Рішення № 40732138, 25.09.2014, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-Б тел. 284-18-98 РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Справа № 910/11909/14 25.09.14

За позовом Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк"

третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка ИА"

про стягнення грошових коштів

Суддя Полякова К.В.

Представники сторін:

Від позивача:ОСОБА_3 (дог. №б/н від 31.05.2014),

Від відповідача : Голубятникова Ю.А. (дов. №431/03 від 08.09.2014)

Від третьої особи: не з'явився,

СУТЬ СПОРУ:

Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 звернувся до Господарського суду міста Києва із позовом до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення грошових коштів.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 19.06.2014 порушено провадження у справі №910/11909/14 та призначено її до розгляду на 05.08.2014 року.

05.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від відповідача надійшов відзив на позовну заяву.

За наслідками судового засідання 05.08.2014, суд залучив до участі у справі в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача Товариство з обмеженою відповідальністю "Точка ИА", продовжив у задоволення клопотання сторін строк розгляду спору на п'ятнадцять днів та відклав розгляд справи на 19.08.2014 року.

12.08.2014 через відділ діловодства та документообігу Господарського суду м. Києва від позивача надійшло клопотання про здійснення розгляду справи у судовому засіданні 19.08.2014 без участі його представника.

У зв'язку із перебуванням судді Полякової К.В. на лікарняному, з метою дотримання процесуальних строків, розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 19.08.2014 справу №910/11909/14 передано для вчинення процесуальних дій судді Літвіновій М.Є.

Відповідною ухвалою суду від 19.08.2014 вищезазначена справа прийнята та призначена суддею Літвіновою М.Є. до розгляду на 25.09.2014 року.

Розпорядженням в.о. Голови Господарського суду міста Києва від 26.08.2014, у зв'язку із виходом судді Полякової К.В. з лікарняного, справу №910/11909/14 передано їй для розгляду.

Разом з тим, відповідно до пункту 3 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 23.03.2012 № 6 "Про судове рішення", рішення може прийматися тільки тим суддею (суддями), який брав участь у розгляді справи з його початку. В разі необхідності заміни судді в процесі розгляду справи або додаткового введення судді (суддів) до складу суду розгляд справи, з огляду на встановлений п. 3 ч. 4 ст. 47 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" принцип незмінності судді, слід починати спочатку. При цьому заново розпочинається й перебіг передбачених статтею 69 Господарського процесуального кодексу України строків вирішення спору, а його подальше продовження новим (зміненим) складом суду здійснюється у випадках і в порядку, передбачених частиною третьою цієї статті.

Ухвалою суду від 26.08.2014 справу № 910/11909/14 прийнято до свого провадження суддею Поляковою К.В. та призначено її до розгляду у відкритому судовому засіданні на 25.09.2014 року.

На виконання вимог ухвал суду позивачем 08.09.2014 та третьої особою 22.09.2014 надані додаткові документи у справі.

Під час судового засідання 25.09.2014 представник позивача надав усні пояснення по суті спору, просив задовольнити заявлені позовні вимоги у повному обсязі.

У свою чергу представник відповідача у судовому засіданні 25.09.2014 надав пояснення по суті спору, заперечуючи проти задоволення позову та посилаючись на обставини, викладені у відзиві на позовну заяву.

Третя особа до судового засідання не з'явилась, про дату, час та місце проведення судового засідання повідомлена належним чином, причини неявки суду не повідомила, однак вимоги ухвали суду виконала у повному обсязі, надавши пояснення по суті спору.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд, -

ВСТАНОВИВ:

Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Точка UA» (орендар) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 (суборендар) укладено договір суборенди нежилого приміщення № Т4-11/06-КАА від 11.06.2012 року.

Пунктом 2.3.2 укладеного договору, передбачено обов'язок суборендаря своєчасно та повністю сплачувати орендарю плату та інші платежі, встановлені цим договором.

Щомісячна орендна плата за 1 квадратний метр встановлюється у розмірі 35,00 грн., що щомісячно становить за все приміщення 13 300,00 грн. (3.2. договору суборенди).

