Постанова № 40736060, 29.09.2014, Рівненський окружний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 817/1799/14

29 вересня 2014 року 11год. 25хв. м. РівнеРівненський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Зозулі Д.П. за участю секретаря судового засідання Минько Н.З. та сторін і інших осіб, які беруть участь у справі:

позивача: представник Гуль Наталія Віталіївна,

відповідача: представник Дячук Ігор Миколайович,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом

Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення, ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю «Санком-Рівне» (далі - ТОВ «Санком-Рівне») звернулося до Рівненського окружного адміністративного суду з позовом до Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного управління Міндоходів у Рівненській області (далі - ДПІ у м. Рівному) про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказує, що у період з 22.01. 2013 року по 11.02. 2013 року ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Санком-Рівне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10. 2009 року по 30.09. 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2009 року по 30.09. 2012 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Рівному складено акт від 18.02. 2013 року № 82/22-200/36416494.

Висновками даного акта перевірки встановлено порушення п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові доходи за ІV квартал 2011 року на суму 97 695 грн. та занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 22 470 грн. та порушення п.6.5 ст.6, п.п. 7.3.6 п.7.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, абз.в) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 30 026 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 28 761 грн. та за червень 2012 року на суму 1 265 грн.;

На основі вказаних висновків, ДПІ у м. Рівному винесено податкові повідомлення-рішення:

від 27.02. 2013 року № 0000782342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22 470,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22 470 грн.;

від 27.02. 2013 року № 0000792342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37 532,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 30 026 грн., за штрафними санкціями в розмірі 7506 грн.

Позивач вважає висновки податкового органу, які стали підставою прийняття оспорюваних податкових повідомлень-рішень необґрунтованими та такими, що суперечать нормам чинного законодавства, а тому оскаржувані податкові повідомлення-рішення підлягають скасуванню.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримала повністю з підстав, викладених у позовній заяві. Просила адміністративний позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач позов не визнав про що подав письмове заперечення. В обґрунтування заперечень проти позову вказує, що ТОВ «Санком-Рівне» ненараховано у ІV кварталі 2011 року по податковому обліку та незадекларовано курсові різниці по отриманих кредитах в іноземній валюті, а саме: позитивне значення курсових різниць платником не віднесено до інших доходів (рядок 03 Декларацій «Інші доходи») в сумі 97 695 грн., у зв'язку з чим порушено п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України та занижено податок на прибуток підприємств у ІV кварталі 2011 року в сумі 22 470 грн.

Окрім того, відповідач вказує, що поведеною перевіркою встановлено заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 30 026,00 грн. за перевіряємий період.

З огляду на вказані порушення норм податкового законодавства, відповідач вважає оспорювані податкові повідомлення-рішення прийнятими з дотриманням вимог закону. Просить у задоволенні позову відмовити повністю.

У судовому засіданні представник відповідача позовні вимоги заперечив з підстав, викладених у письмових запереченнях до позову. Просив у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.

Заслухавши пояснення осіб, які беруть участь у справі, повно та всебічно з'ясувавши всі обставини справи з урахуванням вимог матеріального та процесуального права, перевіривши їх дослідженими у судовому засіданні письмовими доказами, суд приходить до переконання, що адміністративний позов підлягає до часткового задоволення зважаючи на наступне.

Як свідчать матеріали справи, у період з 22.01. 2013 року по 11.02. 2013 року ДПІ у м. Рівному була проведена позапланова виїзна перевірка ТОВ «Санком-Рівне» з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.10. 2009 року по 30.09. 2012 року, валютного та іншого законодавства за період з 01.10. 2009 року по 30.09. 2012 року.

За результатами проведеної перевірки ДПІ у м. Рівному складено акт від 18.02. 2013 року № 82/22-200/36416494 (а.с. 153-175).

