Рішення № 40735619, 29.09.2014, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

29.09.2014 р. Справа № 907/737/14

Господарський суд Львівської області розглянув у відкритому судовому засіданні матеріали справи:

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (с. Шлях, Харківська обл.)

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» (м. Хуст, Закарпатська обл.) в особі: Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» (м. Львів)

про: стягнення 44799,96 грн. суми основного боргу, 2496,52 грн. - пені, 397,68 грн. - 3% річних, 3717,35 грн. - інфляційних втрат

Суддя: Пазичев В.М.

При секретарі: Пшеничній В.С.

Представники:

від позивача: Варич Б.В. - довіреність б/н від 30.07.2014 року.

від відповідача: Остапів Р.Ю. - довіреність №260814/02 від 26.08.2014 року.

Суть спору: На розгляд Господарського суду Львівської області подано позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (с. Шлях, Харківська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» (м. Хуст, Закарпатська обл.) в особі: Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» (м. Львів) про стягнення 44799,96 грн. суми основного боргу, 2496,52 грн. - пені, 397,68 грн. - 3% річних, 3717,35 грн. - інфляційних втрат.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 07.08.2014 року порушено провадження у справі і призначено до розгляду на 12.08.2014 року. Ухвалою суду від 12.08.2014 року розгляд справи відкладено до 19.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представників сторін. Ухвалою суду від 19.08.2014 року розгляд справи відкладено до 26.08.2014 року, у зв'язку з відсутністю представника відповідача. Ухвалою суду від 26.08.2014 року розгляд справи відкладено до 27.08.2014 року, згідно клопотання відповідача. Ухвалою суду від 27.08.2014 року розгляд справи відкладено до 02.09.2014 року, для надання доказів. Ухвалою суду від 02.09.2014 року розгляд справи відкладено до 29.09.2014 року, для надання доказів та в зв'язку з клопотанням позивача.

Позивач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.08.2014 року, про відкладення від 12.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 27.08.2014 року, від 02.09.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

19.08.2014 року за вх.№35483/14 позивач подав заяву про долучення додаткових доказів по справі.

02.09.2014 року за вх.№4226/14 позивач подав заяву про продовження строку розгляду справи понад такий, що встановлений ст. 69 ГПК України.

26.09.2014 року за вх.№4630/14 позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. основного боргу, 2573,85 грн - пені, 408,72 грн. - 3% річних та 3911,41 грн. - інфляційних втрат.

26.09.2014 року за вх.№41301/14 позивач подав пояснення по справі.

29.09.2014 року за вх.№4663/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат.

Відповідач вимог ухвали суду про порушення провадження у справі від 07.08.2014 року, про відкладення від 12.08.2014 року, від 19.08.2014 року, від 26.08.2014 року, від 27.08.2014 року, від 02.09.2014 року не виконав, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

12.08.2014 року за вх.№34622/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

19.08.2014 року за вх.№35433/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

26.08.2014 року за вх.№36227/14 відповідач подав клопотання про відкладення розгляду справи.

27.08.2014 року за вх.№36390/14 відповідач подав письмові пояснення по суті позовних вимог.

02.09.2014 року за вх.№37241/14 відповідач подав відзив на позовну заяву.

29.09.2014 року за вх.№41542/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в частині 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат, а також просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами строком на 5 місяців.

29.09.2014 року за вх.№41713/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в частині 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат, а також просить суд розстрочити виконання рішення строком на 5 місяців шляхом погашення до 01 листопада 2014 року - 8646,53 грн, до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 10000 грн., а також 1827,00 грн. судового збору - до 01 лютого 2014 року.

Розглянувши матеріали і документи, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, сукупно оцінивши докази, які мають значення для справи, суд встановив наступне:

Як зазначено у позовній заяві, Товариство з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (надалі - Постачальник, позивач) є юридичною особою приватного права з 28.02.1996 року. Основним видом діяльності ТОВ «Ельбор» є 46.34 оптова торгівля напоями, а саме: алкогольними напоями. 05 лютого 2014 року між ТОВ «Ельбор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» (надалі - Покупець, ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1», відповідач) укладено Договір поставки № 07/14/23 (надалі - Договір поставки).

