Рішення № 40736638, 30.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 рокуСправа № 912/2361/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Макаренко Т.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2361/14

за позовом: публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України"

до відповідача: товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі"

про стягнення 1 562 726,13 грн,

представники сторін:

від позивача - Данилевський О.М. , довіреність № 14-89 від 18.04.14 ;

від відповідача - Мельник О.М. , довіреність № 1 від 03.01.14.

В судовому засіданні оголошувалась перерва з 27.08.2014 до 10:00 год 16.09.2014 та з 16.09.2014 до 12:00 год 30.09.2014 відповідно до норм ст. 77 Господарського процесуального кодексу України.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" подано до суду позовну заяву про стягнення з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" боргу в сумі 1 270 068,58 грн; втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 18 557,90 грн; пені в сумі 110 054,15 грн; 7% штрафу в сумі 116 557,27 грн; 3% річних в сумі 47 488,23 грн.

Відповідач у відзиві на позов № 02/08-1139 від 07.08.2014 фактично визнає позовні вимоги, проте вказує на те, що заборгованість ТОВ "Долинські об'єднані мережі" виникла не з вини відповідача, а внаслідок недостатнього виділення бюджетних коштів на погашення заборгованості з різниці в тарифах. Крім того, відповідач зазначає, що стягнення такої значної суми штрафних санкцій може призвести до зупинення діяльності відповідача, в той час як товариство є стратегічним підприємством, основними контрагентами якого є населення, дитячі садки, школи, лікарня, інші бюджетні організації, які в свою чергу, несвоєчасно сплачують заборгованість за отриману теплову енергію. З огляду на вказане, відповідач просить суд: "зменшити розмір пені та штрафних санкцій, нарахованих ТОВ "Долинські об'єднані мережі" на 99,9%".

Також відповідач подав до суду довідку № 02/09-1325 від 15.09.2014 за підписом в.о. генерального директора товариства Кулик Є.В. відповідно до якої заборгованість за спожитий природний газ по договору № 12/899-БО-18 від 03.10.2012 становить 1 270 068,58 грн.

Позивач подав до суду письмові пояснення від 16.09.2014 в яких заперечує проти клопотань відповідача щодо зменшення розміру штрафних санкцій.

Розглянувши наявні матеріали справи, заслухавши пояснення представників сторін, обговоривши усі обставини справи, оцінивши подані докази, господарський суд, -

ВСТАНОВИВ:

03.10.2012 між Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України" (далі - продавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (далі - покупець) укладено договір № 12/899-БО-18 на купівлю-продаж природного газу (далі - Договір).

За умовами даного Договору, продавець зобов'язується передати у власність покупцю у 2012 році природний газ, ввезений на територію України ПАТ Національною акціонерною компанією "Нафтогаз України", а покупець зобов'язався прийняти та оплатити цей природний газ, на умовах цього Договору. Газ, що продається за цим договором, використовується покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається бюджетними установами та організаціями та іншими споживачами (п.п. 1.1., 1.2 Договору).

У п. 2.1. Договору сторони визначилися, що продавець передає покупцеві з 01 жовтня 2012 року по 31 грудня 2012 газ обсягом до 570,0 тис. куб.м.

Пунктом 3.1. Договору передбачено, що продавець передає покупцю газ у пунктах приймання - передачі газу на вхідній запірній/відключаючій арматурі покупця. Право власності на газ переходить від продавця до покупця в пунктах приймання-передачі. Після переходу права власності на газ покупець несе всі ризики і приймає на себе всю відповідальність, пов'язану з правом власності на газ.

Розділом 5 Договору сторони узгодили ціну газу.

Так, відповідно до п.п. 5.1.- 5.5. Договору, ціна (граничний рівень ціни) на природний газ та послуги з його транспортування встановлюються НКРЕ; ціна за 1000 куб. м. природного газу становить 3 509,00 грн. без урахування податку на додану вартість, збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу, крім того: збір у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ 2% та податку на додану вартість за ставкою - 20%. Крім того, тариф на транспортування природного газу магістральними та розподільними трубопроводами - 305,60 грн, ПДВ - 20% - 61,12 грн, всього з ПДВ - 366,72 грн. До сплати за 1000 куб. м. природного газу - 3 884,78 грн., крім того ПДВ - 20% - 776,96 грн, всього з ПДВ - 4661,74 грн.

Пунктом 5.3. Договору визначено, що у разі зміни НКРЕ ціни на природний газ або тарифів на транспортування, розподіл і постачання вони є обов'язковими для сторін за цим договором з моменту введення їх в дію.

Загальна сума вартості природного газу за цим договором складається із суми вартості місячних поставок газу (п. 5.5. Договору).