Відповідно до п. 3.3. договору суборенди, внесення орендної плати має бути здійснено суборенда тором шляхом перерахування безготівкових грошових коштів на рахунок орендатора, вказаний у розділі 9 цього договору. Суборендар самостійно здійснює перерахування орендної плати не пізніше 25-го числа місяця, що є попереднім за сплачений місяць (тобто за місяць наперед).

У пункті 9 договору рахунком орендаря, на який має сплачуватись орендна плата, вказаний рахунок ТОВ «Точка UA» № 26006030000310 відкритий у установі ПАТ «ВіЕйБі Банк».

Так, на виконання взятих на себе зобов'язань щодо здійснення перерахування грошових коштів у рахунок сплати орендної плати, 24.02.2014 ФОП ОСОБА_1 внесено готівку у розмірі 13 300,00 грн. до каси установи ПАТ «Брокбізнесбанк», а саме відділення № 2 Дніпропетровського ГРВ м. Кривий Ріг.

На підтвердження факту внесення вказаної суми грошових коштів до каси відповідача, позивачем до матеріалів справи надано копію квитанції №4/7 від 24.02.2014, з якої вбачається що вказані грошові кошти спрямовані на р/р № 26006030000310 відкритий у установі ПАТ «ВіЕйБі Банк» на користь ТОВ «Точка UA», як плата за послуги оренди за березень 2014 року. Вказана операція прийнята на виконання відповідачем, що підтверджується наявним на квитанції відтиском штемпеля відділення банку.

Всупереч вищенаведеного, станом на 28.05.2014 грошові кошти третій особі сплачені ФОП ОСОБА_1 згідно квитанції № 4/7 не надходили, що підтверджується довідкою ТОВ «Точка UA» № 30/05-01 від 30.05.2014, а також банківською випискою по розрахунковому рахунку третьої особи № 26006030000310 в ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» та довідкою № 03-13180 від 17.09.2014, наданою до суду ПАТ «ВіЕйБі Банк» та долученої до матеріалів справи.

Так, оскільки відповідачем не виконано операцію щодо перерахування грошових коштів у розмірі 13 300,00 грн., позивач 07.06.2014 звернувся до ПАТ «Брокбізнесбанк» із претензією щодо повернення грошових коштів у розмірі 13 300,00 грн. - орендної плати та 66,50 грн. грошових коштів сплачених за послуги банку.

Оскільки грошових коштів або відповіді на претензію до позивача не надходило, ФОП ОСОБА_1 звернувся із даним позовом до суду про стягнення 13 366,50 грн. (орендна плата та послуги банку), додатково нарахувавши пеню у розмірі 944,30 грн.

Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач у відзиві на позовну заяву та усно під час судових засідань зазначає про відсутність у нього можливості виконати квитанцію № 4/7 від 24.02.2014 та перерахувати грошові кошти у розмірі 13 366,50 грн. на даний час, оскільки Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" встановлено обмеження на задоволення вимог по зобов'язанням банку, у зв'язку із запровадженням з 03.03.2014 тимчасової адміністрації та у подальшому - 11.06.2014 ліквідації банку.

У своїх пояснення по суті спору третя особа письмово підтвердила факт того, що на її користь грошових коштів згідно квитанції №4/7 від 24.02.2014 від ФОП ОСОБА_1 не надходило.

Суд, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши обставини справи та перевіривши їх доказами, дійшов висновку про те, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Частиною 1 статті 202 Цивільного кодексу України (далі ЦК УКраїни) визначено, що правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з ч.1 статті 509 ЦК України, зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Частина 2 вказаної статті містить у своєму змісті посилання на положення ст. 11 ЦК України, що є переліком підстав з яких виникають зобов"язання.передбачає.

Відповідно п.1 ч. 2 ст. 11 ЦК України, підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Так, між сторонами - позивачем та відповідачем виникли цивільні правовідносини.

Положеннями частин 2,3,4 статті 55 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що банківські розрахунки проводяться у готівковій та безготівковій формах згідно із правилами, встановленими нормативно-правовими актами Національного банку України. Безготівкові розрахунки проводяться на підставі розрахункових документів на паперових носіях чи в електронному вигляді. Банки в Україні можуть використовувати як платіжні інструменти платіжні доручення, платіжні вимоги, вимоги-доручення, векселі, чеки, банківські платіжні картки та інші дебетові і кредитові платіжні інструменти, що застосовуються у міжнародній банківській практиці.

