні» за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів у розмірі сплачених коштів 11122,42 грн.

Перевіряючи вказані висновки відповідача, а відтак і прийняті на їх підставі спірні податкові повідомлення-рішення, на відповідність вимогам ч.3 ст. 2 КАС України, суд виходить з такого.

Згідно з матеріалами справи між ТОВ «Альтаір і К» (замовник) та ТОВ "МЕГАТОРГ 2013" (виконавець) було укладено договір № 52 від 15.05.2013 року та № 56 від 15.05.2013 року на виробництво та розповсюдження рекламних листівок серед потенційних абонентів замовника за переліком адрес який наведено у додатку 1 до відповідних договорів. (а.с. 101-109, 127-135 т.1)

Зазначені господарські операції ТОВ «Альтаір і К» з придбання послуг підтверджується первинними документами, а саме : актами наданих послуг № 740 від 27.06.2013 р., № 741 від 27.06.2013 р., № 744 від 30.06.2013 р., № 743 від 30.06.2013 р., податковими накладними № 127 від 27.06.2013 р., № 128 від 27.06.2013 р., № 131 від 30.06.2013 р., № 130 від 30.06.2013 р., звітами до актів виконаних робіт. (а.с. 110-119, 136-145 т.1)

Розрахунки здійснено шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок контрагента у повному обсязі, що підтверджено виписками банку, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 120-126, 146-153 т.1) Заборгованість між підприємствами за даними послугами відсутня.

Між ТОВ «Альтаір і К» (замовник) та ТОВ "МЕГАТОРГ 2013" (виконавець) було укладено договір № 31 від 26.04.2013 року про надання послуг з технічної підтримки та обслуговування сайту замовника http://www.AltairUa.com.ua. (а.с. 154-157 т.1)

Зазначена господарська операція з придбання послуг підтверджується первинними документами, а саме : рахунком - фактури № 700 від 29.06.2013р., актами наданих послуг № 742 від 30.06.2013 р., , № 932 від 31.07.2013 р., податковими накладними № 129 від 30.06.2013 р., №134 від 31.07.2013 року, звітами до актів виконаних робіт. (а.с. 158-163, 169 т.1)

Розрахунки здійснено шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок контрагента у повному обсязі, що підтверджено виписками банку, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 164-168 т.1) Заборгованість між підприємствами за даними послугами відсутня.

Між ТОВ «Альтаір і К» (офіційний дилер) та ТОВ «Поллукс-трейд» (субдилер) було укладено договір № ІТ 038-13 від 30.05.2013 року про надання послуг з підключення абонентів. (а.с. 170-181 т.1)

Зазначена господарська операція з придбання послуг підтверджується первинними документами, а саме : актами виконаних робіт № 1110 від 31.07.2013 р., №1111 від 31.07.2013 р., № 1112 від 31.07.2013 р., податковими накладними № 213 від 31.07.2013 р., № 214 від 31.07.2013 р., № 215 від 31.07.2013 року, звітами до актів виконаних робіт. (а.с. 182-188 т.1)

Розрахунки здійснено шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок контрагента у повному обсязі, що підтверджено виписками банку, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 189-201 т.1) Заборгованість між підприємствами за даними послугами відсутня.

Між ТОВ «Альтаір і К» (офіційний дилер) та ТОВ «ПРОГРЕСИВНІ ТОРГОВІ ТЕХНОЛОГІЇ» (субдилер) було укладено договір № ІТ 039-13 від 25.07.2013 року про надання послуг з підключення абонентів. (а.с. 1-19 т.2)

Зазначена господарська операція з придбання послуг підтверджується первинними документами, а саме : актами виконаних робіт № 176 від 31.08.2013 р., № 175 від 31.08.2013 р., № 174 від 31.08.2013 р., податковими накладними № 130 від 31.08.2013 р., № 129 від 31.08.2013 р., № 128 від 31.08.2013 року, звітами до актів виконаних робіт. (а.с. 20-26 т.2)

Розрахунки здійснено шляхом перерахування грошових коштів на банківський рахунок контрагента у повному обсязі, що підтверджено виписками банку, які містяться в матеріалах справи. (а.с. 27-34 т.2) Заборгованість між підприємствами за даними послугами відсутня.

