Постанова № 40735969, 22.09.2014, Київський окружний адміністративний суд

КИЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 вересня 2014 року 810/5207/14

Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Василенко Г.Ю., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,

в с т а н о в и в:

До Київського окружного адміністративного суду звернулась ФОП ОСОБА_1 (далі - позивач) з позовом до Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області (далі - відповідач) про визнання нечинним податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0012841702.

Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначив, що оскаржуване податкове повідомлення-рішення є незаконним, оскільки прийняте на основі помилкових висновків про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Інтернафтогазінвест». Всупереч викладеним в акті перевірки висновкам, господарські операції між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернафтогазінвест» мали реальний характер що підтверджується належним чином оформленими первинними документами, а саме: договорами поставки, податковими накладними, видатковими накладними, договором оренди автогазозаправочного пункту та іншими.

Позивач також стверджує, що перевіряючими не досліджувались фактичні обставини господарських операцій ФОП ОСОБА_1, а використано лише інформацію, яка не мітить жодного доведеного факту, підтвердженого належними доказами щодо безтоварності операцій про які йдеться в акті перевірки. Тому, згідно з позицією позивача, висновки викладені в акті перевірки ФОП ОСОБА_1 від 12.08.2014 року № 265/173/НОМЕР_2 не відповідають фактичним обставинам справи та зроблені виключно на основі припущень, а прийняте на їх основі податкове повідомлення-рішення є протиправним і підлягає скасуванню.

Позивач надав заяву про розгляд справи в письмовому провадженні.

Відповідач письмових заперечень на позов не надав, в судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив.

Відповідно до приписів частини четвертої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин, розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до ч.6 ст.128 КАС України якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні в разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Виходячи з вищевикладеного суд вважає за можливе розглядати справу в порядку письмового провадження

Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 зареєстрована як фізична особа-підприємець 01.06.2007 року,відповідно до Свідоцтва про державну реєстрацію Серії ВОО № 647807.

На податковому обліку ФОП ОСОБА_1 перебуває у Тетіївській МДПІ Київської області ДПС.

Відповідно до матеріалів справи, Тетіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській області проведено документальну планову виїзну перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства під час здійснення господарської діяльності.

Результати перевірки оформлено актом від 27.08.2014 року (далі по тексту - Акт перевірки).

За результатами проведеної перевірки посадова особа податкового органу дійшла висновку про порушення позивачем вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України.

У ході перевірки органом державної податкової служби проаналізовано акт про «Неможливість проведення зустрічної звірки ТОВ «Інтернафтогазінвест» від 29.03.2013 року № 1118/22-621/33108265, згідно якого не встановлено виробничих та складських приміщень та не отримано документів щодо фінансово-господарської діяльності підприємства, що дають підстави вважати, що у ТОВ «Інтернафтогазінвест» наявні ознаки відсутності факту реального здійснення господарської діяльності.

Вказуючи на те, що правочин з купівлі-продажу товарів між ТОВ «Інтернафтогазінвест» є безтоварними та нікчемними по ланцюгу до «вигодонабувача», відповідач вважає, що, як наслідок, господарській операції з поставки товару між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернафтогазінвест» також є безтоварними.

Ураховуючи вищезазначене відповідач дійшов висновку про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України в результаті яких занижено податок на додану вартість на загальну суму 35484,00 грн.

На основі висновків акту перевірки, 27.08.2014 року Тетіївською об'єднаною державною податковою інспекцією Головного управління Міндоходів у Київській прийнято податкове повідомлення-рішення № 0012841702, яким збільшено суму грошового зобов'язання ФОП ОСОБА_1 з податку на додану вартість на 43355,00 грн.( в тому числі за основним платежем на 35484,00 грн. та 8871,00 грн. . за штрафними санкціями).

Не погоджуючись з податковим повідомленням-рішенням, позивач звернувся з позовом до суду про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 27.08.2014 року № 0012841702.

Спірні правовідносини врегульовано Податковим кодексом України від 2 грудня 2010 року № 2755-VI, Цивільним кодексом України від 16 січня 2003 року № 435-IV, Господарським кодексом України від 16 січня 2003 року № 436-IV, Законом України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, Положенням про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженим наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованим у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704 (у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).

Надаючи правову оцінку господарським відносинам між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернафтогазінвест» при укладанні та виконанні договорів, які на переконання відповідача є нікчемними, суд зазначає наступне.

Відповідно до частини 1 статті 626 Цивільного кодексу України, договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Частиною 1 статті 627 передбачено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Зазначене положення відображає один з найважливіших принципів договірного регулювання суспільних відносин - принцип свободи договору.

Згідно статті 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

У відповідності до приписів статті 638 Цивільного кодексу України, договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Судом встановлено, що 01.01.2011 року між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернафтогазінвест» укладено договір поставки № 47/11-2011. Згідно умов вказаного договору, Постачальник (ТОВ «Інтернафтогазінвест») передає у власність Покупцеві(ФОП ОСОБА_1.), а Покупець приймає та оплачує товарі у кількості, якості та асортименті, зазначених у специфікації, видаткових накладних, що виставляються Постачальником і є частиною цього договору з моменту їх підписання повноважними представниками сторін.

