Рішення № 40732624, 30.09.2014, Святошинський районний суд міста Києва

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

ун. № 759/10720/14-ц

пр. № 2/759/4166/14

30 вересня 2014 року Святошинський районний суд м. Києва в складі:

Головуючого судді Лопатюк Н.Г.,

при секретарі Фещук Т.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної та матеріальної допомоги та моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення заробітної плати, невиплаченої при звільненні в розмірі 11 540 грн. 00 коп., середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 9 920 грн. 00 коп., вихідної допомоги при звільненні у зв'язку з порушенням умов колективного договору в розмірі 9 825 грн. 00 коп., матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток в розмірі 9 627 грн. 00 коп. та моральної шкоди в розмірі 26 000 грн. 00 коп.

Свої позовні вимоги мотивував тим, що він з 02 серпня 2011 року по 19 березня 2014 року працював в Державному підприємстві дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" на посаді начальника відділу інформаційних технологій. Його посадовий оклад складав 3 275 грн. 00 коп.

Наказом №11-к від 19 березня 2014 року, він був звільнений з займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України.

При розрахунку в день звільнення з ним, всупереч вимогам чинного законодавства України, не розрахувались за період липень, листопад, грудень 2013 року та січень, лютий, березень 2014 року, та не виплатили заробітну плату.

Загальна сума заборгованості із заробітної плати становить 11 540 грн. 00 коп.

Вважає, що дії відповідача є незаконними та такими, що суперечать вимогам діючого законодаства України, у зв'язку з чим він був змушений звернутись до суду з даним позовом за захистом своїх порушених прав.

В ході судового розгляду позивач звернувся до суду з заявою про збільшення розміру позовних вимог та просить ухвалити рішення, яким стягнути з відповідача на його користь заробітну плату, невиплачену при звільненні в розмірі 11 540 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в розмірі 21 700 грн. 00 коп., вихідну допомогу при звільненні у зв'язку з порушенням умов колективного договору в розмірі 9 825 грн. 00 коп., матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічних відпусток в розмірі 9 627 грн. 00 коп. та моральну шкоду в розмірі 26 000 грн. 00 коп.

В судовому засіданні позивач позовні вимоги підтримав в повному обсязі, посилаючись на обставини, викладені в позовній заяві та просив суд їх задовольнити.

Представник відповідача проти задоволення позовних вимог заперечував частково, просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача на користь останнього вихідної допомоги при звільненні, а також матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток. Крім того, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди залишив на розсуд суду.

Вислухавши пояснення позивача, представника відповідача, повно і всебічно з'ясувавши фактичні обставини даної справи, дослідивши матеріали справи та письмові докази у їх сукупності та співставленні, суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для часткового задоволення позовних вимог, зважаючи на наступне.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

Згідно статті 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, зокрема звуко- і відеозаписів, висновків експертів.

В ході судового розгляду встановлено, що позивач з 02 серпня 2011 року працював в Державному підприємстві дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" на посаді провідного інженеру (а.с.5 - копія трудової книжки).

19 квітня 2014 року, позивач був переведений на посаду начальника відділу інформаційних технологій того ж підприємства.

11 січня 2013 року «Відділ інформаційних технологій» було перейменовано на «Відділ надання дозволів та інформаційного забезпечення».

Наказом №11-к від 19 березня 2014 року, позивач був звільнений з займаної посади за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України (а.с.5 - копія трудової книжки).

Як встановлено в ході судового розгляду, посадовий оклад позивача з грудня 2013 по березень 2014 року складав 3 275 грн. 00 коп.

Як вбачається з довідки за підписом директора Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" від 05.06.2014 року за №62, станом на 05 червня 2014 року невиплачена заробітна плата становить 11 540 грн. 41 коп. (а.с.4 - копія довідки).

В ході судового розгляду, представником відповідача були надані заперечення, з яких вбачається, що відповідач проти задоволення позовних вимог заперечував частково, просив суд відмовити позивачу в задоволенні його позову в частині стягнення з відповідача на користь останнього вихідної допомоги при звільненні, а також матеріальної допомоги на оздоровлення при наданні щорічних відпусток. Крім того, позовні вимоги в частині стягнення моральної шкоди залишив на розсуд суду.

