Ухвала суду № 40735773, 30.09.2014, Львівський апеляційний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 р. Справа № 132270/11

Колегія суддів Львівського апеляційного адміністративного суду в складі:

головуючого судді Ніколіна В.В.,

суддів Качмара В.Я., Гінди О.М.,

розглянувши у порядку письмового провадження в м. Львові апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова на постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року у справі за позовом Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до Приватного підприємства «Віртуоз» про стягнення нарахованих із застосуванням звичайних цін сум податку , -

ВСТАНОВИЛА :

ДПІ у Личаківському районі м. Львова 21.07.2011 року звернулося із позовом в суд до Приватного підприємства «Віртуоз» про визнання нарахування зобовязання ПП «Віртуоз» по податку на прибуток та податку на додану вартість, визначеного із застосуванням звичайних цін в загальному розмірі 60842,50 грн., в т.ч. за основним платежем 45580 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11395,00 грн. та за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 3867,50 грн., в тому числі за основним платежем 3094 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 773,50 грн., а також стягнення цієї суми.

В обґрунтування позову покликається на те, що ПП «Віртуоз» продавало поросят та свиноматок пов'язаним особам підприємцеві ОСОБА_1 (керівник ПП «Віртуоз»), ОСОБА_2, ОСОБА_3 за цінами, нижче собівартості, внаслідок чого занижено валовий дохід на суму 166849 грн. Окрім того, ПП «Віртуоз» придбало млин та здійснювало діяльність з помолу зерна на борошно та корми для власного виробництва. Частину борошна було реалізовано пов'язаним особам за цінами, нижчими за ціну реалізації ідентичного товару іншим покупцям, внаслідок чого відповідачем занижено валовий дохід всього в сумі 15470 грн. Як наслідок заниження валових доходів, занижено податок на додану вартість на суму 3094 грн.

Оскаржуваною постановою Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року в задоволенні позовної заяви Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова до ПП «Віртуоз» про стягнення (сплату) нарахованих із застосуванням звичайних цін сум податку - відмовлено.

У поданій апеляційній скарзі позивач просить зазначену постанову скасувати та прийняти нову, якою задоволити позовні вимоги в повному обсязі, покликаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального права. Вимоги за апеляційною скаргою обґрунтовує тим, що внаслідок чого занижено валовий дохід на суму 166849 грн. Окрім того, ПП «Віртуоз» придбало млин та здійснювало діяльність з помолу зерна на борошно та корми для власного виробництва. Частину борошна було реалізовано повязаним особам за цінами, нижчими за ціну реалізації ідентичного товару іншим покупцям, внаслідок чого відповідачем занижено валовий дохід всього в сумі 15470 грн. Як наслідок заниження валових доходів, занижено податок на додану вартість на суму 3094 грн.

Сторони по справі належним чином судом були повідомлені, однак з невідомих для суду причин не з'явилися в зал судового засідання, а тому відповідно до ч. 1 ст. 197 КАС України суд апеляційної інстанції може розглянути справу в порядку письмового провадження за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги у їх сукупності, колегія суддів приходить до переконання, що подана скарга не підлягає задоволенню з наступних мотивів.

Відмовляючи в позові суд першої інстанції виходив з того, що згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Право податкового органу на донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін, встановлено законодавством, однак, на думку суду, процедура визначення звичайних цін повинна відповідати вимогам цього ж законодавства. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Представник відповідача рівень цін, які застосовували при продажу товарів обґрунтовують некондиційністю зерна, а також кон'юнктурою ринку. Суд враховує те, що для визначення податкового зобовязання з операцій продажу свиноматок як звичайну ціну було взято собівартість. Такий метод визначення звичайної ціни не відповідає приписам п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки за цим Законом справедлива ринкова ціна не визначається собівартістю товару. До того ж, позивач не надав доказів щодо реально існуючої ціна на таку ж продукцію, а отже не довів обґрунтованості розрахунку.

Такі висновки суду першої інстанції, на думку колегії суддів, відповідають нормам матеріального права.

