Рішення № 40735539, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/7255/14 01.10.14

За позовомПершого заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України»доПублічного акціонерного товариства «Київенерго»простягнення 73573303,36 грн. пені, інфляційних втрат та 3% річних за порушення грошового зобов'язання

Головуючий суддяСташків Р.Б. судді:Бойко Р.В. Любченко М.О.

Представники: від позивача - Чеботарьова І.Г. (представник за довіреністю);від відповідача - Святюк С.П. (представник за довіреністю).від прокуратури -Самсонова О.В.

СУТЬ СПОРУ:

У квітні 2014 року Перший заступника прокурора Шевченківського району м. Києва в інтересах держави в особі Міністерства енергетики та вугільної промисловості та Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (далі - позивач або НАК «Нафтогаз України») звернувся до господарського суду з позовом про стягнення з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (далі - відповідач або ПАТ «Київенерго») 5172963,14 грн. інфляційних втрат, 50962179,05 грн. пені та 17438161,17 грн. 3% річних, нарахованих за неналежне виконання договору № 13/3405-ТЕ-41 купівлі продажу природного газу від 28.12.2012 (далі - Договір).

Позовні вимоги мотивовані тим, що відповідачем здійснено прострочення оплати отриманого від позивача у січні-жовтні 2013 року на підставі зазначеного Договору природного газу загальною вартістю 796675020,19 грн., у зв'язку із чим йому за час прострочення були нараховані на підставі статті 625 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та пункту 7.2 Договору вищевказані фінансові та штрафні санкції у заявлених вище сумах.

Відповідач позов не визнав. Свої заперечення проти позову мотивував тим, що, на його думку, враховуючи специфіку правовідносин між сторонами у справі та залежність розрахунків за газ від державного регулювання, підстав для застосування до ПАТ «Київенерго» штрафних та фінансових санкцій не має, оскільки відсутня його вина у прострочені оплати. Відповідач наголошує, що відповідно до Договору природний газ придбавався ним виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками. Розрахунки за отриманий ним природний газ відбувалися за рахунок бюджетних коштів, виділених на виконання постанови Кабінету Міністрів України від 11.01.2005 № 20 у рахунок погашення заборгованості бюджету перед ПАТ «Київенерго» з компенсації державою пільг та субсидій населенню, а також постанови Кабінету Міністрів України від 29.01.2014 № 30 у рахунок погашення заборгованості бюджету з компенсації різниці в тарифах на теплову енергію. Крім того, відповідач зазначив, що його зобов'язання щодо погашення частини заборгованості за Договором у загальній сумі 756758026,08 грн. були припинені внаслідок новації, а тому на вказану суму позивачем неправомірно нараховувались інфляційні втрати, 3% річних та пеня, оскільки відповідачем не було допущено прострочення здійснені розрахунків на вказану суму у новому зобов'язанні.

Відповідачем 26.05.2014 було подано клопотання про зменшення штрафних та фінансових санкцій. Дане клопотання мотивовано тим, що відповідач не може самостійно впливати на своєчасність розрахунків за природний газ, а вина ПАТ «Київенерго» у прострочені платежів за газ повністю відсутня.

Розгляд справи неодноразово переносився, склад суду змінювався.

Представники сторін підтримували свої вимоги та заперечення.

Дослідивши матеріали справи, заслухавши пояснення представників прокуратури та сторін, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд

ВСТАНОВИВ:

28.12.2012 між НАК «Нафтогаз України», як продавцем, та ПАТ «Київенерго», як покупцем, було укладено Договір, відповідно до якого позивач зобов'язувався передати у власність відповідачу у 2013 році природний газ, ввезений на митну територію України НАК «Нафтогаз України» за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00, який ПАТ «Київенерго» повинно було використати виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності), а відповідач - прийняти та оплатити вартість одержаного газу та послуг з його транспортування на умовах цього Договору.

Згідно з пунктом 5.2 Договору ціна природного газу з урахуванням збору у вигляді цільової надбавки до затвердженого тарифу на природний газ, тарифів на транспортування, розподіл і постачання природного газу встановлена у розмірі 1309,20 з ПДВ за 1000 куб. м.

Відповідно до умов пункту 6.1 Договору оплата за газ здійснюється покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Відповідно до пункту 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених чинним законодавством України, а також цим Договором.

