Рішення № 40733453, 30.09.2014, Господарський суд Кіровоградської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

Кіровоградської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 вересня 2014 рокуСправа № 912/2364/14 Господарський суд Кіровоградської області в складі судді Тимошевської В.В. розглянув у відкритому судовому засіданні справу № 912/2364/14

за позовом: Публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України", м. Київ

до відповідача: Спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут", м. Світловодськ, Кіровоградська область

про стягнення 12 759 822,12 грн.

Представники сторін:

від позивача - Данилевський О.М., довіреність № 14-89 від 18.04.2014, головний юрисконсульт відділу претензійно-позовної роботи Управління претензійно-позовної роботи юридичного департаменту;

від відповідача - Петров А.О., довіреність № 117 від 15.09.2014, начальник юридичного відділу.

В судовому засіданні оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (надалі - ПАТ "НАК "Нафтогаз України") подано позовну заяву до спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (надалі - СП ТОВ "Світловодськпобут") з вимогою стягнути 12 759 822,12 грн. заборгованості, яка складається з: 11 257 378,09 грн. суми основного боргу за спожитий природний газ, 154 647,74 грн. суми втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, 1 003 930,62 грн. пені та 343 865,67 грн. три відсотки річних, з покладенням на відповідача судових витрат у розмірі 73 080,00 грн.

Подання позову мотивовано порушенням відповідачем договірних зобов'язань в частині проведення розрахунків за природний газ, поставлений за договором купівлі-продажу природного газу № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012 в період з січня по грудень 2013 року.

Відповідачем позов заперечено частково в частині стягнення суми основного боргу з тих підстав, що до пред'явлення позову відповідачем сплачено 650 278,42 грн. вартості природного газу за відповідною поставкою; вказано про неправомірність нарахування позивачем інфляційних на інфляційні та заявлено клопотання про зменшення розміру пені до 10 відсотків від заявленої суми і клопотання про розстрочення виконання рішення суду на двадцять чотири місяці (відзив від 15.09.2014, клопотання від 30.09.2014) (а.с. 43-46, 71-73).

В судовому засіданні 30.09.2014 представником позивача позовні вимоги згідно поданого позову підтримано повністю; представником відповідача позов заперечено частково згідно наданого до справи відзиву та підтримано клопотання про зменшення розміру штрафних санкцій і про розстрочення виконання рішення суду.

Розглянувши наявні у справі матеріали та оцінивши подані сторонами докази, заслухавши пояснення представників сторін, наведенні в обґрунтування підстав позову і заперечень проти позовних вимог, господарський суд

ВСТАНОВИВ:

Між ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (Продавець) та СП ТОВ "Світловодськпобут" (Покупець) 28.12.2012 укладено договір купівлі-продажу природного газу № 13/3574-ТЕ-18 (далі по тексту - Договір, Договір № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012), за умовами якого Продавець зобов'язується передати у власність Покупцю у 2013 році імпортований природний газ, ввезений на митну територію України ПАТ "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" за кодом згідно УКТ ЗЕД 2711 21 00 00 (надалі - газ), а Покупець зобов'язується прийняти та оплатити цей газ на умовах цього Договору (а.с. 8-13).

Згідно з пунктом 1.2. Договору, газ, що продається за цим Договором, використовується Покупцем виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням та релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

В розділі 2 Договору сторонами узгоджено помісячний обсяг природного газу, що має бути переданий з 01 січня 2013 року по 31 грудня 2013 року.

Пунктом 3.3. Договору встановлено, що приймання-передача газу, переданого Продавцем Покупцеві у відповідному місці продажу, оформлюється актом приймання-передачі газу. Обсяг споживання газу Покупцем у відповідному місці поставки встановлюється шляхом складання добових обсягів, визначених на підставі показів комерційного вузла/вузлів обліку газу Покупця.

Згідно з пунктом 6.1. Договору, оплата за газ здійснюється Покупцем виключно грошовими коштами шляхом 100% поточної оплати протягом місяця поставки газу. Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється до 14-го числа місяця, наступного за місяцем поставки газу.

Строк дії Договору визначено з дати його підписання уповноваженими представниками Сторін та скріплення їх підписів печатками і до 31 грудня 2013 року в частині реалізації газу, а в частині проведення розрахунків - до їх повного здійснення.

Зазначені вище та інші умови Договору № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012 узгоджені між сторонами шляхом підписання останньої сторінки Договору представниками Продавця і Покупця, які скріплено печатками обох сторін Договору.

