Рішення № 40737190, 01.10.2014, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/2282/14 Головуючий у суді І-ї інстанції Музика О.В.

Доповідач Черненко В. В.

РІШЕННЯ

Іменем України

01.10.2014 колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області у складі:

головуючого судді: Черненко В.В.

суддів: Чорнобривець О.С., Кодрула М.А.

за участю секретаря: Кечкіна А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кіровограді цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.06.2014 року по справі за позовом ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором,-

ВСТАНОВИЛА:

ПАТ «Дельта Банк» (далі - Банк) звернувся у суд з позовом до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором. На обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що 28.02.2008 року між Банком та ОСОБА_2 укладено кредитний договір №002-10030-280208, за яким банк відкриває держателю кредитну лінію на загальну суму 30 000грн. та на день укладання кредитного договору встановлює ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 6 000 грн. Позивач зазначив, що станом на 25.11.2013 року відповідач не виконує належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість на загальну суму 1145,13 грн., яка складається з: 341.36 грн. - тіло кредиту, 0,00 грн. - прострочене тіло кредиту, 240,14 грн. - заборгованість за відсотками, 563,63 грн. - заборгованість за комісіями. Позивач просив суд стягнути з ОСОБА_2 на користь Банку заборгованість по кредитному договору на загальну суму 1145,13 грн. та судовий збір в сумі 229,40 грн.

Рішенням Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.06.2014 року позов задоволено.

В апеляційній скарзі ставиться питання про скасування рішення суду першої інстанції в зв'язку з порушенням норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції відповідно ст.303 ЦПК України, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з наступних підстав.

Задовольняючи позов, суд першої інстанції зазначив, що відповідно до п.5.2 Договір набуває чинності з дати його укладення та діє до повного виконання зобов'язань за цим договором.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до ч.1 ст.. 1054 ЦК України, Банк або інша фінансова установа зобов'язується надати грошові кошти позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Суд першої інстанції зазначив, що згідно ст.. 59 ЦПК України, суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом. Обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд першої інстанції зазначив, що в матеріалах справи мається належним чином завірена копія договору №002-10030-280208 від 28.02.2008 року, з якої вбачається, що договір підписаний відповідачем по справі. суд зазначив, що згідно договору відповідачу надано у користування платіжну картку та відкрито картковий рахунок №26255902200742 в національній валюті - гривні, та надано ліміт кредитної лінії на рахунку в сумі 2500 грн., який банком розраховується самостійно.

Суд першої інстанції встановив, що відповідач по справі порушив умови кредитного договору та строки сплати заборгованості за кредитною лінією та процентів користування кредитною лінією, тому станом на 25 листопада 2013 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 1145 грн. 13 коп.

Суд першої інстанції дослідив розрахунок та зазначив, що відповідачем знято з кредитної карти кошти в сумі - 260,00грн., сплачено суму коштів в розмір - 393,40 грн. суд зазначив, що беручи до уваги період в якому було знято відповідачем кошти та часткову сплату коштів з лютого 2008 року по лютий 2009 року вбачається, що за даний період було нарахована відсоткова ставка в сумі - 228,90 грн., комісію - 11,43 грн., відсотків - 3,06 грн., та кредиту - 362,73 грн., а всього підлягало сплаті - 606,12 грн., але сплачено було лише - 393,40 грн. (606,12 - 393,40=212,72), тому станом на березень 2009 року була недоплата в розмірі - 212,72 грн.

Суд першої інстанції зазначив, що відповідно до вимог ст. 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ст. 530 ч. 1 ЦК України , якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Суд першої інстанції зазначив, що жодних доказів на спростування своїх доводів та підтвердження сплати кредиту відповідач суду не надав так як і недовів сплин строку позовної давності.

Проте з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можливо з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що предметом судового розгляду є стягнення заборгованості за кредитними зобов'язаннями.

Відповідно до ст..213 ЦПК України обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин , на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами які були досліджені в судовому засіданні.

Відповідно до ст..215 ЦПК України в рішенні суду повинно бути вказано на підставі яких доказів та з яких мотивів суд вважає встановленою наявність або відсутність фактів якими обґрунтовувались вимоги чи заперечення .

Відповідно до ч. 1 ст. 60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Відповідно до ст.. ст.. 10 , 11 ЦПК України суд розглядає цивільні справи не інакше, як за зверненням фізичних чи юридичних осіб в межах заявлених вимог та на підставі наданих доказів.

В апеляційній скарзі зазначається, що судом першої інстанції при винесені рішення були порушені норми матеріального та процесуального права зокрема суд не застосував строки позовної давності відповідно до статей 256-257 ЦК України.

Колегія суддів перевірила зазначені доводи і дійшла висновку, що доводи викладені в апеляційній скарзі є обґрунтованими.

Відповідно до вимог ст. 256 ЦК України позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Статтею 257 ЦК України встановлено загальну позовну давність тривалістю у три роки.

Відповідно ч.3 статті 267 ЦК України позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до винесення ним рішення.

Сплив позовної давності є підставою для відмови у позові (ч. 4 ст. 267 ЦК України).

Якщо суд визнає поважними причини пропущення позовної давності порушене право підлягає захисту (ч. 5 ст. 267 ЦК України).

