Рішення № 40733473, 30.09.2014, Господарський суд Чернівецької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЧЕРНІВЕЦЬКОЇ ОБЛАСТІ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"30" вересня 2014 р. Справа № 926/1381/14

За позовомТовариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО»до відповідачаКомунального підприємства «Чернівціводоканал»простягнення коштів - 28511,01 грн.Суддя Швець Микола ВасильовичПредставники :Від позивачаРезвова О.В. - довіреність від 18.06.2014 р.Від відповідачаМандабура С.В. - довіреність № 21/17 від 01.10.2013 р.

СУТЬ СПОРУ :

Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» звернулось із позовною заявою до суду про стягнення з Комунального підприємства «Чернівціводоканал» заборгованості за товар, поставлений згідно видаткових накладних, в розмірі 28511,01 грн., у т.ч. 27996 грн. - основного боргу та 515,01 грн. - 3% річних.

Ухвалою суду від 12.09.2014 р., порушено провадження та призначено справу до розгляду в судовому засіданні на 30.09.2014 р.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав в повному об'ємі.

Представник відповідача через канцелярію суду подав відзив на позов (вх. № 4490 від 29.09.2014 р.) в якому позовні вимоги визнав повністю та просив розстрочити виконання рішення суду терміном на 12 місяців, посилаючись на скрутне фінансове становище.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши представників позивача та відповідача, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позовна заява, дослідивши докази, які мають юридичне значення для розгляду позовної заяви, суд встановив:

Згідно усної домовленості, на підставі видаткових накладних Товариство з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» передало Комунальному підприємству «Чернівціводоканал» товар на загальну суму 29996,00 грн., зокрема:

- згідно видаткової накладної № Т6-Н3213-004 від 12.11.2013 р. на суму 7840 грн.;

- згідно видаткової накладної № Т6-Н3330-004 від 29.11.2013 р. на суму 4986 грн.;

- згідно видаткової накладної № Т6-Н3330-005 від 29.11.2013 р. на суму 1230 грн.;

- згідно видаткової накладної № Т6-Н3316-002 від 29.11.2013 р. на суму 7840 грн.;

- згідно видаткової накладної № Т6-Н3316-006 від 29.11.2013 р. на суму 2700 грн.;

- згідно видаткової накладної № Т6-Н3350-010 від 16.12.2013 р. на суму 5400 грн.

В кожній з накладних вказано розрахунковий період, який становить 30 днів.

Відповідач частково розрахувався за товар згідно накладної від 16.12.2013 р. наступним чином: 08.05.2014 р. - на суму 1000 грн.; 12.05.2014 р. - на суму 1000 грн.

Надалі зобов'язання не виконувалось, таким чином сума основного боргу на день пред'явлення позову становить 27996 грн.

Статтею 181 Господарського кодексу України встановлено, що господарський договір за загальним правилом викладається у формі єдиного документа, підписаного сторонами та скріпленого печатками. Допускається укладення господарських договорів у спрощений спосіб, тобто шляхом обміну листами, факсограмами, телеграмами, телефонограмами тощо, а також шляхом підтвердження прийняття до виконання замовлень, якщо законом не встановлено спеціальні вимоги до форми та порядку укладення даного виду договорів.

Аналогічні норми містяться і в статтях 205, 207 Цивільного кодексу України, в яких визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом. Правочин, для якого законом не встановлена обов'язкова письмова форма, вважається вчиненим, якщо поведінка сторін засвідчує їхню волю до настання відповідних правових наслідків. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах, у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони.

Виходячи зі змісту наведених норм законодавства України, суд дійшов висновку про те, що факт поставки товару згідно накладних є самостійними угодами укладеними у спрощений спосіб.

Відповідно до статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язаннями є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Стаття 526 даного Кодексу передбачає, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно частини 1 статті 530 Цивільного кодексу України, якщо в зобов'язані встановлений строк (термін), його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Строк виконання зобов'язання, в частині розрахунку за поставлений товар, вказаний у видаткових накладних і становить 30 днів з дня отримання товару.

