Постанова № 40736536, 23.09.2014, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

23 вересня 2014 року № 813/5054/14

Львівський окружний адміністративний суд у складі :

головуючого - судді Костецького Н.В.

за участю секретаря судового засідання Олексяк І.Р.

представника позивача Шалінської І. В.

представника відповідача Гейвич М.М.

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Приватного акціонерного товариства «Техенерго» до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

ВСТАНОВИВ:

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» (далі - ПрАТ «Техенерго») звернулося до Львівського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області (далі - ДПІ у Галицькому районі м. Львова) про скасування податкових повідомлень-рішень № 0005691702 від 01.07.2014 року, № 0002542201, № 0002522201, № 0002532201, № 0002562201 та № 0002552201 від 03.07.2014 року, прийнятих на підставі Акту від 16.06.2014 року про результати планової виїзної перевірки, крім цього позивач просить визнати протиправними дії відповідача щодо встановлення порушень у акті перевірки та прийнятті на підставі цього акту перевірки оскаржуваних податкових повідомлень-рішень.

Вказаними податковими повідомленнями-рішеннями позивачу було донараховано суми зобов'язань по сплаті податків та зборів, а також донараховано штрафні санкції, а саме:

- збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 917 102,00 грн. (з них 1 278 068,00 грн. - за основним платежем, 639 034,00 грн. - за штрафними санкціями) - податкове повідомлення-рішення № 0002522201 від 03.07.2014 року;

- зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 96 877,00 грн. - податкове повідомлення-рішення № 0002532201 від 03.07.2014 року;

- донараховано штрафні санкції за порушення порядку використання готівкових коштів у сумі 37 236,00 грн. - податкове повідомлення-рішення № 0002542201 від 03.07.2014 року;

- донараховано штрафні санкції за ненадання документів під час проведення перевірки у сумі 510,00 грн. - податкове повідомлення-рішення № 0002552201 від 03.07.2014 року;

- збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 2 231 799,00 грн. (з них 1 487 866,00 грн. - за основним платежем, 743 933,00 грн. - за штрафними санкціями) - податкове повідомлення-рішення № 0002562201 від 03.07.2014 року;

- збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платників податків у вигляді зарплати на суму 8 230,75 грн. (з них 6 571,00 грн. - за основним платежем, 1 642,75 грн. - за штрафними санкціями) - податкове повідомлення-рішення № 0005691702 від 01.07.2014 року.

Оскаржувані рішення прийняті на підставі акту № 698/13-04-22-01/23891483 від 16.06.2014 року, складеного за наслідками планової виїзної перевірки ПрАТ «Техенерго», у якому податковий орган зазначив про безтоварність та фіктивність господарських операцій позивача з його контрагентами - ПрАТ «Укрзахіденерго» та ТОВ «Айті Аутсорсінг», безпідставність віднесення до складу витрат собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг) на загальну суму 989 275,84 грн., порушення порядку заповнення податкової накладної № 18 від 20.11.2012 року, а також безпідставність ненарахування позивачем податку на доходи фізичних осіб у сумі 6 571,00 грн. із суми, виданої працівникам позивача на відрядження та вказаними в авансових звітах, використання якої за призначенням не підтверджено належними документами.

Позивач із такими висновками ДПІ у Галицькому районі м. Львова не погоджується, оскільки вони, на його думку, є безпідставними та прийнятими без належної правової оцінки документів, наданих позивачем під час проведення перевірки. Зокрема, операції по договорах купівлі-продажу та договорах про надання послуг із ПрАТ «Укрзахіденерго» та ТОВ «Айті Аутсорсінг», які відповідач вважає безтоварними, підтверджені усіма необхідними первинним бухгалтерськими документами. Крім цього, витрати щодо собівартості реалізованих робіт, послуг у сумі 989 275,86 грн., на які відповідачем визначено завищення витрат за 2-4 квартали 2012 року, були включені до річної податкової декларації за 2012 рік внаслідок помилкового невключення їх у податкову декларацію із податку на прибуток за І квартал 2012 року. Також зазначив, що відсутність у податковій накладній за листопад 2012 року на суму 121 537,80 грн. номера та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, не позбавляє позивача права на податковий кредит, тим більше, що нова форма податкової накладної із відповідною графою ще не затверджена та не введена в дію. Щодо донарахування відповідачем 6 571,00 грн. податку із доходів фізичних осіб зазначив, що під час проведення відповідачем перевірки йому було надано усі платіжні документи та електронні квитки, необхідні для підтвердження використання коштів на авіаперельоти працівників, що включені до авансових звітів, по яких донараховано податок із доходів фізичних осіб. Щодо ненадання документів у ході перевірки зауважив, що запит на надання документів, який на думку відповідача не був виконаний, був отриманий позивачем у день, останній перед днем закінчення перевірки, а усі документи, що витребовувалися відповідачем у ході проведення перевірки, надавалися своєчасно та у повному обсязі. Просить суд визнати недійсними та скасувати податкові повідомлення-рішення № 0005691702 від 01.07.2014 року, № 0002542201, № 0002522201, № 0002532201, № 0002562201 та № 0002552201 від 03.07.2014 року та визнати протиправними дії посадових осіб ДПІ у Галицькому районі м. Львова щодо встановлення порушень в акті перевірки № 698/13-04-22-01/23891483 від 16.06.2014 року.

Представник позивача у судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю, просила позов задовольнити.

Відповідач позов заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях на позовну заяву, зміст яких зводиться до наступного. Оскаржувані податкові повідомлення-рішення прийнято за наслідками проведення планової виїзної перевірки ПрАТ «Техенерго» на предмет дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, під час якої встановлено, що за охоплений перевіркою період позивач мав фінансово-господарські взаємовідносини з ПрАТ «Укрзахіденерго» та ТОВ «Айті Аутсорсінг». Відповідач стверджує, що до перевірки ПрАТ «Техенерго» не було надано документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів та послуг від вказаних контрагентів, зв'язок укладених із контрагентами договорів з господарською діяльністю підприємства, а також реальність здійснення операцій з реалізації отриманих товарів та послуг. Крім цього, позивачем було включено в декларації за 2-4 квартали 2012 року з податку на додану вартість витрати, що вплинули на собівартість реалізованих робіт, послуг у сумі 37 077 517,00 грн., що на 989 275,84 грн. більше, ніж витрати за цей період, вказані в оборотно-сальдових відомостях позивача. Це призвело до завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування за 2012 рік на суму 989 275,84 грн. Також ПрАТ «Техенерго» безпідставно включено до податкового кредиту суми ПДВ по податковій накладній, в якій відсутні номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України при отриманні акумулятора, стелажів, пристроя,обладнання закордонного виробництва від постачальника - ПрАТ «Укрзахіденерго» в листопаді 2012 року на суму 121 537,80 грн. Крім цього, в ході перевірки встановлено наявність ряду авансових звітів позивача без підтверджуючих документів, а саме відсутність посадкових талонів пів час авіаперельотів. У зв'язку із цим, на думку відповідача прийняті податкові повідомлення-рішення є обґрунтованими і підстав для їх скасування немає.

У судових засіданнях представник відповідача викладене к письмових запереченнях підтримав, просив у задоволенні позову відмовити повністю.

Суд заслухав пояснення представників сторін, з'ясував обставини, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог та заперечень, дослідив письмові докази, якими вони обґрунтовуються, та встановив наступні фактичні обставини справи.

Приватне акціонерне товариство «Техенерго» зареєстроване 28.12.1999 року, про що зроблено запис у Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. Товариство взято на податковий облік в органах державної податкової служби, станом на момент проведення перевірки перебуває на обліку в ДПІ у Галицькому районі м. Львова. Згідно з відомостями з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, ПрАТ «Техенерго» здійснює господарську діяльність, зокрема, у сфері інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах.