Висновками акта перевірки встановлено порушення п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено валові доходи за ІV квартал 2011 року на суму 97 695 грн. та занижено податок на прибуток за ІV квартал 2011 року на суму 22 470 грн. та порушення п.6.5 ст.6, п.п. 7.3.6 п.7.3, п.п.7.3.1 п.7.3 ст.7, п.п.7.4.1, п.п.7.4.4, п.п.7.4.5 п.7.4 ст.7 Закону України «Про податок на додану вартість», п.187.1 ст.187, абз.в) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України, в результаті чого донараховано податку на додану вартість в сумі 30 026 грн., в т.ч. за квітень 2012 року на суму 28 761 грн. та за червень 2012 року на суму 1 265 грн.;

На основі вказаних висновків, ДПІ у м. Рівному винесено податкові повідомлення-рішення:

від 27.02. 2013 року № 0000782342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22 470,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22 470 грн.;

від 27.02. 2013 року № 0000792342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 37 532,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 30 026 грн., за штрафними санкціями в розмірі 7506 грн. (а.с. 32, 33).

Позивач, не погодившись із оспорюваними податковими повідомленнями-рішеннями оскаржив їх до суду.

З приводу збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22 470,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22 470 грн., то судом встановлено та враховано наступне.

Висновки податкового органу про заниження ТОВ «Санком-Рівне» задекларованих валових доходів в сумі 97 695 грн., що в свою чергу призвело до заниження податку на прибуток в сумі 22 470 грн. ґрунтуються на твердженнях податкового органу про ненарахування підприємством у ІV кварталі 2011 року по податковому обліку та незадекларування курсових різниць по отриманих кредитах в іноземній валюті, а саме: позитивне значення курсових різниць платником не віднесено до інших доходів (рядок 03 Декларацій «Інші доходи») в сумі 97 695 грн. При цьому податковий орган покликається на п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України.

Відповідно до п.п.153.1.3 п.153.1 ст.153 Податкового кодексу України (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) - визначення курсових різниць від перерахунку операцій, виражених в іноземній валюті, заборгованості та іноземної валюти здійснюється відповідно до положень (стандартів) бухгалтерського обліку.

При цьому прибуток (позитивне значення курсових різниць) ураховується у складі доходів платника податку, а збиток (від'ємне значення курсових різниць) ураховується у складі витрат платника податку.

Наказом Міністерства фінансів України від 10 серпня 2000 pоку №193 затверджено Положення (стандарт) бухгалтерського обліку 21 «Вплив змін валютних курсів» (далі -П(С)БО 21) (а.с. 34-36).

Згідно п.4 П(С)БЩ 21 (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) курсова різниця - різниця між оцінками однакової кількості одиниць в іноземної валюти при різних валютних курсах.

Монетарні статті - статті балансу про грошові кошти, а також про такі активи й зобов'язання, які будуть отримані або сплачені у фіксованій (або визначеній) сумі грошей або їх еквівалентів.

Відповідно до пп. а) п. 7 П(С)БЩ 21 монетарні статті в іноземній валюті відображаються з використанням валютного курсу на кожну дату балансу.

Визначення курсових різниць за монетарними статтями в іноземній валюті проводиться на дату здійснення розрахунків та на дату балансу (п.8 П(С)БЩ 21).

Так, судом встановлено, що ТОВ «Санком-Рівне» згідно договору позики №1 від 04.10. 2010 року позикодавець Фірма «Dillon sistemz LTD» (Сейшельські острови, Реєстраційне свідоцтво НБУ на одержання кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора №11 від 27.10.2010 №14-022/2699-НДД) у квітні 2012 року отримав кредит на умовах поповнення обігових коштів під 1% річних (термін погашення - 20.09.2015, Укргазбанк рах. №2600197948) на суму 30 000 Євро, та згідно договору позики №1 від 20.09.2010 року позикодавець Фірма «Luhor Establihcmeht» (Князівство Ліхтенштейн, Реєстраційне свідоцтво НБУ на одержання кредиту в іноземній валюті від іноземного кредитора №10 від 07.10.2010 №14-022/2699-НДД) у жовтні 2010 року отримав кредит на умовах поповнення обігових коштів під 1 % річних (термін погашення - 20.09.2015, Укргазбанк рах. №2600197948) на суму 399 925 Євро (а.с. 81-87, 88-100).

Згідно журналу-ордеру та відомості вказані кредити в іноземній валюті, отримані від позикодавців - Фірми «Dillon sistemz LTD» (Сейшельські острови) та Фірми «Luhor Establihcmeht» (Князівство Ліхтенштейн) обліковуються на рахунку №506 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті» (а.с. 113, 114).