Отже, задовольняючи частково позовні вимоги, суд виходив з наступного.

Згідно ст.47 КЗпП України, власник або уповноважений ним орган зобов'язаний в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу. У разі звільнення працівника з ініціативи власника або уповноваженого ним органу він зобов'язаний також у день звільнення видати йому копію наказу про звільнення з роботи. В інших випадках звільнення копія наказу видається на вимогу працівника.

Відповідно до ст.116 КЗпПУ, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважени й ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Як встановлено в ході судового розгляду, станом на 05 червня 2014 року невиплачена позивачу заробітна плата становить 11 540 грн. 41 коп., а тому суд дійшов до висновку про наявність законних підстав для задоволення позовних вимог в цій частині, оскільки вони є обгрунтованими та підтвердженими належними доказами.

Тобто, розмір невиплаченої заробітної плати, який підлягає стягненню з відповідача на користь позивача становить 11 540 грн. 00 коп., що відображено у відповідному розрахунку:

- липень 2013 року: нараховано 3 440 грн. 67 коп., належить до виплати - 2 784 грн. 88 коп.;

- листопад 2013 року: нараховано 3 440 грн. 67 коп., належить до виплати - 2 784 грн. 88 коп.;

- грудень 2013 року: нараховано 2 059 грн. 28 коп., належить до виплати - 1 666 грн. 79 коп.;

- січень 2014 року: нараховано 2 865 грн. 12 коп., належить до виплати - 2 319 грн. 03 коп.;

- лютий 2014 року: нараховано 2 081 грн. 86 коп., належить до виплати - 1 685 грн. 05 коп.;

- березень 2014 року: нараховано 370 грн. 37 коп., належить до виплати - 299 грн. 78 коп.

Згідно з вимогами ст.117 КЗпП України, в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.

Відповідно до Порядку обчислення середньої заробітної плати, затвердженого Постановою Кабінету Міністрів України від 8 лютого 1995 року №100, збереження середньої заробітної плати і середньосмісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарних місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана виплата.

Враховуючи, що відповідач при звільненні позивача не виплатив належних йому сум, суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, що становить 21 700 грн. 00 коп., виходячи з наступного розрахунку:

З 19 березня по 29 вересня 2014 року - 140 робочих днів (затримка розрахунку).

92 робочих днів фактично відпрацьовані у липні, листопаді, грудні 2013 року та у січні, лютому, березні 2014 року.

За липень, листопад, грудень 2013 року та січень, лютий, березень 2014 року загальна сума нарахованої заробітної плати складає 14 257 грн. 97 коп.

- 14 257 грн. 97 коп./92 робочі дні фактично відпрацьовані = 155 грн. 00 коп. (середня заробітна плата за один робочий день).

- 155 грн. 00 коп. х 140 робочих днів затримки виплати заробітної плати = 21 700 грн. 00 коп.

Таким чином, середня заробітна плата за весь час затримки виплати заробітної плати до дня подання позовної заяви становить 21 700 грн. 00 коп.

Крім того, відповідно до ст.237-1 КЗпПУ, відшкодування власником або уповноваженим ним органом моральної шкоди працівнику провадиться у разі, якщо порушення його законних прав призвели до моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків і вимагають від нього додаткових зусиль для організації свого життя. Порядок відшкодування моральної шкоди визначається законодавством.

Відповідно до п.13 Постанови Пленуму Верховного Суду України №4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», судам необхідно врахувати, що відповіднодо ст.237-1 КЗпПУ за наявності порушення прав працівника у сфері трудових відносин (незаконного звільнення або переведення, невиплати належних йому грошових сум, виконання робіт у небезпечних для життя і здоров'я умовах тощо), яке призвело до його моральних страждань, втрати нормальних життєвих зв'язків чи вимагає від нього додаткових зусиль для організації свого життя, обов'язок по відшкодуванню моральної (немайнової) шкоди покладається на власника або уповноважений ним орган незалежно від форми власності, виду діяльності чи галузевої належності.