З 15 квітня по 30 травня 2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова проводила планову виїзну перевірку ПрАТ «Техенерго» з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.04.2012 року по 31.12.2013 року, за наслідками якої складено акт № 698/13-04-22-01/23891483 від 16.06.2014 року (далі - Акт перевірки від 16.06.2014 року). Під час перевірки ДПІ у Галицькому районі надало оцінку взаємовідносинам позивача, зокрема, з двома контрагентами: ПрАТ «Укрзахіденерго» та ТОВ «Айті Аутсорсінг», реальність операцій із якими не підтверджена належним чином. Це, на думку податкового органу, також свідчить про нікчемність договорів, укладених із зазначеними вище контрагентами. Це призвело до заниження позивачем суми податку на додану вартість та завищення залишку від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного періоду у сумі 96 877,00 грн.

Крім цього, податковим органом було встановлено завищення витрат, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування в період з 01.04.2012 року по 31.12.2012 року у сумі 989 275,84 грн. внаслідок розбіжностей між сумами собівартості придбаних (виготовлених) та реалізованих робіт, послуг у поданих до податкового органу податкових деклараціях та оборотно-сальдових відомостях позивача.

Перевіряючий орган також встановив завищення податкового кредиту за листопад 2012 року на загальну суму 121 537,80 грн. внаслідок відсутності у податковій накладній № 18 від 20.11.2012 року обов'язкового реквізиту - номера та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

У ході перевірки також встановлено наявність у ПрАТ «Техенерго» ряду авансових звітів без підтверджуючих документів, а саме звітів, у яких відсутні посадкові талони працівників під час авіаперельотів на загальну суму 37 236,00 грн., внаслідок чого позивачу донараховано податок із доходів фізичних осіб у сумі 6 571,00 грн., а також накладено штрафні санкції у розмірі 37 236,00 грн.

Крім цього, ДПІ у Галицькому районі м. Львова було зафіксовано факт ненадання ПрАТ «Техенерго» документів, що вимагалися під час проведення перевірки.

У висновках акта перевірки від 16.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова зазначила, що перевіркою встановлено порушення позивачем, зокрема, вимог: 1) п. 138.1, п. 138.2, п. 138.8 ст. 138, п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст. 139 Податкового кодексу України, внаслідок чого занижено податок на прибуток у сумі 1 487 866,00 грн., в тому числі за ІІ квартал 2012 року - 154 310,00 грн., за ІІІ квартал 2012 року - 142 640,00 грн., за VI квартал 2012 року - 849 295,00 грн., за 2013 рік - 341 621,00 грн.; 2) п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 1 278 068,00 грн., в тому числі по періодах: за травень 2012 року в сумі 51 500,00 грн., за червень 2012 року в сумі 159 166,40 грн., за липень 2012 року в сумі 78 000,00 грн., за жовтень 2012 року в сумі 164 100,00 грн., за грудень 2012 року в сумі 562 577,80 грн., за листопад 2013 року в сумі 98 879,76 грн., за грудень 2013 року в сумі 163 844,00 грн.; 3) п. 198.3 ст. 198, п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України, в результаті чого завищено залишок від'ємного значення, який після бюджетного відшкодування включається до складу податкового кредиту наступного податкового періоду, за грудень 2013 року у сумі 96 877,00 грн.; 4) п. 3.1 п. 7.39 «Положення про ведення касових операцій у національній валюті в Україні», затверджене постановою Правління НБУ від 15.12.2004 року № 637, внаслідок чого відсутні платіжні документи, які підтверджують сплату готівкових коштів у розмірі 37 236,00 грн.; 5) п.п. 164.2.17 п. 164.2, п. 164.5 ст. 164, п. 167.1 ст. 167, п.п. 168.1.1 п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податок на доходи фізичних осіб у сумі 6 571,00 грн.; 6) п.п. 49.18.3 п. 49.18 ст. 49 Податкового кодексу України, а саме: несвоєчасна подача декларації з податку на прибуток підприємств за 2013 рік.

На підставі акта перевірки від 16.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийняла:

1) податкове повідомлення-рішення № 0002522201 від 03.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на додану вартість на суму 1 917 102,00 грн. (з них 1 278 068,00 грн. - за основним платежем, 639 034,00 грн. - за штрафними санкціями);

2) податкове повідомлення-рішення № 0002532201 від 03.07.2014 року, яким зменшено розмір від'ємного значення суми податку на додану вартість на суму 96 877,00 грн.;

3) податкове повідомлення-рішення № 0002542201 від 03.07.2014 року, яким донараховано штрафні санкції за порушення порядку використання готівкових коштів у сумі 37 236,00 грн.;

4) податкове повідомлення-рішення № 0002552201 від 03.07.2014 року, яким донараховано штрафні санкції за ненадання документів під час проведення перевірки у сумі 510,00 грн.;

5) податкове повідомлення-рішення № 0002562201 від 03.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання за податком на прибуток підприємств на суму 2 231 799,00 грн. (з них 1 487 866,00 грн. - за основним платежем, 743 933,00 грн. - за штрафними санкціями);

6) податкове повідомлення-рішення № 0005691702 від 01.07.2014 року, яким збільшено суму грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб, що сплачується податковими агентами, із доходів платників податків у вигляді зарплати на суму 8 230,75 грн. (з них 6 571,00 грн. - за основним платежем, 1 642,75 грн. - за штрафними санкціями).

Суд встановив наступні обставини господарських взаємовідносин ПрАТ «Техенерго» з його контрагентом ПрАТ «Укрзахіденерго».

ПрАТ «Техенерго»(за договорами - Покупець) та ПрАТ «Укрзахіденерго» (за договорами -Продавець) уклали два договори купівлі-продажу, а саме:

1. договір № 12.03.123-2 від 21.12.2012 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар, а покупець зобов'язується прийняти товар та оплатити його вартість. Найменування товару - технічна документація і два комплекти ущільнень РВП-98 загальною вартістю 19 249 607,99 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 3 208 267,00 грн., згідно переліків, наведених у додатках № 1 та № 2 до договору. 08.10.2013 року сторонами договору було підписано додаткову угоду № 1 до договору, відповідно до умов якої Продавець зобов'язується передати у власність Покупця товар згідно специфікації на загальну суму 360 000,00 грн., у тому числі ПДВ 20 % - 60 000,00 грн. На підтвердження отримання товарів згідно договору позивачем було додано до матеріалів справи видаткову накладну № РН-11-1201 від 12.11.2013 року, а також копії банківських виписок за період з січня 2013 року по серпень 2014 року щодо оплати вартості поставленого за договором товару. Крім цього, позивачем було долучено до матеріалів справи бухгалтерську довідку вих. № 14/09-1043 від 02.09.2014 року, згідно і з якою кредиторська заборгованість ПрАТ «Техенерго» по розрахунках із ПрАТ «Укрзахіденерго» згідно договору № 12.03.123-2 від 21.12.2012 року становить 302 119,06 грн.;

2. договір № 12.03.123-4 від 31.01.2013 року, відповідно до умов якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупця, а Покупець зобов'язується прийняти у свою власність та оплатити товар у кількостях та за ціною (вартістю), що наводяться в Специфікаціях до цього договору або товарних накладних Продавця на загальну суму 1 797 604,60 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 299 600,77 грн. На підтвердження отримання товарів згідно договору позивачем було додано до матеріалів справи видаткову накладну № РН-6-10001 від 10.06.2013 року, а також копії банківських виписок за 14 червня 2013 року та 29 травня 2013 року щодо оплати вартості поставленого за договором товару. Крім цього, позивачем було долучено до матеріалів справи бухгалтерську довідку вих. № 14/09-1043 від 02.09.2014 року, згідно і з якою кредиторська заборгованість ПрАТ «Техенерго» по розрахунках із ПрАТ «Укрзахіденерго» згідно договору № 12.03.123-4 від 31.01.2013 року становить 814 604,60 грн.

Загальна вартість поставлених товарів згідно з переліченими вище договорами становить 1 798 003,83 грн., що віднесено позивачем до складу витрат за 2013 рік, у т.ч. ПДВ у сумі 359 600,76 грн., який позивач відніс до складу податкового кредиту.

