Постанова № 40732312, 16.09.2014, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"16" вересня 2014 р. Справа№ 910/5991/14

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Шаптали Є.Ю.

суддів: Самсіна Р.І.

Гончарова С.А.

при секретарі судового засідання Шевченко Н.В.

за участі представників сторін:

від апелянта: Івчук Ю.В. - дов. від 20.05.2013 б/н

від позивача: Лисенко Г.О. - дов. від 13.05.2014 №1324

від відповідача 1: не з'явився;

розглянувши апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014

у справі № 910/5991/14 (суддя Мудрий С.М.)

за позовом Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк"

до відповідача 1: Товариста з обмеженою відповідальністю "Інвікта"

до відповідача 2: Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк"

про стягнення 4 433 140,85 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Всеукраїнський Акціонерний Банк" звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариста з обмеженою відповідальністю "Інвікта" та Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" про стягнення 4 433 140,85 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14 позов задоволено повністю.

Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" заборгованості за кредитним договором № 9 від 8 травня 2003 (із змінами та доповненнями) встановлено рішенням Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі № 57/127, дане рішення боржником не виконане в повному обсязі, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2, як поручителя за вищевказаним кредитним договором згідно договору поруки від 08.09.2009, визнані судом обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Не погодившись з вказаним рішенням, Приватне акціонерне товариство "Інвікта-Маяк" звернулось до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014, в частині солідарного стягнення з Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" та Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" на користь Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" пені у розмірі 12 133,94 грн. за несвоєчасне погашення комісії за Кредитним договором № 9 від 08.05.2003, укладеним між Публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк" і Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвікта".

Апеляційна скарга мотивована тим, що на думку апелянта, нарахування пені за несвоєчасну сплату комісіє є протизаконно та необґрунтовано, оскільки умовами кредитного договору № 9 від 08.05.2003 не передбачено нарахування пені за несвоєчасну сплату комісії. Крім того, апелянт зазначає, що позивачем нараховано пеню за період з 27.10.2012 по 12.03.2014, чим порушено приписи ч. 6 ст. 232 ГК України, якими встановлено шестимісячний строк нарахування такого виду штрафних санкцій.

Одночасно апелянт порушив клопотання про поновлення процесуального строку на подання апеляційної скарги зазначивши, що строк на апеляційне оскарження пропущений ним із поважних причин, що пов'язано із затримкою у видачі оскаржуваного процесуального документу.

Відповідно до автоматичного розподілу справ між суддями, апеляційну скаргу передано на розгляд судді Київського апеляційного господарського суду Шапталі Є.Ю.

На підставі ст.ст. 4-6 Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.7. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 № 30, згідно п.2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, сформовано для розгляду даної апеляційної скарги колегію суддів у складі Шаптала Є.Ю. (головуючий), Самсін Р.І. ,Гончаров С.А.

Враховуючи перебування судді Самсіна Р.І. у відпустці, керуючись ст.ст. 4-6, Господарського процесуального кодексу України, п.3.1.12. Положення про автоматизовану систему документообігу суду, затвердженого рішенням Ради суддів України від 26.11.2010 №30, згідно п. 2.2. рішення зборів суддів Київського апеляційного господарського суду від 03.06.2014, розпорядженням секретаря судової палати Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/5991/14 колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Власов Ю.Л., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 11.07.2014 Приватному акціонерному товариству "Інвікта-Маяк" поновлено строк на апеляційне оскарження рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" прийнято до провадження визначеним складом суду, порушено апеляційне провадження у справі № 910/5991/14. Розгляд справи призначено на 06.08.2014.

Розпорядженням заступника голови Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014, враховуючи перебування судді Власова Ю.Л. у відпустці, сформовано для розгляду апеляційної скарги по справі № 910/5991/14 колегію суддів у складі: Шаптала Є.Ю. (головуючий), Самсін Р.І., Гончаров С.А.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 06.08.2014 розгляд справи № 910/5991/14 відкладено до 16.09.2014.