Позивач зазначає, що, відповідно до умов даного Договору, Постачальник зобов'язався постачати Покупцю алкогольні напої (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався приймати Товар та своєчасно оплачувати його вартість (пункт 1.1. Договору поставки).

Позивач зазначає, що, відповідно до пункту 1.2. Договору поставки, Товар постачається окремими партіями, на підставі заявок Покупця. Під партією Товару за цим Договором розуміється Товар, поставлений за окремою накладною. Конкретний асортимент (номенклатура), ціна та кількість кожної партії Товару вказуються у накладних.

Позивач наголошує, що згідно пункту 2.3. Договору поставки, претензії щодо кількості Товару, пред'являються Покупцем в момент приймання Товару. Претензії щодо якості пред'являються Покупцем і приймаються Постачальником протягом доби з моменту отримання Товару Покупцем.

Позивач звертає увагу на те, що пунктом 6.1. Договору поставки передбачено, що оплата поставленого за цим Договором Товару здійснюється Покупцем у національній валюті України гривні, на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах відстрочення платежу, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки Товару Покупцю та підписання уповноваженими представниками Сторін накладної. При цьому, Сторони погодили, що уповноваженою особою (представником) Покупця на приймання Товару та підписання накладної вважається особа, яка здійснює приймання Товару у приміщенні магазину (торгівельного павільйону) Покупця. Товар, прийнятий такою особою, вважається таким, що прийнятий Покупцем особисто. Покупець, підписавши цей Договір, гарантує та підтверджує те, що особа, яка здійснює приймання Товару у приміщенні магазину (торгівельного павільйону) Покупця, має всі необхідні та достатні повноваження на прийняття такого Товару та підписання накладної.

Позивач наголошує, що, на виконання умов Договору поставки, ТОВ «Ельбор» 18 лютого 2014 року було поставлено ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» товар на загальну суму 44 799,96 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 000-000362 від 1811 лютого 2014 року. Отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на видатковій накладній. За твердженням позивача, претензій щодо кількості та якості Товару від відповідач не надходило.

Позивач звертає увагу на те, що оплата Товару, у відповідності з Договором поставки, повинна була здійснена протягом 45 календарних днів - до 04 квітня 2014 року (включно). Отриманий товар відповідачем не оплачувався та не сплачений до теперішнього часу.

Позивач зазначає, що свої зобов'язання за Договором поставки № 07/14/23 від 18 лютого 2014 року виконав у повному обсязі та належним чином - поставив відповідачу товар за видатковою накладною № 000-000362 від 18 лютого 2014 року всього на загальну суму 44 799,96 грн. (з ПДВ), відповідач товар отримав, про що свідчить підпис та печатка підприємства, проте, оплату в строки, встановлені п. 6.1. Договору поставки, не здійснив, у зв'язку з чим у відповідача перед позивачем утворилась заборгованість за Договором поставки № 07/14/23 від 18 лютого 2014 року виконав, яка склала 44 799,96 грн. (з ПДВ).

Позивач зазначає, що, у зв'язку з існуючою заборгованістю, 06.06.2014 року ним на адресу ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» було направлено Претензію на суму 44 799,96 грн. від 06.06.2014 року, в якій ТОВ «Ельбор» просило ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» протягом семи днів з моменту отримання цієї Претензії сплатити борг у розмірі 44 799,96 грн.. Претензію позивача ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» отримало 11.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення. ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на Претензію відповідь не надало, борг в розмірі 44 799,96 грн. не сплатило. Також, позивачем 06.06.2014 року на адресу ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» було направлено Претензію на суму 44 799,96 грн. від 06.06.2014 року, в якій ТОВ «Ельбор» просило ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» сплатити борг у розмірі 44 799,96 грн.. Претензію позивача ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» отримало 13.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення. ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на Претензію відповідь не надало, борг в розмірі 44 799,96 грн. не сплатило.