Нормами п. 8.1. ст. 8 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні» встановлено, що Банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в розрахунковому документі, який надійшов протягом операційного часу банку, в день його надходження. У разі надходження розрахункового документа клієнта до обслуговуючого банку після закінчення операційного часу банк зобов'язаний виконати доручення клієнта, що міститься в цьому розрахунковому документі, не пізніше наступного робочого дня.

Відповідно до п. 1.21 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні», операційним днем є частина робочого дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються від клієнтів документи на переказ і документи на відкликання та можна, за наявності технічної можливості, здійснити їх обробку, передачу та виконання. Тривалість операційного дня встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах.

Операційний час визначено, як частина операційного дня банку або іншої установи - учасника платіжної системи, протягом якої приймаються документи на переказ і документи на відкликання, що мають бути оброблені, передані та виконані цим банком протягом цього ж робочого дня. Тривалість операційного часу встановлюється банком або іншою установою - учасником платіжної системи самостійно та закріплюється в їх внутрішніх нормативних актах (п. 1.22 Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»).

Відповідно до ст.193 Господарського кодексу України, суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Зазначена вище норма Господарського кодексу кореспондується із положеннями статтей 525, 526 ЦК України.

Нормами статті 610 ЦК України зазначено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ст. 612 ЦК України).

Згідно ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, враховуючи вищезазначене, станом на день розгляду спору факт невиконання відповідачем квитанції № 4/7 від 24.02.2014, шляхом перерахування суми грошових коштів у розмірі 13 300,00 грн., внесеної до каси банку, належним чином доведений, документально підтверджений та відповідачем під час розгляду справи не спростований, а тому вимога ФОП ОСОБА_1 про стягнення вказаної грошової суми з ПАТ «Брокбізнесбанк» є такою, що підлягає задоволенню у повному обсязі. Оскільки, відповідачем не виконано свого обов'язку щодо перерахування грошових коштів у встановлені законом строки, тому вимога позивача про стягнення 66,50 грн. - грошових коштів сплачених за послуги надані банком, є законною, обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Щодо вимоги позивача про стягнення суми пені у розмірі 944,30 грн. суд зазначає наступне.

Штрафними санкціями у Господарському кодексі України визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання (частина 1 статті 230 Господарському кодексі України).

Згідно з частинами 1, 3 статті 549 Цивільного кодексу України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно зі статтею 1 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" платники грошових коштів сплачують на користь одержувачів цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін.

Нормами статті 3 Закону України "Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань" встановлено, що розмір пені, передбачений статтею 1 цього Закону, обчислюється від суми простроченого платежу та не може перевищувати подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який сплачується пеня.

За приписами п. 32.2. Закону України «Про платіжні системи та переказ коштів в Україні»,

У разі порушення банком, що обслуговує платника, встановлених цим Законом строків виконання доручення клієнта на переказ цей банк зобов'язаний сплатити платнику пеню у розмірі 0,1 відсотка суми простроченого платежу за кожний день прострочення, що не може перевищувати 10 відсотків суми переказу, якщо інший розмір пені не обумовлений договором між ними.

З системного аналізу вищевикладеного, встановивши протиправність дій відповідача, щодо невиконання квитанції №4/7 та неперерахування грошових коштів у розмірі 13 300,00 грн., здійснивши математичний перерахунок суми пені, суд дійшов висновку, що вимога позивача про стягнення пені з ПАТ «Брокбізнесбанк» у розмірі 944,30 грн. є обґрунтованою та такою, що підлягає задоволенню.

Згідно з ч. 1 статті 32 Господарського процесуального кодексу України доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору.

Частиною 1 статті 33 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи. Обставини справи, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватись іншими засобами доказування.

Суд критично оцінює посилання відповідача на неможливість здійснення перерахування грошових коштів переданих до каси банку 24.02.2014 згідно квитанції №4/7 у звязку із запровадженням у ПАТ «Брокбізнесбанк» тимчасової адміністрації з огляду на нижченаведене.

Так, із наявних у матеріалах справи доказів вбачається, що у відповідача - Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» з 03.03.2014 запроваджена тимчасова адміністрація.