Пунктом 7.2 Договору передбачено, що у разі невиконання покупцем умов пункту 6.1 цього Договору він у безспірному порядку зобов'язаний сплатити продавцю, крім суми заборгованості, пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Строк дії Договору згідно з умовами пункту 11.1 Договору встановлений з дати його підписання уповноваженими представниками сторін та скріплення їх підписів печатками сторін і діє в частині реалізації газу до 31 грудня 2013 року, а в частині розрахунків - до їх повного здійснення.

Вказані обставини підтверджуються поясненнями представників сторін, наявною у матеріалах справи копією вищевказаного Договору.

Поясненнями представників сторін та актами приймання-передачі природного газу від 31.01.2013, 28.02.2013, 31.03.2013, 30.04.2013, 31.05.2013, 30.06.2013, 31.07.2013, 31.08.2013, 30.09.2013, 24.01.2014 стверджується факт передачі позивачем відповідачу протягом січня-жовтня 2013 року 608520,486 куб. м. природного газу загальною вартістю 796675020,19 грн.

Зокрема, у січні 2013 року було поставлено 129330,732 тис. куб. м природного газу загальною вартістю 169319794,35 грн., у лютому 2013 року - 99006,801 тис. куб. м газу загальною вартістю 129619703,87 грн., у березні 2013 року - 118167,742 тис. куб. м газу загальною вартістю 154705207,81 грн., у квітні 2013 року - 59709,659 тис. куб. м газу загальною вартістю 78171885,56 грн., у травні 2013 року - 27762,313 тис. куб. м газу загальною вартістю 36346420,17 грн., у червні 2013 року - 26111,365 тис. куб. м газу загальною вартістю 34184999,05 грн., у липні 2013 року - 18220,980 тис. куб. м газу загальною вартістю 23854907,01 грн., у серпні 2013 року - 26075,149 тис. куб. м газу загальною вартістю 34137585,05 грн., у вересні 2013 року - 32148,683 тис. куб. м газу загальною вартістю 42089055,76 грн., у жовтні 2013 року - 71987,062 тис. куб. м газу загальною вартістю 94245461,56 грн.

Як слідує з пояснень представників сторін, бухгалтерської виписки позивача по обліку заборгованості (сальдо) ПАТ «Київенерго» за період з 01.12.2012-28.02.2014, а також платіжних доручень № 12238 від 08.11.2013, № 12239 від 27.11.2013, № 12240 від 19.12.2013, № 12241 від 19.12.2013, № 12242 від 19.12.2013, № 3801 від 07.02.2014, № 3800 від 07.02.2014, № 13017 від 10.02.2014, відповідно до умов Договору за одержаний природний газ у період з листопада 2013 року до 10 лютого 2014 року відповідачем було сплачено на користь позивача 796675020,19 грн.

Таким чином, зазначеними платежами відповідач повністю погасив заборгованість за отриманий у січні-жовтні 2013 року природний газ. Разом з тим, вказані платежі були здійснені з простроченням оплати, що не заперечується відповідачем.

З матеріалів справи також убачається, що 08.02.2014 між Головним управлінням Державної казначейської служби України у м. Києві, Департаментом фінансів виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), Департаментом житлово-комунальної інфраструктури виконавчого органу Київської міської ради (Київської міської державної адміністрації), ПАТ «Київенерго» та НАК «Нафтогаз України» був укладений договір № 5/30 про організацію взаєморозрахунків (відповідно до пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік) (далі - Договір про організацію взаєморозрахунків), предметом якого є організація проведення сторонами взаєморозрахунків відповідно до пункту 24 статті 14 та пункту 2 статті 16 Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» і Порядку та умов надання у 2014 році субвенції з державного бюджету місцевим бюджетам на погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, послуги з централізованого водопостачання та водовідведення, що вироблялися, транспортувалися та постачалися населенню, яка виникла у зв'язку з невідповідністю фактичної вартості теплової енергії та послуг з централізованого водопостачання та водовідведення тарифам, що затверджувалися та/або погоджувалися органами державної влади чи місцевого самоврядування, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 29 січня 2014 року №30.

Відповідно до умов указаного Договору про організацію взаєморозрахунків сторони дійшли згоди погасити заборгованість відповідача перед позивачем за спірним Договором (за спожитий природний газ за 2013 рік) у загальній сумі 756758026,08 грн. (у тому числі податок на додану вартість), за рахунок коштів субвенції з державного бюджету місцевому бюджету м. Києва для погашення заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що вироблялася, транспортувалася та постачалася населенню.