Згідно п. 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця наступного за місяцем поставки газу.

Також сторони в п. 6.3 Договору домовилися, що в платіжних дорученнях покупець повинен обов'язково зазначати номер договору, дату його підписання та призначення платежу, без зазначення періоду за який здійснюється оплата. За наявності заборгованості у покупця за цим Договором продавець має право зарахувати кошти, що надійшли від покупця, як погашення заборгованості за газ, поставлений в минулі періоди по цьому Договору, в порядку календарної черговості виникнення заборгованості.

Цей Договір набирає чинності з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін, поширює дію на відносини, що фактично склались між сторонами з 01.жовтня 2012 і діє в частині поставки газу до 31 грудня 2012 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення (п. 11.1. Договору).

Договір підписаний повноважними представниками продавця та покупця, скріплений круглими печатками позивача та відповідача.

За своєю правовою природою укладений між сторонами договір є договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу.

Так, за змістом ст. 714 Цивільного кодексу України за договором постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу одна сторона (постачальник) зобов'язується надавати другій стороні (споживачеві, абонентові) енергетичні та інші ресурси, передбачені договором, а споживач (абонент) зобов'язується оплачувати вартість прийнятих ресурсів та дотримуватись передбаченого договором режиму її використання, а також забезпечити безпечну експлуатацію енергетичного та іншого обладнання.

До договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Відповідно до ст. 265 Господарського кодексу України за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Як вбачається із матеріалів справи, а саме: акта приймання-передачі природного газу від 27.11.2012 за спожитий газ у жовтні 2012 на суму 351620,76 грн., акта приймання-передачі природного газу від 30.11.2012 за спожитий газ у листопаді на суму 829299,53 грн., акта приймання-передачі природного газу від 21.12.2012 за спожитий газ у грудні на суму 1412673,83 грн, позивач свої зобов'язання за Договором виконав належним чином, передавши Покупцю за період з жовтня 2012 року по грудень 2012 року газ на загальну суму 2593594,12 грн.

Стаття 525 Цивільного кодексу України передбачає, що одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Згідно ст. 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ч. 1 ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Однак, відповідач свої зобов'язання за Договором виконує не належним чином та не в повному обсязі.

Так, за твердженням позивача станом на 12.03.2014 за відповідачем рахувалась заборгованість за Договором в сумі 1270068,58 грн. (а.с. 19).

Враховуючи викладене, позивач звернувся до господарського суду за захистом своїх порушених прав та охоронюваних законом інтересів.

При викладених обставинах, враховуючи, що відповідач не виконав свої зобов'язання за договором № 12/899-БО-18 щодо сплати вартості поставленого природного газу у встановлений договором строк та враховуючи визнання відповідачем вказаного боргу (довідку № 02/09-1325 від 15.09.2014), позовні вимоги в частині стягнення з відповідача суми основного боргу в розмірі 1 270 068,58 грн підлягають задоволенню повністю.

Оскільки відповідачем заборгованість за поставлений природний газ сплачена не повністю та несвоєчасно, позивач просить суд стягнути з відповідача втрати від інфляційних процесів за весь час прострочення у сумі 18 557,90 грн, три відсотка річних в сумі 47 488,23 грн, пеню в сумі 110 054,15 грн, 7% штрафу в сумі 116 557,27 грн, за загальний період з 14.11.2012 по 12.03.2014 відповідно до розрахунку позивача (16 -18).

З огляду на вказане та враховуючи норми ст. 625 ЦК України позивачем нараховано відповідачеві за зобов'язаннями з жовтня по грудень 2012 три процента річних:

за зобов'язаннями жовтня 2012 у сумі 1163,16 грн, які нараховано за період з 14.11.2012 по 29.12.2012;

за зобов'язаннями листопада 2012 у сумі 1087,61 грн, які нараховано за період з 14.12.2012 по 29.12.2012;

за зобов'язаннями грудня 2012 у сумі 45237,46 грн, які нараховано за період з 14.01.2013 по 12.03.2014;

- інфляційні втрати за зобов'язаннями з жовтня по грудень 2012 сумі 18557,90 грн, які нараховано за період листопад 2012 - лютий 2014:

за зобов'язаннями жовтня 2012 року за період прострочення листопад 2012 - січень 2013 в розмірі 240,92 грн;

за зобов'язаннями листопада 2012 року за період прострочення грудень 2012 - січень 2013 в розмірі 1658,60 грн;

за зобов'язаннями грудень 2012 року за період прострочення січень 2013 - лютий 2014 в розмірі 16 658,39 грн.

Положеннями статті 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання.

Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

У зв'язку з цим, грошовими зобов'язаннями боржника перед кредитором є грошова сума, що визначена з урахуванням встановленого індексу інфляції та трьох процентів річних.

Три проценти річних за своєю правовою природою є платою за користування коштами, що не були своєчасно сплачені боржником.

З огляду на вказане та враховуючи обґрунтований розрахунок позивача сума нарахованих трьох процентів річних за загальний період з 14.11.2012 по 12.03.2014 складає 47488,23 грн.

Отже вимоги позивача про стягнення з відповідача трьох процентів річних за період 14.11.2012 по 12.03.2014 в сумі 47488,23 грн заявлено обґрунтовано та підлягає задоволенню.

Щодо нарахованої позивачем суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, господарський суд враховує те, що заявником позову без доведення правових підстав нарахована сума, на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляцію, при нарахуванні "інфляційних" за наступний місяць на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній місяць, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні".

Передбачене приписами статті 625 ЦК України право кредитора вимагати сплати боргу з урахуванням індексу інфляції та процентів річних є способами захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Господарський суд приймаючи до уваги листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.97 "Рекомендації щодо порядку застосування індексів інфляції при розгляді судових справ", визнає, що сума на яку збільшився борг з урахуванням встановленого індексу інфляції, за перерахунком господарського суду, складає 14 730,63 грн за зобов'язаннями жовтень - грудень 2012, які нараховано за період листопад 2012 по лютий 2014:

за зобов'язаннями жовтень 2012 року за період прострочення листопад 2012 - січень 2013 складає 241,62 грн, однак позивач просить за вказаний період стягнути інфляційні втрати в розмірі 240,92 грн;

за зобов'язаннями листопада 2012 року за період прострочення грудень 2012 - січень 2013 в розмірі 1658,60 грн;

за зобов'язаннями грудень 2012 року за період прострочення січень 2013 - лютий 2014 в розмірі 12830,41 грн.

Вказані висновки підтримує Вищий господарський суд України, про що зазначено у Інформаційному листі від 17.07.2012 № 01-06/928/2012 "Про практику застосування Вищим господарським судом України у розгляді справ окремих норм матеріального права".

Аналогічна позиція суду апеляційної та касаційної інстанцій вбачається при розгляді справи № 912/25/14.

З огляду на вказане, позовні вимоги в частині стягнення втрат від інфляційних процесів підлягають частковому задоволенню на суму 14730,63 грн за зобов'язаннями жовтень -грудень 2012, які нараховано за період листопад 2012 по лютий 2014. В іншій частині вказаних позовних вимог суд відмовляє.

Згідно зі статтею 610 Цивільного кодексу України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

В силу частини другої статті 193, статей 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Відповідно до частин 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 7.2 Договору встановлено у разі невиконання покупцем умов п. 6.1 цього договору, останній зобов'язався сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу, за кожен день прострочення платежу, а за прострочення понад 30 днів додатково сплати штраф у розмірі 7% від суми простроченого платежу.

Вказані положення відповідають зазначеним вище вимогам законодавства щодо відповідальності за порушення зобов'язання.

На підставі наведеного, позивач просить стягнути з відповідача пеню та штраф за порушення виконання зобов'язання в частині оплати вартості природного газу, поставленого відповідачеві в жовтні, листопаді, грудні 2012 року, а саме:

за зобов'язаннями жовтень 2012 року пеня за період прострочення з 14.11.2012 по 29.12.2012 розмірі 5815,80 грн; штраф в розмірі 7% за період з 12.12.2012 по 21.12.2012 - 20763,45 грн;

за зобов'язаннями листопада 2012 року пеня за період прострочення з 14.12.2012 по 29.12.2012 в розмірі 5438,03 грн;

за зобов'язаннями грудня 2012 року пеня за період прострочення з 14.01.2013 по 14.07.2013 розмірі 98800,32 грн; штраф в розмірі 7% за період з 13.02.2013 по 21.02.2013 - 95793,81 грн; а всього - 110054,15 грн - пені, 116557,27 грн - штраф (а.с. 16-18) з врахуванням п. 9.3. договору, в якому визначено, що строк позовної давності за цим договором у тому числі щодо стягнення основної заборгованості, штрафу, пені, відсотків річних, інфляційних втрат встановлюється тривалістю у 5 років.