Як передбачено Законом України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу - це господарська діяльність на ринку природного газу, що підлягає ліцензуванню і полягає в наданні послуг та пов'язана з реалізацією природного газу безпосередньо споживачам на підставі укладених з ними договорів; газопостачальним підприємством (постачальник) є суб'єкт господарювання, що на підставі ліцензії здійснює постачання природного газу безпосередньо споживачам згідно з укладеними договорами; споживач - це юридична особа або фізична особа - підприємець, яка отримує природний газ відповідно до договору про постачання природного газу та використовує його як паливо або сировину (ст. 1 Закону).

За вимогами статті 12 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" постачання природного газу здійснюється відповідно до договору, за яким постачальник зобов'язується поставити споживачеві природний газ, якісні характеристики якого визначено стандартами, в обсязі та порядку, передбачених договором, а споживач зобов'язується сплачувати вартість прийнятого природного газу в розмірі, строки та порядку, передбачених договором.

З матеріалів справи слідує, що згідно статуту ПАТ "НАК "Нафтогаз України", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 25 травня 1998 р. N 747 (у редакції постанови Кабінету Міністрів України від 2 жовтня 2013 р. N 724), позивач є юридичною особою з предметом діяльності - постачання природного та скрапленого газу та інші види діяльності (а.с. 29-33).

Відповідач, в свою чергу, є споживачем природного газу, у т.ч. на умовах Договору №13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012, укладеного з позивачем у даній справі.

Наявними у справі доказами підтверджено, що на виконання умов Договору № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012 НАК "Нафтогаз України" поставив СП ТОВ "Світловодськпобут" згідно актів приймання-передачі протягом січня-грудня 2013 року газ на загальну суму 17 483 251,85 грн. (а.с. 14-20).

Акти приймання-передачі природного газу, в яких визначено фактичні обсяги переданого газу, його ціна та остаточна вартість, підписано без зауважень Постачальником, Покупцем, а також газорозподільною організацією.

Проте, СП ТОВ "Світловодськпобут" у порушення своїх зобов'язань за поставлений природний газ у строки, передбачені Договором № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012, не розрахувався, що стало підставою для звернення позивача з позовом у даній справі.

Господарський суд враховує приписи статей 11, 509, 525, 526, 530 Цивільного кодексу України та статей 174, 193 Господарського кодексу України, в силу яких договір є підставою виникнення зобов'язань, які повинні виконуватись належним чином і в установлений законом строк. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Кожна сторона повинна вжити всіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Згідно статті 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до частини 2 статті 714 Цивільного кодексу України до договору постачання енергетичними та іншими ресурсами через приєднану мережу застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом або не випливає із суті відносин сторін.

Згідно загальних положень про купівлю-продаж (ст. ст. 662-663, 689, 691-692 Цивільного кодексу України), продавець зобов'язаний передати покупцеві товар, визначений договором та у встановлений договором строк. В свою чергу, покупець зобов'язаний прийняти товар та оплатити його за ціною, встановленою в договорі та в обумовлений строк.

На підставі наведеного, відповідач зобов'язаний оплатити повну вартість отриманого газу в установлений Договором строк.

За розрахунком позивача, підтвердженим матеріалами справи, заборгованість відповідача з оплати вартості поставленого газу за Договором № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012 станом на 31.03.2014 становила 11 257 378,09 грн. (17 483 251,85 грн. вартість поставленого газу - 6 225 873,76 грн. оплата).

Відповідач розрахунок позивача та наявність зобов'язання з оплати повної вартості поставленого газу не заперечив, окрім повідомленої відповідачем сплати 650 278,42 грн. в рахунок заборгованості за газ, поставлений за Договором № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012, що було здійснено відповідачем після 31.03.2014. На підтвердження повідомлених оплат відповідачем надано платіжні доручення, з яких слідує, що сплата суми в загальному розмірі 650 278,42 грн. проведена в період з 20.05.2014 по 27.06.2014 (а.с. 51-66).

Представником позивача в судовому засіданні 30.09.2014 підтверджено надходження вказаних коштів в рахунок суми основного боргу та пояснено відсутність врахування таких платежів в розрахунку суми боргу у зв'язку з тим, що розрахунок ціни позову проводився станом на 31.03.2014, коли була відсутня оплата.