В судовому засіданні 16.09.2014 представник апелянта підтримав доводи, викладені в апеляційній скарзі, просив скасувати рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 в частині стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії в сумі 12 133,94 грн.

Представник позивача в судовому засіданні 16.09.2014 заперечив проти апеляційної скарги, просив рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 залишити без змін.

В судове засідання 16.09.2014 відповідач-1 своїх представників не направив, про день, час та місце проведення судового засідання був повідомлений належним чином, причини неявки суду не повідомлені.

Статтею 99 Господарського процесуального кодексу України визначено, що в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у цьому розділі. Апеляційний господарський суд, переглядаючи рішення в апеляційному порядку, користується правами, наданими суду першої інстанції.

Згідно з статтею 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково поданими доказами повторно розглядає справу. Додаткові докази приймаються судом, якщо заявник обґрунтував неможливість їх подання суду першої інстанції з причин, що не залежали від нього. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення місцевого господарського суду у повному обсязі. В апеляційній інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції.

Згідно із п.3.9.2 Постанови №18 від 26.12.2011 Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

Дослідивши матеріали справи, які містять докази повідомлення всіх учасників судового процесу про дату, час та місце судового засідання, з метою дотримання процесуальних строків вирішення спору, судова колегія вважає можливим розглянути справу за відсутності представників відповідача-1 за наявними у справі матеріалами.

Розглянувши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи, дослідивши докази, проаналізувавши правильність застосування судом першої інстанції норм законодавства, Київський апеляційний господарський суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, виходячи із наступного.

Як встановлено судом першої інстанції та підтверджується наявними матеріалами справи, 08.05.2003 між Відкритим акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк" та Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвікта" укладено кредитний договір № 9, відповідно до якого банк відкриває позичальнику не поновлювальну кредитну лінію для придбання технологічного обладнання по виробництву пластикової тари та нанесення офсетної печаті на неї, допоміжного обладнання для переробки полімерів та флексодрукувального обладнання, сплата за перевезення обладнання, сплата ввізного мита, ПДВ, проведення поточної діяльності в сумі 1 500 000 доларів США.

Відповідно до п. 1.2. кредитного договору, з урахуванням додаткового договру № 4 від 29 вересня 2006 року до кредитного договору № 9 від 08 травня 2003 року, термін користування до 16-00 години 28 грудня 2011.

Рішенням господарського суду міста Києва № 57/127 від 12.02.2013 на користь публічного акціонерного товариства "Всеукраїнський акціонерний банк" стягнуто з товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" та товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-Маяк" заборгованість, яка на 26.10.2012 року становила: 1 849 061,74 дол. США - прострочена заборгованість за кредитом; 502 086,67 дол. США - заборгованість за процентами; 42 697,72 грн. - заборгованість за комісіями; 4 445,46 грн. - пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту; 152 478,30 дол. США - пеня за несвоєчасне погашення по кредиту; 33 018,89 дол. США - пеня за несвоєчасну сплату процентів по кредиту; 25 500,00 грн. - державного мита; 38 880,00 грн. - судового збору; 236,00 грн. - витрат на інформаційно-технічне забезпечення судового процесу.

На виконання рішення Господарського суду міста Києва від 12.02.2013 у справі 57/127, 05.03.2013 господарським судом міста Києва видано накази.

05.04.2013 року відділом примусового виконання рішень державної виконавчої служби України винесено постанову про відкриття виконавчого провадження з виконання вищезазначеного наказу.

На даний момент рішення суду відповідачами виконано в сумі 394,43 грн., що підтверджується довідкою ДВС України вих. № 14-0-35-921/5-3/15 від 18 березня 2014.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору № 9 від 08.05.2003, нарахування відсотків починається від дня перерахування кредиту з рахунку банку і закінчується передостаннім днем дії цього договору. Відсотки за користування кредитом нараховується щомісячно на фактичну суму заборгованості за кредитом за поточний календарний місяць.

При розрахунку плати за користування кредитом приймається рік - 360 днів та місяць - календарній кількості днів.

