Постанова № 40735111, 03.10.2014, Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

Справа № 541/1973/14-а

Провадження № 2-а/541/53/2014

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області

вул. Гоголя 133 м. Миргород Миргородський район Полтавська область Україна 37600

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

03 жовтня 2014 року м.Миргород

Миргородський міськрайонний суд Полтавської області в складі:

головуючого судді - Андрущенко-Луценко С.В.,

при секретарі Литвиненко О.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миргород справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради про визнання дій неправомірними та стягнення заборгованості з виплати щорічної грошової допомоги на оздоровлення,

в с т а н о в и в :

04.08.2014 року ОСОБА_1 звернувся до Миргородського міськрайонного суду із вказаним адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради. В обґрунтування позовних вимог посилався на те, що він є учасником ліквідації наслідків аварії на Чорнобильській АЕС 1 категорії, інвалідом 3-ї групи, захворювання якого пов'язане з ліквідацією наслідків аварії на ЧАЕС. Статтею 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» встановлено, що щорічна допомога на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи виплачується -інвалідам ІІІ групи у розмірі 4-х мінімальних заробітних плат. При цьому розмір мінімальної заробітної плати визначається на момент виплати. В квітні 2014 року Управлінням праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради йому було виплачено щорічну допомогу на оздоровлення у розмірі 90 грн., що не відповідає положенням статті 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», зважаючи на що він звернувся з відповідною заявою до відповідача про здійснення такої виплати в розмірі встановленому законом. Листом Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради йому повідомлено, що виплата щорічної допомоги на оздоровлення проведена на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» у сумі 90 грн., а тому підстави для її перерахунку відсутні.

Просить суд визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради в перерахунку та виплаті йому щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат відповідно до положень ч.ч.2, 5 ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат. Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради Полтавської області здійснити перерахунок та виплатити йому щорічну допомогу на оздоровлення, як інваліду ІІІ групи за 2014 рік в розмірі 4-х мінімальних заробітних плат в сумі 4872 грн., відповідно до положень ч.ч.2,5 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.

В судове засідання позивач ОСОБА_1 не з'явився, але направив на адресу суду заяву про розгляд справи у його відсутності.

Представник відповідача Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради в судове засідання не з'явився. Установа направила на адресу суду заяву про розгляд справи у відсутності представника та заперечення на позов. В запереченнях зазначає, що заявлені позивачем ОСОБА_1 вимоги є безпідставними, оскільки нарахування та виплата щорічної допомоги на оздоровлення передбаченої ст. 48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» проводиться у порядку визначеному Кабінетом Міністрів України. Постановою Кабінету Міністрів України від 26 липня 1996 року №836 «Про компенсаційні виплати особам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» та від 12.07.2005 року №562 «Про щорічну допомогу на оздоровлення громадянам, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» були встановлені розміри виплат передбачених Законом України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи». Такі виплати здійснюються щороку і мають разовий характер. ОСОБА_1 допомога на оздоровлення виплачена за 2014 рік 09.04.2014 року в розмірі 90 грн. Підстави для перерахунку такої допомоги відсутні, а тому в задоволення позову просить відмовити.

Суд, дослідивши та проаналізувавши письмові докази по справі приходить до висновку, що позов підлягає до часткового задоволення з таких підстав.

Встановлено, що ОСОБА_1 є особою, яка постраждала внаслідок Чорнобильської катастрофи 1 категорії, інвалідом 3 групи (а.с. 6; 8).

У відповідності до довідки про виплату допомоги на оздоровлення від 15.09.2014 ОСОБА_1 нарахована щомісячну допомогу на оздоровлення за 2014 рік відповідно до постанови КМУ №562 у розмірі 90 грн. (а.с.25).

Не погодившись з розміром здійснених нарахувань та виплат суми щорічної грошової допомоги на оздоровлення за 2014 рік, позивач звернувся до суду із даним позовом за захистом своїх прав та законних інтересів.

У Рішенні №3-рп від 25.01.2012р. Конституційний суд України зазначив, що надання Верховною Радою України права Кабінету Міністрів України встановлювати у випадках, передбачених законом, порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, пов'язується з його функціями, визначеними в пунктах 2, 3 статті 116 Конституції України. Отже, Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

Таким чином, в аспекті конституційного подання положення частини другої статті 96, пунктів 2, 3, 6 статті 116 Конституції України треба розуміти так, що повноваження Кабінету Міністрів України щодо розробки проекту закону про Державний бюджет України та забезпечення виконання відповідного закону пов'язані з його функціями, в тому числі щодо реалізації політики у сфері соціального захисту та в інших сферах. Кабінет Міністрів України регулює порядок та розміри соціальних виплат та допомоги, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, відповідно до Конституції та законів України.