Також, позивач зазначає, що 23 липня 2014 року позивачем на адресу ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» було направлено Вимогу про сплату боргу на суму 44 799,96 грн. від 22.07.2014 року (вдруге), в якій ТОВ «Ельбор» просило ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» протягом семи днів з моменту отримання цієї вимоги сплатити борг у розмірі 44 799,96 грн. Також, разом з цією вимогою, позивач направляв акти взаєморозрахунків в двох примірниках та просив підписати ці акти і один примірник повернути ТОВ «Ельбор». Вимогу позивача ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» отримало 29.07.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення. ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на дану вимогу відповідь не надало, акт взаєморозрахунків належним чином підписаний не повернуло, борг в розмірі 44 799,96 грн. не сплатило.

Позивач зазначає, що 13 серпня 2014 року, ТОВ «Ельбор» направило на адресу ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» акти взаєморозрахунків в двох примірниках та просило протягом трьох робочих днів підписати ці акти, проставити печатку і один примірник повернути ТОВ «Ельбор». Зазначений лист повернувся ТОВ «Ельбор», в зв'язку із закінченням терміну зберігання, що свідчить про відмову ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» отримувати листи від позивача.

Позивач звертає увагу на те, що, так як відповіді на вищезазначені Претензії, Вимоги та інші листи відповідач не надав, суму боргу не сплатив та не сплачує під час розгляду справи, при цьому не відмовляється від суми основного боргу, тому це і стало підставою для звернення позивача з даним позовом до господарського суду та є підставою для задоволення позовних вимог позивача у повному обсязі.

Таким чином, на думку позивача, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 44 799 грн. (сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 96 копійок.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки, у разі порушення термінів оплати Товару, визначених у цьому Договорі, винна сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період заборгованості за кожний день такого прострочення.

Отже, на думку позивача, станом на 21.07.2014 року заборгованість відповідача перед позивачем, з урахуванням 3% річних, інфляційних нарахувань та пені становить 51 411 (п'ятдесят одна тисяча чотириста одинадцять) гривень 51 копійка, з яких основний борг - 44 799,96 грн. (з ПДВ), інфляція - 3 717,35 грн., три відсотка річних - 397,68 грн., пеня - 2 496,52 грн.

26.09.2014 року за вх.№4630/14 позивач подав заяву про уточнення (збільшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. основного боргу, 2573,85 грн - пені, 408,72 грн. - 3% річних та 3911,41 грн. - інфляційних втрат.

29.09.2014 року за вх.№4663/14 позивач подав заяву про уточнення (зменшення) позовних вимог, в якій просить суд стягнути з відповідача 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позовні вимоги не підлягають задоволенню, так як позивачем не вжито належних заходів досудового врегулювання спору, а також змінювалося місцезнаходження позивача, про що відповідача не було повідомлено.

Відповідач зазначає, що, згідно з Договором поставки від 05 лютого 2014 р. № 07/14/23, сторони погодили всі умови здійснення поставки товару та оплати за неї. Однією з таких умов є місце знаходження та платіжні реквізити сторін, закріплені в розділі ЮРИДИЧНІ АДРЕСИ ТА ПІДПИСИ СТОРІН даного Договору. Відповідно до Договору поставки, місцезнаходженням Постачальника є АР Крим, м. Ялта, смт. Масандра, вул. Умільців, 2. Зазначена адреса також вказана в Росхідній накладній № 000-000362 від 18 02.2014 р.

Відповідач звертає увагу на те, що згідно наданого позивачем витягу з ЄДРПОУ, юридичною адресою товариства на даний час є Харківська область, Валківський район, село Шлях, вул. Заводська, буд. № 8а. Таким чином, на думку відповідача, позивачем після підписання Договору самостійно здійснено зміну місцезнаходження, про що відповідача належним чином не повідомлено по цей час.