Таким чином, сторони у даній справі організували взаєморозрахунки із заборгованості за природний газ, отриманий за спірним Договором для виробництва теплової енергії, яка була спожита населенням.

При цьому, організовуючи розрахунки з погашення заборгованості за спірним Договором, у підпункті 2 пункту 10 Договору про організацію взаєморозрахунків сторони погодили свій обов'язок не вчиняти до проведення взаєморозрахунків дій з погашення заборгованості відповідно до спірного Договору.

Крім того, за умовами Договорів про організацію взаєморозрахунків строк виконання зобов'язання по оплаті заборгованості у визначеній у ньому сумі пов'язаний з моментом перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Укладення Договору про проведення взаєморозрахунків за рахунок субвенцій з державного бюджету в силу вимог чинного законодавства є диспозитивним правом його учасників. Тому позивач, уклавши вищевказаний п'ятисторонній Договір про організацію взаєморозрахунків, фактично погодився із встановленням строку погашення заборгованості у сумі 756758026,08 грн. виходячи із моменту перерахування територіальним органом Казначейства грошових коштів з державного бюджету.

Таким чином, уклавши Договір про організацію взаєморозрахунків, сторони тим самим змінили порядок і строк проведення розрахунків за природний газ, поставлений відповідно до спірного Договору.

Отже, для застосування санкцій, передбачених пунктом 7.2 Договору, та наслідків за порушення грошового зобов'язання, передбачених частиною 2 статті 625 ЦК України, необхідно, щоб оплата була здійснена поза межами порядку і строків, встановлених Договором про організацію взаєморозрахунків, який діяв на момент розгляду даної справи, і відповідно до пункту 15 якого сторони засвідчили, що після виконання договору вони не мають одна до одної жодної претензії стосовно предмета договору.

Із наявного у справі платіжного доручення № 13017 від 10.02.2014 убачається, що грошові кошти на підставі Договору про організацію взаєморозрахунків у сумі 756758026,08 грн. були сплачені відповідачем на користь позивача з дотриманням строків зазначеного Договору (через два дні після його укладання). Зворотного сторонами та прокуратурою не доведено.

Виходячи з того, що строк виконання зобов'язання з оплати природного газу вартістю 756758026,08 грн. сторони погодили умовами Договору про організацію взаєморозрахунків, прострочення оплати за умовами якого відповідачем не допущено, то підстав для задоволення позову про стягнення штрафних та фінансових санкцій за прострочення вказаної суми суд не вбачає.

Аналогічна правова позиція у подібних правовідносинах (тобто у правовідносинах у яких зміна порядку та строку виконання зобов'язання з оплати за поставлений природний газ відбувалась на підставі договору про організацію взаєморозрахунків) висловлена Верховним Судом України у постановах від 09.09.2014 (справи № 5011-35/1533-2012-19/522-2012, № 5011-35/1272-2012-42/527-2012, № 5011-1/1043-2012-42/528-2012), від 16.09.2014 (справа № 5011-42/1230-2012-69/542-2012), від 23.09.2014 (справа № 5011-35/1271-2012).

Зазначені постанови Верховного Суду України згідно із положеннями частини 1 статті 111-28 ГПК України є обов'язковими для всіх суб'єктів владних повноважень та для всіх судів України. Останні зобов'язані привести свою судову практику у відповідність із вказаними рішеннями Верховного Суду України.

Матеріалами справи підтверджується факт оплати решти природного газу, отриманого відповідачем у 2013 році, загальною вартістю 39916994,11 грн. (796675020,19 - 756758026,08) з простроченням.

Виходячи з положень статті 610, частини 1 статті 612, статті 611 ЦК України, частини 2 статті 193 ГК України, відповідач є порушником зобов'язання, що є підставою для застосування до нього правових наслідків, встановлених договором або законом.

Відповідно до частини 2 статті 625 ЦК України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Судом встановлено, що у січні 2013 року відповідачем було отримано природний газ у кількості 129330,732 тис. куб. м загальною вартістю 169319794,35 грн., який у загальній вартості 39916994,11 грн. був погашений з простроченням.

Даний природний газ, враховуючи вимоги частини 1 статті 530 ЦК України та умови пункту 6.1 Договору, повинен був бути оплачений у строк до 14 лютого 2013 року.