Судом встановлено, що ДПІ у Личаківському районі м.Львова на підставі направлення від 21.04.2011 року №306 та згідно із частиною абз.4 п.447 ст.44, п.78.1.5 ст.78 Податкового кодексу України проведена позапланова виїзна перевірка приватного підприємства «Віртуоз»з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2008 року по 31.12.2011 року, за результатами якої складено Акт від 10.05.2011 року № 296/23-2/23957887.

Встановлено, що ПП «Віртуоз»за період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року придбавало продукти тваринництва (поросята, свиноматки), займалось їх відгодівлею та здійснювало їх реалізацію. За період з 01.01.2008 року по 31.12.2010 року продаж продукції здійснювався виключно суб'єктам підприємницької діяльності ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 згідно наступних накладних: від 14.05.2010 №1 на суму 33 960,00 грн. (в т.ч. ПДВ).; від 17.05.2010 №2 на суму 37 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ); від 17.05.2010 №3 на суму 13 400,00 грн. (в т.ч. ПДВ); від 29.06.2010 №4 на суму 18 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ); від 31.07.2010 №5 на суму 24 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ); від 31.12.2010 №7 на суму 45 000,00 грн. (в т.ч. ПДВ).

Перевіркою встановлено заниження об'єкта оподаткування валовим доходом продукції тваринництва, а саме продаж товару нижче собівартості: - накладна від 14.05.2010 №1 на СПД ФО ОСОБА_1 146 поросят на суму 28 300,0 грн. без ПДВ. Собівартість даних поросят згідно даних обліку 42 656,46 грн. Занижено валовий дохід на суму 14 356,46 грн.; - накладна від 17.05.2010 №2 на СПД ФО ОСОБА_2 137 поросят на суму 28507,03 грн. без ПДВ. Собівартість даних поросят згідно даних обліку 39 831,17 грн. Занижено валовий дохід на суму 11 324,14 грн.; - накладна від 17.05.2010 №3 на СПД ФО ОСОБА_3 57 поросят на суму 11 166,67 грн. без ПДВ. Собівартість даних поросят згідно даних обліку 17 504,16 грн. Занижено валовий дохід на суму 6337,49 грн. ;-накладна від 29.06.2010 №4 на СПД ФО ОСОБА_1 16 свиноматок на суму 15000,00 грн. без ПДВ. Собівартість даних свиноматок згідно даних обліку 60090,67 грн. Занижено валовий дохід на суму 45 090,67 грн.;- накладна від 31.07.2010 №5 на СПД ФО ОСОБА_1 160 поросят на суму 20 000,00 грн. без ПДВ. Собівартість даних поросят згідно даних обліку 36 852,54 грн. Занижено валовий дохід на суму 16 852,54 грн.; -накладна від 31.12.2010 №7 на СПД ФО ОСОБА_1 27 свиноматок на суму 37500,05 грн. без ПДВ. Собівартість даних свиноматок (Дт 902 Кт 163) згідно даних обліку 110 386,72 грн. Занижено валовий дохід на суму 72886,72 грн.

Факт продажу зазначених товарів сторони визнають і щодо цього немає спору. Ці факти підтверджуються письмовими доказами: договорами та накладними .

Враховуючи наведене ПП «Віртуоз» згідно представлених до перевірки документів за період травень - грудень 2010 року, реалізовано для СПД ФО ОСОБА_1, СПД ФО ОСОБА_3 та СПД ФО ОСОБА_2, - 500 поросят, та 43 свиноматки за цінами нижче фактичної собівартості (дані обліку підприємства), в результаті чого занижено валовий дохід всього в сумі 166 849 грн., в т.ч. II квартал 2010 року - 77109 грн., III квартал 2010 - 16 853 грн., IV квартал 2010 року - 72887 грн.

Крім цього, ПП «Віртуоз»придбало млин, ввело його в експлуатацію та здійснювало діяльність з помолу зерна на борошно та на корми для власного виробництва. Всього згідно представлених до перевірки документів підприємством вироблено за період з січня - по квітень 2009 року: борошно пшеничне вищий сорт в кількості 15311 кг. та борошно пшеничне перший сорт в кількості 9526 кг.