Суд встановив, що між ПрАТ «Техенерго» (за договорами - Замовник) та ТОВ «Айті Аутсорсінг» (за договорами - Виконавець) було укладено тридцять договорів про виконання робіт та надання послуг:

1. договір № 12.18.21 від 01.03.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 39 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 6 500,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 28.05.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 1604 від 28.05.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.21 від 01.03.2012 року були передані ПрАТ «Екоенергія» за договором № 12.02.125 від 27.02.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 за травень 2012 року;

2. договір № 12.18.24 від 01.03.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 50 400,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 8 400,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 08.06.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 391 від 08.06.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.24 від 01.03.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 11.17.31 від 26.12.2011 року, про що складено відповідний акт № 1 від 11.06.2012 року;

3. договір № 12.18.27 від 04.06.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 36 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 6 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 21.06.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 1113 від 21.06.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.27 від 04.06.2012 року були передані ПрАТ СНВО «Імпульс» за договором № 12.19.36 від 10.04.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 за червень 2012 року;

4. договір № 12.18.39 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 5 100,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 850,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 17.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 1132 від 17.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.39 від 27.07.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.68 від 11.06.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 19.12.2012 року;

5. договір № 12.18.40 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 21 600,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 3 600,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 10.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 725 від 10.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.40 від 27.07.2012 року були передані ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.04.219 від 04.04.2012 року, про що складено відповідний акт № 2 від 17.12.2012 року;

6. договір № 12.18.15 від 27.02.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 201 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 33 500,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 23.11.2012 року, акт № 2 від 26.11.2012 року, акт № 3 від 27.11.2012 року та акт № 4 від 27.11.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 2021 від 23.11.2012 року, № 2208 від 26.11.2012 року, № 2289 від 27.11.2012 року та № 2290 від 27.11.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.15 від 27.02.2012 року були передані ПАТ НВП «Радій» за договором № 12.04.211 від 25.01.2012 року, про що складено відповідний акт № 3 за листопад 2012 року;

7. договір № 12.18.17 від 27.02.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 108 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 18 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 16.07.2012 року та акт № 2 від 17.07.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1293 від 16.07.2012 року та № 1414 від 17.07.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.17 від 27.02.2012 року були передані ПрАТ СНВО «Імпульс» за договором № 12.04.213 від 01.02.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 за липень 2012 року;

8. договір № 12.18.18 від 27.02.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 144 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 24 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 11.07.2012 року, акт № 2 від 12.07.2012 року та акт № 3 від 13.07.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 633 від 11.07.2012 року, № 718 від 12.07.2012 року та № 825 від 13.07.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.18 від 27.02.2012 року були передані ПрАТ СНВО «Імпульс» за договором № 12.04.216 від 23.02.2012 року, про що складено відповідний акт № 2 за липень 2012 року;

9. договір № 12.18.19 від 27.02.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 781 800,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 130 300,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 02.10.2012 року, акт № 2 від 02.10.2012 року, акт № 3 від 02.10.2012 року, акт № 4 від 08.10.2012 року, акт № 5 від 08.10.2012 року, акт № 6 від 08.10.2012 року, акт № 7 від 11.10.2012 року, акт № 8 від 11.10.2012 року, акт № 9 від 11.10.2012 року, акт № 10 від 11.10.2012 року, акт № 11 від 15.10.2012 року, акт № 12 від 15.11.2012 року, акт № 13 від 20.12.2012 року та акт № 14 від 24.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 164 від 02.10.2012 року, № 165 від 02.10.2012 року, № 166 від 02.10.2012 року, № 686 від 08.10.2012 року, № 687 від 08.10.2012 року, № 688 від 08.10.2012 року, № 954 від 11.10.2012 року, № 955 від 11.10.2012 року, № 956 від 11.10.2012 року, № 957 від 11.10.2012 року, № 1265 від 15.10.2012 року, № 1266 від 15.10.2012 року, № 1273 від 20.12.2012 року, № 1540 від 24.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.19 від 27.02.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 11.04.208 від 28.11.2011 року, про що складено відповідний акт № 2 від 25.10.2012 року, та ВП «Рівненська АЕС» за договором № 11.04.208 від 28.11.2011 року, про що складено відповідний акт №3 від 28.12.2012 року;

10. договір № 12.18.20 від 01.03.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 744 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 12 400,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 28.05.2012 року, акт № 2 від 28.05.2012 року, акт № 3 від 05.07.2012 року, акт № 4 від 09.07.2012 року, акт № 5 від 10.07.2012 року, акт № 6 від 12.07.2012 року, акт № 7 від 13.07.2012 року, акт № 8 від 05.11.2012 року, акт № 9 від 05.11.2012 року, акт № 10 від 06.11.2012 року, акт № 11 від 07.11.2012 року, акт № 12 від 09.11.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 1605 від 28.05.2012 року, № 1606 від 28.05.2012 року, № 302 від 05.07.2012 року, № 510 від 09.07.2012 року, № 568 від 10.07.2012 року, № 719 від 12.07.2012 року, № 826 від 13.07.2012 року, № 527 від 05.11.2012 року, № 528 від 05.11.2012 року, № 655 від 06.11.2012 року, № 716 від 07.11.2012 року, № 719 від 09.11.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.20 від 01.03.2012 року були передані ПрАТ СНВО «Імпульс» за договором № 11.04.207 від 14.11.2011 року, про що складено відповідні акти № 1 за травень 2012 року, № 2 за липень 2012 року та № 5 за листопад 2012 року;

11. договір № 12.18.22 від 01.03.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 156 312,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 26 052,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 20.06.2012 року, акт № 2 від 21.06.2012 року, акт № 3 від 22.06.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1087 від 20.06.2012 року, № 1112 від 21.06.2012 року, № 1212 від 22.06.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.22 від 01.03.2012 року були передані ПрАТ СНВО «Імпульс» за договором № 12.02.215 від 06.02.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 за червень 2012 року;

12. договір № 12.18.23 від 01.03.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 237 086,40 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 39 514,40 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 11.06.2012 року, акт № 2 від 12.06.2012 року, акт № 3 від 13.06.2012 року, акт № 4 від 14.06.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 514 від 11.06.2012 року, № 575 від 12.06.2012 року, № 630 від 13.06.2012 року, № 696 від 14.06.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.23 від 01.03.2012 року були передані ПрАТ СНВО «Імпульс» за договором № 12.02.125 від 27.02.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 за травень 2012 року;

13. договір № 12.18.25 від 18.05.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 237 600,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 39 600,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 22.06.2012 року, акт № 2 від 25.06.2012 року, акт № 3 від 26.06.2012 року, акт № 4 від 27.06.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1210 від 22.06.2012 року, № 1393 від 25.06.2012 року, № 1396 від 26.06.2012 року, № 1485 від 27.06.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.25 від 18.05.2012 року були передані ВП «хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.58 від 16.03.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 27.06.2012 року;

14. договір № 12.18.26 від 04.06.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 237 600,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 39 600,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 22.06.2012 року, акт № 2 від 25.06.2012 року, акт № 3 від 26.06.2012 року, акт № 4 від 27.06.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1211 від 22.06.2012 року, № 1394 від 25.06.2012 року, № 1397 від 26.06.2012 року, № 1486 від 27.06.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.26 від 04.06.2012 року були передані ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат» за договором № 08.03.120 від 01.06.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 за червень 2012 року;

15. договір № 12.18.28 від 04.06.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 180 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 30 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 20.11.2012 року, акт № 2 від 21.11.2012 року, акт № 3 від 19.12.2012 року, акт № 4 від 21.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1765 від 20.11.2012 року, № 1861 від 21.11.2012 року, № 1234 від 19.12.2012 року, № 1375 від 21.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.28 від 04.06.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.61 від 04.04.2012 року, про що складено відповідні акти № 1 від 23.11.2012 року та № 2 від 28.12.2012 року;

16. договір № 12.18.29 від 10.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 102 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 17 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 20.11.2012 року та акт № 2 від 21.11.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1764 від 20.11.2012 року та № 1862 від 21.11.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.29 від 10.07.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.72 від 06.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 26.11.2012 року;