Таким чином, сума основного боргу, яка підлягає стягненню з відповідача становить 10 607 099,67 грн. (11 257 378,09 грн. - 650 278,42 грн.), що визнається обома сторонами. Оскільки сплата відповідачем 650 278,42 грн. здійснена до подання позову та до порушення провадження у даній справі, тоді як позивач не зменшував розмір позовних вимог в частині здійсненої оплати, позовні вимоги про стягнення з СП ТОВ "Світловодськпобут" 11 257 378,09 грн. суми основного боргу підлягають частковому задоволенню в розмірі 10 607 099,67 грн. У задоволенні позову в частині стягнення 650 278,42 грн. господарський суд відмовляє.

Стосовно вимог про стягнення з відповідача 1 003 930,62 грн. пені і 343 865,67 грн. 3% річних, нарахованих за період прострочення платежів, а також стягнення 154 647,74 грн. втрат від інфляційних процесів за весь час прострочення, господарський суд враховує наступне.

За змістом ст. 526 Цивільного кодексу України належне виконання зобов'язання - це передусім виконання його відповідно до умов договору і вимог Цивільного кодексу України та інших актів цивільного законодавства.

Однією з умов належного виконання зобов'язання є його виконання у встановлений строк (термін). Так, за частиною першої ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

В свою чергу, невиконання або виконання зобов'язання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання), є порушенням зобов'язання, що передбачено ст. 610 Цивільного кодексу України.

Відповідно до частини другої ст. 193, ст. ст. 216, 218 Господарського кодексу України порушення зобов'язання є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим кодексом, іншими законами або договором.

У сфері господарювання, згідно з ч. 2 ст. 217, ч. 1 статті 230 Господарського кодексу України, застосовуються господарські санкції, зокрема, штрафні санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

Згідно ст. 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Штрафом є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми невиконаного або неналежно виконаного зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі (ст. 547 Цивільного кодексу України).

Сторонами в п. 7.2 Договору № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012 передбачено, що у разі невиконання Покупцем умов п. 6.1. цього Договору, який встановлює строки розрахунків за фактично переданий газ, Покупець у безспірному порядку зобов'язується сплатити Продавцю крім суми заборгованості пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня від суми простроченого платежу за кожний день прострочення платежу.

Крім того, частиною другою ст. 625 Цивільного кодексу України встановлено, що боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

За змістом ст. ст. 524, 533 - 535, 625 Цивільного кодексу України грошовим зобов'язанням є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Враховуючи приписи наведених вище норм та підтвердження матеріалами справи прострочення відповідачем виконання грошового зобов'язання з оплати вартості отриманого природного газу, вимоги позивача про стягнення пені, інфляційних нарахувань та 3% річних є правомірними.

Однак, як слідує із наданого позивачем розрахунку пені і 3% річних (а.с. 21-25), останній включив в період часу, за який нараховано вказані нарахування, дні фактичної сплати відповідачем заборгованості та не врахував в окремих нарахуваннях положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України.

Як зазначено в пункті 1.12. постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 17 грудня 2013 року N 14 "Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань", з огляду на вимоги частини першої статті 4-7 і статті 43 Господарського процесуального кодексу України господарський суд має з'ясовувати обставини, пов'язані з правильністю здійснення позивачем розрахунку, та здійснити оцінку доказів, на яких цей розрахунок ґрунтується. У разі якщо відповідний розрахунок позивачем здійснено неправильно, то господарський суд з урахуванням конкретних обставин справи самостійно визначає суми пені та інших нарахувань у зв'язку з порушенням грошового зобов'язання, не виходячи при цьому за межі визначеного позивачем періоду часу, протягом якого, на думку позивача, мало місце невиконання такого зобов'язання, та зазначеного позивачем максимального розміру відповідних пені та інших нарахувань.

Також суд враховує, що оскільки в Договорі № 13/3574-ТЕ-18 від 28.12.2012 виконання грошового зобов'язання визначено до 14-го числа місяця, то останнім днем виконання такого зобов'язання є день, що передує цьому терміну, в даному випадку 13 число відповідного місяця.