Вирішуючи спір по суті, суд зазначає, що правила формування податкового кредиту платниками податку на додану вартість визначені статтею 201 Податкового кодексу України. Виходячи із змісту положень наведеної норми права, формування податкового кредиту залежить від документального підтвердження нарахування (сплати) податку. Внаслідок застосування зазначених правил, платник податку повинен визначити дату виникнення права на включення відповідних сум податку до податкового кредиту, та відповідно - суму податку, яку він має право включити до складу податкового кредиту.

Згідно з п.п. 14.1.181 ст. 14 Податкового кодексу України податковий кредит - це сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Відповідно п. 198.3 ст. 198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Норми п. 201.1, п. 201.4, п. 201.10 ст. 201 Податкового кодексу України встановлюють, що платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) податкову накладну в момент виникнення податкових зобов'язань продавця, яка є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту.

Приписами п. 198.6 ст. 198 Податкового кодексу України забороняється включення до складу податкового кредиту сум податку, не підтверджених належним чином оформленими податковими накладними.

Відповідно до п.198.1. ст. 198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності).

Згідно п. 198.2 ст. 198 Податкового кодексу України датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається: дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;або дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Згідно з п. 198.8 ст. 198 Податкового кодексу України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу.

Частинами другою та третьою ст. 9 Закону України "Про бухгалтерський облік і фінансову звітність в Україні" передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, що фіксують факт здійснення господарської операції. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо -безпосередньо після її закінчення. Для контролю й упорядкування оброблених даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні і зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа; дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складається документ; зміст і обсяг господарської операції; одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що мають можливість ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Первинні документи за своєю формою та змістом відповідають вимогам чинного законодавства, наявності недоліків (дефектів форми, змісту або походження), які б згідно з п. 201.1, п. 201.4, п. 201.8 ст. 201 Податкового кодексу України, ч.2 ст.9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність", п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку (затверджено наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995р. №88, зареєстровано в Міністерстві юстиції України 05.06.1995р. за №168/704; далі за текстом - Положення) спричиняли втрату означеними накладними юридичного статусу первинних документів судом не виявлено.

Відповідно до п. 201.4 ст. 201 Податкового кодексу України податкова накладна виписується у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Оригінал податкової накладної видається покупцю, копія залишається у продавця товарів/послуг. Дата виникнення податкових зобов'язань платника ПДВ визначається згідно з нормами ст. 187 Податкового кодексу України, а дата виникнення податкового кредиту визначається, згідно з нормами ст. 198 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що всі перелічені суми податкового кредиту підтверджені відповідними податковими накладними, які не мають недоліків та відповідають вимогам п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. В свою чергу, ці податкові накладні складені на підставі договорів, актів виконаних робіт, звітів виконавців, платіжних доручень.

Судом встановлено, що постачальники послуг, щодо яких відповідачем оспорюється право позивача на податковий кредит з ПДВ на момент здійснення господарських операцій були зареєстровані в установленому законом порядку, знаходились на обліку в податковому органі, мали статус платника ПДВ, свідоцтво платника ПДВ не було анульовано на момент укладання та виконання угоди, докази що спростовують ці обставини відповідачем до суду не надано.

Представник відповідача в судовому засіданні не заперечував проти правильності оформлення всіх податкових накладних, які виписувалися контрагентами позивача, та на підставі яких позивач скористався правом на формування податкового кредиту.

В ході перевірки відповідачем не встановлено у позивача наміру отримати за названим договорами іншого результату, ніж отримання визначених послуг. Досліджуючи витребувані та приєднані до справи документи, суд відзначає, що матеріали справи не містять жодних доказів наявності між позивачем та його контрагентом при укладанні і виконанні договору взаємоузгоджених зловмисних дій, спрямованих на порушення існуючого в державі суспільного ладу або моральних засад. Таких доказів суду відповідачем не надано, а судом при виконанні вимог ст. 11 Кодексу адміністративного судочинства України не виявлено. При цьому, суд бере до уваги, що доказів, які б вказували на відсутність реальності господарської операції за цим договором поставки, за правилами ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України відповідач до суду не подав, а судом самостійно таких доказів не виявлено.

