Постанова № 40736524, 01.09.2014, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01601, м. Київ, вул. Командарма Каменєва 8, корпус 1П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

в порядку письмового провадження

м. Київ

01 вересня 2014 року № 826/9968/14

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі судді Маруліної Л.О. розглянув у письмовому провадженні адміністративну справу

за позовомТовариства з обмеженою відповідальністю "Промінь"доДержавної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києвіпро скасування податкових повідомлень-рішеньОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "Промінь" (далі також - позивач) звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом про скасування податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві (далі також - відповідач) від 18.04.2014 №0005912213 та №0005922213.

Ухвалою Окружного адміністративного суду м. Києва від 14.07.2014 відкрито провадження у справі та призначено судовий розгляд справи.

В судове засідання, 27.08.2014, сторони прибули.

Позивач позов підтримує в повному обсязі. Позовні вимоги вмотивовує необґрунтованістю висновків перевірки про заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на додану вартість та податку на прибуток, які ґрунтуються лише на підставі інформації, зазначеної в листі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.12.2013 №1021/7/263-15-07-2415 щодо відсутності будь-якого відношення директора ТОВ "Пром Голдінг" ОСОБА_1 до діяльності зазначеного товариства, з яким позивач мав господарські відносини, та невідповідністю таких висновків наданим до перевірки первинним документам, що підтверджують фактичне здійснення спірних господарських операцій.

Відповідач проти позову заперечує з підстав, викладених у письмових запереченнях, в яких зазначається про обґрунтованість оскаржуваних податкових повідомлень-рішень та відповідність висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняті зазначені податкові повідомлення-рішення, щодо заниження позивачем податкових зобов'язань з податку на прибуток та податку на додану вартість, положенням Податкового кодексу України, з огляду на лист ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.12.2013 №1021/7/263-15-07-2415, в якому зазначено, що ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві в ході виконання доручення по кримінальному провадженні №32012110000000074, порушеного за фактом фіктивного підприємництва, було допитано директора ТОВ "Пром Голдінг" ОСОБА_1, який повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, про те, що він є директором ТОВ "Пром Голдінг" свідок дізнався від співробітників податкової міліції, жодних документів від імені зазначеного підприємства ОСОБА_1 не підписував та нікого не уповноважував на їх підписання.

Оскільки сторонами подано заяви про продовження розгляду справи у порядку письмового провадження, судом на підставі частини четвертої статті 122, частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України ухвалено продовжити розгляд справи у письмовому провадженні.

Дослідивши матеріали справи, Окружним адміністративним судом міста Києва встановлено, що на підставі наказу від 19.03.2014 №620 та письмового повідомлення від 19.03.2014 №2287/10/26-59-22-13-20 Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві проведено документальну позапланову невиїзну перевірку ТОВ "Промінь" з питань дотримання вимог податкового законодавства під час здійснення фінансово-господарських взаємовідносин з ТОВ "Пром Голдінг" про що складено акт перевірки від 02.04.2014 №939/22-13/25639016.

За наслідками зазначеної перевірки Державною податковою інспекцією у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві прийняті податкові повідомлення-рішення від 18.04.2014 №0005922213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на додану вартість на 3778,00 грн., в тому числі, 3022,00 грн. за основним платежем та 756,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами), та №0005912213, яким позивачу збільшено грошове зобов'язання з податку на прибуток приватних підприємств на 3589,00 грн., в тому числі, 2871,00 грн. за основним платежем та 718,00 грн. за штрафними (фінансовими) санкціями (штрафами).

Зазначені податкові повідомлення-рішення були оскаржені поизвачем в адміністративному порядку до Головного управління Міндоходів у місті Києві, водночас, рішенням Головного управління Міндоходів у місті Києві від 25.06.2014 №5677/10/26-15-10-06-15 у задоволенні скарги позивача відмовлено, а оскаржувані податкові повідомлення-рішення залишені без змін.

Проаналізувавши матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, а адміністративний позов таким, що підлягає задоволенню, виходячи з наступних підстав.