Як стверджується бухгалтерською довідкою ТОВ «Санком-Рівне», відомістю по рахунку № 506 та довідкою від 26.09. 2014, виданою ПАТ АБ «Укргазбанк» кредит в іноземній валюті на суму 30 000 Євро за період з квітня 2012 по 01.09.2014 року - позивачем не погашався. Станом на 01.09.3014 року за позивачем рахується заборгованість по даному кредиту в сумі 30 000 Євро (а.с. 111, 112).

Згідно відомості по рахунку №506 «Довгострокові кредити банків в іноземній валюті», бухгалтерської довідки ТОВ «Санком-Рівне» та довідки від 26.09. 2014 року, виданою ПАТ АБ «Укргазбанк» кредит в іноземній валюті на суму 399 925 Євро, отриманий від позикодавця - Фірми «Luhor Establihcmeht» (Князівство Ліхтенштейн) за період з жовтня 2010 по 01.09. 2014 року - позивачем не погашався. Станом на 01.09. 2014 року за позивачем рахується заборгованість по даному кредиту в сумі 399 925 Євро.

Таким чином, судом встановлено, що кредит в іноземній валюті в сумі 399 925 Євро, отриманий від позикодавця - Фірми «Luhor Establihcmeht» (Князівство Ліхтенштейн) ТОВ «Санком-Рівне» у ІУ кварталі 2011 року та по даний час не погашався та будь-які кошти позивачем не сплачувалися.

Отже, у позивача не виникало обов'язку визначати курсові різниці від перерахунку кредиту в іноземній валюті, отриманого від позикодавця - Фірми «Luhor Establihcmeht» (Князівство Ліхтенштейн).

Аналізуючи положення п.п. 153.1.3 п. 153.1 ст. 153 Податкового кодексу України, суд зазначає, що вказана норма закону висуває обов'язок платника податку враховувати у складі доходів позитивне значення курсових різниць, а у складі витрат від'ємне значення курсових різниць лише у разі погашення заборгованості та/або кредиту.

Оскільки позивач будь-яких платежів на погашення кредиту в іноземній валюті в ІУ кварталі 2011 року не здійснював, тому і визначати значення курсових різниць від перерахунку операцій позивач не мав права.

Аналогічна позиція висвітлена Вищим адміністративним судом України в ухвалі суду від 08.04. 2014 року № К/9991/81185/12.

Відповідно до пп. 134.1.1. п. 134.1 ст. 134 Податкового кодексу об'єктом оподаткування податком на прибуток є прибуток із джерелом походження з України та за її межами, який визначається шляхом зменшення суми доходів звітного періоду, визначених згідно зі статтями 135-137 цього Кодексу, на собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та суму інших витрат звітного податкового періоду, визначених згідно зі статтями 138-143 цього Кодексу, з урахуванням правил, встановлених статтею 152 цього Кодексу.

Згідно п. 135.1. ст. 135 Податкового кодексу України доходи, що враховуються при обчисленні об'єкта оподаткування, включаються до доходів звітного періоду за датою, визначеною відповідно до статті 137, на підставі документів, зазначених у пункті 135.2 цієї статті, та складаються з доходу від операційної діяльності, який визначається відповідно до пункту 135.4 цієї статті та інших доходів, які визначаються відповідно до пункту 135.5 цієї статті, за винятком доходів, визначених у пункті 135.3 цієї статті та у статті 136 цього Кодексу. У відповідності до п. 135.2. ст. 135 Податкового кодексу України від 02.12.2010 року №2755-VI доходи визначаються на підставі первинних документів, що підтверджують отримання платником податку доходів, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II цього кодексу.

Враховуючи те, що позивач не погашав кредит в іноземній валюті, отриманого від позикодавця - Фірми «Luhor Establihcmeht» (Князівство Ліхтенштейн) у ІУ кварталі 2011 року, не мав позитивного значення курсових різниць, будь-якого доходу від такого перерахунку не отримував, у зв'язку з чим, суд прийшов до висновку, що податкове повідомлення-рішення від 27.02.2013 №0000782342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22 470,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22 470 грн. є протиправним та підлягає до скасування в повному обсязі.

З приводу висновків податкового органу про завищення податкового кредиту в розмірі 19 166,67 грн. за грудень 2009 року, що призвело до заниження податку на додану вартість на ту ж суму, то судом встановлено та враховано наступне.