17. договір № 12.18.30 від 10.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 90 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 15 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 27.10.2012 року та акт № 2 від 27.10.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 2264 від 27.10.2012 року та № 2265 від 27.10.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.30 від 10.07.2012 року були передані ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.69 від 02.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 31.10.2012 року;

18. договір № 12.18.31 від 10.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 119 100,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 19 850,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 27.10.2012 року та акт № 2 від 27.10.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 2266 від 27.10.2012 року та № 2276 від 27.10.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.31 від 10.07.2012 року були передані ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.71 від 06.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 31.10.2012 року;

19. договір № 12.18.32 від 25.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 59 700,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 9 950,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 15.10.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 1276 від 15.10.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.21 від 01.03.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.07.117 від 20.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 18.10.2012 року;

20. договір № 12.18.33 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 14 500,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 10.12.2012 року та акт № 2 від 11.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 721 від 10.12.2012 року та № 749 від 11.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.21 від 01.03.2012 року були передані ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.73 від 10.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 13.12.2012 року;

21. договір № 12.18.34 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 90 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 15 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 10.12.2012 року та акт № 2 від 11.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 722 від 10.12.2012 року та № 750 від 11.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.34 від 27.07.2012 року були передані ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.74 від 10.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 13.12.2012 року;

22. договір № 12.18.35 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 14 500,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 10.12.2012 року та акт № 2 від 11.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 723 від 10.12.2012 року та № 751 від 11.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.35 від 27.07.2012 року були передані ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.75 від 10.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 13.12.2012 року;

23. договір № 12.18.36 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 87 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 14 500,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 10.12.2012 року та акт № 2 від 11.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 724 від 10.12.2012 року та № 752 від 11.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.36 від 27.07.2012 року були передані ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.76 від 10.07.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 13.12.2012 року;

24. договір № 12.18.37 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 63 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 10 500,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 12.12.2012 року та акт № 2 від 14.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 869 від 12.12.2012 року та № 970 від 14.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.37 від 27.07.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.07.116 від 14.06.2012 року, про що складено відповідний акт № 4 від 18.12.2012 року;

25. договір № 12.18.38 від 27.07.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 96 540,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 16 090,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 17.12.2012 року та акт № 2 від 20.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1131 від 17.12.2012 року та № 1269 від 20.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.38 від 27.07.2012 року були передані ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.01.167 від 08.07.2012 року, про що складено відповідні акти № 2 від 19.12.2012 року та № 3 від 25.12.2012 року;

26. договір № 12.18.50 від 17.10.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 870 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 145 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 03.12.2012 року, акт № 2 від 04.12.2012 року, акт № 3 від 05.12.2012 року, акт № 4 від 06.12.2012 року, акт № 5 від 07.12.2012 року, акт № 6 від 10.12.2012 року, акт № 7 від 11.12.2012 року, акт № 8 від 12.12.2012 року, акт № 9 від 13.12.2012 року, акт № 10 від 14.12.2012 року, акт № 11 від 17.12.2012 року, акт № 12 від 18.12.2012 року, акт № 13 від 19.12.2012 року, акт № 14 від 20.12.2012 року, акт № 15 від 21.12.2012 року, акт № 16 від 24.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 140 від 03.12.2012 року, № 236 від 04.12.2012 року, № 298 від 05.12.2012 року, № 364 від 06.12.2012 року, № 420 від 07.12.2012 року, № 726 від 10.12.2012 року, № 753 від 11.12.2012 року, № 870 від 12.12.2012 року, № 926 від 13.12.2012 року, № 972 від 14.12.2012 року, № 113 від 17.12.2012 року, № 1178 від 18.12.2012 року, № 1228 від 19.12.2012 року, № 1270 від 20.12.2012 року, № 1372 від 21.12.2012 року, № 1534 від 24.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.50 від 17.10.2012 року були передані ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.85 від 15.10.2012 року, про що складено відповідні акти № 1 від 24.12.2012 року, № 2 від 24.12.2012 року, № 3 від 20.12.2012 року, № 4 від 27.12.2012 року, № 5 від 27.12.2012 року, № 6 від 27.12.2012 року, № 7 від 27.12.2012 року та № 8 від 27.12.2012 року;

27. договір № 12.18.60 від 17.11.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 210 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 35 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 17.12.2012 року, акт № 2 від 18.12.2012 року, акт № 3 від 19.12.2012 року, акт № 4 від 29.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1134 від 17.12.2012 року, № 1179 від 18.12.2012 року, № 1229 від 19.12.2012 року, № 1274 від 29.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.60 від 17.11.2012 року були передані ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.05.65 від 31.10.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 21.12.2012 року;

28. договір № 12.18.70 від 11.12.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 90 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 15 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 19.12.2012 року та акт № 2 від 20.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1230 від 19.12.2012 року та № 1271 від 20.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.70 від 11.12.2012 року були передані ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.17.35 від 10.12.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 21.12.2012 року;

29. договір № 12.18.71 від 11.12.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 84 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 14 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 19.12.2012 року та акт № 2 від 20.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкові накладні № 1231 від 19.12.2012 року та № 1272 від 20.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.71 від 11.12.2012 року були передані ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.10.36 від 10.12.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 24.12.2012 року;

30. договір № 12.18.45 від 25.09.2012 року про виконання робіт та надання послуг на загальну суму 48 000,00 грн., в тому числі ПДВ 20 % - 8 000,00 грн. Після виконання робіт сторони підписали акт № 1 від 14.12.2012 року, після чого Виконавець виписав позивачу податкову накладну № 971 від 14.12.2012 року. Виконані ТОВ «Айті Аутсорсінг» роботи за договором № 12.18.45 від 25.09.2012 року були передані ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом» за договором № 12.12.35 від 20.08.2012 року, про що складено відповідний акт № 1 від 21.12.2012 року.

Загальна вартість виконаних робіт згідно з переліченими вище договорами становить 4 469 032,00 грн., що віднесено позивачем до складу витрат за 2012 рік, у т.ч. ПДВ в сумі 893 806,40 грн., яку позивач відніс до складу податкового кредиту.

На підтвердження реальності господарських операцій із ТОВ «Айті Аутсорсінг» позивачем також було долучено до матеріалів справи банківські виписки щодо оплати вартості наданих послуг та виконаних робіт, що здійснювалася протягом червня 2013 року - березня 2013 року.

Судом також встановлено, що протягом 2-4 кварталів 2012 року позивачем були подані до податкового органу податкові декларації з податку на прибуток підприємств із завищеними показниками витрат на загальну суму 989 275,84 грн. Як було зазначено позивачем та підтверджено відповідними оборотно-сальдовими відомостями по рахунку 23 та податковими декларація з податку на прибуток підприємства за 1 квартал 2012 року, півріччя 2012 року, три квартали 2012 року та 2012 рік, позивачем було самостійно включено до складу витрат у податковій декларації за 2012 рік витрати, які внаслідок помилки не були включені до податкової декларації за 1 квартал 2012 року, що зумовило розбіжності у податковому та бухгалтерському обліку з податку на прибуток у 2-4 кварталах 2012 року.

Крім цього, судом встановлено, що у податковій накладній № 18 від 20.11.2012 року, за якою було отримано товари від ПрАТ «Укрзахіденерго» загальною вартістю 121 537,80 грн., позивачем не було зазначено номеру та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України.

Також судом встановлено, що відповідачем було перевірено ряд авансових звітів ПрАТ «Техенерго» на відрядження працівників, зокрема, авансовий звіт № 39 від 21.11.2012 року, авансовий звіт № 39 від 21.11.2012 року, авансовий звіт № 15 від 08.10.2012 року, авансовий звіт № 16 від 08.10.2012 року, авансовий звіт № 9 від 06.03.2012 року, авансовий звіт № 10 від 06.03.2012 року, авансовий звіт № 93 від 30.12.2013 року та авансовий звіт № 94 від 30.12.2013 року. Авіаперельоти до місця відрядження та назад підтверджені в авансових звітах відповідними електронними квитками та квитанціями за купівлю таких квитків. Також до авансових звітів додані документи, що підтверджують проживання відряджених осіб у готелях та відповідні розрахункові документи за проживання. Відповідачем в актів перевірки від 16.06.2014 року встановлено відсутність достатніх підтверджуючих документів на суму вартості електронних квитків у зв'язку із відсутністю доданих до авансових звітів посадкових талонів відряджених осіб.