З урахуванням наведеного, суд дійшов до висновку про можливість задоволення позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача моральної шкоди, завданої останньому, яке полягала у невиплаті заробітної плати протягом 2013-2014 років, непроведення розрахунку при звільненні позивача, що змусило останнього шукати додаткових засобів для існування. Крім того, наведені факти призвели до виникнення у позивача душевних страждань, які полягали неможливості забезпечувати матеріально належним чином його сім'ю, що знайшло своє відображення у відносинах з дружиною та дітьми, а тому суд дійшов до висновку про обгрунтованість позовних вимог в цій частині та вважає за необхідне визначити суму моральної шкоди в розмірі 10 000 грн. 00 коп.

Що стосується позовних вимог в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної та матеріальної допомоги, суд дійшов до висновку про відсутність законних підстав для їх задоволення, зважаючи на наступне.

Дійсно, як передбачено вимогами ст.44 КЗпПУ, при припиненні трудового договору внаслідок порушення власником або уповноваженим ним органом законодавства про працю, колективного чи трудового договору (статті 38 і 39) працівникові виплачується вихідна допомога у розмірі, передбаченому колективним договором, але не менше тримісячного середнього заробітку.

Однак, як достовірно встановлено в ході судового розгляду, позивача було звільнено з займаної посади Наказом №11-к від 19 березня 2014 року, за власним бажанням на підставі ст.38 КЗпП України, а тому позовні вимоги в частині стягнення з відповідача на користь позивача вихідної допомоги задоволенню не підлягають.

Крім того, позивач вказує, що з серпня 2011 по березень 2014 року ним було використано три щорічні відпустки, однак виплат на оздоровлення він жодного разу не отримав, а тому вважає, що загальний розмір заборгованості невиплаченої йому матеріальної допомоги на оздоровлення становить 52 692 грн. 00 коп.

Однак, виходячи з Положення про надання матеріальної допомоги на оздоровлення у зв'язку з відпусткою та на соціально-побутові потреби працівникам Державного підприємства «Укрдорзв'язок», матеріальна допомога може бути надана всім працівникам, які постійно працюють на підприємстві, за наявності фінансових можливостей ДП «Укрдорзв'язок» (філій підприємства).

Крім того, рішення про надання матеріальної допомоги приймається Адміністрацією підприємства (філії) спільно з Профспілковим комітетом, що також чітко визначено вищевказаним Положенням, у зв'язку з чим твердження позивача стосовно того, що відповідач повинен був виплатити матеріальну допомогу на оздоровлення при наданні щорічної відпустки є хибним, а тому суд вважає за необхідне відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог в цій частині.

На підставі вищенаведеного та керуючись п.22 Постанови Пленуму Верховного суду України за №9 від 06.11.1992 року «Про практику розгляду судами трудових спорів», ст.ст. 44, 47, 116, 117, 232 КЗпП України; ст.ст. 10, 11, 57-60, 208-209, 212-215, 292-294 ЦПК України, суд,-

ВИРІШИВ:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" про стягнення заробітної плати, середнього заробітку за час затримки виплати заробітної плати, вихідної та матеріальної допомоги та моральної шкоди - задовольнити частково.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (ЄДРПОУ 05422987, р/р 26008002023559 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1) невиплачену заробітну плату в сумі 11 540 грн. 00 коп., середній заробіток за час затримки виплати заробітної плати в сумі 21 700 грн. 00 коп. та моральну шкоду в сумі 10 000 грн. 00 коп., а всього стягнути 43 240 (сорок три тисячі двісті сорок) грн. 00 коп.

Стягнути з Державного підприємства дорожнього зв'язку, інформаційного забезпечення та автоматики "Укрдорзв'язок" (ЄДРПОУ 05422987, р/р 26008002023559 в АТ "Дельта Банк", МФО 380236) на користь держави судовий збір в сумі 432 грн. 40 коп.

В задоволенні іншої частини позовних вимог - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом десяти днів з дня його проголошення.

Суддя: Лопатюк Н.Г.