Матеріали справи свідчать, що у грудні 2009 року ТОВ «Санком-Рівне» мало взаємовідносини з ТОВ «Бентфайс».

Згідно видаткової накладної №1.2912 від 29.12.2009 року ТОВ «Бентфайс» поставило для позивача пластмасові контейнери об'ємом 1100 л кількістю 50 шт загальною вартістю 115 000 грн., у т.ч. ПДВ 19 166,67 грн. (а.с. 115).

29.12. 2009 року ТОВ «Бентфайс» виписало для ТОВ «Санком-Рівне» податкову накладну № 1.2912 на загальну суму 115 000 грн., у т.ч. ПДВ 19 166,67 грн. (а.с. 116).

Перерахування коштів здійснювалося шляхом безготівкового перерахування коштів на рахунок ТОВ «Бентфайс», що підтверджується випискою АБ «Укргазбанк» за 29.12. 2009 року та платіжним дорученням № 489 від 29.12. 2009 року (а.с. 117-118).

Судом встановлено, що вказані контейнери позивачем використовувалися у власній господарській діяльності, що підтверджується договором № Н-020 про надання послуг по вивезенню та знешкодженню твердих побутових відходів від 01.01. 2010 року, укладеного з Приватним підприємством «ВІВ» відповідно до якого вказаному контрагенту було передано 43 контейнери загальним об'ємом 1.1 м. куб., та договором № Н-029 від 01.02. 2010 року, укладеного з Приватним підприємством «Житловик «ВВ» відповідно якому було передано 9 контейнерів (а.с. 119, 120-123, 124-126).

Відповідно до підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) податковий кредит звітного періоду визначається виходячи із договірної (контрактної) вартості товарів (послуг), але не вище рівня звичайних цін, у разі якщо договірна ціна на такі товари (послуги) відрізняється більше ніж на 20 відсотків від звичайної ціни на такі товари (послуги), та складається із сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 6.1 статті 6 та статтею 81 цього Закону, протягом такого звітного періоду у зв'язку з: придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку; придбанням (будівництвом, спорудженням) основних фондів (основних засобів, у тому числі інших необоротних матеріальних активів та незавершених капітальних інвестицій в необоротні капітальні активи), у тому числі при їх імпорті, з метою подальшого використання у виробництві та/або поставці товарів (послуг) для оподатковуваних операцій у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із абзацом третім підпункту 7.4.1 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» право на нарахування податкового кредиту виникає незалежно від того, чи такі товари (послуги) та основні фонди почали використовуватися в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку протягом звітного податкового періоду, а також від того, чи здійснював платник податку оподатковувані операції протягом такого звітного податкового періоду.

Згідно із підпунктом 7.4.4 пункту 7.4 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість» якщо платник податку придбаває (виготовляє) матеріальні та нематеріальні активи (послуги), які не призначаються для їх використання в господарській діяльності такого платника, то сума податку, сплаченого у зв'язку з таким придбанням (виготовленням), не включається до складу податкового кредиту.

Таким чином, право на нарахування податкового кредиту при придбанні товару (послуг) виникає у платника податків, якщо таке придбання здійснюється з метою використання їх в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Згідно із частиною другою статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16.07.1999 року, бухгалтерський облік є обов'язковим видом обліку, який ведеться підприємством. Фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку. Відповідно до статті 1 цього ж Закону первинний документ - це документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення, а господарська операція - дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства. Статтею 9 зазначеного Закону передбачено, що підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Первинні та зведені облікові документи можуть бути складені на паперових або машинних носіях і повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції. Підпунктом 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, передбачено, що для надання юридичної сили і доказовості первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити.

Надані позивачем ТОВ «Санком-Рівне» документи первинного обліку, що описані вище, відповідають вимогам статті 9 Закону України «Про бухгалтерській облік та фінансову звітність в Україні» та підпункту 2.4 пункту 2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05.06.1995 року за № 168/704, оскільки містять всі необхідні реквізити, зокрема, назву документа, дату і місце складання, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції, посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції, а також підписи та відбитки печаток кожної з юридичних осіб.

Судом встановлено, що придбані у ТОВ «Бентфайс» ТМЦ використовувалися позивачем в межах господарської діяльності. Вказаний контрагент на момент здійснення господарської операції був в установленому законом порядку наділений право- та дієздатністю, мав право на виписування податкових накладних, тобто володів правосуб'єктністю. Свідоцтво платника податку на додану вартість було анульоване 27.08. 2010 року, тобто в часі пізніше, ніж відбувалася господарська операція.