Відносини, які виникають з приводу справляння податків і зборів, порядок адміністрування податків і зборів, права та обов'язки платників податків, компетенція контролюючих органів, повноваження і обов'язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства в Україні регулюються Податковим кодексом України від 02.12.2010 №2755-VI.

Відповідно до підпункту 14.1.27 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, витрати - сума будь-яких витрат платника податку у грошовій, матеріальній або нематеріальній формах, здійснюваних для провадження господарської діяльності платника податку, в результаті яких відбувається зменшення економічних вигод у вигляді вибуття активів або збільшення зобов'язань, внаслідок чого відбувається зменшення власного капіталу (крім змін капіталу за рахунок його вилучення або розподілу власником).

Згідно зі статтею 138 Податкового кодекс України, витрати, які враховуються для визначення об'єкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку витрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього Кодексу (пункт 138.2). Витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку, не можуть підлягати включенню до складу витрат платника податків (підпункт 139.1.9 пункту 139.1).

Відповідно до висновків акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, перевіркою встановлено порушення ТОВ "Промінь" пункту 138.2 статті 138, підпункту 139.1.9 пункту 139.1 статті 139 Податкового кодексу України, що призвело до заниження податку на прибуток у 2013 році на суму 2781,00 грн.

Відповідно до підпункту 14.1.181 пункту 14.1 статті 14 Податкового кодексу України, податковий кредит - сума, на яку платник податку на додану вартість має право зменшити податкове зобов'язання звітного (податкового) періоду, визначена згідно з розділом V цього Кодексу.

Статтею 198 Податкового кодексу України встановлено, що право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає зокрема у разі здійснення операцій з придбання товарів та послуг (підпункт "а" пункту 198.1). Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше: дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг; дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною (абзаци перший-третій) (пункт 198.2). Податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду, зокрема, у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку (абзаци перший, другий пункту 198.3, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення). Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу) чи не підтверджені митними деклараціями, іншими документами, передбаченими пунктом 201.11 статті 201 цього Кодексу (пункт 198.6, в редакції, чинній на час за який проводилась перевірка позивача, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення).

Згідно зі статтею 201 Податкового кодексу України, платник податку зобов'язаний надати покупцю (отримувачу) на його вимогу підписану уповноваженою платником особою та скріплену печаткою (за наявності) податкову накладну, яка, як встановлено пунктом 201.10 цієї ж статті є підставою для нарахування сум податку, що відносяться до податкового кредиту (пункт 201.1). Податкова накладна складається у двох примірниках у день виникнення податкових зобов'язань продавця. Один примірник видається покупцю, а другий залишається у продавця. У разі складання податкової накладної у паперовому вигляді покупцю видається оригінал, а копія залишається у продавця (пункт 201.4). Податкова накладна є податковим документом і одночасно відображається у податкових зобов'язаннях і реєстрі виданих податкових накладних продавця та реєстрі отриманих податкових накладних покупця (пункт 201.6).

В акті перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, також зазначено про порушення ТОВ "Промінь" підпункту 198.6 статті 198, пункту 200.1 статті 200 Податкового кодексу України, що призвело до завищення податкового кредиту з податку на додану вартість за квітень 2013 року на загальну суму 3022,00 грн.

Частиною другою статті 3 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" від 16.07.1999 №996-XIV встановлено, що бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством та на даних якого ґрунтується, зокрема, податкова звітність.

Відповідно до частини першої статті 9 зазначеного Закону, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо безпосередньо після її закінчення. Частиною другою вказаної статті визначено перелік обов'язкових реквізитів первинних документів: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Наведені положення Податкового кодексу України та Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" дають підстави для висновку, що право на віднесення витрат до складу валових витрат та формування податкового кредиту з податку на додану вартість обумовлене придбанням платником податків товарів, робіт (послуг) з метою їх подальшого використання в господарській діяльності та реалізується за наявності у платника податків належним чином оформлених первинних документів і податкових накладних, які підтверджують проведення господарських операцій.

Визначальною ознакою господарської операції є те, що вона повинна спричиняти реальні зміни майнового стану платника податків.