Відповідно до ч.1 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», порядок оформлення документів при проведенні переказу Форми розрахункових документів, документів на переказ готівки для банків, а також міжбанківських розрахункових документів установлюються нормативно-правовими актами Національного банку України. Форми документів на переказ, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, установлюються правилами платіжних систем. Обов'язкові реквізити електронних та паперових документів на переказ, особливості їх оформлення, оброблення та захисту встановлюються нормативно-правовими актами Національного банку України.

Відповідно до ч.2 ст. 17 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», документ на переказ може бути паперовим або електронним. Вимоги до засобів формування і обробки документів на переказ визначаються Національним банком України. Документи за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів та інших документів, що використовуються в платіжних системах для ініціювання переказу, можуть бути паперовими та електронними. Вимоги до засобів формування документів за операціями із застосуванням електронних платіжних засобів визначаються платіжною системою з урахуванням вимог, встановлених Національним банком України.

Згідно п. 2.1. Інструкції «Про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті», розрахункові документи складаються на бланках, форми яких наведені в додатках до цієї Інструкції. Реквізити розрахункових документів за цими формами заповнюються згідно з вимогами додатка 8 до цієї Інструкції та відповідних її глав. У бланках форм розрахункових документів допускається застосування як слова "отримувач", так і слова "одержувач".

Згідно з додатком № 8 до даної інструкції, обовзково в платіжному документі зазначається найменування та місцезнаходження (населений пункт) банку (філії) отримувача. У разі складання розрахункового документа з використанням комп'ютерної техніки, допускається скорочення найменування за умови, що в скороченому вигляді цей реквізит міститиме інформацію, достатню для однозначної ідентифікації банку (філії), місцезнаходження банку (філії) зазначати не обов'язково.

Відповідач зазначає, що, згідно інформації ПАТ «Енергобанку», що є у відкритому доступі на сайті банку, в якому міститься розрахунковий рахунок Постачальника № 26008311594601, керуючись законом України «Про забезпечення прав і свобод громадян на тимчасово окупованих територіях», ЕНЕРГОБАНК прийняв рішення про припинення ведення банківської діяльності на території Республіки Крим. Про це повідомила Голова Правління ЕНЕРГОБАНКУ - Алла Вольська. Також, вона зазначила, що протягом більше 20-ти років ЕНЕРГОБАНК вів свою діяльність виключно в рамках правового поля України. На сьогоднішній день через відсутність механізмів, визначених законодавством України, ЕНЕРГОБАНК, як банківська установа України не має юридичних підстав для подальшого функціонування відділень Банку на території Автономної Республіки Крим.

Таким чином, за твердженням відповідача, у зв'язку з відсутністю офіційного повідомлення позивачем відповідача про зміну юридичного місцезнаходження, він не має права та можливості перераховувати кошти на неіснуючу філію банку ПАТ «ЕНЕРГОБАНК» в АРК за недійсною юридичною адресою Постачальника.

Відповідач наголошує, що, відповідно до п. 5.2. Договору, зміна будь-яких даних, узгоджених Сторонами, допускається виключно за попереднім погодженням з Покупцем не менше ніж за 5 (п'ять) робочих днів до таких змін.

На думку відповідача, позивачем також не було вжито заходів щодо зміни Договору. Так, відповідно до ст. 652 ЦК України, зміна або розірвання договору, у зв'язку з істотною зміною обставин, можлива:

1. У разі істотної зміни обставин, якими сторони керувалися при укладенні договору, договір може бути змінений або розірваний за згодою сторін, якщо інше не встановлено договором або не випливає із суті зобов'язання.

Зміна обставин є істотною, якщо вони змінилися настільки, що, якби сторони могли це передбачити, вони не уклали б договір або уклали б його на інших умовах.