Суд відхиляє доводи відповідача стосовно того, що позивачем не представлено до перевірки товарно-транспортних накладних та інших документів, що підтверджують походження товару, оскільки, на думку суду, такі документи повинні зберігатися у відправника, постачальника ТМЦ, тобто у ТОВ «Бентфайс» і позивач не може нести відповідальність за їх не зберігання та не представлення для перевірки ДПІ у м. Рівному. Окрім того, саме по собі відсутність ТТН не може слугувати підставою для висновків про безтоварність господарських операцій, якщо іншими первинними документами підтверджено поставку товарів та рух коштів.

З урахуванням вищевикладеного, суд вважає безпідставними висновки ДПІ у м. Рівному про заниження податку на додану вартість в сумі 19 166,67 грн. за грудень 2009 року, а тому податкове повідомлення-рішення від 27.02. 2013 року № 0000792342 в цій частині підлягає до скасування.

Стосовно висновків ДПІ у м. Рівному про заниження податку на додану вартість в розмірі 4389 грн., то суд вважає їх безпідставними, а податкове повідомлення-рішення від 27.02. 2013 року № 0000792342 в цій частині протиправним з огляду на таке.

Перевіркою рядка 7 Декларацій «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України» показників за період з 01.10. 2009 року по 30.09. 2012 року встановлено заниження задекларованих ТОВ «Санком-Рівне» показників у рядку 7 Декларацій «Послуги, отримані від нерезидента на митній території України» на суму 122 100 грн.

Згідно наданих до перевірки виписок банку від 26.10. 2010 року встановлено перерахування коштів нерезиденту FFK environment GmbH (Німеччина) в сумі 55 000 Євро або 610 500 грн. згідно договору від 01.10. 2010 року № 01.10.10 за послуги дизайну (а.с. 127).

Згідно наданого до перевірки акта здачі-приймання робіт від 21.01. 2011 року податковим органом встановлено отримання послуг від нерезидента FFK environment GmbH (Німеччина) в сумі 55 000 Євро або 588 555 грн. згідно договору від 01.10. 2010 року № 01.10.10 за послуги дизайну, отже на думку ДПІ у м. Рівному позивачем занижено показники у рядку 12.4 Декларацій «Послуги, отримані від нерезидента» на суму 117 711 грн.

Підпунктом 7.3.6. п. 7.6. ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» (в редакції чинній на момент виникнення спірних правовідносин) встановлено, що датою виникнення податкових зобов'язань при імпорті є дата подання митної декларації із зазначенням у ній суми податку, що підлягає сплаті. Датою виникнення податкових зобов'язань при імпортуванні робіт (послуг) є дата списання коштів з розрахункового рахунку платника податку в оплату робіт (послуг) або дата оформлення документа, що засвідчує факт виконання робіт (послуг) нерезидентом залежно від того, яка з подій відбулася першою.

В підпункті 7.5.1 п. 7.5 ст. 7 зазначеного вище Закону України «Про податок на додану вартість» вказується, що датою виникнення права платника податку на податковий кредит вважається дата здійснення першої з подій: або дата списання коштів з банківського рахунку платника податку в оплату товарів (робіт, послуг), дата виписки відповідного рахунку (товарного чека) - в разі розрахунків з використанням кредитних дебетових карток або комерційних чеків; або дата отримання податкової накладної, що засвідчує факт придбання платником податку товарів (робіт, послуг).

Згідно з п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість» для операцій із імпорту товарів (супутніх послуг) та по поставці послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення право на податковий кредит є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 цієї статті.

Аналогічні норми містяться в Податковому кодексі України.

Згідно з п. 187.8 Податкового кодексу України - датою виникнення податкових зобов'язань у разі ввезення товарів на митну територію України є дата подання митної декларації для митного оформлення.

Датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше.

Відповідно до абз. в) п.198.1 ст.198 Податкового кодексу України - право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з отримання послуг, наданих нерезидентом на митній території України, та в разі отримання послуг, місцем постачання яких є митна територія України.