Враховуючи, що із вартості природного газу січня 2013 року відповідач допустив прострочення оплати у сумі 39916994,11 грн., то позивач на підставі пункту 7.2 Договору, статей 624, 625 ЦК України, вправі вимагати сплати 2896989,48 грн. пені та 975115,27 грн. трьох процентів річних згідно з такими розрахунками:

Дата виникн. заборг. /оплати Фактична оплата, грн. Сума боргу, грн.Розмір пені за день % Період простроченняКільк. днів. прост. Пеня, грн.3% річних, грн.14.02.2013 39916994,110,04109589014.02.201309.06.20131161902892,30380578,4609.06.2013 39916994,110,03835616410.06.201312.08.201364979880,17209974,3312.08.2013 39916994,110,03561643813.08.201313.08.2013114217,013280,8513.08.2013 39916994,11 14.08.201322.11.2013101 331365,7322.11.201311025900,0028891094,11 23.11.201328.11.20136 14247,6628.11.201313273800,0015617294,11 29.11.201323.12.201325 32090,3323.12.201314554800,001062494,11 24.12.201324.12.20131 87,3324.12.2013118745,55943748,56 25.12.201307.02.201445 3490,5807.02.2014943748,560,00 Всього :2896989,48975115,27

Розрахунок інфляційних втрат:

Період заборгованостіСума боргу (грн.)Середній індекс інфляції за періодІнфляційне збільшення суми боргу (грн.)Сума боргу з врахуванням індексу інфляції (грн.)14.02.2013 - 22.11.201339916994.110,998-81191,9639835802,1523.11.2013 - 28.11.201328891094.111,0000,0028891094,1129.11.2013 - 23.12.201315617294.111,00578086,4715695380,5824.12.2013 - 24.12.20131062494.111,0000,001062494,1125.12.2013 - 07.02.2014943748.561,0021887,50945636,06Всього : -1217,99

Таким чином, оскільки за спірний період інфляційні нарахування на прострочені суми склали від'ємне значення, то у позивача, відповідно, відсутні інфляційні втрати, а тому позов у цій частині задоволенню не підлягає.

Посилання відповідача на ту обставину, що прострочення оплати відбулося за відсутністю його вини, а тому він не повинен нести відповідальності за дане правопорушення, суд відхиляє, оскільки за умовами частини 1 статті 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. А відповідно до умов частини 1 статті 550 ЦК України право на неустойку виникає незалежно від наявності у кредитора збитків, завданих невиконанням або неналежним виконанням зобов'язання. Чинне законодавство України не передбачає підстав для звільнення боржника від відповідальності за невиконання/неналежне виконання ним грошового зобов'язання.

Щодо заявленого відповідачем клопотання про зменшення розміру неустойки, то суд зазначає наступне.

Пунктом 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), частиною 1 статті 233 Господарського кодексу України та частиною 3 статті 551 ЦК України передбачено право суду при прийнятті рішення зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання. Право на зменшення штрафних санкцій (неустойки, штрафу, пені) виникає у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора (значно перевищують розмір збитків), та за наявності інших обставин, які мають істотне значення. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу.

Зі змісту наведених норм вбачається, що при вирішенні питання про можливість зменшення неустойки, суд має дати належну оцінку правовідносинам сторін з точки зору винятковості випадку.

Однак, у супереч положенням статті 33 ГПК України відповідач не обґрунтував винятковість випадку у спірних правовідносинах сторін щодо обставин прострочення відповідачем грошового зобов'язання, а також не довів факту порушення інших інтересів відповідача (крім майнових) внаслідок стягнення пені.

Тому суд не знаходить підстав для зменшення розміру пені, що підлягає до стягненню.

Судовий збір відповідно до положень статті 49 ГПК України покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Виходячи з викладеного та керуючись статтями 32-34, 43, 44, 49, 82-85 ГПК України, суд

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) на користь Публічного акціонерного товариства «Національна акціонерна компанія «Нафтогаз України» (01001, м. Київ, вул. Б.Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) 2896989,48 грн. (два мільйони вісімсот дев'яносто шість тисяч дев'ятсот вісімдесят дев'ять гривень 48 копійок) пені, 975115,27 грн. (дев'ятсот сімдесят п'ять тисяч сто п'ятнадцять гривень 27 копійок) трьох процентів річних.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Київенерго» (01001, м. Київ, пл. Івана Франка, 5, ідентифікаційний код 00131305) у доход Державного бюджету України 73080 грн. (сімдесят три тисячі вісімдесят гривень) судового збору.

Видати накази.

У решті позову відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2014

Головуючий суддя - Сташків Р.Б. Судді: Бойко Р.В. Любченко М.О.