Судом, крім цього, встановлено, що ДПІ у Галицькому районі м. Львова було направлено письмовий запит про надання додаткових документів для перевірки. Дата отримання позивачем зазначеного запиту не вказана. Як було зазначено представником позивача у судовому засіданні, запит був отриманий ПрАТ «Техенерго» в день, що передував останньому дню перевірки, у зв'язку із чим у позивача не було достатньо часу для підготовки вказаних у запиті документів та передачі їх до ДПІ у Галицькому районі м. Львова до дня складення акту перевірки від 16.06.2014 року. Також позивачем було зазначено і не заперечувалося відповідачем, що у ході перевірки позивачем було представлено усі документи та інформацію, які запитувалися податковим органом.

Вирішуючи спір, суд керується наступними положеннями чинного законодавства.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України. Одночасно Конституцією встановлено, що правовий порядок в Україні ґрунтується на засадах, відповідно до яких ніхто не може бути примушений робити те, що не передбачено законодавством.

Стаття 67 Конституції України передбачає, що кожен зобов'язаний сплачувати податки і збори в порядку і розмірах, встановлених законом. Згідно зі статтею 92 Конституції України виключно законами України встановлюються система оподаткування, податки і збори.

Згідно з п.138.1. статті 138 Податкового кодексу України (далі - ПК України) витрати, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, складаються, зокрема, із витрат операційної діяльності. У пункті 138.1.1. ПК України визначено, що витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які беруться для визначення об'єкта оподаткування з урахуванням пунктів 138.2, 138.11 цієї статті, пунктів 140.2-140.5 статті 140, статей 142 і 143 та інших статей цього Кодексу, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п.138.2. статті 138 ПК України витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу.

Відповідно до п. 139.9 статті 139 ПК України не належать до складу валових витрат будь-які витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення податкового обліку.

Виходячи із наведених норм закону, до складу валових витрат платника податку належать витрати, які: 1) підтверджені первинними документами; 2) пов'язані з підготовкою, організацією, веденням виробництва, продажем продукції (робіт, послуг) і охороною праці.

Відповідно до п. 198.1 ст. 198 ПК України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з: а) придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг; б) придбання (будівництво, спорудження, створення) необоротних активів, у тому числі при їх ввезенні на митну територію України (у тому числі у зв'язку з придбанням та/або ввезенням таких активів як внесок до статутного фонду та/або при передачі таких активів на баланс платника податку, уповноваженого вести облік результатів спільної діяльності); в) отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України; г) ввезення необоротних активів на митну територію України за договорами оперативного або фінансового лізингу.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (п. 198.1 ст. 198 ПК України).

Згідно з п. 198.6 ст. 198 ПК України не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними або оформлені з порушенням вимог чи не підтверджені митними деклараціями (іншими подібними документами згідно з пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу). У разі якщо на момент перевірки платника податку органом державної податкової служби суми податку, які попередньо віднесені до податкового кредиту, залишаються не підтвердженими зазначеними цим пунктом документами, платник податку несе відповідальність відповідно до закону.

Статтею 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» визначено, що господарська операція - це дія або подія, що викликає зміни у структурі активів і зобов'язань, власному капіталі підприємства. Із положень ч. 1, 3 ст. 9 вказаного Закону вбачається, що бухгалтерський облік полягає, зокрема, у складанні та прийнятті до обліку первинних документів, які фіксують факти здійснення господарських операцій, складенні на їх підставі зведених облікових документів, систематизація інформації первинних документів на рахунках бухгалтерського обліку в регістрах синтетичного та аналітичного обліку шляхом подвійного запису їх на взаємопов'язаних рахунках бухгалтерського обліку.

Беручи до уваги наведені вище норми закону, суд приходить до висновку, що необхідною умовою для підтвердження реальності господарської операції є наявність у платника податків усіх необхідних первинних бухгалтерських документів щодо здійснення цих операцій, а також використання результатів цих операцій у господарській діяльності підприємства.

Згідно із ст. 215 Цивільного кодексу України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою - третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Кодексу. Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). Згідно із ч. 5 ст. 203 Цивільного кодексу України правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.

Вищий адміністративний суд України у своїй постанові від 14 листопада 2012 року у справі № К/9991/50772/12 роз'яснив, що правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним (презумпція правомірності). Головною підставою вважати правочин нікчемним являється його недійсність, встановлена законом. Саме законом, а не Актами, які б факти в цьому акті не були відображені. Вказані ж в Акті висновки є суто суб'єктивною думкою державного податкового ревізора-інспектора, оскільки були зроблені за відсутності інформації, яка надається в передбаченому законодавством порядку. Таким чином, навіть за наявності ознак нікчемності правочину податкові органи мають право лише звертатися до судів з позовами про стягнення в доход держави коштів, отриманих по правочинах, здійснених з метою, що свідомо суперечить інтересам держави і суспільства, посилаючись на їх нікчемність.

Крім цього, у листі Вищого адміністративного суду України від 02.06.2011 року № 742/11/13-11 адміністративним судам України роз'яснено порядок та основні засади розгляду податкових спорів щодо реальності здійснення платниками податків господарських операцій та зазначено, що визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податку. У листі також вказано, що судам належить звертати особливу увагу на дослідження реальності здійснення господарських операцій платника податку, на підставі яких таким платником були сформовані дані податкового обліку. При цьому приймати на підтвердження даних податкового обліку можна лише достовірні первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції.

Вищий адміністративний суд України у вищезгаданому листі надає перелік обставин, які свідчать про відсутність факту здійснення господарської операції:

1. всупереч даним податкового обліку будь-кого з учасників операції відсутні зміни активів, зобов'язань чи власного капіталу принаймні в одного з таких учасників (наприклад, збільшення статутного капіталу особи за рахунок активів, що не мають ринкової вартості, зокрема фіктивних цінних паперів, тобто цінних паперів, обіг яких на момент вчинення операції був припинений після оприлюднення даних щодо скасування свідоцтва про реєстрацію їх випуску);

2. отримання майнової вигоди чи права на таку вигоду будь-кого з учасників операції виключно шляхом зменшення бази оподаткування з певного податку та/або отримання коштів із Державного бюджету за одночасної відсутності об'єктивної можливості отримати майнову вигоду від цієї операції в інший спосіб (наприклад, експорт товару на підставну особу, яка не має відповідної реєстрації чи не веде будь-якої господарської діяльності, виключно з метою отримання документів, що підтверджують право на бюджетне відшкодування з податку на додану вартість; "тимчасова" поставка товару (тобто з подальшим поверненням того самого товару без обґрунтованої економічної причини в наступних податкових періодах постачальнику від покупця безпосередньо або через ланцюг посередників) тим платником податку, в якого за результатами певного податкового періоду наявне від'ємне значення податкових зобов'язань із податку на додану вартість тому учаснику, який має зобов'язання до сплати в бюджет тощо);

3. результати, відображені у даних податкового обліку будь-кого з учасників господарської операції, фактично не настали внаслідок відсутності відповідних дій будь-кого з учасників такої операції (наприклад, відображення отримання послуг без їх фактичного надання або в разі їх надання іншою особою, ніж та, що вказана у даних податкового обліку чи первинних документах; імітація купівлі товару в особи, яка ніколи його не продавала тощо).

Основною підставою нікчемності договорів купівлі-продажу № 12.03.123-2 від 21.12.2012 року та № 12.03.123-4 від 31.03.2013 року, укладених між ПрАТ «Техенерго» та ПрАТ «Укрзахіденерго», в акті перевірки від 16.06.2014 року зазначено відсутність товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують доставку товару у місце поставки.