У відповідності до п. 198.2 ст.198 Податкового кодексу України - датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається:

дата тієї події, що відбулася раніше:

дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Для операцій із ввезення на митну територію України товарів та з постачання послуг нерезидентом на митній території України датою виникнення права на віднесення сум податку до податкового кредиту є дата сплати (нарахування) податку за податковими зобов'язаннями згідно з пунктом 187.8 статті 187 цього Кодексу.

З системного аналізу вказаних норм вбачається, що датою виникнення податкових зобов'язань за операціями з постачання послуг нерезидентами, місцем надання яких є митна територія України, є дата списання коштів з банківського рахунка платника податку в оплату послуг або дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг нерезидентом, залежно від того, яка з подій відбулася раніше, а датою виникнення податкового кредиту є дата сплати податку по податкових зобов'язаннях згідно з підпунктом 7.3.6 статті 7 Закону України «Про податок на додану вартість».

Таким чином, оскільки перерахування коштів в сумі 55 000 Євро або 610 500 грн. для нерезидента FFK environment GmbH (Німеччина) відбулося 26.10. 2010 року згідно виписки банку від 26.10. 2010 року, то датою виникнення податкового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 122 100 грн. є 26.10. 2010 року, а право на формування податкового кредиту виникло у листопаді 2010 року, тобто в момент сплати зазначеного податкового зобов'язання з податку на додану вартість, що узгоджується з приписами п. 7.5.2 п. 7.5 ст. 7 Закону України «Про податок на додану вартість», оскільки спірні правовідносини виникли у жовтні 2010 року, і у позивача виникло право на нарахування податкового кредиту в сумі 122 100 грн., а не 117 711 грн. як це зазначає податковий орган.

Судом встановлено, і не спростовується позивачем, що сума податку на додану вартість в розмірі 122 100 грн. не була включена до податкових зобов'язань податкової декларації з податку на додану вартість у жовтні 2010 року.

Разом з тим, оскільки позивачем не включалася до податкового кредиту сума 122 100 грн. у листопаді 2010 року, а у жовтні 2010 року рахувалася переплата по податку на додану вартість, вказане порушення не вплинуло на недоплату податку на додану вартість до бюджету та на формування валових доходів та валових витрат податку на прибуток, про що зазначається податковим органом в акті перевірки.

Таким чином, суд приходить до висновку, що неправомірне трактування Закону України «Про податок на додану вартість» та помилкове застосування до правовідносин, що виникли у жовтні 2010 року норм Податкового кодексу України призвело до безпідставного збільшення позивачу грошового зобов'язання з податку на додану вартість в сумі 4389 грн., а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 27.02. 2013 року № 0000792342 підлягає до скасування.

Стосовно висновків ДПІ у м. Рівному про заниження позивачем податку на додану вартість в сумі 6470 грн. по контрагентах - ЖКП «Західне» в розмірі 2484 у лютому 2010 ррку, ЖКП «Покровське» в сумі 2721 у серпні 2011 року, ЖКП «Покровське» в сумі 1265 грн. у червні 2012 року, то суд частково з ними погоджується зважаючи на таке.

Відтак, згідно акта перевірки податковим органом встановлено, що ТОВ «Санком-Рівне» по вищезазначених контрагентах не включено до обсягів продажу реалізацію у відповідних періодах всього на суму ПДВ 6470 грн.

Згідно долученої до матеріалів справи податкової накладної № 272 від 31.08. 2011 року, ТОВ «Санком-Рівне» виписало для ЖКП «Покровське» податкову накладну за послуги по вивезенню та захороненню твердих побутових відходів на загальну суму 16 325,66 грн., у т.ч. ПДВ 2720,94 грн. (а.с. 129).

Як вбачається з долученої позивачем до матеріалів справи податкової декларації з податку на додану вартість за серпень 2011 року, додаток 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) позивачем зазначену накладну, виписану для ЖКП «Покровське» включено до податкових зобов'язань звітного періоду (а.с. 130-138).

28.02. 2010 року ТОВ «Санком-Рівне» було виписано податкову накладну № 176 ЖКП «Західне» за послуги з вивезення та захоронення твердих побутових відходів на загальну суму 25 619,14 грн., у т.ч. ПДВ 4269,86 грн. (а.с. 128).