Як вбачається з акту № 2778/20-31-22-01-07/37658125 від 01.08.2014 року, в ході перевірки для доведення недотримання суб'єктом підприємницької діяльності вимог Податкового кодексу України відповідач посилається лише на акти про неможливість проведення зустрічної звірки щодо підтвердження господарських відносин із платниками податків, складені відносно ТОВ "Мегаторг 2013", ТОВ «Поллукс-трейд», ТОВ «Прогресивні торгові технології».

При цьому суд зазначає, що акт про неможливість проведення звірки відносно контрагентів з огляду на приписи Постанови КМУ № 1232 від 27.12.2010р. "Про затвердження порядку проведення органами державної податкової служби зустрічних звірок" лише фіксує факт неможливості вчинення дій з проведення звірки та не може містити висновку щодо відсутності факту здійснення господарської діяльності, оскільки первинні документи при цьому не досліджувались.

Ст. 16 Податкового кодексу України передбачає, що особами, відповідальними за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, за нарахування, утримання та сплату (перерахування) податку до бюджету, та за повноту та своєчасність його внесення до бюджету є платники податку.

Згідно п. 36.5 ст. 36 Податкового кодексу України, відповідальність за невиконання або неналежне виконання податкового обов'язку несе платник податків.

При цьому такий платник несе самостійну відповідальність за порушення правил ведення податкового обліку. Зазначена відповідальність стосується кожного окремого платника податку і не може автоматично поширюватися на третіх осіб, у тому числі на його контрагентів

Законом не встановлено обмежень по включенню до складу податкового кредиту сум ПДВ по послугах з підстав викладених відповідачем, за умови, що такий контрагент зареєстрований платником податку на додану вартість, за наявності належним чином оформлених податкових накладних, та за наявності фактичного здійснення операцій з придбання товарів (робіт, послуг). Окрім того порушення, допущені одним платником податків у відображенні в податковому обліку певної господарської операції, за загальним правилом не впливають на права та обов'язки іншого платника податків.

Ця позиція узгоджується із практикою Європейського Суду з прав людини. Так, у справі "БУЛВЕС" АД проти Болгарії" (заява № 3991/03) Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22 січня 2009 року зазначив, що платник податку не повинен нести наслідків невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також сплачувати пеню. На думку Європейського Суду з прав людини, такі вимоги стали надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

До суду не надано доказів фактичної відсутності операцій по отриманню позивачем послуг від ТОВ "Мегаторг 2013", ТОВ «Поллукс-трейд», ТОВ «Прогресивні торгові технології».

Наведене вище свідчить про те, що позивач правомірно включив до податкового кредиту суми, які підтверджені податковими накладними, складеними контрагентами позивача, у зв'язку з придбанням позивачем послуг. За таких обставин твердження відповідача про заниження податкового кредиту, з викладених в акті перевірки підстав не ґрунтується на вимогах чинного законодавства.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку про безпідставність висновку стосовно порушення ТОВ «Альтаір і К» вимог п.198.1, статті 198, ст.201 Податкового Кодексу України.

Щодо встановленого відповідачем порушення п.138.8 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України, слід зазначити наступне.

Відповідно до приписів п. 14.1.27 ст. 14 Податкового кодексу України витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Визначення господарської діяльності відображене в п 14.1.36 ст. 14 Податкового кодексу України, відповідно до якого - це діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Згідно п. 134.1.1 ст. 134 Податкового кодексу України об'єктом оподаткування є: прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Відповідно до п. 138.1. ст. 138 Податкового кодексу України витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються із: витрат операційної діяльності, які визначаються згідно з пунктами 138.4, 138.6-138.9, підпунктами 138.10.2-138.10.4 пункту 138.10, пунктом 138.11 цієї статті; інших витрат, визначених згідно з пунктом 138.5, підпунктами 138.10.5, 138.10.6 пункту 138.10, пунктами 138.11, 138.12 цієї статті, пунктом 140.1 статті 140 і статтею 141 цього Кодексу; крім витрат, визначених у пунктах 138.3 цієї статті та у статті 139 цього Кодексу.