Продукція була реалізована:- ТзОВ «АгроПромЛогістик» згідно дистрибюторського договору № 12 від 01.04.2009р. накладної № 33 від 04.04.2009 на загальну суму 20343,42 грн. з ПДВ, в т.ч. борошно пшеничне вищого ґатунку 70,2 ц. за ціною 167 грн. за 1 ц. та борошна пшеничне першого сорту 31,05 ц. за ціною 155 грн. за 1 ц. ; - СПД ФО ОСОБА_1 згідно накладної № 46 від 01.07.09 на загальну суму 885,7 грн. з ПДВ (в т.ч. борошно пшеничне вищого ґатунку 0,9 ц. за ціною 58 грн. за 1 ц. та борошно пшеничне першого сорту 13,19 ц. за ціною 52 грн. за 1 ц.) та №50 від 07.07.09 на загальну суму 9108,16 грн. з ПДВ (в т.ч. борошно пшеничне вищого ґатунку 82,01 ц. за ціною 58,54 грн. за 1 ц. та борошна пшеничне першого сорту 51,02 ц. за ціною 54,67 грн. за 1 ц.) .

Таким чином, ціна реалізації борошна для ТзОВ «АгроПромЛогістик» становила 1,67 грн. (вищий ґатунок) і 1,55 грн. (перший сорт) за 1 кг, а для підприємця ОСОБА_1 - 0,58 грн. і 0,52 грн. відповідно.

Враховуючи викладене, позивач дійшов до висновку, що ПП «Віртуоз»здійснювало реалізацію готової продукції на пов'язаних осіб за цінами, що є нижчими за ціни реалізації ідентичного товару іншим покупцям. Відповідно, занижено об'єкт оподаткування від реалізації продукції пов'язаним особам на загальну суму 15 470 грн.

В ході проведення перевірки керівнику ПП «Віртуоз»вручено запит №9398/10/23-2 від 22.04.2011 року про обґрунтування рівня звичайної ціни при реалізації борошна та продуктів тваринництва . Згідно листа ПП «Віртуоз» №02-04/11 від 27.04.2011 року умови постачання цих товарів та принципи формування (обґрунтування) договірних цін на них передбачені відповідними Договорами купівлі - продажу (оптової партії товарів) .

Відповідно до Акту перевірки від 10.05.2011 року №296/23-2 визначено суму податкового зобов'язання із застосуванням звичайних цін за платежем податок на прибуток в загальній сумі 56 975,00 грн., в тому числі за основним платежем 45 580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11395,00 грн. та за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 3867,50 грн., в тому числі за основним платежем 3094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 773,50 грн.

Керівник ДПІ у Личаківському районі м. Львова прийняв рішення від 06.06.2011р. № 0001682320/13300 про визначення податкових зобов'язань із застосуванням звичайних цін, за яким визначено податкове зобовязання з податку на прибуток у розмірі 56975 грн., в т.ч. за основним платежем 45 580,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 11395,00 грн. та рішення від 06.06.2011р. № 0001682320/13299 за платежем податок на додану вартість в загальній сумі 3867,50 грн., в тому числі за основним платежем 3094,00 грн., за штрафними (фінансовими) санкціями 773,50 грн. 17 червня 2011 року ПП «Віртуоз»подало скаргу до ДПА у Львівській області, в якій просило провести аналіз акту перевірку від 10.05.2010р. та висновку від 01.06.2011р. про розгляд заперечень та скасувати їх як такі, що складені з порушенням чинного законодавства .Рішенням від 30.06.2011р. ДПА у Львівській області продовжило строк розгляду скарги по 18.08.2011 р. включно .

На запит ДПІ Головне управління статистики у Львівській області надало інформацію, що середня роздрібна ціна на борошно (вищого та першого ґатунку) становила у квітні 2009 р. 3,47 грн. за кг.; у липні 2009 р. 3,49 грн. за кг..

В судовому засіданні представник відповідача надав акт аналізу зерна і письмові пояснення підприємця ОСОБА_5, який надавав послуги ПП «Віртуоз»з монтажу та пуско-наладочних випробувань борошномельного млина АВМ-7. ОСОБА_5 пояснив, що млин був у незадовільному стані і для виведення роботи усіх механізмів на паспортні режими було прийнято рішення про використання в якості очисного матеріалу трубопроводів, вузлів та механізмів млина наявного в приміщенні фуражного зерна у кількості приблизно 15-20 тон. .