У силу вимог статті 662 Цивільного кодексу України, продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором купівлі-продажу. Продавець повинен одночасно з товаром передати покупцеві його приналежності та документи (технічний паспорт, сертифікат якості тощо), що стосуються товару та підлягають переданню разом із товаром відповідно до договору або актів цивільного законодавства.

Згідно статті 664 Цивільного кодексу України, обов'язок продавця передати товар покупцеві вважається виконаним у момент: 1) вручення товару покупцеві, якщо договором встановлений обов'язок продавця доставити товар; 2) надання товару в розпорядження покупця, якщо товар має бути переданий покупцеві за місцезнаходженням товару.

Товар вважається наданим у розпорядження покупця, якщо у строк, встановлений договором, він готовий до передання покупцеві у належному місці і покупець поінформований про це.

При цьому факт передачі, перевезення та оплати товару може бути доказано податковими, бухгалтерськими та іншими документами первинного обліку.

За визначенням, наведеним у статті 1 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 19 серпня 1999 року № 996-XIV, бухгалтерським обліком є процес виявлення, вимірювання, реєстрації, накопичення, узагальнення, зберігання та передачі інформації про діяльність підприємства зовнішнім та внутрішнім користувачам для прийняття рішень.

У відповідності до частини 2 статті 3 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в України», фінансова, податкова, статистична та інші види звітності, що використовують грошовий вимірник, ґрунтуються на даних бухгалтерського обліку.

Відповідно до частини 1 статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні», підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Для контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи.

Згідно з пунктом 2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 року N 88, та зареєстрованого у Міністерстві юстиції України 5 червня 1995 року за № 168/704, первинні документи (на паперових і машинозчитуваних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити: назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції і складання первинного документа.

На виконання умов договору поставки від 01.01.2011 № 47/11-2011 ТОВ «Інтернафтогазінвест» передано ФОП ОСОБА_1 скраплений газ, про що свідчать видаткові накладні та банківські виписки.

Отриманий від ТОВ «Інтернафтогазінвест» товар зберігався на автозаправочному пункті у місті Тетіїв, що підтверджується договором оренди автогазозаправочного пункту.

У відповідності до статті 691 Цивільного кодексу України, покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу, або, якщо вона не встановлена у договорі і не може бути визначена виходячи з його умов, - за ціною, що визначається відповідно до статті 632 цього Кодексу, а також вчинити за свій рахунок дії, які відповідно до договору, актів цивільного законодавства або вимог, що звичайно ставляться, необхідні для здійснення платежу.

Розрахунки за поставлений ТОВ «Інтернафтогазінвест» здійснювались у безготівковій формі, що підтверджується банківськими виписками.

Матеріалами справи підтверджено, що ФОП ОСОБА_1 отримано від ТОВ «Інтернафтогазінвест» податкові накладні та товарно-транспортні накладні.

Придбаний у ТОВ «Інтернафтогазінвест» товар позивачем реалізовано кінцевим споживачам, що підтверджується : договорами купівлі-продаж, довіреностями на отримання товарних цінностей, видатковими накладними, податковими накладними, банківськими виписками та фіскальними звітами та звітами використання РРО.

Суд звертає увагу на те, що статтею 204 Цивільного кодексу України закріплена презумпція правомірності правочину, згідно якої правочин є правомірним, якщо його недійсність прямо не встановлена законом або якщо він не визнаний судом недійсним.

Крім того, суд виходить із презумпції сумлінності платників податків та інших учасників правовідносин в економічній сфері, відповідно до змісту якої презумується, що дії платника податків, які мають своїм результатом одержання певної податкової вигоди економічно виправдані, а відомості, що містяться в його первинних бухгалтерських документах та податковій звітності є достовірними, якщо інше не доказано у встановленому законодавством порядку належними та допустимими доказами.

Ураховуючи вищезазначені обставини суд дійшов висновку, що укладені між ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернафтогазінвест» правочини відповідають вимогам чинного законодавства України, мають своїм наслідком зміну у майновому стані учасників правочину, є економічно виправданими, а факт господарських зобов'язань сторін підтверджується первинними документами бухгалтерського та податкового обліку.

Щодо твердження відповідача про безтоварність договорів поставки, укладених між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест», суд зазначає.

Відповідно до частини 4 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України, обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування, крім випадків, коли щодо таких обставин не виникає спору.

Частиною 1 статті 70 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування.

Предметом доказування є обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги чи заперечення або які мають інше значення для вирішення справи та які належить встановити при ухваленні судового рішення у справі (частина 1 статті 138 Кодексу адміністративного судочинства України).

Необхідно зазначити, що в даній адміністративній справі, відповідачем, який стверджує про фактичне невиконання договорів з поставки товару, повинно бути надано належні докази на підтвердження неможливості виконання сторонами умов договорів, недостовірності інформації, відображеної у первинних документах бухгалтерського обліку.