Відповідно до п. 7.2. кредитного договору № 9 від 08.05.2003, нарахування відсотків починається від дня перерахування кредиту з рахунку банку і закінчується передостаннім днем дії цього договору. Відсотки за користування кредитом нараховується щомісячно на фактичну суму заборгованості за кредитом за поточний календарний місяць.

При розрахунку плати за користування кредитом приймається рік - 360 днів та місяць - календарній кількості днів.

Згідно з п. 7.3. кредитного договору, фактично нараховані відсотки за користуванням кредитом за поточний календарний місяць позичальник перераховує в валюті траншу на рахунок банку № 380058011840, МФО 320360 не пізніше 28 числа місяця, починаючи з 28 травня 2003.

Згідно з умовами кредитного договору строк дії кредитної лінії закінчився 28.12.2011.

У відповідності до положень ст. 1049 ЦК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Відповідно до статті 1054 Цивільного кодексу України, за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

Відповідно до ст. 193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначене також кореспондується зі ст.ст. 525, 526 ЦК України відповідно до яких, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог -відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Стаття 629 ЦК України передбачає, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Відповідно до статті 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).

Частина 1 статті 612 ЦК України передбачає, що боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.

Частиною 2 статті 193 Господарського кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором.

Також, судом першої інстанції встановлено, що в порушення умов кредитного договору, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, а тому заборгованість відповідача 1 по сплаті процентів за кредитним договором за період з 27.10.2012 року по 12.0.2014 становить 340 843,76 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 01.04.2014 дорівнює 3 748 633,75 грн. та заборгованість по комісії становить 229 223,84 грн.

У зв'язку з неналежним виконанням грошових зобов'язань за договором позивач нарахував пеню за несвоєчасне погашення відсотків за період з 13.08.2012 року по 12.02.2014 року, яка становить 50 130,98 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 01.04.2014 дорівнює 551 345,53 грн.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за невчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування, позичальник сплачує банку штраф у розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої в додатковій угоді згідно якої надавався транш кредиту. Штраф розраховується на суму неповернутого, згідно з умовами цього договору, кредиту із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати сплати за умовами даного договору і до дати фактичного повернення суми кредиту.

Згідно з п.8.2. договору, штраф розраховується на основі фактичної кількості днів, що минула, і 360 днів в році і повинен сплачуватись за вимогою банку.

Відповідно до п. 8.3. кредитного договору, за невчасну сплату відсотків за користування кредитом на рахунки банку, позичальник сплачує банку штраф в розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої в додатковій угоді згідно якої надавався транш кредиту. Штраф розраховується на суму несвоєчасно сплачених відсотків, згідно з умовами цього договору, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати сплати за умовами даного договору і до дати фактичної сплати відсотків.

Згідно з п. 8.4. кредитного договору, штраф розраховується на основі фактичної кількості днів, що минула, і 360 днів в році і повинен сплачуватись за вимогою банку.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Дії відповідача є порушенням вимог договору, тому є підстави для застосування відповідальності за умовами Цивільного кодексу України та Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищенаведене, суд першої інстанції задовольнив позовні вимоги щодо стягнення пені за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 50 130,98 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 01.04.2014 року дорівнює 551 345,53 грн.

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Отже передбачене законом право кредитора вимагати сплати трьох процентів річних та процентів за користування чужими грошовими коштами є способом захисту його майнового права та інтересу, суть яких полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення грошових коштів внаслідок інфляційних процесів та отриманні компенсації (плати) від боржника за користування утриманими ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові.

Таким чином, проценти річних входять до складу грошового зобов'язання і не ототожнюються із санкціями за невиконання чи неналежне виконання грошових зобов'язань.

З огляду на вищевикладене, суд першої інстанції погодився з розрахунком позивача щодо заборгованості по 3% річних за несвоєчасне погашення кредиту за період з 27.10.2012 року по 12.02.2014 року в розмірі 73 037,93 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 01.04.2014 дорівнює 830 278,45 грн., заборгованості по 3% річних за несвоєчасне погашення відсотків в розмірі 25 678,98 дол. США, що еквівалентно по курсу НБУ станом на 01.04.2014 року дорівнює 282 419,98 грн., заборгованості по 3% річних за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 4 576,70 грн.