На підставі викладеного, враховуючи розрахунок позивача та дні фактичної сплати відповідачем суми боргу і положення частини п'ятої ст. 254 Цивільного кодексу України, є правильним наступний розрахунок пені і 3% річних:

- за зобов'язанням січня 2013:

пеня за період з 14.02.2013 по 13.08.2013 на суму простроченого платежу 3 804 550,90 грн. в розмірі 276 116,58 грн.;

3% річних за період з 14.02.2013 по 28.10.2013 на суму простроченого платежу 3 804 550,90 грн. в розмірі 80 364,62 грн.; за період з 29.10.2013 по 27.11.2013 на суму простроченого платежу 1 548 091,90 грн. в розмірі 3 817,21 грн.; за період з 28.11.2013 по 24.12.2013 на суму простроченого платежу 1 195 784,90 грн. в розмірі 2 653,66 грн.; за період з 25.12.2013 по 26.01.2014 на суму простроченого платежу 552 777,90 грн. в розмірі 1 499,32 грн., а всього - 88 334,81 грн.;

- за зобов'язанням лютого 2013:

пеня за період з 14.03.2013 по 13.09.2013 на суму простроченого платежу 2 800 410,22 грн. в розмірі 201 936,43 грн.;

3% річних за період з 14.03.2013 по 26.01.2014 на суму простроченого платежу 2 800 410,22 грн. в розмірі 73 424,45 грн.; за період з 27.01.2014 по 23.02.2014 на суму простроченого платежу 2 508 270,68 грн. в розмірі 5 772,46 грн.; за період з 24.02.2014 по 11.03.2014 на суму простроченого платежу 1 437 113,68 грн. в розмірі 1 889,90 грн.; за період прострочення з 12.03.2014 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 379 087,36 грн. в розмірі 623,16 грн.; а всього - 81 709,97 грн.;

- за зобов'язанням березня 2013:

пеня за період з 16.04.2013 (13 та 14 квітня 2013 вихідні субота і неділя) по 13.10.2013 (граничний день нарахування позивачем) на суму простроченого платежу 3 341 551,02 грн. в розмірі 231 345,19 грн.;

3% річних за період з 16.04.2013 (13 та 14 квітня 2013 вихідні субота і неділя) по 13.10.2013 (граничний день нарахування позивачем) на суму простроченого платежу 3 341 551,02 грн. в розмірі 96 126,81 грн.;

- за зобов'язанням квітня 2013:

пеня за період з 14.05.2013 по 13.11.2013 на суму простроченого платежу 877 452,03 грн. в розмірі 60 339,85 грн.;

3% річних за період з 14.05.2013 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 877 452,03 грн. в розмірі 23 222,43 грн.;

- за зобов'язанням жовтня 2013:

пеня за період з 14.11.2013 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 1 225 860,25 грн. в розмірі 60 251,87 грн.;

3% річних за період з 14.11.2013 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 1 225 860,25 грн. в розмірі 13 904,28 грн.;

- за зобов'язанням листопада 2013:

пеня за період з 14.12.2013 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 2 009 250,19 грн. в розмірі 77 287,32 грн.;

3% річних за період з 14.12.2013 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 2 009 250,19 грн. в розмірі 17 835,54 грн.;

- за зобов'язанням грудня 2013:

пеня за період з 14.01.2014 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 3 424 177,24 грн. в розмірі 93 906,89 грн.;

3% річних за період з 14.01.2014 по 31.03.2014 на суму простроченого платежу 3 424 177,24 грн. в розмірі 21 670,82 грн.

Всього згідно наведеного вище розрахунку загальний розмір пені становить 1 001 184,13 грн. та 3% річних в загальному розмірі 342 804,66 грн.

Стосовно нарахованих інфляційних втрат, господарський суд зауважує, що позивачем під час розрахунку вказаних втрат за зобов'язаннями лютого 2013 нараховано інфляційні за лютий 2014 на суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за попередній період, тобто "інфляційні" нараховані на "інфляційні", що не відповідає положенням частин другої ст. 625 Цивільного кодексу України.

Враховуючи викладене та рекомендації листа Верховного Суду України № 62-97р від 03.04.1997, є правильним наступний розрахунок інфляційних втрат в межах періоду розрахунку позивача:

- за зобов'язанням лютого 2013 інфляційні нарахування за період з березня 2013 по січень 2014 на суму простроченого платежу 2 800 410,22 грн. в розмірі 16 711,98 грн. та за лютий 2013 на суму простроченого платежу 2 508 270,68 грн. в розмірі 15 049,62 грн., а всього - 31 761,60 грн.;

- за зобов'язанням березня 2013 інфляційні нарахування за період квітень 2013 - лютий 2014 на суму простроченого платежу 3 341 551,02 грн. в розмірі 40 110,29 грн.;

- за зобов'язанням квітня 2013 інфляційні нарахування за період травень 2013 - лютий 2014 на суму простроченого платежу 877 452,03 грн. в розмірі 10 532,49 грн.;

- за зобов'язанням жовтня 2013 інфляційні нарахування за період листопад 2013 - лютий 2014 на суму простроченого платежу 1 225 860,25 грн. в розмірі 18 483,72 грн.;

- за зобов'язанням листопада 2013 інфляційні нарахування за період грудень 2013 - лютий 2014 на суму простроченого платежу 2 009 250,19 грн. в розмірі 26 224,85 грн.;

- за зобов'язанням грудня 2013 інфляційні нарахування за період січень 2014 - лютий 2014 на суму простроченого платежу 3 424 177,24 грн. в розмірі 27 434,51 грн.