Відповідно до частини 1 статті 222 Господарського кодексу України учасники господарських відносин, що порушили майнові права або законні інтереси інших суб'єктів, зобов'язані поновити їх, не чекаючи пред'явлення їм претензії чи звернення до суду.

Проте відповідач не розрахувався за отриманий у власність товар у встановлений строк, що спричинило виникненню основного боргу в сумі 27996 грн.

Статтею 625 ЦК України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, зобов'язаний на вимогу кредитора сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми; боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. На цій підставі позивач правомірно заявив вимогу про стягнення з відповідача 3% річних від простроченої суми за період з 13.12.2013 р. по 30.07.2014 р. в сумі 515,01 грн.

На день розгляду справи в суді відповідач борг не погасив, заборгованість визнав в повному обсязі, надав суду підписаний акт звірки розрахунків.

Отже, позовні вимоги в частині стягнення з відповідача заборгованості в розмірі 28511,01 грн. підтверджуються матеріалами справи та підлягають задоволенню.

Щодо клопотання представника відповідача про розстрочення виконання рішення на 12 місяців рівними платежами, суд зазначає наступне:

Відповідно до ч. 6 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України господарський суд, приймаючи рішення, має право відстрочити або розстрочити виконання рішення.

Підставою для розстрочки виконання рішення можуть бути конкретні та виключні обставини, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

З пояснень представника відповідача, викладених у відзиві на позов, вбачається, що Комунальне підприємство «Чернівціводоканал» знаходиться у важкому фінансовому становищі та являється збитковим підприємством. Збитковість підприємства підтверджується звітом про фінансові результати за І півріччя 2014 року, балансом підприємства та становить 7250 тис. грн. Заборгованість населення перед Комунальним підприємством «Чернівціводоканал» становить 8371276,97 грн., а інших споживачів - 3348882,16 грн., що підтверджується довідкою № 58/17 від 26.09.2014 р.

Поряд з цим, представник відповідача у своїх поясненнях зазначає, що арешт та вилучення грошових коштів призведе до зупинки роботи підприємства, припинення постачання послуг з водопостачання та водовідведення, що в свою чергу ставить під загрозу здоров'я та життя мешканців м. Чернівці. Повна зупинка роботи підприємства не може бути компенсована у зв'язку з тим, що аналогічне підприємство в м. Чернівці відсутнє.

З огляду на вищезазначене, враховуючи фінансовий стан відповідача, враховуючи доводи представника відповідача, з метою недопущення погіршення ситуації тощо, суд вважає надання розстрочки виконання рішення за таких виняткових обставин обґрунтованим та розстрочує виконання судового рішення на шість місяців, що не заперечуються представником позивача.

Згідно п. 4 частини третьої статті 129 Конституції України та ст.33 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, відповідач не надав доказів зменшення або погашення суми заборгованості.

У процесі розгляду справи не виявлено інших фактичних обставин, що мають суттєве значення для правильного вирішення спору, і доказів на підтвердження цих обставин.

Відповідно до вимог ст. 49 ГПК України, судовий збір слід покласти на відповідача з вини якого спір безпідставно доведений до розгляду в судовому порядку.

Керуючись ст.ст. 1, 12, 22, 33, 34, 43, 44, 49, 82, 83, 84, 85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

В И Р І Ш И В:

1. Позов задовольнити.

2. Стягнути з активів Комунального підприємства «Чернівціводоканал» (58023, м. Чернівці, вул. Комунальників, 5; код ЄДРПОУ 03361780)

на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Т.Л.АВТО» (03134, м. Київ, вул. Симиренка, 36; код ЄДРПОУ 36702953)

- заборгованість в сумі 28511,01 грн., у т.ч.: основний борг - 27996 грн., 3 % річних - 515,01 грн.;

Стягнення заборгованості в сумі 28511,01 грн. проводити рівними частками по 4751,84 грн. щомісячно з 31.10.2014 року по 31.03.2015 року.

- відшкодування судового збору в сумі 1827 грн.

Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Повний текст рішення складено 01.10.2014 року.

Суддя М.В. Швець