Вирішуючи спір, Суд керувався наступним.

Згідно ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно п. 1.18. ст. 1 Закону України «Про податок на додану вартість», звичайні ціни розуміються та застосовуються за правилами, визначеними п. 1.20 ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств».

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону база оподаткування операції з поставки товарів (послуг) визначається виходячи з їх договірної (контрактної) вартості, визначеної за вільними цінами, але не нижче за звичайні ціни, з урахуванням акцизного збору, ввізного мита, інших загальнодержавних податків та зборів (обов'язкових платежів), згідно із законами України з питань оподаткування (за винятком податку на додану вартість, а також збору на обов'язкове державне пенсійне страхування на послуги стільникового рухомого зв'язку, що включається до ціни товарів (послуг)). До складу договірної (контрактної) вартості включаються будь-які суми коштів, вартість матеріальних і нематеріальних активів, що передаються платнику податку безпосередньо покупцем або через будь-яку третю особу в зв'язку з компенсацією вартості товарів (послуг). У разі якщо звичайна ціна на товари (послуги) перевищує договірну ціну на такі товари (послуги) більше ніж на 20 відсотків, база оподаткування операції з поставки таких товарів (послуг) визначається за звичайними цінами.

Згідно п. п. 7.7.1. п. 7.7. ст. 7 цього ж Закону сума податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету або бюджетному відшкодуванню, визначається як різниця між сумою податкового зобов'язання звітного податкового періоду та сумою податкового кредиту такого звітного податкового періоду.

При позитивному значенні суми, розрахованої згідно з підпунктом 7.7.1 цього пункту, така сума підлягає сплаті (перерахуванню) до бюджету у строки, встановлені законом для відповідного податкового періоду.

Згідно п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», якщо цим пунктом не встановлено інше, звичайною вважається ціна товарів (робіт, послуг), визначена сторонами договору. Якщо не доведене зворотне, вважається, що така звичайна ціна відповідає рівню справедливих ринкових цін.

Справедлива ринкова ціна - це ціна, за якою товари (роботи, послуги) передаються іншому власнику за умови, що продавець бажає передати такі товари (роботи, послуги), а покупець бажає їх отримати за відсутності будь-якого примусу, обидві сторони є взаємно незалежними юридично та фактично, володіють достатньою інформацією про такі товари (роботи, послуги), а також ціни, які склалися на ринку ідентичних (а за їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг).

Ринок товарів (робіт, послуг) - сфера обігу товарів (робіт, послуг), яка визначається виходячи з можливості покупця (продавця) реально і без значних додаткових витрат придбати (продати) товар (роботу, послугу) на найближчій стосовно будь-якої із сторін договору території.

Ідентичні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), що мають однакові характерні для них основні ознаки. Під час визначення ідентичності товарів беруться до уваги, зокрема, їх фізичні характеристики, які не впливають на їх якісні характеристики і не мають суттєвого значення для визначення ознак товару, якість і репутація на ринку, країна походження та виробник. Незначні відмінності в їх зовнішньому вигляді можуть не враховуватися.

Однорідні товари (роботи, послуги) - товари (роботи, послуги), які не є ідентичними, мають подібні характеристики і складаються зі схожих компонентів, що дозволяє їм виконувати однакові функції та (або) бути взаємозамінними. Під час визначення однорідності товарів (робіт, послуг) беруться до уваги, зокрема, їх якість, наявність товарного знака, репутація на ринку, країна походження та виробник.

Згідно п. п. 1.20.2. п. 1.20. ст. 1 цього ж Закону, для визначення звичайної ціни товару (робіт, послуг) використовується інформація про укладені на момент продажу такого товару (роботи, послуги) договори з ідентичними (однорідними) товарами (роботами, послугами) у співставних умовах. Зокрема, враховуються такі умови договорів, як кількість (обсяг) товарів (наприклад, обсяг товарної партії), строки виконання зобов'язань, умови платежів, звичайних для такої операції, а також інші об'єктивні умови, що можуть вплинути на ціну. При цьому умови договорів на ринку ідентичних (у разі їх відсутності - однорідних) товарів (робіт, послуг) визнаються співставними, якщо відмінність між такими умовами суттєво не впливає на ціну, або може бути економічно обґрунтована. При цьому враховуються звичайні при укладанні угод між непов'язаними особами надбавки чи знижки до ціни. Зокрема, але не виключно, враховуються знижки, пов'язані з сезонними та іншими коливаннями споживчого попиту на товари (роботи, послуги), втратою товарами якості або інших властивостей; закінченням (наближенням дати закінчення) строку зберігання (придатності, реалізації); збутом неліквідних або низько ліквідних товарів; маркетинговою політикою, у тому числі при просуванні товарів (робіт, послуг) на ринки; наданням дослідних моделей і зразків товарів з метою ознайомлення з ними споживачів.