Разом з цим, відповідачем заявлено письмове клопотання про "зменшити розмір пені та штрафних санкцій, нарахованих ТОВ "Долинські об'єднані мережі" на 99,9%" (а.с. 36). В обґрунтування заявленого клопотання відповідач посилається на те, що заборгованість з оплати вартості поставленого газу виникла внаслідок заборгованості держави з виплати відповідачу субвенцій з різниці в тарифах, а також у зв'язку з несвоєчасною сплатою споживачами вартості централізованого опалення. Відповідач вказує на те, що є стратегічним підприємством, а тому стягнення штрафних санкцій у заявленому розмірі негативно вплине на виробничу діяльність відповідача по забезпеченню тепловою енергією як населення міста, так і юридичних осіб, включаючи заклади охорони здоров'я, освіти, дитячих садків. Звертає увагу на те, що станом на 01.08.2014 заборгованість перед ТОВ "Долинські об'єднані мережі" споживачів теплової енергії складає 4 863786,00 грн, в т.ч. заборгованість населення - 4 359 673,99 грн, інші - 504 685,91 грн, що підтверджується довідкою товариства від 01.08.2014 (а.с 37) та проектом договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік".

Позивачем клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій заперечено з тих підстав, що винятковість обставин в даному випадку відсутня; позивач також має стратегічне значення для економіки і безпеки держави; порушення зобов'язань з боку контрагентів спричиняє збитки для позивача.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру штрафних санкцій, господарський суд дійшов до висновку про відмову у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розміру штрафних санкцій з огляду на наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Крім врахування ступінню виконання зобов'язання боржником, майновий стан сторін договору, майнові та інші інтереси позивача та відповідача, суд також враховує п. 2 ст. 218 Господарського кодексу України.

Відсутність у боржника необхідних коштів, а також порушення зобов'язань контрагентами правопорушника не вважається обставинами, які є підставою для звільнення боржника від господарсько-правової відповідальності та не є тим винятковим випадком, який надає право суду застосовувати приписи ч. 3 ст 83 ГПК України.

Заявником до свого клопотання не подано належних доказів, які підтверджували б доводи відповідача зазначенні в клопотанні та докази конкретних обставин, що стягнення штрафних санкцій у 100% розмірі може поставити під загрозу усю господарську діяльність товариства.

Надані до матеріалів справи довідка товариства від 01.08.2014 (а.с 37) та проект договору про організацію взаєморозрахунків відповідно до п.2 ст. 16 Закону України "Про Державний бюджет України на 2014 рік" не можуть бути прйняті судом в якості належних доказів в розумінні норм ст.ст. 33, 34 ГПК України, оскільки довідка видана самим відповідачем, а договір на день розгляду справи у суді усіма сторонами ще не підписаний, а тому не набрав чинності.

Відповідно до приписів статті 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Згідно зі статтею 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі усіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

Дослідивши подані сторонами докази суд враховує матеріальні інтереси позивача та відповідача, ступінь вини відповідача у виникненні спору, позиції сторін та заперечення позивача, відсутність доказів у підтвердження доводів відповідача, господарський суд відмовляє у задоволенні клопотання відповідача про зменшення розмірі штрафних санкцій та вважає позовні вимоги в частині стягнення пені та штрафу обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

На підставі викладеного, позовні вимоги підлягають задоволенню в частині стягнення основного боргу в сумі 1 270 068,58 грн; втрат від інфляційних процесів у сумі 14 730,63 грн; пені в сумі 110 054,15 грн; штрафу в сумі 116 557,27 грн, 3% річних в сумі 47 488,23 грн, всього 1 558 898,86 грн. В задоволенні позовних вимог в іншій частині господарський суд відмовляє.

Згідно з ч. 2 ст. 49 Господарського процесуального кодексу України витрати на судовий збір покладаються на відповідача пропорційно задоволеним вимогам.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 33,34,44,49, 82-85, 116, 117 ГПК України, Законом України "Про судовий збір", господарський суд, -

В И Р І Ш И В :

Позов задовольнити частково.

Стягнути з товариства з обмеженою відповідальністю "Долинські об'єднані мережі" (28500, Кіровоградська область, Долинський район, м. Долинська, вул. Нова, буд. 80 - "Б", ідентифікаційний номер 35182733) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) борг в сумі 1 270 068,58 грн; втрати від інфляційних процесів у сумі 14 730,63 грн; пеню в сумі 110 054,15 грн; штраф в сумі 116 557,27 грн, три відсотка річних в сумі 47 488,23 грн, всього 1 558 898,86 грн, а також судовий збір в сумі 31 176,38 грн.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні решти позову відмовити.

Згідно ч. 5 ст. 85 ГПК України рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного господарського суду через господарський суд Кіровоградської області протягом десяти днів з дня підписання повного рішення, оформленого відповідно до статті 84 ГПК України.

Повне рішення складено 03.10.2014.

Суддя Т. В. Макаренко