За змістом статті 63 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», виплати, передбачені статтею 48 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України.

Метою і особливістю закону про Державний бюджет України є забезпечення належних умов для реалізації положень інших законів України, які передбачають фінансові зобов'язання держави перед громадянами, спрямовані на їх соціальний захист, у тому числі й надання пільг, компенсацій і гарантій (пункт 4 мотивувальної частини Рішення Конституційного Суду України від 9 липня 2007 року N 6-рп/2007 у справі про соціальні гарантії громадян).

Таким чином, виключно законом про Державний бюджет України визначаються будь-які видатки держави на загальносуспільні потреби, розмір і цільове спрямування цих видатків, що кореспондується з положеннями ст.95 Конституції України.

Так, з 01.01.2014 року набрав чинності Закон України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», яким і визначено, зокрема, доходи і видатки Державного бюджету України у 2014 році.

Проте, положеннями Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік» на момент виплати позивачеві одноразової допомоги на оздоровлення (09.04.2014 року) не було передбачено інших умов для реалізації положень Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» ніж ті, які визначені останнім. Зміни, зокрема, до ст.48 Закону в частині визначення розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення особам не вносилися, не делеговано права на встановлення розмірів таких виплат і Кабінету Міністрів України.

Отже, застосування відповідачем (на момент виплати позивачеві щорічної допомоги на оздоровлення) у 2014 році положень постанови Кабінету Міністрів України від 12 липня 2005 року №562 при нарахуванні одноразової допомоги на оздоровлення суперечить положенням Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» і Закону України «Про Державний бюджет України на 2014 рік», та не може бути віднесено до реалізації права Кабінету Міністрів України на встановлення розмірів соціальних виплат та допомог, які фінансуються за рахунок коштів Державного бюджету України, як таке, що передбачено законом.

Таким чином, враховуючи, що станом на час виникненні спірних правовідносин (квітень 2014 року) дія ст.48 Закону України «Про статус та соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» не призупинялась та жодним нормативно-правовим актом не було встановлено інших розмірів виплат одноразової допомоги на оздоровлення, ніж ті, що визначені ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи», суд вважає, що у квітні 2014 року нарахування та виплата одноразової допомоги на оздоровлення повинна була здійснюватися у відповідності до ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи».

Отже вимоги позивача щодо визнання неправомірною відмови відповідача провести йому перерахунок і виплату щорічної одноразової допомоги на оздоровлення, як інваліду 3 групи у розмірі визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» є правомірними.

В той же час, позивач просить вказати в рішенні суду конкретну грошову суму недоплаченої йому допомоги на оздоровлення . Дана вимога є такою, що не підлягає до задоволення з наступних підстав.

Приписами статті 105 КАС України встановлено, що адміністративний позов може містити вимоги про зобов'язання Відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення або вчинити певні дії. Вимоги ж щодо стягнення з суб'єкта владних повноважень заявляються на відшкодування шкоди, завданої незаконним рішенням, дією або бездіяльністю.

В даному випадку, факту заподіяння шкоди встановлено не було, а тому належним способом захисту прав позивача виступає зобов'язання відповідача здійснити перерахунок та виплатити ОСОБА_1 щорічну одноразову допомогу на оздоровлення відповідно до положень ст.48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» за 2014 рік, з урахуванням виплачених сум вказаної допомоги.

Керуючись ст.ст. 11, 99, 100, 158, 159, 160, 161, 162, 163 КАС України, Конституцією України, ст.. 48 Закону України „Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", Законом України Про Державний бюджет України на 2014 рік, -

П О С Т А Н О В И В:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Визнати неправомірною відмову Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради в перерахунку та виплаті ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду 3 групи щорічної допомоги на оздоровлення за 2014 рік у розмірі визначеному ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи» з урахуванням проведених виплат.

Зобов'язати Управління праці та соціального захисту населення Миргородської міської ради нарахувати та виплатити ОСОБА_1, як постраждалому внаслідок Чорнобильської катастрофи 1-ї категорії, інваліду 3-ї групи щорічну допомогу на оздоровлення за 2014 рік в розмірі чотирьох мінімальних заробітних плат, відповідно до положень ст. 48 Закону України «Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильськї катастрофи», з урахуванням проведених виплат.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Судові витрати прийняти на рахунок держави.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Миргородський міськрайонний суд, шляхом подачі апеляційної скарги, протягом десяти днів з моменту отримання копії постанови.

Суддя С. В. Андрущенко-Луценко