2. Якщо сторони не досягни згоди щодо приведення договору у відповідність з обставинами, які істотно змінились, або щодо його розірвання, договір може бути розірваний, а з підстав, встановлених частиною четвертою цієї статті, - змінений за рішенням суду на вимогу заінтересованої сторони.

На думку відповідача, наведені вище обставини свідчать про те, що позивачем не було вжито належних заходів щодо повідомлення відповідача про зміну юридичного місцезнаходження та не вжито заходів, щодо внесення відповідних змін в Договір поставки, що суперечить умовам Договору та звичаям ділового обороту.

Відповідно до ст. 613 ЦК України, кредитор вважається таким, що прострочив, якщо він відмовився прийняти належне виконання, запропоноване боржником, або не вчинив дій, що встановлені договором, актами цивільного законодавства чи випливають із суті зобов'язання або звичаїв ділового обороту, до вчинення яких боржник не міг виконати свого обов'язку. Кредитор також вважається таким, що прострочив, у випадках, встановлених цим Кодексом. Якщо кредитор не вчинив дії, до вчинення яких боржник не міг виконати свій обов'язок, виконання зобов'язання може бути відстрочене на час прострочення кредитора. Боржник не має права на відшкодування збитків, завданих простроченням кредитора, якщо кредитор доведе, що прострочення не є наслідком його вини або осіб, на яких за законом чи дорученням кредитора було покладено прийняття виконання. Боржник за грошовим зобов'язанням не сплачує проценти за час прострочення кредитора.

Згідно ч. 1 ст. 614 ЦК України, особа, яка порушила зобов'язання, несе відповідадльність за наявності її вини (умислу або необережності), якщо інше не встановлене договором або законом.

Відповідно до ст. 193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України, з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Застосування господарських санкцій до суб'єкта, який порушив зобов'язання, не звільняє цього суб'єкта від обов'язку виконати зобов'язання в натурі, крім випадків, коли інше передбачено законом або договором, або управнена сторона відмовилася від прийняття виконання зобов'язання.

Таким чином, за твердженням відповідача (боржника), у нього не виникає обов'язку щодо сплати суми заборгованості у розмірі 44 799 грн. до моменту виконання позивачем (кредитором) свого простроченого зобов'язання. Також, не підлягають стягненню суми інфляційної втрати 3 717 грн., 3% річних 397,68 грн. та пені у розмірі 2 496,52 грн., оскільки вони виникли у зв'язку з невиконанням позивачем своїх обов'язків, що унеможливило належне виконання обов'язку по сплаті заборгованості відповідачем.

Також, відповідач просить суд врахувати, що дана заборгованість виникла, зокрема, через непередбачувану ситуацію в Україні, що повязана з окупацією АРК та війсковими діями на території України. Так, відповідно до товарної накладної, відповідачу позивачем було поставлено товар, що в основному складався з Кримських вин та горілчаних виробів.

Відповідач зазначає, що, у зв'язку з політичною ситуацією, більшу частину товару, поставленного позивачем, просто неможливо реалізувати, у зв'язку з їх приналежністю не до російського чи кримського походження. Наприклад, горілку «Легенда Кремля» взагалі продати неможливо.

Відповідач також зазначає, що всіляко намагався досягти примирення з позивачем, пропонуючи часткове повернення товару, надання заставного майна під виконання зобов'язання, сплати заборгованості частинами, в обмін на зменшення розміру штрафних санкцій.

29.09.2014 року за вх.№41713/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в частині 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат, а також просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами строком на 5 місяців шляхом погашення до 01 листопада 2014 року - 8646,53 грн, до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 10000 грн., а також 1827,00 грн. судового збору - до 01 лютого 2014 року.

На момент розгляду справи відповідач не подав доказів погашення боргу в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив, відзив на позов подав, в якому уточнені (зменшені) позовні вимоги визнав у повному обсязі.

При прийнятті рішення суд виходив з наступного:

Відповідно до ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки.