З матеріалами справи вбачається , що заява про застосування строку позовної давності відповідачем подавалась у суд першої інстанції, що підтверджується матеріалами справи. (а.с.40).

Суд першої інстанції в своєму рішенні зазначив, що з пояснень представника позивача вбачається ,що даний кредит є відновлювальним. Кожного наступного року договір відновлюється , без згоди на це відповідача а тому строки позовної давності не застосовуються до даного виду кредитів. Також суд першої інстанції зазначив,що відповідач не довів сплин строку позовної давності.

Колегія суддів дійшла висновку, що такі висновки суду не ґрунтуються на законі.

Звертаючись із позовними вимогами позивач зазначав , що відповідач не виконує взяті на себе зобов'язання за кредитним договором №002-10030-280208 від 28.02.2008 року і станом на 25.11.2013 року за відповідачем рахується заборгованість на загальну суму 1145,13 грн. яка складається з тіла кредиту 341,36 грн., прострочене тіло кредиту 0.00, заборгованість за відсотками 240,14 грн., заборгованість за комісіями 563,63 грн.

З матеріалів справи, зокрема з позовної заяви вбачається ,що позивач не зазначає з якого часу позивач порушив умови договору і як наслідок виникла вказана заборгованість , а тільки зазначає загальну суму заборгованості.

Суд першої інстанції встановив, що за відповідачем станом на 25.11.2013 року рахується заборгованість по договору у розмірі визначеного позивачем,однак суд також не встановив, з якого часу виникла вказана заборгованість.

З розрахунку наданого позивачем на підтвердження позовної заяви вбачається,що відповідач здійснював останні платежі відповідно договору - 02.10.2008 року у розмірі 35 грн. , 06.01.2009 р. - 50 грн., 03.02.2009 р.- 3.4 грн. Відповідач по справі заперечує сплату платежів 06.01.2009 р. та 03.02.2009 р.

З наданого розрахунку вбачається, що в платіжний період з 01.04.2009 року по 30.04.2009 року за відповідачем рахується прострочена заборгованість на початок періоду по відсотках у розмірі 0.08 грн. та 0.44 грн. за комісію. Інші заборгованості відсутні.

З матеріалів справи вбачається , що 28.02.2008 року відповідачу видана платіжна картка . Термін дії картки становить 12 місяців. (а.с.13).

Відповідно до статті 253 ЦК України перебіг строку починається з наступного дня після відповідної календарної дати або настання події, з якою пов'язано його початок.

За загальним правилом перебіг загальної і спеціальної позовної давності починається з дня коли особа довідалась або могла довідатись про порушення свого права або про особу, яка його порушила(частина перша статті 261 ЦК України).

Початок перебігу позовної давності співпадає з моментом виникнення у зацікавленої сторони права на позов,тобто можливості реалізувати своє право в примусовому порядку через суд.

Відповідно до правил користування платіжною карткою, які є складовою кредитного договору, картка діє в межах визначеного нею строку. За таким договором, що визначає щомісячні платежі погашення кредиту та кінцевий строк повного погашення кредиту перебіг позовної давності(ст..257 ЦК України) щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки (ст.. 261 ЦК України) а не закінченням строку дії договору. (Правова позиція висловлена Верховним Судом України в постанові від 19.03.2014 року. Справа №6-14цс14).

З матеріалів справи вбачається, що строк дії картки, виданої відповідачу 28.02.2008 року становить 12 місяців. Тобто картки дійсна по 28.02.2009 року і відповідно відповідач повинен був виконати свої зобов'язання по поверненню кредитних коштів в повному обсязі до 28.02.2009 року.

Нову картку відповідач не отримував. Ні які фінансові операції в частині отримання коштів по даному договору не здійснював.

Таким чином,як вбачається з матеріалів справи, термін позовної давності для звернення до суду з позовом про повернення кредиту почав текти з 29.02.2009 року . До суду з даним позовом позивач звернувся 25.02.2014 року , тобто з пропуском строку позовної давності, що є підставою відповідно до ч. 4 ст. 267 ЦК України для відмови у задоволені позовних вимог. З матеріалів справи вбачається ,що позивач не ставив питання відносно поважності пропущеного строку , оскільки вважає, що строк позовної давності для звернення до суду з даним позовом ним не пропущений.

Посилання суду першої інстанції на те,що кредит є відновлювальним кожного року без згоди відповідача , а тому строки позовної давності в даному випадку не застосовуються є помилковими і не ґрунтуються на законі.

Встановлені обставини є підставою, відповідно до ст.309 ЦПК України, для скасування рішення суду першої інстанції з ухваленням нового рішення, яким у задоволені позовних вимог відмовити у зв'язку з необґрунтованістю позовних вимог.

Керуючись ст. 303-304, 307, 308, 313-314, 316-317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

Вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 - задовольнити.

Рішення Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області від 03.06.2014 року - скасувати.

Ухвалити нове рішення яким у задоволенні позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості за кредитним договором №002-10030-280208 від 28.02.2008 року відмовити.

Стягнути з ПАТ «Дельта Банк» на користь ОСОБА_2 121 (сто двадцять одна)грн.. 80 коп. понесені судові витрати при подачі апеляційної скарги.

Рішення суду набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий:

Судді: