Рішення № 40732182, 01.10.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА

01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/13700/14

01.10.14

За позовом

Відкритого акціонерного товариства "8 Марта", Республіка Білорусь

до

Товариства з обмеженою відповідальністю "Торговий дім «Промінь»

про

стягнення 71 420,06 дол. США, що еквівалентно 844 424,08 грн.

суддя Пукшин Л.Г.

Представники:

від позивача

не з’явились

від відповідача

не з’явились

В судовому засіданні 01.10.2014 в порядку ст. 85 ГПК України, було оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

Обставини справи:

Позивач, Відкрите акціонерне товариство « 8 Марта» (Республіка Білорусь, м. Гомель) звернувся до господарського суду м. Києва з позовною заявою до відповідача, Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» (Україна, м. Київ) про стягнення заборгованості у розмірі 71 420,06 дол. США, що еквівалентно 844 424,08 грн.

В обґрунтування своїх вимог позивач посилається на порушення відповідачем умов договору № 1302-РЭ від 04.01.2013р. в частині проведення оплати за поставлений товар у повному обсязі та у визначені договором строки.

Ухвалою Господарського суду м. Києва за вказаною позовною заявою порушено провадження у справі № 910/13700/14 та призначено справу до розгляду у судовому засіданні на 01.10.2014. Крім того, Господарським судом міста Києва будо направлено на адресу компетентного органу Республіки Білорусь доручення про вручення документів, а саме ухвалу Господарського суду міста Києва від 10.07.2014 р. про порушення провадження по справі № 910/13700/14. 05.08.14 на адресу господарського суду м. Києва надійшла ухвала Економічного суду Гомельської області від 31.07.14 № 28-12/ИП/2014 про виконання судового доручення, за таких обставин, позивач про час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином.

08.09.14 через канцелярію суду позивач направив повідомлення про часткове погашення заборгованості відповідачем, а також просив розгляд справи здійснити за відсутності його представника.

В судове засідання 01.10.14 представники сторін не з’явились, відповідач не забезпечив явку уповноваженого представника у судове засідання, вимоги ухвали суду не виконав, про причини неявки не повідомив, про дату та час проведення судового засідання був повідомлений належним чином, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення № 0103030431875.

Згідно із п.3.9.2 постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" у випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору. За таких обставин, незважаючи на те, що відповідач в процесі розгляду справи так і не скористався правами, передбаченими ст. 22 Господарського процесуального кодексу України, за висновками суду, наявні у матеріалах справи документи достатні для прийняття повного та обґрунтованого судового рішення у відповідності до ст. 75 Господарського процесуального кодексу України, а неявка представника відповідача, не перешкоджає вирішенню справи по суті.

За приписами п.1 Роз'яснення № 04-5/608 від 31.05.2002р. Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики розгляду справ за участю іноземних підприємств і організацій» правовідносини, пов'язані з усіма видами зовнішньоекономічної діяльності в Україні, регулюються положеннями Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність», а питання, що виникають у сфері приватноправових відносин з іноземним елементом (хоча б один учасник правовідносин є іноземцем, особою без громадянства або іноземною особою; об'єкт правовідносин знаходиться на території іноземної держави; юридичний факт, який впливає на виникнення, зміну або припинення правовідносин, мав чи має місце на території іноземної держави), у тому числі й питання підсудності судам України справ з іноземним елементом, вирішуються згідно із Законом України «Про міжнародне приватне право».

Статтею 38 Закону України «Про зовнішньоекономічну діяльність» визначено, що спори, які виникають між суб'єктами зовнішньоекономічної діяльності, іноземними суб'єктами господарської діяльності у процесі такої діяльності можуть розглядатися судами України.

За змістом п.1 ч.1 ст.76 Закону України «Про міжнародне приватне право» суди можуть приймати до свого провадження і розглядати будь-які справи з іноземним елементом, у тому числі, у випадках, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України.

Крім того, за приписами ст.5 Закону України «Про міжнародне приватне право» учасники правовідносин можуть самостійно здійснювати вибір права, що підлягає застосуванню до змісту правових відносин.

Таким чином, якщо сторони передбачили своєю угодою підсудність справи з іноземним елементом судам України, крім випадків виключної підсудності (пункт 1 частини 1 статті 76 Закону України "Про міжнародне приватне право") спір підлягає вирішенню в господарських судах України з урахуванням вимог розділу III ГПК.

Виходячи з положень, визначених п. 2 ст. 4 Угоди про порядок вирішення спорів, пов'язаних із здійсненням господарської діяльності, укладеної державами - учасницями СНД у місті Києві 20.03.1992, суб'єкти зовнішньоекономічної діяльності країн - учасниць СНД при укладанні контрактів можуть домовитися про передачу спору до компетентного суду будь-якої держави, який підписав зазначену Угоду.

Згідно з п. 6.1 договору № 1302-РЭ від 04.01.2013р. усі господарські спори, які виникають у зв'язку з виконанням сторонами зобов’язань по договору, розглядаються в Господарському (Арбітражному) суді за місцем знаходження відповідача відповідно до законодавства країни відповідача.

За таких обставин, за висновками суду, спір у справі № 910/13700/14 підлягає розгляду господарським судом міста Києва на підставі норм українського права.

Наразі, з огляду на неявку відповідача в судове засідання, господарським судом враховано приписи ст.22 Господарського процесуального кодексу України, яка передбачає, що прийняття участі у судовому засіданні є правом сторони. При цьому, норми вказаної статті зобов'язують сторони добросовісно користуватись належними їм процесуальними правами.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив.

За змістом ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

За приписами ст.ст. 11, 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають, зокрема, з договору.

За змістом ст. 626 Цивільного кодексу України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Відповідно до ст.ст. 6, 627 Цивільного кодексу України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

За договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін (ст.712 Цивільного кодексу України).

Як вбачається з матеріалів справи, 04.01.2013р. між Відкритим акціонерним товариством « 8 Марта» (далі – позивач, продавець) та Товариством з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» (далі – відповідач, дилер) було укладено договір № 1302- РЭ (далі – договір), відповідно до умов якого продавець зобов’язується виготовити та поставити трикотажне полотно, трикотажні та панчішно-шкарпеткові вироби (далі – товар), у власність дилера, з наданням йому права на ексклюзивне просування товару на території України, в тому числі права на пошук клієнтів (покупців), а дилер зобов’язується прийняти та своєчасно сплатити за товар в асортименті та кількості, відповідно до специфікацій, що є невід’ємною частиною цього договору.

Судом встановлено, що за своїм змістом та правовою природою укладений між сторонами договір від 05.08.2011р. є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм статті 712 Цивільного кодексу України та статей 264-271 Господарського кодексу України. В частині, що не суперечить договору, до вказаного правочину також застосовуються норми Цивільного кодексу України, які регулюють правила купівлі-продажу (статті 655-697 Цивільного кодексу України).

Відповідно до п.3.1 договору поставка здійснюється на умовах FCA-Гомель, за згодою сторін можлива поставка транспортом продавця з виставленням рахунку за доставку або продавець може організувати транспортно-експедиційні послуги через третю особу з наступним виставленням рахунку на компенсацію вартості таких послуг. Оплата за поставлений товар здійснюється шляхом банківського переказу грошових коштів на р/р продавця.

Згідно з п.3.4 договору ціни на товар включають вартість пакувальної тари та вантажно-розвантажувальних робіт, визначається в доларах США, узгоджується з дилером шляхом складання на кожну окрему партію товару специфікації, що є невід’ємною частиною договору та зазначаються в додатках до товарних накладних.

Пунктом 3.5 договору встановлено, що строк сплати товару – протягом 60 календарних днів з дня відвантаження товару продавцем. Днем відвантаження товару вважається день митного оформлення товару з боку продавця.

10.03.14 сторони уклали додаткову угоду № 12 до договору № 1302-РЄ, відповідно до якої визначили строк дії договору до 31.12.14.

На виконання умов договору позивачем 23.10.13 було відвантажено відповідачу товар згідно товарних накладних № 0798178 та № 0797755 на загальну суму 38 560,11 дол. США, 30.11.13 було відвантажено товар згідно товарних накладних № 0798327, 0798328, 0798329 на суму 49 182,89 дол. США, 10.12.13 було відвантажено товар на суму 4 198,06 дол. США згідно накладної № 0798385, всього було відвантажено товар на загальну суму 91 941,06 дол. США.

За поставлений товар оплата була здійснена відповідачем частково, а саме: 05.02.14 складено акт № 1 уцінки продукції на суму 5521,00 дол. США; 16.06.14 сплачено 10 000 дол. США згідно платіжного доручення № 000245, 24.06.14 сплачено 5000 дол. США згідно платіжного доручення № 000083.

Таким чином, станом на момент звернення позивачем з даним позовом до суду, заборгованість відповідача за договором № 1302-РЄ складала 71 420,06 дол. США, строк виконання зобов’язання настав.

Статтею 526 Цивільного кодексу України встановлено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ст. 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Відповідно до ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з ч.1 ст.691 Цивільного кодексу України покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу.

Частиною 1 ст.692 Цивільного кодексу України передбачено, що покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з приписами ч.1 ст.530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

За приписами ст.ст.525, 615 Цивільного кодексу України одностороння відмова від виконання зобов'язання і одностороння зміна умов договору не допускаються.

Як вбачається з матеріалів справи та підтверджується позивачем, відповідач після звернення позивача до суду здійснив часткове погашення заборгованості в сумі 18038,11 дол. США, що підтверджується платіжними дорученнями № 000066 від 09.07.14, № 000270 від 14.07.14, № 000089 від 28.07.14, копії яких наявні в матеріалах справи. Таким чином, станом на момент вирішення спору основна заборгованість відповідача перед позивачем за договором № 1302- РЭ від 04.01.13 складає 53 380,95 дол. США.

За таких обставин, приймаючи до уваги, що позивач зобов'язання за договором № 1302- РЭ від 04.01.13 виконав належним чином, враховуючи, що відповідачем не був спростований факт порушення взятих на себе за вказаним договором обов'язків щодо оплати поставленого товару у повному обсязі, суд дійшов висновку, що заборгованість в розмірі 53 380,95 дол. США підлягає стягненню з відповідача.

Відповідно до п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України господарський суд припиняє провадження у справі, якщо відсутній предмет спору.

Згідно з п.4.4 Постанови №18 від 26.12.2011р. Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції» господарський суд припиняє провадження у справі у зв'язку з відсутністю предмета спору (п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України), зокрема, у випадку припинення існування предмета спору (наприклад, сплата суми боргу, знищення спірного майна, скасування оспорюваного акта державного чи іншого органу тощо), якщо між сторонами у зв'язку з цим не залишилося неврегульованих питань.

Як встановлено судом, після порушення судом провадження у справі № 910/13700/14 відповідачем було добровільно сплачено частину заборгованості перед позивачем в сумі 18039,11 дол. США.

За таких обставин, оскільки між сторонами не залишилося неврегульованих питань щодо боргу відповідача в розмірі 18039,11 дол. США, суд припиняє провадження у справі в частині позовних вимог про стягнення з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» грошових коштів в сумі 18039,11 дол. США у зв'язку з відсутністю предмета спору на підставі п.1-1 ч.1 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Одночасно, за змістом п. 19 Інформаційного листа ВГСУ № 01-08/369 від 29.06.2010р. «Про деякі питання, порушені у доповідних записках про роботу господарських судів України у 2009 році щодо застосування норм Господарського процесуального кодексу України» господарський суд може прийняти рішення про стягнення з відповідача суми заборгованості саме в іноземній валюті у спорах, пов'язаних із здійсненням валютних операцій у випадках і в порядку, встановлених законом (ч.2 ст. 192, ч.3 ст.533 Цивільного кодексу України, Декрет №15-93 від 19.02.93р. Кабінету Міністрів України «Про систему валютного регулювання і валютного контролю»). При цьому, законом прямо не передбачено обов'язку господарського суду зазначати в резолютивній частині рішення про стягнення заборгованості в іноземній валюті еквівалент такої суми в гривнях.

Якщо ж у відповідних випадках позивач просить зазначити в резолютивній частині судового рішення зі спору, пов'язаного зі стягненням суми заборгованості в іноземній валюті, також і гривневий еквівалент (за офіційним курсом Національного банку України) або лише гривневий еквівалент, то суд з урахуванням конкретних обставин справи може задовольнити будь-яке з таких клопотань.

Позивачем були заявлені позовні вимоги про стягнення з відповідача грошової суми в іноземній валюті з без одночасного визначення її еквіваленту в гривнях України.

За таких обставин, господарський суд дійшов висновку, що стягненню з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» на користь Відкритого акціонерного товариства « 8 Марта» підлягає заборгованість у розмірі 53380,95 дол. США.

Згідно зі ст.49 Господарського процесуального кодексу України судовий збір підлягає стягненню з відповідача на користь позивача.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 43, 44, 49, 75, ч.1 ст. 80, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов Відкритого акціонерного товариства « 8 Марта» задовольнити частково.

2. Припинити провадження у справі в частині стягнення основної заборгованості в розмірі 18039,11 доларів США..

3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Торговий дім «Промінь» (Україна, 01054 м. Київ, вул. Воровського, 33-Б, ідентифікаційний код 38123183) на користь Відкритого акціонерного товариства « 8 Марта» (Республіка Білорусь, 246708 м. Гомель, вул. Совєтская, 41, УНП 400078265) 53 380 (п’ятдесят три тисячі триста вісімдесят) доларів США 95 центів США основної заборгованості, а також судовий збір в розмірі 16 888 (шістнадцять тисяч вісімсот вісімдесят вісім) грн. 48 коп.

4. Після набрання рішенням законної сили видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 02.10.2014 року

Суддя Л.Г. Пукшин