З урахуванням викладеного для підтвердження даних податкового обліку можуть братися до уваги лише ті первинні документи, які складені в разі фактичного здійснення господарської операції. Зазначена позиція суду узгоджується із позицією Вищого адміністративного суду України, викладеної у листі останнього від 02.06.2011 №742/11/13-11.

Як вбачається із акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, висновки щодо порушення позивачем приписів податкового законодавства, що призвело до заниження ним податку на прибуток та податку на додану вартість, ґрунтуються на листі ГУ Міндоходів у м. Києві від 25.12.2013 №1021/7/263-15-07-2415, в якому зазначено, що ОУ ГУ Міндоходів у м. Києві в ході виконання доручення по кримінальному провадженні №32012110000000074, порушеного за фактом фіктивного підприємництва, було допитано директора ТОВ "Пром Голдінг" ОСОБА_1, який повідомив, що не має жодного відношення до фінансово-господарської діяльності вказаного підприємства, про те, що він є директором ТОВ "Пром Голдінг" свідок дізнався від співробітників податкової міліції, жодних документів від імені зазначеного підприємства ОСОБА_1 не підписував та нікого не уповноважував на їх підписання.

З матеріалів справи судом встановлено, що між ТОВ "Промінь" (Покупець) та ТОВ "Пром Голдінг" (Постачальник) було укладено договір поставки від 08.04.2013 №104ПГ згідно з яким постачальник зобов'язується передати в погоджені строки покупцеві товар, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму згідно з умовами цього договору (пункт 1 Договору).

На підтвердження виконання вказаного договору позивачем надано видаткову накладну від 09.04.2013 №РН-090401 на товар (ковбаса, вітчина, джем, шампіньйони, цукерки, кошик подарунковий) на загальну суму 18129,77 грн., в тому числі, 3021,63 грн. ПДВ, податкову накладну від 09.04.2014 №5 на суму 18129,77 грн., в тому числі, 3021,63 грн. ПДВ, з аналогічним переліком товару, що і у видатковій накладній від 09.04.2013 №РН-090401, виписку з банківського рахунку з якої убачається перерахування позивачем на користь ТОВ "Пром Голдінг" суми 18129,77 грн.

Зазначені документи надавались позивачем також до перевірки, що убачається з акта перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення.

Як убачається з податкової накладної від 09.04.2014 №5, виписаної ТОВ "Пром Голдінг" на користь позивача, форма і зміст вказаної податкової накладної відповідає вимогам пункту 201.1 статті 201 Податкового кодексу України та містить відображення обсягу та кількості господарської операції.

Відсутність відповідних документів первинного бухгалтерського чи податкового обліку, їх недостатність чи не відповідність встановленим Податковим кодексом України та Законом України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" вимогам відповідачем під час проведення перевірки не встановлено, в акті перевірки відповідних висновків не зроблено, доказів на підтвердження вказаних обставин під час судового розгляду відповідачем не надано.

Зі змісту акта перевірки, за наслідками якої прийняті оскаржувані податкові повідомлення-рішення, не убачається виявлення відповідачем дефектів у правовому статусі платника податків - ТОВ "Пром Голдінг", відсутності у нього свідоцтва платника податку на додану вартість у період, що перевірявся. Тому, згідно з пунктами 201.1, 201.4 статті 201 ПК України зазначене підприємство мав право виписувати податкові накладні, що є підставою для віднесення позивачем відповідних сум податку на додану вартість до податкового кредиту.

Також з акта перевірки не убачається, що надані позивачем до перевірки первинні документи на підтвердження господарської операції з придбання позивачем товару у ТОВ "Пром Голдінг" підписані від імені ТОВ "Пром Голдінг" іншою особою, а не директором ОСОБА_1

Як пояснила представник позивача, придбана у ТОВ "Пром Голдінг" продукція була використана для виготовлення замовлення ТОВ "Чіпіта Україна Збут" з оформлення подарункових продуктових кошиків.

Позивачем до адміністративного позову також додано рахунок на оплату від 10.04.2013 №21, видаткову накладну від 26.04.213 №ПР000000803, специфікацію до зазначеної видаткової накладної, податкову накладну від 12.04.2013 №28, довіреність від 26.04.2013 №0000138, виписку з банківського рахунку позивача, якими підтверджується придбання ТОВ "Чіпіта Україна Збут" подарункових кошиків у кількості 37 шт.

За висновком суду, посилання відповідача в акті перевірки, за наслідками якої прийнято оскаржувані податкові повідомлення-рішення, на протокол допиту свідка без дослідження та аналізу наданих до перевірки первинних документів, змісту господарської операції, встановлення фактичного руху активів, не спростовує наданих позивачем доказів та не береться судом до уваги, оскільки правильність ведення податкового обліку з податку на додану вартість має підтверджуватися відповідними засобами доказування, якими в даному випадку є договори, рахунки-фактури, видаткові накладні, акти виконаних робіт та податкові накладні, що надавалися позивачем до перевірки та до суду.

Також суд не бере до уваги наданий відповідачем під час судового розгляду акт Державної податкової інспекції у Солом'янському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 16.05.2014 №1254/26-59-22-05/38569602 "Про неможливість проведення зустрічної звірки суб'єкта господарювання ТОВ "Пром-Голдінг" (код ЄДРПОУ 38569602) щодо підтвердження господарських відносин із ТОВ "Биг-Прайс" (под. за ЄДРПОУ 38569581) за період серпень 2013 року", оскільки з огляду на принцип персональної відповідальності платника податків, право на податковий кредит платника податків не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами. Відповідно до статті 61 Конституції України юридична відповідальність особи має індивідуальний характер. Законодавством України не передбачено відповідальність юридичної особи за зобов'язаннями іншої юридичної особи, в тому числі за податковими зобов'язаннями. Аналогічну правову позицію висловлено також Вищим адміністративним судом України, зокрема, в ухвалах суду від 23.02.2012 №К/9991/40332/11, від 23.04.2012 №К/9991/26905/12.

Отже, враховуючи надання позивачем належних та допустимих доказів на підтвердження фактичного здійснення господарських операцій з придбання ним товару у ТОВ "Пром Голдінг" та подальшого використання придбаного товару у господарській діяльності, що дає позивачу право на віднесення вартості придбаного товару до складу валових витрат та сум сплаченого у складі вартості цього товару податку на додану вартість до складу податкового кредиту з податку на додану вартість за відповідні періоди, зважаючи, що обґрунтування відповідачем виявлених під час проведення перевірки порушень здійснено без дослідження та оцінки наданих позивачем до перевірки первинних бухгалтерських документів, суд дійшов висновку про протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.04.2014 №0005912213 та №0005922213.

Щодо строку звернення позивача з позовом до суду, то суд зазначає, що позивачем оскаржено зазначені податкові повідомлення-рішення в межах строку давності 1095 днів, встановленого статтею 102 Податкового кодексу України.

Згідно з вимогами статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким чином, враховуючи вищевикладене суд дійшов висновку, що викладені в позовній заяві доводи позивача є обґрунтованими, а позов таким, що підлягає задоволенню.

Відповідно до частини першої статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

З матеріалів справи убачається, що позивачем сплачено судовий збір у розмірі 182,70 грн. (квитанція від 10.07.2014). Оскільки, позов задоволено повністю, то на користь позивача слід присудити понесені ним судові витрати в розмірі 182,70 грн.

Керуючись статтями 9, 69-71, 94, 97, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва, -

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" задовольнити повністю.

Скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у Шевченківському районі Головного управління Міндоходів у місті Києві від 18.04.2014 №0005912213 та №0005922213.

Присудити на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Промінь" понесені ним судові витрати в сумі 182,70 грн. (сто вісімдесят дві грн. 70 коп.) за рахунок Державного бюджету України шляхом їх безспірного списання Державною казначейською службою України (відповідним підрозділом Державної казначейською службою України).

Постанова набирає законної сили згідно ст. 254 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржена до суду апеляційної інстанції за правилами, встановленими ст. ст. 185 -187 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Л.О. Маруліна