Витрати операційної діяльності включають, зокрема, собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку (138.1.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Згідно з абз. 1 п. 138.2 ст. 138 Податкового кодексу України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

До складу прямих матеріальних витрат включається вартість сировини та основних матеріалів, що утворюють основу виготовленого товару, виконаної роботи, наданої послуги, придбаних напівфабрикатів та комплектувальних виробів, допоміжних та інших матеріалів, які можуть бути безпосередньо віднесені до конкретного об'єкта витрат. (138.8.1 ст. 138 Податкового кодексу України).

Як досліджено вище матеріалами справи, факти придбання продукції, проведення розрахунків, підтверджується договорами, актами виконаних робіт та податковими накладними, банківськими виписками.

Придбані у ТОВ "Мегаторг 2013" послуги з розміщення рекламних листівок пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, а саме виконанням умов договору № 5П-05-13 від 14.05.2013 року укладеного з ТОВ «Велтон.Телеком», придбані у ТОВ «Поллукс-трейд», ТОВ «Прогресивні торгові технології» послуги по підключенню абонентів, пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, а саме виконанням умов договорів № Д/57/10 від 06.06.2011 року, № Д/44/28 від 30.08.2011 року, № Д/53/12 від 01.05.2011 року, № Д/57/15 від 01.09.2011 року укладених з ТОВ «Інтертелеком». (а.с.150-204, 220-241 т.2, а.с. 23-45, 82-139 т.3)

Придбані у ТОВ "Мегаторг 2013" послуги з технічного обслуговування сайту , пов'язані зі здійсненням господарської діяльності позивача, оскільки такі послуги проводились на сайті http://www.AltairUa.com.ua, який належить ТОВ «Альтаір і К» на праві власності ті лічиться на балансі підприємства як нематеріальний актив на рахунку №12. (а.с. 55-64 т.3)

З урахуванням вищевикладеного, суд встановив, що позивач мав право на формування витрат по операціях з ТОВ "Мегаторг 2013", ТОВ «Поллукс-трейд», ТОВ «Прогресивні торгові технології» які були постачальниками послуг на користь ТОВ «Альтаір і К», за перевіряємий період, адже дані витрати підтверджені первинними бухгалтерськими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, мають всі обов'язкові реквізити, які визначені діючим законодавством, є в наявності у позивача та свідчать про те, що отримані позивачем товари були використані в господарській діяльності.

Податковим органом до суду не надано доказів, які б свідчили про відсутність реального характеру господарських операцій між ТОВ "Мегаторг 2013", ТОВ «Поллукс-трейд», ТОВ «Прогресивні торгові технології» та позивачем і які б підтверджували висновки акту перевірки.

Під час розгляду справи, судом не встановлено фактів, які свідчили б про те, що зміст укладених договорів не відповідає діючому законодавству України, дійсним намірам сторін та що ці наміри спрямовані на порушення конституційних прав і свобод людини і громадянина, знищення, пошкодження майна фізичної або юридичної особи, держави, Автономної Республіки Крим, територіальної громади, незаконне заволодіння ним.

Суд встановив, що укладені договори не визнані у встановленому законом порядку недійсним, інших відомостей, які б свідчили, зокрема, про необґрунтоване заниження позивачем в цьому випадку податкового кредиту з податку на додану вартість, а також суми витрат, відповідач суду не подав, а судом таких обставин не встановлено.

Суд відмічає, що відповідачем не надано доказів фактичного нездійснення господарських операцій, суми за якими позивач включив до складу податкового кредиту при обчисленні податку на додану вартість та витрат при обчисленні податку на прибуток. Наявні в матеріалах судової справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, видані контрагентами, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надано.

Отже, фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та його контрагентами і правомірність віднесення позивачем до податкового кредиту з податку на додану вартість та до складу витрат суми витрат на оплату вартості отриманих товарів та послуг, відповідно до первинних бухгалтерських документів та податкових накладних, які виписані на виконання викладених вище умов договірних відносин.