Згідно п. п. 1.20.8. п. 1.20. ст. 1 цього ж Закону обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених цим же Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін або послатися на норми абзацу першого підпункту 1.20.1 цього пункту.

Згідно п. п. 1.20.10. п. 1.20 ст. 1 цього ж Закону донарахування податкових зобов'язань платника податку податковим органом внаслідок визначення звичайних цін здійснюється за процедурою, встановленою законом для нарахування податкових зобов'язань за непрямими методами, а для платників податку, визнаних природними монополістами згідно із законом, - також відповідно до принципів регулювання цін, встановлених таким законом.

Податковий орган має право застосувати звичайні ціни для визначення бази оподаткування у випадках, передбачених законом, незалежно від виду господарської операції, що здійснюється платником цього податку, або податкового статусу іншої сторони такої операції.

З огляду на це, суд відхиляє як безпідставне покликання відповідачі про те, що положення Закону України «Про оподаткування прибутку» не нього не поширюються.

Згідно п. 3.1. ст. 3 цього ж Закону об'єктом оподаткування є прибуток, який визначається шляхом зменшення суми скоригованого валового доходу звітного періоду, визначеного згідно з пунктом 4.3 цього Закону на: суму валових витрат платника податку, визначених статтею 5 цього Закону; суму амортизаційних відрахувань, нарахованих згідно із статтями 8 і 9 цього Закону.

Згідно п. 4.1. ст. 4 цього ж Закону валовий доход - загальна сума доходу платника податку від усіх видів діяльності, отриманого (нарахованого) протягом звітного періоду в грошовій, матеріальній або нематеріальній формах як на території України, її континентальному шельфі, виключній (морській) економічній зоні, так і за їх межами.

Згідно п. п. 7.4.1. п. 7.4. ст. 7 цього ж Закону доход, отриманий платником податку від продажу товарів (робіт, послуг) пов'язаним особам, визначається виходячи із договірних цін, але не менших за звичайні ціни на такі товари (роботи, послуги), що діяли на дату такого продажу.

Згідно ст. 190 ГК України, вільні ціни визначаються на всі види продукції (робіт, послуг), за винятком тих, на які встановлено державні ціни. Вільні ціни визначаються суб'єктами господарювання самостійно за згодою сторін, а у внутрішньогосподарських відносинах - також за рішенням суб'єкта господарювання.

Згідно ст. 2 Закону України «Про ціни і ціноутворення», цей закон поширюється на всі підприємства й організації незалежно від форм власності, підпорядкованості і методів організації праці та виробництва.

Згідно ст. 7 цього ж Закону, вільні ціни і тарифи встановлюються на всі види продукції, товарів і послуг, за винятком тих, по яких здійснюється державне регулювання цін і тарифів.

Згідно п. 13 Указу Президента України «Про деякі заходи з дерегулювання підприємницької діяльності», звичайні ціни на товари (роботи, послуги) для застосування їх у податкових або митних цілях установлюються на підставі статистичної оцінки рівня цін реалізації таких товарів (робіт, послуг) на внутрішньому ринку України, яка проводиться уповноваженим державним органом у визначеному ним порядку. Індикативні або звичайні ціни не можуть встановлюватися органами виконавчої влади, які використовують їх для нарахування та стягнення податків і зборів (обов'язкових платежів) та неподаткових платежів, крім випадків відсутності статистичних даних про рівень цін на окремі види товарів (робіт, послуг).