Частиною 1 статті 546 ЦК України передбачено, що виконання зобов'язання може забезпечуватися неустойкою, порукою, гарантією, заставою, притриманням, завдатком.

Згідно ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обов'язку.

Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобов'язання боржником.

Відповідно ч. 2 ст. 553 ЦК України порукою може забезпечуватися виконання зобов'язання частково або у повному обсязі.

Так, в забезпечення виконання зобов'язань позичальника за кредитним договором № 9 від 08.05.2003 року між Публічним акціонерним товариством "Всеукраїнський Акціонерний Банк", Товариством з обмеженою відповідальністю "Інвікта" та закритим акціонерним товариством"Інвікта-Маяк" укладено договір поруки від 08.09.2009 року, згідно умов якого відповідач 2 солідарно відповідає перед позивачем за виконання відповідачем 1 зобов'язань у повному обсязі за кредитним договором № 9 від 08.05.2003.

Відповідно до п. 1.2. договору поруки, вказані зобов'язання поручителя перед кредитором є безумовними і ніяких умов, крім передбачених даним договором не потребують. Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, в тому числі, за повернення основної суми боргу, процентів та використання кредитних коштів, відшкодування можливих збитків, за сплату штрафних санкцій, передбачених у вищезазначеному Кредитному договорі, та зобов'язань щодо страхування.

Згідно з п. 1.2. договору поруки, поручитель погоджується з тим, що при зміні боржника, зміні змісту та обсягу (зміна суми кредиту, плати за користування кредитом, суми комісій та інших плат згідно з кредитним договором забезпеченого цією порукою зобов'язання (в тому числі новація зобов'язання) за кредитним договором, цей договір буде діяти до повного виконання зобов'язань за кредитним договором.

Відповідно до п. 1.4. договору поруки, поручитель свідчить, що він ознайомлений зі змістом кредитного договору, і заперечень щодо нього не має.

Згідно з п. 2.2. договору поруки, поручитель зобов'язується відповідати перед кредитором своїми грошовими коштами та всім своїм майном.

Відповідно до статті 554 ЦК України у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Особи, які спільно дали поруку, відповідають перед кредитором солідарно, якщо інше не встановлено договором поруки.

Враховуючи вищезазначене, факт наявності у Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта" заборгованості за кредитним договором № 9 від 8 травня 2003 року (із змінами та доповненнями) за кредитом встановлено рішенням господарського суду міста Києва № 57/127 від 12.02.2013, дане рішення боржниками не виконане в повному обсязі, а тому вимоги позивача про стягнення заборгованості з відповідача-1 та відповідача-2 визнані судом першої інстанції обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню.

Рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14

в цій частині не оскаржується.

Щодо стягнення з відповідачів на користь позивача пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 12 133,94 грн. за період з 27.10.2012 по 12.02.2014, судом апеляційної інстанції встановлено наступне.

В порушення умов кредитного договору № 9 від 08.05.2003, позичальник не виконав взяті на себе зобов'язання, у зв'язку з чим у відповідача-1 перед позивачем утворилась заборгованість по комісії в сумі 229 223,84 грн., у зв'язку з чим позивач нарахував пеню за несвоєчасну сплату комісії за період з 27.10.2012 по 12.02.2014 в сумі 12 133,94 грн.

Відповідно до п. 8.1. кредитного договору, за невчасне повернення кредиту та сплату відсотків за його користування, позичальник сплачує банку штраф у розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої в додатковій угоді згідно якої надавався транш кредиту. Штраф розраховується на суму неповернутого, згідно з умовами цього договору, кредиту із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати сплати за умовами даного договору і до дати фактичного повернення суми кредиту.

Згідно з п.8.2. договору, штраф розраховується на основі фактичної кількості днів, що минула, і 360 днів в році і повинен сплачуватись за вимогою банку.