Згідно ст. 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Зобов'язання має ґрунтуватися на засадах добросовісності, розумності та справедливості.

Згідно до ст. 173 ГК України, господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених Господарським кодексом України, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, в тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, в тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ст. 179 ГК України, майново-господарські зобов'язання, які виникають між суб'єктами господарювання або між суб'єктами господарювання і негосподарюючими суб'єктами - юридичними особами на підставі господарських договорів, є господарсько-договірними зобов'язаннями.

Згідно ст.193 ГК України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 525 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до статті 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог вказаного кодексу. Частиною 1 статті 530 Цивільного кодексу України передбачено, що, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст. 530 ЦК України, якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Згідно ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Відповідно до ст. 612 ЦК України, боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Згідно ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно ст. 230 ГК України, штрафними санкціями в цьому Кодексі визначаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити, у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Ч. 6 ст. 232 Господарського кодексу України передбачено, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно з ч. 2 ст. 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Згідно з ч. 1 ст. 265 Господарського кодексу України, за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.

Згідно ст. 712 Цивільного кодексу України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до п. 3.2. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17.12.2013 р. № 14 «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань», розмір боргу з урахуванням індексу інфляції визначається виходячи з суми боргу, що існувала на останній день місяця, в якому платіж мав бути здійснений, помноженої на індекс інфляції, визначений Держкомстатом України, за період прострочення починаючи з місяця, наступного за місяцем, у якому мав бути здійснений платіж, і за будь-який місяць (місяці), у якому (яких) мала місце інфляція. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція).

Як встановлено в ході судового розгляду справи, 05 лютого 2014 року між ТОВ «Ельбор» та Товариством з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» в особі Львівської філією Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» (надалі - Покупець, ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1», відповідач) укладено Договір поставки № 07/14/23 (надалі - Договір поставки).

Відповідно до умов даного Договору, Постачальник зобов'язався постачати Покупцю алкогольні напої (надалі - Товар), а Покупець зобов'язувався приймати Товар та своєчасно оплачувати його вартість (пункт 1.1. Договору поставки).

Відповідно до пункту 1.2. Договору поставки, Товар постачається окремими партіями, на підставі заявок Покупця. Під партією Товару за цим Договором розуміється Товар, поставлений за окремою накладною. Конкретний асортимент (номенклатура), ціна та кількість кожної партії Товару вказуються у накладних.

Згідно пункту 2.3. Договору поставки, претензії щодо кількості Товару, пред'являються Покупцем в момент приймання Товару. Претензії щодо якості пред'являються Покупцем і приймаються Постачальником протягом доби з моменту отримання Товару Покупцем.

Пунктом 6.1. Договору поставки передбачено, що оплата поставленого за цим Договором Товару здійснюється Покупцем у національній валюті України - гривні, на розрахунковий рахунок Постачальника, на умовах відстрочення платежу, протягом 45 (сорока п'яти) календарних днів з моменту поставки Товару Покупцю та підписання уповноваженими представниками Сторін накладної. При цьому, Сторони погодили, що уповноваженою особою (представником) Покупця на приймання Товару та підписання накладної вважається особа, яка здійснює приймання Товару у приміщенні магазину (торгівельного павільйону) Покупця. Товар прийнятий такою особою вважається таким, що прийнятий Покупцем особисто. Покупець, підписавши цей Договір гарантує та підтверджує те, що особа, яка здійснює приймання Товару у приміщенні магазину (торгівельного павільйону) Покупця, має всі необхідні та достатні повноваження на прийняття такого Товару та підписання накладної.

На виконання умов Договору поставки, ТОВ «Ельбор» 18 лютого 2014 року було поставлено ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» товар на загальну суму 44 799,96 грн. (з ПДВ), що підтверджується видатковою накладною № 000-000362 від 1811 лютого 2014 року. Отримання товару відповідачем підтверджується підписом уповноваженої особи та печаткою ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на видатковій накладній. Претензій щодо кількості та якості Товару від відповідача не надходило.