Отже суд приходить до висновку про відсутність в діях позивача порушень вимог п.138.8 ст.138 з урахуванням п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового Кодексу України при формуванні витрат за даними взаємовідносинами.

У зв'язку з тим, що відсутній об'єкт донарахування з податку на прибуток та податку на додану вартість, суд приходить до висновку про відсутність підстав застосування штрафної (фінансової) санкції передбаченої п.п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України.

Відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

В ході розгляду справи, відповідач не довів правомірності та обґрунтованості мотивів винесення спірних податкових повідомлень-рішень.

З огляду на викладене, вимоги позивача про скасування податкових повідомлень - рішень №0003452201, №0003442201 від 22.08.2014р. обґрунтовані та підлягають задоволенню.

Щодо податкового повідомлення рішення №0003462201 від 22.08.2014р., судом встановлено наступне.

Як вбачається з матеріалів справи податкове повідомлення рішення №0003462201 від 22.08.2014р. прийнято на підставі п. 1 абз. 5 Указу Президента від 12.06.1995, № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", у зв'язку з порушенням ТОВ «Альтаір і К» п. 2.12 Положення № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні".

Згідно абз. 5 п.1 Указу Президента від 12.06.1995, № 436/95 "Про застосування штрафних санкцій за порушення норм з регулювання обігу готівки", до суб'єкта підприємницької діяльності застосовуються фінансові санкції у вигляді штрафу за проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа (товарного або касового чека, квитанції до прибуткового ордера, іншого письмового документа), який би підтверджував сплату покупцем готівкових коштів, - у розмірі сплачених коштів.

Відповідно до п. 2.12 Постанови Національного банку України від 15.12.2004, № 637 "Про затвердження Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні" фізичні особи - довірені особи підприємств (юридичних осіб), які відповідно до законодавства України одержали готівку з поточного рахунку із застосуванням корпоративного електронного платіжного засобу або особистого електронного платіжного засобу, використовують її за призначенням без оприбуткування в касі. Зазначені довірені особи подають до бухгалтерії підприємства звіт про використання коштів разом із підтвердними документами в установлені строки і порядку, що визначені для підзвітних осіб законодавством України, а також документи про одержання готівки з поточного рахунку (чек банкомата, копія видаткового ордера, довідки за встановленими формами, сліп, квитанція торговельного термінала тощо) разом з невитраченим залишком готівки.

До матеріалів справи позивачем подано звіти про використання коштів, виданих на відрядження або під звіт, до яких додано первинні документи, що підтверджують факт використання отриманих коштів. (а.с. 35-122 т.2, 140-179 т.3)

За таких обставин, суд приходить до висновку, що неподання документів про одержання готівки робітниками з платіжних карт, не свідчить про проведення готівкових розрахунків без подання одержувачем коштів платіжного документа, який би підтверджував сплату покупцям готівкових коштів.

З огляду на викладене, вимога позивача про скасування податкового повідомлення рішення №0003462201 від 22.08.2014р. обґрунтована та підлягає задоволенню.

Відповідно до ч. 1 ст. 94 КАС України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись Податковим кодексом України, ст.ст. 7-11, 71, 160-163, 167, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" до Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області про скасування податкових повідомлень-рішень - задовольнити.

Скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Київському районі м. Харкова Головного управління Міндоходів у Харківській області №0003462201, №0003452201, №0003442201 від 22.08.2014 р.

Стягнути з Державного бюджету України (р/р 31217206784011, отримувач: УДКСУ у Червонозаводському районі м. Харкова, код 37999628, банк ГУДКСУ в Харківській області, МФО 851011) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Альтаір і К" (код ЄДРПОУ 37658125, адреса: м. Харків, вул. Чернишевська б. 95, кв. 29) судові витрати у розмірі 372,00 (триста сімдесят дві гривні 00 копійок).

Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення протягом десяти днів з дня її проголошення, у разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного проваджені або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Повний текст постанови складено 01 жовтня 2014 року.

Суддя Волошин Д.А.