Постанова № 40736565, 11.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

11 вересня 2014 року № 826/10489/14

о 10 год. 23 хв.

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі головуючого судді Соколової О.А., при секретарі судового засідання Ковалівській Л.М., розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу

за позовом Відкритого недержавного пенсійного фонду "Резервів Слобожанщини" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб про визнання протиправними дій, зобов'язати вчинити дії за участю представників сторін:

від позивача Миронюк І.В.,

від відповідача Білоус Ю.О.,

встановив:

Позивач звернувся до суду з позовною заявою до відповідача, в якій просить визнати протиправною бездіяльність Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 12 000,00 грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» відповідно до генерального договору банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28 березня 2013 року № 213 та договору банківського вкладу (депозиту) «Строковий» від 28 березня 2013 року №213/1, зобов`язати повернути позивачу пенсійні активи у розмірі 12 000,00 грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» відповідно до вищевказаних договорів.

Позовні вимоги мотивовано тим, що відповідач протиправно не повернув позивачу грошові кошти (пенсійні активи) у розмірі 12 000,00 грн., розміщених на рахунку ПАТ «Банк Форум».

У судовому засіданні представник позивача позов підтримав, просив його задовольнити.

Відповідач у судовому засіданні та в письмових поясненнях щодо позову заперечив, обґрунтовуючи тим, що позивач не звертався до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб із заявою про повернення пенсійних активів, у зв'язку з чим твердження позивача про відмову у поверненні грошових коштів є безпідставним.

Заслухавши пояснення учасників судового процесу, дослідивши та оцінивши докази, що містяться у справі, суд прийшов до висновку про необґрунтованість позовних вимог з огляду на таке.

Як вбачається з матеріалів справи, між відкритим недержавним пенсійним фондом «Резерв Слобожанщини» (від імені якого на підставі договору про управління активами пенсійного фонду від 21 вересня 2007 року № 6-КУА та від 02 червня 2014 року № 4-КУА виступило ПрАТ «Компанія з управління активами «Національний резерв») та ПАТ «Банк Форум» укладено генеральний договір банківського вкладу (депозитного) рахунку від 28 березня 2013 року № 213 (далі - Генеральний договір) на основі якого укладено договір банківського вкладу (депозиту) «Строковий» від 28 березня 2013 року № 213/1 (далі - договір банківського вкладу).

Позивач звернувся до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на тимчасову адміністрацію із заявою про повернення йому пенсійних активів у розмірі 12 000,00 грн., розміщених у ПАТ «Банк Форум» відповідно до договору банківського вкладу, шляхом їх перерахування на поточний рахунок позивача.

Станом на день звернення до суду відповідачем кошти позивачу не повернуті.

Вирішуючи цю справу, суд виходить з такого.

Відповідно до частини 1 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Частиною 1 статті 6 КАС України визначено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Відповідно до положень КАС України, позивач звертається до адміністративного суду з позовом у разі, якщо він вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю відповідача (суб'єкта владних повноважень) порушено його права, свободи чи інтереси у сфері публічно-правових відносинах. При цьому, дійсне (фактичне) порушення відповідачем прав, свобод чи інтересів позивача має довести належними та допустимими доказами саме позивач.

Позивач на власний розсуд визначає чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин. З необхідністю захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень і визначено завдання адміністративного судочинства.

Суд наголошує, що право на судовий захист, гарантоване Конституцією України (стаття 55), закріплене статтею 6 КАС України, має лише та особа, яка є суб'єктом (носієм) порушених прав, свобод чи інтересів. Тож для того, щоб особі було надано судовий захист, суд повинен встановити, що оскаржуваними рішенням чи діянням суб'єкта владних повноважень порушено права, свободи чи інтереси саме цієї особи.

Позивач зазначає про допущення відповідачем бездіяльності, яка виявилась у неповерненні пенсійних активів у розмірі 12 000,00 грн., розміщених в ПАТ «Банк Форум» згідно договору банківського вкладу.

Однак позивач не навів а ні в позові, а ні під час розгляду справи належних і достатніх доказів на підтвердження конкретних обставин допущеного відповідачем дійсного порушення його прав, свобод або інтересів.

Зокрема, матеріали справи не містять доказів надіслання/вручення звернення позивача від 17 червня 2014 року №230 Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, його уповноваженій особі (відсутні докази поштового надіслання або безпосереднього вручення шляхом реєстрації вхідної кореспонденції відповідачем).

Оскільки, позивач жодного разу не звертався до відповідача із заявою про повернення коштів, тому на думку суду не підлягає задоволенню вимога позивача про визнання протиправною бездіяльності Фонду гарантування вкладів фізичних осіб щодо неповернення пенсійних активів у розмірі 12 000,00 грн.

Крім того, суд не погоджується з твердженням позивача, що власниками пенсійних коштів та вкладниками в розумінні статті 2 закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» (далі - Закон) є саме фізичні особи-учасники позивача, і що на них поширюються встановлені цим Законом гарантії, що обґрунтовується таким.

Відповідно до пункту 4 статті 2 Закону, вкладник - фізична особа (крім фізичних осіб - суб'єктів підприємницької діяльності), яка уклала або на користь якої укладено договір банківського вкладу (депозиту), банківського рахунку або яка є власником іменного депозитного сертифікату.

Згідно з частиною 1 статті 1063 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України), фізична або юридична особа може укласти договір банківського вкладу (зробити вклад) на користь третьої особи. Ця особа набуває права вкладника з моменту пред'явлення нею до банку першої вимоги, що випливає з прав вкладника, або вираження нею іншим способом наміру скористатися такими правами.

Абзацом 3 частини 1 статті 1063 ЦК України передбачено, що визначення імені фізичної особи або найменування юридичної особи, на користь якої зроблений вклад, є істотною умовою договору банківського вкладу.

Судом встановлено, що генеральний договір банківського вкладного (депозитного) рахунку від 28 березня 2013 року № 213, укладений між Банком та позивачем не містить жодної інформації про те, що він укладений на користь фізичних осіб. У вказаному договорі відсутні імена фізичних осіб.

Навіть якщо б договір і був укладений на користь фізичних осіб, то для того щоб набути права вкладники дані фізичні особи мають пред'явити до банку вимогу, або іншим чином виразити свій намір скористатися правами вкладника.

Позивачем не надано жодного доказу звернення фізичних осіб, що є учасниками позивача, до Банку з метою набуття прав вкладників.

Аналіз вказаних правових норм в сукупності із встановленими обставинами дають підстави суду зробити висновок, що учасники позивача не є вкладниками ні в розумінні ЦК України, ні в розумінні Закону.

Беручи до уваги наведене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги є безпідставними, необґрунтованими та такими, що задоволенню не підлягають.

Керуючись статтями 158-163 КАС України, суд,-

постановив:

У задоволенні позову відмовити повністю.

Постанову ухвалено в нарадчій кімнаті та проголошено її вступну та резолютивну частину 11 вересня 2014 року.

Постанову у повному обсязі складено 18 вересня 2014 року.

Постанова набирає законної сили у порядку і строки, встановлені статтею 254 КАС України, та може бути оскаржена у порядку та строки, встановлені статтями 185-187 КАС України.

Суддя О.А. Соколова