Відповідно до розділу 1 Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, затверджених Наказом Міністерства транспорту України №363 від 14.10.1997 року, товарно-транспортна документація - комплект юридичних документів, на підставі яких здійснюють облік, приймання, передавання, перевезення, здавання вантажу та взаємні розрахунки між учасниками транспортного процесу, а товарно-транспортна накладна - єдиний для всіх учасників транспортного процесу юридичний документ, що призначений для списання товарно-матеріальних цінностей, обліку на шляху їх переміщення, оприбуткування, складського, оперативного та бухгалтерського обліку, а також для розрахунків за перевезення вантажу та обліку виконаної роботи. Згідно із п. 11.1 вказаних Правил основним документом на перевезення вантажів є товарно-транспортна накладна. Разом з тим, вказані Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні не встановлюють правил податкового обліку, а лише встановлюють права, обов'язки та відповідальність власників автомобільного транспорту (перевізників).

Податкове законодавство не ставить в залежність право платника податків на податковий кредит,а також на можливість віднесення тих чи інших сум до витрат, від наявності чи відсутності товарно-транспортної накладної на отриманий товар, а Правила перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, на які посилається відповідач в акті перевірки від 16.06.2013 року, не є законодавчим документом з питань оподаткування і не можуть регламентувати виключний порядок документування у податковому обліку валових витрат та податкового кредиту.

Аналогічної позиції дотримується Вищий адміністративний суд України в ухвалі від 19.02.2013 року у справі № К/9991/64514/11 та в ухвалі від 16.04.2013 року у справі № К/800/9087/13.

Відповідно до ст. 48 Закону України «Про автомобільний транспорт» документом, на підставі якого виконуються внутрішні перевезення вантажів може бути товарно-транспортна накладна або інший визначений законодавством документ на вантаж, інші документи, передбачені законодавством. Позивачем було представлено під час перевірки та долучено до матеріалів справи видаткові накладні № РН-6-10001 від 10.06.2013 року та № РН-11-1201 від 12.11.2013 року, що є належним чином оформленими первинними бухгалтерськими документами, які підтверджують факт поставки товару.

Підтвердженням реальності господарських операцій за договорами із ПрАТ «Укрзахіденерго» є також факт оплати товарів за вищезгаданими договорами, що свідчить про мету сторін договорів до реального настання наслідків, передбачених у таких договорах.

в Акті перевірки від 16.06.2014 року ДПІ у Галицькому районі м. Львова посилається також на те, що основними постачальниками ПрАТ «Укрзахіденерго» є підприємства, які мають ознаки ризикових СГД, що ставить під сумнів реальність здійснення господарських операцій між позивачем і ПрАТ «Укрзахіденерго».

Виходячи із положень цивільного та господарського законодавства, зокрема, із глави 51 Цивільного кодексу України щодо правових наслідків порушення зобов'язання, а також із глави 24 Господарського кодексу України щодо загальних засад відповідальності учасників господарських відносин, позивач несе відповідальність лише за належне виконання зобов'язання зі своєї сторони і не несе відповідальності за порушення зобов'язань контрагентами. Тому до нього не можуть бути застосовані наслідки порушення таких зобов'язань, які могли мати місце зі сторони ПрАТ «Укрзахіденерго». Також думки дотримується Верховний Суд України, який вказав у постанові від 31.01.2011 року у справі № 21-42а10, що відповідальність за порушення порядку нарахування податкових зобов'язань несе тільки юридична особа, відносно якої такі порушення підтверджені, але в жодному випадку таке порушення податкових зобов'язань не тягне негативних наслідків для її контрагентів.

Щодо операцій позивача із ТОВ «Айті Аутсорсінг», то суд встановив, що ПрАТ «Техенерго» є суб'єктом господарювання у сфері інформаційних технологій і комп'ютерних систем, будівництва споруд електропостачання та телекомунікацій, інжинірингу, геології та геодезії, надання послуг технічного консультування в цих сферах. З метою своєчасного виконання своїх договірних зобов'язань перед іншими контрагентами щодо розробок проектів, робочих програм, нормативних характеристик, технічної документації, проектної документації (залежно від того, яке було замовлення) позивач уклав ряд договорів із ТОВ «Айті Аутсорсінг» про виконання робіт щодо розробки відповідного програмного забезпечення. Обумовлені роботи було у повному обсязі виконано, і без жодних застережень прийняті спершу ПрАТ «Техенерго», а потім і його Замовниками - ПрАТ «Екоенергія», ВП «Рівненська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», ПрАТ СНВО «Імпульс», ВП «Запорізька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», ПАТ НВП «Радій», ВП «Хмельницька АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», ПАТ «Київський картонно-паперовий комбінат», ВП «Южно-Українська АЕС» ДП НАЕК «Енергоатом», по відношенню до яких позивач є виконавцем цих же робіт.

По факту виконання робіт сторони підписали акти, у яких підтвердили їх кінцеву вартість та обсяг, після чого ПрАТ «Техенерго» отримало податкові накладні, на підставі яких сформувало податковий кредит відповідного звітного періоду. Понесені витрати у зв'язку з із замовленням робіт та наступною їх реалізацією, відповідно, вплинули на показники валових витрат підприємства.

Факт реального виконання позивачем договірних зобов'язань підтверджується належно оформленими актами здачі-приймання виконаних робіт, податковими накладними, які зазначено вище і які в цілому у повній мірі відображають зміст господарської операції та її вартісні показники. Зауважень щодо оформлення первинних документів податковий орган не висловив.

Крім цього, як на додаткову підставу визнання нереальності операцій, здійснюваних між позивачем та ТОВ «Айті Аутсорсінг» відповідач посилається на те, що в ході перевірки було надано запити на проведення зустрічної перевірки ТОВ «Айті Аутсорсінг», проте зустрічну перевірку неможливо провести у зв'язку із тим, що ТОВ «Айті Аутсорсінг» має стан 11. Припинено, але не знято з обліку.

Однак на час здійснення господарських операцій ТОВ «Айті Аутсорсінг» було включене до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, а також мало свідоцтво про державну реєстрацію та свідоцтво про реєстрацію платника податку на додану вартість.

Частинами 1, 2 статті 18 Закону України «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців» встановлено: якщо відомості, які підлягають внесенню до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців, були внесені до нього, то вони вважаються достовірними і можуть бути використані у спорі з третьою особою, доки до них не внесено відповідних змін. Якщо відомості, які підлягають внесенню до цього реєстру, є недостовірними і були внесені до нього, то третя особа може посилатися на них у спорі як на достовірні, за винятком випадків, коли вона знала або могла знати про те, що такі відомості є недостовірними.

Відповідно до п. 2.8 Положення про реєстрацію платників податку на додану вартість, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 07 листопада 2011 року № 1394, для інформування платників ПДВ центральний орган державної податкової служби щодекади оприлюднює на веб-сайті центрального органу державної податкової служби:

- дані з Реєстру із зазначенням найменування або прізвища, імені та по батькові платника ПДВ, дати податкової реєстрації, індивідуального податкового номера, номера та дати початку дії свідоцтва про реєстрацію;

- інформацію про осіб, позбавлених реєстрації як платників ПДВ за заявою платника ПДВ або з ініціативи податкових органів чи за рішенням суду, а саме: про анульовані свідоцтва платників ПДВ із зазначенням індивідуальних податкових номерів, дат, причин та підстав для анулювання свідоцтв.

На момент укладення договорів між ПрАТ «Техенерго» та ТОВ «Айті Аутсорсінг» та їх виконання, позивачем і його контрагентом було дотримано усіх вимог закону, зокрема, контрагент був зареєстрований у якості платника податку на додану вартість, є всі підстави стверджувати про дотримання обов'язкових вимог, що дають право платнику податків на формування податкового кредиту незважаючи на зняття такого контрагента у майбутньому з обліку в податкових органах та/або скасування його реєстрації як платника податку на додану вартість.

Відповідно до ч. 4 ст. 70 КАС України обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності, відповідно до ч. 2 ст. 71 КАС України, покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Доводи відповідача щодо нікчемності договорів позивача із ПрАТ «Укрзахіденерго» та ТОВ «Айті Аутсорсінг» беруть за основу ненадання позивачем для перевірки документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів та послуг від контрагентів, а також зв'язок таких товарів та послуг із господарською діяльністю позивача, що не відповідає дійсності, оскільки позивачем доведено надання під час проведення відповідачем перевірки, а також долучено до матеріалів справи, усі первинні бухгалтерські документи на усі суми вартості товарів, поставлених ПрАТ «Укрзахіденерго», та робіт і послуг, наданих ТОВ «Айті Аутсорсінг».