Всього, згідно наведеного розрахунку інфляційні втрати становлять 154 547,46 грн.

На підставі викладеного, розмір пені, 3% річних та інфляційних втрат, які підлягають стягненню з відповідача становить: 1 001 184,13 грн. пені, 342 804,66 грн. 3% річних та 154 547,46 грн. інфляційних втрат. Підстави для стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат в іншій частині відсутні у зв'язку з неправильним розрахунком позивача.

Між тим, відповідачем подано письмове клопотання про зменшення розміру пені до 10% з тих підстав, що несвоєчасність оплат за спожитий природний газ зумовлена економічною необґрунтованістю тарифу та наявністю заборгованості з його компенсації, а також порушенням строків оплати споживачами, яким відповідач постачає природний газ. Вказано, що відповідач є єдиним спеціалізованим підприємством по виробництву та постачанню теплової енергії в м. Світловодськ та стягнення пені в заявленому розмірі негативно вплине на виробничу діяльність відповідача по забезпеченню тепловою енергією в опалювальний період; зазначено, що на підприємстві склалася важка економічна ситуація.

Представником позивача в судовому засіданні 30.09.2014 заперечено проти зменшення розміру пені.

Дослідивши доводи сторін щодо зменшення розміру пені, господарський суд вважає необхідним зменшити її розмір до 50 відсотків, враховуючи наступне.

Пунктом 3 частини 1 статті 83 Господарського процесуального кодексу України закріплено право господарського суду зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

У відповідності до статті 233 Господарського кодексу України у разі якщо належні до сплати штрафні санкції надмірно великі порівняно із збитками кредитора, суд має право зменшити розмір санкцій. При цьому повинно бути взято до уваги: ступінь виконання зобов'язання боржником; майновий стан сторін, які беруть участь у зобов'язанні; не лише майнові, але й інші інтереси сторін, що заслуговують на увагу. Якщо порушення зобов'язання не завдало збитків іншим учасникам господарських відносин, суд може з урахуванням інтересів боржника зменшити розмір належних до сплати штрафних санкцій.

Згідно з частиною 3 статті 551 Цивільного кодексу України розмір неустойки може бути зменшений за рішенням суду, якщо він значно перевищує розмір збитків, та за наявності інших обставин, які мають істотне значення.

Відповідно до укладеного між сторонами Договору, стягнення за яким є предметом спору, поставлений відповідачеві природний газ призначений виключно для виробництва теплової енергії, яка споживається населенням, релігійними організаціями та національними творчими спілками і їх регіональними осередками (крім обсягів, що використовуються для виробничо-комерційної діяльності).

Відповідно до частини 5 статті 10 Закону України "Про засади функціонування ринку природного газу" реалізація природного газу для задоволення потреб населення здійснюється гарантованими постачальниками за роздрібними цінами, встановленими національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики.

Згідно статті 20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на теплову енергію повинні забезпечувати відшкодування всіх економічно обґрунтованих витрат на виробництво, транспортування та постачання теплової енергії. Тарифи на теплову енергію, реалізація якої здійснюється суб'єктами господарювання, що займають монопольне становище на ринку, є регульованими. У разі якщо тимчасово тариф на теплову енергію встановлено нижче її собівартості з урахуванням граничного рівня рентабельності, то орган, яким установлено цей тариф, повинен передбачити механізми компенсації цієї різниці в порядку, встановленому законодавством.

З наданого до справи розрахунку обсягу заборгованості з різниці в тарифах на теплову енергію, що надана населенню СП ТОВ "Світловодськпобут", вбачається, що затверджені тарифи на послуги з теплопостачання не відповідають фактичній вартості такої послуги та перед відповідачем існує заборгованість з компенсації різниці в тарифах за 2011-2013 та І півріччя 2014 року в загальному розмірі 14306460,33 грн. (а.с. 48, 72-73). Крім того, згідно довідки відповідача заборгованість населення за спожиті послуги з теплопостачання станом на 01.09.2014 склала 10 448 941,51 грн. (а.с. 49).

Таким чином, оскільки на можливість розрахунку відповідача за поставлений природний газ впливають затверджені тарифи та враховуючи їх невідповідність фактичним витратам і наявність бюджетної заборгованості з відшкодування відповідачеві відповідної різниці; з огляду на те, що відповідач є єдиним підприємством, яке надає послуги з теплопостачання в місті Світловодськ, господарський суд вважає наявними підстави для зменшення розміру пені.

Водночас, з огляду на необхідність придбання позивачем природного газу, що постачається споживачам України, та обов'язковість дотримання строків розрахунків, виходячи з інтересів обох сторін, які заслуговують на увагу, господарський суд вважає, що зменшення згідно клопотання відповідача суми пені до 10% є надмірно великим, а достатнім, розумним та справедливим буде зменшення суми пені на 50% від суми пені, яка підлягає стягненню з відповідача за наведеним вище розрахунком.

При цьому, господарський суд вважає необхідним зазначити, що використання права на зменшення розміру штрафних санкцій та розмір, до якого вони підлягають зменшенню, закон відносить на розсуд суду.

Отже, з відповідача підлягає стягненню пеня в розмірі 500 592,06 грн. (50% від 1 001 184,13 грн.). У задоволені позову про стягнення пені в іншій частині господарський суд відмовляє.

Таким чином, позовні вимоги ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення з СП ТОВ "Світловодськпобут" заборгованості в загальному розмірі 12 759 822,12 грн. підлягають частковому задоволенню в сумі: 10 607 099,67 грн. основного боргу, 500 592,06 грн. пені, 342 804,66 грн. 3% річних та 154 547,46 грн. інфляційних втрат. У задоволені позову в іншій частині господарський суд відмовляє.

Заявлене відповідачем клопотання про розстрочення виконання рішення суду на 24 місяці відхиляється господарським судом на підставі наступного.

Відповідно до частини першої ст. 121 Господарського процесуального кодексу України при наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим, господарський суд у виняткових випадках, залежно від обставин справи, може відстрочити або розстрочити виконання рішення, ухвали, постанови, змінити спосіб та порядок їх виконання.

Тобто, за наведеною нормою розстрочення виконання рішення можливе лише у виняткових випадках за наявності обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим.

В обґрунтування підстав для розстрочення виконання рішення суду відповідач послався на збитковість тарифів і наявність заборгованості держави з компенсації різниці в тарифах, на тяжкий фінансовий стан підприємства та особливість розрахунку за спожитий природний газ.

Між тим, господарський суд згідно повідомлених відповідачем обставин не встановив підстав для розстрочки виконання рішення у даній справі. Так, відповідачем не надано жодного доказу, який би підтверджував наявність обставин, що ускладнюють виконання рішення або роблять його неможливим. Заборгованість держави з компенсації різниці в тарифах та особливість розрахунку за спожитий природний газ, на що вказує відповідач, не є єдиним фактором, який впливає на можливість виконання рішення суду. Тоді як тяжкий фінансовий стан та збитковість підприємства відповідач не доводить. Крім того, відповідач не пояснює та не підтверджує гарантованість виконання рішення суду у запропонований відповідачем строк при наявності всіх повідомлених ним у клопотанні обставин скрутного фінансового становища відповідача.

Судовий збір у відповідності до правил статті 49 Господарського процесуального кодексу України покладається на відповідача.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 44, 49, 82, 84, 85, 116, 117 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд

В И Р І Ш И В:

Позов задовольнити частково.

Стягнути із спільного підприємства товариства з обмеженою відповідальністю "Світловодськпобут" (27500, Кіровоградська область, м. Світловодськ, вул. Крупської, 2а, ідентифікаційний код 31678853) на користь публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (01001, м. Київ, вул. Б. Хмельницького, 6, ідентифікаційний код 20077720) - 11 605 043,85 грн., з яких: 10 607 099,67 грн. сума основного боргу, 500 592,06 грн. пені, 154 547,46 грн. інфляційних втрат та 342 804,66 грн. 3% річних, а також 73 080,00 грн. судового збору.

Наказ видати позивачу після набрання рішенням законної сили.

У задоволенні позову в іншій частині відмовити.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи Дніпропетровським апеляційним господарським судом.

Апеляційна скарга на рішення подається через місцевий господарський суд, який розглянув справу, протягом десяти днів з дня підписання рішення, оформленого відповідно до ст. 84 Господарського процесуального кодексу України.

Повне рішення складено 03.10.2014.

Суддя В.В.Тимошевська