Як стверджено податковою декларацією з податку на додану вартість за лютий 2010 року, а саме додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) позивачем зазначену накладну, виписану для ЖКП «Західне» включено до податкових зобов'язань лютого 2010 року (а.с. 145-151).

Таким чином, позивачем в повному обсязі спростовано висновки податкового органу про не включення до обсягів продажу реалізацію у лютому 2010 року в сумі 4269,86 грн. та в серпні 2011 року в сумі 2720,94 грн., а тому в цій частині податкове повідомлення-рішення від 27.02. 2013 року № 0000792342 є протиправним та підлягає до скасування.

З приводу висновків про заниження податку на додану вартість в сумі 1265 грн. у червні 2012 року по контрагенту - ЖКП «Покровське», то суд з ними погоджується, оскільки надане позивачем в судове засідання рішення виконавчого комітету Рівненської міської ради № 98 від 15.05. 2012 року «Про визначення послуги з вивезення побутових відходів як окремої комунальної послуги в м. Рівному» на підставі якого позивач зазначає, що ним надавалися послуги з вивезення ТПВ напряму споживачам, не спростовує висновків про заниження податку на додану вартість в сумі 1265 грн. (а.с. 152).

Представник позивача вказує, що зазначену суму було включено до рядка «Інші» додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року (а.с. 139-144).

Проте, дослідивши зазначену податкову декларацію, суд зазначає, що в рядку «Інші» додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року зазначено загальну суму ПДВ по інших споживачах в розмірі 48 758,33 грн. Позивачем не надано суду розшифровку вказаної суми, тобто які саме суми були включені до рядка «Інші» додатку 5 «Розшифровки податкових зобов'язань та податкового кредиту в розрізі контрагентів (Д5) податкової декларації з податку на додану вартість за червень 2012 року, а тому суд не може встановити чи була включена сума 1265 грн. по обсягів реалізації у червні 2012 року. Таким чином, в цій частині податкове повідомлення-рішення від 27.02. 2013 року № 0000792342 є правомірним.

Відповідно до статей 11, 71 Кодексу адміністративного судочинства України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Згідно зі статтею 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства.

З урахуванням встановлених обставин справи, суд приходить до висновку, що позивачем спростовано належними та допустимими доказами протиправність податкових повідомлень-рішень Державної податкової інспекції у м. Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області від 27.02. 2013 року № 0000782342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22 470,00 грн., у т.ч. за основним платежем в розмірі 22 470 грн. та № 0000792342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 28 761 грн. основного платежу та 7190 грн. штрафних санкцій. В решті позовні вимоги до задоволення не підлягають.

Відповідно до ч. 3 ст. 94 КАС України, якщо адміністративний позов задоволено частково, судові витрати, здійснені позивачем, присуджуються йому відповідно до задоволених вимог, а відповідачу - відповідно до тієї частини вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.Враховуючи викладене та те, що позов підлягає до часткового задоволення на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, позивачу слід присудити із Державного бюджету України 177 (сто сімдесят сім) грн. 88 коп. судового збору, сплаченого згідно платіжного доручення № 7519 від 02.07. 2014 року. (а.с. 12).

Керуючись статтями 160-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Позов задовольнити частково.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення-рішення Державної податкової інспекції у місті Рівному Головного Управління Міндоходів у Рівненській області форми "Р" від 27.02. 2013 року № 0000782342 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток в розмірі 22 470,00 грн., у тому числі за основним платежем в розмірі 22 470 грн. та форми "Р" № 0000792342 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість в розмірі 35951 грн. 00 коп., у тому числі 28 761 грн. основного платежу та 7190 грн. 00 коп. штрафних (фінансових) санкцій.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Присудити на користь позивача Товариства з обмеженою відповідальністю "Санком-Рівне" із Державного бюджету України судовий збір у розмірі 177 (сто сімдесят сім) грн. 88 коп.

Постанова суду першої інстанції набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга подається до Житомирського апеляційного адміністративного суду через Рівненський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до Житомирського апеляційного адміністративного суду.

Апеляційна скарга на постанову суду першої інстанції подається протягом десяти днів з дня її проголошення. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Якщо суб'єкта владних повноважень у випадках та порядку, передбачених частиною четвертою статті 167 Кодексу адміністративного судочинства України, було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення п'ятиденного строку з моменту отримання суб'єктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Зозуля Д.П.