Щодо правової оцінки договірних відносин суб'єктів господарювання варто також додати, що відповідно до роз'яснень, наданих у постанові Пленуму Верховного Суду України від 06.11.2009 року № 9 «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними», щоб вважати правочин нікчемним необхідні виключно законом передбачені для цього підстави, а також встановлення цього факту не входить до компетенції органу ДПС.

З огляду на наведене вище, аргументи, якими відповідач доводить відсутність реального виконання господарських операцій, та й сам висновок про нікчемність правочинів, є безпідставними, і не доводять правомірності збільшення позивачу у зв'язку з цим суми грошового зобов'язання з податку на прибуток та з податку на додану вартість, а також зменшення залишку від'ємного значення податкового кредиту.

Згідно із п. п. 14.1.228 п. 14.1 ст. 14 Податкового кодексу України собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг для цілей розділу III цього Кодексу - витрати, що прямо пов'язані з виробництвом та/або придбанням реалізованих протягом звітного податкового періоду товарів, виконаних робіт, наданих послуг, які визначаються відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку, що застосовуються в частині, яка не суперечить положенням цього розділу;

Відповідно до п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України у разі якщо у майбутніх податкових періодах (з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу) платник податків самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявляє помилки, що містяться у раніше поданій ним податковій декларації (крім обмежень, визначених цією статтею), він зобов'язаний надіслати уточнюючий розрахунок до такої податкової декларації за формою чинного на час подання уточнюючого розрахунку. Платник податків має право не подавати такий розрахунок, якщо відповідні уточнені показники зазначаються ним у складі податкової декларації за будь-який наступний податковий період, протягом якого такі помилки були самостійно (у тому числі за результатами електронної перевірки) виявлені.

Як було зазначено позивачем та підтверджено відповідними оборотно-сальдовими відомостями та податковими деклараціями за 2012 рік позивач внаслідок помилки вказав у податковій декларації за 1 квартал 2012 року суму витрат, меншу ніж в оборотно-сальдовій відомості за цей період, внаслідок чого і виникла розбіжність між податковим та бухгалтерським обліком позивача. У подальшому, з метою усунення такої розбіжності, скориставшись правом, наданим йому п. 50.1 ст. 50 Податкового кодексу України, позивач включив суму розбіжності у річну податкову декларацію за 2012 рік. У зв'язку із цим, суд приходить до висновку про безпідставність віднесення ДПІ у Галицькому районі м. Львова суми собівартості товарів, робіт, послуг у розмірі 989 275,84 грн. до завищених платником податків витрат.

Відповідно до п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України Платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, складену за вибором покупця (отримувача) в один з таких способів: а) у паперовому вигляді; б) в електронній формі з дотриманням умови щодо реєстрації у порядку, визначеному законодавством, електронного підпису уповноваженої платником особи та умови реєстрації податкової накладної у Єдиному реєстрі податкових накладних. У такому разі складання податкової накладної у паперовому вигляді не є обов'язковим.

У податковій накладній повинні бути зазначені усі обов'язкові реквізити, що визначені п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України. Зокрема: а) порядковий номер податкової накладної; б) дата виписування податкової накладної; в) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - продавця товарів/послуг; г) податковий номер платника податку (продавця та покупця); ґ) місцезнаходження юридичної особи-продавця або податкова адреса фізичної особи - продавця, зареєстрованої як платник податку; д) повна або скорочена назва, зазначена у статутних документах юридичної особи або прізвище, ім'я та по батькові фізичної особи, зареєстрованої як платник податку на додану вартість, - покупця (отримувача) товарів/послуг; е) опис (номенклатура) товарів/послуг та їх кількість, обсяг; є) ціна постачання без урахування податку; ж) ставка податку та відповідна сума податку в цифровому значенні; з) загальна сума коштів, що підлягають сплаті з урахуванням податку; и) вид цивільно-правового договору; і) код товару згідно з УКТ ЗЕД (для підакцизних товарів та товарів, ввезених на митну територію України).

Згідно із п. 57 Закону України «Про внесення змін до Податкового кодексу України щодо державної податкової служби та у зв'язку з проведенням адміністративної реформи в Україні» перелік, наведений у п. 201.1 ст. 201 Податкового кодексу України було доповнено пунктом щодо обов'язкового реквізиту податкових накладних «номер та дата митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України». Водночас відповідних змін до форми податкової накладної внесено не було, у зв'язку із чим позивачем правомірно було прийнято податкову накладну № 18 від 20.11.2012 року від контрагента без зауважень.

Доводи відповідача щодо необхідності отримання позивачем у такому випадку індивідуальної податкової консультації є безпідставними, оскільки позивач при прийнятті від контрагента податкової накладної керувався положеннями Податкового кодексу України, а також листом ДПС України від 21.08.2012 року № 1272/0/71-12/153117 щодо набрання чинності змін до Податкового кодексу України щодо обов'язкових реквізитів податкової накладної з моменту внесення відповідних змін до форми податкової накладної. Оскільки таких змін до форми податкової накладної на момент прийняття від контрагента податкової накладної № 18 від 20.11.2012 року не було внесено, то у позивача не було підстав для звернення за індивідуальними консультаціями з цього приводу.

Крім цього, судом при вирішенні спору щодо правомірності включення суми вказаної вище податкової накладної до податкового кредиту було враховано позицію Вищого адміністративного суду України під час розгляду аналогічної справи, висловлену в ухвалі від 17.07.2013 року у справі № К/800/7790/13, відповідно до якої під час оцінки відповідності заповнення податкової накладної вимогам чинного законодавства необхідно враховувати, що окремі недоліки в заповненні податкових накладних, зокрема: відсутність порядкового номеру, одиниці виміру, адреси одержувача товару тощо, не тягнуть за собою втрати податковою накладною статусу належного податкового документа, яким вона є в силу пункту 201.6 статті 201 Податкового кодексу України. Податкова накладна є належною та підтверджує право покупця на податковий кредит і в тому разі, якщо вона заповнена із окремими недоліками (що, зумовлені, зокрема, результатом описок чи механічних помилок), проте при цьому дає змогу ідентифікувати контрагентів позивача, містить достатні дані про зміст господарської операції, підтверджує фактичність здійснення такої операції та інші обставини, що підлягають відображенню в податковому обліку.

Відповідна правова позиція була висловлена також Верховним Судом України у постанові від 06.12.2005 року у справі за позовом Приватного підприємства «Стальконвест» до Державної податкової інспекції у м. Ужгороді про визнання недійсним рішення.

У зв'язку із цим суд приходить до висновку про те, що відсутність одного із реквізитів податкової накладної № 18 від 20.11.2012 року, а саме номера та дати митної декларації, за якою було здійснено митне оформлення товару, ввезеного на митну територію України, не позбавляє таку податкову накладну можливості підтвердити право позивача на податковий кредит.

Відповідно до п.п. 164.2.11 п. 164.2 ст. 164 Податкового кодексу України до загального місячного (річного) оподатковуваного доходу платника податку з доходів фізичних осіб включається сума надміру витрачених коштів, отриманих платником податку на відрядження або під звіт та не повернутих у встановлені законодавством строки, розмір якої обчислюється відповідно до пункту 170.9 статті 170 цього Кодексу.

Згідно із п.п. 170.9.1 п. 170.9 ст. 170 Податкового кодексу України податковим агентом платника податку під час оподаткування суми, виданої платнику податку під звіт та не повернутої ним протягом встановленого підпунктом 170.9.2 цього пункту строку, є особа, що видала таку суму, а саме:

а) на відрядження - у сумі, що перевищує суму витрат платника податку на таке відрядження, розрахованій згідно з розділом III цього Кодексу;

б) під звіт для виконання окремих цивільно-правових дій від імені та за рахунок особи, що їх видала, - у сумі, що перевищує суму фактичних витрат платника податку на виконання таких дій.