Право податкового органу на донарахування податкових зобов'язань платника податку внаслідок визначення звичайних цін, встановлено законодавством, однак, на думку суду, процедура визначення звичайних цін повинна відповідати вимогам цього ж законодавства. Обов'язок доведення того, що ціна договору не відповідає рівню звичайної ціни у випадках, визначених Законом, покладається на податковий орган у порядку, встановленому законом. При проведенні перевірки платника податку податковий орган має право надати запит, а платник податку зобов'язаний обґрунтувати рівень договірних цін. Представник відповідача рівень цін, які застосовували при продажу товарів обґрунтовують некондиційністю зерна, а також кон'юнктурою ринку.

Суд враховує те, що для визначення податкового зобовязання з операцій продажу свиноматок як звичайну ціну було взято собівартість. Такий метод визначення звичайної ціни не відповідає приписам п.п. 1.20.1. п. 1.20. ст. 1 Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств», оскільки за цим Законом справедлива ринкова ціна не визначається собівартістю товару. До того ж, позивач не надав доказів щодо реально існуючої ціна на таку ж продукцію, а отже не довів обґрунтованості розрахунку. Щодо поставки борошна, то суд вважає такими, що заслуговують на увагу доводи відповідача про некондиційність цього борошна, що підтверджується аналізом зерна, оскільки воно утворене під час виконання пуско-наладочних випробувань борошномельного млина АВМ-7. Зазначене підтверджується тим, що ціна реалізації борошна для ТзОВ «АгроПромЛогістик»становила 1,67 грн. (вищий ґатунок) і 1,55 грн. (перший сорт) за 1 кг, а для підприємця ОСОБА_1 0,58 грн. і 0,52 грн. відповідно. В той же час, за інформацією Головного управління статистики у Львівській області середня роздрібна ціна на борошно (вищого та першого ґатунку) становила у квітні 2009 р. 3,47 грн. за кг.; у липні 2009 р. 3,49 грн. за кг.. Таким чином, ціна продажу товару як пов'язаній особі (ОСОБА_1), так і не пов'язаній (АгроПромЛогістик) була значно нижчою середньозважених ринкових цін. Окрім того, податковий орган не взяв до уваги, що поставки відбувалися у різний час з проміжком більше як три місяці, а отже умови поставки не були співмірними. Зазначені обставини були доведені відповідачем документально і необґрунтовано не взяті до уваги податковим органом. Із змісту Акта перевірки слідує, що в порушення вищенаведених норм Закону України «Про оподаткування прибутку підприємств» податковим органом не доведено, що ціна реалізованого товару не відповідає рівню звичайних цін на такий товар. В самому Акті перевірки ДПІ не визначено звичайну ціну та не розкрито механізму її визначення. Позивач не проаналізував та не надав оцінки наявності або відсутності об'єктивних умов, що існували на ринку ідентичних (однорідних) товарів та могли вплинути на ціну.

Враховуючи викладене, суд встановив, що наведені органом державної податкової служби в акті перевірки порушення ґрунтуються на припущеннях та не підтверджені документально. А відтак, при проведенні перевірки позивач діяв необґрунтовано, тобто без урахування усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення, без належного дослідження первинних документів, внаслідок чого зроблено неправомірний висновок про порушення позивачем вимог чинного законодавства.

Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Таким чином, сукупність вищенаведених, підтверджених документально та встановлених обставин дає суду підстави визнати позовні вимоги необґрунтованими та такими, що не підлягають до задоволення.

А тому висновки суду першої інстанції відповідають нормам матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного колегія суддів прийшла до висновку, що судом першої інстанції, при винесені оскаржуваної постанови вірно дано правову оцінку обставинам справи та ухвалено судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права, що згідно ст. 200 КАС України є підставою для залишення апеляційної скарги без задоволення, а постанови суду першої інстанції без змін.

Керуючись ст.ст. 195, 197, 198, 200, 205, 206, 254 КАС України колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу Державної податкової інспекції у Личаківському районі м. Львова - залишити без задоволення.

Постанову Львівського окружного адміністративного суду від 14.10.2011 року у справі № 2а-8232/11/1370 - залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена до Вищого адміністративного суду України протягом двадцяти днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий В.В. Ніколін

Судді В.Я. Качмар

О.М. Гінда