Відповідно до п. 8.3. кредитного договору, за невчасну сплату відсотків за користування кредитом на рахунки банку, позичальник сплачує банку штраф в розмірі подвійної відсоткової ставки, встановленої в додатковій угоді згідно якої надавався транш кредиту. Штраф розраховується на суму несвоєчасно сплачених відсотків, згідно з умовами цього договору, із розрахунку фактичної кількості прострочених днів, починаючи з дати сплати за умовами даного договору і до дати фактичної сплати відсотків.

Згідно з п. 8.4. кредитного договору, штраф розраховується на основі фактичної кількості днів, що минула, і 360 днів в році і повинен сплачуватись за вимогою банку.

Відповідно до п. 4 додаткового договору № 19 від 11.12.2008 року про внесення змін до кредитного договору № 9 від 8 травня 2003, пункт 1 договору доповнено пунктом 1.5. наступного змісту: позичальник не пізніше 28 календарного числа кожного поточного місяця, сплачує комісію в розмірі 1 792,38 долара США 38 центів, на рахунок № 29095262710022 в першій Київській філії відкритого акціонерного товариства "Всеукраїнський Акціонерний Банк", МФО 321637, код ЄДРПОУ 30373602 (у гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України на дату сплати).

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (ч.1 ст. 230 ГК України).

Згідно ч. 1-2 статті 549 ЦК України, неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Частина 6 статті 232 ГК України передбачає, що нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.

Згідно статті 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань, платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Стаття 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань передбачає, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

Судом апеляційної інстанції встановлено, що передбачена умовами Кредитного договору відповідальність за невчасне виконання зобов'язання по своїй суті є пенею.

За розрахунком позивача, пеня за несвоєчасну сплату комісій по кредиту складає 12 133,94 грн. за період з 13.08.2013 по 12.02.2014 (період із дотриманням приписів ч. 6 ст. 232 ГК України), розрахунок відповідає вимогам законодавства та обставинам справи.

З огляду на вищенаведене, суд апеляційної інстанції не приймає твердження Товариства з обмеженою відповідальністю "Інвікта-Маяк" стосовно безпідставного нарахування пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 12 133,94 грн., недотримання позивачем приписів ч. 6 ст. 232 ГК України та погоджується з судом першої інстанції про задоволення позовних вимог щодо стягнення пені за несвоєчасну сплату комісії в розмірі 12 133,94 грн. за період з 27.10.2012 по 12.02.2014, з урахуванням того, що згідно розрахунку позивача пеня нараховулася за період з 13.08.2013 по 12.02.2014.

Відповідно до ст. 33 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно частини 2 статті 34 Господарського процесуального кодексу України обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

З урахуванням наведеного вище, колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що доводи Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк", викладені в апеляційній скарзі, не спростовують висновків господарського суду першої інстанції, а тому господарський суд першої інстанції вірно встановив фактичні обставини справи, належним чином дослідив наявні докази, дав їм належну оцінку та прийняв законне та обґрунтоване рішення у відповідності з вимогами матеріального та процесуального права, у зв'язку з чим рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14 підлягає залишенню без змін, а апеляційна скарга - без задоволення.

Судові витрати за розгляд апеляційної скарги у зв'язку з відмовою в її задоволенні на підставі ст. 49 Господарського процесуального кодексу України покладаються на апелянта.

Керуючись ст.ст. 33, 34, 49, 99, 101, 103-105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Приватного акціонерного товариства "Інвікта-Маяк" на рішення Господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14 - залишити без задоволення.

2. Рішення господарського суду міста Києва від 03.06.2014 у справі № 910/5991/14 - залишити без змін.

3. Матеріали справи № 910/5991/14 повернути до Господарського суду міста Києва.

Постанова апеляційного господарського суду набирає законної сили з дня її прийняття.

Постанову апеляційного господарського суду може бути оскаржено до Вищого господарського суду України у порядку та строки, передбачені Господарським процесуальним кодексом України.

Головуючий суддя Є.Ю. Шаптала

Судді Р.І. Самсін

С.А. Гончаров