Оплата Товару, у відповідності з Договором поставки, повинна була здійснена протягом 45 календарних днів - до 04 квітня 2014 року (включно). Отриманий товар відповідачем не оплачувався та не сплачений на час розгляду справи.

У відзиві на позовну заяву відповідач зазначає, що позивачем не вжито належних заходів досудового врегулювання спору, та не повідомлено про зміну юридичної адреми, однак, 06.06.2014 року позивачем на адресу ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» було направлено Претензію на суму 44 799,96 грн. від 06.06.2014 року, в якій ТОВ «Едьбор» просило ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» протягом семи днів з моменту отримання цієї Претензії сплатити борг у розмірі 44 799,96 грн. У даній Претензії позивачем було зазначено нову юридичну адресу , а саме: Харківська область, Валківський район, село Шлях, вул. Заводська, буд. № 8а. Претензію позивача ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» отримало 11.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення. ЛФ ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на претензію відповідь не надало, борг в розмірі 44 799,96 грн. не сплатило. Також, позивачем 06.06.2014 року на адресу ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» було направлено Претензію на суму 44 799,96 грн. від 06.06.2014 року, в якій ТОВ «Едьбор» просило ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» сплатити борг у розмірі 44 799,96 грн. Претензію позивача ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» отримало 13.06.2014 року, що підтверджується повідомленням про вручення. ТОВ «Інтернаціональна група вин України № 1» на Претензію відповідь не надало, борг в розмірі 44 799,96 грн. не сплатило.

Таким чином, відповідач має заборгованість перед позивачем у розмірі 44 799 (сорок чотири тисячі сімсот дев'яносто дев'ять) гривень 96 копійок.

Відповідно до п. 7.2. Договору поставки, у разі порушення термінів оплати Товару, визначених у цьому Договорі, винна сторона сплачує на користь іншої Сторони пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від суми боргу, що діяла у період заборгованості за кожний день такого прострочення.

Згідно ч. 5 ст. 78 ГПК України, у разі визнання відповідачем позову, господарський суд приймає рішення про задоволення позову за умови, що дії відповідача не суперечать законодавству або не порушують прав і охоронюваних інтересів інших осіб.

29.09.2014 року за вх. №41713/14 відповідач подав заяву про визнання позовних вимог в частині 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат, а також просить суд розстрочити виконання рішення рівними частинами строком на 5 місяців шляхом погашення до 01 листопада 2014 року - 8646,53 грн, до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 10000 грн., а також 1827,00 грн. судового збору - до 01 лютого 2014 року. Також, у суду відсутні докази, що такі дії відповідача суперечать законодавству або порушують права і охоронювані законом інтереси інших осіб.

Отже, судом встановлено, що, станом на день подання позовної заяви до суду, заборгованість відповідача перед позивачем за вказаним Договором становить 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат.

Проаналізувавши матеріали справи, заслухавши пояснення відповідача, а також враховуючи те, що позивач не заперечує проти розстрочення на строк, що зазначений у заяві відповідача, суд прийшов до висновку, що, з метою надання можливості добровільного виконання заявником судового рішення, з урахуванням фінансового становища та обставин фактичної діяльності боржника, заява відповідача про розстрочення виконання рішення суду рішення рівними частинами строком на 5 місяців шляхом погашення до 01 листопада 2014 року - 8646,53 грн, до 01 грудня 2014 року - 10000 грн., до 01 січня 2015 року - 10000 грн., до 01 лютого 2015 року - 10000 грн., а також 1827,00 грн. судового збору - до 01 лютого 2014 року, підлягає до задоволення.

Відповідно до ст. 33 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Належних доказів наявності передбачених законом чи договором підстав для звільнення відповідача від відповідальності суду не надано.

На час розгляду справи, відповідач не подав докази погашення боргу в повному обсязі, позовні вимоги визнав в повному обсязі, явку повноважного представника в судове засідання забезпечив.