При цьому ДПІ у Галицькому районі м. Львова прийшла до висновку в акті перевірки від 16.06.2014 року про те, що суми витрат фізичних осіб на відрядження, видані позивачем, не підтверджені документально у зв'язку із відсутністю в авансових звітах оригіналу відривної частини посадкових талонів за авіаперельоти по придбаних фізичними особами електронних квитках.

Вимога щодо обов'язкового підтвердження права на відшкодування витрат на придбання електронного квитка оригіналом розрахункового документа, який підтверджує розрахунок за квиток у готівковій або безготівковій формі, роздрукованим на папері маршрутом електронного авіаквитка, роздрукованим на папері електронним купоном із номером електронного квитка, а також оригіналом відривної частини посадкового талона пасажира, закріплена у листі Мінфіну від 25.05.2010 року № 31-18030-07-21/12414.

Відповідно до п. 3.1 ст.3 Податкового кодексу України податкове законодавство України складається з Конституції України; цього Кодексу; Митного кодексу України та інших законів з питань митної справи у частині регулювання правовідносин, що виникають у зв'язку з оподаткуванням митом операцій з переміщення товарів через митний кордон України; чинних міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України і якими регулюються питання оподаткування; нормативно-правових актів, прийнятих на підставі та на виконання цього Кодексу та законів з питань митної справи; рішень Верховної Ради Автономної Республіки Крим, органів місцевого самоврядування з питань місцевих податків та зборів, прийнятих за правилами, встановленими цим Кодексом.

При вирішенні спору суд виходить із вичерпного переліку нормативних актів, що складають податкове законодавство України, наведеного у п. 3.1 ст. 3 Податкового кодексу України, у зв'язку із чим вважає необґрунтованим посилання відповідача в акті перевірки на лист Мінфіну як на підставу неналежного підтвердження позивачем у авансових звітах права працівників на відшкодування витрат на придбання електронних квитків.

Щодо податкового повідомлення-рішення № 0002552201 від 03.07.2014 року, яким позивачеві було донараховано штрафні санкції у розмірі 510,00 грн. за ненадання документів під час проведення перевірки, то суд приходить до висновку про неправомірність винесення відповідачем такого повідомлення-рішення. Перевіряючим органом зроблено висновок про неподання документів, які б підтверджували фактичність отримання товарів від ПрАТ «Укрзахіденерго» та реальність здійснення господарських операцій з даним підприємством. Такого висновку відповідач дійшов у зв'язку з неподанням позивачем інформації про якість та походження отриманих товарів (сертифікатів тощо), не подання рахунків-фактур на оплату товару, товарно - транспортних накладних документів щодо навантажувально-розвантажувальних робіт. Проте як встановлено в судовому засіданні позивачем долучено до перевірки та під час розгляду справи у суді усі первинні документи передбачені ЗУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» для підтвердження господарських операцій. Суд виходить із принципів справедливості та законності, на яких повинна ґрунтуватися податкова перевірка та прийняте за наслідками такої рішення, та приходить до висновку, що витребовування у позивача зазначених у запиті документів поряд з наявністю усіх достатніх первинних документів а також відсутністю достатнього часу у позивача для надання документів згідно такого запиту до закінчення перевірки, та як наслідок у зв'язку із цим застосування штрафних санкцій за ненадання позивачем документів є необґрунтованим.

Тому прийняті на основі висновків акта перевірки № 698/13-04-22-01/23891483 від 16.06.2014 року податкові повідомлення-рішення № 0005691702 від 01.07.2014 року, № 0002522201, № 0002532201, № 0002542201, № 0002552201 та № 0002562201 від 03.07.2014 року не відповідають критеріям, визначеним ч. 3 ст. 2 КАС України, оскільки прийняті необґрунтовано, без урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії) та непропорційно. Поряд з тим, в цій частині позовних вимог позивач довів їх обґрунтованість належними та допустимими доказами. Виходячи з положень п. 1 ч. 2 ст. 162 КАС України суд приходить до висновку, що такі податкові повідомлення-рішення слід скасувати як протиправні.

Щодо позовних вимог про визнання протиправними дій посадових осіб Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області щодо встановлення порушень в Акті перевірки № 698/13-04-22-01/23891483 від 16.06.2014 року та прийняття на підставі даного Акту податкових повідомлень-рішень № 0005691702 від 01.07.2014 року, № 0002522201, № 0002532201, № 0002542201, № 0002552201 та № 0002562201 від 03.07.2014 року суд встановив наступне.

Відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, регулює Податковий кодекс України №2755-VI від 02.12.2010 року зі змінами та доповненнями, який, зокрема, визначає вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов'язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.

Відповідно до частини другої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, крім випадків, коли щодо таких рішень, дій чи бездіяльності Конституцією чи законами України встановлено інший порядок судового провадження.

Зазначений принцип полягає у захисті порушеного права від порушення, що вже відбулося, тобто в наявності матеріально - правового інтересу позивача відносно дій (бездіяльності) суб'єкта владних повноважень.

Виключення з такої передумови для оскарження рішень (дій, бездіяльності), як наявність порушеного права, нормами Кодексу адміністративного судочинства України передбачена для справ щодо оскарження нормативно - правових актів, які можуть оскаржувати ті особи, щодо яких можливе застосування акту.

Однією з конституційних засад судочинства є поширення юрисдикції судів на всі правовідносини, що виникають у державі, згідно з частиною другою статті 124 Конституції України.

Отже, у випадку оскарження позивачем рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень, які не порушують прав або охоронюваних Законом інтересів позивача, або не підлягають судовому оскарженню взагалі, суд повинен відмовити у задоволенні позову.

Аналогічна позиція викладена в Постанові Вищого адміністративного суду України від 20 червня 2013 р. по справі К/800/9399/13, Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 23 січня 2014 р. по справі К/800/30426/13 та в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 19 лютого 2014 р. по справі К/800/56894/13.

Крім того, податковий орган не позбавлений права викладати в акті перевірки власні суб'єктивні висновки щодо зафіксованих обставин, та в подальшому, у разі виникнення спору щодо рішень про визначення грошових зобов'язань, що приймаються на підставі такого акту, обґрунтовувати ними власну позицію щодо наявності певних допущених платником податків порушень, а оцінка акту перевірки, в тому числі і оцінка дій посадових осіб податкового органу щодо його складання, викладення у ньому висновків перевірки, а також щодо самих висновків перевірки, надається при вирішенні спору щодо оскарження рішення, прийнятого на підставі такого акту.

Аналогічна позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 25.06.2012 у справі № К/9991/16720/12.

Суд встановив, що відповідач при складанні акту від 16.06.2014 року №698/13-04-22-01/23891483 та висновків, зазначених у даному акті, діяв у межах повноважень та з дотриманням вимог чинного законодавства. Отже, підстави для визнання протиправними дій відповідача щодо встановлення порушень акті перевірки відсутні.

Відповідно до вимог статті 94 КАС України понесені позивачем судові витрати (судовий збір) відшкодовуються йому за рахунок Державного бюджету України відповідно до задоволених вимог.

Керуючись ст.ст. 17-19, 71, 94, 158, 160-163 КАС України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Позов задовольнити частково.

2. Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Державної податкової інспекції у Галицькому районі м. Львова Головного управління Міндоходів у Львівській області від 01.07.2014 року № 0005691702, від 03.07.2014 року № 0002522201, № 0002532201, №0002542201, №0002552201, №0002562201.

3. Стягнути з Державного бюджету України на користь Приватного акціонерного товариства «Техенерго» 414 грн. 60 коп. судового збору.

4. В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Постанова може бути оскаржена до Львівського апеляційного адміністративного суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через Львівський окружний адміністративний суд. Апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Постанова, крім випадків її оскарження в апеляційному порядку, є остаточною.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

В судовому засіданні проголошено вступну та резолютивну частину постанови.

Повий текст постанови виготовлено 29 вересня 2014 року.

Суддя Костецький Н.В.