За приписами частини 1 статті 35 Господарського процесуального кодексу України обставини, визнані господарським судом загальновідомими, не потребують доказування.

Так, за інформацією, що міститься на офіційному сайті всесвітньої мережі Інтернет Фонду гарантування вкладів фізичних осіб, відповідно до Постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 «Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства «Комерційний банк «Даніель» та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Фонду Куреного Олександра Вікторовича з 11.06.2014 по 10.06.2015 року.

Положеннями статті 76 Закону України «Про банки і банківську діяльність» передбачено, що Національний банк України не пізніше дня, наступного за днем прийняття рішення про віднесення банку до категорії неплатоспроможних, повідомляє про це рішення Фонд гарантування вкладів фізичних осіб для вжиття ним заходів, передбачених Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Статтею 1 вказаного Закону унормовано, що цим Законом встановлюються правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд), порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами, а також регулюються відносини між Фондом, банками, Національним банком України, визначаються повноваження та функції Фонду щодо виведення неплатоспроможних банків з ринку і ліквідації банків.

Метою цього Закону є захист прав і законних інтересів вкладників банків, зміцнення довіри до банківської системи України, стимулювання залучення коштів у банківську систему України, забезпечення ефективної процедури виведення неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків.

Відносини, що виникають у зв'язку із створенням і функціонуванням системи гарантування вкладів фізичних осіб, виведенням неплатоспроможних банків з ринку та ліквідації банків, регулюються цим Законом, іншими законами України, нормативно-правовими актами Фонду та Національного банку України.

Питання запровадження та здійснення тимчасової адміністрації регулюються розділом VII Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб».

Так, пунктом 1 частини 5 статті 36 Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб» визначено, що під час тимчасової адміністрації не здійснюється задоволення вимог вкладників та інших кредиторів банків.

Визначення поняття «кредитор банку» містять приписи Закону України «Про банки і банківську діяльність». Так, відповідно до статті 2 Закону, кредитор банку - юридична або фізична особа, яка має документально підтверджені вимоги до боржника щодо його майнових зобов'язань.

Проаналізувавши вищевикладене, враховуючи що грошові кошти позивачем внесено до каси банку 24.02.2014, тобто до запровадження тимчасової адміністрації, суд дійшов висновку, що на правовідносини, які виникли між позивачем та відповідачем не розповсюджується дія Закону України «Про систему гарантування вкладів фізичних осіб», а тому і відсутні обмеження у здійснення перерахування грошових коштів у розмірі 13 300,00 грн. внесених до каси банку.

Нормами статті 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом.

З огляду на викладене, позовні вимоги Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню у повному обсязі.

За приписами ч. 1 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати складаються з судового збору, сум, що підлягають сплаті за проведення судової експертизи, призначеної господарським судом, витрат, пов'язаних з оглядом та дослідженням речових доказів у місці їх знаходження, оплати послуг перекладача, адвоката та інших витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Оскільки спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, то судові витрати - судовий збір та витрати позивача на оплату послуг адвоката - відповідно до приписів статті 49 ГПК України, покладаються на відповідача.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 32-34, 43-44, 49, 82-85 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -

ВИРІШИВ:

Позов Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" за участі третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача про стягнення грошових коштів - задовольнити повністю.

Стягнути з Публічного акціонерного товариства «Брокбізнесбанк» (03057, місто Київ, проспект Перемоги, будинок 41; ідентифікаційний код 19357489) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (АДРЕСА_1;ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 13 366 (тринадцять тисяч триста шістдесят шість) гривень 50 копійок основного боргу, 944 (дев'ятсот сорок чотири) гривні 30 копійок пені, 2000 (дві тисячі) гривень 00 копійок витрат на послуги адвоката та 1827 (одну тисячу вісімсот двадцять сім) гривень 00 копійок судового збору.

Рішення постановлено у нарадчій кімнаті та проголошено його вступну та резолютивну частину у судовому засіданні 25.09.2014 року.

Повний текст рішення буде складено протягом п'яти днів з дня проголошення вступної та резолютивної частини рішення.

Наказ видати відповідно до статті 116 Господарського процесуального кодексу України, після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено

та підписано 30.09.2014 року

Суддя К.В. Полякова