Враховуючи, що позивачем представлено достатньо об'єктивних та переконливих доказів в підтвердження своїх позовних вимог, уточнено (зменшено) позовні вимоги, а відповідач уточнені (зменшені) позовні вимоги не заперечив та не спростував, суд прийшов до висновку, що позов Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (с. Шлях, Харківська обл.) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» (м. Хуст, Закарпатська обл.) в особі: Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України №1» (м. Львів) про стягнення 44799,96 грн. основного боргу, 1426,55 грн - пені, 286,26 грн. - 3% річних та 2133,76 грн. - інфляційних втрат є обґрунтованим та підлягає до задоволення.

Згідно ст. 44 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.

Згідно ч.1 ст.3 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється: за подання до суду позовної заяви та іншої заяви, передбаченої процесуальним законодавством; за подання до суду апеляційної і касаційної скарг на судові рішення, заяви про перегляд судового рішення у зв'язку з нововиявленими обставинами, заяви про скасування рішення третейського суду, заяви про видачу виконавчого документа на примусове виконання рішення третейського суду та заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України; за видачу судами документів.

Згідно ч.1 ст.4 Закону України «Про судовий збір», судовий збір справляється у відповідному розмірі від мінімальної заробітної плати у місячному розмірі, встановленої законом на 1 січня календарного року, в якому відповідна заява або скарга подається до суду, - у відсотковому співвідношенні до ціни позову та у фіксованому розмірі.

Згідно п.2 ч.2 ст.4 Закону України «Про судовий збір», ставки судового збору встановлюються у таких розмірах: за подання до господарського суду позовної заяви майнового характеру - 2 відсотки ціни позову, але не менше 1,5 розміру мінімальної заробітної плати та не більше 60 розмірів мінімальних заробітних плат.

Як доказ сплати судових витрат, позивач подав платіжне доручення № 861 від 22.08.2014 року на суму 1827,00 грн. про сплату судового збору.

Господарські витрати, відповідно до ст. 49 ГПК України, слід покласти на відповідача, оскільки спір виник з його вини.

Враховуючи наведене, керуючись ст.ст. 43, 33, 43, 49, 75, 82, 84, 85 ГПК України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Уточнені (зменшені) позовні вимоги - задоволити.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» (90400, Закарпатська область, м. Хуст, вул. Колгоспна, 25 корп. Д, ідентифікаційний код 36731785) в особі Львівської філії Товариства з обмеженою відповідальністю «Інтернаціональна група вин України № 1» (79016, м. Львів, вул. Городоцька, 87-89, код ЄДРПОУ ВП 39057028, р/р 26008300001668 у ПАТ «Діамант банк», МФО 320854, м. Львів) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Ельбор» (63030, Харківська область, Валківський район, с. Шлях, вул. Заводська, буд. № 8 А, ідентифікаційний код 24024531, р/р № 26008311594601 в ПАТ «Енергобанк», МФО 300272) суму боргу в розмірі 44 799 (сорок чотири сімсот дев'яносто девять) грн. 96 коп., 2133 (дві тисячі сто тридцять три) грн. 76 коп. - інфляційних витрат, три відсотка річних в розмірі 286 (двісті вісімдесят шість) грн. 26 коп., пеню в розмірі 1426 (одна тисяча чотириста двадцять шість) грн. 55 коп. та судовий збір в сумі 1827 (одна тисяча вісімсот двадцять сім) грн. 00 коп. шляхом розстрочення виконання судового рішення у таких розмірах:

- до 01 листопада 2014 року - 8646,53 грн;

- до 01 грудня 2014 року - 10000 грн.;

- до 01 січня 2015 року - 10000 грн.;

- до 01 лютого 2015 року - 10000 грн.;

- 1827,00 грн. судового збору - до 01 лютого 2014 року.

3. Наказ видати, в порядку ст. 116 ГПК України, після набрання рішенням законної сили.

Суддя Пазичев В.М.