Разом з тим, відповідачем на підтвердження позиції щодо безтоварності господарських операцій не надано, як того вимагають положення чинного законодавства України, належних доказів, які б свідчили про те, що документи, виписані на виконання договорів, були сфальсифікованими, як і не надано доказів притягнення до відповідальності (в тому числі кримінальної) відповідних посадових осіб у зв'язку з занесенням до звітності даних, що не відповідають дійсності.

Як вбачається зі змісту акту перевірки, підставою для визнання безтоварними господарських операцій ФОП ОСОБА_1 та ТОВ «Інтернафтогазінвест» є відсутність виробничого обладнання, складських та торгівельних приміщень, транспорту та торгівельного обладнання, сировини та безтоварності операцій між ТОВ «Інтернафтогазінвест» та їх контрагентів. У зв'язку цим відповідачем зроблено висновок про нікчемність операцій з поставки по ланцюгу до «вигодонабувача».

Суд звертає увагу на те, що змістом господарських операцій між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест» є поставка скрапленого газу. Як досліджено судом, відповідачем не досліджувався зміст господарських операцій між ТОВ «Інтернафтогазінвест» та його контрагентами. Тому, твердження про нікчемність операції між ТОВ «Інтернафтогазінвест» та його контрагентами не є беззаперечним доказом безтоварності господарських операцій позивача.

Згідно інформаційного листа Вищого адміністративного суду України від 2 червня 2011 року № 742/11/13-11, при дослідженні факту здійснення господарської операції повинні оцінюватись відносини безпосередньо між учасниками тієї операції, на підставі якої сформовані дані податкового обліку. Не є обов'язковою передумовою для визначення контролюючими органами грошових зобов'язань визнання недійсними (у тому числі нікчемними) правочинів, які укладалися за ланцюгом між попередніми посередниками, через ланцюг яких декларувався рух товарів чи послуг, нібито придбаних останнім у такому ланцюгу платником податку. При цьому відносини між учасниками попередніх ланцюгів постачань товарів та послуг не мають безпосереднього впливу на дослідження факту реальності господарської операції, вчиненої між останнім у ланцюгу постачань платником податків та його безпосереднім контрагентом.

Виходячи з положень статей 180, 183, 198, 201 Податкового кодексу України, лише відсутність реєстрації особи платником податку на додану вартість, відсутність податкової накладної або наявність відповідного рішення суду є підставою для позбавлення платника податку права на включення до податкового кредиту сплачених (нарахованих) сум за придбані (поставлені) товари. Разом з тим, на момент укладення господарських договорів позивачем з ТОВ «Інтернафтогазінвест», останній був зареєстрований як платник податку на додану вартість.

Спростовуючи викладене в акті перевірки твердження відповідача про безтоварність операцій між позивачем та ТОВ «Інтернафтогазінвест» суд враховує ту обставину, що жодних доказів відсутності поставок товару до ФОП ОСОБА_1 відповідач не надав.

Натомість, первинними документами з поставки товару, що є в матеріалах справи та які досліджені судом, підтверджується реальність здійснення операцій поставки, відповідність дій позивача господарській меті, а також достовірність усіх даних, наведених у документах, які надають право на податковий кредит, що, в свою чергу, спростовує доводи відповідача про безтоварність господарських операцій.

Таким чином, висновки відповідача про порушення ФОП ОСОБА_1 вимог пункту 198.6 статті 198, пунктів 201.1, 201.6 статті 201 Податкового кодексу України при формуванні показників податкового кредиту за господарськими операціями з ТОВ «Інтернафтогазінвест» є безпідставними. Податкове повідомлення-рішення 27.08.2014 року № 0012841702 Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області є протиправним та підлягає скасуванню.

Згідно частини 1 статті 71 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу.

Частиною 2 статті 71 цього Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Відповідач не надав суду жодних доказів на підтвердження правомірності оскаржуваного рішення.

Системно проаналізувавши приписи законодавства України, що були чинними на момент виникнення спірних правовідносин між сторонами, зважаючи на взаємний та достатній зв'язок доказів у їх сукупності та враховуючи, що органом державної податкової служби не доведено безтоварності господарських операцій позивача та наявності порушень, що позбавляють ФОП ОСОБА_1 права на податковий кредит, суд дійшов висновку, що адміністративний позов підлягає задоволенню.

Відповідно до частини 1 статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України (або відповідного місцевого бюджету, якщо іншою стороною був орган місцевого самоврядування, його посадова чи службова особа).

Керуючись статтями 70, 71, 94, 128, 158-163 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в:

Позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення Тетіївської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Київській області від 27.08.2014 року № 0012841702.

Стягнути з Державного бюджету України на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 судовий збір у сумі 182 (сто вісімдесят дві) грн. 70 коп.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо скаргу не було подано в установлені строки. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Апеляційна скарга на постанову суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через Київський окружний адміністративний суд протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Суддя Василенко Г.Ю.